Жи­тло­ві суб­си­дії: по-но­во­му, як по-ста­ро­му

Dzerkalo Tizhnya - - ТИ­ТУЛЬ­НЫЙ ЛИСТ -

При­зна­че­н­ня і зав­да­н­ня суб­си­дії — до­по­мо­га тим, хто цьо­го дій­сно по­тре­бує. А її пе­ре­ва­га, на від­мі­ну від та­ри­фів, — ці­льо­ве спря­му­ва­н­ня. То­му для су­спіль­ства в ці­ло­му жи­тло­ві суб­си­дії ко­шту­ють де­шев­ше, ніж низь­кі та­ри­фи. І са­ме то­му ін­стру­мент ці­льо­вих суб­си­дій діє в ба­га­тьох кра­ї­нах. На­віть у тих, які в ра­зи за­мо­жні­ші за Укра­ї­ну. Суб­си­дії ма­ють за­ли­ши­ти­ся, але в ін­шій фор­мі і під кон­тро­лем за їх при­зна­че­н­ням Чи мо­жли­ве уні­вер­саль­не рі­ше­н­ня для змен­ше­н­ня за­галь­них ви­трат на суб­си­дії?

Є хо­ро­ша но­ви­на. Уні­вер­саль­не рі­ше­н­ня — зро­ста­н­ня еко­но­мі­ки та ре­аль­них до­хо­дів на­се­ле­н­ня. Але є й по­га­на. На­віть за на­йопти­мі­сти­чні­ших тем­пів зро­ста­н­ня еко­но­мі­ки зна­до­бля­ться ро­ки (і не два­три) на кар­ди­наль­не змен­ше­н­ня кіль­ко­сті отри­му­ва­чів суб­си­дій і ви­трат на ви­пла­ти суб­си­дій.

Однак жи­ти по­трі­бно і сьо­го­дні, і зав­тра, бо «до­ки сон­це зій­де, ро­са очі ви­їсть». То­му па­ра­лель­но з уні­вер­саль­ним рі­ше­н­ням по­трі­бно опти­мі­зу­ва­ти си­сте­му суб­си­дій.

На сьо­го­дні си­сте­ма суб­си­дій скла­да­є­ться з двох ве­ли­ких си­стем — си­сте­ми при­зна­че­н­ня/на­ра­ху­ва­н­ня суб­си­дій і си­сте­ми фі­нан­су­ва­н­ня суб­си­дій.

Си­сте­ма при­зна­че­н­ня/на­ра­ху­ва­н­ня суб­си­дій сто­їть на двох ки­тах: ко­му та скіль­ки? Ко­му суб­си­дію да­ва­ти, а ко­му ні, — пер­ше пи­та­н­ня, на яке по­трі­бно да­ти від­по­відь.

Тут ви­ни­кає пер­ший кон­флікт між ба­жа­н­ня­ми по­лі­ти­ків і мо­жли­во­стя­ми су­спіль­ства (пла­тни­ків по­да­тків). По­лі­ти­ки хо­чуть ма­ти при­хиль­ність ви­бор­ців, а, зва­жа­ю­чи на існу­ю­чий роз­по­діл на­се­ле­н­ня за до­хо­да­ми, пе­ре­ва­жа­ють ви­бор­ці із низь­ки­ми до­хо­да­ми, тож у су­спіль­стві силь­ні па­тер­на­ліст­ські на­строї. То­му по­лі­ти­ки пра­гнуть роз­ши­ри­ти ко­ло отри­му­ва­чів суб­си­дій, про­ве­сти сво­го ро­ду за­мі­сну те­ра­пію — низь­кі та­ри­фи за­мі­ни­ти на ще­дру роз­да­чу суб­си­дій.

Остан­нє під­ри­ває са­му суть суб­си­дій — ці­льо­ве спря­му­ва­н­ня ко­штів для ну­жден­них, ве­де до зро­ста­н­ня від­чу­т­тя не­спра­ве­дли­во­сті та по­си­лює па­тер­на­ліст­ські на­строї. Це пер­ша при­чи­на, чо­му су­спіль­ство має при­ді­ля­ти біль­ше ува­ги суб­си­ді­ям як по­тен­цій­но­му дже­ре­лу не­пря­мо­го під­ку­пу ви­бор­ців за ра­ху­нок ін­ших чле­нів су­спіль­ства. Дру­га при­чи­на — у су­спіль­ства є ін­ші ва­жли­ві по­тре­би, на які вар­то спря­му­ва­ти під­трим­ку.

Скіль­ки да­ва­ти суб­си­дій — дру­ге пи­та­н­ня, від яко­го за­ле­жать не тіль­ки ви­да­тки на фі­нан­су­ва­н­ня суб­си­дій, а й ефе­ктив­ність ви­ко­ри­ста­н­ня енер­го­ре­сур­сів отри­му­ва­ча­ми суб­си­дій. На це на­чеб­то спря­мо­ва­ні со­ці­аль­ні стан­дар­ти, які вста­нов­лює дер­жа­ва, але до їх об´рун­то­ва­но­сті бу­ло і за­ли­ша­є­ться ба­га­то пи­тань. Ли­ше один при­клад: за три остан­ні ро­ки со­ці­аль­на нор­ма ви­тра­ти при­ро­дно­го га­зу на опа­ле­н­ня зни­зи­ла­ся в 1,4 ра­зу і це ще не ме­жа, со­ці­аль­ні нор­ма­ти­ви за­ли­ша­ю­ться ви­со­ки­ми.

Са­ме рі­зни­ця між фа­кти­чним спо­жи­ва­н­ням ре­сур­сів і на­ра­хо­ва­ни­ми за со­ці­аль­ни­ми стан­дар­та­ми суб­си­ді­я­ми ство­рює мо­жли­во­сті для зло­вжи­вань і при­зво­дить до мар­но­тра­тно­го ви­ко­ри­ста­н­ня енер­го­ре­сур­сів. І це в умо­вах, ко­ли у дер­жа­ви пра­кти­чно від­су­тній ме­ха­нізм мо­ні­то­рин­гу фа­кти­чно­го спо­жи­ва­н­ня ре­сур­сів отри­му­ва­ча­ми суб­си­дій. То­му вста­нов­ле­н­ня об´рун­то­ва­них со­ці­аль­них стан­дар­тів має ста­ти на­сту­пним об’єктом ува­ги для су­спіль­ства.

Та, на­пев­но, най­біль­ше опо­ви­та ау­рою ута­єм­ни­че­но­сті си­сте­ма фі­нан­су­ва­н­ня суб­си­дій. Осо­бли­во ба­га­то ува­ги їй при­ді­ля­є­ться остан­нім ча­сом у кон­текс­ті так зва­ної мо­не­ти­за­ції суб­си­дій ні­би­то з ме­тою від­кри­т­тя рин­ку га­зу. Як фі­нан­су­ю­ться суб­си­дії Най­біль­ше ко­штів із дер­жав­но­го бю­дже­ту ви­тра­ча­є­ться на суб­си­дії за га­зо- та те­пло­по­ста­ча­н­ня, то­му до суб­си­дій у цій сфе­рі най­біль­ше ува­ги. А вра­хо­ву­ю­чи, що в кра­ї­ні те­пло в основ­но­му ви­ро­бля­є­ться цен­тра­лі­зо­ва­но із га­зу, то сло­ва «газ» і «суб­си­дії» — ча­сто по­ряд. На роз­гля­ді суб­си­дій на опла­ту га­зу і скон­цен­тру­є­мо ува­гу.

Ни­ні ді­ю­чий ме­ха­нізм фі­нан­су­ва­н­ня суб­си­дій на газ і те­пло діє по­над де­сять ро­ків. Клю­чо­ва йо­го озна­ка — жорс­тка іє­рар­хі­чна стру­кту­ра роз­ра­хун­ків по за­мкне­но­му лан­цю­гу, в яко­му су­ма ко­штів, що ви­йшла із дер­жав­но­го бю­дже­ту на фі­нан­су­ва­н­ня суб­си­дій, до­рів­нює су­мі по­да­тків, які спла­ти­ли уча­сни­ки роз­ра­хун­ків, до дер­жав­но­го бю­дже­ту. При цьо­му ко­шти по ка­зна­чей­ських ра­хун­ках уча­сни­ків роз­ра­хун­ків про­хо­дять бу­кваль­но за день і по­вер­та­ю­ться до дер­жав­но­го бю­дже­ту.

До­по­ки су­ми суб­си­дій у цьо­му лан­цю­гу бу­ли не­зна­чни­ми по­рів­ня­но із за­галь­ним обо­ро­том під­при­ємств, про­бле­ми бу­ли не­по­мі­тни­ми. Та ко­ли су­ми зна­чно зро­сли, то будь-які про­бле­ми в лан­цю­гу роз­ра­хун­ків за суб­си­ді­я­ми по­ча­ли впли­ва­ти на ді­яль­ність і лі­кві­дність ко­жно­го уча­сни­ка роз­ра­хун­ків.

Є дві основ­ні при­чи­ни ви­ни­кне­н­ня про­блем: нев­ча­сне фі­нан­су­ва­н­ня суб­си­дій з бо­ку дер­жа­ви та пе­ре­ви­ще­н­ня об­ся­гу суб­си­дій, які по­трі­бно про­фі­нан­су­ва­ти, над по­да­тко­ви­ми зо­бов’яза­н­ня­ми уча­сни­ків.

Що­до пер­шої при­чи­ни, то це вла­сне не ва­да си­сте­ми суб­си­дій, а на­слі­док або не­до­ста­тно­сті від­по­від­них при­зна­чень у держ­бю­дже­ті, або опе­ра­цій­ної за­трим­ки у ви­ко­нан­ні дер­жа­вою сво­їх зо­бов’язань із фі­нан­су­ва­н­ня суб­си­дій.

Не­до­ста­тність при­зна­чень у держ­бю­дже­ті ви­ни­кає з двох при­чин. Пер­ша — за­ни­же­на оцін­ка по­тре­би в ко­штах на фі­нан­су­ва­н­ня суб­си­дій при під­го­тов­ці про­е­кту держ­бю­дже­ту та за­трим­ка у під­го­тов­ці та/або вне­сен­ні змін до дер­жав­но­го бю­дже­ту у ра­зі ви­яв­ле­н­ня в про­це­сі йо­го ви­ко­на­н­ня, що та­ких при­зна­чень не­до­ста­тньо. Дру­га при­чи­на — не на­да­ю­ться су­бвен­ції мі­сце­вим бю­дже­там на фі­нан­су­ва­н­ня суб­си­дій, а за­бор­го­ва­ність між уча­сни­ка­ми на­ко­пи­чу­є­ться. Ни­ні­шній рік яскра­во ви­сві­тлив оби­дві ви­ще­на­зва­ні при­чи­ни.

Дру­га при­чи­на ха­ра­ктер­на для лан­цю­гів вза­є­мо­за­лі­ків, за­мкне­них на по­да­тко­ві зо­бов’яза­н­ня уча­сни­ків роз­ра­хун­ків, — не збі­га­ю­ться мо­мен­ти про­ве­де­н­ня вза­є­мо­за­лі­ку та ви­ни­кне­н­ня по­да­тко­вих зо­бов’язань уча­сни­ків у по­рів­нян­но­му об­ся­зі. Це зму­шує одних уча­сни­ків опла­чу­ва­ти по­да­тки аван­сом, а ін­ших — ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти «жи­ві» ко­шти для опла­ти по­то­чних по­да­тко­вих зо­бов’язань у той час, як дер­жа­ва за­бор­гу­ва­ла остан­нім зна­чно біль­ші ко­шти по суб­си­ді­ях, які мо­гли би бу­ти ви­ко­ри­ста­ні на опла­ту по­то­чних по­да­тко­вих зо­бов’язань. Але че­рез нев­ча­сне фі­нан­су­ва­н­ня дер­жа­вою суб­си­дій во­ни на­ді­йдуть у май­бу­тніх пе­рі­о­дах, ко­ли по­да­тко­вих зо­бов’язань у не­об­хі­дно­му об­ся­зі вже про­сто не бу­де.

Ха­ра­ктер­но, що в умо­вах дії прин­ци­пу лан­цю­га роз­ра­хун­ків «кіль­кість ко­штів на ви­хо­ді із бю­дже­ту до­рів­нює кіль­ко­сті спла­че­них по­да­тків» дер­жа­ві ви­гі­дно за­три­му­ва­ти фі­нан­су­ва­н­ня суб­си­дій, бо уча­сни­ки роз­ра­хун­ків бу­дуть зо­бов’яза­ні опла­ти­ти по­да­тки «жи­ви­ми» ко­шта­ми, що дасть змо­гу на­пов­ню­ва­ти бю­джет. А оскіль­ки за ви­да­тки та на­пов­не­н­ня бю­дже­ту від­по­від­ає єди­на дер­жав­на вер­ти­каль, то ви­ни­кає кон­флікт ін­те­ре­сів, який спо­ну­кає її до за­три­мок у фі­нан­су­ван­ні суб­си­дій. А в умо­вах від­су­тно­сті штра­фу та пе­ні за нев­ча­сне фі­нан­су­ва­н­ня суб­си­дій з бо­ку дер­жа­ви та­кі за­трим­ки «бу­я­ють буй­ним цві­том». Що про­по­нує Мін­фін На за­сі­дан­ні уря­ду 8 ли­сто­па­да 2017-го бу­ло прийня­то рі­ше­н­ня за­про­ва­ди­ти з 1 сі­чня 2018 р. так зва­ну мо­не­ти­за­цію суб­си­дій. В офі­цій­но­му по­ві­дом­лен­ні Мін­фі­ну за­зна­че­но: «Ме­тою цих змін є пе­ре­хід на про­зо­рі та своє­ча­сні роз­ра­хун­ки «жи­ви­ми» ко­шта­ми за суб­си­ді­я­ми між дер­жа­вою та ви­ко­нав­ця­ми по­слуг». Якою ж бу­де но­ва си­сте­ма?

Ви­яв­ля­є­ться, це все та ж са­ма жорс­тка іє­рар­хі­чна стру­кту­ра роз­ра­хун­ків по за­мкне­но­му лан­цю­гу, в яко­му су­ма ко­штів, яка ви­йшла із дер­жав­но­го бю­дже­ту на фі­нан­су­ва­н­ня суб­си­дій, до­рів­нює су­мі по­да­тків, які спла­ти­ли уча­сни­ки роз­ра­хун­ків до дер­жав­но­го бю­дже­ту. Всі роз­ра­хун­ки здій­сню­ва­ти­му­ться на ка­зна­чей­ських ра­хун­ках, і жо­дна грив­ня «жи­вих» ко­штів не ви­йде за ме­жі цьо­го лан­цю­га (див. схе­му).

У чо­му ж то­ді но­ва­ція та мо­не­ти­за­ція? На жаль, оче­ви­дних пе­ре­ваг не ви­дно, але ва­ди ді­ю­чої си­сте­ми за­ли­ши­ли­ся.

Не зов­сім зро­зумі­ло, як бу­де ви­рі­ше­но го­лов­ну про­бле­му, що існує за­раз. Як бу­де за­без­пе­че­но «своє­ча­сні роз­ра­хун­ки», якщо це про­бле­ма, як бу­ло за­зна­че­но ви­ще, зов­ні­шня від­но­сно си­сте­ми суб­си­дій. Це про­бле­ма на­яв­но­сті при­зна­чень у держ­бю­дже­ті в не­об­хі­дно­му об­ся­зі та вча­сно­сті ви­пу­ску су­бвен­цій із держ­бю­дже­ту. За від­су­тно­сті будь-яких сан­кцій за нев­ча­сне фі­нан­су­ва­н­ня дер­жа­вою суб­си­дій за­ли­ша­є­ться за­гад­кою, на чо­му ба­зу­ю­ться за­яви Мін­фі­ну.

Во­дно­час ре­аль­ні про­бле­ми, які не­об­хі­дно розв’яза­ти в са­мій си­сте­мі фі­нан­су­ва­н­ня суб­си­дій, так і за­ли­ши­ли­ся не­ви­рі­ше­ни­ми. І го­лов­на з них — нор­ма­тив­на дір­ка, яка дає змо­гу по­ста­чаль­ни­кам по­слуг (га­зу та те­пла) опла­чу­ва­ти суб­си­ді­я­ми газ, що був по­став­ле­ний спо­жи­ва­чам, які не є отри­му­ва­ча­ми суб­си­дій. Де-фа­кто це є не­ці­льо­вим ви­ко­ри­ста­н­ням ко­штів. Де-юре ні­ко­го за це при­тя­гну­ти до від­по­від­аль­но­сті не­мо­жли­во. Щоб за­кри­ти дір­ку, тре­ба бу­ло змі­ни­ти ли­ше кіль­ка слів, але цьо­го не зро­би­ли. Чо­му? Мо­жна бу­ло б спи­са­ти на те­хні­чний не­до­гляд, але, зва­жа­ю­чи на ува­гу, яка при­ді­ля­є­ться цій те­мі, — це слаб­ке ви­прав­да­н­ня.

Прийня­те Ка­бмі­ном рі­ше­н­ня «про мо­не­ти­за­цію» мі­стить й ін­ші но­ве­ли, але це те­ма для ін­шої стат­ті, оскіль­ки сто­су­є­ться окре­мо рин­ку при­ро­дно­го га­зу. Але на одно­му з пи­тань усе ж та­ки вар­то зу­пи­ни­ти­ся за­раз, бо йо­го ви­ко­ри­сто­ву­ють як карт-бланш для та­кої «мо­не­ти­за­ції».

«Уря­до­вим рі­ше­н­ням… будь-який по­ста­чаль­ник і вла­сник ре­сур­су мо­же вклю­чи­ти­ся в лан­цюг по­ста­ча­н­ня га­зу спо­жи­ва­чам, що отри­му­ють суб­си­дії. Та­ким чи­ном, це, ма­буть, най­ва­го­мі­ший зро­бле­ний на сьо­го­дні крок до пов­но­мас­шта­бно­го рин­ку при­ро­дно­го га­зу», — за­явив ві­це-прем’єр-мі­ністр Во­ло­ди­мир Кі­стіон пі­сля прийня­т­тя рі­ше­н­ня уря­ду «про мо­не­ти­за­цію».

Про­те ви­ни­кає кіль­ка ло­гі­чних за­пи­тань-те­стів. У кра­ї­ні не всі спо­жи­ва­чі га­зу є суб­си­ді­ан­та­ми. Нав­па­ки, най­більш ла­сим є се­гмент по­бу­то­вих спо­жи­ва­чів, які жи­вуть у ве­ли­ких ко­те­джах, спо­жи­ва­ють ча­сто де­ся­тки ти­сяч ку­бо­ме­трів га­зу на рік на опа­ле­н­ня і пла­тять «жи­ви­ми» гро­ши­ма. Чо­му ж на всю кра­ї­ну не на­бе­ре­ться й де­ся­тка спо­жи­ва­чів з-по­між міль­йо­нів, які обра­ли со­бі аль­тер­на­тив­них по­ста­чаль­ни­ків га­зу? Від­по­відь про­ста. Си­сте­ма суб­си­дій тут ні до чо­го, і ні­які її змі­ни не до­по­мо­жуть.

Є й ін­ші при­чи­ни, а го­лов­на з них оче­ви­дна: до­по­ки в цьо­му се­гмен­ті ді­ють ре­гу­льо­ва­ні ці­ни, які ниж­чі за рин­ко­ві, сю­ди не по­тра­пить жо­ден ку­бо­метр га­зу з рин­ку.

А що­до «будь-який… вла­сник ре­сур­су мо­же вклю­чи­ти­ся в лан­цюг по­ста­ча­н­ня га­зу спо­жи­ва­чам, що отри­му­ють суб­си­дії», то хо­ті­ло­ся б зна­ти, як у цей лан­цюг вклю­чи­ти ім­порт­ний ре­сурс га­зу, якщо в прийня­тій по­ста­но­ві Ка­бмі­ну є чі­тке обме­же­н­ня, що лан­цюг вза­є­мо­ро­зра­хун­ків за суб­си­ді­я­ми мо­жна за­мкну­ти ли­ше на «ві­тчи­зня­но­го ви­ро­бни­ка при­ро­дно­го га­зу».

Не­га­тив­ні від­по­віді на ці два про­сті за­пи­та­н­ня-те­сти по­ка­зу­ють, що мо­не­ти­за­ція не ста­не «срі­бною ку­лею», не ви­рі­шить про­блем фі­нан­су­ва­н­ня жи­тло­вих суб­си­дій і не ство­рить кон­ку­рен­ції на роз­дрі­бно­му рин­ку при­ро­дно­го га­зу. По­трі­бні ре­тель­на ро­бо­та над ре­аль­ною мо­не­ти­за­ці­єю суб­си­дій для кін­це­вих спо­жи­ва­чів і рі­ше­н­ня по ці­но­вій де­ре­гу­ля­ції рин­ку при­ро­дно­го га­зу для ство­ре­н­ня ре­аль­ної ці­но­вої кон­ку­рен­ції. Якщо і роз­гля­да­ти за­про­по­но­ва­ну Мін­фі­ном мо­дель мо­не­ти­за­ції на рів­ні по­ста­чаль­ни­ків по­слуг, то ли­ше як про­мі­жну на обме­же­ний час і тіль­ки пі­сля її сут­тє­во­го до­о­пра­цю­ва­н­ня. На ща­стя, час до Но­во­го ро­ку ще є! Яро­слав До­брий

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.