«Усе по­чи­на­є­ться з ПРО­ЗО­РО­СТІ. Що зав­го­дно мо­жна ре­гу­лю­ва­ти, як зав­го­дно опо­да­тко­ву­ва­ти, але не­мо­жли­во оці­ни­ти пра­виль­ність цих рі­шень, якщо не­має про­зо­ро­сті», — Ге­ор­гій ЛОЖЕНКО, пре­зи­дент ком­па­нії МСЛ

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Сер­гій СЛЕДЗЬ

Ло­те­рей­ний ри­нок — на краю прір­ви. П’ятий рік Мін­фін не ви­дає опе­ра­то­рам лі­цен­зій. Ді­яль­ність двох най­біль­ших опе­ра­то­рів зв’яза­на сан­кці­я­ми. У ре­зуль­та­ті їхній єди­ний опо­нент пе­ре­тво­рив­ся з ма­ло­зна­чи­мо­го уча­сни­ка рин­ку фа­кти­чно на при­ва­тно­го мо­но­по­лі­ста. Дер­жбю­джет за­знає втрат. Якщо 2013 ро­ку, за да­ни­ми Мін­фі­ну, скар­бни­ця отри­ма­ла від ці­єї сфе­ри 321 млн грн по­да­тків, то вже 2015­го над­хо­дже­н­ня зни­зи­ли­ся до 26,5 млн грн. І си­ту­а­ція по­гір­шу­є­ться.

Аби ро­зі­бра­ти­ся, що на­справ­ді від­бу­ва­є­ться з ло­те­рей­ним рин­ком і як йо­го «ви­лі­ку­ва­ти», DT.UA за­про­си­ла на ін­терв’ю за­снов­ни­ка ві­тчи­зня­но­го ло­те­рей­но­го рин­ку, твор­ця пер­шої в Укра­ї­ні ло­те­рей­ної ком­па­нії МСЛ її ни­ні­шньо­го пре­зи­ден­та Ге­ор­гія ЛОЖЕНКА. — Ге­ор­гію Оле­ксан­дро­ви­чу, роз­ка­жіть на­шим чи­та­чам, яким чи­ном ло­те­рея з ХХІ сто­лі­т­тя по­вер­ну­ла­ся в 1990-ті ро­ки? — У се­ре­ди­ні 1990-х, пі­сля роз­па­ду Со­ю­зу, на те­ри­то­рії Укра­ї­ни, крім оскол­ків «Спор­тло­то», про­во­ди­ло­ся від 90 до 100 рі­зних ло­те­рей. Цей пе­рі­од ви­рі­зняв­ся без­кар­ні­стю, оскіль­ки мо­жна бу­ло обду­рю­ва­ти лю­дей про­сто так. І че­рез це від­був­ся ко­ло­саль­ний під­рив до­ві­ри до ло­те­реї, у то­му чи­слі й до нас, пра­во­на­сту­пни­ків «Спор­тло­то». Са­ме в ті ча­си з’яви­ло­ся сло­во «ло­хо­трон». На жаль, за­раз ми до цьо­го пе­рі­о­ду по­вер­ну­ли­ся.

На­ша ком­па­нія до­кла­да­ла зна­чних зу­силь, щоб на­ве­сти лад у 1990-х. Так, ми іні­ці­ю­ва­ли ухва­ле­н­ня рі­ше­н­ня, яке при­рів­ню­ва­ло ло­те­рей­ний бі­лет до до­ку­мен­та су­во­рої зві­тно­сті. Ко­ли це ста­ло­ся, кіль­кість афе­ри­стів по­ча­ла різ­ко па­да­ти, бо з’яви­ла­ся кри­мі­наль­на від­по­від­аль­ність за під­роб­ку. Хтось цю нор­му при­брав — ло­те­рей­ний бі­лет уже не є блан­ком су­во­рої зві­тно­сті. — Хто це зро­бив і на­ві­що? — Я не ро­зу­мію, як мо­жна бу­ло так вчи­ни­ти. Але, ймо­вір­но, ко­мусь це бу­ло по­трі­бно. І, від­по­від­но, ло­те­рея, зро­бив­ши та­ке істо­ри­чне ко­ло, по­вер­ну­ла­ся до се­ре­ди­ни 90-х. Що­прав­да, на змі­ну па­пе­ро­вим бі­ле­ти­кам при­йшли еле­ктрон­ні при­строї. А ще з’яви­ли­ся «граль­ні ав­то­ма­ти» в обра­зі пла­ті­жних тер­мі­на­лів у ма­га­зи­нах. Якщо ви звер­ну­ли ува­гу, за­раз мо­жна зай­ти у зви­чай­ний про­ду­кто­вий мар­кет і зі­гра­ти в еле­ктрон­ну мит­тє­ву ло­те­рею, що, по су­ті, є грою на став­ках. Встав­ля­єш ку­пю­ри в ку­пю­ро­при­ймач — і гра­єш, як на граль­но­му ав­то­ма­ті. Прав­да, це вже кар­ти­на се­ре­ди­ни 2000-х ро­ків. Пам’ята­є­те, у нас сто­я­ли так зва­ні стов­пчи­ки з мо­не­то­при­йма­ча­ми (то­ді мо­не­ти бу­ли ще чо­гось вар­ті)? На них най­бі­дні­ші вер­стви на­се­ле­н­ня то­ді про­гра­ва­ли ша­ле­ні гро­ші. У ме­не в пам’яті до­сі кар­ти­на, як у не­ве­ли­ко­му га­стро­но­мі ба­бу­ся вки­да­ла в ав­то­мат дріб’язок. Ко­пій­ку ви­гра­ла — і її ту­ди ж...

Усе це свід­чить про те, що кон­тро­лю пра­кти­чно не­має, адже не­зро­зумі­ло, що кон­тро­лю­ва­ти. То­му я й ка­жу, що ми по­вер­ну­ли­ся в 90-ті. — Чо­му так ста­ло­ся? Що по­с­при­я­ло по­вер­нен­ню? — 2012 ро­ку був ухва­ле­ний за­кон про ло­те­рею. І пи­та­н­ня не в то­му, який пар­ла­мент йо­го ухва­лю­вав. Адже ми не ска­су­ва­ли всіх за­ко­нів, ухва­ле­них при В.яну­ко­ви­чу. На­при­клад, По­да­тко­вий ко­декс і ба­га­то чо­го ін­шо­го. По­валь­но­го ска­су­ва­н­ня за­ко­нів не від­бу­ло­ся. Ці­ка­во ін­ше: 2013 ро­ку уряд М.аза­ро­ва зо­бов’яза­ний був пе­ре­о­фор­ми­ти лі­цен­зії опе­ра­то­рам ло­те­реї, але не зро­бив цьо­го. На­то­мість там по­ча­ли за­яв­ля­ти, що за­кон про ло­те­рею не­до­ско­на­лий (і це пі­сля то­го, як Ка­бмін по­го­джу­вав текст цьо­го за­ко­ну). Не про­по­ну­ю­чи жо­дних змін до за­ко­ну, чи­нов­ни­ки ту­по за­бло­ку­ва­ли ви­да­чу лі­цен­зій. По­над те, роз­по­ча­ли­ся актив­ні дії з ме­тою при­пи­ни­ти на­шу ді­яль­ність. Чи­нов­ни­кам схо­ті­ло­ся отри­ма­ти опе­ра­тив­ний кон­троль над ло­те­рей­ним бі­зне­сом че­рез Оща­дбанк.

Однак при­пи­ни­ти не вда­ло­ся. За­ва­ди­ли Май­дан і Ре­во­лю­ція Гі­дно­сті. До вла­ди при­йшли но­ві по­лі­ти­чні си­ли. І, зви­чай­но, ми уяв­ля­ли со­бі, що це дає мо­жли­вість роз­бло­ку­ва­ти пи­та­н­ня лі­цен­зу­ва­н­ня і за­без­пе­чи­ти фор­му­ва­н­ня ци­ві­лі­зо­ва­но­го рин­ку. На­то­мість зі­ткну­ли­ся з тим, що но­ва вла­да за­хо­ті­ла пе­ре­ді­ли­ти ри­нок. То­чні­ше — при­бра­ти нас з рин­ку і пе­ре­да­ти пра­ва на ло­те­рею дер­жав­но­му Оща­дбан­ку. — Тоб­то фа­кти­чно про­дов­жи­ла­ся лі­нія по­пе­ре­дньо­го уря­ду, який теж ви­но­шу­вав пла­ни ре­ор­га­ні­за­ції рин­ку за до­по­мо­гою Оща­дбан­ку? — Так. Ду­же схо­же. Та­ким чи­ном, у на­драх но­во­го Ка­бмі­ну був під­го­тов­ле­ний, я ду­маю, при схва­лен­ні прем’єр-мі­ні­стра, про­ект за­ко­ну, яким на­ма­га­ли­ся про­ве­сти на­при­кін­ці 2014 ро­ку мо­но­по­лію на ло­те­рей­ний ри­нок на ко­ристь Оща­дбан­ку плюс ле­га­лі­зу­ва­ти весь граль­ний бі­знес: ка­зи­но, граль­ні ав­то­ма­ти, бе­тинг. Ав­то­ри за­ко­но­про­е­кту все до­зво­ля­ли, але не бу­ло зро­зумі­ло, як дер­жа­ва все це зби­ра­є­ться кон­тро­лю­ва­ти? На це за­пи­та­н­ня чи­нов­ни­ки про­сто від­во­ди­ли очі.

Де­пу­та­ти укра­їн­сько­го пар­ла­мен­ту — ду­же ро­зум­ні й до­свід­че­ні лю­ди. Усе-та­ки це елі­та су­спіль­ства. Чо­му во­ни не про­го­ло­су­ва­ли, якщо все так про­сто? То­му що пе­ре­ва­жна біль­шість їх ро­зумі­ла, що за­про­по­но­ва­не — не в ін­те­ре­сах дер­жа­ви. А в ін­те­ре­сах яко­їсь гру­пи, яка має на­мір за­бра­ти ри­нок під се­бе.

Про­те одно­ча­сно про­йшли по­прав­ки до По­да­тко­во­го ко­де­ксу, яки­ми за­про­ва­дже­но аб­со­лю­тно де­стру­ктив­ний по­да­ток з обо­ро­ту для ло­те­реї. У цьо­му ра­зі за­дум був до­сить про­стий.

1. За­про­ва­ди­ти не­по­силь­ний по­да­ток і «по­кла­сти» ді­ю­чих на рин­ку опе­ра­то­рів.

2. Ви­ве­сти ло­те­рею під егі­дою Оща­дбан­ку.

3. Змі­ни­ти по­да­тко­ве за­ко­но­дав­ство, щоб уже свої мо­гли ком­фор­тно за­йма­ти­ся ло­те­рей­ним бі­зне­сом на за­чи­ще­но­му рин­ку.

Тоб­то ма­є­мо зви­чай­ні­сінь­ку дво­хо­дів­ку. Звер­тає на се­бе ува­гу ню­анс. Да­ним по­да­тком об­кла­да­ли­ся тіль­ки ло­те­реї, а бе­тинг (йо­го ма­ли на­мір до­зво­ли­ти) за­ли­шав­ся на ко­ли­шній си­сте­мі опо­да­тку­ва­н­ня.

Ще одну спро­бу ство­ри­ти ре­гу­ля­цію на рин­ку за яки­мись но­ви­ми пра­ви­ла­ми зро­би­ла вже мі­ністр Н.яре­сько. У неї бу­ло ін­ше зав­да­н­ня. ¯й тре­ба бу­ло зда­ти ри­нок одно­му іно­зем­но­му уча­сни­ку. Ідея з Оща­дбан­ком не спра­цю­ва­ла, то­му з’явив­ся по­ту­жний іно­зем­ний ін­ве­стор і юри­ди­чна стру­кту­ра, яка під ньо­го по­ча­ла ви­пи­су­ва­ти за­кон. Бу­ли аб­со­лю­тно фан­та­сти­чні обі­цян­ки над­хо­джень у бю­джет.

Фа­кти­чно ма­ла мі­сце дру­га спро­ба пе­ре­ді­лу рин­ку. А щоб ми не за­ва­жа­ли, нас за­ве­ли в сан­кції. Біль­ше не бу­ло за що за­че­пи­ти­ся, то­му й ви­смо­кта­ли з паль­ця фі­ктив­ну ідею при­че­тно­сті нас до ро­сій­сько­го бі­зне­су, до за­гро­зи... Ви уяв­ля­є­те, на­скіль­ки смі­шно ви­гля­дає за­гро­за без­пе­ці кра­ї­ни з бо­ку ло­те­рей­ної ком­па­нії?

Вве­ли нас у сан­кції, і ви­яви­ло­ся, що єди­на ком­па­нія, яка не по­тра­пи­ла під них, — наш кон­ку­рент («Укра­їн­ська на­ціо­наль­на ло­те­рея». — Ред.). Ця ком­па­нія ду­же швид­ко змі­ни­ла вла­сни­ків, по­збу­ла­ся за­хі­дних пар­тне­рів. Спо­ча­тку її ха­зя­ї­ном став ні­ко­му не ві­до­мий гро­ма­дя­нин Пін­дич, по­тім — тре­нер з ве­ло­спор­ту, а за­раз я вже й не знаю, хто. При­найм­ні ця лю­ди­на ма­ло ко­му ві­до­ма.

Від­по­від­но, 2016 ро­ку з’явив­ся за­дум ви­пи­са­ти за­кон під но­вий роз­клад на рин­ку, тоб­то під УНЛ. Але він теж не про­йшов. І не прой­де жо­ден за­кон, то­му що на­ро­дних де­пу­та­тів не мо­жна обду­ри­ти. До­по­ки будь-яко­му гро­ма­дя­ни­ну не бу­де зро­зумі­лий прин­цип, за яким ру­ха­ю­ться гро­ші в цій сфе­рі, по­ки лю­ди не зро­зу­мі­ють, ко­му во­ни про­гра­ють, скіль­ки про­гра­ють, яка ймо­вір­ність ви­гра­шу (як це є в ци­ві­лі­зо­ва­но­му сві­ті), до­ти змін за­ко­нів не бу­де.

Що ро­блять на­ші кон­ку­рен­ти? Якщо не мо­жна про­ве­сти но­вий за­кон, во­ни ви­тя­га­ють на світ Бо­жий за­кон, який ра­ні­ше був по­га­ний для всіх чи­нов­ни­ків, які не мо­гли за ним пра­цю­ва­ти, бо, на їхню дум­ку, «він мав ку­пу не­до­лі­ків і не да­вав мо­жли­во­сті дер­жа­ві управ­ля­ти». (На­справ­ді ж, за­кон про ло­те­рею не да­вав їм зби­ра­ти да­ни­ну, і з управ­лі­н­ням це ні­як не пов’яза­но.) У ре­зуль­та­ті ре­а­лі­зу­є­ться ідея ухва­ле­н­ня лі­цен­зій­них умов, як то­го ви­ма­гає за­кон, ухва­ле­ний іще 2012 ро­ку. Тоб­то на під­ста­ві за­ко­ну про ло­те­рею, об який стіль­ки ро­ків ви­ти­ра­ли но­ги, ма­ють на­мір ухва­ли­ти лі­цен­зій­ні умо­ви, але мо­но­поль­ні. — Не за­лу­ча­ю­чи до цьо­го зав­да­н­ня впер­тий пар­ла­мент? — Так. Там же ро­зум­ні си­дять. Во­ни не го­ло­су­ють за бу­дья­кою ко­ман­дою. А як не ви­ко­на­ти ко­ман­ду в уря­ді, ко­ли зні­ма­є­ться слу­хав­ка і ка­жуть: «Тре­ба!». Але най­го­лов­ні­ше, що в про­е­кті но­вих лі­цен­зій­них умов про про­зо­рість ні­чо­го не ска­за­но. Не­має там і си­сте­ми, яка до­зво­ляє кон­тро­лю­ва­ти рух гро­шей, не­має й кон­тро­лю за ви­пла­тою ви­гра­шів. А по­стра­жда­лий у нас — пан Ля­шко. — Бо він три­чі за рік ви­грав ве­ли­ку су­му? — За всі­єї мо­єї сим­па­тії до цьо­го яскра­во­го по­лі­ти­ка, він став жер­твою ці­єї не­про­зо­ро­сті. Адже як­би пра­цю­ва­ла си­сте­ма (її по­трі­бно бу­ло ство­ри­ти ще 2013 ро­ку, і за­кон це до­зво­ляв), то не до­ве­ло­ся б Оле­гу Ва­ле­рі­йо­ви­чу ко­мусь да­ва­ти ін­терв’ю і щось по­ясню­ва­ти. Ні­хто б не зво­див йо­го з УНЛ, яка яки­мось чи­ном ви­пла­ти­ла йо­му ці гро­ші. Ні­чо­го цьо­го не бу­ло б. А все бу­ло б зро­зумі­ло й про­зо­ро для будь-яко­го ін­шо­го гро­ма­дя­ни­на, який ви­грав. Ні­ко­му й на дум­ку не спа­ло б за­пи­ту­ва­ти: «Ко­му ти й скіль­ки від­ко­тив?», «Як до­мо­ви­ти­ся про ви­гра­шний бі­ле­тик?», «Як ді­зна­ти­ся, які куль­ки ви­па­дуть?». Не бу­ло б до­ми­слів. А бу­ла б на по­ря­док ви­ща до­ві­ра до ці­єї сфе­ри, як це є сьо­го­дні в Ні­меч­чи­ні й Фран­ції. — То чо­му вла­да не хо­че бо­дай пі­ді­йти до ви­рі­ше­н­ня ці­єї про­бле­ми? — Ви­хо­дить, їй це не ви­гі­дно. Однак да­вай­те роз­рі­зня­ти за­галь­не по­ня­т­тя «вла­да» і во­лю кон­кре­тних чи­нов­ни­ків, які впов­но­ва­же­ні ухва­лю­ва­ти рі­ше­н­ня, але ро­блять це не зав­жди в ін­те­ре­сах дер­жа­ви. ¯м ви­гі­дна тем­на істо­рія і кра­си­ві га­сла: «Ми за­чи­сти­мо ри­нок від тих, хто не має пра­ва на про­ве­де­н­ня ігор», «Ми ле­га­лі­зу­є­мо йо­го». Бі­да ли­шень, що від за­чис­тки ри­нок про­зо­рі­шим не ста­не, бо одна­ко­во за­ли­ша­ться пи­та­н­ня ру­ху гро­шей, їх ін­ка­са­ції. А ще — на які роз­ра­хун­ко­ві ра­хун­ки гро­ші по­тра­пля­ють і як ви­пла­чу­ю­ться ви­гра­ші. На­ре­шті, най­го­лов­ні­ше — як пла­тя­ться по­да­тки. І ка­со­ві апа­ра­ти (КА) тут не вря­ту­ють, бо це ква­зі­про­зо­рість, яка не має ні­чо­го спіль­но­го з ло­те­рей­ним бі­зне­сом. Ми це все вже про­хо­ди­ли у 2007—2009 рр.

Якщо ви зай­де­те в зал, де роз­та­шо­ва­ний ЛТС (ло­те­рей­ний тер­мі­нал са­мо­об­слу­го­ву­ва­н­ня), бай­ду­же, сві­тлий чи тем­ний це бу­де зал, ви отри­ма­є­те в обмін на гро­ші код до­сту­пу до гри. За цим са­мим ко­дом ви­пла­чу­ють ви­гра­ші. Усе що­до грав­ця про­зо­ро і че­сно. Але хто знає, скіль­ки ви за­пла­ти­ли? Ка­со­вий апа­рат? Але якщо ви по­стій­ний клі­єнт, ко­трий грає дві­чі-три­чі на ти­ждень, і про­да­вець вас знає, на­ві­що йо­му про­би­ва­ти чек?

Якщо ж ви за­йшли впер­ше, чек вам проб’ють обов’яз­ко­во. При цьо­му по­стій­ні клі­єн­ти ста­нов­лять 80—85% грав­ців. Це до ви­пад­ко­вої лю­ди­ни, яка за­шли в зал, дов­го при­див­ля­ти­му­ться, про­по­ну­ва­ти­муть до­по­мо­гу в грі, ви­вча­ти­муть її по­тен­ці­ал, пе­ре­ві­ря­ти­муть, чи не є во­на спів­ро­бі­тни­ком по­лі­ції, який має на­мір на чо­мусь під­ло­ви­ти за­клад. Це в хлі­бно­му ма­га­зи­ні ні­ко­го не ці­ка­вить по­ку­пець. А тут — нав­па­ки, то­му що це клі­єн­ту­ра. А по­тім у вас по­про­сять но­мер мо­біль­но­го, щоб по­ві­дом­ля­ти про акції та ро­зі­гра­ші. Тут ви по­стій­ний клі­єнт, який ка­со­ви­ми че­ка­ми не за­без­пе­чу­є­ться. Во­ни — для чу­жих. Якщо під­ня­ти зві­ти про облік гро­шей че­рез ка­со­ві апа­ра­ти у пе­рі­од 2007—2009 рр., то бу­де на­віть не­зро­зумі­ло, звід­ки гро­ші на орен­ду, на зар­пла­ту пер­со­на­лу, на оформ­ле­н­ня за­кла­ду, під­сві­чу­ва­н­ня. Ну звід­ки? Якщо обо­рот за КА в де­сять ра­зів мен­ший, ніж одна орен­да. — Ко­му це по­трі­бно? — Це за­пи­та­н­ня не до ме­не. Я ж не маю від­но­ше­н­ня до спец­служб. — Але одна­ко­во ви мо­же­те

зна­ти про це. — Я мо­жу ли­ше при­пу­ска­ти. І ні­чо­го но­во­го не ска­жу, на­при­клад, на­га­дав­ши, що з ком­па­ні­єю «Укра­їн­ська на­ціо­наль­на ло­те­рея» пов’язу­ють де­яких де­пу­та­тів. Це на­сам­пе­ред Оле­ксандр Тре­тья­ков. В Ін­тер­не­ті до­ста­тньо ці­єї ін­фор­ма­ції. Не ду­маю, що бу­ває дим без во­гню. І, по­рів­ню­ю­чи, на­при­клад, вплив на ри­нок на­ро­дно­го де­пу­та­та і тре­не­ра з ве­ло­спор­ту (який зна­чив­ся вла­сни­ком УНЛ), ро­зу­мію: щось не сти­ку­є­ться.

Те­пер, за­гнав­ши нас у сан­кції і за­ду­шив­ши по­да­тка­ми, всі­ма мо­жли­во­стя­ми пра­гнуть зни­щи­ти на­шу си­сте­му про­зо­ро­сті, бо во­на є ета­ло­ном для по­рів­ня­н­ня. А це за­ва­жає. Ме­та — до­мог­ти­ся, щоб на­ша ком­па­нія пі­шла з рин­ку. Для опо­нен­тів го­лов­не, щоб то­бі вслід грав­ці ки­да­ли це­гли­н­ня за те, що ти з ни­ми не роз­ра­ху­вав­ся. Адже то­ді ти вже не під­ні­ме­шся. Ось усе, що ро­би­ться про­ти нас.

Але так ри­нок не мо­же пра­цю­ва­ти. У жо­дній кра­ї­ні він так не пра­цює. — А укра­їн­ський си­ло­міць на­ма­га­ю­ться схи­ли­ти до та­кої ро­бо­ти? — Так. За­раз ре­аль­но ло­те­рея вже ні­ко­го не ці­ка­вить, як і до­ві­ра до джек-по­тів, до гри в дов­гу. А ці­ка­вить тіль­ки пу­блі­ка, яка при­йшла й на­ти­сну­ла кно­пку, тоб­то так зва­ні швид­кі ігри. То­му що во­ни ви­ма­га­ють ло­каль­ної до­ві­ри (у кон­кре­тній то­чці про­да­жу). Але, на жаль, це не до­ві­ра су­спіль­ства, де­пу­та­тів і на­віть чи­нов­ни­ків, які ро­зу­мі­ють, на­скіль­ки ва­жли­ве для кра­ї­ни це дже­ре­ло фі­нан­су­ва­н­ня, вклю­ча­ю­чи со­ці­аль­ні про­гра­ми.

Я вже на­віть не уяв­ляю со­бі, до якої ме­жі мо­жна про­дов­жу­ва­ти вто­пту­ва­ти цей ри­нок. — Мо­же, зно­ву з’явив­ся план

йо­го ко­мусь пе­ре­про­да­ти? — Тоб­то все зрів­ня­ти з зем­лею, а по­тім за­про­си­ти чу­жо­зем­но­го гу­ру, який у нас на­ве­де лад. Тіль­ки ми всіх цих гу­ру зна­є­мо, бо са­мі 20 ро­ків у Єв­ро­пей­ській ло­те­рей­ній асо­ці­а­ції. Утім, мо­же, й так, як ска­зав ме­ні один де­пу­тат: «Ви над­то до­бре ду­ма­є­те про них. ¯м пі­шла ко­ман­да в Мін­фі­ні зна­йти гро­ші для бю­дже­ту, ось во­ни й при­ду­му­ють». — Але при та­ких під­хо­дах дер­жбю­джет, нав­па­ки, че­твер­тий рік по­спіль втра­чає гро­ші. Для бю­дже­ту кра­ще, як­би рин­ку хо­ча б не за­ва­жа­ли. — А та­кої ко­ман­ди не бу­ло. Тре­ба ро­зу­мі­ти, які лю­ди за­раз пра­цю­ють у Мін­фі­ні. — І що ви по­ра­ди­ли б за­сту­пни­ко­ві мі­ні­стра фі­нан­сів Сер­гію Мар­чен­ку, під ке­рів­ни­цтвом яко­го пра­цю­ють ло­те­рей­ні фа­хів­ці? — Звер­ну­ти ува­гу на ква­лі­фі­ка­цію йо­го під­ле­глих. Оці­ни­ти їх не за ча­сом пе­ре­бу­ва­н­ня в крі­слі, а за ефе­ктив­ні­стю цьо­го пе­ре­бу­ва­н­ня. Адже чи­нов­ни­ки та­ко­го рів­ня, осо­бли­во «ста­ра аза­ров­ська гвар­дія», се­бе вмі­ють хва­ли­ти і гар­но по­да­ти. Ко­ли спіл­ку­є­шся з ни­ми, то ство­рю­є­ться вра­же­н­ня, що без них уже й Укра­ї­ни не бу­ло б. А по су­ті, всі лю­ди, які за­йма­ю­ться за­раз ло­те­рей­ним рин­ком у Мін­фі­ні, — став­ле­ни­ки М.аза­ро­ва. Во­ни ор­га­ні­зо­ву­ва­ли граль­ний ри­нок 2007 ро­ку. — Ті, ко­му да­ли ко­ман­ду 2013-го не ви­да­ва­ти ло­те­рей­ни­кам лі­цен­зій? — Зві­сно. — От­же, про­дов­же­н­ня ті­єї са­мої істо­рії вже пі­сля Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті теж не ди­вує? — Там ні­чо­го не змі­ни­ло­ся. — Але ж мі­ністр при­слу­ха­є­ться до цих фа­хів­ців. — У мі­ні­стра стіль­ки зав­дань, що якщо він кон­цен­тру­є­ться на яко­мусь пи­тан­ні і йо­му кра­си­во пре­зен­ту­є­ться рі­ше­н­ня, то в ньо­го не­має аль­тер­на­ти­ви. Та й ча­су не­має на по­шук ці­єї аль­тер­на­ти­ви. То­му він при­ймає те, що, на пер­ший по­гляд, зда­є­ться ло­гі­чним. На­віть при то­му, що мі­ністр ду­же ро­зум­на лю­ди­на і, без­пе­ре­чно, з дер­жав­ною по­зи­ці­єю. — Однак чи­нов­ни­ки се­ре­дньої лан­ки мо­жуть цим ко­ри­сту­ва­ти­ся. — Во­ни не мо­жуть, а ко­ри­сту­ю­ться. — А що, по-ва­шо­му, по­трі­бно бу­ло б зро­би­ти на ло­те­рей­но­му рин­ку? — Усе по­чи­на­є­ться з про­зо­ро­сті. Що зав­го­дно мо­жна ре­гу­лю­ва­ти, які зав­го­дно мо­жна за­про­ва­джу­ва­ти по­да­тки, але не­мо­жли­во оці­ни­ти пра­виль­ність цих рі­шень, якщо не­має про­зо­ро­сті. — Як ви оці­ню­є­те по­тен­ці­ал

ло­те­рей­но­го рин­ку? — Я вам не на­зву кон­кре­тної ци­фри, то­му що по­тен­ці­ал мо­жна роз­гля­да­ти тіль­ки ко­ли існу­ють зро­зумі­лі прин­ци­пи гри та опо­да­тку­ва­н­ня. Мо­жу ска­за­ти тіль­ки, що, за сві­то­вою ста­ти­сти­кою, по­ряд­ку 3% від гро­шей, які за­ли­ша­ю­ться в лю­дей у ки­ше­ні, мо­же бу­ти зі­бра­но за до­по­мо­гою ло­те­реї. — А які втра­ти дер­жа­ви від не­ефе­ктив­но­го ви­ко­ри­ста­н­ня ло­те­реї? — На­ша ком­па­нія 2014 ро­ку під­го­ту­ва­ла бі­знес-план на три на­сту­пні ро­ки. 2015-го, за на­ши­ми роз­ра­хун­ка­ми, над­хо­дже­н­ня в бю­джет тіль­ки від ком­па­нії МСЛ ма­ли ста­но­ви­ти 1,6 млрд грн, 2016-го ця су­ма по­дво­ю­ва­ла­ся, а ни­ні­шньо­го ро­ку МСЛ мо­гла б спла­ти­ти близь­ко 6 млрд грн. Не ду­маю, що ці гро­ші по­ле­ті­ли на Мі­сяць. Во­ни в кра­ї­ні, про­сто ма­ють ін­шу іпо­стась...

Уяв­ля­є­те, як­би нас не пре­су­ва­ли й МСЛ зге­не­ру­ва­ла стіль­ки гро­шей у дер­жбю­джет, а ін­ша ком­па­нія да­ла б тіль­ки 50 млн, бу­ли б пи­та­н­ня до остан­ньої ком­па­нії? Зви­чай­но. То­му й за­би­ра­ють ета­лон з рин­ку якнай­швид­ше. Не хо­чуть про­зо­ро­сті...

Фо­то Ва­си­ля Ар­тю­шен­ка

Ге­ор­гій Ложенко

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.