Три вер­шни­ки де­мо­гра­фі­чно­го апо­ка­лі­пси­са. Основ­ні трен­ди в Укра­ї­ні

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Лі­дія ТКАЧЕНКО,

кан­ди­дат еко­но­мі­чних на­ук, про­від­ний на­у­ко­вий спів­ро­бі­тник Ін­сти­ту­ту де­мо­гра­фії та со­ці­аль­них до­слі­джень іме­ні М.пту­хи НАН Укра­ї­ни Ди­на­мі­ка чи­сель­но­сті і стру­кту­ри на­се­ле­н­ня ті­сно вза­є­мо­пов’яза­на з які­стю люд­сько­го по­тен­ці­а­лу, при­чо­му цей вза­є­мозв’язок має дво­сто­рон­ній і не зав­жди одно­зна­чний ха­ра­ктер.

Вза­є­мо­дія де­мо­гра­фі­чних змін із про­це­са­ми еко­но­мі­чно­го й со­ці­аль­но­го роз­ви­тку ви­зна­ча­є­ться ве­ли­кою кіль­кі­стю фа­кто­рів, що зу­мов­лює скла­дність оцін­ки їх на­слід­ків. Ба­га­то де­мо­гра­фі­чних змін, які від­бу­ва­ю­ться в Укра­ї­ні, ма­ють гло­баль­ний ха­ра­ктер і ті­єю чи ін­шою мі­рою охо­плю­ють біль­шість кра­їн су­ча­сно­го сві­ту. Ра­зом із тим існу­ють зна­чні осо­бли­во­сті, які теж не мо­жна на­зва­ти су­то на­ціо­наль­ни­ми. Во­ни спо­сте­рі­га­ю­ться у біль­шо­сті кра­їн Цен­траль­ної та Схі­дної Єв­ро­пи, але в Укра­ї­ні про­яв­ля­ю­ться най­го­стрі­ше, до­ся­га­ю­чи пі­ко­вих зна­чень.

До­сто­вір­ність да­них офі­цій­ної де­мо­гра­фі­чної ста­ти­сти­ки за остан­ню де­ка­ду ча­сто ста­ви­ться під сум­нів, оскіль­ки ра­унд пе­ре­пи­су 2010 р. бу­ло пропу­ще­но, да­ні адмі­ні­стра­тив­них ре­є­стрів роз­рі­зне­ні й ма­ло­до­сту­пні для ста­ти­сти­чних ці­лей, не­має ста­ти­сти­чних оці­нок що­до не­під­кон­троль­них те­ри­то­рій. Про­те за­галь­ні про­пор­ції й тен­ден­ції на­яв­на ста­ти­сти­ка від­обра­жає. Щоб мі­ні­мі­зу­ва­ти вплив те­ри­то­рі­аль­них змін на по­рів­нян­ність ди­на­мі­чних ря­дів, ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться пе­ре­ва­жно від­но­сні й се­ре­дні по­ка­зни­ки.

Ана­ліз до­по­ма­гає ви­окре­ми­ти три основ­ні де­мо­гра­фі­чні трен­ди, які чи­нять най­по­ту­жні­ший вплив як на сьо­го­дні­шню си­ту­а­цію, так і на дов­го­стро­ко­ві пер­спе­кти­ви роз­ви­тку на­шої кра­ї­ни.

Ско­ро­че­н­ня на­се­ле­н­ня вна­слі­док де­по­пу­ля­ції. Пе­ре­ви­ще­н­ня рів­ня смер­тно­сті над на­ро­джу­ва­ні­стю су­про­во­джує Укра­ї­ну весь пе­рі­од пі­сля роз­па­ду СРСР. За­тя­жна кри­за пе­ре­хі­дно­го пе­рі­о­ду спро­во­ку­ва­ла зро­ста­н­ня смер­тно­сті та різ­ке зни­же­н­ня на­ро­джу­ва­но­сті. Най­ви­щий рі­вень смер­тно­сті бу­ло за­фі­ксо­ва­но у 1995 р., ко­ли очі­ку­ва­на три­ва­лість жи­т­тя при на­ро­джен­ні ста­но­ви­ла для чо­ло­ві­ків 61,22 ро­ку, для жі­нок — 72,54. По­рів­ня­но з 1990 р. по­ка­зни­ки три­ва­ло­сті жи­т­тя зни­зи­ли­ся на 4,38 і 2,28 ро­ку від­по­від­но. Да­лі си­ту­а­ція ста­бі­лі­зу­ва­ла­ся, але по­вер­ну­ти­ся до рів­ня 1990-го вда­ло­ся ли­ше у 2009– 2010 рр., при­чо­му одним рив­ком. У ни­ні­шній де­ка­ді по­зи­тив­на ди­на­мі­ка три­ва­ло­сті жи­т­тя зно­ву упо­віль­ни­ла­ся, за ми­ну­лі шість ро­ків при­ріст ста­но­вив 1,45 ро­ку для чо­ло­ві­ків і 0,96 — для жі­нок. За да­ни­ми World Population Prospects: The 2017 Revision, Укра­ї­на ра­зом із Мол­до­вою і Ро­сій­ською Фе­де­ра­ці­єю ма­ють най­ниж­чі по­ка­зни­ки очі­ку­ва­ної три­ва­ло­сті жи­т­тя в Єв­ро­пі (70– 71 рік при на­ро­джен­ні в се­ре­дньо­му по всьо­му на­се­лен­ню).

Зни­же­н­ня на­ро­джу­ва­но­сті най­більш ін­тен­сив­но від­бу­ва­ло­ся та­кож у пе­рі­од 1991–1995 рр., але три­ва­ло зна­чно дов­ше. Ре­кор­дно низь­кий рі­вень су­мар­но­го ко­е­фі­ці­єн­та на­ро­джу­ва­но­сті (менш як 1,1 ди­ти­ни на одну жін­ку) бу­ло за­фі­ксо­ва­но у 2001–2002 рр. З по­лі­пше­н­ням за­галь­ної си­ту­а­ції в кра­ї­ні, за да­ни­ми Держ­ста­ту, по­ка­зни­ки на­ро­джу­ва­но­сті ста­ли по­тро­ху від­нов­лю­ва­ти­ся, але ма­кси­мум, чо­го вда­ло­ся до­сяг­ти, — це 1,53 ди­ти­ни на одну жін­ку у 2012 р. (у 1990 р. — 1,85). Ни­ні­шній рі­вень на­ро­джу­ва­но­сті в Укра­ї­ні близь­кий до се­ре­дньо­го по Єв­ро­пі, однак ду­же да­ле­кий від не­об­хі­дно­го для про­сто­го за­мі­ще­н­ня по­ко­лінь.

Най­біль­ший роз­рив у за­галь­них ко­е­фі­ці­єн­тах на­ро­джу­ва­но­сті й смер­тно­сті спо­сте­рі­гав­ся в 1999–2005 рр. (по­над 7‰ що­ро­ку; див. рис. 1). У 2011–2013 рр. він ско­ро­тив­ся до 3–3,5‰, і уряд на­віть по­спі­шив по­обі­ця­ти швид­ке по­до­ла­н­ня де­по­пу­ля­ції, по­кла­да­ю­чи на­дії на під­ви­ще­н­ня на­ро­джу­ва­но­сті. Однак із по­ча­тком чер­го­вої по­лі­ти­чної та фі­нан­со­во­еко­но­мі­чної кри­зи по­ка­зни­ки на­ро­джу­ва­но­сті зно­ву пі­шли вниз, і ста­ло ще більш оче­ви­дно, що зу­пи­ни­ти де­по­пу­ля­цію за ра­ху­нок зро­ста­н­ня на­ро­джу­ва­но­сті при збе­ре­жен­ні кри­ти­чно ко­ро­ткої три­ва­ло­сті жи­т­тя не­мо­жли­во.

За про­гно­зом ООН, Укра­ї­на вхо­дить до де­ся­тки кра­їн сві­ту із най­ви­щи­ми тем­па­ми ско­ро­че­н­ня на­се­ле­н­ня (більш як на 15% до 2050 р.). На­слід­ки та­ко­го ін­тен­сив­но­го змен­ше­н­ня на­се­ле­н­ня ви­хо­дять да­ле­ко за рам­ки про­сто­го зву­же­н­ня фі­зи­чної осно­ви фор­му­ва­н­ня люд­сько­го по­тен­ці­а­лу. На дум­ку істо­ри­ків і со­ціо­ло­гів, кон­цен­тра­ція на­се­ле­н­ня є не­об­хі­дною пе­ред­умо­вою еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку й со­ці­аль­ної згур­то­ва­но­сті. Ско­ро­че­н­ня на­се­ле­н­ня ве­де до змен­ше­н­ня щіль­но­сті за­се­ле­но­сті те­ри­то­рії, що за­гро­жує по­ру­ше­н­ням со­ці­аль­них зв’яз­ків, де­пре­сив­ні­стю та руй­ну­ва­н­ням ін­фра­стру­кту­ри. Оскіль­ки го­лов­ною при­чи­ною де­по­пу­ля­ції за­ли­ша­є­ться ви­со­ка смер­тність, сам факт ско­ро­че­н­ня на­се­ле­н­ня є свід­че­н­ням гли­бо­ко­го со­ці­аль­но­го не­бла­го­по­луч­чя.

Ста­рі­н­ня на­се­ле­н­ня за ра­ху­нок ско­ро­че­н­ня кон­тин­ген­тів пра­це­зда­тно­го ві­ку. Три­ва­лий час го­лов­ним і пра­кти­чно єди­ним фа­кто­ром ста­рі­н­ня на­се­ле­н­ня Укра­ї­ни слу­гу­ва­ло ско­ро­че­н­ня рів­ня на­ро­джу­ва­но­сті й кіль­ко­сті ді­тей — так зва­не по­ста­рі­н­ня зни­зу. Про­тя­гом 1991–2002 рр., ко­ли від­бу­вав­ся різ­кий спад на­ро­джу­ва­но­сті, пи­то­ма ва­га лю­дей ві­ком 60 ро­ків і біль­ше зро­сла з 18,3 до 21,4%. Подаль­ше пев­не від­нов­ле­н­ня рів­ня на­ро­джу­ва­но­сті да­ло мо­жли­вість зни­зи­ти цю час­тку до 20,3% у 2007–2008 рр. Однак да­лі рі­вень ста­рі­н­ня зно­ву став на­ро­ста­ти і на по­ча­ток 2017 р. уже до­ся­гнув 22,5%.

Ана­ліз стру­ктур­них зру­шень по укру­пне­них ві­ко­вих гру­пах свід­чить, що в про­це­сі ста­рі­н­ня на­се­ле­н­ня Укра­ї­ни на­мі­тив­ся но­вий етап: з по­ча­тку дру­гої де­ка­ди 2000-х пи­то­ма ва­га лю­дей ві­ком 60 ро­ків і біль­ше зро­стає за ра­ху­нок змен­ше­н­ня час­тки по­ко­лінь пра­це­зда­тно­го ві­ку, а не ді­тей (їх час­тка ста­бі­лі­зу­ва­ла­ся). Якщо орі­єн­ту­ва­ти­ся на юри­ди­чно по­зна­че­ний пра­це­зда­тний вік (16–59 ро­ків), час­тка ці­єї ві­ко­вої гру­пи змен­ши­ла­ся з ма­кси­маль­них 64,4% у 2008–2009 рр. до 61,3%. Якщо бра­ти до ува­ги ре­а­лії рин­ку пра­ці, більш аде­ква­тною ни­жньою ме­жею до­ро­сло­го й тру­до­актив­но­го ві­ку слід вва­жа­ти 20 ро­ків, оскіль­ки в більш ран­ньо­му ві­ці рі­вень еко­но­мі­чної актив­но­сті близь­кий до ну­льо­во­го. Пи­то­ма ва­га на­се­ле­н­ня ві­ком 20– 59 ро­ків ся­га­ла ма­кси­му­му 59,0% у 2011 р., а за­раз зни­зи­ла­ся до 57,6%. Та­ким чи­ном, ми ма­є­мо по­ста­рі­н­ня вже не «зни­зу» і, зви­чай­но ж, іще не «звер­ху», то­му що ди­на­мі­ка три­ва­ло­сті жи­т­тя схиль­на до ста­гна­ції. Це по­ста­рі­н­ня ні­би «з се­ре­ди­ни», і ме­ха­нізм та­ко­го по­ста­рі­н­ня за­кла­де­ний у са­мій стру­кту­рі на­се­ле­н­ня (рис. 2).

Гра­фі­чну ілю­стра­цію ві­ко­во­ста­те­вої стру­кту­ри на­се­ле­н­ня Укра­ї­ни важ­ко на­зва­ти пі­ра­мі­дою, оскіль­ки її осно­ва на­ба­га­то вуж­ча, ніж се­ре­дня ча­сти­на. За чи­сель­ні­стю ни­ні­шні по­ко­лі­н­ня ді­тей зна­чно по­сту­па­ю­ться на­віть по­ко­лі­н­ням 60-рі­чних. У до­сту­пній для огля­ду пер­спе­кти­ві ці не­чи­слен­ні по­ко­лі­н­ня всту­па­ти­муть у тру­до­актив­ний вік, то­ді як пен­сій­но­го ві­ку до­ся­га­ти­муть зна­чно чи­слен­ні­ші по­ко­лі­н­ня, на­ро­дже­ні у 1960–1980-х ро­ках. На­слід­ком та­ко­го на­кла­да­н­ня де­мо­гра­фі­чних хвиль слід очі­ку­ва­ти но­вий ви­ток у про­це­сі по­ста­рі­н­ня, інер­цій­на при­ро­да яко­го ро­бить йо­го пе­ред­ба­чу­ва­ним, але не­від­во­ро­тним.

Ско­ро­че­н­ня на­се­ле­н­ня пра­це­зда­тно­го ві­ку як ру­шій­на си­ла, а та­кож швид­кий темп по­ста­рі­н­ня вкрай за­го­стрю­ють усі тра­ди­цій­ні ви­кли­ки, пов’яза­ні зі ста­рі­н­ням. Ціл­ком оче­ви­дно, що по­до­ла­ти ці ви­кли­ки в умо­вах ма­кро­еко­но­мі­чної не­ста­біль­но­сті, слаб­ко­сті си­сте­ми со­ці­аль­но­го за­хи­сту й від­кри­то­го кон­флі­кту по­ко­лінь не­мо­жли­во.

Пе­ре­ва­га по­то­ків тру­до­вих мі­гра­цій над по­стій­ни­ми. Не­зва­жа­ю­чи на гло­баль­ну тен­ден­цію зро­ста­н­ня мі­гра­цій­ної актив­но­сті, для на­се­ле­н­ня Укра­ї­ни ха­ра­ктер­не, швид­ше, її за­га­са­н­ня, при­чо­му як за зов­ні­шні­ми, так і за вну­трі­шні­ми пе­ре­мі­ще­н­ня­ми. Пі­сля емі­гра­цій­но­го бу­му 1990-х обо­рот між­дер­жав­них мі­гра­цій ско­ро­тив­ся до 1–1,6‰. До­да­тне саль­до спо­сте­рі­га­є­ться з 2005 р., тоб­то при­їжджає в Укра­ї­ну біль­ше лю­дей, ніж ви­їжджає з неї. Однак при­ріст на­се­ле­н­ня в ре­зуль­та­ті мі­гра­цій ду­же не­зна­чний, а в остан­ні ро­ки ру­ха­є­ться до ну­ля. По­ло­ви­ну зов­ні­шньо­го мі­гра­цій­но­го обо­ро­ту ста­нов­лять лю­ди ві­ком 15–34 ро­ків (мо­лодь від­по­від­но до чин­но­го на­ціо­наль­но­го за­ко­но­дав­ства), але істо­тне до­да­тне саль­до спо­сте­рі­га­є­ться тіль­ки в гру­пі 15–19 ро­ків, тоб­то при­плив мо­ло­ді за­без­пе­чу­є­ться май­же ви­клю­чно за ра­ху­нок на­вчаль­ної мі­гра­ції. Се­ред до­ро­сло­го на­се­ле­н­ня най­біль­ший мі­гра­цій­ний при­ріст фор­му­ють ві­ко­ві гру­пи 45–59 ро­ків, у су­ку­пно­сті во­ни за­без­пе­чу­ють більш як тре­ти­ну всьо­го при­ро­сту (На­се­ле­н­ня Укра­ї­ни за 2015 рік: Де­мо­гра­фі­чний що­рі­чник/дер­жав­на слу­жба ста­ти­сти­ки Укра­ї­ни). Та­ким чи­ном, мі­гра­ції не ли­ше не за­пов­ню­ють втрат на­се­ле­н­ня вна­слі­док де­по­пу­ля­ції, але й не спри­я­ють омо­ло­джен­ню ві­ко­вої стру­кту­ри на­се­ле­н­ня.

Низь­кий рі­вень мі­гра­цій зі змі­ною по­стій­но­го мі­сця про­жи­ва­н­ня зна­чною мі­рою ком­пен­су­є­ться тру­до­ви­ми мі­гра­ці­я­ми. За да­ни­ми об­сте­же­н­ня тру­до­вої мі­гра­ції, про­ве­де­но­го Дер­жав­ною слу­жбою ста­ти­сти­ки Укра­ї­ни ра­зом з Ін­сти­ту­том де­мо­гра­фії та со­ці­аль­них до­слі­джень у два ра­ун­ди (у 2008-му і 2012 р.), зов­ні­шні тру­до­ві мі­гран­ти ста­но­ви­ли 4–5% на­се­ле­н­ня пра­це­зда­тно­го ві­ку. Фа­хів­ці Між­на­ро­дної ор­га­ні­за­ції мі­гра­цій вва­жа­ють, що під впли­вом во­єн­но­го кон­флі­кту та гли­бо­кої еко­но­мі­чної кри­зи мі­гра­цій­ні на­строї укра­їн­ців по­си­лю­ю­ться, осо­бли­во що­до тру­до­вих мі­гра­цій («Мі­гра­ція в Укра­ї­ні: фа­кти й ци­фри»). Очі­ку­ва­н­ня ін­тен­си­фі­ка­ції мі­гра­цій пов’язу­ють та­кож із роз­ши­ре­н­ням гео­гра­фії без­ві­зо­во­го ре­жи­му для гро­ма­дян Укра­ї­ни.

Ра­зом з тим є під­ста­ви вва­жа­ти, що се­гмент ро­бо­чої си­ли, на­ла­што­ва­ної на зов­ні­шні тру­до­ві мі­гра­ції, уже до­сить усто­яв­ся і близь­кий до сво­єї ма­кси­мі­за­ції. Мас­шта­би зов­ні­шніх тру­до­вих мі­гра­цій ви­зна­ча­ю­ться не тіль­ки й не стіль­ки си­ту­а­ці­єю в кра­ї­ні, скіль­ки від­со­тком на­се­ле­н­ня, го­то­во­го зва­жи­ти­ся на по­їзд­ку та прийня­ти умо­ви зайня­то­сті, які ти­по­ві для тру­до­вих мі­гран­тів. Ви­ко­на­ні до­слі­дже­н­ня по­ка­зу­ють, що зов­ні­шні тру­до­ві мі­гра­ції здій­сню­ють пе­ре­ва­жно лю­ди із се­ре­днім рів­нем осві­ти; ви­ко­ну­ва­ні ни­ми ро­бо­ти за­зви­чай не по­тре­бу­ють осо­бли­вої ква­лі­фі­ка­ції й скон­цен­тро­ва­ні в спе­ци­фі­чних се­кто­рах еко­но­мі­ки (сіль­ське го­спо­дар­ство, бу­дів­ни­цтво, до­ма­шня при­слу­га). Най­ча­сті­ше це ци­клі­чний або се­зон­ний ха­ра­ктер зайня­то­сті, не­рід­ко пов’яза­ний з не зов­сім за­кон­ни­ми спосо­ба­ми пра­це­вла­шту­ва­н­ня. Роз­мір за­ро­бі­тку тру­до­вих мі­гран­тів мо­же вва­жа­ти­ся ви­со­ким хі­ба що по­рів­ня­но з рів­нем зар­плат в Укра­ї­ні. Са­ме то­му ймо­вір­ність по­вер­не­н­ня тру­до­вих мі­гран­тів до­сить ве­ли­ка: з ура­ху­ва­н­ням ва­лю­тно-кур­со­вих і ці­но­вих від­мін­но­стей за­ро­бле­ні за кор­до­ном гро­ші їм зна­чно ви­гі­дні­ше ви­тра­ча­ти в Укра­ї­ні, ніж у кра­ї­ні пра­це­вла­шту­ва­н­ня.

Імо­вір­но, ця оче­ви­дна еко­но­мі­чна ви­го­да та від­но­сна лег­кість тру­до­вих мі­гра­цій са­ме й спри­я­ють за­мі­щен­ню пе­ре­їзду на ПМП тру­до­ви­ми мі­гра­ці­я­ми. До то­го ж на­ко­пи­че­ний до­свід, у то­му чи­слі емі­грант­ської хви­лі 1990-х, по­ка­зує, як не­про­сто вко­ре­ни­ти­ся в но­вій кра­ї­ні. На­віть у кра­ї­нах ЄС, де по­лі­ти­ці ін­те­гра­ції мі­гран­тів при­ді­ля­є­ться ва­жли­ве мі­сце, си­ту­а­ція не на­ди­хає. Остан­нє до­слі­дже­н­ня Єв­ро­ста­ту по­ка­зує, що мі­гран­ти (осо­бли­во якщо во­ни ви­хід­ці не з кра­їн ЄС) по­рів­ня­но з гро­ма­дя­на­ми кра­ї­ни про­жи­ва­н­ня ма­ють ви­щий рі­вень без­ро­бі­т­тя, ча­сті­ше пра­цю­ють на умо­вах не­по­стій­ної або час­тко­вої зайня­то­сті, у них мен­ше мо­жли­во­стей здо­бу­ти ви­щу осві­ту, при­дба­ти вла­сне жи­тло й зна­чно ви­щі ри­зи­ки бі­дно­сті (Migrant integration, 2017 edition: Statistical Books). На­ла­го­дже­ні де­ся­ти­лі­т­тя­ми по­то­ки тру­до­вих мі­гра­цій хоч і не ви­рі­шу­ють про­бле­ми ста­біль­но­сті зайня­то­сті, за­те да­ють змо­гу сут­тє­во збіль­ши­ти до­хо­ди до­мо­го­спо­дарств мі­гран­тів, став­ля­чи їх у на­ба­га­то ви­гі­дні­ше ста­но­ви­ще по­рів­ня­но з ти­ми, у ко­го не­має за­кор­дон­них до­хо­дів. Це мо­же бу­ти ціл­ком до­ста­тньою ма­те­рі­аль­ною й мо­раль­ною ком­пен­са­ці­єю за не­ви­со­кий со­ці­аль­ний ста­тус мі­гран­та в кра­ї­ні пра­це­вла­шту­ва­н­ня.

У кон­текс­ті яко­сті люд­сько­го по­тен­ці­а­лу за­мі­на по­то­ків по­стій­них мі­гра­цій тру­до­ви­ми не має одно­зна­чної оцін­ки. З одно­го бо­ку, тру­до­ві мі­гра­ції да­ють мо­жли­вість не допу­сти­ти від­пли­ву на­се­ле­н­ня, що кри­ти­чно ва­жли­во в умо­вах де­по­пу­ля­ції. З ін­шо­го — Укра­ї­на фа­кти­чно втра­чає ча­сти­ну ро­бо­чої си­ли, оскіль­ки мі­гран­ти втра­ча­ють ін­те­рес до вну­трі­шньо­го рин­ку пра­ці. Окре­мим пи­та­н­ням за­ли­ша­є­ться оцін­ка ефе­ктив­но­сті тру­до­вих мі­гра­цій, осо­бли­во в пла­ні мо­жли­во­стей про­фе­сій­но­го зро­ста­н­ня й са­мо­ре­а­лі­за­ції.

Де­мо­гра­фі­чні пер­спе­кти­ви Укра­ї­ни. У най­ближ­чій пер­спе­кти­ві де­по­пу­ля­ція, ста­гна­ція мі­гра­цій, ско­ро­че­н­ня й ста­рі­н­ня на­се­ле­н­ня про­дов­жа­ться швид­ки­ми тем­па­ми. Ці тен­ден­ції ви­зна­ча­ють нев­ті­шний де­мо­гра­фі­чний про­гноз для Укра­ї­ни (рис. 3). У пе­рі­од до 2050 р. кіль­кість на­се­ле­н­ня змен­ши­ться на 5,5 млн чол. При цьо­му чи­сель­ність лю­дей тру­до­актив­но­го ві­ку (20–59 ро­ків) ско­ро­ти­ться на 6,6 млн, то­ді як чи­сель­ність лю­дей ві­ком 60 ро­ків і біль­ше збіль­ши­ться на 2,6 млн, а їх час­тка в на­се­лен­ні (рі­вень ста­рі­н­ня) зро­сте до 33%. Спів­ві­дно­ше­н­ня ві­ко­вих кон­тин­ген­тів тру­до­актив­но­го (20–59 ро­ків) і пен­сій­но­го ві­ку (60 ро­ків і біль­ше) змен­ши­ться з ни­ні­шніх 2,6 до 2 на по­ча­тку 2030-х і до 1,5 — на­при­кін­ці про­гно­зо­ва­но­го пе­рі­о­ду.

Щоб мі­ні­мі­зу­ва­ти не­га­тив­ні на­слід­ки де­мо­гра­фі­чних змін, не­об­хі­дно пе­ре­о­сми­сли­ти ці­лі та ін­стру­мен­ти по­лі­ти­ки в усіх сфе­рах. З ура­ху­ва­н­ням за­ру­бі­жно­го до­сві­ду й ре­ко­мен­да­цій між­на­ро­дних ор­га­ні­за­цій, одним із ва­рі­ан­тів ком­пле­ксно­го ви­рі­ше­н­ня є прийня­т­тя На­ціо­наль­но­го пла­ну дій з пи­тань ста­рі­н­ня у фор­мі ці­льо­вої дер­жав­ної про­гра­ми. Що­прав­да, мо­ні­то­ринг Мі­ні­стер­ства еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку й тор­гів­лі Укра­ї­ни про пе­ре­біг ви­ко­на­н­ня вже прийня­тих про­грам по­ка­зує, що во­ни зов­сім не га­ран­ту­ють ре­аль­но­го вті­ле­н­ня пе­ред­ба­че­них за­хо­дів по­лі­ти­ки, бо не ма­ють пря­мої прив’яз­ки до про­це­су бю­дже­ту­ва­н­ня та хро­ні­чно не­до­фі­нан­су­ю­ться. Про­те прийня­т­тя на дер­жав­но­му рів­ні На­ціо­наль­но­го пла­ну дій з пи­тань ста­рі­н­ня, на­віть у де­кла­ра­тив­ній фор­мі, ста­ло б під­твер­дже­н­ням ро­зу­мі­н­ня скла­дно­сті цьо­го пи­та­н­ня й ува­ги до ста­но­ви­ща лю­дей по­хи­ло­го ві­ку, до­зво­ли­ло б по­ста­ви­ти зав­да­н­ня у які­сно но­во­му фор­ма­ті, у то­му чи­слі із за­лу­че­н­ням гро­мад­сько­го спри­я­н­ня й до­нор­ських ко­штів.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.