На­ля­ка­ні ме­нін­гі­том

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Оль­га СКРИПНИК СЕС, а те­пер тре­ба в Держ­прод­спо­жив­слу­жбу?

Смерть ма­лень­кої дів­чин­ки від ме­нін­гі­ту в Ки­є­ві ви­кли­ка­ла шок — ба­тьки бо­я­ться во­ди­ти ма­лят у сад­ки, з три­во­гою від­пу­ска­ють учнів на уро­ки. Тра­гі­чний ви­па­док — уже дру­гий цьо­го ро­ку — зму­сив шу­ка­ти ін­фор­ма­цію і про са­му хво­ро­бу, і про те, як за­хи­сти­ти від неї ді­тей і до­ро­слих. Оскіль­ки за­хво­рю­ва­н­ня ін­фе­кцій­не, пе­ре­да­є­ться по­ві­тря­но­кра­плин­ним шля­хом, імо­вір­ність за­ра­же­н­ня — до­сить ви­со­ка. Що тре­ба ро­би­ти, щоб уни­кну­ти за­хво­рю­ва­н­ня?

«По-пер­ше, по­трі­бно по­си­ли­ти кон­троль з бо­ку ба­тьків. Не по­спі­хом, не на хо­ду від­прав­ля­ти си­на або донь­ку в ди­тя­чий са­док, а обов’яз­ко­во огля­ну­ти ди­ти­ну, по­ці­ка­ви­ти­ся са­мо­по­чу­т­тям. При най­пер­ших сим­пто­мах не­зду­жа­н­ня за­ли­ша­ти ди­ти­ну вдо­ма й ви­кли­ка­ти лі­ка­ря. По-дру­ге — кон­троль у ди­тя­чо­му сад­ку. При ви­яв­лен­ні ма­лю­ка з озна­ка­ми за­хво­рю­ва­н­ня — не від­прав­ля­ти йо­го в гру­пу, не до­пу­ска­ти кон­та­кту з ін­ши­ми ді­тьми. І, по-тре­тє, не­гай­но ін­фор­му­ва­ти ба­тьків, ви­кли­ка­ти лі­ка­ря — ди­ти­ну слід від­пра­ви­ти на об­сте­же­н­ня для вста­нов­ле­н­ня ді­а­гно­зу, — ко­мен­тує си­ту­а­цію ке­рів­ник Держ­прод­спо­жив­слу­жби Ки­є­ва Олег Ру­бан. — Ме­нін­гіт має кіль­ка рі­зно­ви­дів, один з най­більш не­без­пе­чних — це ме­нін­го­ко­кце­мія. Во­на роз­ви­ва­є­ться і про­ті­кає швид­ко­плин­но — упро­довж трьо­хше­сти го­дин. Якщо лю­ди­на вча­сно не звер­ну­ла­ся по спе­ці­а­лі­зо­ва­ну ме­ди­чну до­по­мо­гу, то по­тім на­да­ти її до­сить скла­дно, а в де­яких ви­пад­ках — не­мо­жли­во. Час іде на­віть не на го­ди­ни, а на хви­ли­ни. У зв’яз­ку із цим і має бу­ти на­сто­ро­же­ність в усіх, хто пра­цює з ді­тьми, але на­сам­пе­ред — у ба­тьків. — Є зав­да­н­ня і для ба­тьків, і для до­шкіль­них за­кла­дів. А хто від­по­від­ає за про­фі­ла­кти­ку, за ін­фе­кцій­ну без­пе­ку? Ра­ні­ше звер­та­ли­ся в — У нас, як ві­до­мо, від­бу­ла­ся ре­фор­ма, ба­га­то що змі­ни­ло­ся. За­хво­рю­ва­ність на ме­нін­го­ко­ко­ву ін­фе­кцію — це сфе­ра від­по­від­аль­но­сті лі­ку­валь­них за­кла­дів те­ри­то­рій. Ми, як на­гля­до­ва слу­жба, ви­хо­ди­мо в то­му ви­пад­ку, ко­ли за­ре­є­стро­ва­ні ін­фе­кцій­ні за­хво­рю­ва­н­ня, за­хо­ди про­во­ди­мо за фа­ктом — як по­же­жна слу­жба. Сьо­го­дні всі про­фі­ла­кти­чні за­хо­ди — це зо­на від­по­від­аль­но­сті ба­тьків, ди­тя­чих і лі­ку­валь­них за­кла­дів те­ри­то­рій. — Але си­ту­а­цію ва­ша слу­жба

мо­ні­то­рить? — Ми по­стій­но отри­му­є­мо опе­ра­тив­ну ін­фор­ма­цію про ви­пад­ки за­хво­рю­ва­н­ня. Що­рі­чно ре­є­стру­є­ться від чо­ти­рьох до ше­сти ви­пад­ків за­хво­рю­ва­н­ня са­ме ме­нін­го­ко­кце­мі­єю, але то­рік бу­ло 10 ви­пад­ків. На сьо­го­дні в Ки­є­ві за­ре­є­стро­ва­но 27 ви­пад­ків, з них два — ле­таль­ні. За­хво­рю­ва­ність ме­нін­гі­та­ми, як пра­ви­ло, по­чи­на­є­ться у ве­ре­сні й три­ває до бе­ре­зня. Не­без­пе­ка пе­ре­да­чі ін­фе­кції ви­со­ка ще й то­му, що са­ме в цей пе­рі­од ді­ти пе­ре­бу­ва­ють у шко­лах, до­шкіль­них за­кла­дах, ба­га­то ча­су про­во­дять у за­кри­тих при­мі­ще­н­нях. Оскіль­ки це за­хво­рю­ва­н­ня пе­ре­да­є­ться по­ві­тря­но-кра­плин­ним шля­хом, це ство­рює до­да­тко­ві ри­зи­ки. То­му так ва­жли­во, щоб ба­тьки сте­жи­ли за ста­ном здо­ров’я сво­їх ді­тей і за най­мен­ших ознак за­хво­рю­ва­н­ня — не ве­ли в ди­тя­чий ко­ле­ктив, а за­ли­ша­ли вдо­ма і ви­кли­ка­ли лі­ка­ря».

На­ля­ка­ні ба­тьки по­ча­ли шу­ка­ти ін­фор­ма­цію, щоб біль­ше ді­зна­ти­ся про ме­нін­гіт. Які озна­ки свід­чать про ін­фі­ку­ва­н­ня? Як від­рі­зни­ти ГРВІ від ме­нін­го­ко­ка? Яка тем­пе­ра­ту­ра си­гна­лі­зує про не­без­пе­ку? Що ро­би­ти, якщо в сім’ї кіль­ка ді­тей, а най­мо­лод­ший від­ві­ду­вав са­док, де тра­пи­ла­ся тра­ге­дія?

Іри­на, ма­ма 4-рі­чно­го Ар­тем­ка, від­то­ді не знає спо­кою ні вдень, ні вно­чі — а ра­птом її син теж за­ра­зив­ся? «Ознак хво­ро­би не­має, але ж будь-яка лю­ди­на мо­же бу­ти но­сі­єм, тим біль­ше, якщо був у кон­та­кті з хво­рою ди­ти­ною. Ду­же хви­лю­ю­ся — у нас троє ді­тей, це все мо­же бу­ти не­без­пе­чно. По­ча­ла шу­ка­ти ін­фор­ма­цію. За­йшла на сайт Мі­ні­стер­ства охо­ро­ни здо­ров’я — що там ра­дять ба­тькам? Про­чи­та­ла й жа­хну­ла­ся — ви­яв­ля­є­ться, ме­нін­гіт має кіль­ка ви­дів, у то­му чи­слі па­ра­зи­тар­ний і аме­бний. Мо­же, це якраз і є той агре­сив­ний збу­дник, від яко­го ди­ти­на зго­ряє за кіль­ка го­дин? Де, як йо­го ді­а­гно­сту­ють? Ні­чо­го на сай­ті не зна­йшла. На­че й не бу­ло в Ки­є­ві ви­пад­ків смер­ті ді­тей від ме­нін­гі­ту. На­пи­са­но, що одна з ознак хво­ро­би — роз­гу­бле­ність па­ці­єн­та. Як ви­зна­чи­ти, роз­гу­бле­на хво­ра ди­ти­на чи ні, якщо во­на у шо­ко­во­му ста­ні? Ба­тьки під ре­а­ні­ма­ці­єю то­чно бу­ли в роз­гу­бле­но­му ста­ні. До­сі ні­хто не мо­же отя­ми­ти­ся…»

Те, що ба­тьки не все зро­зумі­ли в пу­блі­ка­ції Мін­здо­ров’я, — не див­но. Те­ма спе­ци­фі­чна. Але й ме­ди­ки зди­во­ва­ні: звід­ки взя­ла­ся та­ка ін­фор­ма­ція? Ту «ме­то­ди­чку», яку під­го­ту­ва­ли в МОЗ, ме­ди­ки на­зи­ва­ють ре­фе­ра­том сту­ден­та-трі­є­чни­ка, який ска­чав йо­го з Ін­тер­не­ту, не за­гли­блю­ю­чись у зміст. На­пев­но, для чи­нов­ни­ків най­ва­жли­ві­ше — про­де­мон­стру­ва­ти ре­а­кцію на під­ви­ще­н­ня рів­ня за­хво­рю­ва­но­сті й ле­таль­ні ви­пад­ки. Ви­ві­си­ли текст — по­ста­ви­ли га­ло­чку, що ро­бо­ту ви­ко­на­но.

В Укра­ї­ні про ін­фе­кцій­ні хво­ро­би не лю­блять зга­ду­ва­ти — ні по­ясню­ва­ти си­ту­а­цію, ні опе­ра­тив­но ви­рі­шу­ва­ти го­стрі про­бле­ми. Усе, що ре­ко­мен­дує МОЗ, — зро­би­ти ще­пле­н­ня про­ти ме­нін­гі­ту, як ві­ру­сно­го, так і ба­кте­рі­аль­но­го. Во­ни, що­прав­да, не вхо­дять у ка­лен­дар ще­плень, їх до­ве­де­ться ро­би­ти за вла­сний кошт.

«Не­має у сві­ті та­кої ва­кци­ни, яка б одна за­хи­ща­ла б від три­над­ця­ти се­ро­ти­пів ме­нін­го­ко­ко­вої ін­фе­кції, — по­яснює вче­ний се­кре­тар Ін­сти­ту­ту епі­де­міо­ло­гії та ін­фе­кцій­них за­хво­рю­вань іме­ні Л.гро­ма­шев­сько­го НАМН Укра­ї­ни На­та­ля Вин­ник. — Для лю­дей акту­аль­ні 5 се­ро­ти­пів :A, C, B ,W, Y. За­раз ре­ко­мен­ду­ють ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти дві ва­кци­ни, які в нас за­ре­є­стро­ва­ні. Во­ни одна­ко­ві за скла­дом, ство­рю­ють за­хист про­ти чо­ти­рьох се­ро­ти­пів А, C,W, Y. Ба­га­то­рі­чні до­слі­дже­н­ня збу­дни­ків ме­нін­гі­ту у ді­тей по­ка­за­ли, що в Укра­ї­ні най­по­ши­ре­ні­ший тип В, але якраз про­ти ньо­го в Укра­ї­ні не­має ва­кци­ни. — Що ро­би­ти ба­тькам, які те­пер бо­я­ться во­ди­ти ма­лят у са­док? — Для по­ча­тку об­сте­жи­ти сво­їх ді­тей, щоб пе­ре­ко­на­ти­ся, що во­ни здо­ро­ві.

Усі, хто пе­ре­бу­вав у кон­та­кті із хво­рою дів­чин­кою, по­вин­ні звер­ну­ти­ся до лі­ка­ря та прой­ти об­сте­же­н­ня. За пра­ви­ла­ми, ди­тса­док не по­ви­нен пу­ска­ти ди­ти­ну в гру­пу, по­ки ба­тьки не на­да­ли від­по­від­ної до­від­ки від лі­ка­ря. ¯м про це має ска­за­ти мед­се­стра або лі­кар, який пра­цює в цьо­му до­шкіль­но­му за­кла­ді. Ко­ли в ко­гось із гру­пи ви­яв­ля­ють збу­дни­ка, то йо­го ро­ди­ну теж тре­ба об­сте­жи­ти. Якщо в ди­ти­ни або до­ро­сло­го ви­сі­ва­ють ме­нін­го­кок з но­со­гло­тки, на­віть якщо не­має сим­пто­мів, то обов’яз­ко­во при­зна­ча­є­ться пре­вен­тив­не лі­ку­ва­н­ня».

Ди­тя­чі ін­фе­кціо­ні­сти ка­жуть, що вже сто­ми­ли­ся по­ясню­ва­ти, чим від­рі­зня­є­ться ме­нін­гіт ві­ру­сний від ба­кте­рі­аль­но­го, чо­му за­сто­со­ву­ю­ться рі­зні ме­то­ди лі­ку­ва­н­ня. А ме­нін­гіт аме­бний — це для нас швид­ше ек­зо­ти­ка, він ча­сті­ше зу­стрі­ча­є­ться в США, де йо­го дав­но ви­вчи­ли. У на­шо­му ви­пад­ку ве­ли­ку три­во­гу ви­кли­кає той факт, що збіль­ши­ла­ся кіль­кість хво­рих з ба­кте­рі­аль­ною фор­мою ме­нін­гі­ту, пе­ре­біг якої швид­ко­плин­ний і ду­же важ­кий. Най­біль­ше лі­ка­рів-пра­кти­ків обу­рює твер­дже­н­ня чи­нов­ни­ків, що цю хво­ро­бу ду­же скла­дно ді­а­гно­сту­ва­ти. Ви­хо­дить, по­ки не­має ре­зуль­та­тів об­сте­же­н­ня — тре­ба че­ка­ти, іна­кше, якщо ді­а­гноз не під­твер­ди­ться, лі­ка­ря зви­ну­ва­тять, що лі­ку­вав не­пра­виль­но. А якщо він за­ли­шить хво­ро­го без при­зна­чень і че­ка­ти­ме ре­зуль­та­тів ана­лі­зів, до­ве­де­ться від­по­від­а­ти за без­ді­яль­ність, яка при­зве­ла до по­гір­ше­н­ня ста­ну па­ці­єн­та або на­віть ле­таль­но­го кін­ця. Ви­па­док, який став­ся з ки­їв­ською бри­га­дою екс­тре­ної до­по­мо­ги, — пе­ре­кон­ли­ве свід­че­н­ня то­го, що в нас є ба­га­то ме­ди­ків з до­брою осві­тою, до­сві­дом ро­бо­ти і ви­со­ким по­чу­т­тям обов’яз­ку. Про це тро­хи зго­дом. Спо­ча­тку уто­чни­мо — чи мо­же лі­кар швид­ко ді­а­гно­сту­ва­ти ме­нін­гіт?

«Якщо він хо­ро­ший клі­ні­цист — зви­чай­но, мо­же. Це бу­де не оста­то­чний ді­а­гноз, а пі­до­зра на ме­нін­го­ко­ко­ву ін­фе­кцію, яка до­зво­лить роз­по­ча­ти лі­ку­ва­н­ня хво­ро­го, — пе­ре­ко­на­на за­ві­ду­вач ка­фе­дри ін­фе­кцій­них за­хво­рю­вань На­ціо­наль­но­го ме­ди­чно­го уні­вер­си­те­ту ім. О.бо­го­моль­ця про­фе­сор Оль­га Го­лу­бов­ська. — Для ба­га­тьох ін­фе­кцій­них за­хво­рю­вань ха­ра­ктер­ні бо­лі в гор­лі і за­кла­де­ність но­са — на­зо­фа­рин­гіт. Ці клі­ні­чні сим­пто­ми ха­ра­ктер­ні для без­лі­чі ста­нів, ви­кли­ка­них як ві­ру­са­ми, так і ба­кте­рі­я­ми. Але для ме­нін­го­ко­ко­во­го на­зо­фа­рин­гі­ту ха­ра­ктер­ною озна­кою є на­яв­ність гній­ної до­ріж­ки на за­дній стін­ці гло­тки. То­му ми зав­жди ка­же­мо сво­їм сту­ден­там, що в пе­рі­од зро­ста­н­ня за­хво­рю­ва­но­сті про це тре­ба пам’ята­ти.

Збу­дник за­хво­рю­ва­н­ня має ду­же ха­ра­ктер­ну фор­му, від­мін­ну від ін­ших ба­кте­рій, що має ва­жли­ве зна­че­н­ня при ді­а­гно­сти­ці. Це мо­жна ви­яви­ти, якщо про­ве­сти мі­кро­ско­пію маз­ка з ро­то­гло­тки. Та­ким чи­ном уже че­рез пів­го­ди­ни мо­жна отри­ма­ти т.зв. ла­бо­ра­тор­ний орі­єн­тир і про­во­ди­ти лі­ку­ва­н­ня хво­ро­го.

За­хво­рю­ва­н­ня має ба­га­то рі­зних клі­ні­чних форм — від на­зо­фа­рин­гі­ту до ме­нін­гі­ту, най­важ­чою з яких є ме­нін­го­ко­кце­мія, т.зв. ме­нін­го­ко­ко­вий се­псис, ле­таль­ність від яко­го мо­же до­ся­га­ти 75%. Се­ред тих, хто ви­жив, у 10—15% спо­сте­рі­га­ю­ться за­ли­шко­ві яви­ща (ко­сме­ти­чні де­фе­кти, втра­та слу­ху, від­ста­ва­н­ня в ро­зу­мо­во­му роз­ви­тку в ді­тей то­що). — Не­що­дав­но ми бу­ли на­ля­ка­ні пта­ши­ним і сви­ня­чим гри­пом. Те­пер з’яви­ла­ся ін­фор­ма­ція про аме­бний ме­нін­гіт. Чо­го тре­ба бо­я­ти­ся — хто но­сій ці­єї не­без­пе­чної за­ра­зи? — Хво­ріє тіль­ки лю­ди­на. Во­на ж є основ­ним дже­ре­лом ін­фе­кції, осо­бли­во з при­хо­ва­ни­ми фор­ма­ми за­хво­рю­ва­н­ня. Во­но має ши­ро­ке роз­по­всю­дже­н­ня, але на­сам­пе­ред — у т.зв. афри­кан­сько­му ме­нін­гі­тно­му по­ясі (до ньо­го вхо­дять 26 кра­їн), роз­та­шо­ва­но­му на пів­день від Са­ха­ри.

Пе­ре­да­є­ться, як і грип, по­ві­тря­но-кра­плин­ним шля­хом, але, на ща­стя, збу­дник украй не­стій­кий у зов­ні­шньо­му се­ре­до­ви­щі. У зв’яз­ку із цим ін­фі­ку­ва­н­ня й по­ши­ре­н­ня за­хво­рю­ва­н­ня від­бу­ва­є­ться при більш ті­сних кон­та­ктах, ніж при гри­пі. У зо­ні ри­зи­ку опи­ня­ю­ться ро­ди­ни, де був ви­па­док ме­нін­го­ко­ко­вої ін­фе­кції. Ри­зик за­ра­же­н­ня там зро­стає у 800 ра­зів. Хво­рі­ють і до­ро­слі, але в основ­но­му ді­ти, на час­тку яких при­па­дає май­же 70% усіх ви­пад­ків. — Що ста­ло при­чи­ною смер­ті

ки­їв­ських ма­лят? — У них бу­ла най­не­без­пе­чні­ша клі­ні­чна фор­ма — ме­нін­го­ко­кце­мія. Са­ме цей стан, а не ме­нін­гіт, і при­звів до ле­таль­но­го кін­ця.

Чо­му так від­бу­ва­є­ться? На­сам­пе­ред то­му, що за­хво­рю­ва­н­ня роз­ви­ва­є­ться стрім­ко. Са­ме то­му й лі­ку­ва­ти йо­го по­трі­бно не­гай­но і го­лов­не — пра­виль­но.

Якщо лі­ку­ва­н­ня по­чи­на­є­ться на до­го­спі­таль­но­му ета­пі — ще до то­го, як хво­ро­го при­ве­зли в ін­фе­кцій­не від­ді­ле­н­ня, це мо­же вря­ту­ва­ти йо­му жи­т­тя. У цьо­му ви­пад­ку до­го­спі­таль­на та­кти­ка має ви­рі­шаль­не зна­че­н­ня, бо лік іде не на го­ди­ни, а на хви­ли­ни. Основ­ним фа­кто­ром агре­сії збу­дни­ка є ду­же силь­ний ен­до­то­ксин, який у 10 ра­зів силь­ні­ший, ніж у ки­шко­вої па­ли­чки. Він мо­же ви­кли­ка­ти не­кроз су­дин­ної стін­ки (про що свід­чать ха­ра­ктер­ні шкір­ні про­я­ви), під­ви­ще­н­ня тем­пе­ра­ту­ри ті­ла, по­ру­ше­н­ня си­сте­ми згор­та­н­ня кро­ві, іму­но­ло­гі­чні зру­ше­н­ня то­що. — Ба­тьки ду­же хви­лю­ю­ться за сво­їх ді­тей. До то­го ж не­має до­сто­вір­ної і до­сту­пної ін­фор­ма­ції — що їм ро­би­ти, як за­хи­ща­ти свою сім’ю. Оль­го Ана­то­лі­їв­но, що ви їм по­ра­ди­те? — Най­го­лов­ні­ше — вча­сно звер­тай­те­ся до лі­ка­ря! По­вір­те, у нас до­ста­тньо про­фе­сій­них, від­по­від­аль­них фа­хів­ців, які до­бре зна­ють свою спра­ву.

Будь­те спо­сте­ре­жли­ви­ми. Якщо бу­кваль­но в пер­ший день хво­ро­би в ди­ти­ни або до­ро­сло­го тем­пе­ра­ту­ра швид­ко під­ви­щу­є­ться, він скар­жи­ться на силь­ні м’язо­ві бо­лі — це вже при­від звер­ну­ти­ся до лі­ка­ря. Ди­ти­на від­мов­ля­є­ться від їжі, мо­но­тон­но пла­че, скар­жи­ться на біль — оглянь­те її ува­жно. По­ява будь-яких ви­си­пів у будь-яких мі­сцях (бу­ває не тіль­ки на ті­лі, а й на п’ятках) — ще один ва­жли­вий сим­птом. Якщо при на­ти­скан­ні ви­сип не блі­дне і не зни­кає — ви­кли­кай­те екс­тре­ну ме­ди­чну до­по­мо­гу.

На­да­н­ня до­по­мо­ги та­ким хво­рим здій­сню­є­ться у два ета­пи: на до­го­спі­таль­но­му і го­спі­таль­но­му. При цьо­му до­го­спі­таль­ний, ма­буть, має не мен­ше, а іно­ді й біль­ше зна­че­н­ня, ніж го­спі­таль­ний. Цьо­му є при­кла­ди. Мо­ло­дій дів­чи­ні на ро­бо­ті ра­птом ста­ло по­га­но — зран­ку бу­ло все нор­маль­но, і ра­птом озноб, тем­пе­ра­ту­ра 38,5, з’явив­ся силь­ний біль у м’язах. Що в та­ких ви­пад­ках ро­бить біль­шість лю­дей? По­ї­ха­ла до­до­му, прийня­ла жа­ро­зни­жу­валь­ний пре­па­рат і за­сну­ла. А ко­ли за кіль­ка го­дин про­ки­ну­ла­ся, по­мі­ти­ла на ру­ках пля­ми, зля­ка­ла­ся й за­те­ле­фо­ну­ва­ла у «швид­ку».

Я, як ка­жуть, зні­маю ка­пе­лю­ха пе­ред лі­ка­ря­ми екс­тре­ної до­по­мо­ги: во­ни пра­виль­но вста­но­ви­ли ді­а­гноз і від­ра­зу ж по­ча­ли ін­тен­сив­не лі­ку­ва­н­ня, вве­ли не­об­хі­дні пре­па­ра­ти. Це вря­ту­ва­ло дів­чи­ні жи­т­тя.

¯ї до­ста­ви­ли в на­ше від­ді­ле­н­ня, стан був кри­ти­чний. Ге­мо­ра­гі­чні ви­си­пи з’яв­ля­ли­ся й по­ши­рю­ва­ла­ся по її ту­лу­бу мит­тє­во. Про­тя­гом пер­шо­го ти­жня від­зна­чав­ся ви­ра­же­ний біль у всьо­му ті­лі, роз­ви­ну­ла­ся нир­ко­ва не­до­ста­тність, го­стрий ре­спі­ра­тор­ний ди­стрес-син­дром… Але на­ша па­ці­єн­тка, на ща­стя, ви­жи­ла, її че­кає три­ва­ла ре­а­бі­лі­та­ція.

Шанс на жи­т­тя їй по­да­ру­ва­ли лі­ка­рі швид­кої до­по­мо­ги. Це бу­ла бли­ску­ча ро­бо­та бри­га­ди, і на­сам­пе­ред лі­ка­ря Ма­ри­ни Се­ме­нів­ни Поль­ни­ко­вої з 9-ї під­стан­ції, яка в та­ких екс­тре­маль­них умо­вах обра­ла пра­виль­ну та­кти­ку. Зви­чай­но, ві­ді­гра­ло свою роль і те, що в на­шо­му ста­ціо­на­рі був не­об­хі­дний на­бір лі­кар­ських за­со­бів для на­да­н­ня не­від­кла­дної до­по­мо­ги та­ким хво­рих. Уявіть со­бі, чим усе за­кін­чи­ло­ся б, як­би ми че­ка­ли, по­ки ро­ди­чі ку­плять і при­ве­зуть усе не­об­хі­дне?.. Кіль­ка днів «тя­гну­ли» па­ці­єн­тку за ра­ху­нок сво­їх ре­сур­сів, а ко­ли до­ве­ло­ся змі­ню­ва­ти, по­си­лю­ва­ти те­ра­пію, зві­сно, під­клю­чи­ли­ся ро­ди­чі.

Ця істо­рія за­кін­чи­ла­ся бла­го­по­лу­чно для па­ці­єн­тки. А що бу­де зав­тра? Ре­фор­ма? Чи є в ній мі­сце для ін­фе­кцій­них хво­рих? Як «гро­ші іти­муть за па­ці­єн­том» у то­му ви­пад­ку, ко­ли йде­ться про не­без­пе­чне за­хво­рю­ва­н­ня, з одно­го бо­ку — для са­мої лю­ди­ни, а з ін­шо­го — для су­спіль­ства? Ін­фе­кцій­ні хво­ро­би, спа­ла­хи, епі­де­мії — це теж на­ле­жить до пи­тань на­ціо­наль­ної без­пе­ки дер­жа­ви. От­же, і до­по­мо­га та­ким па­ці­єн­там має на­да­ва­ти­ся пе­ре­ва­жно за ра­ху­нок дер­жа­ви, як, на­при­клад, у Ла­твії».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.