Лю­ди­на за ін­фор­ма­цій­ни­ми гра­та­ми

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Ге­ор­гій ПОЧЕПЦОВ

Світ ба­га­то в чо­му пе­ре­став під­ко­ря­ти­ся гар­ним фор­му­лам ми­ну­ло­го, оскіль­ки в ньо­го втор­глись еле­мен­ти ар­ха­ї­ки, для яких ха­ра­ктер­ним є ви­ко­ри­ста­н­ня агре­сив­них ме­то­дів вза­є­мо­дії.

Усе це — на­слі­док прин­ци­по­во­го ускла­дне­н­ня сві­ту, ко­ли си­сте­ми управ­лі­н­ня по­чи­на­ють за­пі­зню­ва­ти­ся від­но­сно ви­рі­ше­н­ня но­во­го ти­пу про­блем, то­му на пер­ше мі­сце ви­хо­дить над­зви­чай­ний ін­стру­мен­та­рій — агре­сив­ний за сво­єю су­т­тю. Але сьо­го­дні він по­ви­нен хо­ва­ти­ся і то­му ре­а­лі­зу­є­ться не у фі­зи­чно­му, а в ін­фор­ма­цій­но­му про­сто­рі.

Так зва­ні ін­фор­ма­цій­ні вій­ни ста­ли бу­ден­ні­стю на­шо­го ча­су. ¯хньою ме­тою є вплив у всіх зна­чи­мих для люд­ства сфе­рах. Це фі­нан­си, еко­но­мі­ка, по­лі­ти­ка, бі­знес, між­на­ро­дні від­но­си­ни. Усі зна­чу­щі й обго­во­рю­ва­ні по­дії остан­ньо­го ча­су ство­рю­ю­ться за до­по­мо­гою та­ко­го ін­фор­ма­цій­но­го ін­стру­мен­та­рію. Це Бре­ксит, ви­бо­ри Трам­па, ане­ксія Кри­му. Скрізь тут ін­фор­ма­цій­ний ін­стру­мен­та­рій пе­ре­став про­сто опи­су­ва­ти по­дії, як це бу­ло ра­ні­ше, а по­чав ство­рю­ва­ти їх. У всіх цих ви­пад­ках са­мо­стій­на роль лю­ди­ни змен­шу­є­ться, оскіль­ки їй про­ти­сто­ять по­ту­жні ін­фор­ма­цій­ні ма­ши­ни, які за­да­ють усі по­трі­бні ін­тер­пре­та­ції.

Це й 11 ве­ре­сня — яскра­вий при­клад то­го, як ін­фор­ма­цій­ні на­слід­ки ви­яв­ля­ю­ться силь­ні­ши­ми за са­му фі­зи­чну по­дію. Це, у прин­ци­пі, ха­ра­ктер­но для су­ча­сно­го те­ро­ри­зму, який пі­сля по­дій 2001 ро­ку актив­но осво­ю­вав цей ін­стру­мен­та­рій. Те­ро­ри­сти ство­рю­ють свої по­дії для впли­ву на ма­со­ву сві­до­мість.

Гар­ним тер­мі­ном «ін­фор­ма­цій­на вій­на» ми по­ча­ли опи­су­ва­ти рі­зно­ма­ні­тні опе­ра­ції впли­ву, спря­мо­ва­ні на ін­ди­ві­ду­аль­ну й ма­со­ву сві­до­мість. При­чо­му прин­ци­по­вою но­ви­зною цьо­го за­сто­су­ва­н­ня ста­ло те, що апа­рат при­му­су, який був та­ким ва­жли­вим у ре­лі­гій­но­му й іде­о­ло­гі­чно­му впли­ві, по­сту­по­во ви­явив­ся при­хо­ва­ним. По су­ті, все ста­ло м’якою си­лою, яка, за ви­зна­че­н­ням твор­ця цьо­го кон­це­пту Дж. Ная, не при­му­шує, а при­вер­тає. Мо­жна пі­ти на­віть да­лі й ска­за­ти, що ко­ли ра­ні­ше апа­рат при­му­су був по­за лю­ди­ною, те те­пер він усе­ре­ди­ні лю­ди­ни. При цьо­му лю­дям зда­є­ться, що всі свої рі­ше­н­ня во­ни ухва­лю­ють са­мі.

Три чин­ни­ки впли­ну­ли на цю змі­ну ба­зо­во­го ін­стру­мен­та­рію впли­ву на люд­ство. Пер­ший — пе­ре­хід від книж­ко­во-вер­баль­ної ци­ві­лі­за­ції до ві­зу­аль­ної. Це по­си­ли­ло вплив, але по­сла­би­ло міз­ки. Дру­гий — це Ін­тер­нет і со­ці­аль­ні ме­діа, що ство­ри­ли кон­текст без­лі­чі дже­рел по­ро­дже­н­ня ін­фор­ма­ції з одно­ча­сним зни­ще­н­ням або мі­ні­мі­за­ці­єю ре­да­ктор­сько­го су­про­во­ду но­во­го ін­фор­ма­цій­но­го по­то­ку. Тре­тій — роз­ми­ва­н­ня ре­лі­гій­но-іде­о­ло­гі­чних кар­ка­сів, які втри­му­ва­ли су­спіль­ство ми­ну­ло­го в пев­них рам­ках по­ве­дін­ки.

Ко­ли­шні су­спіль­ства всю свою істо­рію пле­ка­ли ра­ціо­наль­ний під­хід, в осно­ві яко­го бу­ли зна­н­ня й про­сві­та. Ни­ні­шні су­спіль­ства, нав­па­ки, бу­ду­ю­ться на емо­ці­ях і роз­ва­гах. До­дав­ши сю­ди прі­о­ри­тет ві­зу­аль­но­сті, мо­жна зро­зу­мі­ти як втра­ту кри­ти­чно­го ми­сле­н­ня, так і за­мі­ну ро­ма­нів те­ле­се­рі­а­ла­ми як ха­ра­ктер­ну ри­су на­шо­го ча­су.

Ін­фор­ма­цій­на вій­на має два прин­ци­по­во рі­зні уяв­ле­н­ня, що сто­ять на рі­зних ки­тах. Це — ін­фор­ма­цій­но-те­хні­чна й ін­фор­ма­цій­но-гу­ма­ні­тар­на мо­де­лі. При­кла­дом пер­шої є кі­бе­ра­та­ки, при­кла­дом дру­гої — опе­ра­ції впли­ву. І те, й ін­ше спря­мо­ва­не на управ­лі­н­ня на­ми, але рі­зни­ми спосо­ба­ми.

Те­хні­чне уяв­ле­н­ня про ін­фор­ма­цій­ну вій­ну ди­ктує нам ба­зо­вість за­хи­сту у ви­гля­ді сті­ни, що не до­зво­ляє во­ро­го­ві на­бли­зи­ти­ся до на­ших ре­сур­сів. На­віть юри­ди­чно вже ви­ро­бле­но пра­во на зброй­ну від­по­відь на кі­бе­ра­та­ку, якщо во­на при­зве­ла до люд­ських жертв. Але основ­ні дії ба­зу­ю­ться са­ме на при­пи­нен­ні во­ро­жої ко­му­ні­ка­ції.

Гу­ма­ні­тар­не уяв­ле­н­ня про ін­фор­ма­цій­ну вій­ну ста­вить в осно­ву кон­тент. Гу­ма­ні­тар­на мо­дель не мо­же ба­зу­ва­ти­ся на по­бу­до­ві сті­ни, оскіль­ки від ін­фор­ма­ції і знань пра­кти­чно не­мо­жли­во за­кри­ти­ся в пу­блі­чно­му про­сто­рі, а са­ме він є аре­ною ін­фор­ма­цій­ної вій­ни в су­ча­сно­му сві­ті.

Сво­го ча­су Д.ар­квіл­ла, пра­цю­ю­чи на той мо­мент у кор­по­ра­ції РЕНД, за­про­по­ну­вав роз­рі­зня­ти в ін­фор­ма­ції два аспе­кти, які ни­ні й про­я­ви­ли­ся у ви­гля­ді рі­зних ва­рі­ан­тів ін­фор­ма­цій­ної вій­ни: аспект пе­ре­да­чі, що йде від мо­де­лі Шен­но­на—ві­ве­ра, і аспект стру­кту­ри, під яким він ро­зу­мів зна­че­н­ня, що ле­жать в осно­ві стру­кту­ри. Ко­ли ми змі­ню­є­мо та­кі ба­зо­ві зна­че­н­ня, у ре­зуль­та­ті змі­ню­є­ться й стру­кту­ра. При цьо­му ко­жна стру­кту­ра має та­кий ба­зо­вий на­бір, що ле­жить у її осно­ві. Пе­ре­бу­до­ва змі­ню­ва­ла, на­при­клад, та­кі ба­зо­ві зна­н­ня, щоб ма­ти мо­жли­вість пе­ре­йти до ін­шої стру­кту­ри.

Ни­ні Укра­ї­на за­кри­ла свій ін­фор­ма­цій­ний (Ін­тер­нет) і вір­ту­аль­ний (кі­но) про­стір від ро­сій­сько­го впли­ву, щоб пі­ти від чу­жих ін­тер­пре­та­цій ни­ні­шніх по­дій і чу­жо­го ро­зу­мі­н­ня по­дій ми­ну­ло­го, які всту­па­ють у кон­флікт зі сво­ї­ми ін­тер­пре­та­ці­я­ми і ро­зу­мі­н­ням. Але во­на за­сто­су­ва­ла для цьо­го ін­стру­мен­та­рій з ін­шо­го ти­пу вій­ни — ін­фор­ма­цій­но-те­хні­чно­го, оскіль­ки сті­на як ін­стру­мен­та­рій при­хо­дить са­ме звід­ти.

Це ви­кли­кає пев­ну на­пру­гу, яка на сьо­го­дні ви­прав­да­на во­єн­ною си­ту­а­ці­єю. Але на будь-яко­му на­сту­пно­му ета­пі, ко­ли вій­ни не бу­де, цей ін­стру­мен­та­рій уже не пра­цю­ва­ти­ме, бо ста­не не­аде­ква­тним.

Будь-яка кра­ї­на у сво­є­му пу­блі­чно­му по­лі кон­тро­лює фун­кціо­ну­ва­н­ня ін­фор­ма­цій­но­го й вір­ту­аль­но­го про­сто­рів і жорс­тки­ми, і м’яки­ми фор­ма­ми. Пу­блі­чний про­стір як не­те­хні­чний кон­тро­лю­є­ться ство­ре­н­ням сво­го вла­сно­го вір­ту­аль­но­го й ін­фор­ма­цій­но­го про­ду­кту, який до­зво­ляє ви­ті­сни­ти чу­жий про­дукт на пе­ри­фе­рію, якщо він кон­флі­ктує з ці­єю ба­зою. На­при­клад, Ки­тай, Ізра­їль, Ро­сія ма­ють під­роз­ді­ли (вій­сько­ві й ци­віль­ні), які за­пов­ню­ють со­ці­аль­ні ме­діа «пра­виль­ни­ми» по­ві­дом­ле­н­ня­ми. Дер­жа­ви ство­рю­ють по­ту­жні ін­тер­пре­та­цій­ні ма­ши­ни, які мо­жуть пе­ре­трав­лю­ва­ти будь-який факт на свою ко­ристь. Ни­ні в цій ро­лі ви­сту­пає те­ле­ба­че­н­ня, ре­ін­тер­пре­ту­ю­чи та­кти­чні фа­кти на ко­ристь стра­те­гі­чно­го їх ро­зу­мі­н­ня.

Лю­ди­на, що по­тра­пи­ла в пле­ти­во ін­фор­ма­цій­них і вір­ту­аль­них по­то­ків, не зда­тна їм про­ти­сто­я­ти. Якщо ра­ні­ше її три­ма­ла за ру­ку спо­ча­тку ре­лі­гія, по­тім іде­о­ло­гія, то те­пер її три­має за дві ру­ки ін­фор­ма­ція, яка під­штов­хує її до пра­виль­ної по­ве­дін­ки, уда­ю­чи, що це її вла­сне рі­ше­н­ня. Со­ці­аль­ні ме­діа і те­ле­се­рі­а­ли на­пов­ню­ють її емо­ці­я­ми, ро­бля­чи це так са­мо си­стем­но, хо­ча й не­по­мі­тно для неї, як це від­бу­ва­ло­ся при на­пов­нен­ні її ін­фор­ма­ці­єю і зна­н­ня­ми в шкіль­ний та уні­вер­си­тет­ський пе­рі­о­ди. Со­ці­аль­ні ме­діа і те­ле­се­рі­а­ли ста­ли ма­ши­на­ми емо­цій, які вклю­чи­ли лю­ди­ну в ін­ду­стрі­аль­ний про­цес їх отри­ма­н­ня. Ін­ди­ві­ду­аль­ні про­це­си отри­ма­н­ня емо­цій не мо­жуть кон­ку­ру­ва­ти з ін­ду­стрі­аль­ни­ми, оскіль­ки ін­ди­ві­ду­аль­ні — слаб­кі й не­чі­ткі, а ін­ду­стрі­аль­ні — яскра­ві й по­ту­жні. Те­пер ми ду­ма­є­мо одна­ко­во не то­му, що так про­по­від­ує ре­лі­гія чи іде­о­ло­гія, а то­му, що так ди­ктує те­ле­се­рі­ал або «те­ле­по­лі­то­лог» з екра­на.

Лю­ди­на ба­чить світ так, як йо­му ди­кту­ють пев­ні ін­фор­ма­цій­ні гра­ти. Це — мо­ва, що ви­ді­ляє зна­чи­мі аспе­кти сві­ту. Це і ко­му­ні­ка­ції, що роз­по­від­а­ють про по­дії цьо­го сві­ту те, що ва­жли­во для ко­му­ні­ка­то­ра. Але най­більш зна­чу­щим для ни­ні­шньо­го дня ста­ло об’єд­на­н­ня ін­фор­ма­ції з емо­ці­я­ми, як це ро­блять, зокре­ма, те­ле­се­рі­а­ли. «Кар­тко­вий бу­ди­но­чок», на­при­клад, став під­ру­чни­ком то­го, як ро­би­ться по­лі­ти­ка. Са­ме то­му В.пу­тін ра­див С.шой­гу по­ди­ви­ти­ся се­рі­ал. Тоб­то не­пра­виль­на по­ве­дін­ка стає пра­виль­ною, якщо так її за­да­ють ін­фор­ма­цій­ні гра­ти, крізь які нам по­ка­зу­ють світ.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.