Про­рив ва­лю­тної гре­блі?

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Оле­ксандр СИТУХО

Пре­зи­дент По­ро­шен­ко вніс за­ко­но­про­ект «Про ва­лю­ту» №8152, ви­зна­чив­ши йо­го як не­від­кла­дний. Дій­сно, ва­лю­та, її ко­ли­ва­н­ня, мо­жли­во­сті віль­ної ку­пів­лі/про­да­жу, збе­рі­га­н­ня та ви­ве­зе­н­ня — це на­ціо­наль­ний ін­те­рес, осо­бли­во якщо ва­лю­та твер­да й іно­зем­на. Уже то­му за­ко­но­про­ект ви­кли­кав ін­те­рес, який під­си­лив сам пре­зи­дент, по­обі­цяв­ши без­пре­це­ден­тну сво­бо­ду пе­ре­мі­ще­н­ня ка­пі­та­лів.

Основ­ні змі­ни, про­по­но­ва­ні про­е­ктом, зво­дя­ться до ска­су­ва­н­ня ін­ди­ві­ду­аль­но­го лі­цен­зу­ва­н­ня окре­мих ва­лю­тних опе­ра­цій, на­сам­пе­ред від­кри­т­тя роз­ра­хун­ко­вих і де­по­зи­тних ра­хун­ків в іно­зем­них бан­ках, а та­кож ін­ве­сту­ва­н­ня за ме­жі Укра­ї­ни — в іно­зем­ні цін­ні па­пе­ри та ін­ші акти­ви. Зда­ва­ло­ся б, дов­го­о­чі­ку­ва­ні, по­зи­тив­ні й кон­стру­ктив­ні змі­ни. Але укра­їн­ська вла­да вже дав­но сфор­му­ва­ла на­сто­ро­же­не став­ле­н­ня до сво­їх до­брих на­мі­рів.

Ро­зу­мі­н­ня ре­аль­них ці­лей за­ко­но­про­е­кту і йо­го на­слід­ків по­тре­бує пе­ре­д­істо­рії. За­раз основ­ним актом, що ре­гу­лює опе­ра­ції з ва­лю­тою в Укра­ї­ні, є Де­крет «Про си­сте­му ва­лю­тно­го ре­гу­лю­ва­н­ня та ва­лю­тно­го кон­тро­лю» від 19 лю­то­го 1993 р. До­ку­мент, ви­да­ний пре­зи­ден­том Ку­чмою у скла­дний пе­рі­од. То­го ро­ку ін­фля­ція ста­но­ви­ла по­над 10000 (де­сять ти­сяч) від­со­тків, до­ве­ло­ся вжи­ва­ти екс­тра­ор­ди­нар­них за­хо­дів для її при­бор­ка­н­ня. Се­ред та­ких за­хо­дів бу­ло й на­да­н­ня Ку­чмі пра­ва одно­о­сі­бно­го ви­да­н­ня за­ко­нів — де­кре­тів. Ра­да ви­яви­ла­ся не­зда­тною впо­ра­ти­ся з ан­ти­кри­зо­вим управ­лі­н­ням, та й не осо­бли­во пра­гну­ла бра­ти на се­бе від­по­від­аль­ність.

Ко­жен до­лар був бу­кваль­но на ва­гу зо­ло­та, і щоб втри­ма­ти ва­лю­ту в кра­ї­ні, бу­ло за­про­ва­дже­но спе­ці­аль­ні за­хо­ди ва­лю­тно­го ре­гу­лю­ва­н­ня. Се­ред них — за­бо­ро­ни на від­кри­т­тя ра­хун­ків в іно­зем­них бан­ках та ін­ве­сти­цій за кор­дон. Не пря­ма за­бо­ро­на, а ви­мо­га одер­жу­ва­ти для цих опе­ра­цій спе­ці­аль­ні (ін­ди­ві­ду­аль­ні) лі­цен­зії НБУ. Три­ва­лий час зро­би­ти це бу­ло пра­кти­чно не­мо­жли­во. За від­кри­т­тя ра­хун­ку без лі­цен­зії бу­ло впро­ва­дже­но кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність, яку ска­су­ва­ли не так дав­но. Па­ра­лель­но бу­ло ви­да­но ще один Де­крет — «Про ре­жим іно­зем­но­го ін­ве­сту­ва­н­ня», по­кли­ка­ний за­без­пе­чи­ти при­плив ва­лю­ти в кра­ї­ну, єди­ний за істо­рію Укра­ї­ни до­ку­мент, справ­ді спря­мо­ва­ний на за­хист іно­зем­них ін­ве­сти­цій та їх за­лу­че­н­ня.

Ту кри­зу по­до­ла­ли, але ан­ти­кри­зо­ві за­хо­ди спо­до­ба­ли­ся й за­ли­ши­ли­ся. Но­ві укра­їн­ські ке­рів­ни­ки швид­ко усві­до­ми­ли, що збе­ре­же­н­ня «за­га­ти», яка си­лою утри­мує ва­лю­ту в кра­ї­ні, мо­жна ду­же ви­гі­дно ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти. На­при­клад, ство­рю­ва­ти бан­ків­ські та зви­чай­ні фі­нан­со­ві «пі­ра­мі­ди», роз­дму­ху­ва­ти й ло­па­ти буль­ба­шки на рин­ку не­ру­хо­мо­сті — аль­тер­на­ти­ви у гро­ма­дян не­має. Мо­жна ор­га­ні­зу­ва­ти па­ра­лель­ну ті­ньо­ву еко­но­мі­ку, віль­ну від опо­да­тку­ва­н­ня й за­ко­но­дав­чо­го ре­гу­лю­ва­н­ня. Та­кож но­ви­ми пра­ви­те­ля­ми бу­ла швид­ко усві­дом­ле­на не­без­пе­ка іно­зем­них ін­ве­сти­цій. Во­ни за­гро­жу­ва­ли роз­ми­ва­н­ням вла­сно­сті та втра­тою вла­ди. Ва­лю­тний «за­тор» лег­ко ви­рі­шив цю про­бле­му — ні­хто не вво­ди­ти­ме гро­шей у кра­ї­ну, з якої не­має га­ран­то­ва­но­го ви­хо­ду. Від­то­ді вся по­лі­ти­ка у сфе­рі іно­зем­них ін­ве­сти­цій — у най­кра­що­му ра­зі по­пу­лізм.

Був, що­прав­да, «не­ве­ли­кий» мі­нус — пра­кти­чно зу­пи­нив­ся роз­ви­ток еко­но­мі­ки, ство­ре­н­ня но­вих під­при­ємств, ін­но­ва­цій, які не­мо­жли­ві без ін­ве­сти­цій, але ко­го це тур­бу­ва­ло, по­ки мо­жна бу­ло ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти спад­щи­ну СРСР. Та­ка си­ту­а­ція збе­рі­га­ла­ся всю но­ві­тню істо­рію укра­їн­ської дер­жа­ви. Що ж зму­си­ло за­го­во­ри­ти про го­тов­ність змі­ни­ти пе­ре­ві­ре­ну си­сте­му, нев­же дій­сно при­хиль­ність єв­ро­пей­ським цін­но­стям?

Пер­шу при­чи­ну вже по­зна­че­но. Ре­сурс, що ді­став­ся Укра­ї­ні від СРСР, під­хо­дить до кін­ця. Під­при­єм­ства, як і вся ін­фра­стру­кту­ра за­га­лом, зно­шу­ю­ться, ви­хо­дять з ла­ду, по­тре­бу­ють ка­пі­таль­них вкла­день. Да­лі їх екс­плу­а­ту­ва­ти з ви­го­дою для «на­ціо­наль­них вла­сни­ків» не ви­йде — за­ли­ша­є­ться на­дія на ін­ве­сто­рів. Але у сві­ті та­ких на­їв­них ін­ве­сто­рів не­має.

Дру­га при­чи­на — у кра­ї­ні до­сі ще є ве­ли­че­зна ма­са при­ва­тних за­оща­джень. За де­яки­ми оцін­ка­ми, укра­їн­ці збе­рі­га­ють близь­ко 100 млрд дол. Пі­сля бан­ків­сько­го «очи­ще­н­ня», ко­ли зни­кло кіль­ка де­ся­тків бан­ків ра­зом із гро­ши­ма та до­ві­рою клі­єн­тів, в умо­вах ко­ма­то­зно­го рин­ку цін­них па­пе­рів і ста­гну­ю­чо­го рин­ку не­ру­хо­мо­сті — єди­но­го об’єкта ін­ве­сту­ва­н­ня укра­їн­ців, ці гро­ші на­бу­ва­ють но­вих яко­стей. Це своє­рі­дна фі­нан­со­ва бом­ба, за­кла­де­на під фун­да­мент ста­біль­но­сті ре­жи­му.

Гро­ші ма­ють пра­цю­ва­ти, во­ни ви­ма­га­ють мо­жли­во­стей обі­гу й одер­жа­н­ня до­хо­дів, але та­ких мо­жли­во­стей у кра­ї­ні не­має, а вла­да не зби­ра­є­ться їх ство­рю­ва­ти. Їй про­сті­ше від­кри­ти шлюз, щоб на­дли­шко­ві ре­сур­си пі­шли з кра­ї­ни ра­зом із со­ці­аль­ною на­пру­же­ні­стю. Сво­є­рі­дне кро­во­пу­ска­н­ня. Окрім то­го, є пра­ви­ло, за яким слі­дом за ка­пі­та­ла­ми кра­ї­ну за­ли­ша­ють їхні вла­сни­ки, а в цьо­му вла­да теж за­ці­кав­ле­на.

Тут пря­ма ана­ло­гія з «без­ві­зом», яким так пи­ша­є­ться пре­зи­дент. Це до­ся­гне­н­ня — теж спо­сіб зни­же­н­ня со­ці­аль­ної на­пру­ги. Міль­йо­ни гро­ма­дян за­ли­ша­ють Укра­ї­ну в по­шу­ках тим­ча­со­вих за­ро­бі­тків або по­стій­ної ро­бо­ти та про­жи­ва­н­ня за її ме­жа­ми, тим са­мим по­сла­блю­ю­чи про­бле­му без­ро­бі­т­тя. А пе­ре­ка­зу­ю­чи свої за­ро­бі­тки в Укра­ї­ну — ще й зни­жу­ю­чи го­стро­ту бю­дже­тно­го де­фі­ци­ту. І тут ми під­хо­ди­мо до єв­ро­пей­ських цін­но­стей.

Дій­сно, у Єв­ро­со­ю­зі є прин­цип сво­бо­ди пе­ре­мі­ще­н­ня ка­пі­та­лів, але він діє усе­ре­ди­ні ЄС. Дер­жа­ви-чле­ни, осо­бли­во ті, хто при­ймає укра­їн­ських тру­до­вих мі­гран­тів і пе­ре­се­лен­ців, ні­як не за­ці­кав­ле­ні в то­му, щоб за­ро­бле­ні у них гро­ші йшли з «єв­ро­пей­ської ро­ди­ни». Гро­ші ма­ють за­ли­ша­ти­ся в ЄС, ви­тра­ча­ти­ся там на спо­жи­ва­н­ня, на­ко­пи­че­н­ня, ін­ве­сту­ва­ти­ся в єв­ро­пей­ські цін­ні па­пе­ри, збе­рі­га­ти­ся та об­слу­го­ву­ва­ти­ся в єв­ро­пей­ських бан­ках. А це зна­чний по­тік, ви­мі­рю­ва­ний мі­льяр­да­ми що­рі­чно. Не див­но бу­де ді­зна­ти­ся, що са­ме єв­ро­пей­ські пар­тне­ри «по­ра­ди­ли» укра­їн­сько­му пре­зи­ден­то­ві по­спри­я­ти у ви­рі­шен­ні цьо­го зав­да­н­ня — спро­сти­ти й зро­би­ти більш ле­галь­ною про­це­ду­ру ін­ве­сту­ва­н­ня гро­шей укра­їн­ських гро­ма­дян у єв­ро­пей­ську фі­нан­со­ву си­сте­му. Тим біль­ше він сам у цьо­му за­ці­кав­ле­ний.

Не тре­ба ви­пу­ска­ти з ува­ги й ін­ший мо­мент. За ро­ки дії ва­лю­тних обме­жень сфор­му­ва­ла­ся ці­ла га­лузь по­слуг що­до їх по­до­ла­н­ня. По­при всі за­бо­ро­ни, за­мо­жні гро­ма­дя­ни зав­жди ма­ли мо­жли­вість ви­ве­сти ко­шти з кра­ї­ни, від­кри­ти ра­ху­нок в іно­зем­но­му бан­ку, тор­гу­ва­ти на іно­зем­них бір­жах. Але та­ких бу­ло не­ба­га­то, во­ни ма­ло ці­ка­ви­ли дер­жа­ву. Ни­ні ж по­тре­ба у ви­ве­ден­ні ко­штів з Укра­ї­ни є ма­со­вою й ча­сто за­до­воль­ня­є­ться за будь-яку ці­ну. Осо­бли­во актив­ні чи­нов­ни­ки, які на­ко­пи­чи­ли ка­пі­та­ли ко­ру­пцій­ним шля­хом і з жа­хом очі­ку­ють по­ча­тку ро­бо­ти ан­ти­ко­ру­пцій­ної си­сте­ми. При цьо­му на За­хо­ді зна­чно по­си­ли­ли­ся ви­мо­ги до по­хо­дже­н­ня ка­пі­та­лу, ча­си, ко­ли укра­їн­ський де­пу­тат міг при­їха­ти в Цю­ріх із мі­шком ва­лю­ти та від­кри­ти там ра­ху­нок, дав­но в ми­ну­ло­му. По­трі­бні ле­галь­ні про­це­ду­ри пе­ре­ка­зу.

У цьо­му ра­зі да­ний за­ко­но­про­ект — спро­ба мо­но­по­лі­за­ції рин­ку ви­ве­де­н­ня ка­пі­та­лу з кра­ї­ни. Адже пов­ної лі­бе­ра­лі­за­ції не бу­де, вла­да Нац­бан­ку над по­то­ка­ми, які ви­хо­ди­ти­муть, все одно збе­рі­га­є­ться, а ра­зом із нею — і мо­жли­вість «ін­ди­ві­ду­аль­но­го» під­хо­ду.

Ва­жли­вою при­чи­ною по­яви за­ко­но­про­е­кту є пра­гне­н­ня НБУ роз­ши­ри­ти свою «не­за­ле­жність», за­без­пе­чи­ти осо­бли­вий ста­тус у си­сте­мі управ­лі­н­ня укра­їн­ською дер­жа­вою, фа­кти­чно ви­йти за ме­жі ці­єї си­сте­ми. Це ба­жа­н­ня при­су­тнє дав­но та стій­ко. Ке­рів­ни­цтву НБУ не по­до­ба­є­ться кон­троль і не­об­хі­дність зві­ту­ва­ти пе­ред пар­ла­мен­том, по­го­джу­ва­ти свої рі­ше­н­ня з Мі­ні­стер­ством юсти­ції або пе­ре­бу­ва­ти під ри­зи­ком їх оскар­же­н­ня укра­їн­ськи­ми су­да­ми. «Не­за­ле­жність На­ціо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни у фор­му­ван­ні та ре­а­лі­за­ції ва­лю­тної і мо­не­тар­ної по­лі­ти­ки» — так це за­пи­са­но в за­ко­но­про­е­кті. Там та­кож за­пи­са­ний «гну­чкий ва­лю­тний курс». Ці прин­ци­пи по­кли­ка­ні убез­пе­чи­ти НБУ від кри­ти­ки й від­по­від­аль­но­сті, на­то­мість де­пу­та­там про­по­ну­є­ться уго­да — по­лег­ше­н­ня мо­жли­во­сті ви­ве­де­н­ня їхніх ка­пі­та­лів за ме­жі Укра­ї­ни.

Що ж ви­хо­дить? Вла­да по­ли­ши­ла спро­би ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти на­ко­пи­че­ну усе­ре­ди­ні кра­ї­ни ва­лю­ту для від­нов­ле­н­ня й роз­ви­тку еко­но­мі­ки. Її біль­ше вла­што­вує про­дов­же­н­ня звіль­не­н­ня кра­ї­ни від зай­вих лю­дей та їхніх гро­шей. Осо­бли­во якщо вда­сться за­ро­би­ти на цьо­му про­це­сі та збіль­ши­ти сту­пінь сво­єї «не­за­ле­жно­сті» від су­спіль­ства й мо­жли­во­сті для спе­ку­ля­цій.

А нам слід про­дов­жу­ва­ти сте­жи­ти за про­хо­дже­н­ням роз­гля­ну­то­го за­ко­но­про­е­кту, і якщо справ­ді по­сла­бле­н­ня ва­лю­тно­го кон­тро­лю від­бу­де­ться, по­ста­ра­ти­ся ним ско­ри­ста­ти­ся. У цьо­му ра­зі в Укра­ї­ні мо­жуть з’яви­ти­ся ле­галь­ні пред­став­ни­цтва іно­зем­них фі­нан­со­вих уста­нов, які на­да­ють по­слу­ги сві­то­во­го рів­ня і не за­ле­жать від укра­їн­ської дер­жа­ви.

Про­те та­ке по­сла­бле­н­ня не га­ран­то­ва­не. В укра­їн­ській по­лі­ти­ці є дже­ре­ла во­лі не менш зна­чу­щі, ніж ни­ні­шній пре­зи­дент. На­пе­ре­до­дні МВФ за­явив про свою не­зго­ду з ін­шою йо­го іні­ці­а­ти­вою, та­кож спря­мо­ва­ною на «на­ро­дне бла­го». Це бу­ла чер­го­ва ідея про­ве­де­н­ня по­да­тко­вої ам­ні­стії, ще одна спро­ба убез­пе­чи­ти ко­рум­по­ва­ний дер­ж­апа­рат на­пе­ре­до­дні ма­со­вих ан­ти­ко­ру­пцій­них роз­слі­ду­вань і кон­фі­ска­цій. Не бу­де­мо за­бу­ва­ти та­кож про олі­гар­хів, що ви­ми­ва­ють за­оща­дже­н­ня гро­ма­дян че­рез ко­му­наль­ні та­ри­фи, про чи­слен­них укра­їн­ських де­ве­ло­пе­рів, які вже зви­кли бу­ду­ва­ти, не зва­жа­ю­чи на нор­ми, пра­ви­ла й кон­ку­рен­цію. Ва­лю­тна лі­бе­ра­лі­за­ція май­же на­пев­но озна­чає зни­же­н­ня і без то­го не­ве­ли­ко­го за­раз «ін­ве­сти­цій­но­го» по­пи­ту на укра­їн­ську не­ру­хо­мість і змен­ше­н­ня цін на неї, а та­кож зро­ста­н­ня за­бор­го­ва­но­сті з ко­му­наль­них пла­те­жів.

Мо­жна при­пу­сти­ти, що в ре­зуль­та­ті кон­флі­кту пе­ре­лі­че­них мо­ти­вів якщо спо­ча­тку змі­ни й бу­дуть, то по­тім си­сте­ма по­вер­не­ться в стан, близь­кий до ни­ні­шньо­го, змі­ни­ться ли­ше фа­сад, суть за­ли­ши­ться ко­ли­шньою.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.