На­ко­пи­чу­валь­ний рі­вень пен­сій­ної си­сте­ми: якою мо­же бу­ти укра­їн­ська мо­дель?

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Лі­дія ТКАЧЕНКО, про­від­ний на­у­ко­вий спів­ро­бі­тник Ін­сти­ту­ту де­мо­гра­фії та со­ці­аль­них до­слі­джень ім. М.пту­хи НАН Укра­ї­ни, к.е.н.

Під час пал­ких дис­ку­сій дов­ко­ла за­хо­дів жов­тне­вої пен­сій­ної ре­фор­ми ува­гу бу­ло при­ку­то до змін у пра­ви­лах при­зна­че­н­ня пен­сії за ві­ком та фор­му­ли її об­чи­сле­н­ня, то­ді як пи­та­н­ня дру­го­го на­ко­пи­чу­валь­но­го рів­ня і, зокре­ма, вста­нов­ле­н­ня чі­ткої да­ти йо­го за­про­ва­дже­н­ня за­ли­ши­ли­ся май­же не­по­мі­че­ни­ми.

Мо­жли­во, на той час 1 сі­чня 2019 р. зда­ва­ло­ся до­сить від­да­ле­ним стро­ком, а мо­жли­во, ці­єї да­ти не спри­йма­ли всер­йоз, адже роз­мо­ви про за­про­ва­дже­н­ня дру­го­го рів­ня — на­ко­пи­чу­валь­ної си­сте­ми за­галь­но­обов’яз­ко­во­го дер­жав­но­го пен­сій­но­го стра­ху­ва­н­ня — три­ва­ють уже ба­га­то ро­ків. Про­те сі­чень 2019 р. нев­пин­но на­бли­жа­є­ться, ін­те­рес до дру­го­го рів­ня зро­стає, ін­три­га збе­рі­га­є­ться — на­ра­зі до­сте­мен­но не­ві­до­мо, якою са­ме бу­де мо­дель за­про­ва­дже­н­ня та фун­кціо­ну­ва­н­ня ці­єї си­сте­ми.

На­при­кін­ці лю­то­го 2018 р. пар­ла­мент­ський ко­мі­тет з пи­тань со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки, зайня­то­сті та пен­сій­но­го за­без­пе­че­н­ня роз­гля­нув про­ект за­ко­ну про вне­се­н­ня змін до де­яких за­ко­но­дав­чих актів Укра­ї­ни що­до за­про­ва­дже­н­ня на­ко­пи­чу­валь­ної си­сте­ми за­галь­но­обов’яз­ко­во­го дер­жав­но­го пен­сій­но­го стра­ху­ва­н­ня (ре­єстр. №6677, до­о­пра­цьо­ва­ний) і ре­ко­мен­ду­вав ВРУ прийня­ти йо­го за осно­ву. По­рів­ня­но з нор­ма­ми існу­ю­чо­го за­ко­но­дав­ства за­ко­но­про­ект №6677 не є уто­чню­ю­чим чи де­та­лі­зу­ю­чим, за клю­чо­ви­ми па­ра­ме­тра­ми він про­по­нує зов­сім ін­шу мо­дель.

По-пер­ше, дру­гий рі­вень за­про­ва­джу­є­ться до­да­тко­во, а не на час­тко­ву за­мі­ну со­лі­дар­ної си­сте­ми. Кла­си­чна мо­дель дру­го­го рів­ня, за якою у 1990-х — на по­ча­тку 2000-х здій­сню­ва­ли­ся ре­фор­ми у пост­со­ці­а­лі­сти­чних кра­ї­нах і яка пла­ну­ва­ла­ся в Укра­ї­ні ще з ре­фор­ми 2004 р., ма­ла на ме­ті при­ва­ти­за­цію ча­сти­ни дер­жав­ної/пу­блі­чної пен­сій­ної си­сте­ми. Це бу­ла одна із се­кто­раль­них ре­форм пе­ре­хі­дно­го пе­рі­о­ду, яка ви­гля­да­ла не­об­хі­дною і до­ціль­ною для роз­бу­до­ви рин­ко­вої еко­но­мі­ки та ада­пта­ції пен­сій­ної си­сте­ми до но­вих умов. Ча­сти­на пен­сій­но­го вне­ску ви­лу­ча­ла­ся з дер­жав­ної/пу­блі­чної роз­по­діль­чої си­сте­ми (англ. PAYG, більш зви­чний для нас тер­мін — со­лі­дар­на си­сте­ма) і спря­мо­ву­ва­ла­ся при­ва­тним стру­кту­рам для ін­ве­сту­ва­н­ня та фор­му­ва­н­ня пер­со­наль­них на­ко­пи­чень. Спо­ді­ва­ли­ся, що це спри­я­ти­ме еко­но­мі­чно­му зро­стан­ню, роз­ви­тку фі­нан­со­вих по­слуг і фон­до­во­го рин­ку, сти­му­лю­ва­ти­ме на­се­ле­н­ня до ле­га­лі­за­ції зайня­то­сті, де­ті­ні­за­ції до­хо­дів і по­дов­же­н­ня тру­до­во­го пе­рі­о­ду.

Те­о­ре­ти­чно кра­си­ва кон­це­пція на пра­кти­ці ви­яви­ла­ся про­блем­ною, при­чо­му кіль­кість про­блем та їх скла­дність із ча­сом ли­ше зро­ста­ли, що зре­штою ви­кли­ка­ло хви­лю зво­ро­тних ре­форм. Пов­ну або час­тко­ву ре­на­ціо­на­лі­за­цію на­ко­пи­че­них акти­вів обов’яз­ко­вих не­дер­жав­них пен­сій­них си­стем бу­ло про­ве­де­но в Угор­щи­ні, Ка­зах­ста­ні, Поль­щі. А Ли­тва, Поль­ща, Ро­сій­ська Фе­де­ра­ція, Сло­вач­чи­на зро­би­ли участь у цих си­сте­мах до­бро­віль­ною, да­ю­чи мо­жли­вість лю­дям обра­ти, за­ли­ша­ти­ся чи по­вер­ну­ти­ся до пу­блі­чної си­сте­ми.

Під час фі­нан­со­во-еко­но­мі­чної кри­зи ба­га­то кра­їн, тим­ча­со­во чи на по­стій­ній осно­ві, змен­ши­ли або зу­пи­ни­ли від­ра­ху­ва­н­ня вне­сків до обов’яз­ко­вих не­дер­жав­них пен­сій­них си­стем, щоб збе­рег­ти ці ко­шти для пу­блі­чних роз­по­діль­чих си­стем. При­чи­ною та­ких «зво­ро­тних» ре­форм ста­ла не ли­ше не­об­хі­дність за­без­пе­чи­ти при­найм­ні мі­ні­маль­ний га­ран­то­ва­ний до­хід для всіх лю­дей по­хи­ло­го ві­ку (ця га­ран­тія у будь-яко­му ра­зі за­ли­ша­є­ться за дер­жа­вою), а й на­ма­га­н­ня зу­пи­ни­ти збіль­ше­н­ня бю­дже­тно­го де­фі­ци­ту та дер­жав­но­го бор­гу. Спра­ва у то­му, що зна­чну ча­сти­ну пен­сій­них акти­вів бу­ло ін­ве­сто­ва­но у дер­жав­ні цін­ні па­пе­ри, а за­лу­че­ні ко­шти уря­ди ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли для фі­нан­су­ва­н­ня сво­їх по­то­чних по­треб і зо­бов’язань, вклю­ча­ю­чи по­кри­т­тя де­фі­ци­ту си­сте­ми пу­блі­чних фі­нан­сів і, зокре­ма, де­фі­ци­ту со­лі­дар­ної си­сте­ми. На­при­клад, у Поль­щі, Угор­щи­ні, Сло­вач­чи­ні та­ка цир­ку­ля­ція «при­ва­ти­зо­ва­них» ко­штів со­лі­дар­ної стра­хо­вої си­сте­ми спри­чи­ня­ла зро­ста­н­ня на­ціо­наль­но­го де­фі­ци­ту на 1,5% що­ро­ку.

В Укра­ї­ні за­про­ва­дже­н­ня «при­ва­ти­за­цій­ної» мо­де­лі дру­го­го рів­ня від­кла­да­ло­ся якраз че­рез фі­нан­со­ву не­спро­мо­жність стра­хо­вої со­лі­дар­ної си­сте­ми, яка й без то­го пе­ре­бу­ва­ла в жа­лю­гі­дно­му ста­ні. Хро­ні­чна не­ста­ча ко­штів у бю­дже­ті Пен­сій­но­го фон­ду не зав­жди від­обра­жа­ла­ся у ви­гля­ді яв­но­го де­фі­ци­ту. У пев­ні ро­ки де­фі­цит ма­ску­вав­ся че­рез не­по­га­ше­ні ка­зна­чей­ські по­зи­ки на по­кри­т­тя «тим­ча­со­вих» ка­со­вих роз­ри­вів (на по­ча­ток 2018 р. їх су­ма ся­гає 48,1 млрд грн), а най­ча­сті­ше про­сто за­ни­жу­ва­ли­ся роз­мі­ри пен­сій че­рез не­аде­ква­тну ін­де­кса­цію, за­мо­ро­же­н­ня мі­ні­маль­них га­ран­тій, змі­ну фор­му­ли то­що.

За­ко­но­про­ект №6677 пе­ред­ба­чає, що дру­гий рі­вень за­про­ва­джу­є­ться не на час­тко­ву за­мі­ну, а до­да­тко­во до існу­ю­чої со­лі­дар­ної си­сте­ми, тоб­то бю­джет Пен­сій­но­го фон­ду не ма­ти­ме пря­мих фі­нан­со­вих втрат від за­про­ва­дже­н­ня дру­го­го рів­ня. Але змі­на па­ра­ди­гми пов’яза­на не стіль­ки з ура­ху­ва­н­ням до­сві­ду кра­їн Схі­дної і Цен­траль­ної Єв­ро­пи та СНД, скіль­ки з остан­ні­ми змі­на­ми у ві­тчи­зня­ній стра­хо­вій со­лі­дар­ній си­сте­мі.

У 2016 р. су­мар­ний роз­мір єди­но­го со­ці­аль­но­го вне­ску (ЄСВ) бу­ло ско­ро­че­но до 22%, а йо­го пен­сій­на скла­до­ва змен­ши­ла­ся май­же вдві­чі. Ро­бо­то­дав­ці з ра­ді­стю ско­ри­ста­ли­ся мо­жли­ві­стю ви­тра­ча­ти на опла­ту пра­ці ще мен­ше, тож ви­бу­хо­во­го зро­ста­н­ня «бру­ти­зо­ва­них» зар­плат очі­ку­ва­но не від­бу­ло­ся. По­рів­ня­но з 2015 р. над­хо­дже­н­ня стра­хо­вих вне­сків до бю­дже­ту Пен­сій­но­го фон­ду ско­ро­ти­ли­ся на 35% (див. табл.), хо­ча се­ре­дня зар­пла­та зро­сла на 23,6%, а чи­сель­ність за­стра­хо­ва­них на­йма­них пра­ців­ни­ків, які є най­на­дій­ні­ши­ми пла­тни­ка­ми вне­сків, — на 4,2%. За роз­ра­хун­ка­ми Пен­сій­но­го фон­ду, втра­ти вла­сних над­хо­джень уна­слі­док зни­же­н­ня ЄСВ оці­ню­ва­ли­ся у 96,4 млрд грн. За не­змін­но­го роз­мі­ру ЄСВ мо­жна бу­ло зі­бра­ти май­же вдві­чі біль­ше вне­сків і за­кін­чи­ти бю­дже­тний рік на­віть із про­фі­ци­том у 14,7 млрд грн. А в ре­зуль­та­ті у 2016 р. більш як по­ло­ви­ну ви­да­тків пен­сій­ної си­сте­ми до­ве­ло­ся за­без­пе­чу­ва­ти ко­штом дер­жав­но­го бю­дже­ту.

Еко­но­мі­чне по­жвав­ле­н­ня та при­швид­ше­н­ня ди­на­мі­ки зро­ста­н­ня зар­плат (у то­му чи­слі зав­дя­ки дво­ра­зо­во­му під­ви­щен­ню мі­ні­маль­ної зар­пла­ти) да­ли змо­гу на­ро­сти­ти над­хо­дже­н­ня вне­сків у 2017 р. на 44%, у 2018-му очі­ку­є­ться їхній при­ріст ще на 35%. Оскіль­ки чі­тких дер­жав­них зо­бов’язань що­до ком­пен­са­ції втрат стра­хо­вої си­сте­ми від зни­же­н­ня роз­мі­ру ЄСВ не­має, ко­ри­сту­ю­чись на­го­дою, держ­бю­джет по­чав швид­ко ско­ро­чу­ва­ти свій вне­сок у фі­нан­су­ва­н­ня пен­сій­них ви­да­тків (45,8% у 2017 р., 40% — за пла­ном на 2018 р.). Це при­зво­дить до по­си­ле­н­ня ри­зи­ків подаль­шо­го збі­дне­н­ня пен­сіо­не­рів, адже фі­нан­со­ва спро­мо­жність стра­хо­вої со­лі­дар­ної си­сте­ми над­зви­чай­но обме­же­на. На 100 пен­сіо­не­рів при­па­дає 110 пла­тни­ків, і за існу­ю­чої став­ки ЄСВ (з 22% до Пен­сій­но­го фон­ду спря­мо­ву­є­ться 18,84%) стра­хо­ва пен­сій­на си­сте­ма зда­тна за­без­пе­чи­ти роз­мір ви­пла­ти в се­ре­дньо­му близь­ко 21% від по­то­чно­го рів­ня зар­плат. І що швид­ше зро­ста­ти­муть зар­пла­ти, то швид­ше бу­де зне­ці­ню­ва­ти­ся від­но­сна вар­тість пен­сій.

Від по­лі­ти­ків і де­яких екс­пер­тів ча­сто до­во­ди­ться чу­ти, що се­ред на­се­ле­н­ня пра­це­зда­тно­го ві­ку близь­ко по­ло­ви­ни не спла­чу­ють вне­сків, і це ре­зерв для ви­рі­ше­н­ня фі­нан­со­вих про­блем стра­хо­вої си­сте­ми. Але якщо роз­гля­ну­ти стру­кту­ру на­се­ле­н­ня пра­це­зда­тно­го ві­ку за ста­ту­сом на рин­ку пра­ці, то пе­ре­ва­жна біль­шість з цих лю­дей ма­ють до­сить по­ва­жні при­чи­ни не пра­цю­ва­ти та/або не спла­чу­ва­ти вне­сків (див. рис.). Се­ред не­зайня­то­го на­се­ле­н­ня (всьо­го 8,7 млн осіб) 1,7 млн осіб ста­нов­лять без­ро­бі­тні, май­же 2 млн уже є пен­сіо­не­ра­ми, ще 4,5 млн осіб — учні/сту­ден­ти та осо­би, які ви­ко­ну­ють сі­мей­ні/до­ма­шні обов’яз­ки. Се­ред на­се­ле­н­ня у не­фор­маль­ній зайня­то­сті (всьо­го 3,7 млн осіб) май­же 1,5 млн осіб — це осо­би, які пра­цю­ва­ли в осо­би­стих се­лян­ських го­спо­дар­ствах з час­тко­вим про­да­жем ви­ро­бле­ної про­ду­кції, і для них участь у стра­хо­вій си­сте­мі не є обов’яз­ко­вою. Тоб­то на­справ­ді в кра­ї­ні не­має зна­чно­го ре­сур­су для «мо­бі­лі­за­ції» до­да­тко­вих пла­тни­ків вне­сків, не ка­жу­чи вже про 7 млн осіб. На­віть у ра­зі по­лі­пше­н­ня си­ту­а­ції із зайня­ті­стю, з огля­ду на де­мо­гра­фі­чні трен­ди, істо­тно­го при­ро­сту кіль­ко­сті пла­тни­ків ЄСВ не­має звід­ки че­ка­ти.

Най­більш одіо­зний пункт жов­тне­вої ре­фор­ми 2017 р. — зни­же­н­ня оцін­ки одно­го ро­ку ста­жу у пен­сій­ній фор­му­лі з 1,35 до 1% — фа­кти­чно ле­га­лі­зу­вав зни­же­н­ня рів­ня стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня, і йо­го не­об­хі­дність ар­гу­мен­ту­ва­ла­ся якраз зни­же­н­ням став­ки ЄСВ. Ни­ні ні в ко­го не ви­ни­кає сум­ні­вів, що со­лі­дар­на стра­хо­ва си­сте­ма не в змо­зі за­без­пе­чи­ти прийня­тний рі­вень пен­сій і, зокре­ма, ви­ко­на­н­ня ви­мог Кон­вен­ції Мі­жна­ро­дної ор­га­ні­за­ції пра­ці про мі­ні­маль­ні нор­ми со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня (№102). За та­ких об­ста­вин «до­да­тко­вий» дру­гий рі­вень по­да­є­ться як ря­тів­ник усі­єї пен­сій­ної си­сте­ми, що до­по­мо­же під­тя­гну­ти су­ку­пний роз­мір пен­сій­но­го за­без­пе­че­н­ня хо­ча б до тих за­по­ві­тних 40% за­ро­бі­тку.

По-дру­ге, «до­да­тко­вий» дру­гий рі­вень по­тре­бує спла­ти до­да­тко­вих вне­сків. Існу­ю­че за­ко­но­дав­ство ще з ча­сів ре­фор­ми 2004 р. пе­ред­ба­ча­ло, що вне­ски до дру­го­го рів­ня спла­чу­ва­ти­му­ться пра­ців­ни­ком із на­ра­хо­ва­ної за­ро­бі­тної пла­ти, але па­ра­лель­но із зро­ста­н­ням роз­мі­ру вне­ску пра­ців­ни­ка до дру­го­го рів­ня від­бу­ва­ти­ме­ться зни­же­н­ня вне­ску ро­бо­то­дав­ця до со­лі­дар­ної си­сте­ми, і ви­віль­не­ні ко­шти ма­ють спря­мо­ву­ва­ти­ся на під­ви­ще­н­ня зар­плат. У пер­ший рік роз­мір вне­ску до дру­го­го рів­ня ста­но­ви­ти­ме 2%, що­ро­ку він збіль­шу­ва­ти­ме­ться на 1% до до­ся­гне­н­ня 7%, на яких бу­де за­фі­ксо­ва­ний для всіх подаль­ших ро­ків. По­при пев­ний пе­си­мізм що­до спро­мо­жно­сті дер­жа­ви і су­спіль­ства про­кон­тро­лю­ва­ти аде­ква­тність ви­ко­на­н­ня зо­бов’язань ро­бо­то­дав­ців що­до бру­ти­за­ції зар­плат, та­ка пе­ре­роз­по­діль­на схе­ма за­про­ва­дже­н­ня спла­ти вне­сків до дру­го­го рів­ня при­найм­ні фор­маль­но ви­гля­да­ла спра­ве­дли­вою.

Як уже за­зна­ча­ло­ся ви­ще, за­ко­но­про­ект №6677 не пе­ред­ба­чає ви­лу­че­н­ня ча­сти­ни ЄСВ із со­лі­дар­ної си­сте­ми, тоб­то вне­ски до дру­го­го рів­ня ма­ють спла­чу­ва­ти­ся до­да­тко­во та окре­мо від ЄСВ. По­ря­док вста­нов­ле­н­ня роз­мі­ру вне­ску до дру­го­го рів­ня (2% на стар­ті з по­сту­по­вим під­ви­ще­н­ням до 7%) збе­рі­га­є­ться. По­стає ло­гі­чне за­пи­та­н­ня: хто і з яких ко­штів спла­чу­ва­ти­ме ці вне­ски?

За­ко­но­про­ект №6677 ви­зна­чає, що вне­ски спла­чу­ва­ти­муть із за­ро­бі­тної пла­ти (до­хо­ду) за­стра­хо­ва­них осіб. Во­дно­час ав­то­ри цьо­го про­е­кту за­ко­ну про­по­ну­ють КМУ ра­зом із про­е­ктом за­ко­ну про дер­жав­ний бю­джет Укра­ї­ни на 2020 р. під­го­ту­ва­ти і по­да­ти на роз­гляд пар­ла­мен­ту про­по­зи­ції що­до по­сту­по­во­го, про­тя­гом 2020–2023 рр., змен­ше­н­ня роз­мі­ру по­да­тку на до­хо­ди фі­зи­чних осіб і по­сту­по­во­го ска­су­ва­н­ня вій­сько­во­го збо­ру з фі­зи­чних осіб із одно­ча­сним спря­му­ва­н­ням ви­віль­не­них ко­штів до си­сте­ми спла­ти стра­хо­вих вне­сків до на­ко­пи­чу­валь­ної си­сте­ми пен­сій­но­го стра­ху­ва­н­ня.

Су­дя­чи з текс­ту за­ко­но­про­е­кту, фор­му­ва­н­ня роз­мі­ру дру­го­го вне­ску ви­гля­да­ти­ме в та­кий спо­сіб:

— у пер­ший рік пер­ші 2% за­стра­хо­ва­ні осо­би ма­ють спла­ти­ти з вла­сної ки­ше­ні за ра­ху­нок до­да­тко­во­го фі­скаль­но­го на­ван­та­же­н­ня;

— на­сту­пні 3% по­вин­ні бу­ти ви­віль­не­ні від змен­ше­н­ня по­да­тку на до­хо­ди фі­зи­чних осіб з ни­ні­шніх 18 до 15%;

— остан­ні 2% ма­ють на­ді­йти в ре­зуль­та­ті ска­су­ва­н­ня вій­сько­во­го збо­ру, але оскіль­ки став­ка цьо­го збо­ру 1,5%, ще 0,5%, яких не ви­ста­чає, за­стра­хо­ва­ні осо­би, ймо­вір­но, му­сять спла­ти­ти з вла­сної ки­ше­ні.

У під­сум­ку на­йма­ні пра­ців­ни­ки ма­ти­муть до­да­тко­ве (по­рів­ня­но із сьо­го­дні­шнім) фі­скаль­не на­ван­та­же­н­ня в роз­мі­рі 2,5% за­ро­бі­тної пла­ти, а бю­джет кра­ї­ни втра­чає по­да­тко­ві над­хо­дже­н­ня в су­мі 4,5% фон­ду зар­пла­ти вна­слі­док зни­же­н­ня по­да­тків, плюс ще втра­ти від ви­ве­де­н­ня з ба­зи опо­да­тку­ва­н­ня 7% фон­ду зар­пла­ти (стра­хо­ві вне­ски до дру­го­го рів­ня ма­ють бу­ти звіль­не­ні від опо­да­тку­ва­н­ня).

По су­ті за­ко­но­про­ект №6677 про­по­нує за­про­ва­ди­ти спла­ту вне­сків до дру­го­го рів­ня за ра­ху­нок бю­дже­тних ко­штів, при­чо­му не ли­ше дер­жав­но­го/цен­траль­но­го бю­дже­ту, а й мі­сце­вих бю­дже­тів, для яких по­да­ток на до­хо­ди фі­зи­чних осіб ста­но­вить най­біль­шу ста­т­тю до­хо­дів. За та­ко­го під­хо­ду «до­да­тко­вий» дру­гий рі­вень ні­чим не кра­щий за «при­ва­ти­за­цій­ний», адже си­сте­ма пу­блі­чних фі­нан­сів в обох ви­пад­ках за­знає зна­чних зби­тків. Ско­ро­че­н­ня по­да­тко­вих над­хо­джень до дер­жав­но­го й мі­сце­вих бю­дже­тів ве­де до ще біль­шо­го за­го­стре­н­ня про­блем не­до­фі­нан­су­ва­н­ня усьо­го пу­блі­чно­го се­кто­ра, вклю­ча­ю­чи ме­ди­ци­ну, осві­ту і со­лі­дар­ну пен­сій­ну си­сте­му.

Спро­ба по­кла­сти ча­сти­ну фі­скаль­но­го тя­га­ря зі спла­ти вне­сків до дру­го­го рів­ня на ро­бо­то­дав­ців мо­же при­зве­сти до галь­му­ва­н­ня зро­ста­н­ня зар­плат, адже ро­бо­то­дав­ці всі­ма спосо­ба­ми на­ма­га­ти­му­ться зро­би­ти це не за ра­ху­нок сво­їх при­бу­тків, а в рам­ках тих са­мих ви­трат на опла­ту пра­ці. Тоб­то, як і у ви­пад­ку з бю­дже­тни­ми ко­шта­ми, кін­це­ви­ми «бе­не­фі­ці­а­ра­ми» всіх зби­тків бу­дуть пра­ців­ни­ки та їхні сім’ї, все на­се­ле­н­ня кра­ї­ни.

Якщо на­ма­га­ти­ся за­про­ва­ди­ти дру­гий рі­вень у рам­ках існу­ю­чо­го фі­скаль­но­го по­ля, без при­пли­ву «но­вих», дій­сно до­да­тко­вих ко­штів, си­сте­ма нав­ряд чи змо­же ге­не­ру­ва­ти справ­ді до­да­тко­ві до­хо­ди. Во­че­видь, вне­ски до дру­го­го рів­ня до­ве­де­ться спла­чу­ва­ти за­стра­хо­ва­ним осо­бам із вла­сно­го за­ро­бі­тку, але за­галь­не фі­скаль­не на­ван­та­же­н­ня має бу­ти роз­по­ді­ле­не більш спра­ве­дли­во. На­при­клад, за­про­ва­дже­н­ня дру­го­го рів­ня мо­жна син­хро­ні­зу­ва­ти з пе­ре­хо­дом до про­гре­сив­но­го опо­да­тку­ва­н­ня пер­со­наль­них до­хо­дів, щоб до­хо­ди від зайня­то­сті в ни­жньо­му й се­ре­дньо­му ді­а­па­зо­нах опо­да­тко­ву­ва­ли­ся на ви­гі­дні­ших умо­вах, ніж ви­со­кі за­ро­бі­тки та па­сив­ні до­хо­ди.

По-тре­тє, дру­гий рі­вень фун­кціо­ну­ва­ти­ме че­рез не­дер­жав­ні пен­сій­ні фон­ди. Існу­ю­че за­ко­но­дав­ство ще з ча­сів ре­фор­ми 2004 р. пе­ред­ба­чає ство­ре­н­ня На­ко­пи­чу­валь­но­го фон­ду як ці­льо­во­го по­за­бю­дже­тно­го фон­ду, в яко­му аку­му­лю­ю­ться вне­ски та пен­сій­ні акти­ви дру­го­го рів­ня; адмі­ні­стра­тив­не управ­лі­н­ня На­ко­пи­чу­валь­ним фон­дом здій­снює ви­ко­на­вча ди­ре­кція Пен­сій­но­го фон­ду, управ­лі­н­ня пен­сій­ни­ми акти­ва­ми здій­сню­є­ться ком­па­ні­я­ми з управ­лі­н­ня акти­ва­ми. Че­рез два ро­ки (по­ча­тко­ва ре­да­кція ЗУ «Про за­галь­но­обов’яз­ко­ве дер­жав­не пен­сій­не стра­ху­ва­н­ня» вста­нов­лю­ва­ла тер­мін 11 ро­ків) пі­сля за­про­ва­дже­н­ня пе­ре­ра­ху­ва­н­ня стра­хо­вих вне­сків до На­ко­пи­чу­валь­но­го фон­ду уча­сни­ки дру­го­го рів­ня ма­ти­муть пра­во спря­му­ва­ти свої вне­ски до обра­но­го ни­ми не­дер­жав­но­го пен­сій­но­го фон­ду, який має ста­тус суб’єкта дру­го­го рів­ня.

За­ко­но­про­ект №6677 пе­ред­ба­чає де­цен­тра­лі­зо­ва­ну мо­дель, де го­лов­ни­ми ді­ю­чи­ми осо­ба­ми бу­дуть не­дер­жав­ні пен­сій­ні фон­ди, а Пен­сій­ний фонд здій­сню­ва­ти­ме ли­ше ча­сти­ну адмі­ні­стра­тив­них фун­кцій (збір вне­сків, ве­де­н­ня пер­со­ні­фі­ко­ва­но­го облі­ку, при­йом за­яв від уча­сни­ків, де­які ін­ші). На дум­ку ав­то­рів за­ко­но­про­е­кту, та­ка мо­дель дає мо­жли­вість роз­по­ді­ли­ти ри­зи­ки між де­ся­тка­ми не­дер­жав­них пен­сій­них фон­дів, не кон­цен­тру­ю­чи їх в одно­му дер­жав­но­му фон­ді, за­без­пе­чує кон­ку­рен­цію на рин­ку по­слуг з на­ко­пи­чу­валь­но­го пен­сій­но­го стра­ху­ва­н­ня та зни­жує ри­зи­ки по­бу­до­ви ко­ру­пцій­них схем.

Не став­ля­чи під сум­нів за­галь­ну не­об­хі­дність існу­ва­н­ня не­дер­жав­них пен­сій­них фон­дів, у то­му чи­слі мо­жли­вість їх при­су­тно­сті в си­сте­мі дру­го­го рів­ня, до­зво­ли­мо со­бі по­ста­ви­ти ли­ше одне фор­маль­не за­пи­та­н­ня: чи мо­же про­по­но­ва­на де­цен­тра­лі­зо­ва­на мо­дель но­си­ти на­зву дер­жав­ної і фун­кціо­ну­ва­ти в рам­ках за­галь­но­обов’яз­ко­во­го дер­жав­но­го пен­сій­но­го стра­ху­ва­н­ня по­ряд із со­лі­дар­ною си­сте­мою? Якщо за­кон зо­бов’язує спла­чу­ва­ти вне­ски, дер­жав­ні ор­га­ни здій­сню­ють ре­гу­лю­ва­н­ня, на­гляд і кон­троль, це ще не озна­чає, що си­сте­ма є дер­жав­ною чи на­віть пу­блі­чною. Пе­ре­дба­че­на участь Пен­сій­но­го фон­ду над­то обме­же­на для то­го, щоб на­да­ти про­по­но­ва­ній мо­де­лі ста­тус дер­жав­ної. Тоб­то та­ка мо­дель дру­го­го рів­ня мо­же ма­ти пра­во на існу­ва­н­ня, але по­трі­бно на­зи­ва­ти ре­чі сво­ї­ми іме­на­ми — це при­ва­тна си­сте­ма, і нав­ряд чи їй мі­сце у За­ко­ні Укра­ї­ни «Про за­галь­но­обов’яз­ко­ве дер­жав­не пен­сій­не стра­ху­ва­н­ня».

Ні­хто не го­во­рить, що мо­дель дру­го­го рів­ня, про­пи­са­на в ни­ні­шній ре­да­кції за­ко­ну, є іде­аль­ною. Не­зва­жа­ю­чи на обмаль ча­су, по­трі­бно до­кла­сти зу­си­л­ля для на­пра­цю­ва­н­ня со­ці­аль­но прийня­тної та фі­нан­со­во об´рун­то­ва­ної мо­де­лі, яка змо­же по­єд­на­ти по­ту­жність пу­блі­чних і при­ва­тних ме­ха­ні­змів.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.