Ма­нев­ри хи­тро­го тан­цю­ри­ста

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Сер­гій КУЮН

Най­біль­ший на­фто­пе­ре­ро­бний за­вод кра­ї­ни «Укр­та­тна­фта» ви­ма­гає від уря­ду обме­жи­ти ім­порт­ні по­став­ки на­фто­про­ду­ктів і за­про­ва­ди­ти кво­ти й ми­та. Ар­гу­мен­та­ція більш ніж сер­йо­зна — за­ги­бель укра­їн­ської на­фто­пе­ре­ро­бної га­лу­зі і за­ле­жність від по­ста­вок ро­сій­ських і бі­ло­ру­ських на­фто­про­ду­ктів.

Але ме­то­ди, яки­ми най­біль­ший гра­вець укра­їн­сько­го па­лив­но­го рин­ку, гру­па «При­ват», пра­гне ці про­бле­ми ви­рі­ши­ти, тхнуть еле­мен­тар­ним ба­жа­н­ням по­си­ли­ти свої й без то­го зна­чні по­зи­ції. Зро­би­ти це з до­по­мо­гою дер­жа­ви швид­ше, про­сті­ше й де­шев­ше. А зви­чай­ний ево­лю­цій­ний шлях че­рез мо­дер­ні­за­цію, якість і мар­ке­тинг — дов­гий, скла­дний і до­ро­гий. Мо­мент обра­но украй вда­ло — у кра­ї­ні стар­ту­ва­ли пе­ред­ви­бор­ні пе­ре­го­ни. Час ку­пу­ва­ти.

Мі­жві­дом­ча ко­мі­сія з мі­жна­ро­дної тор­гів­лі прийня­ла за­яву «Укр­та­тна­фти» (до ку­пів­лі гру­пою Ко­ло­мой­сько­го — Кре­мен­чу­цький НПЗ) 23 бе­ре­зня 2018 р. На­фто­пе­ре­ро­бник про­сить про­ве­сти спе­ці­аль­не роз­слі­ду­ва­н­ня з ме­тою обме­жи­ти ім­порт­ні по­став­ки на­фто­про­ду­ктів. Про­тя­гом мі­ся­ця ко­мі­сія (див. склад ко­мі­сії на сай­ті DT.UA) по­вин­на прийня­ти рі­ше­н­ня що­до про­ве­де­н­ня роз­слі­ду­ва­н­ня або від­мо­ви­ти «Укр­та­тна­фті». Але є всі під­ста­ви вва­жа­ти, що не роз­слі­ду­ва­н­ня є ме­тою за­яв­ни­ка. Кру­чу, вер­чу… При пер­шо­му ж озна­йом­лен­ні з текс­том за­яви «Укр­та­тна­фти» стає зро­зумі­ло: шан­сів на успіх у за­во­ду не­має. Не­від­по­від­но­сті й ма­ні­пу­ля­ції по­мі­тні не­озбро­є­ним оком. На­при­клад, за­яв­ник не роз­гля­дає ре­зуль­та­тів 2017 р. Чо­му? То­му що во­ни псу­ють усю кар­ти­ну. Якщо до­да­ти сві­жі да­ні, то ви­йде, що час­тка укра­їн­сько­го па­ли­ва на рин­ку три ро­ки по­спіль зро­стає, а час­тка ім­пор­ту, від­по­від­но, па­дає (див. рис. 1 і 2). І якщо сто­сов­но диз­па­ли­ва зро­ста­н­ня не­зна­чне, то рин­ко­ва час­тка бен­зи­ну з 2015-го збіль­ши­ла­ся з 30 до 40%, а ще у 2014 р. ста­но­ви­ла 20%. Очі­ку­є­ться, що цьо­го ро­ку во­на бу­де не мен­шою за 50% — план­ка, про яку мріє «Укр­та­тна­фта» у сво­їй за­яві, бу­де до­ся­гну­та са­ма по со­бі.

Ха­ра­ктер­но, що основ­ний вне­сок у цю вті­шну ди­на­мі­ку зро­бив сам Кре­мен­чу­цький за­вод, який на­ро­щує пе­ре­роб­ку з 2016 р. Істо­рію кра­ху укра­їн­ських НПЗ кре­мен­чу­жа­ни ма­лю­ють на тлі 12-рі­чної ди­на­мі­ки рин­ку, з 2005-го по 2016 р., про­тя­гом яких у кра­ї­ні за­кри­ло­ся п’ять із се­ми на­фто­пе­ре­ро­бних ви­ро­бництв…

Тим ча­сом за­кон чі­тко опи­сує умо­ви, не­об­хі­дні для про­ве­де­н­ня між­ві­дом­чою ко­мі­сі­єю спе­ці­аль­но­го роз­слі­ду­ва­н­ня.

«При роз­гля­ді фа­ктів зро­ста­ю­чо­го ім­пор­ту тре­ба до­ве­сти, що та­ке зро­ста­н­ня не­що­дав­но бу­ло не­спо­ді­ва­ним, різ­ким і зна­чним. Цей стан­дарт до­ве­де­н­ня чі­тко від­обра­жає основ­ну кон­це­пцію й іде­о­ло­гію, за­кла­де­ні в мі­жна­ро­дно­му тор­го­во­му пра­ві, — спе­ці­аль­ні за­хи­сні за­хо­ди є над­зви­чай­ни­ми за­хо­да­ми за­хи­сту, які за­про­ва­джу­ю­ться у ви­ня­тко­вих ви­пад­ках «не­пе­ре­дба­чу­ва­но­го роз­ви­тку» (кри­ти­чно­го й за­гроз­ли­во­го зро­ста­н­ня ім­пор­ту)», — го­во­рять юри­сти адво­кат­сько­го об’єд­на­н­ня Arzinger.

В остан­ні ро­ки не бу­ло не ли­ше різ­ко­го, а й зро­ста­н­ня ім­пор­ту на­фто­про­ду­ктів як та­ко­го. Чо­му зу­пи­ни­ли­ся НПЗ Основ­ною ма­ні­пу­ля­ці­єю «Укр­та­тна­фти» є при­чи­на й на­слі­док за­не­па­ду га­лу­зі. Пе­ре­ро­бник ствер­джує, що п’ять за­во­дів по­ля­гли в не­рів­ній бо­роть­бі з ім­пор­том. Є й ін­ша дум­ка.

«Зро­ста­н­ня ім­пор­ту з 2005 р. ви­ни­кло у від­по­відь на не­ста­чу укра­їн­ських на­фто­про­ду­ктів. Який був ви­хід, зу­пи­ня­ти за­прав­ки?» — го­во­рить пре­зи­дент На­фто­га­зо­вої асо­ці­а­ції Укра­ї­ни Дми­тро Ку­лик, що очо­лю­вав у ті ча­си до­не­цьку ме­ре­жу АЗС «Па­ра­лель».

По­дії 2005-го якнай­кра­ще ілю­стру­ють про­бле­ми ві­тчи­зня­ної на­фто­пе­ре­роб­ки, які її пе­ре­слі­ду­ють до­те­пер. То­ді бли­ска­ви­чно бу­ло за­кри­то схе­ми уни­кне­н­ня не­спла­ти ПДВ при ім­пор­ті на­фти та ска­со­ва­но сим­во­лі­чні ми­та на ім­порт го­то­вих на­фто­про­ду­ктів. Як з’ясу­ва­ло­ся, на цьо­му й три­ма­ла­ся вся кон­ку­рен­то­спро­мо­жність НПЗ.

Оде­ський і Хер­сон­ський за­во­ди за­кри­ли­ся одра­зу, у 2006– 2007 рр. пі­шли з рин­ку Дро­го­би­цький і На­двір­нян­ський. До­ста­тньо ска­за­ти, що во­ни ви­пу­ска­ли па­ли­во яко­сті Єв­ро-2, то­ді як ім­порт уже був 4-го й 5-го кла­сів. 2012-го зу­пи­нив­ся Ли­си­чан­ський НПЗ ЛИНІК. Го­лов­ною при­чи­ною зу­пин­ки ста­ла зби­тко­вість пе­ре­роб­ки. Дер­жав­ний за­хист НПЗ про­тя­гом усіх ро­ків не­за­ле­жно­сті дав про­ти­ле­жний ефект — ні­хто не мо­дер­ні­зу­вав за­во­дів, на­би­ва­ю­чи ки­ше­ні. А ко­ли на­став час кон­ку­ру­ва­ти, НПЗ бу­ли зму­ше­ні ка­пі­ту­лю­ва­ти.

У сво­їй за­яві «Укр­та­тна­фта» го­во­рить, що за­хи­сні за­хо­ди про­ти ім­пор­ту змо­жуть від­ро­ди­ти НПЗ, і це ще одна ве­ли­ка не­прав­да. Гру­па «При­ват» за­кри­ла два ста­рі й ма­ло­по­ту­жні НПЗ у Дро­го­би­чі й На­двір­ній пі­сля за­хо­пле­н­ня «Укр­та­тна­фти» у 2007 р. На­ві­що за­пу­ска­ти ці два за­во­ди, якщо по­ту­жно­сті одні­єї «Укр­та­тна­фти» у змо­зі са­мо­стій­но за­без­пе­чи­ти весь ри­нок?

Ли­си­чан­ський НПЗ на­ле­жить «Ро­сне­фти» і пе­ре­бу­ває в зо­ні бо­йо­вих дій, да­лі не­має сен­су роз­мір­ко­ву­ва­ти… Хер­сон і Оде­са по­тре­бу­ють мі­льяр­дних до­ла­ро­вих ін­ве­сти­цій і 3–5 ро­ків на мо­дер­ні­за­цію. Ні ін­ве­сти­цій­ний клі­мат, ні «пе­ре­ли­тий» усі­ма ви­да­ми на­фто­про­ду­ктів ри­нок не да­дуть змо­ги цьо­го зро­би­ти.

Та най­го­лов­ні­ше, до­да­тко­ві по­ту­жно­сті пе­ре­роб­ки кра­ї­ні й не по­трі­бні: мо­жли­во­стей Кре­мен­чу­ка («Укр­та­тна­фта», кон­тро­льо­ва­на «При­ва­том») і Ше­бе­лин­сько­го ГПЗ (цей га­зо­пе­ре­ро­бний за­вод на­ле­жить «Укр­га­зви­до­бу­ван­ню», кор­по­ра­тив­ні пра­ва якої на­ле­жать НАК «На­фто­газ Укра­ї­ни») ціл­ком до­ста­тньо для за­без­пе­че­н­ня кра­ї­ни всі­ма ви­да­ми на­фто­про­ду­ктів.

Ін­ше за­пи­та­н­ня: як за­ван­та­жи­ти ці за­во­ди, вра­хо­ву­ю­чи ін­те­ре­си не тіль­ки пе­ре­ро­бни­ків, але й рин­ку, і спо­жи­ва­чів? Чо­го хо­че «При­ват»? Ва­жли­вим і клю­чо­вим акцен­том за­яви «Укр­та­тна­фти» є не­об­хі­дність зни­же­н­ня енер­ге­ти­чної за­ле­жно­сті від по­ста­вок з Ро­сії й Бі­ло­ру­сі, яких на­фто­пе­ре­ро­бник про­по­нує вва­жа­ти одним ці­лим і за­гна­ти в єди­ну кво­ту.

З ва­жли­ві­стю ці­єї те­зи не по­спе­ре­ча­є­шся. Але є ню­анс: під га­сла­ми бо­роть­би з агре­со­ром кре­мен­чу­жа­ни та їхні же­нев­ські ку­ра­то­ри до­ма­га­ю­ться про­ве­де­н­ня спе­ці­аль­но­го роз­слі­ду­ва­н­ня — про­ти всіх по­ста­чаль­ни­ків ім­пор­ту, вклю­ча­ю­чи єв­ро­пей­ських.

«Укр­та­тна­фта» ні­би­то бо­ре­ться про­ти не­кон­ку­рен­тних умов ви­ро­бни­цтва на­фто­про­ду­ктів у Бі­ло­ру­сі й Ро­сії. На­ві­що за­ті­ва­ти спе­ці­аль­не роз­слі­ду­ва­н­ня, якщо пре­тен­зії тіль­ки до двох дже­рел?» — ці­ка­ви­ться пар­тнер юри­ди­чної ком­па­нії Sayenko Kharenko Ан­же­ла Ма­хі­но­ва. За її сло­ва­ми, за та­кої по­ста­нов­ки пи­та­н­ня за­во­ду не­об­хі­дно бу­ло ви­ма­га­ти ан­ти­дем­пін­го­во­го або ком­пен­са­цій­но­го роз­слі­ду­ва­н­ня про­ти Ро­сії й Бі­ло­ру­сі, то­ді як спе­ці­аль­не роз­слі­ду­ва­н­ня з пе­ред­ба­чу­ва­ни­ми над­зви­чай­ни­ми за­хо­да­ми ви­кли­че від­по­від­ну ре­а­кцію Сві­то­вої ор­га­ні­за­ції тор­гів­лі й чи­слен­них тор­го­вель­них пар­тне­рів. У 2015 р. це вже при­зве­ло до то­го, що Укра­ї­на бу­ла зму­ше­на від­мо­ви­ти­ся від мит на ім­порт­ні ав­то­мо­бі­лі.

Про­те ма­ло­ймо­вір­но, що юри­сти «При­ва­ту» по­ми­ли­ли­ся з ін­стру­мен­том. Ве­ли­че­зна кіль­кість по­ми­лок і про­ти­річ ці­ло­му ря­ду за­ко­нів Укра­ї­ни й пра­вил СОТ у за­яві «Укр­та­тна­фти» го­во­рить про те, що основ­ний роз­ра­ху­нок не на са­ме роз­слі­ду­ва­н­ня, а на мо­жли­вість впро­ва­дже­н­ня за­по­бі­жних за­хо­дів на пе­рі­од роз­слі­ду­ва­н­ня. А во­ни вра­жа­ють! Так, «Укр­та­тна­фта» ви­ма­гає від Мі­жві­дом­чої ко­мі­сії з мі­жна­ро­дної тор­гів­лі за­про­ва­ди­ти кво­ти на ім­порт на три ро­ки.

З 1 трав­ня по 1 жов­тня 2018 р. про­по­ну­є­ться зро­би­ти три ета­пи кво­ту­ва­н­ня ім­пор­ту з Ро­сії й Бі­ло­ру­сі — з 50 до 40%, а по­тім до 30%. (Для до­від­ки:у 2017 р. ім­порт з цих кра­їн ста­но­вив 65%.) 30-від­со­тко­ву кво­ту про­по­ну­є­ться роз­по­ді­ли­ти між усі­ма ін­ши­ми по­ста­чаль­ни­ка­ми (близь­ко де­ся­ти кра­їн), від­по­від­но, під кі­нець ро­ку вну­трі­шні ви­ро­бни­ки ма­ють за­йма­ти 40% рин­ку.

На ім­порт бен­зи­ну по­над кво­ту про­по­ну­є­ться вста­но­ви­ти ми­та в роз­мі­рі 29,3% ми­тної вар­то­сті, на ДП — 30,7%. «Укр­та­тна­фта» очі­кує, що до 2020 р. укра­їн­ські НПЗ змо­жуть отри­ма­ти до 70% у ба­лан­сі рин­ку на­фто­про­ду­ктів Укра­ї­ни.

Оскіль­ки від­ро­дже­н­ня но­вих НПЗ не пе­ре­дба­ча­є­ться, під «укра­їн­ською» час­ткою рин­ку не­об­хі­дно ро­зу­мі­ти пе­ре­ва­жно ча­сти­ну гру­пи «При­ват». Ше­бе­лин­ський ГПЗ не має мо­жли­во­сті сут­тє­во на­ро­сти­ти по­ту­жність і пла­нує до 2019–2020 рр. ви­йти на пе­ре­роб­ку 800 тис. т си­ро­ви­ни на рік, що за­без­пе­чить близь­ко 6,25% рин­ку бен­зи­ну й ДП. Та­ким чи­ном, «При­ват» ба­чить се­бе на більш як 60% рин­ку, що вже є мо­но­по­лі­єю. «Я те­бя сле­пи­ла…» Що від­бу­ва­ти­ме­ться у ра­зі вжи­ва­н­ня за­зна­че­них за­хо­дів? Сам по со­бі ме­ха­нізм ру­чно­го роз­по­ді­лу по­ста­вок озна­чає, що ко­жен ре­сур­со­три­мач ро­зу­мі­ти­ме свою час­тку, а от­же, рин­ко­вої бо­роть­би че­ка­ти не до­во­ди­ться. Не­ми­ну­ча пря­ма або не­гла­сна ці­но­ва змо­ва по­ста­чаль­ни­ків. Зві­сно, йде­ться про ма­кси­маль­ні ці­ни. На цей час верх­ню ці­но­ву план­ку ста­нов­лять мор­ські ім­порт­ні по­став­ки, які до­рож­чі за ро­сій­ські та бі­ло­ру­ські у се­ре­дньо­му на 50 дол./т. У пе­ре­ра­хун­ку на лі­три — 1,15 грн/л. Це для по­ча­тку.

Та най­ці­ка­ві­ше не про ці­ни, а про об­ся­ги. На­при­клад, за за­ду­мом «Укр­та­тна­фти», уже з 1 ли­пня 2018 р. вну­трі­шній ви­ро­бник му­си­ти­ме зайня­ти 30% рин­ку бен­зи­ну й ДП. За­вод у сво­їй за­яві пи­ше, що це 155 тис. т ДП. Ви­хо­дить, йо­му по­трі­бно пе­ре­ро­би­ти близь­ко 450 тис. т на­фти. Ре­аль­но? Те­о­ре­ти­чно, так. Але при цьо­му за­вод ви­ро­бить 150 тис. т бен­зи­ну — мі­ся­чний об­сяг спо­жи­ва­н­ня всі­єї кра­ї­ни. Оче­ви­дно, що мі­ні­мум 30% за­ли­ши­ться за ім­пор­том, то­му жорс­тке «за­то­ва­ре­н­ня» не­ми­ну­че.

Ве­ли­кий знак пи­та­н­ня й над 100 тис. т ма­зу­ту, ви­ро­бни­цтва яко­го ні­хто не ска­со­ву­вав. Єди­ний ви­хід — екс­порт. Мі­нус від ці­єї опе­ра­ції як бик вів­цю по­криє весь по­зи­тив­ний ефект мас­шта­бу й за­ро­бі­ток на диз­па­ли­ві.

Ще ню­анс: кво­ти роз­ра­хо­ва­но, ви­хо­дя­чи із се­ре­дньо­рі­чних по­ка­зни­ків. Але влі­тку й во­се­ни спо­жи­ва­н­ня зро­стає по­рів­ня­но із се­ре­дньо­рі­чним на 20–30%. Як за­во­зи­ти об­ся­ги по­над кво­ти, з 30-від­со­тко­вим ми­том? У ни­ні­шніх ці­нах це до­дасть у роз­пал се­зо­ну по 150 дол./т, або 4 (!) грн на лі­трі.

Згі­дно з ге­ні­аль­ним пла­ном «Укр­та­тна­фти» во­се­ни, а по­тім і взим­ку укра­їн­ським НПЗ до­ве­де­ться за­кри­ва­ти вже 40% рин­ку. Для «Укр­та­тна­фти» це озна­чає пе­ре­роб­ку 585 тис. т на мі­сяць, або 7 млн т у рі­чно­му екві­ва­лен­ті — ма­кси­маль­ну й, швид­ше за все, уже не­д­ося­жну по­ту­жність за­во­ду. При цьо­му па­ра­лель­но збе­ре­жу­ться ве­ли­че­зні об­ся­ги низь­ко­лі­кві­дно­го бен­зи­ну й ма­зу­ту, які уто­плять еко­но­мі­ку за­во­ду у во­дах Чор­но­го мо­ря, ку­ди до­ве­де­ться екс­пор­ту­ва­ти ці ко­ло­саль­ні на­дли­шки.

При­пу­сти­мо, бен­зин мо­жна бу­де про­да­ти за дем­пін­го­вою ці­ною на вну­трі­шньо­му рин­ку. Але то­ді ми одер­жи­мо аб­со­лю­тно­го мо­но­по­лі­ста, на яко­го мо­ли­ти­ме­ться весь ри­нок і не тіль­ки. Один збій (а як ми вже за­зна­ча­ли, за­во­дик у Кре­мен­чу­ці не ду­же сві­жий) — і за­хи­та­є­ться вся кра­ї­на…

Не­скла­дно пе­ре­ко­на­ти­ся, що сце­на­рій «Укр­та­тна­фти» аб­со­лю­тно не­ре­аль­ний і мі­стить у со­бі чи­ма­ло ри­зи­ків. Чи не­по­ко­їть це же­нев­ських па­трі­о­тів? Нав­ряд чи. Що ро­би­ти? Будь-яке ре­гу­лю­ва­н­ня рин­ку обер­не­ться не­ми­ну­чою де­ста­бі­лі­за­ці­єю — або збо­єм по­ста­вок, або зро­ста­н­ням цін, а швид­ше за все, і тим і ін­шим. Про­бле­ма «Укр­та­тна­фти» зна­чною мі­рою на­ду­ма­на та про­ди­кто­ва­на ба­жа­н­ням «При­ва­ту» по­ло­ви­ти риб­ку в ка­ла­му­тній пе­ред­ви­бор­ній во­ді. Сьо­го­дні ні­що не за­ва­жає за­во­ду на­ро­щу­ва­ти пе­ре­роб­ку. І ро­сій­ський, і бі­ло­ру­ський на­фто­про­дукт над­хо­дить в Укра­ї­ну не за низь­ки­ми, а за ви­со­ки­ми ці­на­ми від­но­сно сві­то­во­го рин­ку. Це ство­рює умо­ви для ефе­ктив­ної ро­бо­ти вну­трі­шньо­го ви­ро­бни­ка. А про­бле­ми справ­ді є, але во­ни ін­шо­го ро­ду. І «лі­ку­ва­ти» їх тре­ба іна­кше.

Пер­ша про­бле­ма — низь­ка гли­би­на пе­ре­роб­ки на­фти. Це озна­чає, що при будь-яко­му за­ван­та­жен­ні «Укр­та­тна­фта» ви­ро­бля­ти­ме ба­га­то ма­зу­ту, який не­ми­ну­че обну­ля­ти­ме еко­но­мі­ку. По­трі­бні про­рив­ні ін­ве­сти­ції й те­хно­ло­гії, але їх по­ки що не ви­дно.

Дру­га про­бле­ма — ри­нок не хо­че ку­пу­ва­ти кре­мен­чу­цьке па­ли­во. То­чні­ше, хо­че, але трей­де­ри еле­мен­тар­но бо­я­ться «При­ва­ту». Ре­пу­та­ція гру­пи ві­до­ма всім, во­на «ки­ну­ла» всіх і ко­жно­го не ли­ше на рин­ку, але й у кра­ї­ні. У При­ват­банк дер­жа­ва за­ка­ча­ла 155 млрд грн, і від­да­ва­ти їх бу­де­мо не тіль­ки ми, а й «не­на­ро­дже­ні». Бі­знес го­то­вий пла­ти­ти чор­то­ві й на­віть агре­со­ро­ві, але бу­ти спо­кій­ним за свої кров­но за­ро­бле­ні або по­зи­че­ні у бан­ку. І зов­сім не го­то­вий ри­зи­ку­ва­ти в ро­бо­ті з «па­трі­о­та­ми» з Же­не­ви, упра­ва на яких по­ки що зна­йшли тіль­ки в Лон­дон­сько­му су­ді.

Ін­ве­сти­ції у ви­ро­бни­цтво та зро­зумі­лі пра­ви­ла гри — от ре­цепт успі­ху для Кре­мен­чу­цько­го НПЗ. Кво­ти й ми­та — це но­ве про­ни­кне­н­ня в ки­ше­ні укра­їн­ців і від­тер­мі­ну­ва­н­ня ви­рі­ше­н­ня ре­аль­них про­блем укра­їн­ської на­фто­пе­ре­роб­ки.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.