Хи­бна спе­ці­а­лі­за­ція кра­ї­ни — це не фа­тум

Як змі­ни­ти про­фе­сію Укра­ї­ни, що сьо­го­дні є ви­зна­ним екс­пор­те­ром си­ро­ви­ни, умів та фі­нан­сів

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Сер­гій СЛЕДЗЬ, Ва­силь САДОХІН

У ко­жної кра­ї­ни, як і в лю­ди­ни, є своя спе­ці­а­лі­за­ція — пев­ний на­бір ді­яль­но­стей, у яких во­на спе­ці­а­лі­зу­є­ться й цим за­ро­бляє ко­шти. Якщо дві тре­ти­ни (то­чні­ше — 68%) єв­ро­пей­сько­го то­вар­но­го екс­пор­ту ста­но­вить про­ми­сло­ва про­ду­кція, то для єв­ро­пей­ської ж дер­жа­ви Укра­ї­на — це си­ро­ви­на або про­ду­кти з мі­ні­маль­ним рів­нем пе­ре­роб­ки. Тоб­то ЄС сьо­го­дні спе­ці­а­лі­зу­є­ться на ви­ро­бни­цтві, а ми — на екс­пор­ті си­ро­ви­ни для чи­йо­гось успі­шно­го ви­ро­бни­цтва. В цьо­му по­ля­гає го­лов­на при­чи­на на­шо­го фан­та­сти­чно­го від­ста­ва­н­ня від роз­ви­не­них кра­їн. І на­здо­гна­ти їх не­мо­жли­во, не змі­нив­ши кар­ди­наль­но цю си­ту­а­цію. Отож по­трі­бні змі­на еко­но­мі­чної мо­де­лі та енер­гія мо­ло­дих та­ла­но­ви­тих лю­дей, які ві­зьму­ться це зро­би­ти.

При­найм­ні так вва­жа­ють в Укра­їн­ській асо­ці­а­ції Рим­сько­го клу­бу, яка ви­сту­пи­ла іні­ці­а­то­ром про­ве­де­н­ня кон­фе­рен­ції на­у­ко­вої мо­ло­ді «Еко­но­мі­чне май­бу­тнє Укра­ї­ни». По­годь­те­ся, це ж ви­гля­дає па­ра­до­ксаль­но, ко­ли га­зе­та, що ви­да­є­ться в са­мо­му цен­трі Ев­ро­пи — The Brussels Time, — від­кри­ває в Ки­є­ві кор­пункт, аби по­пу­ля­ри­зу­ва­ти укра­їн­ських ви­ро­бни­ків у Єв­ро­пі, а Укра­ї­на на 27­му ро­ці сво­єї дер­жав­но­сті ледь спро­мо­гла­ся за­по­ча­тку­ва­ти екс­порт­но­кре­ди­тне агент­ство, та й то по­ки що тіль­ки на па­пе­рі. Що вже ка­за­ти про ін­ші дер­жав­ні ін­сти­ту­ції, вкрай не­об­хі­дні для ци­ві­лі­зо­ва­ної екс­порт­ної кра­ї­ни! Хо­че­мо бу­ти в Єв­ро­пі й ні­чо­го для цьо­го не ро­би­мо?

«На жаль, на рів­ні дер­жав­ної по­лі­ти­ки я не ба­чу про­грам, за­хо­дів і пев­ної си­сте­ми про­су­ва­н­ня за кор­до­ном Укра­ї­ни як брен­ду, а та­кож про­су­ва­н­ня укра­їн­ських то­ва­рів та укра­їн­сько­го бі­зне­су. Все, що сьо­го­дні від­бу­ва­є­ться в цьо­му на­пря­мі, —ро­би­ться си­ла­ми са­мо­го бі­зне­су, бі­зне­с­асо­ці­а­цій, час­тко­во — на­ших за­кор­дон­них пар­тне­рів. І це істо­тний не­до­лік, — ска­зав Ві­ктор Га­ла­сюк, пре­зи­дент Укра­їн­ської асо­ці­а­ції Рим­сько­го клу­бу, на­ро­дний де­пу­тат Укра­ї­ни, під час кон­фе­рен­ції «Еко­но­мі­чне май­бу­тнє Укра­ї­ни», що від­бу­ла­ся ми­ну­ло­го ти­жня в Ки­є­ві. — З одно­го бо­ку, ми ма­є­мо про­по­ну­ва­ти при­ва­бли­ві умо­ви для ін­ве­сто­рів, а з ін­шо­го — ма­є­мо по­ка­зу­ва­ти, які в Укра­ї­ні є успі­шні ви­ро­бни­цтва, успі­шні ком­па­нії. Ми ма­є­мо ство­рю­ва­ти ком­па­нії — на­ціо­наль­ні чем­піо­ни і на дер­жав­но­му рів­ні до­по­ма­га­ти їх про­су­ва­ти за кор­до­ном. На­при­клад, че­рез без­ко­штов­ну участь у ви­став­ках, ство­ре­н­ня ре­аль­ної, а не но­мі­наль­ної си­сте­ми тор­го­вель­них пред­став­ництв. Від­по­від­ні по­прав­ки ми за­раз вно­си­мо до за­ко­но­дав­ства. Бе­зу­мов­но, це ду­же ва­жли­во. Адже ми хо­че­мо, щоб Укра­ї­ну у сві­ті зна­ли як пар­тне­ра, як май­дан­чик для роз­мі­ще­н­ня ін­ве­сти­цій і ви­ро­бни­цтва екс­порт­них то­ва­рів у Єв­ро­пу в ре­жи­мі без­ми­тної тор­гів­лі, а не як жер­тву або по­зи­чаль­ни­ка, який по­стій­но по­тре­бує за­кор­дон­них по­рад, опі­ки чи на­віть уль­ти­ма­ту­мів». Си­ро­ви­на в обмін на «скля­не на­ми­сто» Чи вар­то в та­кій си­ту­а­ції ди­ву­ва­ти­ся, що Укра­ї­на, за по­ка­зни­ком ВВП на ду­шу на­се­ле­н­ня, від­стає від США у 7, а від кра­їн ЄС — у 5 ра­зів. Са­ме спе­ці­а­лі­за­ція на екс­пор­ті си­ро­ви­ни — без­по­се­ре­дня при­чи­на цьо­го. Сьо­го­дні вже не є се­кре­том, що кра­ї­ну про­сто ви­ко­ри­сто­ву­ють як си­ро­вин­ну ко­ло­нію, в якої, крім су­то си­ро­ви­ни, за­би­ра­ють та­ла­но­ви­тих лю­дей і на­віть ви­ру­че­ні гро­ші. Ми втра­ча­є­мо укра­їн­ців на­віть фі­зи­чно, адже на­ші спів­ві­тчи­зни­ки міль­йо­на­ми ви­їжджа­ють за кор­дон на за­ро­бі­тки і за­для са­мо­ре­а­лі­за­ції.

Ось про­сте, але ду­же на­о­чне по­рів­ня­н­ня, яке ви­ко­ри­став під час сво­єї до­по­віді на кон­фе­рен­ції Ві­ктор Га­ла­сюк: 1) в аб­со­лю­тних зна­че­н­нях, укра­їн­ський і ні­ме­цький екс­пор­ти рі­зня­ться в 40 ра­зів; 2) на одно­го укра­їн­ця при­па­дає екс­пор­ту в 20 ра­зів мен­ше, ніж на одно­го нім­ця.

За стру­кту­ру укра­їн­сько­го екс­пор­ту вза­га­лі со­ром­но. Са­ме в ній і по­ля­гає роз­гад­ка та­кої гли­бо­кої еко­но­мі­чної прір­ви, — нім­ці, на від­мі­ну від нас, спе­ці­а­лі­зу­ю­ться на ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чно­му ви­ро­бни­цтві. А в нас, на­віть на тлі сьо­го­дні­шньо­го за­галь­но­го зро­ста­н­ня ін­ве­сти­цій у пе­ре­ро­бну про­ми­сло­вість, ін­ве­сти­ції у ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чні га­лу­зі змен­шу­ю­ться. Так, якщо у 2016 р. ка­пі­та­ло­вкла­де­н­ня в низь­ко­те­хно­ло­гі­чні га­лу­зі зро­сли з 41 до 45%, то у ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чні — змен­ши­ли­ся з 4,4 до 3,4%.

Ми до­сі ра­ді­є­мо, що екс­пор­ту­є­мо зер­на пше­ни­ці май­же на 3 млрд дол. США на рік (при­бли­зно за ці­ною 5 дол./кг). При цьо­му при­му­дря­є­мо­ся ім­пор­ту­ва­ти в кра­ї­ну бо­ро­шно пше­ни­чне за ці­ною 10 грн/кг, ма­ка­ро­ни за 20 грн/кг чи, при­мі­ром, глю­тен пше­ни­чний за 50 грн/кг… Ще більш ра­зю­ча рі­зни­ця між ці­на­ми на екс­порт не­о­бро­бле­ної де­ре­ви­ни чи ме­та­ло­бру­хту і ці­на­ми на ім­порт­ну го­то­ву про­ду­кцію з ці­єї си­ро­ви­ни (див. табл.).

Щоб зу­пи­ни­ти це еко­но­мі­чне без­глу­здя, в Укра­ї­ні й бу­ли прийня­ті та­кі не­по­пу­ляр­ні за кор­до­ном: 1) за­бо­ро­на екс­пор­ту лі­су кру­гля­ку; 2) по­тро­є­н­ня ви­ві­зно­го ми­та на ме­та­ло­брухт. Але тіль­ки цих за­хо­дів за­ма­ло. Во­ни при­зу­пи­ни­ли вкрай не­ви­гі­дний обмін си­ро­ви­ни на «скля­не на­ми­сто», але ж зав­да­н­ня по­ля­гає ще й у збіль­шен­ні екс­пор­ту го­то­вої про­ду­кції з ви­со­ким рів­нем пе­ре­роб­ки.

«Не­має жо­дно­го сен­су екс­пор­ту­ва­ти си­ро­ви­ну, щоб по­тім ім­пор­ту­ва­ти, на­при­клад, ци­стер­ни по 4 тис. дол./тон­на (то­ді як ці­на ме­та­ло­бру­хту 300 дол./тон­на), — пе­ре­ко­на­ний В. Га­ла­сюк. — Якщо ви ві­зьме­те тор­гі­вель­ну ста­ти­сти­ку Укра­ї­ни, з де­та­лі­за­ці­єю до чо­ти­рьох зна­ків, там 1200 по­зи­цій. За 900 з них у нас від’єм­не тор­го­вель­не саль­до, тоб­то ми ку­пу­є­мо біль­ше, ніж про­да­є­мо. Я був про­сто шо­ко­ва­ний, по­ба­чив­ши цю ста­ти­сти­ку. Ми з ва­ми ім­пор­ту­є­мо на­віть сір­ни­ки. Яку б га­лузь ви не взя­ли, си­ту­а­ція май­же ана­ло­гі­чна».

Ми за без­цінь від­да­є­мо на­шу си­ро­ви­ну, щоб по­тім втри­до­ро­га щось ім­пор­ту­ва­ти. На пре­ве­ли­кий жаль, дер­жав­ні за­ку­пів­лі тут теж не є ви­ня­тком. У ре­зуль­та­ті, до від­пли­ву си­ро­ви­ни і ро­бо­чої си­ли до­да­є­ться ще й не­ефе­ктив­ний від­плив ко­штів з кра­ї­ни. Тоб­то, фа­кти­чно, та­кою еко­но­мі­чною по­лі­ти­кою ми ство­рю­є­мо ро­бо­чі мі­сця за кор­до­ном. Там пла­ти­мо по­да­тки і ство­рю­є­мо до­бро­бут. Мо­мент істи­ни на­стає то­ді, ко­ли вна­слі­док та­кої без­дар­ної тор­гів­лі нам еле­мен­тар­но бра­кує ко­штів на ім­порт чер­го­вої пар­тії то­ва­рів, і ми про­си­мо… кре­дит у МВФ або ін­шої фі­нан­со­вої ін­сти­ту­ції. Ко­ло за­мкну­ло­ся. А тут ще й ви­яв­ля­є­ться, що кре­ди­то­ри про­сто так гро­шей не да­ють. Во­ни ви­став­ля­ють нам свої умо­ви на кшталт від­мо­ви від під­ви­ще­н­ня ви­ві­зно­го ми­та на ме­та­ло­брухт чи ска­су­ва­н­ня мо­ра­то­рію на екс­порт лі­су кру­гля­ку. В ре­зуль­та­ті, під ве­ли­ким пи­та­н­ням опи­ня­ю­ться та­кі не­об­хі­дні по­чи­на­н­ня у сфе­рі про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки Укра­ї­ни і роз­ви­ток еко­но­мі­ки в ці­ло­му. Справ­ді, ми для на­ших су­сі­дів ду­же ком­фор­тні як по­ста­чаль­ник си­ро­ви­ни й та­лан­тів, але при цьо­му Укра­ї­на по­тра­пляє в еко­но­мі­чний (ко­ло­ні­аль­ний) по­лон. Змі­ни­ти еко­но­мі­ку Дер­жав­ні ін­сти­ту­ції, ко­трі спри­я­ють ци­ві­лі­зо­ва­но­му екс­пор­ту, — одна зі скла­до­вих успі­ху в зов­ні­шній тор­гів­лі. Про­те уряд ще й до­сі не спро­міг­ся на­ла­го­ди­ти ро­бо­ту хо­ча б одні­єї з них. При­мі­ром, ще й до­сі не по­ча­ло пра­цю­ва­ти екс­порт­но-кре­ди­тне агент­ство (ЕКА). В ре­зуль­та­ті, укра­їн­ські ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чні ви­ро­бни­ки не отри­му­ють де­шев­ших кре­ди­тів, стра­ху­ва­н­ня і та­ке ін­ше. Звід­ки ж зро­ста­н­ня екс­пор­ту? Але не ли­ше про це мо­ва. Змі­ни­ти еко­но­мі­ку Укра­ї­ни мо­жна тіль­ки з до­по­мо­гою ком­пле­ксно­го під­хо­ду: на до­да­чу до ЕКА, по­трі­бні ін­ду­стрі­аль­ні пар­ки (для на­да­н­ня по­да­тко­вих сти­му­лів), без­ко­штов­не при­єд­на­н­ня до ін­же­нер­них ме­реж для ін­ве­сто­рів у ви­ро­бни­чі об’єкти...

На­то­мість у нас про­ни­кне­н­ня ім­пор­ту в дер­жза­ку­пів­лі ся­гає 30%. (Для по­рів­ня­н­ня: у США цей по­ка­зник — 5%, у Єв­ро­пі — 7%.). Тоб­то че­рез та­кі дер­жза­ку­пів­лі Укра­ї­на, фа­кти­чно, фі­нан­сує ви­ро­бни­ків з ін­ших кра­їн, на­віть ви­ро­бни­ків тих то­ва­рів, які ми зда­тні ви­пу­ска­ти са­мо­стій­но. Від­по­від­но, на­про­шу­ю­ться за­хо­ди з ро­зум­но­го ім­пор­то­за­мі­ще­н­ня (від­да­ва­н­ня пе­ре­ва­ги при дер­жза­ку­пів­лях укра­їн­ським то­ва­рам). По­трі­бна но­ва еко­но­мі­чна по­лі­ти­ка і енер­гія лю­дей, які зда­тні її вті­ли­ти в жи­т­тя. Ро­зра­хо­ву­ва­ти на до­по­мо­гу ззов­ні не вар­то, тим біль­ше що ба­га­то су­сі­дів еко­но­мі­чно за­ці­кав­ле­ні в то­му, аби по­трій­не до­нор­ство Укра­ї­ни для їхніх ви­ро­бництв три­ва­ло й да­лі. Хто ж со­бі ро­би­ти­ме гір­ше? Жер­тва чи ар­хі­те­ктор май­бу­тньо­го? Так, сьо­го­дні стан на­шої еко­но­мі­ка на 95% ви­зна­ча­є­ться ці­на­ми на си­ро­ви­ну. Це ду­же на­дій­ні галь­ма для еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня, ко­ли хо­че­те — га­ран­тія то­го, що ми ні­ко­ли не на­здо­же­не­мо Єв­ро­пу. Але це не фа­тум. В Укра­ї­ни є шанс пе­ре­тво­ри­ти­ся з си­ро­вин­но­го екс­пор­те­ра на ви­ро­бни­ка-ін­но­ва­то­ра, що до­зво­лить їй по­до­ла­ти той ша­ле­ний роз­рив у рів­нях до­хо­дів з Єв­ро­со­ю­зом та ін­ши­ми успі­шни­ми кра­ї­на­ми. Цей опти­мізм під­твер­джу­є­ться до­сві­дом кра­їн, ко­трі змо­гли змі­ни­ти свою еко­но­мі­чну мо­дель, що збіль­ши­ло за­лу­че­н­ня ін­ве­сти­цій, над­хо­дже­н­ня до дер­жав­но­го бю­дже­ту і змен­ши­ло за­ле­жність від зов­ні­шніх за­по­зи­чень.

На­при­клад, Ту­реч­чи­на по­над 40 ро­ків бу­ла по­зи­чаль­ни­ком МВФ (най­дов­ше в істо­рії МВФ). По­стій­ні змі­ни уря­ду, від­су­тність істо­тно­го еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку, ви­со­ка ін­фля­ція, не­ста­біль­ність… Але пі­сля за­про­ва­дже­н­ня но­вої еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки во­на за 10 ро­ків по­вер­ну­ла всі бор­ги МВФ і на­віть са­ма у 2013 р. за­про­по­ну­ва­ла на­да­ти 5 млрд дол. фон­до­ві.

Ту­реч­чи­на змо­гла, а Укра­ї­на чим гір­ша? Слід на­ре­шті ста­ти, як ка­зав ві­до­мий аме­ри­ка­нець Рі­чард Ба­кмін­стер Фул­лер, ар­хі­те­кто­ра­ми май­бу­тньо­го, а не йо­го жер­тва­ми…

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.