«Ра­зом — про­ти мін»?..

Dzerkalo Tizhnya - - ТИ­ТУЛЬ­НЫЙ ЛИСТ -

Про­бле­ма в то­му, що в Укра­ї­ні до­сі не­має за­ко­но­дав­ства що­до про­ти­мін­ної ді­яль­но­сті, що не дає змо­ги пра­виль­но ор­га­ні­зу­ва­ти ро­бо­ту з роз­мі­ну­ва­н­ня. Не­має єди­но­го на­ціо­наль­но­го ор­га­ну, від­по­від­аль­но­го за дії, в яких бе­руть участь ба­га­то ві­домств. Де-юре ни­ні це Мі­н­обо­ро­ни. Де-фа­кто — на ньо­му ле­жить від­по­від­аль­ність за роз­мі­ну­ва­н­ня те­ри­то­рії до 5 км і ближ­че до лі­нії роз­ме­жу­ва­н­ня. За зо­ну від 5 км і да­лі від лі­нії роз­ме­жу­ва­н­ня від­по­від­ає ДСНС. Ни­ні у ВР три­ва­ють дис­ку­сії що­до по­да­н­ня за­ко­но­про­е­кту з гу­ма­ні­тар­но­го роз­мі­ну­ва­н­ня. По­рів­ня­но з ви­кли­ка­ми, які по­ста­ли пе­ред Укра­ї­ною, ни­ні­шньої актив­но­сті з роз­мі­ну­ва­н­ня не­до­ста­тньо. По­трі­бна чі­ткі­ша ко­ор­ди­на­ція між ві­дом­ства­ми й ор­га­ні­за­ці­я­ми, а та­кож спря­му­ва­н­ня біль­ших ре­сур­сів на ство­ре­н­ня карт не­без­пе­чних те­ри­то­рій та про­ве­де­н­ня їх мар­ку­ва­н­ня. Однак є від­чу­т­тя, що мін­на без­пе­ка не є одним з го­лов­них прі­о­ри­те­тів ді­яль­но­сті дер­жав­ної вла­ди в Дон­ба­сі, за­зна­чив Алан Ешлі­манн.

Ще один аспект — ім­пле­мен­та­ція і по­ва­га до між­на­ро­дно­го гу­ма­ні­тар­но­го пра­ва. Укра­ї­на — се­ред 160 кра­їн, які під­пи­са­ли От­тав­ську кон­вен­цію, а та­кож Кон­вен­цію про за­бо­ро­ну або обме­же­н­ня за­сто­су­ва­н­ня кон­кре­тних ви­дів зви­чай­ної зброї, що зав­да­ють на­дмір­них ушко­джень або ма­ють не­ви­бір­ко­ву дію. Від­по­від­но до між­на­ро­дних зо­бов’язань Укра­ї­на зни­щи­ла по­над 2 млн за­бо­ро­не­них до ви­ко­ри­ста­н­ня про­ти­пі­хо­тних мін (з 1997 р. у сві­ті бу­ло зни­ще­но по­над 40 млн та­ких мін). Однак, за сло­ва­ми Ала­на Ешлі­ман­на, на те­ри­то­рії на­шої кра­ї­ни (і не під за­бо­ро­ною) ни­ні близь­ко 24% за­со­бів транс­пор­ту­ва­н­ня про­ти­пі­хо­тних мін. Крім то­го, пра­кти­ка по­ка­зує, що ду­же скла­дно до­ве­сти, хто са­ме вста­но­вив за­бо­ро­не­ну мі­ну. Ко­жна сто­ро­на зви­ну­ва­чує ін­шу, і вста­но­ви­ти ре­аль­ну кар­ти­ну скла­дно.

На­при­клад, Ро­сія не є під­пи­сан­том От­тав­ської кон­вен­ції. За сло­ва­ми на­чаль­ни­ка Управ­лі­н­ня еко­ло­гі­чної без­пе­ки та про­ти­мін­ної ді­яль­но­сті пол­ков­ни­ка Ма­кси­ма Ко­міс­са­ро­ва, на Схо­ді Укра­ї­ни РФ ви­ко­ри­сто­вує мі­ни ра­дян­сько­го ви­ро­бни­цтва, яких на те­ри­то­рії на­шої дер­жа­ви вже не­має. На звіль­не­них те­ри­то­рі­ях До­не­цької та Лу­ган­ської обла­стей укра­їн­ські са­пе­ри зна­хо­дять про­ти­пі­хо­тні мі­ни на­ти­скної дії ПМН-2. Во­ни та­кож зне­шко­ди­ли оскол­ко­ву мі­ну спря­мо­ва­ної дії МОН-50, під якою сто­я­ла мі­на-пас­тка МЛ-8, що ви­ро­бля­є­ться тіль­ки в Ро­сії. Ду­же ча­сто ви­яв­ля­ють мі­ни, ви­го­тов­ле­ні пі­сля 1991 ро­ку, які не ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться в Укра­ї­ні.

За по­пе­ре­дні­ми оцін­ка­ми Управ­лі­н­ня еко­ло­гі­чної без­пе­ки та про­ти­мін­ної ді­яль­но­сті Мі­н­обо­ро­ни (для уто­чне­н­ня слід здій­сни­ти не­те­хні­чне об­сте­же­н­ня всіх те­ри­то­рій, що мо­жли­во тіль­ки пі­сля пов­но­го при­пи­не­н­ня бо­йо­вих дій і взя­т­тя під кон­троль Дер­жав­но­го кор­до­ну Укра­ї­ни), за­галь­на пло­ща за­бру­дне­них мі­на­ми та ви­бу­хо­не­без­пе­чни­ми пре­дме­та­ми те­ри­то­рій ста­но­вить близь­ко 7 тис. кв. км на під­кон­троль­ній те­ри­то­рії та близь­ко 9 тис. кв. км на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях До­не­цької, Лу­ган­ської обла­стей і АР Крим. З них на під­кон­троль­ній те­ри­то­рії бу­ло пе­ре­ві­ре­но ли­ше близь­ко 260 кв. км (3,7% по­тен­цій­но не­без­пе­чної те­ри­то­рії) і зни­ще­но по­над 340 тис. ви­бу­хо­не­без­пе­чних пре­дме­тів. Най­біль­ші зу­си­л­ля з роз­мі­ну­ва­н­ня бу­ло зо­се­ре­дже­но на від­нов­лен­ні еле­мен­тів ін­фра­стру­кту­ри, та­ких як га­зо- і во­до­про­во­ди, лі­нії еле­ктро­пе­ре­да­чі, за­лі­зни­чні ко­лії то­що.

Ба­га­то хто з екс­пер­тів ка­же, що, ви­хо­дя­чи з між­на­ро­дно­го до­сві­ду, один рік вій­ни рів­но­зна­чний 10 ро­кам ро­бо­ти з роз­мі­ну­ва­н­ня за­бру­дне­них те­ри­то­рій. Те­хні­чний ра­дник з пи­тань про­ти­мін­ної ді­яль­но­сті ОБ­СЄ Мі­лєн­ко Ва­хта­рич вва­жає, що й кіль­ка мі­ся­ців во­єн­них дій мо­жуть при­зве­сти до ба­га­то­рі­чних ро­біт з лі­кві­да­ції їхніх на­слід­ків: «Най­біль­ша про­бле­ма по­ля­гає в то­му, що не­має карт, ін­фор­ма­ції, за­пи­сів про те, де і як ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться ви­бу­хо­не­без­пе­чні пре­дме­ти. Че­рез це ви мо­же­те ро­ка­ми до­слі­джу­ва­ти за­ра­же­ну те­ри­то­рію (ви­мі­рю­ва­ти її, ви­зна­ча­ти спе­ци­фі­ку) і тіль­ки пі­сля цьо­го роз­чи­ща­ти. Са­ме роз­мі­ну­ва­н­ня від­бу­ва­є­ться швид­ко, якщо є всі да­ні й за­пи­си. Про­бле­ма не в то­му, щоб зни­щи­ти мі­ну і боє­при­пас, що не ро­зі­рвав­ся, а в то­му, щоб їх зна­йти.

В Укра­ї­ні ба­га­то хо­ро­ших фа­хів­ців із роз­мі­ну­ва­н­ня. Тре­ба ли­ше ви­бу­ду­ва­ти про­цес, зокре­ма по­шук і ви­зна­че­н­ня те­ри­то­рій, що по­тре­бу­ють очи­ще­н­ня. Са­ме це за­би­рає ба­га­то ча­су. У Хор­ва­тії вій­на три­ва­ла чо­ти­ри ро­ки (1991—1995). За­бру­дне­ні те­ри­то­рії ми роз­чи­ща­є­мо вже 20 ро­ків. За­вер­ши­ти про­цес роз­ра­хо­ву­є­мо в 2027-му — ще че­рез 10 ро­ків. Бо­снія, в якій вій­на та­кож три­ва­ла чо­ти­ри ро­ки, на­ба­га­то да­лі від ре­зуль­та­тів Хор­ва­тії. Тоб­то ма­те­ма­ти­чні фор­му­ли тут не пра­цю­ють. Усе за­ле­жить від то­го, як у кра­ї­ні ор­га­ні­зо­ва­но про­цес. Якщо кра­ї­на зро­бить це швид­ко, роз­чи­ще­н­ня те­ри­то­рій займе мен­ше ча­су. Якщо ж хо­ди­ти ко­ла­ми, від­тя­гу­ю­чи ви­рі­ше­н­ня зав­да­н­ня, на це пі­де ба­га­то де­ся­ти­літь».

На­віть по­при те, що під­трим­ку між­на­ро­дно­го спів­то­ва­ри­ства в ді­яль­но­сті з роз­мі­ну­ва­н­ня Укра­ї­ні бу­ло на­да­но ду­же швид­ко. За сло­ва­ми стар­шо­го спів­ро­бі­тни­ка про­е­ктів ОБ­СЄ Джеф­фрі Ер­лі­ха, за­зви­чай це від­бу­ва­є­ться пі­сля за­кін­че­н­ня во­єн­них дій. «Але ми пра­цю­ва­ли з ДСНС ще до по­ча­тку кон­флі­кту, — за­зна­чає він. — За по­над два ро­ки ро­бо­ти на свої про­гра­ми з про­ти­мін­ної ді­яль­но­сті в Укра­ї­ні офіс ОБ­СЄ спря­му­вав уже близь­ко 2,5 млн єв­ро. Ко­шти бу­ло ви­тра­че­но в основ­но­му на за­ку­пів­лю обла­дна­н­ня з роз­мі­ну­ва­н­ня для прое­кт­них пар­тне­рів (Мі­н­обо­ро­ни, ДСНС, ДССТ), обла­дна­н­ня для ство­ре­н­ня си­сте­ми управ­лі­н­ня ін­фор­ма­ці­єю за до­по­мо­гою про­грам­но­го за­без­пе­че­н­ня IMSMA (комп’юте­ри, сер­ве­ри), до­по­мо­гу в роз­ви­тку на­вчаль­ної про­гра­ми з під­го­тов­ки са­пе­рів (тре­нін­ги) і на го­лов­ний ком­по­нент — роз­ви­ток укра­їн­сько­го за­ко­но­дав­ства з про­ти­мін­ної ді­яль­но­сті.

Близь­ко 1 млн єв­ро на рік — це зда­є­ться ду­же ве­ли­кою су­мою. При цьо­му тре­ба ро­зу­мі­ти: ОБ­СЄ не про­во­дить роз­мі­ну­ва­н­ня са­мо­стій­но, а ли­ше до­по­ма­гає це ро­би­ти дер­жав­ним стру­кту­рам. Ви­тра­ти між­на­ро­дних не­ко­мер­цій­них про­філь­них фон­дів, які про­во­дять ро­бо­ти з роз­мі­ну­ва­н­ня в Укра­ї­ні з 2016 р. (швей­цар­ський FSD, дан­ський DDG і бри­тан­ський HALO Trust. — Авт.), мо­жуть бу­ти зна­чно ви­щи­ми».

Ще один ва­жли­вий і, ма­буть, пер­шо­чер­го­вий аспект про­ти­мін­ної ді­яль­но­сті — ін­фор­му­ва­н­ня на­се­ле­н­ня про мін­ну не­без­пе­ку. До ці­єї ді­яль­но­сті ни­ні за­лу­че­но всіх опе­ра­то­рів, як на­ціо­наль­них, так і між­на­ро­дних. Зна­чних зу­силь у цьо­му на­прям­ку до­кла­да­ють та­кож МКЧХ і ЮНІ­СЕФ,

Так, із кві­тня 2014 ро­ку МКЧХ ор­га­ні­зу­вав близь­ко 500 ле­кцій для 27 ти­сяч осіб у 134 на­се­ле­них пун­ктах. Фо­кус — на­сам­пе­ред на учнях і сту­ден­тах (шко­лах та ін­ших на­вчаль­них за­кла­дах) у на­се­ле­них пун­ктах по­бли­зу лі­нії роз­ме­жу­ва­н­ня, а та­кож на вчи­те­лях і гро­мад­ських лі­де­рах, що пра­цю­ють з рі­зни­ми ка­те­го­рі­я­ми лю­дей. МКЧХ та­кож роз­по­всю­джує ін­фор­ма­цій­ні бу­кле­ти, а не­що­дав­но по­чав ви­пу­ска­ти ко­мі­кси для ді­тей. Спів­ро­бі­тни­ки вста­но­ви­ли близь­ко 20 ти­сяч зна­ків, які по­пе­ре­джа­ють про мін­ну не­без­пе­ку. В основ­но­му в мі­сцях, де лю­ди пе­ре­ти­на­ють лі­нію роз­ме­жу­ва­н­ня. Та­кож обго­ро­джу­ють не­без­пе­чні мі­сця спе­ці­аль­ною стрі­чкою.

«На те­ри­то­рі­ях, які вже без­пе­чні для про­жи­ва­н­ня, ми та­кож актив­но до­по­ма­га­є­мо мі­сце­вим гро­ма­дам по­ча­ти но­ве жи­т­тя, щоб во­ни мо­гли са­мі се­бе про­го­ду­ва­ти, — ка­же Алан Ешлі­манн. — На­при­клад, за­без­пе­чу­є­мо кор­ма­ми для ху­до­би й на­сі­н­ням. Зви­чай­но, на те­ри­то­рії, за­бру­дне­ній мі­на­ми, це не­мо­жли­во. Там пе­ред жи­те­ля­ми ці­єї зи­ми по­ста­ла ін­ша про­бле­ма — во­ни не мо­гли за­го­то­ви­ти дро­ва для обі­грі­ву. Для них ми за­сто­су­ва­ли спе­ці­аль­ну про­гра­му «Ін­вен­та­ри­за­ція» (під­го­тов­ка до зи­ми).

Та­кож ми фі­нан­со­во до­по­ма­га­є­мо по­ра­не­ним мир­ним жи­те­лям та їхнім ро­ди­нам. Ба­га­тьом по­трі­бна ре­а­бі­лі­та­ція, про­те­зу­ва­н­ня. Ду­же ва­жли­во, щоб лю­ди мо­гли по­вер­ну­ти­ся до нор­маль­но­го жи­т­тя. Всі на­ші дії ми по­го­джу­є­мо з мі­сце­вою вла­дою».

Про­гра­му з ін­фор­му­ва­н­ня ді­тей про мін­ну без­пе­ку ЮНІ­СЕФ роз­по­чав 2014 ро­ку. «Ми пра­цю­є­мо у двох на­прям­ках, — ка­же ке­рів­ник про­грам ко­му­ні­ка­ції та роз­ви­тку ЮНІ­СЕФ в Укра­ї­ні Ан­на Су­хо­доль­ська, — осві­тні тре­нін­ги й уро­ки для ді­тей, учи­те­лів і мі­сце­вих лі­де­рів, а та­кож ін­фор­ма­цій­ні кам­па­нії для ді­тей і ба­тьків.

Від по­ча­тку про­гра­ми тре­нін­ги з мін­ної без­пе­ки про­йшли по­над 200 ти­сяч ді­тей. На них, ра­зом із пар­тне­ра­ми (DDG і FSD), ми на­вча­ли ді­тей пра­ви­лам мін­ної без­пе­ки. Та­кож по­над 500 учи­те­лів ми на­вчи­ли про­во­ди­ти та­кі тре­нін­ги для ді­тей са­мо­стій­но. А в 2017 ро­ці ми впер­ше на­вча­ли про­во­ди­ти тре­нін­ги ді­тей і під­лі­тків. 30 уча­сни­ків тре­нін­гу те­пер мо­жуть на­вча­ти сво­їх ро­ве­сни­ків пра­ви­лам мін­ної без­пе­ки».

«Ми ви­ко­ри­сто­ву­є­мо роз­ва­жаль­но­на­вчаль­ний під­хід, — про­дов­жує ме­не­джер ко­му­ні­ка­цій­них про­грам ЮНІ­СЕФ в Укра­ї­ні Сер­гій Про­хо­ров. — Не­до­ста­тньо ска­за­ти під­лі­тку «не під­ходь» або «не під­ні­май». Ді­тей тре­ба за­ці­ка­ви­ти чи­мось но­вим, не­зви­чай­ним, при­вер­ну­ти їхню ува­гу і втя­гну­ти в осві­тній про­цес. Са­ме то­му ми ство­ри­ли пер­ший в Укра­ї­ні осві­тній ко­мікс для ді­тей на те­му без­пе­чної по­ве­дін­ки з мі­на­ми й ви­бу­хо­ви­ми при­стро­я­ми. Над ко­мі­ксом пра­цю­ва­ли ре­клам­не агент­ство, ко­ман­да ілю­стра­то­рів і сце­на­ри­стів, екс­пер­ти з про­ти­мін­ної осві­ти й пси­хо­ло­ги. По­над 500 ти­сяч при­мір­ни­ків ко­мі­ксу «Су­пер­ко­ман­да про­ти мін» ми роз­да­ли ді­тям і під­лі­ткам у До­не­цькій і Лу­ган­ській обла­стях. Усі шко­ли на Схо­ді кра­ї­ни та­кож отри­ма­ли від ЮНІ­СЕФ що­ден­ни­ки, на­клей­ки, пла­ка­ти й зо­ши­ти з ге­ро­я­ми ко­мі­ксу, ко­жен з яких на­вчає сво­є­му пра­ви­лу без­пе­чної по­ве­дін­ки.

Наш ко­мікс став осно­вою для сай­ту www.inforce.team — одно­го з го­лов­них ком­по­нен­тів ін­фор­ма­цій­ної кам­па­нії в Ін­тер­не­ті для під­лі­тків. А 2017 ро­ку ми ані­му­ва­ли ге­ро­їв, і те­пер для ді­тей і під­лі­тків є се­рія муль­тфіль­мів, які по­ди­ви­ли­ся вже по­над 700 ти­сяч лю­дей.

У 2015 ро­ці в Укра­ї­ну при­їжджав по­сол до­брої во­лі ЮНІ­СЕФ і кі­но­зір­ка Ор­лан­до Блум. То­ді ми зро­би­ли ві­део, в яко­му він роз­по­вів ді­тям про основ­ні пра­ви­ла мін­ної без­пе­ки. Йо­го по­ди­ви­ли­ся вже по­над 2,4 млн ді­тей і до­ро­слих в Укра­ї­ні. А 2017 ро­ку ра­зом із «Кра­ї­ною Мрій» ми про­во­ди­ли фе­сти­валь «Ти се­ред сво­їх» у До­не­цькій і Лу­ган­ській обла­стях, де бу­ли спе­ці­аль­ні на­вчаль­ні се­сії для ді­тей і під­лі­тків.

Па­ра­лель­но з ін­фор­ма­цій­ною про­гра­мою для під­лі­тків ми про­во­ди­ли ін­фор­му­ва­н­ня ді­тей мо­лод­шо­го ві­ку й ба­тьків. Одер­жа­ти ін­фор­ма­цію для вла­сної без­пе­ки та біль­ше до­від­а­ти­ся про те, як роз­по­від­а­ти ді­тям про без­пе­чну по­ве­дін­ку, ба­тьки мо­жуть на сай­ті (http:// stopmina.com/ru). Ми та­кож ство­ри­ли осві­тні муль­тфіль­ми для ді­тей мо­лод­шо­го ві­ку.

У 2018 ро­ці ми пла­ну­є­мо роз­ши­ри­ти на­вча­н­ня ді­тей про­ве­ден­ню тре­нін­гів з мін­ної без­пе­ки. Ми ба­чи­мо, що це ду­же ефе­ктив­но. За по­пе­ре­дні­ми оцін­ка­ми, ді­ти, яких на­вча­ли ді­ти, де­мон­стру­ва­ли лі­пші зна­н­ня, ніж ті, ко­го на­вча­ли до­ро­слі.

Рі­вень знань і сприйня­т­тя ін­фор­ма­цій­них кам­па­ній ми ви­мі­рю­є­мо ре­гу­ляр­но. По­ка­зник зда­тно­сті роз­пі­зна­ти не­без­пе­чні й пі­до­зрі­лі пре­дме­ти се­ред під­лі­тків то­рік збіль­шив­ся на 20%. Зна­ють, що ро­би­ти, ко­ли ба­чать та­кий об’єкт, 84% ти­ней­дже­рів. Однак ми та­кож по­ба­чи­ли, що най­більш ура­зли­ви­ми є ді­ти мо­лод­шо­го ві­ку — до 12 ро­ків. Най­ча­сті­ше то­рік жер­тва­ми не­без­пе­чно­го по­во­дже­н­ня з пре­дме­та­ми, які не ро­зір­ва­ли­ся, ста­ва­ли ді­ти до­шкіль­но­го й мо­лод­шо­го шкіль­но­го ві­ку. То­му ми те­пер пла­ну­є­мо спря­мо­ву­ва­ти осві­тню актив­ність са­ме на них. На­при­клад, не мо­жна да­ва­ти в ру­ки ді­тям му­ля­жі мін, гра­нат, будь-яких ви­бу­хо­вих при­стро­їв — не­прийня­тно їх тор­ка­ти або роз­би­ра­ти. Цьо­го еле­мен­тар­но­го пра­ви­ла, яке ´рун­ту­є­ться на по­ве­дін­ко­вій пси­хо­ло­гії, в Укра­ї­ні, на жаль, не до­три­му­ю­ться. То­рік ра­зом із пар­тне­ра­ми, на осно­ві між­на­ро­дних стан­дар­тів і пра­ктик про­ти­мін­ної осві­ти, ми ство­ри­ли по­сі­бник для вчи­те­лів. Він уже схва­ле­ний Мі­но­сві­ти, і те­пер тре­ба йо­го впро­ва­ди­ти в шкіль­ну про­гра­му на Схо­ді кра­ї­ни».

Ал­ла Ко­тляр

Оле­ксій Ага­пін (14 ро­ків, с. Во­здви­жен­ка До­не­цької обл.) втра­тив три паль­ці че­рез ви­бух де­то­на­то­ра ру­чної гра­на­ти, яку він зна­йшов на ву­ли­ці

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.