Гарет О’нейл: «Критичний підхід і вільне висловлення думок є вирішальним для демократії в Європі»
доктор філософії в економіці, доцент КНТЕУ, член Ради молодих учених при МОН, офіційний делегат від України в Європейській раді докторантів і молодих учених Європейська рада докторантів і молодих учених (Євродок) є неурядовою організацією зі штаб-квартирою у Брюсселі. Вона об’єднує національні організації докторантів і молодих учених з 35 країн Європи, що репрезентують інтереси молодих учених на європейській арені.
Україна є членом Євродоку з 2014 року. Інтереси молодих українських науковців у Євродоку представляє Рада молодих учених при МОН.
Про те, що хвилює європейську наукову молодь, розповів президент Євродоку Гарет О’нейл. — Пане Гарет, які виклики нині стоять перед молодими вченими Європи? — Основні виклики, які Євродок вважає істотними для молодих науковців Європи, — це брак можливостей залишитися в академічному середовищі і перехід на неакадемічний ринок праці; перехід до відкритої науки (Open Science) і зростання кількості питань психічного здоров’я (mental health issues) в академічних колах. — Як Європейська рада докторантів і молодих учених впливає на розв’язання цих проблем? — Євродок координує діяльність робочих груп з молодих науковців і спеціалістів з різних важливих тем. Наші робочі групи працюють у таких напрямах: питання зайнятості та кар’єри; відкрита наука і питання психічного здоров’я для молодих науковців. — Чому важливо, щоб асоціації молодих учених у Європі об’єднувалися для розв’язання спільних проблем? — Євродок представляє асоціації молодих науковців (у Європі молоді науковці (early-career researcher) не обмежуються віком, а визначаються позицією в кар’єрному розвитку. — О.Р.) з 32-х країн Європи. Ця співпраця має вирішальне значення для визначення важливих проблем молодих учених та їх розв’язання. — Які результати такої співпраці? — Євродок організовує семінари і конференції для тих, хто розпочинає наукову кар’єру; проводить опитування і розробляє політику для молодих науковців у Європі — як-от, наприклад, наша недавня заява щодо Рамкової програми-9. — Які реформи у сферах освіти і науки відбуваються нині в Європейському Союзі? — Європейська комісія вважає, що освіта і наукові дослідження в Європі мають бути більш відкритими. Концепція «Відкрита наука» передбачає обмін онлайн-інформацією про навчальні матеріали, дослідницькі дані та результати досліджень. Така політика кардинально змінить науку в Європі. — Як концепція «Відкрита наука» може бути реалізована на практиці? — Наразі найбільш розвинені два методи. Open Science — це відкритий доступ Open Access та відкриті дані Open Data. Метою Open Access є відкриття дослідницьких публікацій у журналах і сховищах. Метод Open Data передбачає відкриття даних досліджень у форматі FAIR (Findable Accessible Interoperable Reusable — доступний для пошуку, сумісний з багаторазовим використанням). — Які механізми існують в Європі для заохочення молоді працювати у сфері науки? — Європейський Союз приділяє велику увагу науці та її ролі в суспільстві. Цікава ініціатива Асоціації випускників Марії Кюрі — My Science Super Heroes (Моя наука Супергерої). Вона спрямована на залучення дітей до науки і таким чином заохочує їх прагнути ставати вченими. — В умовах онлайн-технологій навчання зменшується попит на «живе викладання» в університетах, відповідно значно зменшується попит на працю професорсько-викладацького складу. У зв’язку із цим постає питання: де молоді вчені Європи можуть знайти роботу, якщо вакансій в університетах немає ? — Одна з головних проблем, з якою молоді науковці стикаються в Європі, — це те, що вони змушені залишати університети. Відтак у них часто виникає почуття розчарування від того, що вони не змогли залишитися в науковій галузі. Справді, шанс залишитися працювати в академії на все життя реально невеликий, але є чимало можливостей для кар’єри в державному та приватному секторах. — Як високий рівень мобільності позначається на сім’ях молодих дослідників? — Молоді дослідники — це справді високомобільні люди, вони часто подорожують усередині своїх країн та поза їхніми межами з метою здійснення докторських та постдокторських досліджень. Така мобільність є стресовою для них самих та їхніх сімейних стосунків і навіть може змусити молодих дослідників відкласти створення сім’ї. — Які програми підтримки дітей та сімей молодих учених є в Європі? — Мені не відомі жодні структурні інституційні програми в Європі, які пропонували б підтримку сімей молодих учених і дослідників. Незважаючи на те, що це загальноприйнята практика в державному і приватному секторах для початківців-професіоналів. Тому, вважаю, академічна сфера повинна пропонувати більшу підтримку сім’ям молодих учених. — Чому для країн важливо мати певну критичну масу інтелектуалів, науковців? Як це впливає на загальне соціально-економічне становище держави? — Вчені й інтелігенція дають критичну оцінку нашим суспільствам, працюють над розвитком нашої громадськості як соціально, так і науково. Критичний підхід, вільне висловлення думок та наукових висновків є вирішальним для демократії в Європі.
