На ген­дер­них фрон­тах

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Лі­лія СО­КО­ЛО­ВА

Чо­ло­ві­ки й жін­ки ста­нуть рів­ни­ми в до­сту­пі до осві­ти, охо­ро­ни здо­ров’я, бі­зне­су і по­лі­ти­ки за 170 ро­ків — ска­за­но в до­по­віді Global Gender Gap (до­слі­дже­н­ня 144-х кра­їн сві­ту).

«Ті­єї рів­но­сті не до­ся­гнуть ні­ко­ли. Чо­ло­вік ві­ка­ми при­но­сив здо­бич. Жін­ка зав­жди бе­ре­гла дім і на­ро­джу­ва­ла, — за­пе­ре­чує на Фейс­бу­ці зна­ний фа­хі­вець-чо­ло­вік. — Звід­си ма­є­мо прин­ци­по­во рі­зні біо­ло­гі­чні осо­бли­во­сті в них». Жін­ка — дім сте­ре­же, чо­ло­вік — по­лює на ма­мон­та Чи є жін­ка жер­твою «не­спра­ве­дли­во­сті біо­ло­гії»?

— Є жер­твою сте­ре­о­ти­пів су­спіль­но­го ми­сле­н­ня, — вва­жає Ін­на Сов­сун, пер­ша за­сту­пни­ця Мі­ні­стра осві­ти і на­у­ки в 2014—2016 ро­ках, ни­ні ві­це-пре­зи­дент Ки­їв­ської шко­ли еко­но­мі­ки.

Є уста­ле­ні сте­ре­о­ти­пи що­до чо­ло­ві­чих і жі­но­чих ро­лей, які фор­му­ю­ться на­сам­пе­ред че­рез си­сте­му осві­ти: усі ми пам’ята­є­мо пер­шу чи­тан­ку: «ма­ма го­тує, та­то чи­тає» (а кра­ще бу­ло б, аби при­би­ра­ли ра­зом). Ці кар­тин­ки за­кла­да­ють під­сві­до­мі нор­ми по­ве­дін­ки, со­ці­аль­ні ро­лі й ти­по­ві про­фе­сії для рі­зних ген­де­рів. Ще ко­ли я пра­цю­ва­ла в мі­ні­стер­стві, ми роз­ро­би­ли про­ект стра­те­гії ре­фор­ми в осві­ті (Стра­те­гія ре­фор­му­ва­н­ня ви­щої осві­ти в Укра­ї­ні до 2020 ро­ку). Одним з ва­жли­вих ком­по­нен­тів Стра­те­гії є ген­дер­на ек­спер­ти­за під­ру­чни­ків. Ав­то­ри шкіль­них під­ру­чни­ків — пе­ре­ва­жно чо­ло­ві­ки. Не див­но, що в нас сфор­му­ва­ла­ся так зва­на скля­на сте­ля для жі­нок в усіх сфе­рах су­спіль­ної ді­яль­но­сті. В осві­ті, якщо ти вчи­тель, у чо­ло­ві­ка шан­си — 70% — ста­ти ди­ре­кто­ром шко­ли. У ме­ди­ци­ні го­лов­ні лі­ка­рі — теж пе­ре­ва­жно чо­ло­ві­ки. Се­ред сту­ден­ток ви­шів жі­нок біль­ше, се­ред ви­пу­скни­ків ма­гі­стер­ських про­грам жі­нок у рі­зні ро­ки — 52—54%. На рів­ні кан­ди­дат­ських ба­ланс змі­ню­є­ться на ко­ристь чо­ло­ві­ків. Але на рів­ні до­кто­рів уже 80% — це чо­ло­ві­ки! Чо­му так від­бу­ва­є­ться? До­слі­дже­н­ня по­ка­зу­ють, що час най­ви­щої про­фе­сій­ної актив­но­сті в жі­нок збі­га­є­ться із ча­сом ухва­ле­н­ня рі­ше­н­ня на­ро­ди­ти ди­ти­ну. А за уста­ле­ни­ми в су­спіль­стві сте­ре­о­ти­па­ми са­ме во­на має від­мо­ви­ти­ся від кар’єри на ко­ристь сім’ї. Це за­кла­да­є­ться вже у пер­ших чи­тан­ках. Про­бле­ма не в то­му, аби «ма­ма не ми­ла ра­ми». Має існу­ва­ти для неї, а та­кож і для ньо­го, пра­во ви­бо­ру, то­ді і чо­ло­вік не по­вто­рю­ва­ти­ме в жит­ті то­го, що під­сві­до­мо ви­ніс з під­ру­чни­ків, — «му­шу при­но­си­ти до­до­му ма­мон­та». Від за­кла­де­них у ди­тин­стві су­спіль­них сте­ре­о­ти­пів важ­ко ві­ді­йти в до­ро­сло­му жит­ті. То­му в шко­лі не тре­ба роз­по­ді­ля­ти: хло­пчи­ки вча­ться слю­са­рю­ва­ти, дів­ча­тка — ши­ти. А мо­же, дів­чин­ка хо­че за­би­ва­ти цвя­хи, а хло­пчик не згір­ше мо­же на­вчи­ти­ся ви­ши­ва­ти й пе­кти тор­ти. На­да­лі роз­по­діл на ген­дер­ні ро­лі при­зво­дить до ба­га­тьох форм не­рів­но­сті між чо­ло­ві­ка­ми й жін­ка­ми. Чо­ло­ві­кам — кар’єра, жін­кам — де­кре­тна від­пус­тка З по­явою ди­ти­ни «слаб­ка стать» за­зви­чай за­ли­шає про­фе­сій­не по­ле «силь­ній». То­му при­кла­дів успі­шної жі­но­чої кар’єри в Укра­ї­ні не так ба­га­то. Але во­ни є. Окса­на Мар­ка­ро­ва, пер­ша за­сту­пни­ця мі­ні­стра фі­нан­сів Укра­ї­ни, дер­жав­ний упов­но­ва­же­ний з пи­тань ін­ве­сти­цій, — №18 се­ред най­впли­во­ві­ших жі­нок Укра­ї­ни в 2016 ро­ці і №21 — у 2017-му (за рей­тин­гом «Фо­ку­су»). І при то­му во­на ви­хо­вує з чо­ло­ві­ком че­тве­ро ді­тей.

— Че­тве­ро лег­ше, бо во­ни одне одно­го до­гля­да­ють, — жар­тує па­ні Окса­на. — У нас ду­же ба­га­то обме­жень, які жін­ки на­кла­да­ють са­мі на се­бе. Ми зму­ше­ні це ро­би­ти. Бо жін­ки на­ро­джу­ють ді­тей. Об’єктив­но чо­ло­вік не мо­же го­ду­ва­ти ди­ти­ну груд­дю. Якщо жін­ка є при­хиль­ни­цею при­ро­дно­го ви­го­до­ву­ва­н­ня, це на якийсь час прив’язує її до ди­ти­ни. Але че­рез брак са­до­чків в Укра­ї­ні во­на мо­же за­стря­гну­ти «вдо­ма з ди­ти­ною» і на шість ро­ків. І — втра­чає про­фе­сій­ні на­ви­чки. То­му жі­нок ро­бо­то­дав­ці ду­же ча­сто не роз­гля­да­ють як рів­но­цін­них із чо­ло­ві­ка­ми фа­хів­ців.

При­мі­тно, що чо­ло­ві­ків, у яких є ді­ти, на рин­ку пра­ці спри­йма­ють як від­по­від­аль­них ба­тьків, бо во­ни утри­му­ють сім’ю, і це їм до­по­ма­гає в кар’єр­но­му зро­стан­ні. У жі­нок си­ту­а­ція ціл­ком про­ти­ле­жна. Вва­жа­є­ться нор­маль­ним, що жін­ка з ди­ти­ною біль­ше від­да­є­ться сім’ї і то­му мен­ше за­ро­бляє, бо має зар­пла­ту чо­ло­ві­ка (тра­ди­цій­но вва­жа­ють, що жін­ка за­мі­жня).

Я до­ся­гла сво­єї по­са­ди зав­дя­ки сво­є­му чо­ло­ві­ко­ві. По­при те, що чо­ло­вік у ме­не «тра­ди­цій­них» по­гля­дів, він узяв на се­бе пра­кти­чно всі обов’яз­ки із до­гля­ду за ді­тьми. Ві­дво­зить до шко­ли, за­би­рає зі шко­ли. Ви­ко­нує ба­га­то до­ма­шніх справ, які тра­ди­цій­но вва­жа­ю­ться жі­но­чи­ми. І в ньо­го це до­бре ви­хо­дить. Сьо­го­дні я ба­чу в ді­тей біль­шу са­мо­стій­ність, ніж то­ді, ко­ли ни­ми опі­ку­ва­ла­ся я. Ми, жін­ки, са­мі не до­ві­ря­є­мо чо­ло­ві­кам ви­ко­на­н­ня до­ма­шніх обов’яз­ків чи до­гляд за ма­лень­ки­ми ді­тьми. Під­сві­до­мо. Бо ду­ма­є­мо, що «зро­би­мо кра­ще». Однак якщо ми не бу­де­мо біль­ше за­лу­ча­ти чо­ло­ві­ків до сі­мей­них справ і вза­га­лі до ши­ро­ко­го обго­во­ре­н­ня те­ми ген­дер­ної рів­но­сті в су­спіль­стві, нам ні­чо­го не вда­сться в цьо­му пла­ні до­ся­гну­ти. Ген­дер­не пи­та­н­ня і на­да­лі спри­йма­ти­ме­ться як «жі­но­чі ба­ла­чки», хо­ча є при­кла­ди дис­кри­мі­на­ції і що­до чо­ло­ві­ків.

Щоб на­ро­ди­ти ди­ти­ну, по­трі­бні ма­ма і та­то, та чо­мусь на­да­лі ми, укра­їн­ці, про та­та тра­ди­цій­но ні­би за­бу­ва­є­мо. Але ж за на­ши­ми за­ко­на­ми чо­ло­вік теж мо­же взя­ти де­кре­тну від­пус­тку. Це вже є нор­мою в ба­га­тьох кра­ї­нах Єв­ро­пи. А, на­при­клад, у Шве­ції де­кре­тна від­пус­тка обов’яз­ко­во ді­ли­ться між ба­тьком і ма­тір’ю. З 17 мі­ся­ців, які опла­чує дер­жа­ва, чо­ти­ри втра­ча­ю­ться, якщо де­кре­тну від­пус­тку бе­ре ли­ше один з ба­тьків. Окрім то­го, що ство­рю­ю­ться рів­ні мо­жли­во­сті для пра­це­вла­шту­ва­н­ня чо­ло­ві­ків і жі­нок, по­лі­пшу­ю­ться сто­сун­ки в сім’ї.

Зре­штою, жін­ка має пра­во бу­ти тим, ким во­на хо­че. Але не­пра­виль­но, ко­ли ми вда­є­мо­ся до ін­ших край­но­щів: жін­ка має бу­ти про­фе­сіо­на­лом. Тре­ба шу­ка­ти ба­ланс. Якщо їй біль­ше по­до­ба­є­ться опі­ку­ва­ти­ся сім’єю, во­на по­вин­на бу­ду­ва­ти ба­ланс нав­ко­ло цьо­го. Якщо біль­ше по­до­ба­є­ться ро­би­ти кар’єру — від­по­від­но ор­га­ні­зо­ву­ва­ти своє жи­т­тя. Але во­на по­вин­на ма­ти та­ку мо­жли­вість і не від­чу­ва­ти при цьо­му про­ви­ни. При­хо­дять мо­тор­ні­ші чо­ло­ві­ки, і жін­ки від­сту­па­ють «Аку­ла» по­лі­ти­ки, бі­зне­су — це на­сам­пе­ред про чо­ло­ві­ків, які зде­більш агре­сив­ні­ші у про­ва­джен­ні справ і не бо­я­ться ри­зи­ку­ва­ти. На сьо­го­дні зна­є­мо 50 ди­кта­тор­ських ре­жи­мів, і всі ди­кта­то­ри — чо­ло­ві­ки. Світ пу­блі­чний пе­ре­пов­не­ний «те­сто­сте­ро­ном». За да­ни­ми ООН, остан­ні­ми ро­ка­ми всьо­го 8% між­на­ро­дних угод бу­ли під­пи­са­ні жін­ка­ми. Во­дно­час збіль­ше­н­ня лі­дер­ства жі­нок ро­бить дер­жа­ви успі­шни­ми, що до­во­дять при­кла­ди кра­їн, де очіль­ни­ця­ми є жін­ки (та­ких на сьо­го­дні п’ятнад­цять, у во­сьми з них жін­ки ста­ли лі­дер­ка­ми впер­ше). Жін­ки більш ви­ва­же­ні, менш ав­то­ри­тар­ні, менш кон­флі­ктні, пра­кти­чні­ші й більш зба­лан­со­ва­но вра­хо­ву­ють ін­те­ре­си всіх.

Про­те «слаб­ка стать» отри­ма­ла пра­во го­ло­су не так дав­но. І нав­ряд чи мо­же­мо спо­ді­ва­ти­ся, що в най­ближ­чій пер­спе­кти­ві отри­має ціл­ко­ви­ту рів­ність із «силь­ною», бо й са­ма в це не ду­же ві­рить.

— Жі­нок не ви­хо­ву­ють у ду­сі лі­дер­ства. Ми са­мі вва­жа­є­мо, що ми є не та­ки­ми, як чо­ло­ві­ки, ква­лі­фі­ко­ва­ни­ми, кон­ку­рен­то­спро­мо­жни­ми, — ствер­джує ди­ре­ктор Ін­сти­ту­ту де­мо­гра­фії та со­ці­аль­них до­слі­джень НАН Укра­ї­ни Ел­ла Лі­ба­но­ва. — За на­ши­ми до­слі­дже­н­ня­ми, 76% під­при­єм­ців від­по­ві­ли, що жін­ки й чо­ло­ві­ки є одна­ко­во цін­ни­ми пра­ців­ни­ка­ми. Як ду­ма­є­те, який від­со­ток жі­нок та­кої дум­ки? Ли­ше 66. Жін­ки не хо­чуть кон­ку­ру­ва­ти з чо­ло­ві­ка­ми за пре­сти­жні чи ви­со­ко­опла­чу­ва­ні по­са­ди. При­хо­дять мо­тор­ні­ші чо­ло­ві­ки, і жін­ки від­сту­па­ють, ви­прав­до­ву­ю­чи се­бе по­тре­бою ви­ко­ну­ва­ти до­ма­шні обов’яз­ки, на­ро­джу­ва­ти й ви­хо­ву­ва­ти ді­тей. Але в усьо­му сві­ті жін­ки на­ро­джу­ють, і в усьо­му сві­ті під­хід ін­ший. Пе­ред­усім то­му, що са­мі жін­ки се­бе іна­кше по­зи­ціо­ну­ють, ніж це ха­ра­ктер­но для Укра­ї­ни, і вза­га­лі схі­дно­слов’ян­ських кра­їн: жін­ка до­по­ма­гає чо­ло­ві­ко­ві на ви­ро­бни­цтві, а чо­ло­вік до­по­ма­гає дру­жи­ні вдо­ма, а не ви­ко­нує свої ба­тьків­ські обов’яз­ки. От­же, роз­ру­ха — у го­ло­вах. До­ки бу­де­мо так ду­ма­ти, жін­ки бу­дуть від­по­від­аль­ні за сім’ю, як це тра­ди­цій­но зав­жди бу­ло в Укра­ї­ні, а чо­ло­ві­ки за­йма­ти­му­ться бі­зне­сом і без жі­нок ви­рі­шу­ва­ти­муть, як управ­ля­ти кра­ї­ною, хо­ча жін­ки — це біль­ша ча­сти­на на­се­ле­н­ня. Тро­хи по­зи­тив­ної дис­кри­мі­на­ції на свою ко­ристь — Ба­чу ве­ли­ку про­бле­му в то­му, що су­спіль­ство, а най­ва­жли­ві­ше, й са­мі жін­ки, ду­же ча­сто не ство­рю­ють мо­жли­во­стей для ін­ших жі­нок отри­ма­ти до­ступ до ке­рів­них по­сад, — за­зна­чає Окса­на Мар­ка­ро­ва. — Су­спіль­ство до цьо­го не го­то­ве. Осо­бли­во, якщо пре­тен­ден­тка мо­ло­да та ще й гар­на (що не озна­чає не­ро­зум­на) — не стри­му­ю­ться у сво­є­му ба­жан­ні її по­кри­ти­ку­ва­ти як жін­ку, не фо­ку­су­ю­ться на її про­фе­сій­них яко­стях. Так, де­мо­ти­вує те, що іно­ді жін­ки до­ся­га­ють кар’єри че­рез сво­їх чо­ло­ві­ків. Та як на ме­не, на­ба­га­то біль­ше си­ту­а­цій, ко­ли це пи­та­н­ня за­над­то роз­дму­ху­є­ться й ви­крив­ля­є­ться. В Укра­ї­ні ке­рів­ни­ка-жін­ку й спри­йма­ють на­сам­пе­ред як жін­ку. Вве­діть у по­шу­ку ім’я будь-яко­го зам­мі­ні­стра, мі­ні­стра, де­пу­та­та-жін­ки — що гу­глять в Ін­тер­не­ті? Най­біль­ше — «Хто чо­ло­вік та­ко­ї­то?». Шу­ка­ють і чо­ло­ві­ки, і жін­ки. Я теж від­но­шу се­бе до по­ко­лі­н­ня, яке ви­ро­сло й сфор­му­ва­ло­ся у па­ра­ди­гмі ген­дер­ної не­рів­но­сті, у сте­ре­о­ти­пах і упе­ре­дже­н­нях. Ще до дер­жав­ної по­са­ди, ке­ру­ю­чи бі­зне­сом, са­ма се­бе ло­ви­ла на то­му, ко­ли шу­ка­ла пра­ців­ни­ка, що звер­таю ува­гу ли­ше на ого­ло­ше­н­ня чо­ло­ві­ків. У ме­не в са­мої ви­ни­ка­ло в го­ло­ві: ой, жін­ка, це ж ді­ти, лі­кар­ня­ні, у від­ря­дже­н­ня не по­їде. Важ­ко бо­ро­ти­ся з уста­ле­ни­ми упе­ре­дже­н­ня­ми. Але тре­ба.

Ме­ні зда­є­ться, сьо­го­дні, в умо­вах ген­дер­ної не­рів­но­сті, ми ма­є­мо про­яв­ля­ти на­віть не­ве­ли­чку по­зи­тив­ну дис­кри­мі­на­цію на ко­ристь жін­ки — за рів­них ба­лів у пре­тен­ден­тів, пе­ре­ва­гу на­да­ва­ти їй.

Я не є пал­кою при­хиль­ни­цею кво­ту­ва­н­ня на ви­бор­ну по­са­ду чи на по­са­ду, на яку при­зна­ча­ють, для то­го, щоб ні­би­то ство­ри­ти ви­ди­мість рів­но­сті для чо­ло­ві­ка й жін­ки, хо­ча ро­зу­мію, що це ви­му­ше­ний під­хід на цьо­му ета­пі, до­ки са­мі жін­ки не по­чнуть актив­но по­да­ва­ти­ся на по­са­ди.

На­справ­ді, у дер­жав­ній слу­жбі жі­нок ду­же ба­га­то. Якщо рі­вень го­лов­них спе­ці­а­лі­стів — то там пе­ре­ва­жно жін­ки. Є во­ни й на рів­ні по­мі­чни­ків. Про­бле­ма — під­штов­хну­ти їх на ща­бель ви­ще. В існу­ю­чій дис­кри­мі­на­цій­ній си­сте­мі упе­ре­джень жін­ці ду­же скла­дно обійня­ти ке­рів­ну по­са­ду. Якщо жін­ка від­мов­ля­є­ться, пи­таю: «Чо­му?» — «Але ж у ме­не ді­ти…» Ко­ли ба­чу, що при­чи­на в ген­дер­но­му сте­ре­о­ти­пі, ка­жу: «Це чу­до­во, що в те­бе ді­ти, але пи­таю, чи ти про­фе­сій­но го­то­ва. Я дам то­бі стіль­ки лі­кар­ня­них, скіль­ки зна­до­би­ться, го­лов­не, щоб бу­ло до­бре зро­бле­но ро­бо­ту». Як пра­ви­ло, за­охо­че­н­ня мо­ти­вує. Ген­дер­на рів­ність у дрі­бни­цях Ко­ли пі­сля По­ма­ран­че­вої ре­во­лю­ції, у 2005-му, в Мі­ні­стер­стві за­кор­дон­них справ го­ту­ва­ли­ся до ві­зи­ту держ­се­кре­та­ря США Кон­до­лі­зи Райс, з’ясу­ва­ло­ся, що на шо­сто­му по­вер­сі, де си­дить усе ке­рів­ни­цтво, і мі­ністр у то­му чи­слі, не­має жі­но­чо­го ту­а­ле­ту. В ав­раль­но­му по­ряд­ку йо­го обла­шту­ва­ли. Спо­лу­че­ні Шта­ти «до­лу­чи­ли­ся» до ген­дер­ної спра­ве­дли­во­сті в рам­ках мі­ні­стер­ства.

Але по­всю­дно кри­ти­чно бра­кує від­по­від­но обла­дна­них ту­а­ле­тів (з осо­бли­ви­ми по­тре­ба­ми для жі­нок), ди­тя­чих кім­нат, лі­фтів і пан­ду­сів для лю­дей з обме­же­ни­ми мо­жли­во­стя­ми, а без цьо­го не змо­же­мо по­чу­ва­ти­ся рів­ни­ми в су­спіль­стві. Рів­ність по­чи­на­є­ться з «дрі­бниць». У сві­ті вже ба­га­то ро­ків упро­ва­джу­ють ген­дер­но орі­єн­то­ва­не бю­дже­ту­ва­н­ня (ана­ліз ви­трат бю­дже­тних ко­штів з ура­ху­ва­н­ням ін­те­ре­сів чо­ло­ві­ків і жі­нок, усіх верств на­се­ле­н­ня). Се­ред єв­ро­пей­ських кра­їн най­біль­ше про­су­ну­ла­ся в цьо­му Шве­ція.

Так, на­при­клад, бу­ло про­ана­лі­зо­ва­но пи­та­н­ня при­би­ра­н­ня сні­гу (з яким в Укра­ї­ні про­бле­ми що­ро­ку) на пре­дмет ген­дер­ної рів­но­сті. Жін­ки ча­сті­ше хо­дять пі­шки, їздять на ве­ло­си­пе­дах, ко­ри­сту­ю­ться гро­мад­ським транс­пор­том. Чо­ло­ві­ки ча­сті­ше їздять на ав­то­мо­бі­лях. При­би­ра­н­ня сні­гу ма­ло рі­зні на­слід­ки для чо­ло­ві­ків і жі­нок. Пі­шо­хо­ди втри­чі біль­ше за­зна­ва­ли травм, спри­чи­не­них оже­ле­ди­цею. Вар­тість лі­ку­ва­н­ня че­рез не­пра­це­зда­тність уче­тве­ро біль­ша, ніж зи­мо­ве об­слу­го­ву­ва­н­ня до­ріг. Ана­ліз при­би­ра­н­ня сні­гу з ген­дер­но­го по­гля­ду за­свід­чив, що прі­о­ри­тет у при­би­ран­ні на­да­є­ться чо­ло­ві­чим те­ри­то­рі­ям. Спо­ча­тку при­би­ра­ли кіль­це­ві до­ро­ги пі­зно вве­че­рі, ко­ли ма­ло ван­та­жі­вок, по­тім — го­лов­ні до­ро­ги, ву­ли­ці, що ве­дуть до ве­ли­ких під­при­ємств, де пра­цю­ють пе­ре­ва­жно чо­ло­ві­ки. В остан­ню чер­гу — ав­то­бу­сні зу­пин­ки, тро­ту­а­ри, пі­шо­хі­дні й ве­ло­си­пе­дні до­ріж­ки. У зру­чно­сті ви­гра­ва­ли чо­ло­ві­ки. Зви­чай­но, це не ро­би­ло­ся нав­ми­сно, про­сто ді­я­ли як зав­жди. Пі­сля ана­лі­зу ви­рі­ши­ли роз­чи­ща­ти на­сам­пе­ред пі­шо­хі­дні до­ріж­ки. Ди­тя­чим са­до­чкам на­да­ли го­лов­ний прі­о­ри­тет, оскіль­ки ба­тьки по до­ро­зі на ро­бо­ту спо­ча­тку ідуть ту­ди. Ве­ли­кі об’єкти — у дру­гу чер­гу, але цьо­го ра­зу там, де пра­цю­ва­ли пе­ре­ва­жно жін­ки. Лі­кар­ні, пі­шо­хі­дні й ве­ло­си­пе­дні до­ріж­ки отри­ма­ли прі­о­ри­тет тре­тьої чер­ги. І ли­ше пі­сля цьо­го — ре­шта ву­лиць і до­ріг. Ці­ка­во, що ро­бо­та в та­ко­му по­ряд­ку не при­зве­ла до до­да­тко­вих ви­трат му­ні­ци­па­лі­те­тів, але спри­я­ла зна­чно­му змен­шен­ню травм та еко­но­мії ко­штів на лі­ку­ва­н­ня, під­ви­щен­ню ген­дер­ної спра­ве­дли­во­сті (ра­ні­ше 85% трав­мо­ва­них бу­ли жін­ки).

Ген­дер­не бю­дже­ту­ва­н­ня є ве­ли­кою ча­сти­ною швед­ської до­по­мо­ги в Укра­ї­ні. По­ки що це окре­мі про­е­кти в Укра­ї­ні, а не «за­галь­ний тренд» — тоб­то не ста­ло дер­жав­ною по­лі­ти­кою, яка пла­ну­є­ться, обго­во­рю­є­ться і фі­нан­су­є­ться, спря­мо­ву­є­ться на ство­ре­н­ня одна­ко­вих прав, обов’яз­ків та мо­жли­во­стей чо­ло­ві­кам і жін­кам.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.