«Ве­ли­кий до­го­вір» — ню­ан­си ви­рі­шу­ють усе

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Те­ма даль­шої до­лі укра­їн­сько­ро­сій­сько­го «ве­ли­ко­го до­го­во­ру» ви­кли­кає бур­хли­ву дис­ку­сію що­ра­зу, ко­ли спли­ває під час пу­блі­чних за­хо­дів. Не став ви­ня­тком і Ки­їв­ський без­пе­ко­вий фо­рум.

Ро­змо­ви про те, що ро­би­ти з До­го­во­ром, обро­сли мі­фа­ми та ін­си­ну­а­ці­я­ми, які вар­то роз­ві­я­ти.

Перш за все, До­го­вір, за сво­єю при­ро­дою, є між­на­ро­дним до­го­во­ром, і то­му дис­ку­сія що­до ньо­го має ба­зу­ва­ти­ся на нор­мах і прин­ци­пах між­на­ро­дно­го пра­ва. І Укра­ї­на по­слі­дов­но їх до­три­му­є­ться, не­зва­жа­ю­чи на від­вер­те не­хту­ва­н­ня та по­ру­ше­н­ня між­на­ро­дно­го пра­ва Ро­сі­єю.

Ле­ген­да між­на­ро­дно­го пра­ва Герш Ла­у­тер­пахт, про яко­го так до­бре на­пи­сав ще один ав­то­ри­те­тний про­фе­сор між­на­ро­дно­го пра­ва, Фі­ліп Сендс, у книж­ці «Схі­дно-за­хі­дна ву­ли­ця», актив­но ви­ко­ри­сто­ву­вав ана­ло­гії в по­яснен­ні при­ро­ди між­на­ро­дно­го пра­ва. У сво­їй ди­сер­та­ції 1927 р. він пи­ше, що «осно­во­по­ло­жна стру­кту­ра при­ва­тних кон­тра­ктів і між­на­ро­дно-пра­во­вих до­го­во­рів по су­ті є одна­ко­вою». Пі­зні­ше, у 1937 р., ви­кла­да­ю­чи в Га­а­зі, він ска­зав ще кра­ще: «[Мі­жна­ро­дні] до­го­во­ри — це кон­тра­кти, які ство­ре­ні лю­дьми, що ді­ють як пред­став­ни­ки груп лю­дей, які на­зи­ва­ю­ться Дер­жа­ва­ми».

Цей від­ступ до істо­рії на­у­ки між­на­ро­дно­го пра­ва ва­жли­вий для то­го, щоб обра­ти най­більш ко­ре­ктний під­хід до пи­та­н­ня: як вчи­ни­ти з До­го­во­ром про дру­жбу, спів­ро­бі­тни­цтво і пар­тнер­ство між Укра­ї­ною і Ро­сій­ською Фе­де­ра­ці­єю? Бо фор­маль­ні по­ло­же­н­ня пра­ва між­на­ро­дних до­го­во­рів, які ре­гу­лю­ють по­ря­док укла­да­н­ня, за­сто­су­ва­н­ня та ро­зір­ва­н­ня між­на­ро­дно-пра­во­вих до­го­во­рів, до­по­ма­га­ють у вре­гу­лю­ван­ні то­го, що, по су­ті, є ва­жли­вим для тих, хто укла­дає до­го­вір.

Ко­ли го­во­ри­мо про До­го­вір про дру­жбу, слід та­кож зга­да­ти істо­рію й кон­текст йо­го укла­да­н­ня, ро­зу­мі­ти, на­ві­що він був по­трі­бен то­ді, те­пер, і на­ві­що він мо­же ста­ти нам у при­го­ді в май­бу­тньо­му.

Вар­то усві­до­ми­ти, що са­ме ін­те­ре­си сто­рін, мо­ва, яку во­ни ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли, і сфор­му­ва­ли текст цьо­го До­го­во­ру про дру­жбу. А зміст Укра­ї­на і Ро­сія вкла­да­ли в текст До­го­во­ру тро­хи рі­зний. Ще 1994 р. жур­на­лі­сти DT.UA пи­са­ли, що «Кремль мав на­мір нав’яза­ти укра­їн­сько­му пре­зи­ден­ту [Ку­чмі] свій ва­рі­ант [До­го­во­ру про дру­жбу]. Якщо Єль­цин і Крав­чук ду­ма­ли тіль­ки про чер­го­ву де­кла­ра­цію, то те­пер у до­го­вір хо­ті­ли вклю­чи­ти стат­ті, що під­твер­джу­ють ро­сій­ські еко­но­мі­чні і гео­по­лі­ти­чні пре­тен­зії».

Ві­дмін­ність під­хо­дів збе­рі­га­ла­ся по­стій­но. Укра­ї­на ма­ла на­мір ство­ри­ти пра­во­ві рам­ки від­но­син рів­них і су­ве­рен­них дер­жав. На­то­мість Ро­сія на­ма­га­ла­ся за­крі­пи­ти свій вплив на Укра­ї­ну.

Пі­сля кіль­кох ро­ків в’яз­ких і скла­дних пе­ре­го­во­рів що­до ко­жно­го сло­ва, сто­ро­нам вда­ло­ся узго­ди­ти пев­ною мі­рою ви­хо­ло­ще­ний, але ці­лі­сний текст. Остан­ні­ми в пе­ре­лі­ку кри­ти­чних для сто­рін пи­тань ста­ли пи­та­н­ня про по­двій­не гро­ма­дян­ство (яке, на ща­стя, ви­клю­чи­ли) та про не­до­тор­кан­ність кор­до­нів (яке, на ща­стя, та­ки вклю­чи­ли). Але Ро­сія не ду­же по­спі­ша­ла під­пи­су­ва­ти текст, ви­ма­га­ю­чи одно­ча­сно­го під­пи­са­н­ня До­го­во­ру про дру­жбу та До­го­во­ру що­до ста­ту­су Чор­но­мор­сько­го фло­ту.

Ро­сія ні­ко­ли не при­пи­ня­ла ци­ні­чно­го тор­гу й шан­та­жу, зокре­ма і в та­ко­му «сим­во­лі­чно­му» пи­тан­ні як під­пи­са­н­ня До­го­во­ру про дру­жбу. Хо­ча від са­мо­го по­ча­тку бу­ло зро­зумі­ло, що, як пи­са­ло DT.UA в 1998 р., До­го­вір про дру­жбу — це «фор­ма, сим­вол, пра­кти­чно­му на­пов­нен­ню яко­го має слу­гу­ва­ти ці­ла низ­ка дво­сто­рон­ніх до­ку­мен­тів більш пра­кти­чно­го ха­ра­кте­ру». Сим­во­лі­чне зна­че­н­ня «ве­ли­ко­го до­го­во­ру» ва­жи­ло біль­ше, ніж йо­го пра­во­ва якість, хо­ча б і то­му, що До­го­во­ром про дру­жбу не пе­ред­ба­че­но ме­ха­ні­зму пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня спо­рів що­до йо­го за­сто­су­ва­н­ня та тлу­ма­че­н­ня. Са­ме від­су­тність та­ко­го ін­стру­мен­та­рію — йо­го ве­ли­ка ва­да, як і ре­шти до­го­во­рів між Укра­ї­ною та Ро­сі­єю.

Під час де­ба­тів про ра­ти­фі­ка­цію у Дер­жду­мі Ко­стян­тин За­ту­лін на­го­ло­шу­вав, що До­го­вір про дру­жбу — це «обман ве­ка». Ви­я­ви­ло­ся, що до­го­вір шкі­дли­вий та при­ни­зли­вий для Ро­сії і шко­дить її те­ри­то­рі­аль­ним ін­те­ре­сам.

У від­по­відь із Ки­є­ва лу­на­ло, що «Ро­сія не над­то під­хо­дить на роль жер­тви «не­на­си­тно­го» укра­їн­сько­го екс­пан­сіо­ні­зму. … Ко­ли чу­єш про­мо­ви де­яких ро­сій­ських по­лі­ти­ків про Укра­ї­ні тре­ба по­га­си­ти 99,07 млрд грн, або 3,81 млрд дол., за зов­ні­шнім бор­гом до кін­ця 2018 р., по­ві­дом­ля­є­ться на сай­ті Мі­ні­стер­ства фі­нан­сів.

Крім то­го, для об­слу­го­ву­ва­н­ня дер­жбор­гу не­об­хі­дно ви­пла­ти­ти 1,68 млрд дол. На­сту­пно­го ро­ку су­ма ви­плат за зов­ні­шнім бор­гом Укра­ї­ни ста­но­ви­ти­ме 5,81 млрд дол., з яких у ра­ху­нок об­слу­го­ву­ва­н­ня не­об­хі­дно за­пла­ти­ти 1,77 млрд дол. Пік ви­плат при­па­дає на 2020 р. (6,75 млрд дол., у то­му чи­слі 1,67 млрд дол. у ра­ху­нок об­слу­го­ву­ва­н­ня). У 2021 і 2022 рр. су­ми ви­плат ста­но­ви­ти­муть 4,29 і 4,12 млрд дол., від­по­від­но.

По­ві­дом­ля­ло­ся, що Сві­то­вий банк по­лі­пшив про­гноз сто­сов­но рів­ня дер­жав­но­го і га­ран­то­ва­но­го дер­жа­вою бор­гу Укра­ї­ни у 2018 р. — з 85,1 до 75,1% ВВП, у 2019-му — з 78,9 до 73,5% ВВП, у 2020-му — з 73,4 до 68,4% ВВП.

Ка­бмін пла­нує за два ро­ки ско­ро­ти­ти дер­жав­ний борг Укра­ї­ни з 72 до 60% від ВВП. Слід­ство не має ре­аль­ної до­ка­зо­вої ба­зи у спра­ві про вбив­ство жур­на­лі­ста Пав­ла Ше­ре­ме­та, по­ві­до­мив за­сту­пник го­ло­ви Слу­жби без­пе­ки Ві­ктор Ко­но­нен­ко на бри­фін­гу в Ки­є­ві.

Від­по­від­а­ю­чи на за­пи­та­н­ня, як про­хо­дить роз­слі­ду­ва­н­ня спра­ви Ше­ре­ме­та, Ко­но­нен­ко ска­зав, що ре­аль­них до­ка­зів по­ки що не­має, їх про­дов­жу­ють зби­ра­ти.

Він та­кож на­га­дав, що пра­ців­ни­ки СБУ вхо­дять до слід­чо-опе­ра­тив­ної гру­пи Ген­про­ку­ра­ту­ри й На­цпо­лі­ції, яка роз­слі­дує цей зло­чин.

«На жаль, ні­чо­го но­во­го ска­за­ти не мо­жу», — за­зна­чив за­сту­пник го­ло­ви спец­слу­жби.

За йо­го сло­ва­ми, роз­кри­т­тю цьо­го зло­чи­ну за­ва­жа­ють об­ста­ви­ни.

15 трав­ня 2017 р. по­лі­ція до­пи­та­ла екс-спів­ро­бі­тни­ка СБУ Іго­ря Усти­мен­ка в рам­ках роз­слі­ду­ва­н­ня вбив­ства Пав­ла Ше­ре­ме­та. Ав­то­рам до­ку­мен­таль­но­го філь­му «Вбив­ство Пав­ла» вда­ло­ся з’ясу­ва­ти, що Усти­мен­ко при­їжджав до бу­дин­ку Ше­ре­ме­та в ніч на­пе­ре­до­дні вбив­ства і про­вів там біль­ше го­ди­ни. Офі­цій­не слід­ство ці­єю ін­фор­ма­ці­єю не во­ло­ді­ло.

Сво­єю чер­гою, На­ціо­наль­на по­лі­ція вжи­ла «за­хо­дів без­пе­ки», у рам­ках яких з ли­пня 2017 р. за­се­кре­ти­ла всі рі­ше­н­ня су­дів у спра­ві про вбив­ство Ше­ре­ме­та.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.