Но­ва нор­маль­ність: не­о­дно­зна­чні від­по­віді на про­сті за­пи­та­н­ня

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Сві­то­ва еко­но­мі­ка пе­ре­бу­ває в зо­ні но­вої нор­маль­но­сті (new normality). Тер­мін, який за­про­ва­ди­ли від­ра­зу пі­сля то­го, як на ви­бо­рах у США пе­ре­міг Трамп. Усе, що бу­ло ціл­ком не­нор­маль­ним ра­ні­ше, ни­ні ста­ло аб­со­лю­тно нор­маль­ним. Під цю но­ву нор­маль­ність під­во­дять те­о­рії, по­лі­ти­чні рі­ше­н­ня, нею по­ясню­ють не­аде­ква­тні ідеї і су­пе­ре­чли­ві ін­фор­ма­цій­ні вки­ди в со­ці­аль­них ме­ре­жах, що їх про­ду­ку­ють у най­по­ва­жні­ших (при­найм­ні в ми­ну­ло­му) вла­дних сві­то­вих ка­бі­не­тах.

Еко­но­мі­чні ін­те­ре­си прав­лять сві­том. Бу­дья­ка дія і най­мен­ший ви­кид ін­фор­ма­ції впли­ва­ють на по­ве­дін­ку еко­но­мі­чних аген­тів — ком­па­ній, на­се­ле­н­ня то­що. Але вся еко­но­мі­чна те­о­рія ´рун­ту­є­ться на ра­ціо­наль­но­сті по­ве­дін­ки. А в умо­вах но­вої нор­маль­но­сті ра­ціо­наль­ність чі­тко про­сте­жу­є­ться не зав­жди. Але во­на обов’яз­ко­во є. Про­сто зчи­ту­ва­ти її ста­ло на­ба­га­то скла­дні­ше. А якщо ні — то тре­ба бу­де при­ста­ти на дум­ку, що ча­сти­ною сві­ту прав­лять «не­аде­ква­ти».

Світ пе­ре­бу­ває в ста­ні вій­ни. Не зав­жди із за­сто­су­ва­н­ням зброї, як у Си­рії чи на схо­ді Укра­ї­ни. Але не менш руй­нів­ної і стра­шної. Тра­ди­цій­ні вій­ни, опи­са­ні в під­ру­чни­ках істо­рії, за­ли­ши­ли­ся в ми­ну­ло­му сто­літ­ті. То­ді (за по­оди­но­ки­ми ви­ня­тка­ми) бу­ло зро­зумі­ло, хто є про­ти­бор­чи­ми сто­ро­на­ми, які в них зав­да­н­ня й ці­лі, які альян­си мо­жли­ві. Те­пер усе на­ба­га­то скла­дні­ше. І все ж та­ки, за­ли­ша­ю­чись на по­зи­ці­ях ра­ціо­на­лі­зму, мо­жна спро­бу­ва­ти зро­зу­мі­ти, що від­бу­ва­є­ться на рі­зних май­дан­чи­ках при­хо­ва­них те­а­трів во­єн­них дій.

Ана­лі­зу­ва­ти мо­жна рі­ше­н­ня. А мо­жна — фа­кти, по­хі­дні від ра­ні­ше ухва­ле­них рі­шень. Якщо обра­ти остан­ній шлях, то одна­ко­во ви­йде­мо на тих, ко­му це ви­гі­дно, а от­же й ви­яви­мо ра­ціо­наль­ність у не­ра­ціо­наль­ній, як на пер­ший по­гляд, по­ве­дін­ці. Ко­ли йде при­хо­ва­на сві­то­ва вій­на і її епі­центр десь да­ле­ко, це зов­сім не озна­чає, що її від­го­мін вас не тор­кне­ться.

Про­ілю­стру­є­мо цю те­о­рію на кіль­кох при­кла­дах, що ли­ше опо­се­ред­ко­ва­но не ма­ють жо­дно­го сто­сун­ку до Укра­ї­ни. А іно­ді, бу­ду­чи сприйня­ти­ми все­ре­ди­ні кра­ї­ни як по­зи­тив­ні змі­ни, на­справ­ді та­ки­ми не є.

Кві­тне­ва ли­хо­ман­ка в Ро­сії. Ста­ла го­лов­ним чи­ном на­слід­ком но­во­го сан­кцій­но­го спи­ску, ухва­ле­но­го Се­на­том США. Рубль по­де­шев­шав до основ­них ва­лют на 10%, фон­до­вий ри­нок про­сів іще глиб­ше. Як мі­ні­мум у США, ЄС, Укра­ї­ні ба­га­то хто не при­хо­ву­вав сво­го за­до­во­ле­н­ня. Але в чи­їх ін­те­ре­сах ухва­лю­ва­ло­ся це рі­ше­н­ня?

Ко­ли де­шев­шає рубль, у РФ мо­мен­таль­но з’яв­ля­є­ться як мі­ні­мум два бе­не­фі­ці­а­ри — екс­пор­те­ри й бю­джет. Екс­пор­те­ри — бо при фі­ксо­ва­них у ру­блях вну­трі­шніх ви­тра­тах у них зро­стає ру­бльо­вий ви­торг від про­да­жу їхньої про­ду­кції. Бю­джет — оскіль­ки са­ме зав­дя­ки цьо­му він змо­же зі­бра­ти біль­ше по­да­тко­вих над­хо­джень. Якщо до­хі­дна ча­сти­на бю­дже­ту збіль­шу­є­ться, мо­жли­во­сті ви­да­тко­вої ча­сти­ни теж зро­ста­ють. Кра­ї­ни з не­ро­з­ви­не­ни­ми де­мо­кра­ти­чни­ми ін­сти­ту­та­ми тя­жі­ють до то­та­лі­та­ри­зму. У то­та­лі­тар­них ре­жи­мах є го­стра по­тре­ба по­стій­но піджив­лю­ва­ти свій си­ло­вий блок. Остан­ній, сво­єю чер­гою, ще рев­ні­ше слу­жи­ти­ме сво­є­му бла­го­дій­ни­ко­ві, при­ду­шу­ю­чи бу­дья­кі па­рос­тки но­во­го де­мо­кра­ти­чно­го ла­ду. Вій­сько­ві ви­тра­ти все­ре­ди­ні РФ та­кож опла­чу­ю­ться ру­бля­ми, а от­же біль­ше но­вих не­без­пе­чних ігра­шок мо­жна і роз­ро­би­ти, і ви­ро­би­ти для то­го, щоб не­вдов­зі по­ма­ха­ти ни­ми пе­ред ти­ми, хто ухва­лив та­ке рі­ше­н­ня.

А які при­во­ди для ра­до­сті в Укра­ї­ні? Бо­ю­ся за­сму­ти­ти ба­га­тьох, але їх або ду­же ма­ло, або вза­га­лі не­має. Бо...

Ви­торг укра­їн­ських екс­пор­те­рів, які пра­цю­ють на ро­сій­сько­му рин­ку, ри­зи­кує зни­зи­ти­ся про­пор­цій­но де­валь­ва­ції ру­бля, тоб­то в ме­жах 10%.

Вра­хо­ву­ю­чи пи­то­му ва­гу РФ у стру­кту­рі укра­їн­сько­го екс­пор­ту, ко­жні 10% де­валь­ва­ції ру­бля зни­жу­ють у гро­шо­во­му ви­ра­жен­ні на 1% увесь су­мар­ний (сві­то­вий) об­сяг укра­їн­сько­го екс­пор­ту.

Ек­спорт­на орі­єн­та­ція укра­їн­ської еко­но­мі­ки, в якій по­ло­ви­на ВВП фор­му­є­ться за ра­ху­нок зов­ні­шніх про­да­жів, за­знає шо­ку. По­тен­цій­не зни­же­н­ня укра­їн­сько­го ВВП за ра­ху­нок де­валь­ва­ції ру­бля в рі­чно­му ви­мі­рі мо­же до­сяг­ти 0,5 про­цен­тно­го пун­кту.

Укра­їн­ський тор­го­вель­ний де­фі­цит ри­зи­кує роз­ши­ри­ти­ся на до­да­тко­ві 500 млн дол., що збіль­шить по­тре­бу в зов­ні­шньо­му фі­нан­су­ван­ні кра­ї­ни на ана­ло­гі­чну ве­ли­чи­ну. Де­валь­ва­цій­ний тиск на грив­ню зро­сте.

Ча­сти­на укра­їн­ських екс­пор­те­рів, які пра­цю­ва­ли з мі­ні­маль­ною рен­та­бель­ні­стю на рин­ку РФ, — на­сам­пе­ред це сто­су­є­ться ви­ро­бни­ків про­ду­кції ши­ро­ко­го вжи­тку, не ви­три­має кон­ку­рен­ції і бу­де зму­ше­на пі­ти. Це не­о­дмін­но при­зве­де як до до­да­тко­во­го ти­ску на ри­нок пра­ці, так і до по­гір­ше­н­ня бю­дже­тної си­ту­а­ції все­ре­ди­ні Укра­ї­ни.

Ін­ве­сти­цій­на актив­ність ро­сій­сько­го бі­зне­су, який пра­цює в Укра­ї­ні, зни­зи­ться. Над­хо­дже­н­ня пря­мих іно­зем­них ін­ве­сти­цій у кра­ї­ну змен­ша­ться, що ускла­днить по­кри­т­тя де­фі­ци­ту ра­хун­ка по­то­чних опе­ра­цій за ра­ху­нок стій­ких дже­рел фі­нан­су­ва­н­ня. По­тре­ба збіль­ши­ти й без то­го зна­чне бор­го­ве на­ван­та­же­н­ня ста­не не­ми­ну­чою.

Обме­же­н­ня що­до ін­ве­сту­ва­н­ня ком­па­ні­я­ми США в бор­го­ві роз­пи­ски Ро­сії. На по­ча­тку 2018 ро­ку мін­фін США дав Кон­гре­су чі­ткі ре­ко­мен­да­ції не по­ши­рю­ва­ти свої сан­кції на дер­жборг РФ. Ця по­зи­ція чі­тко ар­ти­ку­лю­є­ться в лю­тне­вій до­по­віді мін­фі­ну: «Зва­жа­ю­чи на мас­штаб еко­но­мі­ки Ро­сії, її вза­є­мозв’язок і пе­ре­ва­жа­н­ня на сві­то­вих рин­ках, мас­шта­би на­слід­ків від по­ши­ре­н­ня сан­кцій на су­ве­рен­ний борг і де­ри­ва­ти­ви мо­жуть бу­ти не­пе­ре­дба­чу­ва­ни­ми, і їх мо­жуть від­чу­ти на со­бі як ро­сій­ські, так і аме­ри­кан­ські ін­ве­сто­ри». Та­ка по­зи­ція, ´рун­то­ва­на тіль­ки на аб­со­лю­тно ра­ціо­наль­но­му еко­но­мі­чно­му ін­те­ре­сі, про­три­ма­ла­ся не­дов­го. І вже на по­ча­тку кві­тня де­мо­крат Хо­а­кін Ка­стро і ре­спу­блі­ка­нець Майк Тер­нер по­да­ють про­ект за­ко­ну, який про­по­нує вста­но­ви­ти за­бо­ро­ну на тран­за­кції з но­вим су­ве­рен­ним бор­гом Ро­сії. Та­ким чи­ном в ін­фор­ма­цій­ний про­стір по­си­ла­є­ться ду­же чі­ткий си­гнал. Ри­зик за­бо­ро­ни на ку­пів­лю бор­го­вих роз­пи­сок є, і він до­во­лі ви­со­кий. Ре­а­кція не за­ба­ри­ла­ся. Ро­сій­ські тов­сто­су­ми чі­тко усві­до­ми­ли, що, вра­хо­ву­ю­чи на­яв­ні й мо­жли­ві май­бу­тні сан­кції про­ти них, тре­ба по­чи­на­ти пе­ре­ка­чу­ва­ти «все, що на­жи­ли не­по­силь­ною пра­цею» і пе­ре­ки­ну­ли за кор­дон, на­зад, до­до­му.

По­вер­не­н­ня ка­пі­та­лу на­зад у Ро­сію, яке фа­кти­чно іні­ці­ю­ють США, пов­ні­стю вкла­да­є­ться у ви­мо­гу Крем­ля до сво­їх ка­пі­та­лі­стів: «По­вер­ніть гро­ші на­зад у Ро­сію». В умо­вах украй мля­во­го еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня в цьо­му ро­ці й де­фі­ци­ту ка­пі­та­лу, який міг би за­без­пе­чи­ти актив­ні­ший еко­но­мі­чний роз­ви­ток, та­кі по­си­ли від Ва­шинг­то­на якнай­кра­ще пра­цю­ють на ру­ку Мо­скві. У дов­го­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві ця кар­тин­ка мо­же бу­ти зов­сім ін­шою. Однак но­ва нор­маль­ність не має на ува­зі тур­бо­ту про від­да­ле­не май­бу­тнє. Ва­жли­ве те, що за­раз, а не те, що бу­де за кіль­ка ро­ків. Хі­ба не це бу­ло за­по­ру­кою успі­ху ба­га­тьох по­пу­лі­стів, які так актив­но про­ри­ва­ю­ться у вла­ду по всьо­му сві­ту?

Зро­ста­н­ня цін на ву­гле­во­дні вна­слі­док не­про­ду­ма­них дій основ­них грав­ців рин­ку та во­йов­ни­чої ри­то­ри­ки, що лу­нає зі сві­то­вих гео­по­лі­ти­чних цен­трів. За­я­ви прем’єр-мі­ні­стра Те­ре­зи Мей, за­пи­си у Тві­те­рі про «ро­зум­ні ра­ке­ти» пре­зи­ден­та До­наль­да Трам­па, не­о­дно­зна­чна ре­а­кція на все це МЗС РФ не­гай­но ма­ють під­ве­сти рин­ки до ви­снов­ку, який зро­бив Chatham House у Лон­до­ні. Йо­го суть зво­ди­ться до та­ко­го: пря­мі во­єн­ні зі­ткне­н­ня між США, їхні­ми со­ю­зни­ми вій­ська­ми і Ро­сі­єю біль­ше не зда­ю­ться чи­мось не­ми­сли­мим. На­пе­ре­до­дні та­ких від­кри­тих кон­флі­ктів зви­чай­не на­се­ле­н­ня бі­жить у су­пер­мар­кет і за­па­са­є­ться во­дою й хар­ча­ми. Рин­ки ж по­чи­на­ють про­яв­ля­ти біль­шу актив­ність у ку­пів­лі си­ро­ви­ни. Зро­ста­н­ня ці­ни на на­фту за остан­ні кіль­ка мі­ся­ців — факт більш ніж по­ка­зо­вий. Бе­не­фі­ці­а­рів цьо­го зро­ста­н­ня ба­га­то, але один з них — РФ. Але ж са­ме во­на ма­ла б, на дум­ку по­лі­ти­ків, які ви­ко­ри­сто­ву­ють по­ді­бну во­йов­ни­чу ри­то­ри­ку, опи­ни­ти­ся під уда­ром.

Енер­го­ре­сурс — це близь­ко 3/4 ро­сій­сько­го екс­пор­ту, 1/4 ВВП кра­ї­ни й 1/2 ча­сти­на всіх до­хо­дів бю­дже­ту. Та­ким чи­ном, більш ніж 10-від­со­тко­ве зро­ста­н­ня сві­то­вої ці­ни на на­фту від по­ча­тку цьо­го ро­ку дає РФ мо­жли­вість на­ро­сти­ти до­хо­ди бю­дже­ту як мі­ні­мум на 5%. Ви­хо­дить, що лі­де­ри гео­по­лі­ти­чних цен­трів не ма­ють до­ста­тньої ана­лі­ти­ки від сво­їх екс­пер­тів що­до мо­жли­вих на­слід­ків їхніх за­яв? Але отри­ма­ний ефект ді­а­ме­траль­но про­ти­ле­жний де­кла­ро­ва­но­му від по­ча­тку. А якщо по­ве­дін­ка ра­ціо­наль­на, то ця ра­ціо­наль­ність ко­му грає на ру­ку?

За­про­ва­дже­н­ня США та­ри­фних обме­жень що­до ки­тай­сько­го екс­пор­ту пі­сля не­вда­лих спроб зму­си­ти КНР під­ви­щи­ти вар­тість юа­ня. Но­вий по­сил по­ру­шує за­ко­но­мір­не пи­та­н­ня що­до ман­да­та і ро­лі між­на­ро­дних ор­га­ні­за­цій. Зокре­ма Сві­то­вої ор­га­ні­за­ції тор­гів­лі (СОТ), яка не до­пу­скає та­ких не­по­го­дже­них змін. Ні­хто — при­найм­ні до­сі — не міг так про­сто взя­ти та й збіль­ши­ти ім­порт­ні ми­та, зму­сив­ши екс­пор­те­рів ін­шої кра­ї­ни за­пла­ти­ти на 50 млрд дол. біль­ше за мо­жли­вість і да­лі за­ли­ша­ти­ся на рин­ку. Ця дія дає чі­ткий си­гнал: не всі зо­бов’яза­ні до­три­му­ва­ти­ся ра­ні­ше об­умов­ле­них пра­вил. «Се­ред рів­них є осо­бли­во рів­ні». Але ще більш див­ною зда­є­ться ре­а­кція КНР. Хро­но­ло­гія дій якої бу­ла стрім­кою і та­кою ж не­спо­ді­ва­ною. Спо­ча­тку ого­ло­шу­є­ться про на­мір вре­гу­льо­ву­ва­ти кон­флікт у рам­ках СОТ. На змі­ну цьо­му при­хо­дить за­ява про за­про­ва­дже­н­ня ана­ло­гі­чних обме­жу­валь­них за­хо­дів для аме­ри­кан­ських екс­пор­те­рів на ту са­му су­му в 50 млрд дол. А по­тім ухва­лю­є­ться ком­про­мі­сне рі­ше­н­ня про не­зна­чне зни­же­н­ня пла­но­ва­них обме­жень.

Яка з цьо­го на­у­ка для всіх ін­ших? Що су­пе­ре­чки не обов’яз­ко­во ви­рі­шу­ва­ти в рам­ках за­галь­но­го зво­ду пра­вил? Що до­мов­ле­но­сті мо­жна по­ру­шу­ва­ти? Чи мо­жна ві­ри­ти в те, що ін­ші мі­жна­ро­дні ор­га­ні­за­ції, їхні ста­ту­ти і рі­ше­н­ня — на­при­клад ООН — по­ва­жа­ти­муть? А яка до­ля спе­ци­фі­чних со­ю­зів — при­мі­ром, та­ких як НАТО? Чи бу­дуть до­три­му­ва­ти­ся осно­во­по­ло­жної стат­ті про ко­ле­ктив­ні дії в ра­зі агре­сії про­ти одно­го з чле­нів альян­су? Чи не на­ма­га­є­ться хтось ціл­ком сві­до­мо по­хи­тну­ти не­по­ру­шність сві­то­во­го по­ряд­ку?

А що з при­во­ду укра­їн­сько­го тор­го­вель­но­го кей­су, який уже три­ва­лий час ле­жить на роз­гля­ді в штаб-квар­ти­рі СОТ у Же­не­ві? Адже там Укра­ї­на ци­ві­лі­зо­ва­но на­ма­га­є­ться до­ве­сти, чо­му во­на хо­че збіль­ши­ти ім­порт­ні ми­та на низ­ку то­ва­рів. Чи справ­ді по­трі­бен до­звіл на цей крок? Чи за­плю­щать очі на ана­ло­гі­чні дії ін­ших чле­нів СОТ? І якщо не за­плю­щать, ви­хо­дить, є дис­кри­мі­на­ція?

Но­ва нор­маль­ність ста­вить ба­га­то за­пи­тань. Від­по­віді на які, на пер­ший по­гляд, мо­жуть зда­ти­ся ір­ра­ціо­наль­ни­ми. Зо­бра­же­н­ня в пло­скій си­сте­мі ко­ор­ди­нат мо­же бу­ти про­стим і зро­зумі­лим, але той, хто роз­гля­дає йо­го в про­сто­рі, зда­тен по­ба­чи­ти на­ба­га­то біль­ше. Оскіль­ки ана­ліз при­чин­но-на­слід­ко­вих зв’яз­ків мо­же по­ка­за­ти, що дії, до яких вда­ю­ться про­ти одних, б’ють по ін­ших. Ча­сом мо­же зда­ти­ся, що на­віть лі­де­ри окре­мих кра­їн не зав­жди вва­жа­ють сво­їм ро­бо­то­дав­цем вла­сний на­род. Але хі­ба тіль­ки зда­ти­ся?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.