«Ве­ли­кий до­го­вір» — ню­ан­си ви­рі­шу­ють усе

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

те, як сто­гнуть в укра­їн­сько­му по­ло­ні Крим, Се­ва­сто­поль, Чор­но­мор­ський флот, то ми­мо­во­лі ло­виш се­бе на дум­ці: це вже ко­лись бу­ло, так го­во­ри­ли ті, хто на­справ­ді го­ту­вав за­хо­пле­н­ня чу­жих те­ри­то­рій. … Ми вва­жа­є­мо не­при­пу­сти­мим по­е­ти­зу­ва­ти ім­пер­ську по­лі­ти­ку ро­сій­сько­го са­мо­дер­жав­ства по від­но­шен­ню до Укра­ї­ни. … Для де­ко­го Крим уяв­ля­є­ться над­то спо­ку­сли­вою «не­ру­хо­мі­стю», і са­ме пра­гне­н­ня во­ло­ді­н­ня цим уні­каль­ним тво­рі­н­ням при­ро­ди ча­сто сто­їть за про­мо­ва­ми про обра­же­не на­ціо­наль­не са­мо­люб­ство ро­сі­ян». Це ци­та­ти зі стат­ті Ві­кто­ра Ме­двед­чу­ка 1999 р. під про­мо­ви­стою на­звою — «Укра­ї­на і Ро­сія: «де­лі­мі­та­ція» від­но­син». То­ді на­віть та­кі по­лі­ти­ки усві­дом­лю­ва­ли ва­жли­вість вста­нов­ле­н­ня рів­но­прав­них ци­ві­лі­зо­ва­них від­но­син між дер­жа­ва­ми.

До­го­вір про дру­жбу мав ста­ти на­рі­жним пра­во­вим ка­ме­нем для по­бу­до­ви та­ких від­но­син. Ко­жне йо­го сло­во, по­ло­же­н­ня зв’яза­ні в один ці­лі­сний сю­жет. До­го­вір за­клав за­са­ди вре­гу­лю­ва­н­ня ба­га­тьох пи­тань дво­сто­рон­ніх від­но­син, зокре­ма ви­хо­дя­чи з та­ких клю­чо­вих прин­ци­пів як по­ва­га до су­ве­ре­ні­те­ту і те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті.

Він був ва­жли­вий для подаль­шо­го роз­ви­тку до­го­вір­но-пра­во­вих від­но­син дер­жав, які то­ді по­мил­ко­во вва­жа­ли­ся на­стіль­ки ві­чно дру­жні­ми, що не пе­ред­ба­ча­ла­ся мо­жли­вість на­віть кон­флі­кту між ни­ми, а тим біль­ше — вій­ни.

Сво­єю вар­вар­ською агре­сі­єю Ро­сія по­ру­ши­ла ко­жне сло­во До­го­во­ру, по­чи­на­ю­чи з пре­ам­бу­ли і за­кін­чу­ю­чи по­ло­же­н­ня­ми що­до вре­гу­лю­ва­н­ня спо­рів. Тоб­то До­го­вір був по­ру­ше­ний у всій йо­го ці­лі­сно­сті.

Чи це озна­чає, що йо­го тре­ба не­гай­но ро­зі­рва­ти? Ні, оскіль­ки ро­зір­ва­н­ня До­го­во­ру про дру­жбу не усу­не по­ру­шень і не при­пи­нить агре­сію Ро­сії. І до то­го ж йо­го ро­зір­ва­н­ня мо­же оста­то­чно зня­ти Ро­сію з бу­дья­ких гальм. Не­дар­ма ра­ні­ше ро­сій­ські ко­му­ні­сти, а ни­ні­шньо­го ро­ку — і Жи­ри­нов­ський ви­ма­га­ють ро­зір­ва­н­ня До­го­во­ру про дру­жбу. Бо не хо­чуть бу­ти на­віть фор­маль­но зв’яза­ни­ми нор­ма­ми, які во­ни так бру­таль­но по­ру­шу­ють.

Пра­виль­ний шлях — ма­кси­маль­но ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти до­го­вір для ви­рі­ше­н­ня про­блем між сто­ро­на­ми. Так са­мо, як і у від­но­си­нах між лю­дьми. Якщо уго­ду по­ру­ше­но, ви ви­ма­га­є­те її ви­ко­на­н­ня, про­во­ди­те пе­ре­го­во­ри, і ко­ли ні­чо­го не ви­хо­дить — іде­те в суд.

На жаль, До­го­вір про дру­жбу не пе­ред­ба­чає ефе­ктив­них ме­ха­ні­змів вре­гу­лю­ва­н­ня спо­рів. Ста­т­тя 4 До­го­во­ру про дру­жбу го­во­рить, що сто­ро­ни до­кла­да­ють зу­силь до то­го, аби вре­гу­лю­ва­н­ня всіх спір­них про­блем здій­сню­ва­ло­ся ви­клю­чно мир­ни­ми за­со­ба­ми. Ста­т­тя 37 ка­же, що спо­ри сто­сов­но за­сто­су­ва­н­ня До­го­во­ру про дру­жбу під­ля­га­ють уре­гу­лю­ван­ню шля­хом кон­суль­та­цій та пе­ре­го­во­рів. І все — жо­дної пра­во­вої про­це­ду­ри, жо­дних ар­бі­тра­жів чи між­на­ро­дних су­дів у До­го­во­рі про дру­жбу не зга­да­но.

Від­так, упро­довж чо­ти­рьох ро­ків До­го­вір про дру­жбу ми ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли для за­хи­сту ін­те­ре­сів Укра­ї­ни у по­єд­нан­ні з ін­ши­ми ін­стру­мен­та­ми між­на­ро­дно­го пра­ва. Не­злі­чен­на кіль­кість на­ді­сла­них ди­пло­ма­ти­чних нот, про­ве­де­них пе­ре­го­во­рів та кон­суль­та­цій ма­ли на ме­ті при­му­си­ти Ро­сію до­три­му­ва­ти­ся сво­їх зо­бов’язань і по­вер­ну­ти­ся у пра­во­ве по­ле. Ду­же ва­жли­ву роль ві­ді­грав До­го­вір при фор­му­ван­ні пра­во­во­го спо­ру що­до по­ру­ше­н­ня норм мор­сько­го пра­ва, а та­кож для за­хи­сту ін­те­ре­сів Укра­ї­ни у спра­ві що­до «бор­гу Яну­ко­ви­ча». Те­пер, ко­ли ці спо­ри пе­ре­бу­ва­ють на ста­дії су­до­во­го вре­гу­лю­ва­н­ня й оскіль­ки Ро­сія не хо­че до­бро­віль­но ви­ко­ну­ва­ти свої зо­бов’яза­н­ня, пи­та­н­ня чин­но­сті До­го­во­ру вже є дру­го­ря­дним. На­віть якщо він втра­тить чин­ність, то все одно за­сто­со­ву­ва­ти­ме­ться до по­дій, які ма­ли мі­сце в пе­рі­од, ко­ли він ді­яв.

Вар­то ще раз під­кре­сли­ти: ва­жли­во не так ви­йти з до­го­во­ру, що не ви­ко­ну­є­ться ін­шою сто­ро­ною, як при­пи­ни­ти три­ва­ю­че по­ру­ше­н­ня або мі­ні­мі­зу­ва­ти шко­ду від цих по­ру­шень. На­шим зав­да­н­ням бу­ло й ли­ша­є­ться від­но­ви­ти по­ру­ше­ні пра­ва та при­тя­гну­ти Ро­сію до від­по­від­аль­но­сті за мі­жна­ро­дні про­ти­прав­ні дії. Са­ме ли­ше ро­зір­ва­н­ня До­го­во­ру не ви­рі­ши­ло б цьо­го зав­да­н­ня.

І вза­га­лі — пи­та­н­ня втра­ти чин­но­сті До­го­во­ром про дру­жбу це не так пи­та­н­ня ми­ну­лих по­ру­шень, як пи­та­н­ня май­бу­тніх від­но­син. На­віть якщо Ро­сія пе­ре­ста­не йо­го по­ру­шу­ва­ти й від­шко­дує всі за­по­ді­я­ні зби­тки, на­вряд чи текст чин­но­го До­го­во­ру від­обра­жа­ти­ме на­ші по­тре­би у змі­сті до­го­вір­них від­но­син. Над­то по­вчаль­ни­ми є уро­ки ро­сій­ської агре­сії, зу­хва­ло­го по­ру­ше­н­ня всіх ба­зо­вих норм між­на­ро­дно­го пра­ва, жор­сто­ко­сті та під­ло­сті у став­лен­ні до укра­їн­ців.

Го­лов­ний ви­сно­вок по су­ті — ми не мо­же­мо бу­ти зв’яза­ни­ми До­го­во­ром про дру­жбу на не­ви­зна­че­не май­бу­тнє. Но­ві ре­а­лії по­тре­бу­ють но­вих до­го­во­рів.

До то­го ж втра­та чин­но­сті До­го­во­ром про дру­жбу не впли­не на вре­гу­льо­ва­ні в ін­ших до­го­во­рах пи­та­н­ня, зокре­ма що­до кор­до­нів. З цьо­го при­во­ду ба­га­то ін­си­ну­а­цій, осо­бли­во — в ро­сій­сько­му ін­форм­про­сто­рі.

У пи­та­н­нях кор­до­нів До­го­вір про дру­жбу — ли­ше один із еле­мен­тів. Пре­ам­бу­ла До­го­во­ру про дру­жбу по­си­ла­є­ться на До­го­вір між Укра­їн­ською РСР та РРФСР від 19 ли­сто­па­да 1990 р., в яко­му сто­ро­ни ви­зна­чи­ли свої кор­до­ни і який пі­зні­ше був під­твер­дже­ний Да­го­ми­ською уго­дою між Укра­ї­ною та Ро­сій­ською Фе­де­ра­ці­єю про подаль­ший роз­ви­ток між­дер­жав­них від­но­син.

Пі­зні­ше по­ло­же­н­ня До­го­во­ру про дру­жбу що­до по­ва­ги до су­ве­ре­ні­те­ту і те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті бу­ли зга­да­ні в пре­ам­бу­лі до До­го­во­ру між Укра­ї­ною і Ро­сій­ською Фе­де­ра­ці­єю про укра­їн­сько-ро­сій­ський дер­жав­ний кор­дон від 28 сі­чня 2003 р. Жо­дне по­ло­же­н­ня До­го­во­ру про кор­дон не уза­ле­жнює йо­го чин­но­сті від чин­но­сті До­го­во­ру про дру­жбу.

Та­ким чи­ном, до­го­вір­не ви­зна­че­н­ня кор­до­ну і пра­кти­ка вза­єм­но­го ви­зна­н­ня те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті пе­ре­во­дять пи­та­н­ня на рі­вень есто­пе­лю, тоб­то прин­ци­пу, за яким РФ втра­чає мо­жли­вість по­си­ла­ти­ся на якісь дав­но ми­ну­лі фа­кти для об´рун­ту­ва­н­ня сво­їх ви­мог. Та­ким чи­ном, втра­та чин­но­сті До­го­во­ром про дру­жбу не впли­не на вре­гу­лю­ва­н­ня дер­жав­но­го кор­до­ну між Укра­ї­ною та РФ. Усі до­ми­сли про по­вер­не­н­ня до яки­хось дав­ніх кор­до­нів, при­на­ле­жно­сті Кри­му чи Та­ма­ні — без­під­став­ні.

Ли­ша­є­ться фор­маль­ний бік втра­ти чин­но­сті До­го­во­ром про дру­жбу. У дис­ку­сі­ях про це зга­ду­ю­ться де­нон­са­ція, при­пи­не­н­ня, зу­пи­не­н­ня, не­про­лон­га­ція.

У 2015 р. ряд на­ро­дних де­пу­та­тів по­да­ли за­ко­но­про­ект №0005, який пе­ред­ба­чає при­пи­не­н­ня дії окре­мих по­ло­жень До­го­во­ру про дру­жбу на осно­ві стат­ті 18 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про мі­жна­ро­дні до­го­во­ри Укра­ї­ни» та стат­ті 60 Ві­ден­ської Кон­вен­ції про пра­во між­на­ро­дних до­го­во­рів.

Мо­жли­вість при­пи­не­н­ня до­го­во­ру — один із кла­си­чних ін­стру­мен­тів ре­а­гу­ва­н­ня на по­ру­ше­н­ня до­го­во­ру. Але на­шою стра­те­гі­єю бу­ло по­вер­не­н­ня Ро­сії у пра­во­ве по­ле та від­нов­ле­н­ня по­ру­ше­них прав. То­му МЗС ви­слов­лю­ва­ло­ся про­ти ви­ко­ри­ста­н­ня ін­стру­мен­ту при­пи­не­н­ня До­го­во­ру про дру­жбу.

Існує й пи­та­н­ня по су­ті — чи мо­жна при­пи­ни­ти окре­мі по­ло­же­н­ня між­на­ро­дно­го до­го­во­ру? За­галь­на від­по­відь — так, якщо ці окре­мі по­ло­же­н­ня мо­жна від­ді­ли­ти від ре­шти по­ло­жень до­го­во­ру, ко­трі збе­рі­га­ти­муть чин­ність. Істо­рія До­го­во­ру про дру­жбу, на­ве­де­на ви­ще, свід­чить, що це не на­бір ав­то­ном­них пи­тань, а ці­лі­сний текст, у яко­му всі по­ло­же­н­ня вза­є­мо­пов’яза­ні.

Крім то­го, Ко­мі­сія з між­на­ро­дно­го пра­ва впро­довж ба­га­тьох ро­ків пра­цює над пи­та­н­ням впли­ву зброй­них кон­флі­ктів на до­го­во­ри. Ця ро­бо­та ду­же до­по­ма­гає нам ви­зна­ча­ти по­зи­цію що­до до­го­вір­них від­но­син із кра­ї­ною-агре­со­ром.

У цій ро­бо­ті Ко­мі­сія до­ся­гла ши­ро­ко­го кон­сен­су­су в то­му, що при­пи­не­н­ня до­го­во­ру вна­слі­док зброй­но­го кон­флі­кту за­сто­со­ву­є­ться до всьо­го до­го­во­ру. Як ви­ня­ток, мо­жна при­пи­ни­ти тіль­ки ті нор­ми, які мо­жна від­окре­ми­ти по су­ті та якщо во­ни не бу­ли кри­ти­чно ва­жли­ви­ми для на­да­н­ня дер­жа­вою зго­ди на обов’яз­ко­вість до­го­во­ру в ці­ло­му, і, го­лов­не, якщо про­дов­же­н­ня ви­ко­на­н­ня ін­ших по­ло­жень до­го­во­ру не бу­де не­спра­ве­дли­вим. На на­шу дум­ку, пе­ре­лік ста­тей До­го­во­ру, які про­по­ну­є­ться при­пи­ни­ти за­ко­но­про­е­ктом №0005, не від­по­від­ає цим кри­те­рі­ям. І це теж бу­ло за­зна­че­но в по­зи­ції МЗС 2015 р.

Осо­бли­во кон­тро­вер­сій­ним є те, що за­ко­но­про­ект №0005 про­по­нує за­ли­ши­ти чин­ни­ми ті по­ло­же­н­ня До­го­во­ру про дру­жбу, ко­трі най­більш кри­чу­що по­ру­шує РФ сво­єю агре­сі­єю. При­пи­ня­ти дію по­ло­же­н­ня про спів­пра­цю у сфе­рі ко­смо­су, за­ли­ша­ю­чи в си­лі дію стат­ті 3 До­го­во­ру, яка го­во­рить про не­за­сто­су­ва­н­ня си­ли або за­гро­зи си­лою, в умо­вах зброй­но­го кон­флі­кту ви­да­є­ться до­сить див­ним.

І го­лов­не. До 30 ве­ре­сня 2018 р. Укра­ї­на має ви­рі­ши­ти, чи про­дов­жу­ва­ти дію До­го­во­ру про дру­жбу на на­сту­пні 10 ро­ків, від­по­від­но до стат­ті 40.

Якщо ми по­го­ди­мо­ся на про­дов­же­н­ня дії по­ло­жень про не­за­сто­су­ва­н­ня си­ли, чи озна­чає це, що ми зго­дні з не­за­сто­су­ва­н­ням си­ли, яке вклю­чає об­стрі­ли «Гра­да­ми» жи­тло­вих ма­си­вів Ма­рі­у­по­ля? Якщо ми по­го­ди­мо­ся на про­дов­же­н­ня по­ло­же­н­ня про не­по­ру­шність кор­до­нів — ми зго­дні з тим, що РФ пе­ре­шко­джає кон­тро­лю­ва­ти со­тні кі­ло­ме­трів кор­до­ну? Якщо ми зго­дні на про­дов­же­н­ня дії по­ло­же­н­ня про по­ва­гу до те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті — то зго­дні з оку­па­ці­єю Кри­му і Дон­ба­су?

Не хо­че­мо да­ва­ти на­віть гі­по­те­ти­чних шан­сів во­ро­гам Укра­ї­ни ду­ма­ти са­ме так.

До­го­вір про дру­жбу сво­го ча­су ви­ко­нав свою мі­сію, але те­пер він ви­чер­пав се­бе в усіх мо­жли­вих сен­сах. Го­лов­не — він так і не при­му­сив Ро­сію змі­ни­ти своє став­ле­н­ня до нас. На­то­мість укра­їн­ці змо­гли за цей пе­рі­од усві­до­ми­ти се­бе, ви­бо­ро­ти свою не­за­ле­жність. У цих об­ста­ви­нах до­го­вір, пе­ре­го­во­ри що­до яко­го по­ча­ли­ся ще 1992 р., втра­чає по­лі­ти­чний і сим­во­лі­чний зміст.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.