При­віт, ди­кта­то­ре!

ЄС не мо­же зу­пи­ни­ти Ор­ба­на

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Це бу­ло на­при­кін­ці трав­ня 2015 ро­ку. У Ри­зі, під час са­мі­ту ЄС, го­ло­ва Єв­ро­пей­ської ко­мі­сії Жан-клод Юн­кер зу­стрів угор­сько­го прем’єра Ві­кто­ра Ор­ба­на сло­ва­ми «При­віт, ди­кта­то­ре!» і, про­стя­гнув­ши пра­ву ру­ку, щоб по­ру­чка­ти­ся, лі­вою не­спо­ді­ва­но від­ва­жив йо­му ля­па­са по пра­вій що­ці. По-дру­жньо­му.

Лі­де­ри ЄС, які сто­я­ли по­руч, сприйня­ли це як жарт, во­ни смі­я­ли­ся. Та й сам Ор­бан удав, що ні­тро­хи не обра­зив­ся. Він уже дав­но був у не­ми­ло­сті в Брюс­се­ля за свої ідеї й зу­си­л­ля куль­ти­ву­ва­ти «тра­ди­цій­ні цін­но­сті», від яких су­ча­сна об’єд­на­на Єв­ро­па, на йо­го дум­ку, від­хо­ди­ла все да­лі.

Мі­гра­цій­на кри­за, що ви­бу­хну­ла в ЄС на­ве­сні то­го ж ро­ку, ство­ри­ла для Ор­ба­на зру­чну пла­тфор­му, щоб зі сво­їх тра­ди­ціо­на­ліст­ських по­зи­цій кри­ти­ку­ва­ти Брюс­сель. Пи­та­н­ня мі­гран­тів роз­ко­ло­ло ЄС, по­зба­ви­ло єв­ро­пей­ців со­лі­дар­но­сті, ста­ло одні­єю з при­чин Brexit і но­вих про­блем для Брюс­се­ля. Ор­ба­ну ж, нав­па­ки, та­ка си­ту­а­ція ще біль­ше спри­я­ла змі­цнен­ню йо­го до­мо­ро­слої «не­лі­бе­раль­ної дер­жа­ви» і ре­жи­му, який ба­га­то хто в Єв­ро­пі вва­жає ав­то­ри­тар­ним. Йо­го ри­то­ри­ка ста­ва­ла де­да­лі ра­ди­каль­ні­шою і більш ксе­но­фоб­ською. Але са­ме во­на да­ла йо­му змо­гу втри­му­ва­ти вла­ду й пе­ре­ма­га­ти на ви­бо­рах.

Те­пер єв­ро­пей­ські ЗМІ на­зи­ва­ють Ві­кто­ра Ор­ба­на ди­кта­то­ром уже без іро­нії і по­ки що гу­бля­ться в здо­га­дах, чо­го від ньо­го очі­ку­ва­ти в на­сту­пні чо­ти­ри ро­ки.

Ре­зуль­та­ти ви­бо­рів в Угор­щи­ні 8 кві­тня ста­ли ля­па­сом Єв­ро­пі. Кін­це­ві під­сум­ки бу­дуть опри­лю­дне­ні в кін­ці мі­ся­ця, але під­ра­ху­нок 98,5% бю­ле­те­нів вже вка­зує на те, що прав­ля­ча на­ціо­на­лі­сти­чна ко­а­лі­ція (пар­тія «Фі­дес» — Угор­ський гро­ма­дян­ський со­юз і Хри­сти­ян­сько-де­мо­кра­ти­чна на­ро­дна пар­тія) здо­бу­ла близь­ко 48,5% го­ло­сів, що за­без­пе­чує їй по­трі­бну біль­шість у дві тре­ти­ни пар­ла­мент­ських місць (134 зі 199). Дру­ге мі­сце — у пра­во­ра­ди­каль­ної пар­тії «Йоб­бік», яка на­бра­ла близь­ко 20% го­ло­сів. Ця пар­тія на остан­ніх ви­бо­рах бу­ла на­віть більш по­мір­ко­ва­ною, ніж «Фі­дес», змі­стив­шись у сво­їх по­гля­дах до цен­тру по­лі­ти­чно­го спе­ктра. Але це не до­по­мо­гло пе­ре­ма­ни­ти до неї при­хиль­ни­ків Ор­ба­на. Яв­ка ви­бор­ців бу­ла ре­кор­дною — 69% від по­над 8 млн угор­ців, які ма­ють пра­во го­ло­су. Та­ким чи­ном пе­ре­мо­гу Ор­ба­ну й «Фі­дес» за­без­пе­чи­ли близь­ко 2,5 млн го­ло­сів.

Цю пе­ред­ви­бор­ну кам­па­нію мо­жна вва­жа­ти до пев­ної мі­ри уні­каль­ною для ЄС і най­більш не­о­дно­зна­чною (за ме­то­да­ми її про­ве­де­н­ня) в істо­рії Угор­щи­ни. Ор­бан ви­бу­ду­вав її ви­клю­чно на про­бле­мі мі­гран­тів, до­пов­нив­ши га­сла­ми про те, що ні­хто, крім «Фі­дес», не зда­тен уря­ту­ва­ти Угор­щи­ну від втру­ча­н­ня ззов­ні. Під цим, при­ро­дно, ро­зу­мі­ють спро­би єв­ро­чи­нов­ни­ків з Брюс­се­ля про­ва­ди­ти ско­ор­ди­но­ва­ну по­лі­ти­ку що­до мі­гран­тів. Ці­ка­во, що Ор­бан бу­ду­вав свою кам­па­нію не куль­ти­ва­ції не­на­ви­сті до «чу­жин­ців» (як де­ко­ли ро­блять по­пу­лі­сти в ін­ших кра­ї­нах), а на стра­ху пе­ред ни­ми й за­ля­ку­ва­н­ням сво­го ви­бор­ця пер­спе­кти­вою від­кри­т­тя кор­до­нів для бі­жен­ців, їх гі­по­те­ти­чним на­пли­вом. Роз­по­віді про апо­ка­лі­псис, який на­ста­не в Угор­щи­ні пі­сля при­бу­т­тя в кра­ї­ну ти­сяч мі­гран­тів, адре­су­ва­ли­ся пе­ред­усім жи­те­лям сіль­ських ра­йо­нів, які ма­ло кон­та­кту­ють з іно­зем­ця­ми, а та­кож рід­ко ви­їжджа­ють в ін­ші кра­ї­ни ЄС.

Ді­йшло, на­при­клад, до то­го, що угор­ський уряд на дер­жав­ні гро­ші ви­дав бро­шу­ру, де роз­по­від­а­є­ться про те, що в ін­ших сто­ли­цях Єв­ро­пи вже є ра­йо­ни, в які єв­ро­пей­цям за­бо­ро­не­но на­віть за­хо­ди­ти. На під­твер­дже­н­ня цьо­го один з ке­рів­ни­ків адмі­ні­стра­ції Ор­ба­на — Янош Ла­зар — ви­клав на­пе­ре­до­дні ви­бо­рів у со­цме­ре­жу ві­део, в яко­му він, по­хо­джа­ю­чи одним з на­се­ле­них мі­гран­та­ми з Бал­кан і Ту­реч­чи­ни ра­йо­нів Ві­дня, роз­по­від­ає про те, що тут «він не зу­стрів бі­лих ді­тей» і «хри­сти­я­нам до­ве­ло­ся по­ки­ну­ти свої бу­дин­ки». Він по­пе­ре­джав ви­бор­ців, що та­ке за­гро­жує і їхнім мі­стам, якщо во­ни не про­го­ло­су­ють за «Фі­дес». Ця ви­тів­ка й від­вер­та не­прав­да ви­кли­ка­ли кри­ти­ку в Ав­стрії й ін­ших єв­ро­пей­ських сто­ли­цях, але, ма­буть, ні­як не впли­ну­ли на ре­зуль­тат го­ло­су­ва­н­ня.

Під час ни­ні­шніх ви­бо­рів Ор­бан зно­ву обру­шив­ся на ві­до­мо­го аме­ри­кан­сько­го фі­лан­тро­па й уро­джен­ця Бу­да­пе­шта Джор­джа Со­ро­са, який, на дум­ку угор­сько­го прем’єра, ма­ні­пу­лює Брюс­се­лем і втру­ча­є­ться у вну­трі­шні спра­ви Угор­щи­ни. За сло­ва­ми при­хиль­ни­ків Ор­ба­на, Со­рос ні­би­то під­три­мує пе­ре­се­ле­н­ня му­суль­ман­ських бі­жен­ців з Близь­ко­го Схо­ду й Афри­ки для зни­ще­н­ня хри­сти­ян­ської куль­ту­ри Єв­ро­пи, ство­ре­н­ня на те­ри­то­рії Угор­щи­ни «дер­жа­ви ім­мі­гран­тів». Ор­бан по­си­лав­ся на якусь «змо­ву гло­ба­лі­стів», якій він, Ор­бан, і по­кли­ка­ний за­по­біг­ти. А лі­де­рів опо­зи­ції на­звав «аген­та­ми Со­ро­са». Зро­зумі­ло, зна­йшло­ся чи­ма­ло тих, хто по­ві­рив, що Со­рос справ­ді вклю­чив­ся в пе­ред­ви­бор­ну бо­роть­бу.

Ні мі­гран­ти, ні Со­рос не змо­гли від­по­ві­сти на ці обви­ну­ва­че­н­ня, оскіль­ки не ма­ли до­сту­пу до мас-ме­діа. Ця пе­ред­ви­бор­ча те­хно­ло­гія ду­же на­га­да­ла ро­сій­ську, ко­ли при­зна­че­ні «во­ро­ги» не пред­став­ля­ли для лі­де­ра «пе­ре­го­нів» ре­аль­ної за­гро­зи, але бу­ли жу­пе­лом, який до­зво­ляє йо­му згур­ту­ва­ти ви­бор­ця й під­ви­щу­ва­ти свій рей­тинг.

Остан­ні­ми дня­ми пе­ред­ви­бор­чої кам­па­нії зі сто­ро­ни угор­сько­го уря­ду вже зву­ча­ли пря­мі за­гро­зи на адре­су ор­га­ні­за­цій, які спон­со­рує Со­рос. Очі­ку­є­ться, що одним з пер­ших рі­шень уря­ду Ор­ба­на під час но­во­го стро­ку бу­де по­си­ле­н­ня в Угор­щи­ні жорс­тко­сті пра­вил ро­бо­ти для не­уря­до­вих ор­га­ні­за­цій, ого­ло­ше­н­ня їх іно­зем­ни­ми аген­та­ми. Пер­шо­го уда­ру, мо­жли­во, зав­да­дуть по Цен­траль­но­єв­ро­пей­сько­му уні­вер­си­те­ту, за­сно­ва­но­му Со­ро­сом ще на по­ча­тку1990-х ро­ків для осві­ти мо­ло­ді з пост­ко­му­ні­сти­чних кра­їн. Та­кож ду­же ймо­вір­но, що вла­да про­дов­жить обме­жу­ва­ти ді­яль­ність ЗМІ, які під­три­ма­ли під час ми­ну­лої кам­па­нії опо­зи­цій­ні си­ли.

Ві­ктор Ор­бан від­мо­вив­ся від пу­блі­чних де­ба­тів з кон­ку­рен­та­ми, ви­сту­па­ю­чи тіль­ки на мі­тин­гах сво­їх при­хиль­ни­ків і тіль­ки в ло­яль­них ЗМІ. По­стій­но на­зи­вав опо­зи­цію «ма­ріо­не­тка­ми Брюс­се­ля», які тіль­ки й мрі­ють про те, щоб від­кри­ти кор­до­ни і пу­сти­ти в кра­ї­ну мі­гран­тів.

Пар­тії, які мо­жна на­зва­ти про­єв­ро­пей­ськи­ми — Со­ці­а­лі­сти й «зе­ле­ні», — отри­ма­ли на угор­ських ви­бо­рах 12,3 і 7% від­по­від­но. П’ята пар­тія — Де­мо­кра­ти­чна ко­а­лі­ція ко­ли­шньо­го прем’єра Фе­рен­ца Дюр­ча­ня та­кож про­хо­дить до пар­ла­мен­ту.

За­га­лом мо­жна ска­за­ти, що під час ми­ну­лих ви­бо­рів угор­ська опо­зи­ція не змо­гла за­про­по­ну­ва­ти аль­тер­на­тив­ний по­ря­док ден­ний для ви­бор­ця. Опо­зи­ція та­кож не змо­гла ні­чо­го про­ти­ста­ви­ти агре­сив­ній кам­па­нії лі­де­ра «Фі­дес». На­віть ін­фор­ма­цію про роз­слі­ду­ва­н­ня ко­ру­пції в уря­ді та про не­ці­льо­ве ви­ко­ри­ста­н­ня ко­штів ЄС на ко­ристь ро­ди­чів Ві­кто­ра Ор­ба­на і са­мо­го прем’єра ефе­ктив­но ней­тра­лі­зу­ва­ли зав­дя­ки ро­бо­ті офі­цій­них ЗМІ.

У ре­зуль­та­ті опо­зи­цій­ні кан­ди­да­ти змо­гли здо­бу­ти пе­ре­мо­гу ли­ше в 15 зі 106 ма­жо­ри­тар­них окру­гів, в основ­но­му в угор­ській сто­ли­ці, то­ді як уся про­він­ція й не­ве­ли­кі мі­ста від­да­ли свої го­ло­си за пар­тію вла­ди.

По­при пов­ний роз­гром опо­зи­ції, Ор­бан уже по­обі­цяв «по­кви­та­ти­ся зі сво­ї­ми опо­нен­та­ми» — по­лі­ти­чно, мо­раль­но і юри­ди­чно.

Екс­пер­ти пе­ре­ко­на­ні, що ре­зуль­та­ти ви­бо­рів під­ви­щать гра­дус на­пру­же­но­сті між Бу­да­пе­штом і Брюс­се­лем.

Спо­сте­рі­га­чі ОБСЄ ви­зна­ли, що ви­бо­ри в Угор­щи­ні бу­ли не­до­ста­тньо кон­ку­рен­тни­ми: прав­ля­ча ко­а­лі­ція до­мі­ну­ва­ла в ЗМІ. По­лі­ти­чним де­ба­там та­кож пе­ре­шко­джа­ли «за­ля­ку­ва­н­ня й ксе­но­фоб­ська ри­то­ри­ка, упе­ре­дже­ність пре­си і не­про­зоре фі­нан­су­ва­н­ня кам­па­нії».

Ра­зом із тим «фун­да­мен­таль­них прав бу­ло до­три­ма­но», ка­жуть в ОБСЄ. І то­му го­ло­ва Єв­ро­ко­мі­сії Жан-клод Юн­кер при­ві­тав Ор­ба­на з обра­н­ням на но­вий строк. У при­ві­тан­ні ви­слов­лю­є­ться спо­ді­ва­н­ня, що Бу­да­пешт бу­де го­то­вий ви­рі­шу­ва­ти спір­ні пи­та­н­ня з Брюс­се­лем. «За­галь­ним обов’яз­ком усіх кра­їн-чле­нів ЄС без ви­ня­тку є за­хист цін­но­стей і прин­ци­пів Єв­ро­со­ю­зу», — йде­ться в офі­цій­но­му по­ві­дом­лен­ні про бе­сі­ду Юн­ке­ра й Ор­ба­на. Кан­цлер Ні­меч­чи­ни Ан­ге­ла Мер­кель та­кож у сво­є­му при­ві­тан­ні по­ві­до­ми­ла про «оче­ви­дні роз­бі­жно­сті» Бер­лі­на й Бу­да­пе­шта.

Ці­ка­во, що в Цен­траль­ній Єв­ро­пі, зокре­ма в Поль­щі, у пе­ре­мо­зі Ор­ба­на й «Фі­дес» уба­ча­ють пра­во­ту по­лі­ти­чно­го кур­су «на еман­си­па­цію». «Ця по­лі­ти­ка не спря­мо­ва­на про­ти ко­гось, але по­кли­ка­на зро­би­ти Цен­траль­ну Єв­ро­пу кон­стру­ктив­ним пар­тне­ром ін­ших єв­ро­пей­ських кра­їн і Брюс­се­ля», — по­яснив Кон­рад Ши­ман­ський — за­сту­пник очіль­ни­ка поль­сько­го МЗС і пред­став­ник Поль­щі при ЄС.

Сво­єю чер­гою очіль­ник МЗС Лю­ксем­бур­гу Жан Ас­сель­борн за­кли­кав єв­ро­пей­ців до рі­шу­чих дій. Слід при­пи­ни­ти па­ні­ку­ва­ти і ста­ти на за­хист «люд­ських цін­но­стей, єд­но­сті й ми­ру в ЄС». Єв­ро­со­юз ство­рю­вав­ся не для то­го, щоб «від­кри­ти шлях на­ціо­наль­ним іде­о­ло­гам в уря­дах», на­го­ло­сив він.

У са­мій Угор­щи­ні екс­пер­ти, ско­рі­ше, схи­ля­ю­ться до то­го, що Ор­бан у но­вий чо­ти­ри­рі­чний пе­рі­од від­мо­ви­ться від за­ли­шків де­мо­кра­тії, яку він на­ма­гав­ся схре­сти­ти з «не­лі­бе­ра­лі­змом». Жи­вим при­кла­дом для ньо­го ста­нуть Пу­тін або Ер­до­ган, а мо­жли­во — на­віть лі­дер Ки­таю Сі Цзі­ньпін. Із лі­де­ром РФ у ньо­го скла­ли­ся осо­бли­во те­плі сто­сун­ки, які ма­ють тен­ден­цію до по­лі­пше­н­ня з огля­ду на ска­за­не ви­ще.

Утім, слід за­зна­чи­ти, що Угор­щи­на остан­нім ча­сом бу­ла со­лі­дар­на з пар­тне­ра­ми по ЄС у «спра­ві Скри­па­ля» — ви­сла­ла одно­го ди­пло­ма­та РФ. Та­кож не справ­ди­ли­ся на­дії Крем­ля, що Угор­щи­на змо­же іні­ці­ю­ва­ти пом’якше­н­ня ан­ти­ро­сій­ських сан­кцій з бо­ку ЄС або на яко­мусь ета­пі за­бло­ку­ва­ти їх роз­ши­ре­н­ня.

При всьо­му при то­му Угор­щи­на за­ли­ша­є­ться для Ки­є­ва, ма­буть, най­скла­дні­шим пар­тне­рам у ЄС, на­сам­пе­ред че­рез пи­та­н­ня, пов’яза­ні з угор­ською на­ціо­наль­ною мен­ши­ною в За­кар­пат­ті. Не се­крет, що пе­ре­мо­гу Ор­ба­ну час­тко­во за­без­пе­чи­ли й змі­ни у ви­бор­чо­му за­ко­но­дав­стві кра­ї­ни, яке до­зво­ли­ло етні­чним угор­цям з су­сі­дніх дер­жав го­ло­су­ва­ти за пар­тій­ні спи­ски на пар­ла­мент­ських ви­бо­рах в Угор­щи­ні, пе­ре­си­ла­ю­чи свої го­ло­си по­штою.

Для Ор­ба­на угор­ці — це не тіль­ки гро­ма­дя­ни кра­ї­ни, а са­ме на­ція, роз­ді­ле­на кор­до­на­ми пі­сля кра­ху Ав­стро-угор­ської ім­пе­рії та пе­ре­кро­ю­ва­н­ня Єв­ро­пи в ре­зуль­та­ті Дру­гої сві­то­вої вій­ни. Та­кий со­бі «рус­ский мир», тіль­ки в угор­сько­му ва­рі­ан­ті.

Укра­ї­на ви­яви­ла­ся «під­пер­тою» з пів­ден­но­го за­хо­ду не ду­же дру­жньою остан­нім ча­сом кра­ї­ною, яку в єв­ро­пей­ських га­зе­тах уже на­зи­ва­ють «ма­лень­кою Ро­сі­єю». То­му угор­ці, які жи­вуть в Укра­ї­ні, ма­ють ро­зу­мі­ти, що во­ни, по­ді­ля­ю­чи по­зи­цію та ідеї Ор­ба­на, від­хи­ля­ю­ться від про­єв­ро­пей­сько­го кур­су, яким ни­ні офі­цій­но ру­ха­є­ться Укра­ї­на — дер­жа­ва, в якій во­ни жи­вуть і гро­ма­дя­на­ми якої є (на­віть по­при на­яв­ність у ба­га­тьох з них і угор­ських до­ку­мен­тів).

У та­ких умо­вах ефе­ктив­но ве­сти діа­лог з Ор­ба­ном змо­же ли­ше той укра­їн­ський по­лі­тик, ке­рів­ник кра­ї­ни, який чі­тко сто­я­ти­ме на єв­ро­пей­ських по­зи­ці­ях і ви­ма­га­ти­ме від Бу­да­пе­шта до­три­му­ва­ти­ся єв­ро­пей­ських норм і пра­вил, цін­но­стей єди­ної Єв­ро­пи. У та­ко­му ра­зі Ки­їв мо­же роз­ра­хо­ву­ва­ти на під­трим­ку в цьо­му ді­а­ло­зі з бо­ку і Брюс­се­ля, і біль­шо­сті кра­їн-чле­нів ЄС. У скла­дних пи­та­н­нях, які ви­зна­ча­ють са­му суть і май­бу­тнє Спів­то­ва­ри­ства, во­ни по­вин­ні за­йма­ти жорс­тку й одно­зна­чну по­зи­цію.

На жаль, ре­зуль­та­ти ви­бо­рів в Угор­щи­ні про­де­мон­стру­ва­ли, що ЄС чим­да­лі менш пе­ре­кон­ли­вий пе­ред на­ти­ском по­пу­лі­стів, які з лег­кі­стю руй­ну­ють єдність Єв­ро­пи.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.