Си­рій­ська тра­ге­дія: ко­ли при­бор­ка­ють «хі­мі­чно­го Ба­ша­ра»?

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

По­сол США в ООН Нік­кі Гей­лі різ­ко роз­кри­ти­ку­ва­ла Ро­сій­ську Фе­де­ра­цію че­рез бло­ку­ва­н­ня нею в Ра­ді без­пе­ки будь-яких рі­шень, які сто­су­ю­ться зло­чи­нів ре­жи­му Аса­да в Си­рії. Аме­ри­кан­ська пред­став­ни­ця під­кре­сли­ла: «Ро­сій­ський ре­жим, чиї ру­ки в кро­ві си­рій­ських ді­тей, не­зда­тний від­чу­ва­ти со­ром при ви­гля­ді зо­бра­жень сво­їх жертв». Нік­кі Гей­лі на­га­да­ла, що Мо­сква вже 11 ра­зів ско­ри­ста­ла­ся сво­їм пра­вом ве­то, аби не да­ти Ра­ді без­пе­ки ді­я­ти у зв’яз­ку зі зло­чи­на­ми про­ти ци­віль­них у Си­рії, і що Ро­сія по­кла­ла край ро­бо­ті так зва­но­го «спіль­но­го ме­ха­ні­зму» з роз­слі­ду­ва­н­ня атак із за­сто­су­ва­н­ням зброї ма­со­во­го ура­же­н­ня.

Ді­а­ме­траль­но про­ти­ле­жною бу­ла ре­а­кція ро­сій­ської сто­ро­ни на хі­мі­чну ата­ку в Си­рії. Так, за ін­фор­ма­ці­єю агент­ства РИА Но­во­сти, ро­сій­ські офі­це­ри хім­за­хи­сту до­слі­джу­ва­ли си­рій­ське мі­сто Ду­ма. Вій­сько­ві огля­ну­ли мі­сце­ву лі­кар­ню, по­спіл­ку­ва­ли­ся з жи­те­ля­ми і не ви­яви­ли жо­дних слі­дів отру­єнь.

«Під час від­ві­дин лі­ку­валь­но­го за­кла­ду вста­нов­ле­но, що по­тер­пі­лі з сим­пто­ма­ми ура­же­н­ня отруй­ни­ми ре­чо­ви­на­ми ти­пу за­рин і хлор у го­спі­таль не над­хо­ди­ли», — за­зна­чив на­чаль­ник військ ра­ді­а­цій­но­го, хі­мі­чно­го і біо­ло­гі­чно­го за­хи­сту Мі­н­обо­ро­ни РФ Оле­ксандр Ро­діо­нов.

А ро­сій­ський пос­т­пред при ООН Ва­силь Не­бен­зя, ви­сту­па­ю­чи на за­сі­дан­ні Ра­ди без­пе­ки, по­пе­ре­див США про мо­жли­ві на­слід­ки за­сто­су­ва­н­ня си­ли в Си­рії. Він за­явив: «Від­по­від­ни­ми ка­на­ла­ми ми вже до­во­ди­ли до аме­ри­кан­ської сто­ро­ни, що си­ло­ві дії під хи­бни­ми при­во­да­ми про­ти Си­рії, де, на про­ха­н­ня за­кон­но­го уря­ду ці­єї кра­ї­ни, пе­ре­бу­ва­ють ро­сій­ські вій­сько­во­слу­жбов­ці, мо­жуть при­зве­сти до най­тяж­чих на­слід­ків». При цьо­му він за­кли­кав за­хі­дних по­лі­ти­ків «по­сла­би­ти ястру­би­ну ри­то­ри­ку» і при­пи­ни­ти «без­глу­зді на­мі­ри», що ки­да­ють ви­клик гло­баль­ній без­пе­ці.

Втім, За­хід не впер­ше має спра­ву з тим, що Мо­сква впер­то на­зи­ває чор­не — бі­лим, а бі­ле — чор­ним, а в Крем­лі вва­жа­ють, що мо­жуть ро­би­ти на сві­то­вій аре­ні все що їм за­ма­не­ться, спо­ді­ва­ю­чись, що це схо­ди­ти­ме їм із рук.

Та пі­сля хі­мі­чної ата­ки, че­рез яку в си­рій­сько­му мі­сті Ду­ма за­ги­ну­ло, що­най­мен­ше, 70 осіб, до «спіль­но­го фрон­ту» і пре­зи­ден­та США До­наль­да Трам­па при­єд­нав­ся лі­дер Фран­ції Ем­ма­ну­ель Ма­крон, та­кож при­гро­зив­ши ре­жи­мо­ві си­рій­сько­го ди­кта­то­ра Ба­ша­ра Аса­да «за­сто­су­ва­н­ням си­ли». Го­ту­є­ться під­три­ма­ти аме­ри­кан­ських со­ю­зни­ків і бри­тан­ський уряд на чо­лі з Те­ре­зою Мей. Єв­ро­со­юз же уста­ми ре­чни­ці зов­ні­шньо­по­лі­ти­чної слу­жби ЄС Майї Ко­сьян­чич «най­рі­шу­чі­шим чи­ном» за­су­див ви­ко­ри­ста­н­ня хі­мі­чної зброї: «Ми як ЄС під­кре­слю­є­мо ве­ли­ку не­об­хі­дність від­по­від­аль­но­сті за всі вій­сько­ві зло­чи­ни, ско­є­ні в Си­рії, осо­бли­во що сто­су­є­ться ви­ко­ри­ста­н­ня хі­мі­чної зброї. Ви­ко­ри­ста­н­ня хі­мі­чної зброї є вій­сько­вим зло­чи­ном і зло­чи­ном про­ти лю­дя­но­сті».

Але по­ки що три­ває гра на нер­вах, і між Ро­сі­єю та США йде ін­фор­ма­цій­на «вій­на по­пе­ре­джень». Так, на­при­клад, Ан­дрій Кор­ту­нов, ге­не­раль­ний ди­ре­ктор Ро­сій­ської ра­ди з між­на­ро­дних справ — під­три­му­ва­но­го дер­жа­вою ана­лі­ти­чно­го цен­тру, за­сте­рі­гає: «Еска­ла­ція на­пру­же­но­сті між Ро­сі­єю та За­хо­дом в остан­ній мі­сяць на ши­ро­ко­му фрон­ті різ­ко під­ви­щи­ла ри­зик зі­ткне­н­ня, яке, в гір­шо­му ва­рі­ан­ті, ви­кли­кає ба­че­н­ня шир­шо­го кон­флі­кту. Я не хо­чу, щоб це зву­ча­ло апо­ка­лі­пти­чно, — ми ще не там. Але ми ру­ха­є­мо­ся в цьо­му на­прям­ку».

Сво­єю чер­гою, Майкл Ай­зен­штадт, ди­ре­ктор з вій­сько­вих про­грам і ви­вче­н­ня пи­тань без­пе­ки Ва­шинг­тон­сько­го ін­сти­ту­ту близь­ко­схі­дної по­лі­ти­ки, під­кре­слює, що «Ва­шинг­тон по­ви­нен ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти за­гро­зу по­ві­тря­но­го уда­ру для пе­ре­вір­ки по­тен­ці­а­лу ба­га­то­сто­рон­ньої ди­пло­ма­тії. Ця за­гро­за мо­же до­по­мог­ти вби­ти клин між Да­ма­ском і Мо­сквою та, ймо­вір­но, ство­ри­ти но­ві мо­жли­во­сті ти­ску на Си­рію для лі­кві­да­ції її не­за­ре­є­стро­ва­них за­па­сів хі­мі­чної зброї й до­три­ма­н­ня нею при­пи­не­н­ня во­гню з рі­зни­ми си­ла­ми пов­стан­ців по всій кра­ї­ні, хо­ча до­свід не дає під­став для опти­мі­зму».

Ві­ро­гі­дність уда­ру по си­рій­ських вій­сько­вих об’єктах до­сить ви­со­ка. І, з ве­ли­кою ймо­вір­ні­стю, мо­жна спро­гно­зу­ва­ти, що ро­сі­я­ни не змо­жуть аде­ква­тно від­по­ві­сти на ньо­го в Си­рії. Але тим ча­сом існує за­гро­за еска­ла­ції з бо­ку Ро­сії кон­флі­кту в Укра­ї­ні.

Ці­ка­во, що «хі­мі­чна про­во­ка­ція» тра­пи­ла­ся че­рез де­кіль­ка днів пі­сля то­го, як пре­зи­дент Трамп ви­сло­вив­ся що­до сво­їх на­мі­рів ви­ве­сти аме­ри­кан­ські вій­ська з Си­рії. Чер­го­вий тест для за­хі­дно­го сві­ту на пе­ре­кон­ли­вість йо­го «чер­во­ної лі­нії»?

Клю­чо­вим еле­мен­том хі­мі­чних атак Аса­да, як і три­ва­лої вій­ни в Си­рії, є те, що Ро­сія — ви­зна­ний по­кро­ви­тель си­рій­ської вла­ди. Про­бле­ма хі­мі­чної зброї не­від’єм­на від пи­та­н­ня при­пи­не­н­ня існу­ва­н­ня аса­дів­сько­го ре­жи­му, який для Крем­ля є про­від­ни­ком йо­го ге­ге­мо­ніст­ських ці­лей у близь­ко­схі­дно­му ре­гіо­ні.

Пі­сля кіль­кох хі­мі­чних атак Аса­да ціл­ком пра­во­мір­но мо­жна вва­жа­ти вій­сько­вим зло­чин­цем. І на­ма­га­н­ня Ро­сії за­хи­ща­ти йо­го ре­жим, зокре­ма і в ООН, — це не­при­кри­тий за­хист те­ро­ри­сти­чної ді­яль­но­сті, яка ре­а­лі­зу­є­ться від іме­ні си­рій­ської дер­жа­ви.

Але якщо у від­по­відь на цю акцію «хі­мі­чно­го Ба­ша­ра» не бу­де вжи­то швид­ких і по­ту­жних дій, то в Ро­сій­ській Фе­де­ра­ції ви­рі­шать, що За­хід, крім ре­зо­лю­цій та осу­ду, ні­чо­го не зда­тен про­ти­ста­ви­ти сво­їм про­тив­ни­кам.

Ни­ні­шній ре­жим у Си­рії, пі­сля всіх йо­го зло­чи­нів про­ти вла­сно­го на­се­ле­н­ня, так са­мо «за­кон­ний», як і на­цист­ська вла­да гі­тле­рів­ської Ні­меч­чи­ни. Ця вла­да, ко­тра ви­ни­щує своє на­се­ле­н­ня, під­три­му­є­ться Мо­сквою. То­му, якщо пре­зи­дент Трамп справ­ді має на­мір лі­кві­ду­ва­ти ре­жим Аса­да, йо­му не уни­кну­ти кон­фрон­та­ції з Ро­сі­єю.

Але якщо удар по си­рій­ських вій­сько­вих об’єктах справ­ді бу­де, то ва­жли­во не тіль­ки зни­щи­ти всі авіа­ба­зи та вій­сько­ві скла­ди в Си­рії, а й уне­мо­жли­ви­ти в май­бу­тньо­му по­вто­ре­н­ня «хі­мі­чних» ін­ци­ден­тів.

Якщо ж цьо­го не зро­би­ти, ре­жим Аса­да, від­чу­ва­ю­чи свою без­кар­ність, під па­тро­на­том Мо­скви та Те­ге­ра­на про­дов­жу­ва­ти­ме ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти цю смер­тель­ну зброю, де-фа­кто по­вер­та­ю­чи хі­мі­чну вій­ну.

Тож чи не на­став на­ре­шті час для США та їхніх со­ю­зни­ків про­ве­сти узго­дже­ні вій­сько­ві дії, щоб при­бор­ка­ти «тва­ри­ну Аса­да» (як на­звав си­рій­сько­го ди­кта­то­ра До­нальд Трамп) і по­зба­ви­ти йо­го за­до­во­ле­н­ня вби­ва­ти гро­ма­дян Си­рії?

І, хо­ча со­ю­зни­цьке вій­сько­ве втру­ча­н­ня, мо­жли­во, тро­хи за­пі­зни­ло­ся, все ж кра­ще йо­го зро­би­ти за­раз, ніж ні­ко­ли. Уне­мо­жли­вив­ши цим май­бу­тні звір­ства, збе­рег­ти жи­т­тя не­вин­них лю­дей та ней­тра­лі­зу­ва­ти ре­жим, який сво­ї­ми жор­сто­ки­ми ді­я­ми пе­ре­кре­слює ві­ру в пра­ва лю­ди­ни як уні­вер­саль­ну цін­ність, сві­то­вий по­ря­док і між­на­ро­дне пра­во.

За 7 ро­ків си­рій­ської вій­ни втра­ти се­ред мир­но­го на­се­ле­н­ня ста­нов­лять уже 500 тис. лю­дей. То­му мі­ні­маль­на ре­а­кція за­хі­дно­го сві­ту має по­ля­га­ти в пов­но­му зни­щен­ні авіа­ції Аса­да і всі­єї ар­ти­ле­рії, ко­тра бу­ла б зда­тна до­став­ля­ти смер­тель­ні хі­мі­чні ре­чо­ви­ни.

Ко­ли си­рій­ські уря­до­ві си­ли ви­ко­ри­сто­ву­ють смер­тель­но отруй­ний газ, За­хід мав би від­по­ві­сти на це кри­ла­ти­ми ра­ке­та­ми. І да­ти зро­зу­мі­ти, що на­сту­пно­го ра­зу ці ра­ке­ти мо­жуть ле­ті­ти вже без­по­се­ре­дньо на ди­кта­то­ра і бу­дуть зда­тні до­сяг­ти ці­лі.

Мо­сква ж сво­ї­ми ді­я­ми на­ро­щує гло­баль­ну на­пру­гу і за­тя­гує кон­флікт у Си­рії ще на ба­га­то ро­ків. Ро­сія й Іран хо­чуть кон­тро­лю­ва­ти весь Близь­кий Схід. Якщо ні­чо­го не ро­би­ти, то це тіль­ки по­си­лить їхні апе­ти­ти. На­при­клад, Іран на­па­де на Са­у­дів­ську Ара­вію і її со­ю­зни­ків, а Пу­тін мо­же ді­йти ви­снов­ку, що НАТО не ста­не за­хи­ща­ти дер­жа­ви Бал­тії на ви­па­док ро­сій­сько­го втор­гне­н­ня.

Хо­ча Кремль по­стій­но на­го­ло­шує, що про­ти­дія йо­му на яко­мусь із на­пря­мів зда­тна при­зве­сти до ядер­ної вій­ни, без­ді­яль­ність — це са­ме те, що справ­ді мо­же її, зре­штою, спро­во­ку­ва­ти.

Го­лов­на при­чи­на ба­га­то­ра­зо­во­го ігно­ру­ва­н­ня Ро­сі­єю й Те­ге­ра­ном за­хі­дних по­пе­ре­джень по­ля­гає в то­му, що во­ни до­бре зна­ють: ма­кси­мум, на який за­хі­дні кра­ї­ни до­сі спро­мо­гли­ся, — це чер­го­ве «за­су­дже­н­ня» дій Си­рії, без подаль­ших ре­аль­них сер­йо­зних кро­ків.

Си­рій­ська тра­ге­дія, крім усьо­го ін­шо­го, вко­тре ви­сві­тлює не­ефе­ктив­ність Ор­га­ні­за­ції Об’єд­на­них На­цій, яка в та­ко­му ар­ха­ї­чно­му фор­ма­ті сво­єї ді­яль­но­сті пра­кти­чно ні­чо­го не зда­тна змі­ни­ти ні під час втру­ча­н­ня Ро­сії у вій­ну в Си­рії, ні під час вій­сько­вої агре­сії Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції на схо­ді Укра­ї­ні та ане­ксії Кри­му.

Хо­ча, з по­гля­ду між­на­ро­дно­го пра­ва, ціл­ком бу­ло б ло­гі­чно, як­би кра­ї­на-агре­сор Ро­сія, що є по­стій­ним чле­ном Ра­ди без­пе­ки ООН, не ма­ла пра­ва го­ло­су­ва­ти й на­кла­да­ти ве­то, ко­ли роз­гля­да­є­ться пи­та­н­ня дер­жа­ви, на те­ри­то­рії якої во­на ве­де вій­сько­ві дії чи те­ри­то­рію якої во­на не­за­кон­но ане­ксу­ва­ла.

Так са­мо ціл­ком ло­гі­чно бу­ло б, як­би кіль­кість мо­жли­во­стей на­кла­да­ти ве­то для ко­жної дер­жа­ви-чле­на РБ ООН істо­тно обме­жу­ва­ла­ся. Це не да­ва­ло б шан­сів та­ким кра­ї­нам, як Ро­сія, ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти йо­го для при­кри­т­тя агре­сії або не­за­кон­них дій сво­їх со­ю­зни­ків і на­кла­да­ти ве­то, що, на­при­клад, зро­би­ла РФ не­дав­но з аме­ри­кан­ським про­е­ктом ре­зо­лю­ції Ра­ди без­пе­ки ООН про ме­ха­нізм роз­слі­ду­ва­н­ня хі­мі­чної ата­ки в Си­рії.

Не­втру­ча­н­ня у ви­ни­ще­н­ня Аса­дом си­рій­сько­го на­ро­ду амо­раль­не й не­прийня­тне.

Мо­жна ба­га­то аб­стра­ктно го­во­ри­ти про гу­ман­ність та спів­чу­т­тя. Але без зов­ні­шньо­го втру­ча­н­ня си­рій­ський кон­флікт не вда­сться за­кін­чи­ти ні­ко­ли. Тож чи вар­то че­ка­ти, по­ки кіль­кість жертв се­ред ци­віль­но­го на­се­ле­н­ня в Си­рії ся­гне міль­йо­на?..

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.