Про­кля­т­тя пре­зи­дент­сько­го крі­сла,

Або Як ко­ру­пція «ко­сить» ко­рей­ських пре­зи­ден­тів

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Суд Пів­ден­ної Ко­реї за­су­див екс-пре­зи­ден­тку Пак Кин Хє до 24 ро­ків ув’язне­н­ня за зви­ну­ва­че­н­ням за 18 пун­кта­ми — зокре­ма в ко­ру­пції, отри­ман­ні ха­ба­рів, пе­ре­ви­щен­ні по­са­до­вих обов’яз­ків то­що. Крім то­го, суд при­зна­чив їй штраф у 17 млн дол.

Ко­ру­пцій­ний скан­дал нав­ко­ло пер­шої в кра­ї­ні жін­ки-пре­зи­ден­та, що при­звів до її ім­пі­чмен­ту в бе­ре­зні ми­ну­ло­го ро­ку, не тіль­ки збу­рив кра­ї­ну, а й мав на­слід­ком низ­ку су­до­вих ви­ро­ків пред­став­ни­кам по­лі­ти­чної та бі­зне­со­вої елі­ти. Зокре­ма, до п’яти ро­ків за­су­ди­ли ві­це-пре­зи­ден­та ком­па­нії Samsung Лі Чже Йо­на (не­що­дав­но йо­го ви­пу­сти­ли під умов­не зо­бов’яза­н­ня) і до двох із по­ло­ви­ною ро­ків — го­ло­ву кор­по­ра­ції Lotte Group Шін Дон Бі­на за ха­ба­рі в су­мі 18 млн і 6,5 млн дол. від­по­від­но. За зло­вжи­ва­н­ня вла­дою по­тра­пив до в’язни­ці по­мі­чник ко­ли­шньої пре­зи­ден­тки Ан Чон Бон.

Однак го­лов­ною фі­гу­ран­ткою спра­ви по­ряд з екс-пре­зи­ден­ткою ста­ла її най­ближ­ча по­дру­га Чхве Сун Сіль, яка отри­ма­ла 20 ро­ків ув’язне­н­ня. З’ясу­ва­ло­ся, що са­ме під ти­ском Чхве пів­ден­но­ко­рей­ські кор­по­ра­ції бу­ли зму­ше­ні ро­би­ти «по­жер­тви» (за­галь­ний об­сяг яких ся­гнув 72 млн дол.) у два пов’яза­ні з нею фон­ди — Mir і K-sports.

Однак вплив Чхве Сун Сіль на пер­шу осо­бу кра­ї­ни не обме­жу­вав­ся ви­ко­ри­ста­н­ням зв’яз­ків за­для фі­нан­со­во­го зба­га­че­н­ня. Во­на бу­ла допу­ще­на до управ­лі­н­ня дер­жа­вою, по­са­до­вих при­зна­чень, справ, що на­ле­жать до дер­жав­ної та­єм­ни­ці, зов­ні­шньої по­лі­ти­ки. Вва­жа­ють, що на­слід­ком са­ме її впли­ву на Пак Кин Хє ста­ло по­си­ле­н­ня на­пру­же­но­сті в між­ко­рей­ських від­но­си­нах і за­кри­т­тя про­ми­сло­во­го пар­ку Ке­сон, де пра­цю­ва­ли пред­став­ни­ки обох кра­їн.

Чхве Сун Сіль бу­ла на­стіль­ки гли­бо­ко ін­те­гро­ва­на в пре­зи­дент­ські спра­ви, що її на­зи­ва­ли «ша­ман­ським про­від­ни­ком» пре­зи­ден­тки. І не без­під­став­но, адже Чхве на­ле­жить до куль­то­вої ре­лі­гій­ної се­кти «Цер­ква ві­чно­го жи­т­тя», яку ко­лись за­по­ча­тку­вав її ба­тько Чхве Тхе Мін. Ду­хов­ний, а ін­ши­ми сло­ва­ми — пси­хо­ло­гі­чний вплив на Пак Кин Хє во­на, мо­жна ска­за­ти, отри­ма­ла у спа­док від сво­го ба­тька, який був ду­хов­ним на­став­ни­ком ге­не­ра­ла-ди­кта­то­ра Па­ка Чон Хі, а пі­сля за­ги­бе­лі йо­го дру­жи­ни по­ши­рив свій вплив і на донь­ку.

Ге­не­ра­ла Па­ка, ві­до­мо­го сво­ї­ми жорс­тки­ми ме­то­да­ми ке­ру­ва­н­ня кра­ї­ною, ша­ну­ють у Пів­ден­ній Ко­реї як «ба­тька ко­рей­сько­го еко­но­мі­чно­го ди­ва». То­му, ко­ли че­рез ба­га­то ро­ків йо­го донь­ка по­вер­ну­ла­ся до пре­зи­дент­сько­го па­ла­цу вже як пер­ша осо­ба дер­жа­ви, ко­рей­ці по­кла­да­ли на неї ве­ли­кі на­дії. Зва­жа­ю­чи на те, що Пак Кин Хє бу­ла не­за­мі­жня і не ма­ла ді­тей, спо­ді­ва­ли­ся, що її су­спіль­ний обов’язок до­мі­ну­ва­ти­ме над при­ва­тни­ми ін­те­ре­са­ми.

Пак то­ді ма­ла ре­пу­та­цію лю­ди­ни, яка «бо­ре­ться з ко­ру­пці­єю в ла­вах одно­пар­тій­ців», її на­зи­ва­ли «іко­ною кон­сер­ва­то­рів». На мо­мент ви­бо­рів во­на не бу­ла лі­де­ром най­більш впли­во­вої по­лі­ти­чної гру­пи. Однак про­вал ра­ди­каль­но-кон­се­рва­тив­но­го кур­су її по­пе­ре­дни­ка Лі Мьон Ба­ка ви­ма­гав швид­кої за­мі­ни якраз в той мо­мент, ко­ли ін­ші пар­тій­ні важ­ко­ва­го­ви­ки вже по­бу­ва­ли в пре­зи­дент­сько­му крі­слі і з пев­них при­чин не мо­гли пре­тен­ду­ва­ти на но­вий строк: во­ни бу­ли або над­то одіо­зні, або ма­ло­по­пу­ляр­ні.

Пак Кин Хє при­йшла до вла­ди із за­кли­ка­ми до пов­но­мас­шта­бної бо­роть­би з ко­ру­пці­єю. Зокре­ма, во­на до­кла­ла зу­силь, щоб змен­ши­ти роль че­бо­лів (сі­мей­них фі­нан­со­во-про­ми­сло­вих кон­гло­ме­ра­тів) і під­ви­щи­ти про­зо­рість їхньої фі­нан­со­вої ді­яль­но­сті. Во­на зму­си­ла спла­чу­ва­ти по­да­тки про­те­стант­ські се­кти, чий ка­пі­тал є впли­во­вою си­лою за ла­штун­ка­ми ко­рей­ської по­лі­ти­ки. Однак най­біль­шим її ан­ти­ко­ру­пцій­ним кро­ком став так зва­ний за­кон Кім Йон Ра­на, який обме­жив роз­мі­ри го­но­ра­рів чи­нов­ни­кам та ін­ші спосо­би їх «за­до­брю­ва­н­ня».

Про­те спо­ді­ва­н­ня ко­рей­ців на те, що «без­сі­мей­на» пре­зи­ден­тка на­ре­шті зла­має си­ту­а­цію, не справ­ди­ли­ся. По­при по­зи­тив­не ре­но­ме й окре­мі кро­ки, спря­мо­ва­ні на руй­ну­ва­н­ня ко­рей­ської тра­ди­ції «від­да­но­сті», Пак Кин Хє не змо­гла її пе­ре­мог­ти. А мо­же, й не схо­ті­ла. Адже не так про­сто про­ти­ді­я­ти куль­ту­рі, яка на­ша­ро­ву­ва­ла­ся ві­ка­ми і яка спри­йма­є­ться як не­від’єм­на скла­до­ва жи­т­тя. Прав­да ви­кри­ла­ся ви­пад­ко­во. До рук жур­на­лі­стів одно­го з ка­бель­них те­ле­ка­на­лів по­тра­пив план­ше­тний комп’ютер, в яко­му збе­рі­га­ла­ся ве­ли­ка кіль­кість се­кре­тних до­ку­мен­тів, зокре­ма 44 фай­ли з до­по­від­я­ми пре­зи­ден­тки із вне­се­ни­ми в них прав­ка­ми. Як ви­я­ви­ло­ся, прав­ки на­ле­жа­ли Чхве Сун Сіль, яка впро­довж три­ва­ло­го ча­су бра­ла участь в управ­лін­ні дер­жа­вою, не обі­йма­ю­чи при цьо­му дер­жав­них по­сад. Що­прав­да, по­дру­га пре­зи­ден­тки за­ці­ка­ви­ла жур­на­лі­стів тро­хи ра­ні­ше — че­рез ре­зо­нан­сну істо­рію з її донь­кою Чон Ю Ра.

Ви­я­ви­ло­ся, що дів­чи­на всту­пи­ла до одно­го з най­пре­сти­жні­ших уні­вер­си­те­тів Се­у­ла по­за кон­кур­сом, до­лу­чив­ши до всту­пних до­ку­мен­тів зо­ло­ту ме­даль, отри­ма­ну на спор­тив­них зма­га­н­нях під час уча­сті в Азій­ських іграх, що су­пе­ре­чи­ло по­лі­ти­ці на­вчаль­но­го за­кла­ду. Дів­чи­на отри­му­ва­ла най­ви­щі ба­ли за на­вча­н­ня по­при те, що не від­ві­ду­ва­ла уні­вер­си­те­ту і не ви­ко­ну­ва­ла обов’яз­ко­вих зав­дань. Це спри­чи­ни­ло сту­дент­ські де­мон­стра­ції й ре­зо­нанс у ме­діа, що при­зве­ло до звіль­не­н­ня ре­кто­ра та роз­слі­ду­ва­н­ня зло­вжи­вань в уні­вер­си­те­ті.

Від­так ЗМІ за­ці­ка­ви­лись осо­бою ма­те­рі «елі­тної» сту­ден­тки і ви­яви­ли її ті­сний зв’язок із пре­зи­ден­ткою кра­ї­ни. Зго­дом роз­слі­ду­ва­н­ня по­ка­за­ло, що ко­шти фон­дів, за­сно­ва­них Чхве Сун Сіль, йшли та­кож на фі­нан­су­ва­н­ня при­ва­тних уро­ків кін­но­го спор­ту для її донь­ки.

Пак Кин Хє — вже тре­тій ув’язне­ний за ко­ру­пцію пре­зи­дент кра­ї­ни. І, схо­же, це не ме­жа.

Ви­бор­ча ри­то­ри­ка всіх по­пе­ре­дніх пре­зи­ден­тів кра­ї­ни бу­ла по­бу­до­ва­на на га­слах бо­роть­би з ко­ру­пці­єю. Але ко­жен з них у ре­зуль­та­ті по­тра­пляв у її те­не­та. На­при­кін­ці бе­ре­зня цьо­го ро­ку суд Пів­ден­ної Ко­реї ви­дав ор­дер на арешт екс-пре­зи­ден­та Лі Мьон Ба­ка за зви­ну­ва­че­н­ням за 16 пун­кта­ми, се­ред яких, зокре­ма, отри­ма­н­ня ха­ба­рів на су­му близь­ко 10 млн дол. Ще один екс-пре­зи­дент — Но Му Хьон, — не ви­три­мав­ши ко­ру­пцій­но­го скан­да­лу, 2009 ро­ку на­клав на се­бе ру­ки.

Як ба­чи­мо, Пів­ден­на Ко­рея в лі­де­рах не тіль­ки за тем­па­ми еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку та те­хні­чни­ми но­вин­ка­ми, а й за кіль­кі­стю су­до­вих про­це­сів над ви­щи­ми по­са­до­ви­ми осо­ба­ми кра­ї­ни. По­при те, що зав­дя­ки жорс­ткій за­ко­но­дав­чій по­лі­ти­ці, сві­до­мо­сті й рі­шу­чій бо­роть­бі зви­чай­них гро­ма­дян кра­ї­ні вда­ло­ся здо­ла­ти ко­ру­пцію на ниж­чих та се­ре­дніх ща­блях вла­ди, зло­вжи­ва­н­ня у ви­щих її еше­ло­нах за­ли­ша­ю­ться не­здо­лан­ни­ми. З ці­єї при­чи­ни Пів­ден­на Ко­рея за сві­то­вим ін­де­ксом ко­ру­пції за­ли­ша­є­ться да­ле­ко по­за­ду сво­їх кон­ку­рен­тів — Япо­нії, Тай­ва­ню, Сін­га­пу­ру — і, згі­дно з да­ни­ми Transparency International, по­сі­дає 50-те мі­сце се­ред 180 кра­їн.

Ко­ру­пція у ви­щих еше­ло­нах вла­ди по­ясню­є­ться на­сам­пе­ред куль­тур­но-ре­лі­гій­ним фа­кто­ром, який, з одно­го бо­ку, став ва­жли­вим фун­да­мен­том для ста­нов­ле­н­ня кра­ї­ни й еко­но­мі­чно­го про­ри­ву, а з ін­шо­го — по­ро­див мо­но­по­лію че­бо­лів, які в ті­сній вза­є­мо­дії з вла­дою є основ­ним жит­тє­вим ру­ші­єм кра­ї­ни.

На від­мі­ну від за­хі­дної бі­знес-куль­ту­ри, схі­дна, зокре­ма ко­рей­ська, пе­ред­ба­чає ті­сний вза­є­мозв’язок сім’ї, дру­зів та бі­зне­су. Для ко­рей­ців не ви­ня­ток, а пра­ви­ло — на­йма­ти на ро­бо­ту і пра­це­вла­што­ву­ва­ти до се­бе в ком­па­нію ро­ди­чів та близь­ких дру­зів. Та­ким чи­ном ком­па­нії пе­ре­тво­рю­ю­ться на кон­гло­ме­рат пов’яза­них між со­бою лю­дей, бо дру­га й тре­тя лан­ки пра­ців­ни­ків та­кож на­ма­га­ю­ться ско­ри­ста­ти­ся з мо­жли­во­сті пра­це­вла­шту­ва­ти ту­ди сво­їх ро­ди­чів та дру­зів.

Ана­ло­гі­чна си­ту­а­ція з по­лі­ти­ка­ми і дер­жав­ни­ми слу­жбов­ця­ми. До ре­чі, сво­го ча­су на­віть Пан Гі Мун, обі­йма­ю­чи по­са­ду ге­не­раль­но­го се­кре­та­ря ООН, був жорс­тко роз­кри­ти­ко­ва­ний на по­ча­тку ка­ден­ції за без­пре­це­ден­тну кіль­кість за­про­ше­них до сво­го ка­бі­не­ту ко­рей­ців, се­ред яких був і йо­го ко­ли­шній на­чаль­ник.

Ін­шою ха­ра­ктер­ною ри­сою та­кої ті­сної вза­є­мо­дії є ло­яль­ність і від­да­ність з бо­ку під­ле­глих — так зва­на су­б­ор­ди­на­ція на всіх рів­нях їхньо­го жи­т­тя, що гли­бо­ко вко­рі­не­на в сві­до­мо­сті ко­рей­ців, ви­хо­ва­них на кон­фу­ці­ан­ській фі­ло­со­фії. Тож сто­сун­ки «ке­рів­ник— під­ле­глий» ціл­ком при­ро­дно пе­ред­ба­ча­ють дво­сто­рон­ню вза­є­мо­дію — від­да­ність під­ле­гло­го у від­по­відь на пре­фе­рен­ції, які він отри­мує від на­чаль­ни­ка

Скан­дал нав­ко­ло екс-пре­зи­ден­тки Пак якраз і є про­я­вом фа­во­ри­ти­зму, що гли­бо­ко вко­ре­нив­ся в ко­рей­сько­му су­спіль­стві. Як і ха­ба­рі, за до­по­мо­гою яких ве­ли­кі кон­гло­ме­ра­ти впро­довж де­ся­ти­літь ку­пу­ва­ли со­бі пре­фе­рен­ції у ви­со­ко­по­са­дов­ців. Ін­ша річ, що еко­но­мі­чні мо­жли­во­сті й впли­во­вість кон­гло­ме­ра­тів, які сво­го ча­су ви­ве­ли кра­ї­ну з бі­дно­сті, пе­ре­тво­ри­ли їх на «олі­гар­хі­чні мо­но­по­лії», що ни­ні пра­цю­ють на зба­га­че­н­ня окре­мих сі­мей і кла­нів, а не кра­ї­ни…

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.