Бо­роть­ба з ін­фля­ці­єю чи еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня. Що ва­жли­ві­ше?

Dzerkalo Tizhnya - - ТИ­ТУЛЬ­НЫЙ ЛИСТ -

При тій кри­ти­ці, яка су­про­во­джує здій­сне­не НБУ ін­фля­цій­не тар­ге­ту­ва­н­ня, по­трі­бно об’єктив­но оці­ню­ва­ти по­тен­цій­ні по­зи­тив­ні на­слід­ки цьо­го ре­жи­му. Зокре­ма, вста­нов­лю­є­ться но­мі­наль­ний якір гро­шо­во-кре­ди­тної по­лі­ти­ки, що най­біль­шою мі­рою від­по­від­ає ці­но­вій ста­біль­но­сті. При ре­жи­мі ІТ є ва­рі­а­тив­ність у ви­бо­рі ін­стру­мен­тів гро­шо­во­кре­ди­тної по­лі­ти­ки, що дає змо­гу ви­би­ра­ти ті спосо­би до­ся­гне­н­ня ці­льо­вих по­ка­зни­ків, які мо­жуть бу­ти най­більш під­хо­дя­щи­ми в да­ній си­ту­а­ції та кон­кре­тно­му ма­кро­еко­но­мі­чно­му се­ре­до­ви­щі. На­ре­шті, з’яв­ля­є­ться зро­зумі­лий для су­спіль­ства кри­те­рій ді­яль­но­сті цен­тро­бан­ку, що по­ля­гає у ста­бі­лі­за­ції ці­но­вих очі­ку­вань на­се­ле­н­ня. Що ж на­справ­ді «тар­ге­ту­ють»? Про­мі­жною ме­тою гро­шо­во­кре­ди­тної по­лі­ти­ки є про­гноз ін­фля­ції на де­який пе­рі­од ча­су. Із ці­єї при­чи­ни ін­фля­цій­не тар­ге­ту­ва­н­ня ча­сто на­зи­ва­ють «тар­ге­ту­ва­н­ня про­гно­зу ін­фля­ції» — та­ку на­зву ре­жи­му дав про­фе­сор Прін­стон­сько­го уні­вер­си­те­ту та за­сту­пник управ­ля­ю­чо­го Цен­тро­бан­ку Шве­ції Л.свенс­сон у 1997 р. Че­рез те, що в ко­ро­тко­стро­ко­во­му пе­рі­о­ді ін­фля­цію час­тко­во на­пе­ред ви­зна­че­но зав­дя­ки го­спо­дар­ським і ко­мер­цій­ним до­го­во­рам, у яких за­зна­че­но ці­ни, а та­кож тру­до­ви­ми уго­да­ми, в яких ви­зна­че­но за­ро­бі­тну пла­ту та обго­во­ре­но мо­жли­вість її ін­де­кса­ції що­до ін­фля­ції за ми­ну­лі пе­рі­о­ди, гро­шо­во-кре­ди­тна по­лі­ти­ка швид­ше мо­же впли­ва­ти на очі­ку­ва­ну май­бу­тню ін­фля­цію. Змі­ню­ю­чи гро­шо­во-кре­ди­тну по­лі­ти­ку з ура­ху­ва­н­ням но­вої ін­фор­ма­ції, цен­тро­банк впли­ває на очі­ку­ва­ну ін­фля­цію й по­сту­по­во при­во­дить її у від­по­від­ність із ці­льо­вим орі­єн­ти­ром. Ді­ю­чи в та­кий спо­сіб, він із ча­сом до­во­дить фа­кти­чну ін­фля­цію до ці­льо­во­го рів­ня. Клю­чо­ві сло­ва — «із ча­сом». До ре­чі, Р.лу­кас одер­жав Но­бе­лів­ську пре­мію за те­о­рію очі­ку­вань, яка сто­сов­но ін­фля­ції ствер­джує, що ди­на­мі­ка сьо­го­дні­шньої ці­ни (тоб­то ін­фля­ції) є пря­мою фун­кці­єю від очі­ку­вань май­бу­тньої ці­ни. То­му че­рез на­яв­ність ла­гів мо­не­тар­ної по­лі­ти­ки цен­тро­бан­ки по су­ті тар­ге­ту­ють про­гноз ін­фля­ції. І про­гно­зо­ва­на ін­фля­ція по­рів­ню­є­ться із за­яв­ле­ною ці­л­лю ін­фля­ції, пі­сля чо­го цен­тро­бан­ки ко­ри­гу­ють мо­не­тар­ну по­лі­ти­ку для до­ся­гне­н­ня ці­лі. У цьо­му й при­хо­ву­є­ться ню­анс, ігно­ру­ва­н­ня яко­го іно­ді при­зво­дить до зай­во кри­ти­чної оцін­ки ре­зуль­та­тів здій­сню­ва­ної Нац­бан­ком по­лі­ти­ки ін­фля­цій­но­го тар­ге­ту­ва­н­ня. На­ціо­наль­ні осо­бли­во­сті У за­сто­су­ван­ні до еко­но­мі­ки Укра­ї­ни тар­ге­ту­ва­н­ня ін­фля­ції має свою спе­ци­фі­ку. Зокре­ма, між­на­ро­дний до­свід ка­же про те, що ін­фля­цій­не тар­ге­ту­ва­н­ня мо­же бу­ти ефе­ктив­ним, якщо во­но ба­зу­є­ться на дов­го­стро­ко­во­му до­сві­ді низь­кої ін­фля­ції. Але в ро­ки, що пе­ре­ду­ють за­про­ва­джен­ню цьо­го ре­жи­му, ін­фля­ція в на­шій кра­ї­ні бу­ла ду­же ви­со­кою: 24,9% — у 2014 р. і 43,3% — у 2015-му. Зда­ва­ло­ся б, за­про­ва­дже­н­ня у 2016 р. ре­жи­му ІТ ста­ло ло­гі­чною від­по­від­дю на та­кі ви­со­кі тем­пи зро­ста­н­ня цін. Зда­ва­ло­ся б, влу­че­н­ня в ціль по ін­фля­ції 2016-го свід­чить про пра­виль­ність пе­ре­хо­ду на ін­фля­цій­не тар­ге­ту­ва­н­ня. Але, по-пер­ше, не ви­пад­ко­во пе­ре­хо­ди­ти до цьо­го ре­жи­му ре­ко­мен­ду­є­ться са­ме пі­сля кіль­кох ро­ків низь­кої ін­фля­ції, а по-дру­ге, при­чи­ни істо­тно­го спо­віль­не­н­ня зро­ста­н­ня цін 2016-го мо­гли ма­ти при­ро­дний ха­ра­ктер і бу­ти не тіль­ки на­слід­ком за­сто­су­ва­н­ня ре­жи­му ІТ (ві­ді­гра­ло свою роль і за­кін­че­н­ня дії де­валь­ва­цій­но­го шо­ку). На­пев­но, і то­му успі­хи, які бу­ли в НБУ в тар­ге­ту­ван­ні ін­фля­ції, по­ки що ма­ють тим­ча­со­вий ха­ра­ктер.

Крім цьо­го, як по­ка­зує до­свід роз­ви­не­них дер­жав, ефе­ктив­не до­ся­гне­н­ня ці­льо­во­го орі­єн­ти­ра по ін­фля­ції мо­жли­ве ли­ше при ста­лих тем­пах зро­ста­н­ня еко­но­мі­ки про­тя­гом три­ва­ло­го ча­су, за від­су­тно­сті сер­йо­зних дис­про­пор­цій у її стру­кту­рі, при низь­ких тем­пах зро­ста­н­ня цін у про­ми­сло­во­сті. У пе­рі­од, що пе­ре­дує за­про­ва­джен­ню ре­жи­му ІТ, цьо­го в нас не бу­ло. У 2014 р. ВВП зни­зив­ся (по­рів­ня­но з 2013-м) на 6,8%, 2015-го (по­рів­ня­но з 2014-м) — на 9,9. Стру­кту­ра еко­но­мі­ки як бу­ла від­вер­то пе­ре­ко­ше­ною у бік до­мі­ну­ва­н­ня ви­ро­бни­цтва си­ро­ви­ни та на­пів­фа­бри­ка­тів, так і за­ли­ша­ла­ся та­кою. Ці­ни в про­ми­сло­во­сті зро­ста­ли ви­со­ки­ми тем­па­ми: 2014-го — на 31,8%, 2015-го — на 25,4.

Тоб­то ба­га­тьох не­об­хі­дних пе­ред­умов для пе­ре­хо­ду до ре­жи­му ін­фля­цій­но­го тар­ге­ту­ва­н­ня в нас не бу­ло. Ін­фля­ція — скла­дний, ба­га­то­фа­ктор­ний і су­пе­ре­чли­вий про­цес, а за­хо­ди гро­шо­во-кре­ди­тної по­лі­ти­ки не­рід­ко впли­ва­ють на еко­но­мі­ку зі зна­чним ча­со­вим ла­гом. Ін­фля­ція має ве­ли­ку інер­цію, і пла­ни з її при­ве­де­н­ня в Укра­ї­ні до одно­зна­чних ве­ли­чин за кіль­ка ро­ків бу­ли не­до­ста­тньо ре­а­лі­сти­чни­ми, про це я по­пе­ре­джав ще два ро­ки то­му. Про якість про­гно­зів Як бу­ло по­ка­за­но ви­ще, у про­це­сі здій­сне­н­ня по­лі­ти­ки ін­фля­цій­но­го тар­ге­ту­ва­н­ня ви­рі­шаль­но­го зна­че­н­ня на­бу­ва­ють про­гно­зи. Від їхньої ві­ро­гі­дно­сті зна­чною мі­рою за­ле­жить пра­виль­ність рі­шень, прийня­тих у рам­ках гро­шо­во-кре­ди­тної по­лі­ти­ки. Чи­та­чі за­ува­жать, що з про­гно­за­ми ін­фля­ції в НБУ спра­ви не най­кра­щі. Це прав­да. Як прав­да й те, що в пра­кти­ці сві­то­вих цен­тро­бан­ків по­мил­ко­ві про­гно­зи що­до ці­но­вої ди­на­мі­ки зу­стрі­ча­ю­ться при­бли­зно з ті­єю са­мою ча­сто­тою, що й успі­шні. Якщо роз­гля­ну­ти кра­ї­ни, еко­но­мі­ки яких на­ле­жать до чи­сла ма­лих від­кри­тих еко­но­мік (Укра­ї­на — се­ред них), то ста­ном на се­ре­ди­ну ми­ну­ло­го ро­ку в 40% із них не до­ся­гну­то ого­ло­ше­них ін­фля­цій­них ці­лей. Є від­хи­ле­н­ня у бік як ви­щої, так і ниж­чої ін­фля­ції, ніж ці­льо­вий по­ка­зник. Нас ці­кав­лять при­чи­ни пе­ре­ви­ще­н­ня «тар­ге­та». Най­ча­сті­ше це під­ви­ще­н­ня цін на ім­пор­то­ва­ну про­ду­кцію та «ефект пе­ре­не­се­н­ня», який ви­ни­кає в ре­зуль­та­ті то­го, що зне­ці­не­н­ня на­цва­лю­ти ве­де до зро­ста­н­ня вну­трі­шніх цін на вве­зе­ну про­ду­кцію.

А ще в укра­їн­ських умо­вах ін­фля­ція най­ча­сті­ше ви­ни­кає че­рез не­узго­дже­ні дії ор­га­нів дер­ж­управ­лі­н­ня. Ві­ро­гі­дність про­гно­зів у на­ших умо­вах апрі­о­рі є сум­нів­ною (утім, є де­які сум­ні­ви й у про­гно­сти­чних спро­мо­жно­стях від­по­від­них фа­хів­ців НБУ). То­му во­ни не зав­жди мо­жуть слу­гу­ва­ти які­сною ба­зою для прийня­т­тя рі­шень. Про­бле­ми зро­ста­н­ня Під час дис­ку­сій про ко­ристь чи шко­ду ІТ ду­же ва­жли­во не за­бу­ти про го­лов­ні на­ші стра­те­гі­чні ці­лі — про зро­ста­н­ня еко­но­мі­ки, зни­же­н­ня рів­ня без­ро­бі­т­тя та під­ви­ще­н­ня до­хо­дів на­се­ле­н­ня. Са­ма по со­бі ста­бі­лі­за­ція ін­фля­ції на низь­ко­му рів­ні зов­сім не га­ран­тує до­ся­гне­н­ня цих ці­лей. Тим па­че, що ви­ко­ри­сто­ву­ва­ний ни­ні для цьо­го ін­стру­мент НБУ — під­ви­ще­н­ня дис­кон­тної став­ки — має на­слід­ком по­до­рож­ча­н­ня кре­ди­тів.

Ла­у­ре­ат Но­бе­лів­ської пре­мії з еко­но­мі­ки Д.сті­гліц пи­сав: «Під­ви­ще­н­ня від­со­тко­вих ста­вок мо­же змен­ши­ти су­ку­пний по­пит, який мо­же за­галь­му­ва­ти еко­но­мі­ку та обме­жи­ти зро­ста­н­ня цін на де­які то­ва­ри й по­слу­ги. Але ці за­хо­ди са­мі по со­бі не мо­жуть зби­ти ін­фля­цію до за­пла­но­ва­но­го рів­ня, якщо тіль­ки став­ки не бу­дуть за­дер­ті до не­стер­пно­го рів­ня. На­при­клад, на­віть якщо гло­баль­ні ці­ни на енер­гію та про­ду­кти хар­чу­ва­н­ня збіль­шу­ва­ти­му­ться більш по­мір­ко­ва­но, ніж сьо­го­дні, і не так силь­но по­зна­ча­ти­му­ться на вну­трі­шніх ці­нах, то зни­же­н­ня за­галь­ної ін­фля­ції, на­при­клад, до 3% по­тре­бу­ва­ло б по­мі­тно­го зни­же­н­ня ін­ших цін. Пра­кти­чно на­пев­но це спри­чи­ни­ло б по­мі­тний еко­но­мі­чний спад і ви­со­кий рі­вень без­ро­бі­т­тя. Лі­ки ви­яви­ли­ся б не­без­пе­чні­ши­ми, ніж са­ма хво­ро­ба».

Зви­чай­но, Нац­банк зо­бов’яза­ний пра­гну­ти до ста­бі­лі­за­ції ін­фля­ції по­бли­зу за­да­но­го рів­ня. Ду­маю, цей рі­вень має ле­жа­ти в ді­а­па­зо­ні одно­зна­чних чи­сел — ближ­че до 5%. Але Нац­банк мо­же та­кож ба­жа­ти спри­я­н­ня еко­но­мі­чно­му зро­стан­ню на рів­ні ма­кси­маль­но­го по­тен­цій­но­го зро­ста­н­ня. Ста­бі­лі­за­ція змін­них ре­аль­но­го се­кто­ра, та­ких, як зро­ста­н­ня ви­ро­бни­цтва та зайня­тість на­се­ле­н­ня, не зав­жди вхо­дять у спи­сок ці­лей цен­тро­бан­ку ті­єї або ін­шої кра­ї­ни. Але ін­фля­цій­не тар­ге­ту­ва­н­ня мо­же ва­рі­ю­ва­ти­ся від жорс­тко­го, ко­ли цен­тро­банк уза­га­лі не хви­лю­ють про­бле­ми ре­аль­но­го се­кто­ра еко­но­мі­ки, до гну­чко­го, ко­ли він ви­яв­ляє про ньо­го пев­ну тур­бо­ту. З огля­ду на те, що ди­на­мі­чне зро­ста­н­ня еко­но­мі­ки — це те, чо­го че­кає від вла­ди на­род Укра­ї­ни, Нац­бан­ку по­трі­бно про­ду­ма­ти ва­рі­ант ви­ко­ри­ста­н­ня гну­чко­го ін­фля­цій­но­го тар­ге­ту­ва­н­ня, яке хо­ча б не пе­ре­шко­джа­ти­ме еко­но­мі­чно­му зро­стан­ню.

Що ва­жли­ві­ше — бо­роть­ба з ін­фля­ці­єю чи еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня? Про­бле­ми рів­но­цін­ні за зна­чу­щі­стю. То­му не­об­хі­дні ро­зум­ні ком­про­мі­си, які ви­клю­ча­ють пра­гне­н­ня до ви­ко­на­н­ня ли­ше одно­го зав­да­н­ня ці­ною ускла­днень при до­ся­гнен­ні ін­шо­го. Ко­ли я став­лю при­бі­чни­кам жорс­тко­го ін­фля­цій­но­го тар­ге­ту­ва­н­ня за­пи­та­н­ня: як при­ду­ше­н­ня ін­фля­ції спри­я­ти­ме зро­стан­ню еко­но­мі­ки, во­ни за­зви­чай від­по­від­а­ють — зав­дя­ки то­му, що еко­но­мі­чні аген­ти бу­дуть пе­ре­ко­на­ні в ці­но­вій ста­біль­но­сті, во­ни по­чнуть на­ро­щу­ва­ти ви­пуск про­ду­кції. Де­я­кою мі­рою з цим мо­жна по­го­ди­ти­ся, але са­ма по со­бі низь­ка ін­фля­ція жо­дним чи­ном не ви­рі­шить та­ких на­ших клю­чо­вих про­блем, як слаб­кий вну­трі­шній по­пит, те­хно­ло­гі­чна від­ста­лість, ви­со­ка енер­го­єм­ність і ма­те­рі­а­ло­міс­ткість. А кре­ди­ти з до­сту­пною від­со­тко­вою став­кою для ре­аль­но­го се­кто­ра еко­но­мі­ки до­по­мог­ти ви­рі­шен­ню цих про­блем мо­жуть.

Є ще одна при­чи­на, че­рез яку я стри­ма­но став­лю­ся до ін­фля­цій­но­го тар­ге­ту­ва­н­ня. Річ у тім, що цей ре­жим ха­ра­кте­ри­зу­є­ться обме­же­ни­ми дис­кре­цій­ни­ми мо­жли­во­стя­ми: пе­ред цен­тро­бан­ком сто­їть зав­да­н­ня утри­ма­ти ін­фля­цію на рів­ні ці­льо­во­го орі­єн­ти­ра. Однак не­за­ле­жно від то­го, з яки­ми ма­кро­еко­но­мі­чни­ми шо­ка­ми йо­му до­во­ди­ться зі­штов­ху­ва­ти­ся, він зо­бов’яза­ний ре­а­гу­ва­ти на них одна­ко­во: пра­гну­чи будь-що по­вер­ну­ти ін­фля­цію до за­да­ної ці­лі. Дії ЦБ на­пе­ред ви­зна­че­ні, от­же, по­збав­ле­ні гну­чко­сті. Не існує уні­вер­саль­них лі­ків від усіх хво­роб. На­при­клад, при мо­не­тар­но­му тар­ге­ту­ван­ні в цен­тро­бан­ку шир­ший спектр мо­жли­во­стей.

Хай там як, від­мов­ля­ти­ся від тар­ге­ту­ва­н­ня ін­фля­ції ми не мо­же­мо. У то­му чи­слі й то­му, що тар­ге­ту­ва­н­ня ін­фля­ції пе­ред­ба­че­но умо­ва­ми спів­ро­бі­тни­цтва Укра­ї­ни з МВФ, кре­ди­ти яко­го за­раз нам по­трі­бні. Але ми мо­же­мо пі­ді­йти до пи­та­н­ня більш гну­чко. Ме­ні ім­по­нує кла­си­фі­ка­ція ви­дів ін­фля­цій­но­го тар­ге­ту­ва­н­ня, яку на­во­дять у сво­їй пра­ці еко­но­мі­сти МВФ А.ка­рар і М.сто­ун:

— пов­но­цін­не ін­фля­цій­не тар­ге­ту­ва­н­ня;

— екле­кти­чне ін­фля­цій­не тар­ге­ту­ва­н­ня;

— по­лег­ше­не ін­фля­цій­не тар­ге­ту­ва­н­ня.

У дер­жа­вах, де за­сто­со­ву­є­ться пов­но­цін­не ін­фля­цій­не тар­ге­ту­ва­н­ня, цен­траль­ні бан­ки ма­ють ви­со­кий або близь­кий до ньо­го рі­вень до­ві­ри з бо­ку рин­ко­вих грав­ців і на­се­ле­н­ня, чі­тко ви­зна­ча­ють ці­льо­вий по­ка­зник ін­фля­ції на пев­ний пе­рі­од із жорс­тким зо­бов’яза­н­ням йо­го до­три­му­ва­ти­ся. Пов­но­цін­не тар­ге­ту­ва­н­ня ін­фля­ції пе­ред­ба­чає ви­со­кий сту­пінь транс­па­рен­тно­сті дій і від­по­від­аль­но­сті цен­тро­бан­ку за прийня­ті ним рі­ше­н­ня. Пер­шою пов­но­цін­не ін­фля­цій­не тар­ге­ту­ва­н­ня по­ча­ла ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти Но­ва Зе­лан­дія у 1989 р., крім неї, цей ре­жим за­сто­со­ву­ва­ли Бра­зи­лія, Ка­на­да, Че­хія, Нор­ве­гія, Поль­ща, Шве­ція, Ве­ли­ка Бри­та­нія, Пів­ден­на Афри­ка та де­які ін­ші кра­ї­ни. Як пра­ви­ло, уста­нов­ле­ний ді­а­па­зон ці­льо­во­го орі­єн­ти­ра при пов­но­цін­но­му тар­ге­ту­ван­ні ін­фля­ції ста­но­вить від 0 до 3%.

Екле­кти­чне ін­фля­цій­не тар­ге­ту­ва­н­ня дає мо­жли­вість під­три­му­ва­ти ін­фля­цію на до­сить низь­ко­му ста­біль­но­му рів­ні без жорс­ткої від­по­від­аль­но­сті що­до її ці­льо­во­го рів­ня. Це мо­жли­во за умов ви­со­кої фі­нан­со­вої ста­біль­но­сті й дає змо­гу під­три­му­ва­ти на на­ле­жно­му рів­ні й ін­ші ма­кро­еко­но­мі­чні змін­ні, та­кі, як зайня­тість, еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня, пла­ті­жний ба­ланс то­що. Екле­кти­чне ІТ ви­ко­ри­сто­ву­ють по­над два де­ся­тки кра­їн, вклю­ча­ю­чи та­кі, як Ал­жир, Ін­до­не­зія, Ру­му­нія, Сін­га­пур, Сло­вач­чи­на, Швей­ца­рія, Япо­нія та ін­ші.

По­лег­ше­не ін­фля­цій­не тар­ге­ту­ва­н­ня роз­гля­да­є­ться як пе­ре­хі­дний ре­жим, що пра­кти­ку­є­ться в де­яких кра­ї­нах, що роз­ви­ва­ю­ться, у пе­рі­од здій­сне­н­ня стру­ктур­них еко­но­мі­чних ре­форм. Йо­го осо­бли­вість по­ля­гає в то­му, що гро­шо­ва вла­да по­ві­дом­ляє ши­ро­кі ймо­вір­ні ме­жі ко­ли­вань ін­фля­ції, але фа­кти­чно во­ни не є жорс­тким зо­бов’яза­н­ням і без­умов­ним ці­льо­вим орі­єн­ти­ром гро­шо­во­кре­ди­тної по­лі­ти­ки. По­лег­ше­не ІТ пе­ред­ба­чає біль­шу не­про­зо­рість рі­шень цен­тро­бан­ку, ніж при пов­но­цін­но­му та екле­кти­чно­му ре­жи­мах, і по­рів­ня­но не­ви­со­кий рі­вень до­ві­ри до орі­єн­ти­рів з бо­ку су­спіль­ства.

По су­ті, ни­ні в Укра­ї­ні діє по­лег­ше­не ін­фля­цій­не тар­ге­ту­ва­н­ня. З ча­сом нам уда­сться пе­ре­йти спо­ча­тку до екле­кти­чно­го (ду­маю, та­кий ре­жим мо­же ді­я­ти в 2019–2020 рр.), а по­тім і до пов­но­цін­но­го (по­чи­на­ю­чи з 2021 р.) ІТ. Але ми ма­є­мо ско­ри­ста­ти­ся тим, що екле­кти­чне ін­фля­цій­не тар­ге­ту­ва­н­ня до­зво­ляє при­ді­ля­ти ува­гу й про­бле­мам еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня.

Д.сті­гліц у стат­ті «Тар­ге­ту­ва­н­ня ін­фля­ції — ви­про­бу­ва­н­ня ре­аль­ні­стю» ствер­джує та­ке: «Бо­роть­ба зі зро­ста­н­ням цін на про­ду­кти хар­чу­ва­н­ня та енер­гію — скла­дна спра­ва. Осла­бле­на еко­но­мі­ка й більш ви­со­ке без­ро­бі­т­тя, до яких при­зво­дить тар­ге­ту­ва­н­ня ін­фля­ції, по­мір­ко­ва­но впли­ва­ють на ін­фля­цію, але ускла­дню­ють ви­жи­ва­н­ня в цих і без то­го важ­ких умо­вах». Не вар­то ігно­ру­ва­ти то­чку зо­ру Но­бе­лів­сько­го ла­у­ре­а­та. Щоб у спро­бі при­ду­ши­ти ін­фля­цію не зро­би­ти те са­ме й від­но­сно еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня, тем­пи яко­го нам не­об­хі­дно на­ро­щу­ва­ти.

Бо­г­дан Да­ни­ли­шин

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.