Се­ло дрей­фує…

Dzerkalo Tizhnya - - ТИ­ТУЛЬ­НЫЙ ЛИСТ - Оль­га ПО­ПО­ВА

В Укра­ї­ні вже три­ва­лий час від­бу­ва­ю­ться істо­тні пе­ре­тво­ре­н­ня: то аграр­не ре­фор­му­ва­н­ня, а от те­пер ре­фор­ма мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня і те­ри­то­рі­аль­ної ор­га­ні­за­ції вла­ди. Уна­слі­док остан­ньої утво­рю­ю­ться об’єд­на­ні те­ри­то­рі­аль­ні гро­ма­ди (ОТГ), які вклю­ча­ють мі­сто як адмі­ні­стра­тив­ний центр і при­ле­глі сіль­ські ра­йо­ни.

По фа­кту фор­му­ю­ться мі­сько-сіль­ські кон­ти­ну­у­ми, і фор­маль­но на­чеб­то від­бу­ва­є­ться збли­же­н­ня (кон­вер­ген­ція) мі­ста і се­ла. Хо­ча по­де­ко­ли важ­ко по­до­ла­ти їх ди­вер­ген­цію че­рез за­над­то від­мін­ні рів­ні роз­ви­тку і спосо­би жи­т­тя, роз­хо­дже­н­ня ін­те­ре­сів жи­те­лів, ко­ли, як ка­жуть, для на­се­ле­н­ня ве­ли­ких міст ва­жли­вий курс ва­лют, а у се­лах — уро­жай кар­то­плі. Об’єд­ну­валь­ною ме­тою є пра­гне­н­ня жи­ти кра­ще. Але по­ки що оче­ви­дні­шим є пре­ва­лю­ва­н­ня су­то те­ри­то­рі­аль­но орі­єн­то­ва­но­го під­хо­ду при ство­рен­ні ОТГ і мен­шою мі­рою — се­кто­раль­но­го, тоб­то по­шу­ку тих еко­но­мі­чних ве­кто­рів, які ста­ли б драй­ве­ра­ми роз­ви­тку та­ких мі­сько­сіль­ських фор­му­вань.

Як най­кра­ще ре­а­лі­зу­ва­ти фун­кціо­наль­ну вза­є­мо­пов’яза­ність сіль­ських і мі­ських ра­йо­нів для гар­мо­ні­зо­ва­но­го їх про­гре­су і управ­ля­ти так, щоб ці змі­ни не тіль­ки бу­ли на ко­ристь ур­ба­ні­за­ції, що більш оче­ви­дно, а й за­без­пе­чу­ва­ли б і про­гре­су­ю­чий аграр­ний та сіль­ський роз­ви­ток? За­пи­тань біль­ше, ніж від­по­від­ей. Як один із ва­рі­ан­тів, Про­до­воль­ча і сіль­сько­го­спо­дар­ська ор­га­ні­за­ція ООН (ФАО) орі­єн­тує на ви­ко­ри­ста­н­ня агро­те­ри­то­рі­аль­но­го під­хо­ду — по­єд­на­н­ня те­ри­то­рі­аль­но­го і се­кто­раль­но­го під­хо­дів, за яко­го вда­є­ться до­сяг­ти за­галь­но­го про­гре­су вза­є­мо­пов’яза­но­го роз­ви­тку сіль­ських і мі­ських ра­йо­нів.

За роз­ра­хун­ка­ми ФАО з ви­ко­ри­ста­н­ням ко­е­фі­ці­єн­та агло­ме­ра­ції, в Укра­ї­ні мі­сько­сіль­ська зо­на (мі­ські ра­йо­ни ра­зом із сіль­ськи­ми, які пе­ре­бу­ва­ють у зо­ні впли­ву) ве­ли­ких міст охо­плює 39% на­се­ле­н­ня, зо­на ма­лих міст і се­лищ — 58, зо­на від­да­ле­них сіль­ських ра­йо­нів (гли­бин­ка) — 3% на­се­ле­н­ня. У сіль­ських ра­йо­нах про­жи­ває 25% укра­їн­ців, при цьо­му 10% — у ра­йо­нах, близь­ко при­ле­глих до ве­ли­ких міст, 12% — до ма­лих міст і се­лищ. От­же, Укра­ї­на ха­ра­кте­ри­зу­є­ться агло­ме­ра­цій­ним ску­пче­н­ням по­се­лень і не­ве­ли­кою сіль­ською гли­бин­кою з пев­ною сіль­ською ізо­ля­ці­єю. Стру­кту­ра укра­їн­сько­го сіль­сько-мі­сько­го кон­ти­ну­у­му май­же від­по­від­ає єв­ро­пей­сько­му.

Те, що май­же все на­се­ле­н­ня Укра­ї­ни про­жи­ває в ме­жах і у зо­ні впли­ву ве­ли­ких і ма­лих міст та се­лищ, за­свід­чує, що остан­ні впли­ва­ють на змі­ну рів­ня жи­т­тя у сіль­ських ра­йо­нах. Але оче­ви­дно й те, що у де­яких ви­пад­ках мі­сто дій­сно «під­тя­гну­ло» до се­бе се­ло, в ін­ших — мі­сто швид­ше опу­сти­ло­ся за рів­нем роз­ви­тку до се­ла, фор­му­ю­чи зо­ну ре­пре­сив­но­сті. При цьо­му є зо­ни з тра­ди­цій­но мі­цним се­лом, де лю­ди жи­вуть не бі­дні­ше, ніж у мі­сті, з до­бре впо­ряд­ко­ва­ною ін­фра­стру­кту­рою.

Ва­жли­во усві­дом­лю­ва­ти на­слід­ки для сіль­сько­го на­се­ле­н­ня й сіль­сько­го роз­се­ле­н­ня та­ко­го їх «стя­гу­ва­н­ня» до міст як мі­кро­по­лю­сів роз­ви­тку. Як по­ка­зує до­свід кра­їн Ла­тин­ської Аме­ри­ки, су­то те­ри­то­рі­аль­ні під­хо­ди до роз­ви­тку за­без­пе­чи­ли еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня і ско­ро­че­н­ня мас­шта­бів бі­дно­сті чи по­лі­пше­н­ня роз­по­ді­лу до­хо­дів ли­ше в тре­ти­ні ви­пад­ків. Від­так, акту­а­лі­зу­є­ться по­шук драй­ве­рів вза­є­мо­пов’яза­но­го роз­ви­тку мі­ста і се­ла, що за­без­пе­чи­ло б за­галь­ний про­грес су­спіль­но­го роз­ви­тку.

У ми­ну­ло­му пе­ре­орі­єн­та­ція еко­но­мі­ки з сіль­сько­го го­спо­дар­ства на про­ми­сло­вість і по­слу­ги, збіль­ше­н­ня про­ду­ктив­но­сті в усіх цих се­кто­рах за­кла­ли осно­ву по­зи­тив­ної ди­на­мі­ки су­спіль­но­го роз­ви­тку. Ре­зуль­та­том чо­го ста­ли мас­шта­бна мі­гра­ція із сіль­ських ра­йо­нів у мі­ста і ско­ро­че­н­ня за­галь­ної бі­дно­сті. Ни­ні ха­ра­ктер­ні для ХХІ ст. про­бле­ми вка­зу­ють на те, що си­ту­а­ція скла­да­ти­ме­ться по-ін­шо­му. Мо­жли­во­сті ін­ду­стрі­а­лі­за­ції, яка бу­ла основ­ним ка­та­лі­за­то­ром пе­ре­тво­рень у ми­ну­ло­му, те­пер зна­чною мі­рою ви­чер­па­но. До то­го ж ши­ро­ко­мас­шта­бна ін­тен­си­фі­ка­ція сіль­сько­го го­спо­дар­ства з ви­ко­ри­ста­н­ням зна­чних об­ся­гів за­лу­че­них ре­сур­сів при­зве­ла до сер­йо­зних еко­ло­гі­чних на­слід­ків, вклю­ча­ю­чи ма­со­ве зне­лі­сне­н­ня, ви­сна­же­н­ня ´рун­тів і во­дних дже­рел, що вже ускла­дню­ють ни­ні­шні пе­ре­тво­ре­н­ня. По­трі­бно зни­зи­ти об­сяг ви­ко­ри­сто­ву­ва­них ре­сур­сів без шко­ди для вро­жа­їв. Це по-пер­ше.

По-дру­ге, лю­ди, пе­ре­ста­ю­чи за­йма­ти­ся низь­ко­про­ду­ктив­ною сіль­сько­го­спо­дар­ською пра­цею, пе­ре­хо­дять пе­ре­ва­жно у сфе­ру не­фор­маль­ної зайня­то­сті у мі­стах, де про­ду­ктив­ність теж низь­ка. Від­так, пе­ре­ва­ги та­ких змін не­зна­чні, і акту­а­лі­зу­є­ться зав­да­н­ня — да­ти лю­дям біль­ше шан­сів для роз­ви­тку у сіль­ських ра­йо­нах. Роз­ши­ри­ти зайня­тість по­за сіль­ським го­спо­дар­ством мо­же роз­ви­ток агро­про­ми­сло­во­сті, зокре­ма, пе­ре­роб­ки, па­ку­ва­н­ня, збе­рі­га­н­ня, роз­по­ді­лу і збу­ту про­до­воль­ства. Цей се­ктор ви­рі­зня­є­ться ви­щою тру­до­міс­ткі­стю і про­ду­ктив­ні­стю пра­ці, ви­пу­ска­ю­чи про­ду­кцію з ви­со­кою до­да­ною вар­ті­стю. Тим са­мим за­без­пе­чу­ю­ться мо­жли­во­сті для все­о­хо­плю­ю­чих пе­ре­тво­рень сіль­ських те­ри­то­рій у зв’яз­ці з об­слу­го­ву­ю­чи­ми мі­ськи­ми ра­йо­на­ми.

До цьо­го ча­су ма­лі мі­ста пе­ре­ва­жно бу­ли пла­тфор­мою для роз­ви­тку не­сіль­сько­го­спо­дар­ських се­гмен­тів сіль­ської еко­но­мі­ки. Однак де­да­лі оче­ви­дні­шою є до­ціль­ність роз­мі­ще­н­ня про­ми­сло­во­сті, зокре­ма агро­про­ми­сло­во­сті, у сіль­ських ра­йо­нах. За остан­ні­ми до­слі­дже­н­ня­ми, зро­ста­н­ня не­сіль­сько­го­спо­дар­ських се­кто­рів еко­но­мі­ки у сіль­ських ра­йо­нах біль­шою мі­рою спри­яє ско­ро­чен­ню сіль­ської бі­дно­сті, ніж зро­ста­н­ня у ма­лих мі­стах.

Ві­до­мо, що у Ки­таї за ве­ли­кої час­тки сіль­сько­го на­се­ле­н­ня одно­ча­сно з роз­ви­тком се­ре­дніх за роз­мі­ром міст і мас­шта­бною сіль­сько-мі­ською мі­гра­ці­єю сти­му­лю­ва­ла­ся ін­ду­стрі­а­лі­за­ція сіль­ських ра­йо­нів і роз­ви­ток сіль­сько-мі­ських під­при­ємств. Фер­ме­рам, які при­пи­ня­ли за­йма­ти­ся сіль­ським го­спо­дар­ством, на­да­ва­ла­ся ро­бо­та у про­ми­сло­во­му ви­ро­бни­цтві у сіль­ській мі­сце­во­сті. Час­тка сіль­ських ра­йо­нів в об­ся­зі ви­пу­ску про­ду­кції про­ми­сло­во­сті кра­ї­ни зро­сла з 14% у 1980 р. до 70% — у 2002-му.

От­же, осо­бли­ві­стю ни­ні­шніх пе­ре­тво­рень сіль­ських ра­йо­нів є їх ур­ба­ні­за­ція не ли­ше че­рез ство­ре­н­ня умов про­жи­ва­н­ня, як у мі­стах, а й че­рез роз­ви­ток не­сіль­сько­го­спо­дар­ської сфе­ри при­кла­да­н­ня пра­ці. За та­ких умов сіль­ське на­се­ле­н­ня мо­же ди­вер­си­фі­ку­ва­ти дже­ре­ла зайня­то­сті та до­хо­дів і при цьо­му про­жи­ва­ти та пра­цю­ва­ти у сіль­ській мі­сце­во­сті. А ін­ве­сти­ції в осві­ту, охо­ро­ну здо­ров’я, ко­му­ні­ка­ції, мі­сця від­по­чин­ку в не­ве­ли­ких мі­стах і се­ли­щах, які рів­но­мір­но роз­по­ді­ле­ні по те­ри­то­рії кра­ї­ни, до­по­мо­жуть зни­зи­ти мі­гра­цію у ме­га­по­лі­си.

Но­ві акцен­ти сто­су­ю­ться й аграр­но­го роз­ви­тку. Ор­га­ні­за­ція еко­но­мі­чно­го спів­ро­бі­тни­цтва і роз­ви­тку (ОЕ­СР) об´рун­ту­ва­ла Но­ву па­ра­ди­гму роз­ви­тку сіль­сько­го­спо­дар­ських ра­йо­нів з ви­ко­ри­ста­н­ням зв’яз­ків з мі­ськи­ми ра­йо­на­ми. ФАО теж орі­єн­тує на агро­те­ри­то­рі­аль­ний під­хід з по­си­ле­н­ням зв’яз­ків сіль­ських ра­йо­нів осо­бли­во з ма­ли­ми мі­ста­ми, ви­зна­ю­чи їх сти­му­лю­ю­чу роль як зв’язної лан­ки. Агро­те­ри­то­рі­аль­ний під­хід по-но­во­му За ре­а­лі­за­ції агро­те­ри­то­рі­аль­но­го під­хо­ду у рам­ках стра­те­гій сіль­сько-мі­сько­го роз­ви­тку ОТГ ефе­ктив­ні­ше мо­же ви­рі­шу­ва­ти­ся зав­да­н­ня за­без­пе­че­н­ня які­сним про­до­воль­ством мі­ських спо­жи­ва­чів, оскіль­ки лан­цю­ги по­ста­ча­н­ня бу­дуть ко­ро­тши­ми. Зв’яз­ки між мі­ськи­ми цен­тра­ми і їх «об­слу­го­ву­ю­чи­ми» сіль­ськи­ми ра­йо­на­ми — ті­сні­ши­ми, ко­ор­ди­на­ція і ор­га­ні­за­цій­на ро­бо­та — кра­щи­ми. Фор­му­є­ться не­об­хі­дна ін­фра­стру­кту­ра, як то сіль­ські до­ро­ги, склад­ські при­мі­ще­н­ня з хо­ло­диль­ни­ми уста­нов­ка­ми, опто­ві рин­ки то­що. Ін­ве­сти­ції у цю ін­фра­стру­кту­ру ге­не­ру­ва­ти­муть зайня­тість у сіль­сько­му го­спо­дар­стві і не­сіль­сько­го­спо­дар­ських га­лу­зях.

Уже за­раз ба­га­то пе­ре­ро­бни­ків сіль­сько­го­спо­дар­ської си­ро­ви­ни пра­гнуть ку­пу­ва­ти і пев­ним чи­ном кон­тро­лю­ва­ти агро­під­при­єм­ства, вклю­ча­ю­чи їх у свої те­хно­ло­гі­чні лан­цю­ги та по­став­ля­ю­чи їм за­со­би та обла­дна­н­ня. Чи по­си­лює та­ка ін­те­гра­ція мі­ських під­при­ємств з сіль­ськи­ми го­спо­дар­ства­ми еко­но­мі­чну кон­вер­ген­цію мі­ста і се­ла, пи­та­н­ня спір­не. Бо, крім збли­же­н­ня фор­ми ор­га­ні­за­ції ді­яль­но­сті, роз­рив між мі­ськи­ми і сіль­ськи­ми під­при­єм­ства­ми у фі­нан­со­вих ре­зуль­та­тах, зар­пла­тах пра­ців­ни­ків то­що збе­рі­га­є­ться, а ча­сом і збіль­шу­є­ться.

Ра­зом з тим мо­жуть фор­му­ва­ти­ся ряд ви­кли­ків для агро­ви­ро­бни­цтва у сіль­ських ра­йо­нах. По-пер­ше, змі­цню­ва­ти­ме­ться агро­се­ктор у при­мі­ських зо­нах, осо­бли­во ви­рі­зня­ю­чись на тлі де­гра­да­ції на пе­ри­фе­рії. По-дру­ге, по­си­лю­ва­ти­ме­ться ви­ті­сне­н­ня ма­лих го­спо­дарств у на­пів­при­мі­ську­на­пів­пе­ри­фе­рій­ну зо­ну. Як пра­ви­ло, у при­мі­ській зо­ні під­ви­ще­н­ня при­бу­тко­во­сті рин­ків кон­цен­трує ви­ро­бни­цтво у ве­ли­ких ко­мер­цій­них під­при­єм­ствах, ри­нок де­да­лі біль­ше роз­ша­ро­вує під­при­єм­ства і ці­лі ра­йо­ни на лі­де­рів і ау­тсай­де­рів. То­му по­трі­бно ве­сти спе­ці­аль­ну ро­бо­ту що­до кра­щої ко­ор­ди­на­ції ма­лих ви­ро­бни­ків і їх груп з мі­ськи­ми спо­жи­ва­ча­ми ви­ро­блю­ва­ної ни­ми які­сної про­ду­кції.

Одно­зна­чно не­об­хі­дне стра­те­гі­чне пла­ну­ва­н­ня. Су­ча­сний агро­те­ри­то­рі­аль­ний під­хід має ряд но­вих ме­ха­ні­змів що­до на­ла­го­дже­н­ня зв’яз­ків між мі­ськи­ми і сіль­ськи­ми ра­йо­на­ми. Це агро­про­ми­сло­ві ко­ри­до­ри, агро­кла­сте­ри, агро­про­ми­сло­ві пар­ки, осо­бли­ві еко­но­мі­чні зо­ни з орі­єн­та­ці­єю на сіль­ське го­спо­дар­ство, ін­ку­ба­то­ри агро­бі­зне­су. Та­кі ме­ха­ні­зми зда­тні фор­му­ва­ти спри­я­тли­ві умо­ви для роз­ви­тку тру­до­міс­тких ви­дів агро­про­ми­сло­вої ді­яль­но­сті з ви­со­кою до­да­ною вар­ті­стю, що ва­жли­во для Укра­ї­ни. І до­бре, щоб во­ни, ба­зу­ю­чись на те­ри­то­рії об’єд­на­них те­ри­то­рі­аль­них гро­мад, ра­йо­нів чи ре­гіо­нів, ви­ва­же­но по­єд­ну­ва­лись у рам­ках про­грам роз­ви­тку про­до­воль­чої си­сте­ми кра­ї­ни.

По­ки що ж пев­на ро­бо­та ве­де­ться що­до роз­ви­тку агро­кла­сте­рів. Не гу­сто від­по­від­них агро­те­ри­то­рі­аль­них іні­ці­а­тив як на дер­жав­но­му рів­ні, так і в роз­ро­блю­ва­них стра­те­гі­ях роз­ви­тку ОТГ. Є ли­ше при­кла­ди ве­ли­ких при­ва­тних агро­те­ри­то­рі­аль­них ін­ве­сти­цій в ін­фра­стру­кту­ру під­при­єм­ства­ми агро­хол­дин­го­во­го ти­пу, зокре­ма, схо­ви­ща, транс­порт­ні тер­мі­на­ли то­що. То­ді як ва­жли­во роз­ши­рю­ва­ти так зва­ну ін­фра­стру­кту­ру «остан­ньо­го кі­ло­ме­тра», а са­ме — в сіль­ських ра­йо­нах, щоб по­кра­щи­ти транс­пор­ту­ва­н­ня ви­ро­ще­ної аграр­ної про­ду­кції ма­лих ви­ро­бни­ків, за­без­пе­чи­ти ін­те­гра­цію цих ра­йо­нів у ви­ро­бни­чо-збу­то­ві лан­цю­ги по­ста­ча­н­ня про­до­воль­ства мі­ським жи­те­лям і на екс­порт. Зво­ро­тний бік ме­да­лі Кіль­ка слів що­до ви­ко­ри­ста­н­ня сіль­ської мі­сце­во­сті су­то як ба­зи для то­вар­но­го від­чу­же­н­ня ви­ро­блю­ва­ної аграр­ної про­ду­кції та вплив на сіль­ське роз­се­ле­н­ня. Та­кий ці­льо­вий під­хід уже має мі­сце в Укра­ї­ні, і він при­звів до змін у си­сте­мі агро­ви­ро­бни­цтва. За­галь­на ево­лю­цій­на ло­гі­ка та­ка: за змі­на­ми у агро­ви­ро­бни­цтві від­бу­ду­ться змі­ни у стру­кту­рі агро­ланд­ша­фту з подаль­шим без­по­се­ре­днім впли­вом на фор­ми сіль­сько­го роз­се­ле­н­ня. Ево­лю­ція роз­се­ле­н­ня слі­дує за ево­лю­ці­єю спосо­бів сіль­сько­го­спо­дар­сько­го ви­ро­бни­цтва і спосо­бів ді­яль­но­сті лю­ди­ни. Але не так швид­ко.

Оче­ви­дно, що агро­ви­ро­бни­ча ді­яль­ність під­при­ємств агро­хол­дин­го­во­го ти­пу з ла­ти­фун­дист­ським ти­пом го­спо­да­рю­ва­н­ня (кон­цен­тра­ція зем­ле­ко­ри­сту­ва­н­ня у ве­ли­ких мас­шта­бах, мо­но­куль­ту­ри­за­ція, ви­со­ка то­вар­ність) при­зво­дить до від­но­сно­го сіль­сько­го пе­ре­на­се­ле­н­ня. На­віть не­до­ста­тньо на­се­ле­ні сіль­ські ра­йо­ни, де та­кі го­спо­дар­ства ве­дуть свою ді­яль­ність, ви­яв­ля­ю­ться пе­ре­на­се­ле­ни­ми, бо ли­ше не­зна­чна ча­сти­на до­хо­дів від їх ді­яль­но­сті ді­ста­є­ться сіль­госп­пра­ців­ни­кам, при цьо­му це не­ве­ли­ка ча­сти­на всіх сіль­ських жи­те­лів. Лю­ди їдуть із се­ла, се­ла зне­лю­дні­ють. Бо фор­ми го­спо­да­рю­ва­н­ня агро­хол­дин­го­во­го ти­пу не ма­ють на ме­ті за­без­пе­чу­ва­ти існу­ва­н­ня на­се­ле­н­ня на обро­блю­ва­них те­ри­то­рі­ях. До­хід, збут про­ду­кції на рів­ні кіль­ка­ра­зо­во­го пе­ре­ви­ще­н­ня роз­мі­ру на­ціо­наль­но­го спо­жи­ва­н­ня — це за ни­ми.

Су­то то­вар­не сіль­ське го­спо­дар­ство (за ти­пом ар­ген­тин­сько­го зер­но­во­го ріль­ни­цтва, ка­над­ських пре­рій), орі­єн­то­ва­не на сві­то­вий ри­нок, від­рі­зня­є­ться від то­вар­них форм тра­ди­цій­но­го го­спо­дар­ства, що сфор­му­ва­ли­ся шля­хом по­сту­по­во­го роз­ви­тку аграр­ної еко­но­мі­ки. Бо, як пра­ви­ло, ви­ко­ри­сто­вує зем­лі, де на­се­ле­н­ня від­су­тнє або по­пе­ре­дньо зі­гна­не з них. В Укра­ї­ні та­ких не­за­се­ле­них зе­мель пра­кти­чно не­має, тож се­лян і сіль­ських жи­те­лів ви­га­ня­ють зі сво­єї зем­лі та по­се­лень (або ж до­во­дять їх до ло­гі­чно­го краю), ство­рю­ю­чи не­стер­пні умо­ви про­жи­ва­н­ня вна­слі­док ве­де­н­ня еко­ло­гі­чно не­без­пе­чних агро­ви­ро­бництв. Для при­кла­ду, це від­бу­ва­є­ться у ря­ді сіл Тро­стя­не­цько­го ра­йо­ну Він­ни­цької обла­сті, де здій­снює і пла­нує роз­ши­рю­ва­ти свою ді­яль­ність з ви­ро­бни­цтва ку­ря­ти­ни агро­ін­ду­стрі­аль­ний хол­динг «Ми­ро­нів­ський хлі­бо­про­дукт», у Ка­лу­сько­му ра­йо­ні Іва­но-фран­ків­ської обла­сті, де здій­снює ді­яль­ність з ви­ро­бни­цтва сви­ни­ни «Гу­двел­лі Укра­ї­на» (до 16 бе­ре­зня 2018 р. — «Да­но­ша»).

«Се­ло май­бу­тньо­го» для де­яких сіль­сько­го­спо­дар­ських «ін­ве­сто­рів» ви­гля­дає ли­ше як при­да­ток до ін­ду­стрі­а­лі­зо­ва­но­го аграр­но­го ви­ро­бни­цтва. Один з ко­ли­шніх вла­сни­ків агро­хол­дин­гу ви­слов­лю­вав­ся так: «Се­ло, як прийня­то ро­зу­мі­ти се­ло, існу­ва­ти не по­вин­но. Ми мо­же­мо зі­бра­ти лю­дей, по­бу­ду­ва­ти їм со­ці­аль­ні мі­сте­чка за бю­дже­тні ко­шти, і не­хай там лю­ди жи­вуть. Упо­ряд­ко­ва­ні дво­по­вер­хо­ві бу­дин­ки. Лю­дей по­хи­ло­го ві­ку — на пер­ші по­вер­хи, мо­лод­ших — на дру­гі». Бе­з­апе­ля­цій­ні твер­дже­н­ня, що зне­ва­жа­ють дум­ку са­мих се­лян, які вже ни­ні об­би­ва­ють по­ро­ги вла­дних ін­сти­ту­цій, щоб від­сто­я­ти свої пра­ва жи­ти у сво­їх се­лах — еко­ло­гі­чно чи­стих і впо­ряд­ко­ва­них.

А от про­дов­же­н­ня про те, що «по­трі­бно об’єд­на­ти три­чо­ти­ри ти­ся­чі жи­те­лів у єди­ний центр…» десь пе­ре­гу­ку­є­ться з ви­слов­лю­ва­н­ня­ми при­че­тних до ни­ні­шньої ре­фор­ми осіб — «об’єд­на­ти ре­сур­си, люд­ський ін­те­лект, май­но, зем­лю для то­го, щоб бу­ти при­ва­бли­ви­ми для ін­ве­сто­ра, та­ким чи­ном змо­же­мо якраз збе­рег­ти се­ла». Однак, якщо слі­ду­ва­ти ме­ті ли­ше «при­ва­бли­во­сті для ін­ве­сто­рів», то у ре­фор­ма­цій­них про­це­сах мо­жна вба­ча­ти пра­гне­н­ня змен­ши­ти їхні транс­а­кцій­ні ви­тра­ти і об­сяг со­ці­аль­ної від­по­від­аль­но­сті пе­ред на­се­ле­н­ням сіл. То­ді слід на­га­да­ти, що основ­на ме­та ре­фор­ми, як ви­зна­че­но у Кон­це­пції ре­фор­му­ва­н­ня мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня і те­ри­то­рі­аль­ної ор­га­ні­за­ції вла­ди в Укра­ї­ні від 2014 р., — ство­ре­н­ня і під­трим­ка пов­но­цін­но­го жит­тє­во­го се­ре­до­ви­ща для гро­ма­дян.

Оче­ви­дно, що за ни­ні­шньо­го об’єд­на­н­ня у рам­ках мі­ських і се­ли­щних те­ри­то­рі­аль­них гро­мад ве­ли­кої кіль­ко­сті сіл не мо­жна допу­сти­ти чер­го­во­го ви­зи­ску­ва­н­ня цих сіл, по­трі­бно зна­хо­ди­ти шля­хи для со­ці­аль­но-еко­но­мі­чно­го їх збли­же­н­ня з мі­ста­ми і се­ли­ща­ми. Не вар­то по­ля­ри­зу­ва­ти роз­ви­ток і са­мо­го се­ла, якщо шир­ше — по­за­мі­сько­го про­сто­ру. Не ви­прав­да­но при­швид­шу­ва­ти і будь-яки­ми за­со­ба­ми сти­му­лю­ва­ти ур­ба­ні­за­цію, во­на і так об’єктив­но про­су­ва­є­ться. Бо ку­му­ля­тив­ний ефект роз­ви­тку міст і сіл на осно­ві не­о­кон­вер­ген­тних під­хо­дів зда­тний за­без­пе­чи­ти за­галь­но­су­спіль­ний про­грес.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.