Би­тва за тран­зит,

Або «Пів­ні­чний по­тік-2» як яблу­ко роз­бра­ту

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Оле­ксандр ХАРЧЕНКО, ди­ре­ктор Цен­тру до­слі­джень енер­ге­ти­ки

Рі­ше­н­ня Сток­гольм­сько­го ар­бі­тра­жу в спо­рі «На­фто­га­зу» з «Газ­про­мом» на ко­ристь укра­їн­ської ком­па­нії — за ве­ли­ким ра­хун­ком, сти­мул ефе­ктив­но про­ти­ді­я­ти ро­сій­ській га­зо­вій мо­но­по­лії в Укра­ї­ні та Єв­ро­пі. Зу­пи­ни­ти бу­дів­ни­цтво «Пів­ні­чно­го по­то­ку­2» — зав­да­н­ня на по­ря­док скла­дні­ше. Без кон­со­лі­да­ції зу­силь Єв­ро­пи, вклю­ча­ю­чи Укра­ї­ну, і со­ю­зни­ків у США не обі­йти­ся. Що зро­би­ла Укра­ї­на і що по­трі­бно та ще мо­жна зро­би­ти? «Ро­сі­я­ни зби­ра­ю­ться бу­ду­ва­ти «Мер­се­дес», а ми — «За­по­ро­жець». Ця фра­за де­пу­та­та Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни кон­ста­тує прі­о­ри­те­ти й успі­хи пу­тін­ської Ро­сії в ін­фор­ма­цій­ній (і не тіль­ки) вій­ні за «Пів­ні­чний по­тік-2» (ПП-2).

Не­що­дав­нє звер­не­н­ня Вер­хов­ної Ра­ди до єв­ро­пей­ців про не­при­пу­сти­мість ре­а­лі­за­ції цьо­го про­ро­сій­сько­го про­е­кту бу­ло прийня­те на тлі са­мо­за­бу­тньо­го пі­а­ру окре­мих де­пу­та­тів (до­ста­тньо про­чи­та­ти сте­но­гра­му цьо­го до­ле­но­сно­го для укра­їн­ської га­зо­транс­порт­ної си­сте­ми за­сі­да­н­ня пар­ла­мен­ту), що не ро­бить їм че­сті, хоч би як во­ни роз­пи­на­ли­ся за ін­те­ре­си Укра­ї­ни. Хо­ча лі­пше пі­зно, ніж ні­ко­ли. У ни­ні­шній си­ту­а­ції Укра­ї­ні по­трі­бна кон­со­лі­да­ція ма­кси­маль­них зу­силь пре­зи­ден­та, пар­ла­мен­ту, уря­ду, без­по­се­ре­дньо Мі­ні­стер­ства за­кор­дон­них справ, «На­фто­га­зу Укра­ї­ни», про­фе­сій­них екс­пер­тів і всьо­го спів­то­ва­ри­ства. Про­бні ку­лі «Газ­про­му» у єв­ро­пей­ську лу­зу Про­ти­сто­я­н­ня Ро­сії з Укра­ї­ною, а по­тім мас­шта­бна енер­ге­ти­чна вій­на РФ про­ти всіх га­зо­тран­зи­тних ком­па­ній і дер­жав роз­по­ча­ли­ся за­дов­го до по­ча­тку бу­дів­ни­цтва пер­шо­го «Пів­ні­чно­го по­то­ку».

Із 2004-го по на­ро­ста­ю­чій до 2006-го та 2009-го всі­ма спосо­ба­ми «Газ­пром» не ли­ше нав’язу­вав єв­ро­пей­цям ле­ген­ду про за­ста­рі­лу й не­на­дій­ну укра­їн­ську га­зо­транс­порт­ну си­сте­му (ГТС), але й що­си­ли на­ма­гав­ся ма­те­рі­а­лі­зу­ва­ти її. Це бу­ли про­бні ку­лі, але «Газ­пром» і йо­го крем­лів­ський по­во­дир пе­ре­ко­на­ли­ся, що по­тра­пи­ли в лу­зу й не зу­стрі­ли від­сі­чі, яка хоч тро­хи за­слу­го­вує на їхню ува­гу. Хо­ча са­ме че­рез дії й без­ді­яль­ність ро­сій­сько­го «Газ­про­му» і РФ у сі­чні 2009 р. за­мер­за­ли єв­ро­пей­ці.

Та­ким чи­ном, дев’ять ро­ків то­му Кремль роз­по­чав агре­сив­ну ата­ку від­ра­зу на кіль­кох фрон­тах: на по­лі­ти­чно­му — ло­бізм но­вих ро­сій­ських га­зо­про­во­дів у Єв­ро­пу, який ще­дро спон­си­ру­є­ться; ін­фор­ма­цій­но­му — за­ля­ку­ва­н­ня єв­ро­пей­ців роз­по­від­я­ми й пу­блі­ка­ці­я­ми про «кра­діж­ку» тран­зи­тно­го га­зу та «не­на­дій­ність» ГТС Укра­ї­ни; ко­мер­цій­но­му — про­по­зи­ція про бу­дів­ни­цтво двох «Пів­ні­чних по­то­ків» єв­ро­пей­ським трей­дер­ським ком­па­ні­ям, що тор­гу­ють у Єв­ро­пі ро­сій­ським га­зом, на ма­кси­маль­но ви­гі­дних для них і, від­по­від­но, спо­жи­ва­чів умо­вах. І го­лов­не — бо­ну­си дер­жа­вам, в аква­то­рії й те­ри­то­рі­єю яких прой­де «Пів­ні­чний по­тік-2», ні­би­то тіль­ки за їхню зго­ду.

Ви­ди­ма ме­та ці­єї вій­ни — обі­йти Укра­ї­ну й Поль­щу га­зо­про­во­да­ми і по­зба­ви­ти на­шу кра­ї­ну тран­зи­ту га­зу та до­хо­дів від ньо­го (2–3 млрд дол. на рік) — ста­ла одні­єю з клю­чо­вих у гео­по­лі­ти­ці пу­тін­ської Ро­сії. Але й це не го­лов­не, хо­ча «Пів­ні­чний по­тік-1» (ПП-1), бу­дів­ни­цтво яко­го бу­ло за­вер­ше­не у 2011 р., з мо­мен­ту вве­де­н­ня в екс­плу­а­та­цію по­сту­по­во й успі­шно від­би­рав в Укра­ї­ни що­рі­чно ча­сти­ну тран­зи­тно­го га­зу, аж до 55 млрд ку­бо­ме­трів в остан­ні ро­ки. «Газ­пром» має на­мір ди­кту­ва­ти Єв­ро­пі свої пра­ви­ла гри й за­без­пе­чи­ти за­кон­ність сво­го ста­ту­су як про­дав­ця, так і опе­ра­то­ра га­зо­по­ста­вок, що су­пе­ре­чить єв­ро­пей­сько­му енер­ге­ти­чно­му та кон­ку­рен­тно­му за­ко­но­дав­ству. Укра­їн­ська ГТС — «Хам­мер», яко­го не вби­ва­ють пе­ре­шко­ди По­вер­та­ю­чись до «Мер­се­де­сів» і «За­по­рож­ців». Якщо по­ясню­ва­ти на при­кла­ді ав­то­мо­бі­лів, то укра­їн­ська ГТС — на­справ­ді «Хам­мер». Не та­кий ком­фор­тний, як «Мер­се­дес», по­ки що без но­во­мо­дно­го тю­нін­гу, ве­ли­кої кіль­ко­сті гар­них екра­нів і бли­ску­чих де­та­лей. Але по­ту­жний, без­пе­чний для па­са­жи­рів всю­ди­хід, який не так-то й про­сто зла­ма­ти.

Ста­ти­сти­ка це під­твер­джує. За остан­ні п’ять ро­ків спо­сте­ре­жень ава­рій­ність ма­гі­страль­них га­зо­про­во­дів Укра­ї­ни в сім раз ниж­ча, ніж ана­ло­гі­чних си­стем у Ро­сії. При цьо­му га­зо­про­во­ди «Пів­ні­чно­го по­то­ку-1» і від­рі­зок ма­гі­страль­но­го га­зо­про­во­ду Ямал–за­хі­дна Єв­ро­па, що йде че­рез Бі­ло­русь, за­ван­та­жу­ю­ться «Газ­про­мом» рів­но­мір­но й по­стій­но. На до­лю на­шої ГТС ви­па­дає ба­лан­су­ва­н­ня за­пи­тів єв­ро­пей­ських спо­жи­ва­чів, а це озна­чає, що об­сяг по­ста­вок мо­же за до­бу збіль­ши­ти­ся вдві­чі або так са­мо різ­ко ско­ро­ти­ти­ся. Для будь-якої єв­ро­пей­ської га­зо­транс­порт­ної си­сте­ми та її опе­ра­то­ра це що­ра­зу ви­клик.

Укра­їн­ська ГТС із цим справ­ля­є­ться. За остан­ні ро­ки не бу­ло жо­дно­го ви­пад­ку, щоб укра­їн­ська сто­ро­на (фі­зи­чний опе­ра­тор ГТС — ПАТ «Укр­транс­газ») не ви­ко­на­ла сво­їх зо­бов’язань. На­віть у си­ту­а­ці­ях, ко­ли «Газ­пром» до­кла­дав усіх зу­силь, щоб про­бле­ми в укра­їн­ській ГТС ви­ни­кли: змен­шу­вав тиск на вхо­ді в га­зо­транс­порт­ну си­сте­му Укра­ї­ни ниж­че до­го­вір­но­го й, від­по­від­но, ниж­че нор­ма­тив­но­го, різ­ко змі­ню­вав за­яв­ле­ний об­сяг по­ста­вок, не на­да­вав вча­сно укра­їн­ським дис­пе­тче­рам ін­фор­ма­ції про пла­ни транс­пор­ту­ва­н­ня ро­сій­сько­го га­зу то­що. Про­те й на­ша ГТС, і га­зо­транс­порт­ни­ки за­га­лом, і дис­пе­тче­ри справ­ля­ли­ся, а за­лі­зо не під­во­ди­ло (зав­дя­ки їм же).

До сло­ва, ко­ли де­таль­но і з ци­фра­ми по­ка­зу­ють ре­аль­ну си­ту­а­цію з рів­нем на­дій­но­сті укра­їн­ської ГТС, най­біль­ше ди­ву­ю­ться… нім­ці, на­віть їхні екс­пер­ти й уча­сни­ки рин­ку. Са­ме на них і бу­ло спря­мо­ва­но пер­ший ін­фор­ма­цій­ний удар Ро­сії, щоб де­з­ін­фор­му­ва­ти їх, на­го­ду­вав­ши фей­ка­ми й стра­шил­ка­ми про не­на­дій­ність на­шої ГТС. Са­ме в Ні­меч­чи­ні про­ро­сій­ські й ще­дро фі­нан­со­ва­ні ро­сі­я­на­ми екс­пер­ти та на­у­ко­ві цен­три те­пер по­стій­но під­ли­ва­ють олії (фей­ко­ві по­ві­дом­ле­н­ня й до­ми­сли) у во­гонь ін­фор­ма­цій­ної вій­ни, яку РФ і «Газ­пром» ве­дуть украй агре­сив­но. Мі­фо­ло­гія від «Газ­про­му» Клю­чо­ві те­зи, що їх по­ши­рю­ють ро­сі­я­ни в Єв­ро­пі, про­сті й не­му­дрі: «укра­їн­ці кра­дуть газ при тран­зи­ті»; «укра­їн­ська ГТС ста­ра — про­сто брухт»; «укра­їн­ці — це ті ж ро­сі­я­ни, про­сто ма­ла­холь­ні, ми з ни­ми са­мі роз­бе­ре­мо­ся, а ви, єв­ро­пей­ці, не втру­чай­те­ся». Цей на­бір тез із не­зна­чни­ми ва­рі­а­ці­я­ми ви­ко­ри­сто­ву­є­ться про­тя­гом уже май­же де­ся­ти ро­ків. І йо­го до­сить мі­цно вби­ли в го­ло­ви — по­ді­бни­ми штам­па­ми роз­мов­ля­ють на­віть про­тив­ни­ки «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2» у Ні­меч­чи­ні, та й у Єв­ро­пі за­га­лом.

По­рів­ня­є­мо два про­е­кти з по­гля­ду без­пе­ки. А це один із най­ва­жли­ві­ших кри­те­рі­їв.

Ро­сій­ський про­ект — це про­по­зи­ція пра­цю­ва­ти че­рез одну тру­бу зав­довж­ки 1200 км, яку про­кла­де­но на гли­би­ні 100– 300 м у хо­ло­дно­му Бал­тій­сько­му мо­рі, з ком­пре­со­ра­ми на по­ча­тку й на кін­ці тру­би та без мо­жли­во­сті обі­йти мі­сце по­шко­дже­н­ня, ко­ли щось ста­не­ться. На шля­ху про­хо­дже­н­ня зна­хо­дя­ться три мі­сця по­хо­ва­н­ня хі­мі­чної зброї.

Укра­їн­ський про­ект — про­ве­де­на по зем­лі (не­гли­бо­ко під зем­лею) си­сте­ма з трьох, мі­сця­ми чо­ти­рьох па­ра­лель­них тру­бо­про­во­дів, з ком­пре­сор­ни­ми стан­ці­я­ми на ко­жні кіль­ка де­ся­тків кі­ло­ме­трів, з мо­жли­ві­стю лег­ко­го й швид­ко­го до­сту­пу для ре­мон­ту, а та­кож об­хо­ду мі­сця по­шко­дже­н­ня, якщо бу­де по­тре­ба (зокре­ма че­рез бай­па­си).

Га­даю, від­по­відь оче­ви­дна. Хо­ча про вар­тість пря­мо не йде­ться: на но­ву тру­бу тре­ба ви­тра­ти­ти від 10 до 12 млрд дол., і їх ще тре­ба бу­де по­вер­ну­ти, а укра­їн­ська си­сте­ма вже є.

У ді­а­ло­зі всі сто­ро­ни ви­зна­ють пе­ре­ва­гу укра­їн­сько­го ва­рі­ан­та. Але ве­ли­че­зну кіль­кість лю­дей у Єв­ро­пі за­га­лом і в Ні­меч­чи­ні, зокре­ма, «Газ­про­му» вда­ло­ся за­про­гра­му­ва­ти на свої по­ві­дом­ле­н­ня.

За остан­ні ро­ки ми зумі­ли роз­він­ча­ти міф про те, що «укра­їн­ці кра­дуть газ». «На­фто­газ Укра­ї­ни» на пра­кти­ці до­вів, що укра­їн­ська сто­ро­на по­бу­квен­но та вкрай аку­ра­тно ви­ко­нує свої до­го­вір­ні зо­бов’яза­н­ня і за­без­пе­чує тран­зит. Чи­ма­лу роль у цьо­му ві­ді­грає ім­порт га­зу з Єв­ро­пи в Укра­ї­ну. Ба­га­то пред­став­ни­ків нав­ко­ло­га­зо­вих кіл у Єв­ро­пі не ві­ри­ли у ви­рі­ше­н­ня цьо­го зав­да­н­ня в прин­ци­пі.

Ще одним най­по­ту­жні­шим уда­ром по ле­ген­дах і мі­фах су­ча­сно­го «Газ­про­му» ста­ло рі­ше­н­ня Сток­гольм­сько­го ар­бі­тра­жу за­га­лом на ко­ристь «На­фто­га­зу Укра­ї­ни». «Газ­пром» зо­бов’яза­ли ви­пла­ти­ти НАК 2,6 млрд дол. До цьо­го ро­сі­я­ни вва­жа­ли се­бе не­пе­ре­вер­ше­ни­ми в юри­ди­чних бо­ях.

Ві­дмо­ва га­зо­ви­ків Ро­сії ви­ко­ну­ва­ти рі­ше­н­ня ар­бі­трів при то­му, що «На­фто­газ» під­кре­сле­но аку­ра­тно та пу­блі­чно ви­ко­нав на­кла­де­ні на ньо­го зо­бов’яза­н­ня, по­зна­чи­ться, зви­чай­но ж, на імі­джі «Газ­про­му». Ще більш не­га­тив­ну роль ві­ді­гра­ли йо­го ме­та­н­ня: ви­ко­ну­є­мо рі­ше­н­ня — пе­ре­ду­ма­ли; не ви­ко­ну­є­мо — роз­ри­ва­є­мо всі до­го­во­ри з «На­фто­га­зом»; не роз­ри­ва­є­мо — роз­ри­ва­є­мо, але ду­же по­віль­но че­рез той же ар­бі­траж… Усе це грає на ру­ку Укра­ї­ні. Але не вар­то роз­сла­бля­ти­ся — ви­грав­ши бій, мо­жна про­гра­ти вій­ну.

«Газ­пром» пропу­стив удар, але вже огов­тав­ся. І зно­ву, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи всю міць про­па­ган­дист­ської ма­ши­ни, РФ за­пу­скає по Єв­ро­пі свої ма­ні­пу­ля­цій­ні та бре­хли­ві те­зи. Опла­че­ні до­слі­дже­н­ня, за­лу­че­ні єв­ро­пей­ські екс­пер­ти з хо­ро­шою зар­пла­тою, ро­бо­та з жур­на­лі­ста­ми — в усе це ін­ве­сту­ють міль­йо­ни до­ла­рів що­мі­ся­ця. Втім, гро­ші ви­тра­ча­ю­ться не тіль­ки на ко­му­ні­ка­ції.

Це не див­но. Ре­а­лі­за­ція про­е­кту «Пів­ні­чний по­тік-2» від­кри­ває для Ро­сії — крім дрі­бно­го за­до­во­ле­н­ня по­зба­ви­ти Укра­ї­ну до­хо­дів від тран­зи­ту — по­ту­жну мо­жли­вість ма­ні­пу­ля­цій у Єв­ро­пі. Про­сто про­пи­су­ю­чи в кон­тра­ктах рі­зні мар­шру­ти транс­пор­ту­ва­н­ня га­зу, «Газ­пром» змо­же змі­ню­ва­ти ці­ну на 15–25%. І май­же всі кра­ї­ни Цен­траль­ної та Схі­дної Єв­ро­пи опи­ня­ться пе­ред ви­бо­ром: іти на­зу­стріч про­ха­н­ням Ро­сії або пла­ти­ти. При­чо­му пла­ти­ти від­чу­тно біль­ше.

У та­кій си­ту­а­ції ри­зи­ки по­ді­лу Єв­ро­пи — а са­ме: сце­на­рій «роз­ді­ляй і па­нуй» ро­сій­ські по­лі­то­ло­ги зав­жди роз­гля­да­ли як основ­ний для ро­сій­ської екс­пан­сії на Єв­ро­пей­сько­му кон­ти­нен­ті — зро­ста­ють у кіль­ка ра­зів. Не­має сум­ні­вів, що ця зброя про­су­ва­н­ня ін­те­ре­сів Ро­сії по­чне пра­цю­ва­ти в день за­пу­ску «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2». Як зу­пи­ни­ти екс­порт ко­ру­пції «Від­вер­то ка­жу­чи, нас ду­же тур­бує, що під час ре­а­лі­за­ції цьо­го про­е­кту (ПП-2. — О.Х.) «Газ­пром» актив­но ви­ко­ри­сто­вує еле­мен­ти гі­бри­дної ко­ру­пції. Єв­ро­па по­ки що не знає, як цьо­му про­ти­сто­я­ти», — так ви­со­ко­по­са­до­вець з Єв­ро­ко­мі­сії про­ко­мен­ту­вав ме­ні си­ту­а­цію з по­лі­ти­чним ло­бі­ю­ва­н­ням ро­сі­я­на­ми сво­їх ін­те­ре­сів у єв­ро­пей­ських сто­ли­цях. Пе­ред­усім у Бер­лі­ні й Брюс­се­лі.

На слу­жбі в «Газ­про­му» і в Брюс­се­лі, і у Ва­шинг­то­ні пе­ре­бу­ва­ють де­ся­тки ко­ли­шніх по­лі­ти­ків і всі­ля­ких екс­пер­тів, що фор­му­ють гро­мад­ську дум­ку на під­трим­ку «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2». Якщо ди­ви­ти­ся на роз­клад рі­зних за­хо­дів у га­зо­вій сфе­рі Єв­ро­пи й США, то ви­яви­ться, що іні­ці­йо­ва­ні «Газ­про­мом» або афі­лі­йо­ва­ни­ми стру­кту­ра­ми по­дії від­бу­ва­ю­ться ко­жні два ти­жні. Ле­во­ва їх час­тка при­свя­че­на са­ме «Пів­ні­чно­му по­то­ку-2».

Участь у та­ких за­хо­дах ко­ли­шніх єв­ро­пей­ських по­лі­ти­ків, а ни­ні екс­пер­тів, які під­три­му­ють про­ект «Газ­про­му», — ма­со­ва­на й ма­со­ва. А от опо­нен­тів зде­біль­шо­го не за­про­шу­ють.

Кла­си­чним став при­клад ко­ли­шньо­го кан­цле­ра Ні­меч­чи­ни Гер­хар­да Шре­де­ра. Він очо­лив прав­лі­н­ня ком­па­нії «Пів­ні­чний по­тік» і вві­йшов у прав­лі­н­ня на­фто­вої пер­ли­ни Пу­ті­на — «Ро­сне­фти». Ця ком­па­нія ста­ла об’єктом за­сто­су­ва­н­ня сан­кцій США. Том Лан­тос, го­ло­ва Ко­мі­те­ту за­кор­дон­них справ Кон­гре­су США, від­гу­кнув­ся про Шре­де­ра так: «Я на­звав йо­го по­лі­ти­чною по­ві­єю, ко­ли він став бра­ти ве­ли­кі гро­ші від Пу­ті­на. Але в мо­є­му окру­зі секс-ро­бі­тни­ці вла­шту­ва­ли про­те­сти, щоб я не вжи­вав цьо­го фор­му­лю­ва­н­ня що­до ці­єї лю­ди­ни, — для них обра­зли­ве по­ді­бне по­рів­ня­н­ня».

На жаль, для ба­га­тьох єв­ро­пей­ських по­лі­ти­ків та екс­пер­тів гро­ші не па­хнуть. Ло­бі­ю­ва­н­ня ПП-2 тіль­ки під­твер­джує це.

До остан­ньо­го ча­су «Пів­ні­чно­му по­то­ку-2» з укра­їн­сько­го бо­ку про­ти­сто­яв пе­ре­ва­жно «На­фто­газ Укра­ї­ни» з не­ве­ли­кою гру­пою під­трим­ки з де­пу­та­тів Вер­хов­ної Ра­ди, Мі­ні­стер­ства за­кор­дон­них справ і кіль­кох укра­їн­ських екс­пер­тів і ЗМІ. На тлі зу­силь, на­при­клад, по­лі­ти­ків Поль­щі та кра­їн Бал­тії, де ця про­бле­ма дав­но є прі­о­ри­те­том дер­жав­но­го рів­ня, по­ді­бна си­ту­а­ція ви­гля­да­ла див­но.

Укра­ї­на ж по­хва­ли­ти­ся зна­чу­щи­ми ре­зуль­та­та­ми до остан­ньо­го ча­су не мо­гла. Уряд фа­кти­чно са­мо­усу­нув­ся. Го­лов­ним до­ся­гне­н­ням ко­ман­ди «На­фто­га­зу» мо­жна вва­жа­ти актив­не вклю­че­н­ня аме­ри­кан­ців у про­цес про­ти­сто­я­н­ня «Пів­ні­чно­му по­то­ку-2». Дер­жав­ний де­пар­та­мент США в остан­ній рік по­слі­дов­но за­ймає актив­ну по­зи­цію. Вклю­чив­ся в ко­му­ні­ка­ції з при­во­ду про­е­кту й Бі­лий дім. А лист про не­об­хі­дність сан­кцій що­до про­е­кту «Газ­про­му», під­пи­са­ний 39 се­на­то­ра­ми США (із 100) у бе­ре­зні, мо­жна бу­ло б вва­жа­ти пе­ре­мо­гою укра­їн­ської ди­пло­ма­тії, як­би ди­пло­ма­ти ма­ли до ньо­го хоч якійсь сто­су­нок. Фа­кти­чно дви­гу­ном про­це­су бу­ла ви­клю­чно ко­ман­да ме­не­джмен­ту НАКУ.

На жаль, на єв­ро­пей­сько­му на­пря­мі успі­хів по­ки що мен­ше. Хо­ча пу­блі­чну по­зи­цію Єв­ро­ко­мі­сії спіль­ни­ми зу­си­л­ля­ми МЗС і «На­фто­га­зу» вда­ло­ся пе­ре­ве­сти в опо­ну­ва­н­ня ПП-2, цьо­го не­до­ста­тньо. Не­до­ста­тньо й по­зи­ції про­філь­но­го ко­мі­те­ту Єв­ро­пей­сько­го пар­ла­мен­ту, який під ке­рів­ни­цтвом Єжі Бу­зе­ка про­го­ло­су­вав за за­сто­су­ва­н­ня до «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2» норм тре­тьо­го па­ке­та Єв­ро­пей­ської енер­ге­ти­чної хар­тії. Якщо в ре­зуль­та­ті ці нор­ми справ­ді бу­де за­сто­со­ва­но, ПП-2 з ду­же ви­со­ким сту­пе­нем імо­вір­но­сті не бу­де по­бу­до­ва­ний — гео­по­лі­ти­чно йо­го зна­че­н­ня впа­де на­стіль­ки, що Мо­скві він бу­де не по­трі­бний.

Та для справ­жньо­го за­сто­су­ва­н­ня норм Тре­тьо­го енер­го­па­ке­та по­трі­бне рі­ше­н­ня ще одні­єї ча­сти­ни єв­ро­пей­сько­го трі­ум­ві­ра­ту — Ра­ди Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу. Го­ло­су­ють у ньо­му без­по­се­ре­дньо пред­став­ни­ки кра­їн. Тут по­ки що все скла­дно: рі­ше­н­ня ма­ють під­три­ма­ти не менш як 16 кра­їн, на які при­па­дає не менш як 65% на­се­ле­н­ня ЄС. По­ки — по­ки що! — кіль­кість опо­нен­тів ПП-2 не­до­ста­тня для то­го, щоб спо­ді­ва­ти­ся на по­зи­тив­не для нас го­ло­су­ва­н­ня.

Однак за остан­ні 2–3 мі­ся­ці си­ту­а­ція по­ча­ла змі­ню­ва­ти­ся.

У між­на­ро­дну ко­му­ні­ка­цію спо­ча­тку вклю­чив­ся спі­кер пар­ла­мен­ту Ан­дрій Па­ру­бій, по­тім про про­ект за­го­во­ри­ли в за­лі ВР, де драй­ве­ром до­сить не­спо­ді­ва­но ста­ла фра­кція «На­ро­дно­го фрон­ту», по­тім актив­ну по­зи­цію зайняв пре­зи­дент Укра­ї­ни.

Зу­си­л­ля Пе­тра По­ро­шен­ка вже да­ли пер­ший ва­жли­вий по­зи­тив­ний ре­зуль­тат. На зу­стрі­чі з Ан­ге­лою Мер­кель, кан­цле­ром Ні­меч­чи­ни, йо­му, схо­же, вда­ло­ся зна­йти пра­виль­ні ар­гу­мен­ти в ді­а­ло­зі про «Пів­ні­чний по­тік-2». Ра­ні­ше кан­цлер пу­блі­чно зав­жди ви­слов­лю­ва­ла­ся про ПП-2 як про ви­клю­чно «ко­мер­цій­ний про­ект». Пі­сля зу­стрі­чі цьо­го ти­жня з пре­зи­ден­том Укра­ї­ни Мер­кель за­яви­ла: «Зви­чай­но, я ду­же ува­жно ви­слу­ха­ла укра­їн­ські за­сте­ре­же­н­ня, і це пра­виль­но. Я вчо­ра під час те­ле­фон­ної ро­змо­ви з ро­сій­ським пре­зи­ден­том на­го­ло­си­ла, що не мо­же та­ко­го бу­ти, що че­рез «Пів­ні­чний по­тік-2» Укра­ї­на пра­кти­чно не ма­ти­ме жо­дно­го зна­че­н­ня як тран­зи­тна кра­ї­на при­ро­дно­го га­зу». За сло­ва­ми кан­цле­ра, по­ві­дом­ля­ють ні­ме­цькі ме­діа, про­ект но­во­го га­зо­про­во­ду має не ли­ше еко­но­мі­чну скла­до­ву, та, як ви­я­ви­ло­ся, ви­ни­ка­ють го­стрі по­лі­ти­чні пи­та­н­ня.

Бе­зу­мов­но, на­віть та­ка змі­на по­зи­ції Мер­кель — ве­ли­че­зний по­зи­тив, але да­ле­ко не пе­ре­мо­га для Укра­ї­ни. У Ні­меч­чи­ни є сер­йо­зний еко­но­мі­чний ін­те­рес до ре­а­лі­за­ції «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2». Якщо про­ект га­зо­про­во­ду бу­де ре­а­лі­зо­ва­но, то ні­ме­цький га­зо­вий хаб NCG, який уже де-фа­кто став мі­сцем єв­ро­пей­сько­го ці­но­утво­ре­н­ня, але по­ки ще кон­ку­рує з ні­дер­ланд­ським TTF, оста­то­чно змі­цнить свої по­зи­ції. А ні­ме­цькі хі­мі­чні кон­цер­ни (а в ПП-2 фа­кти­чно бе­ре участь BASF че­рез свої до­чір­ні стру­кту­ри) одер­жать газ на кіль­ка де­ся­тків до­ла­рів де­шев­ше, ніж їхні іта­лій­ські та фран­цузь­кі кон­ку­рен­ти. Ко­ли та що за­про­по­нує Укра­ї­на? Не слід за­бу­ва­ти, що й са­ма по со­бі ко­мер­цій­на про­по­зи­ція, зро­бле­на в рам­ках про­е­кту ПП-2 «Газ­про­мом» єв­ро­пей­ським ком­па­ні­ям, ду­же при­ва­бли­ва. Без осо­бли­вих ри­зи­ків вкла­сти зна­чні, але не над­то ве­ли­кі для уча­сни­ків гро­ші з га­ран­то­ва­ною «Газ­про­мом» ви­со­кою нор­мою при­бу­тку — чу­до­ва про­по­зи­ція. При цьо­му ба­га­тьом єв­ро­пей­ським кра­ї­нам обі­ця­ні ще й шма­тки пи­ро­га від тих 10– 12 млрд дол., які бу­де ви­тра­че­но на бу­дів­ни­цтво га­зо­про­во­ду.

І тут ло­гі­чне за­пи­та­н­ня: а що Укра­ї­на? За ни­ні­шньої си­ту­а­ції Укра­ї­на про­сто зо­бов’яза­на зро­би­ти зу­стрі­чну ко­мер­цій­ну про­по­зи­цію по­тен­цій­ним єв­ро­пей­ським пар­тне­рам. То­му що роз­мов­ля­ти про єв­ро­пей­ську со­лі­дар­ність, цін­но­сті та пра­гне­н­ня — це, зви­чай­но, до­бре. А от ко­ли роз­мо­ву під­крі­пле­но хо­ро­шою ді­ло­вою про­по­зи­ці­єю — зна­чно кра­ще.

Укра­їн­ська ГТС має зна­чну цін­ність, яку, що­прав­да, то­чно ви­ра­зи­ти в гро­шах ду­же скла­дно. По­над те, її цін­ність мо­же ще зро­сти, якщо ми по­чне­мо ре­аль­но транс­пор­ту­ва­ти газ між схі­дно­єв­ро­пей­ськи­ми кра­ї­на­ми — з Ру­му­нії до Поль­щі або Угор­щи­ни й нав­па­ки. За уча­сті єв­ро­пей­ських опе­ра­то­рів, які до­по­мо­жуть до­мог­ти­ся пе­ре­не­се­н­ня то­чки при­йо­му га­зу із за­хі­дно­го кор­до­ну Укра­ї­ни на схі­дний (і в та­кий спо­сіб усу­ну­ти «Газ­пром» з лан­цюж­ка прийня­т­тя рі­шень про шлях тран­зи­ту — ро­сі­я­нам до­ве­де­ться по­став­ля­ти газ мар­шру­том, ви­зна­че­ним єв­ро­пей­ським по­ку­пцем), до­хід від екс­плу­а­та­ції ГТС мо­же збіль­ши­ти­ся.

За та­кої си­ту­а­ції ство­ре­н­ня кон­сор­ці­у­му за уча­сті єв­ро­пей­сько­го опе­ра­то­ра бу­де ви­гі­дне всім, крім Ро­сії. Єв­ро­пей­ці бу­дуть аб­со­лю­тно пе­ре­ко­на­ні в яко­сті кон­тро­лю над ГТС і всі­ма аспе­кта­ми управ­лі­н­ня та екс­плу­а­та­ції. Укра­ї­на збе­ре­же до­хід від тран­зи­ту та всі су­пу­тні пе­ре­ва­ги (по­да­тки, ро­бо­чі мі­сця, енер­ге­ти­чне ма­ши­но­бу­ду­ва­н­ня, що пра­цює на ре­монт і мо­дер­ні­за­цію ГТС, то­що). При цьо­му зро­зумі­ло, що ГТС за­ли­ши­ться у вла­сно­сті дер­жа­ви — жо­дна з єв­ро­пей­ських ком­па­ній-кан­ди­да­тів на при­ва­ти­за­цію й не пре­тен­дує.

Однак і тут є ню­анс. По­ки що укра­їн­ський уряд діє в цьо­му на­пря­мі з ефе­ктив­ні­стю во­до­про­від­ни­ка, який ви­рі­шив са­мо­стій­но мо­дер­ні­зу­ва­ти ком­пре­сор на га­зо­вій стан­ції. Теж тру­би, теж на­со­си, але... не ви­хо­дить. Це «не ви­хо­дить» уже ре­аль­но нер­вує єв­ро­пей­ську сто­ро­ну.

Бе­зу­мов­но, всі ро­зу­мі­ють, що зав­да­н­ня з ви­бо­ром пар­тне­ра для на­шої ГТС скла­дне. В усіх по­тен­цій­них пре­тен­ден­тів — а вже з де­ся­ток єв­ро­пей­ських ком­па­ній за­яви­ли про пря­мий ін­те­рес, — своє ба­че­н­ня то­го, як са­ме во­ни хо­чуть ді­я­ти, за що го­то­ві взя­ти на се­бе зо­бов’яза­н­ня.

Схе­ма, яку про­по­ну­вав «На­фто­газ», ви­гля­да­ла ло­гі­чно: найня­ти кон­суль­тан­та з до­сві­дом по­ді­бних угод (на­віть ві­ді­бра­ли на тен­де­рі ін­ве­сти­цій­ний банк Ро­тшиль­дів), по­ста­ви­ти зав­да­н­ня зве­сти всі по­ба­жа­н­ня по­тен­цій­них пар­тне­рів і на­ші ви­мо­ги (ми ж яв­но не хо­че­мо одер­жа­ти в пар­тне­ри ком­па­нію з час­ткою ро­сій­сько­го ка­пі­та­лу?) у єди­ну ма­три­цю й да­лі вже ого­ло­си­ти від­по­від­ний про­зо­рий і всім зро­зумі­лий тен­дер.

Однак Ка­бмін ці­єї ідеї не під­три­мав. Більш то­го, не­о­фі­цій­но й пред­став­ни­ки Єв­ро­ко­мі­сії, і топ-ме­не­дже­ри по­тен­цій­них пар­тне­рів ка­жуть про те, що дії уря­ду їм, м’яко ка­жу­чи, не зов­сім зро­зумі­лі. Дру­ге ди­ха­н­ня В Укра­ї­ни в бо­роть­бі з «Пів­ні­чним по­то­ком-2» за­раз не­мов від­кри­ло­ся дру­ге ди­ха­н­ня. Пі­сля три­ва­ло­го пе­рі­о­ду су­ціль­но­го не­га­ти­ву для на­шої кра­ї­ни, а в остан­ні рік-пів­то­ра в Єв­ро­пі пи­та­н­ня: бу­де чи не бу­де ПП-2, ні­хто вже на­віть не ста­вив — усіх (на­віть опо­нен­тів) ці­ка­ви­ло «ко­ли?», тренд змі­нив­ся.

Хо­че­ться ві­ри­ти, що ми спо­сте­рі­га­є­мо по­ча­ток роз­гля­ду про­е­кту по­лі­ти­ку­мом Єв­ро­пи, і осо­бли­во Ні­меч­чи­ни, з по­гля­ду по­лі­ти­чної, а та­кож з по­гля­ду енер­ге­ти­чної без­пе­ки Єв­ро­пи та фі­зи­чної без­пе­ки Укра­ї­ни (є не­без­під­став­на те­о­рія, що пря­му во­єн­ну ата­ку Ро­сії на Укра­ї­ну стри­мує в то­му чи­слі не­без­пе­ка фі­зи­чної лі­кві­да­ції ГТС під час бо­йо­вих дій, що спри­чи­нить втра­ту для бю­дже­ту Ро­сії від­чу­тно­го дже­ре­ла до­хо­дів від екс­пор­ту). Ре­зуль­та­том мо­же ста­ти зна­чна за­трим­ка ре­а­лі­за­ції про­е­кту або ж йо­го пов­не ска­су­ва­н­ня.

Однак для до­ся­гне­н­ня цьо­го ре­зуль­та­ту ду­же ва­жли­ва про­актив­на й пра­виль­на по­зи­ція укра­їн­ської сто­ро­ни.

По­лі­ти­чна скла­до­ва ду­же ва­жли­ва: зу­си­л­ля на всіх рів­нях — від ме­не­джмен­ту «На­фто­га­зу» до пре­зи­ден­та Укра­ї­ни. Нам не­об­хі­дно пе­ре­ко­на­ти Бер­лін і Брюс­сель, що «Пів­ні­чний по­тік-2» не по­трі­бний. Що Єв­ро­па по­вин­на до­три­му­ва­ти­ся вла­сних прин­ци­пів — і «Газ­пром» не мо­же бу­ти ви­ня­тком. Оскіль­ки чо­го то­ді вар­ті єв­ро­пей­ські прин­ци­пи?

Па­ра­лель­но має про­во­ди­ти­ся актив­на ро­бо­та з усі­ма уря­да­ми кра­їн ЄС для під­го­тов­ки мо­жли­во­го го­ло­су­ва­н­ня в Ра­ді ЄС із при­во­ду за­сто­су­ва­н­ня норм Тре­тьо­го па­ке­та Енер­ге­ти­чної хар­тії. Роль МЗС тут важ­ко пе­ре­оці­ни­ти — і за­мі­ни­ти йо­го ні­хто не змо­же.

Нам не­об­хі­дно пе­ре­ко­на­ти Ва­шинг­тон у то­му, що актив­на про­ти­дія «Пів­ні­чно­му по­то­ку-2» з бо­ку США — обов’яз­ко­ва умо­ва. Над­то ва­жли­во, щоб НАТО на чо­лі із США га­ран­ту­ва­ло без­пе­ку ма­лень­кої Да­нії, якщо во­на зва­жи­ться прийня­ти рі­ше­н­ня про за­бо­ро­ну на бу­дів­ни­цтво ПП-2 в її те­ри­то­рі­аль­них во­дах (тим ча­сом ро­сі­я­ни актив­но кру­тять по сво­їх те­ле­ка­на­лах пе­ре­да­чі про те, скіль­ки ча­су зна­до­би­ться на за­хо­пле­н­ня Скан­ди­на­вії, та як мо­жуть ви­гля­да­ти по­ві­тря­ні бої над Бал­тій­ським мо­рем).

Однак тіль­ки в по­єд­нан­ні з пра­виль­но зро­бле­ною Укра­ї­ною Єв­ро­пі ко­мер­цій­ною про­по­зи­ці­єю зі ство­ре­н­ня кон­сор­ці­у­му з на­сту­пною швид­кою та ефе­ктив­ною ре­а­лі­за­ці­єю про­е­кту «Єв­ро­пей­ський опе­ра­тор укра­їн­ської ГТС» усі ці зу­си­л­ля змо­жуть оста­то­чно по­хо­ва­ти роз­ра­хун­ки «Газ­про­му» на бу­дів­ни­цтво «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2». Ми ма­є­мо ве­сти наш «Хам­мер» ра­зом із Єв­ро­пою — то­ді жо­дні «Пів­ні­чні по­то­ки» не ста­но­ви­ти­муть за­гро­зи.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.