Від під­по­ру­чи­ка Ро­сій­ської ар­мії до зна­чко­во­го ар­мії Укра­їн­ської Дер­жа­ви

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Ки­ри­ло ГАЛУШКО,

кан­ди­дат істо­ри­чних на­ук Ро­згор­та­ю­чи цю книж­ку, я не міг не зло­ви­ти се­бе на дум­ці — а що но­во­го там по­ба­чу?

Не так дав­но вже ви­да­ні «Істо­рія укра­їн­сько­го вій­ська» (2017) та «По­ле би­тви — Укра­ї­на. Від «во­ло­да­рів сте­пу» до «кі­бор­гів». Во­єн­на істо­рія Укра­ї­ни від дав­ни­ни до сьо­го­де­н­ня» (2015). До то­го ж по­дії 1917–1921 рр. ви­сві­тлює і во­сьмий том по­пу­ляр­ної істо­рії Укра­ї­ни з се­рії «Істо­рія без цен­зу­ри» — «На бій за во­лю» (2016), який та­кож ви­йшов у твор­чо-ви­дав­ни­чо­му пар­тнер­стві гро­мад­сько­го про­е­кту «Likбез. Істо­ри­чний фронт» та «Клу­бу Сі­мей­но­го До­зві­л­ля».

Зі­зна­ю­ся, що но­ва книж­ка при­єм­но зди­ву­ва­ла. Зви­чай­но, «Вій­сько Укра­їн­ської ре­во­лю­ції» Є.пі­на­ка та М.чми­ра не є «лег­ким чти­вом». Однак книж­ка бу­де ду­же ко­ри­сною тим, хто хо­че біль­ше ді­зна­ти­ся про во­єн­ну істо­рію Пер­ших ви­зволь­них зма­гань. У ній на­ве­де­но най­ва­жли­ві­ші фа­кти, що сто­су­ю­ться укра­їн­ських ар­мій 1917– 1921 рр. та умов, у яких їм до­во­ди­ло­ся бо­ро­ни­ти не­за­ле­жність Укра­ї­ни. Осо­бли­ві­стю книж­ки є ве­ли­ка кіль­кість до­да­тків, зокре­ма збір­ник істо­ри­чних до­ку­мен­тів. Це вже не пер­ша спіль­на пра­ця Є.пі­на­ка та М.чми­ра. Вар­то зга­да­ти їхню книж­ку «Га­ли­цька Ар­мія, 1918–1920», ви­да­ну 2008 р., яку во­ни на­пи­са­ли спіль­но з С.му­зи­чу­ком.

У «Вій­ську Укра­їн­ської ре­во­лю­ції» ав­то­ри зо­се­ре­ди­ли ува­гу пе­ре­ва­жно на ор­га­ні­за­ції та уні­фор­мі укра­їн­ських ар­мій пе­рі­о­ду Пер­ших ви­зволь­них зма­гань. Не мо­жна ска­за­ти, що зга­да­ні пи­та­н­ня ще не ви­сві­тлю­ва­ли­ся в су­ча­сній укра­їн­ській істо­ри­чній лі­те­ра­ту­рі. Однак Є.пі­нак та М.чмир змо­гли ви­кла­сти їх, з одно­го бо­ку, сти­сло, а з ін­шо­го — ма­кси­маль­но то­чно й до­сто­вір­но. Тож книж­ка ста­не справ­жньою зна­хід­кою для тих, хто тіль­ки по­чи­нає зна­йо­ми­ти­ся з ци­ми — до­сить роз­ло­ги­ми — те­ма­ми. Текст книж­ки, швид­ше, на­у­ко­вий, ніж по­пу­ляр­ний, але ав­то­рам вда­ло­ся утри­ма­тись від на­у­ко­по­ді­бної «за­у­мі», якою ча­сом на­ма­га­ю­ться при­хо­ва­ти слаб­ке зна­н­ня пре­дме­та. За­ці­кав­ле­но­му чи­та­че­ві вар­то звер­ну­ти ува­гу на ви­ко­ри­ста­ну дже­рель­ну ба­зу.

Стру­ктур­но книж­ка скла­да­є­ться зі всту­пу, ше­сти роз­ді­лів, ви­снов­ків та чо­тир­над­ця­ти до­да­тків. Пер­ший роз­діл при­свя­че­но укра­ї­ні­зо­ва­ним ча­сти­нам і зброй­ним си­лам Укра­їн­ської На­ро­дної Ре­спу­блі­ки ча­сів Цен­траль­ної Ра­ди. У дру­го­му роз­ді­лі роз­по­від­а­є­ться про зброй­ні си­ли Укра­їн­ської Дер­жа­ви на чо­лі з геть­ма­ном П.ско­ро­пад­ським. Тре­тій роз­діл по­дає ві­до­мо­сті про пов­стан­ські вій­ська Ди­ре­кто­рії та зброй­ні си­ли УНР, від­нов­ле­ної в ре­зуль­та­ті по­ва­ле­н­ня геть­ман­ської вла­ди.

У ли­сто­па­ді 1918 р. ви­ни­кла За­хі­дно­укра­їн­ська На­ро­дна Ре­спу­блі­ка. Про її ар­мію мо­жна ді­зна­ти­ся з че­твер­то­го роз­ді­лу. На­да­лі зброй­ні си­ли УНР та ЗУНР об’єд­на­ли­ся для спіль­ної бо­роть­би, апо­ге­єм якої став по­хід на Ки­їв та Оде­су влі­тку 1919 р. Ін­фор­ма­ція про ці по­дії мі­сти­ться у п’ято­му роз­ді­лі. На­ре­шті, шо­стий роз­діл роз­по­від­ає про ар­мію УНР на за­вер­шаль­но­му ета­пі бо­роть­би за не­за­ле­жність у 1920 р. У ви­снов­ках на­во­дя­ться основ­ні при­чи­ни, які, на дум­ку ав­то­рів, при­зве­ли до по­раз­ки Пер­ших ви­зволь­них зма­гань. Що­прав­да, цю ча­сти­ну книж­ки го­ди­ло­ся зро­би­ти більш об’єм­ною і менш схе­ма­ти­чною.

Під пи­та­н­ням і до­ціль­ність ви­ко­ри­ста­н­ня в текс­ті вій­сько­вої тер­мі­но­ло­гії ча­сів Укра­їн­ської ре­во­лю­ції. Мі­сця­ми во­на істо­тно від­рі­зня­є­ться від су­ча­сної. На­при­клад, офі­це­рів то­ді на­зи­ва­ли стар­ши­на­ми, а ба­таль­йо­ни — ку­ре­ня­ми. Слід від­да­ти на­ле­жне ав­то­рам, — во­ни по­тур­бу­ва­ли­ся про чи­та­ча і за­без­пе­чи­ли книж­ку не­ве­ли­чким тер­мі­но­ло­гі­чним слов­ни­ком. Ось тіль­ки пе­рі­о­ди­чно за­зи­ра­ти в ньо­го не ду­же зру­чно. З ін­шо­го бо­ку, вжи­ва­н­ня то­ді­шньої тер­мі­но­ло­гії зна­чно по­лег­шує ро­зу­мі­н­ня істо­ри­чних до­ку­мен­тів, на­ве­де­них у до­да­тках.

А ось до­ку­мен­тів у книж­ці ба­га­то. Від­по­від­ні до­да­тки ста­нов­лять май­же по­ло­ви­ну її об­ся­гу. Основ­ний ма­сив до­ку­мен­тів узя­то з фон­дів Цен­траль­но­го дер­жав­но­го ар­хі­ву ви­щих ор­га­нів вла­ди та управ­лі­н­ня Укра­ї­ни. За змі­стом, ці до­ку­мен­ти ду­же рі­зні. Се­ред них є і роз­ло­гі на­ка­зи про фор­му одя­гу, де во­на роз­пи­су­є­ться в дрі­бних де­та­лях, і на­ка­зи про рі­зні не­зна­чні, з істо­ри­чно­го по­гля­ду, по­дії, які однак по­ка­зу­ють атмо­сфе­ру, в якій до­ве­ло­ся во­ю­ва­ти укра­їн­ським ар­мі­ям.

Вла­сне, се­ред до­ку­мен­тів май­же не­має яки­хось сен­са­цій­них зна­хі­док, — пе­ре­ва­жно всі во­ни вже ві­до­мі істо­ри­кам. Але між «ві­до­мі істо­ри­кам» та «ві­до­мі ши­ро­ко­му за­га­лу» є ду­же істо­тна рі­зни­ця. Да­ле­ко не ко­жен пе­ре­сі­чний гро­ма­дя­нин має час та мо­жли­вість від­ві­да­ти ар­хі­ви. І са­ме тут на до­по­мо­гу при­йде книж­ка Є.пі­на­ка та М.чми­ра, в якій ці до­ку­мен­ти мо­же про­чи­та­ти ко­жен охо­чий, — хто хо­че пе­ре­ві­ри­ти до­слі­дни­ків «на до­сто­вір­ність». Слід осо­бли­во від­зна­чи­ти, що ав­тор­ський текст і до­ку­мен­ти не про­сто зі­бра­ні під одні­єю об­кла­дин­кою, а впо­ряд­ко­ва­ні й ор­га­ні­зо­ва­ні так, аби ор­га­ні­чно до­пов­ню­ва­ти одні одних.

Вар­то та­кож на­го­ло­си­ти, що книж­ка мі­стить ще й рі­зно­ма­ні­тну до­від­ко­ву ін­фор­ма­цію, яка вель­ми зна­до­би­ться до­слі­дни­кам. У від­по­від­них до­да­тках на­во­дя­ться да­ні про ви­ще ке­рів­ни­цтво укра­їн­ських ар­мій (вій­сько­ві мі­ні­стри, на­чаль­ни­ки Ген­шта­бу, ко­ман­ду­ва­чі ді­ю­чих ар­мій), чи­сель­ність бо­йо­вих ча­стин, та­кти­ко-те­хні­чні ха­ра­кте­ри­сти­ки основ­них зраз­ків озбро­є­н­ня, схе­ми бо­йо­вих дій то­що. Осо­би­сто ме­ні ста­ли в при­го­ді по­рів­няль­ні та­бли­ці вій­сько­вих звань зброй­них сил УНР, Укра­їн­ської Дер­жа­ви та ЗУНР із вій­сько­ви­ми зва­н­ня­ми зброй­них сил Ро­сій­ської та Ав­стро-угор­ської ім­пе­рій. Зав­дя­ки їм я, на­при­клад, мо­жу те­пер лег­ко ска­за­ти, яке зва­н­ня ви­ще: під­по­ру­чик Ро­сій­ської ар­мії чи зна­чко­вий вій­ська Укра­їн­ської Дер­жа­ви.

У під­сум­ку, мо­жна ствер­джу­ва­ти, що «Вій­сько Укра­їн­ської ре­во­лю­ції» ста­не по­ва­жною «це­гли­ною» в під­му­рі­вок до­слі­дже­н­ня істо­рії укра­їн­ських зброй­них сил 1917–1921 рр. Для лю­ди­ни, ко­тра тіль­ки по­чи­нає уяв­ля­ти цей пе­рі­од, книж­ка ста­не ні­би «пер­шою схо­дин­кою» в подаль­ших до­слі­дже­н­нях. А фа­хо­вий істо­рик отри­має зру­чний до­від­ник, який по­зба­вить йо­го не­об­хі­дно­сті шу­ка­ти ін­фор­ма­цію та до­ку­мен­ти про ор­га­ні­за­цію і фор­му одя­гу укра­їн­ських ар­мій в рі­зних книж­ках та ар­хі­вах.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.