Ву­ста­ми ди­ти­ни

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Ка­те­ри­на КОНСТАНТИНОВА

Гру­зин­ський ре­жи­сер Іра­клій Го­гія роз­по­вів про свою ви­ста­ву «Ко­ли­ско­ва вій­ні», яку по­ка­жуть 5 трав­ня в рам­ках між­на­ро­дно­го фе­сти­ва­лю ми­стецтв «Кар­пат­ський про­стір» в Іва­но­фран­ків­ську. Те­ма про­е­кту га­ря­ча — істо­рії ді­тей із Гру­зії, Укра­ї­ни та Си­рії, що на­ро­дже­ні в пе­рі­од вій­сько­вих кон­флі­ктів.

Іра­клій уже зна­йо­мий укра­їн­ським те­а­тра­лам. У На­ціо­наль­но­му те­а­трі опе­ре­ти з успі­хом іде йо­го ви­ста­ва «Ха­ну­ма». Ра­ні­ше він брав участь у Між­на­ро­дно­му ла­бо­ра­тор­но­му про­е­кті, який ви­яв­ляв най­кра­щих мо­ло­дих ре­жи­се­рів му­зи­чно­го те­а­тру. З 2014-го Го­гія — ху­до­жній ке­рів­ник Тбі­лі­сько­го дер­жав­но­го те­а­тру іме­ні Сан­дро Ахме­те­лі. Він по­ста­вив близь­ко п’ят­де­ся­ти ви­став не тіль­ки в Гру­зії, а й в Есто­нії, Бі­ло­ру­сі, Укра­ї­ні.

Про­ект «Ко­ли­ско­ва вій­ні» осо­бли­вий не тіль­ки у твор­чо­сті ре­жи­се­ра, а й у су­ча­сно­му гру­зин­сько­му те­а­трі. В рам­ках про­е­кту — спро­ба по­чу­ти юні го­ло­си і юні ду­ші, що опи­ни­ли­ся у пе­кель­них жор­нах між­на­ро­дних кон­флі­ктів.

Для Гру­зії та­ка те­ма ва­жли­ва: кра­ї­на тіль­ки за не­дав­ній пе­рі­од пе­ре­жи­ла дві вій­ни. Як ка­же ре­жи­сер, «нас хви­лю­ва­ла вій­на, яку ба­чи­ли ді­ти і яка цих же ді­тей по­гу­би­ла». За сло­ва­ми ре­жи­се­ра, дві ін­ші стра­шні вій­ни — си­рій­ська й укра­їн­ська — це тра­ге­дії, в яких по­ки що, на жаль, не­має фі­на­лу.

— «Ко­ли­ско­ва вій­ні» — уза­галь­не­на ав­то­біо­гра­фі­чна істо­рія-до­ку­мент, це дра­ма, в якій пе­ре­пле­ли­ся істо­рії лю­дей із рі­зних кра­їн, — ка­же Іра­клій Го­гія. — Ім­пуль­сом до по­ста­нов­ки ста­ла вій­на на схо­ді Укра­ї­ни, а та­кож моя зу­стріч із акто­ра­ми­бі­жен­ця­ми з ва­шо­го схі­дно­го ре­гіо­ну. Во­дно­час , по­вто­рю­ся, це уза­галь­не­на те­ма тра­ге­дії трьох кра­їн — Укра­ї­ни, Гру­зії, Си­рії. В одно­му з вну­трі­шніх сю­же­тів ви­ста­ви є, на­при­клад, істо­рія хло­пчи­ка з Си­рії, — він роз­по­від­ає, що, ко­ли зу­стрі­не­ться із Все­ви­шнім, то роз­по­вість йо­му про жа­хі­т­тя, які ко­я­ться на Зем­лі, і по­тім по­про­сить у Го­спо­да ми­ру для всіх нас. — Хто, крім вас, пра­цю­вав над про­е­ктом? Чи є дра­ма­тург? Чи це, ска­же­мо так, збір­на істо­рія, істо­рія-ко­лаж? — Є ав­тор, це дра­ма­тург Отар Ка­та­ма­дзе. «Ко­ли­ско­ва вій­ні» — наш спіль­ний про­ект. Актор­ський склад по­ста­нов­ки — най­кра­щі мо­ло­ді си­ли Тбі­лі­сько­го те­а­тру іме­ні Ахме­те­лі. Сце­но­гра­фія — Ма­рі­ка Ква­ча­дзе. — Ви­ста­ва пе­ред­ба­чає ка­мер­ний про­стір — чи «сті­ни» для та­кої по­ста­нов­ки не та­кі ва­жли­ві? — По­ста­нов­ка роз­ра­хо­ва­на на будь-який сце­ні­чний про­стір, зав­дя­ки ди­на­мі­чній і май­стер­ній грі акто­рів. — А де «Ко­ли­ско­ву вій­ні» вам уже

вда­ло­ся по­ка­за­ти, крім Гру­зії? — По­ста­нов­ку ба­чи­ли гля­да­чі Тбі­лі­сі, Ба­ку, Ки­є­ва. І я спо­ді­ва­ю­ся, що її те­пло при­ймуть в Іва­но-фран­ків­ську — істин­но те­а­траль­но­му мі­сті. — На­скіль­ки те­ма вій­ни і ми­ру сьо­го­дні акту­аль­на й прин­ци­по­ва для ре­пер­ту­ар­ної по­лі­ти­ки гру­зин­ських те­а­трів? — Ме­ні зда­є­ться, що са­ме те­атр і по­ви­нен до­по­ма­га­ти су­спіль­ству у ви­сві­тлен­ні й на­віть ви­рі­шен­ні сер­йо­зних кон­флі­ктів. Те­атр має да­ва­ти гля­да­че­ві під­каз­ки, які до­по­мо­жуть йо­му в тій чи ін­шій дра­ма­ти­чній си­ту­а­ції. — Так ста­ло­ся, що екс-пре­зи­дент Гру­зії Мі­хе­іл Са­а­ка­шві­лі став одним із пер­со­на­жів на­шо­го «по­лі­ти­чно­го те­а­тру». Ви сте­жи­ли за ці­єю «ви­ста­вою» в Укра­ї­ні? — Зна­є­те, гру­зи­нам зав­жди ці­ка­ві­ші мир, дру­жба, лю­бов — на рі­зних сце­нах. А той, хто су­пе­ре­чить цим по­ня­т­тям, ду­маю, і мо­їй кра­ї­ні, і ме­ні осо­би­сто ма­ло ці­ка­вий. — У вас є до­свід те­а­траль­ної ро­бо­ти в Укра­ї­ні. Що ду­ма­є­те про на­ших акто­рів і на­ші те­а­траль­ні тен­ден­ції? — Справ­ді, я мав честь спів­пра­цю­ва­ти з чу­до­вим ко­ле­кти­вом На­ціо­наль­ної опе­ре­ти Укра­ї­ни. І хо­чу під­кре­сли­ти, що ва­ша кра­ї­на має ко­ло­саль­ний те­а­траль­ний по­тен­ці­ал, на­дзви­чай­но ви­со­кий про­фе­сій­ний рі­вень. Ще ме­ні ім­по­нує ди­на­мі­ка роз­ви­тку, яка ни­ні й ру­хає впе­ред укра­їн­ський те­атр.

Тбі­лі­ський те­атр, очо­лю­ва­ний Іра­клі­єм Го­гія, за­сно­ва­ний 1981 р. Сан­дро Ахме­те­лі, чиє ім’я но­сить цей те­атр, на­зи­ва­ють ви­да­тним ре­жи­се­ром, одним з осно­во­по­ло­жни­ків су­ча­сно­го гру­зин­сько­го те­а­тру. Сьо­го­дні те­атр Ахме­те­лі осво­ює рі­зно­ма­ні­тні про­сто­ри сце­ні­чних екс­пе­ри­мен­тів. І одним із та­ких но­вих про­сто­рів, бе­зу­мов­но, ста­не, укра­їн­ський фе­сти­валь «Кар­пат­ський про­стір», у рам­ках яко­го й бу­де пред­став­ле­но про­ект «Ко­ли­ско­ва вій­ні».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.