Трамп і Укра­ї­на: опе­ра­ція «шок і тре­пет»

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Так чи іна­кше, зу­стріч Трам­па і Пу­ті­на — хо­ро­ший при­від про­ана­лі­зу­ва­ти, де ми не­до­оці­ни­ли Бі­лий дім Трам­па, а де — нав­па­ки, пе­ре­оці­ни­ли, і зу­силь яко­го ха­ра­кте­ру ма­є­мо до­кла­сти.

По-пер­ше, у кон­текс­ті остан­ніх за­яв аме­ри­кан­сько­го пре­зи­ден­та про по­вер­не­н­ня Ро­сії до G7 і, ймо­вір­но, про на­ле­жність Кри­му, оста­то­чно зро­зумі­ло: жо­дних ілю­зій що­до транс­фор­ма­ції Трам­па — ні під впли­вом по­са­ди, ні під впли­вом ото­че­н­ня чи роз­слі­ду­ва­н­ня спец­про­ку­ро­ра і су­спіль­ної дум­ки — не по­вин­но бу­ти. Ма­є­мо ви­хо­ди­ти з то­го, що Трамп не змі­ни­ться у сво­їх ба­зо­вих по­гля­дах на Аме­ри­ку і світ.

По-дру­ге, ма­є­мо від­штов­ху­ва­ти­ся від то­го, що Трам­па осо­бли­во не об­хо­дить Укра­ї­на як кра­ї­на. Він не має по­зи­тив­ної емо­цій­ної прив’яз­ки до Укра­ї­ни. Швид­ше, нав­па­ки. Від­по­від­но, йо­му не­ці­ка­во ін­ве­сту­ва­ти свій час, енер­гію і гро­ші в те, щоб Укра­ї­на ста­ла де­мо­кра­ти­чною роз­ви­ну­тою дер­жа­вою. Для ньо­го Укра­ї­на — це пи­та­н­ня вну­трі­шньо­по­лі­ти­чно­го по­ряд­ку ден­но­го. Зокре­ма, ва­жли­вий аспект в йо­го про­ти­сто­ян­ні з Кон­гре­сом, який в ми­ну­ло­му ро­ці не в остан­ню чер­гу че­рез Укра­ї­ну, ор­га­ні­зу­вав на­ступ на йо­го пре­зи­дент­ські пов­но­ва­же­н­ня з до­по­мо­гою ко­ди­фі­ка­ції сан­кцій що­до Ро­сії.

Укра­ї­на для Трам­па — це не мо­жли­вість, це, пе­ре­д­усім, пе­ре­шко­да. Пе­ре­шко­да, зокре­ма, для на­ла­го­дже­н­ня йо­го від­но­син з Пу­ті­ним. Не­дар­ма, по­дей­ку­ють у ди­пло­ма­ти­чних ко­лах, він зби­рав то­рік усіх при­че­тних до укра­їн­сько­го до­сьє і про­сив їх зро­би­ти так, щоб «укра­їн­ське пи­та­н­ня» біль­ше не «зву­ча­ло» так гу­чно. Аме­ри­кан­сько­го пре­зи­ден­та не над­то ці­ка­вить і Єв­ро­па з по­гля­ду кон­це­пту, на яко­му де­ся­ти­лі­т­тя­ми три­мав­ся ін­те­рес аме­ри­кан­ської по­лі­ти­ки до Ста­ро­го Сві­ту в ці­ло­му і Укра­ї­ни зокре­ма — «Єв­ро­па ці­лі­сна, віль­на і в ми­рі» (Europe whole, free and at peace).

Вплив ра­дни­ків і чле­нів адмі­ні­стра­ції, які мо­жуть ви­ко­ну­ва­ти роль, як ка­жуть аме­ри­кан­ці, «до­ро­слих у кім­на­ті» (adults in the room), яв­но пе­ре­оці­не­на. Пі­сля при­зна­че­н­ня Бол­то­на ра­дни­ком з пи­тань нац­без­пе­ки і Пом­пео держ­се­кре­та­рем — двох по­лі­ти­ків, які не бу­ли по­мі­че­ні в опо­ну­ван­ні Трам­пу, ста­ло оста­то­чно зро­зумі­ло: Трамп не на­ці­ле­ний ада­пту­ва­ти свою по­лі­ти­ку під ра­дни­ків, але на­ла­што­ва­ний ада­пту­ва­ти ра­дни­ків під свою по­лі­ти­ку. Но­ві ра­дни­ки з нац­без­пе­ки і держ­се­кре­тар мо­гли б при­не­сти істо­тну до­да­ну вар­тість у пи­тан­ні стри­му­ва­н­ня Ро­сії, як­би ра­зом із мі­ні­стром обо­ро­ни Джи­мом Мет­ті­сом мо­гли ко­о­пе­ру­ва­ти і ко­ор­ди­ну­ва­ти свої зу­си­л­ля для стри­му­ва­н­ня Трам­па. Адже для стри­му­ва­н­ня Ро­сії по­трі­бен хтось, хто спо­ча­тку міг би стри­ма­ти Трам­па що­до Ро­сії. Схо­же, та­кої ко­ор­ди­на­ції не­має. Як і тим па­че дру­жби, яка, по­дей­ку­ють, вста­но­ви­ла­ся сво­го ча­су між Мет­ті­сом і екс-се­кре­та­рем дер­жде­пу Тіл­лер­со­ном.

Ни­ні ва­жли­ве пи­та­н­ня для Укра­ї­ни — чи збе­ре­же свою по­са­ду мі­ністр обо­ро­ни США Джим Мет­тіс? Мо­жли­во, го­лов­ний наш про­мо­у­тер у ни­ні­шньо­му уря­ді США. Остан­ні по­ві­дом­ле­н­ня про не­вдо­во­ле­н­ня пре­зи­ден­та Трам­па тем­пом ви­ко­на­н­ня йо­го по­лі­ти­чних рі­шень з бо­ку Пен­та­го­ну не вель­ми обна­ді­ю­ють у цьо­му кон­текс­ті. Хо­ча ма­є­мо бра­ти до ува­ги те, що, на­віть якщо Мет­тіс за­ли­ши­ться на по­са­ді, йо­го мо­жли­во­сті впливати на пре­зи­ден­та ста­ють, су­дя­чи з на­яв­ної ін­фор­ма­ції, чим­да­лі більш обме­же­ни­ми. Якщо ра­ні­ше Мет­ті­су де-фа­кто бу­ло ви­да­но карт-бланш на ви­рі­ше­н­ня пи­тань вій­сько­во­го/обо­рон­но­го ха­ра­кте­ру, то ни­ні спо­сте­рі­га­є­ться тренд на ухва­ле­н­ня Бі­лим до­мом одно­осо­бо­вих рі­шень у сфе­рі від­по­від­аль­но­сті мі­ні­стра обо­ро­ни (при­пи­не­н­ня вій­сько­вих на­вчань із Пів­ден­ною Ко­ре­єю то­му при­клад). От­же, не ви­клю­че­но, що найісто­тні­ша роль, яку мо­жуть ви­ко­на­ти ра­дни­ки й близь­кі до Укра­ї­ни за ду­хом чле­ни адмі­ні­стра­ції, — це при­галь­мо­ву­ва­ти ті чи ін­ші по­лі­ти­чні рі­ше­н­ня Трам­па, по­ки він не по­вер­не­ться до них зно­ву або ж за­бу­де про їх існу­ва­н­ня вза­га­лі.

По-тре­тє, стра­те­гі­чні без­пе­ко­ві до­ку­мен­ти США і осо­бли­во розв’яза­на Трам­пом тор­го­ва вій­на ще раз пе­ре­ко­ну­ють: безпека для Трам­па — це пе­ре­д­усім безпека еко­но­мі­чна. Скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що тих, хто екс­пор­тує в США най­біль­ше ав­то­мо­бі­лів або ста­лі, аме­ри­кан­ський пре­зи­дент вва­жає зна­чно біль­шою за­гро­зою для аме­ри­кан­ської на­ціо­наль­ної без­пе­ки, ніж тих, хто втру­ча­є­ться у ви­бо­ри, роз­па­лює во­ро­жне­чу в аме­ри­кан­сько­му су­спіль­стві, по­ру­шує те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність пар­тне­рів і по­гро­жує со­ю­зни­кам. Ро­сія з її низь­ким рів­нем тор­гів­лі зі США і з ВВП май­же в два ра­зи мен­шим, ніж в одно­го аме­ри­кан­сько­го шта­ту (Ка­лі­фор­нії), з цьо­го по­гля­ду, хоч як па­ра­до­ксаль­но, є для Трам­па за­гро­зою мен­шою не тіль­ки ніж Ки­тай, а й та­кі ва­жли­ві со­ю­зни­ки, як Ні­меч­чи­на чи Япо­нія. Це при то­му, що і Ні­меч­чи­на, і Япо­нія не про­сто ім­пор­ту­ють свою про­ду­кцію до США, во­ни ще й ство­ри­ли со­тні ти­сяч ро­бо­чих місць на сво­їх ав­то­ви­ро­бни­цтвах за оке­а­ном (по­над 600 000 і 800 000 від­по­від­но). Ли­ше один ма­лень­кий штрих: най­біль­ший за­вод BMW у сві­ті роз­та­шо­ва­ний не в Ні­меч­чи­ні, а в шта­ті Пів­ден­на Ка­ро­лі­на у США.

Укра­ї­на, за та­кою ло­гі­кою, вза­га­лі не мо­же ста­но­ви­ти жо­дної за­гро­зи для адмі­ні­стра­ції Трам­па. Однак, як по­ка­зує істо­рія з рі­ше­н­ням про за­про­ва­дже­н­ня до­да­тко­вих мит на ім­порт до США про­ду­кції зі ста­лі та алю­мі­нію, ко­жна кра­ї­на, яка тор­гує зі США, є вра­зли­вою. Укра­ї­на по­тра­пи­ла під рі­ше­н­ня що­до за­про­ва­дже­н­ня до­да­тко­вих мит на сталь та алю­мі­ній у бе­ре­зні. І хо­ча то­рік Укра­ї­на по­сі­ла ли­ше 24-те мі­сце се­ред усіх ім­пор­те­рів ана­ло­гі­чної про­ду­кції до США і зі сво­ї­ми 256 ти­ся­ча­ми тонн ви­гля­дає не вель­ми пе­ре­кон­ли­во на тлі май­же 6 міль­йо­нів тонн, які екс­пор­ту­ва­ла Ка­на­да, чи май­же п’яти міль­йо­нів тонн, екс­пор­то­ва­них у США Бра­зи­лі­єю, за­зна­чи­мо, що но­ві обме­жу­валь­ні за­хо­ди сто­су­ю­ться 20—25% за­галь­но­го екс­пор­ту укра­їн­ської про­ду­кції до США за остан­ні три ро­ки.

По-че­твер­те, є чи­ма­ло під­став вва­жа­ти, що Пу­тін за­ли­ша­є­ться для Трам­па ав­то­ри­те­том. Скіль­ки по­трі­бно зу­стрі­чей і не­ви­ко­на­них Пу­ті­ним обі­ця­нок аме­ри­кан­сько­му пре­зи­ден­то­ві, щоб йо­го ав­то­ри­тет зблід в очах Трам­па, — не­ві­до­мо. Тим па­че що є два про­ти­ле­жні до­сві­ди ча­сто­го спіл­ку­ва­н­ня Пу­ті­на зі сві­то­ви­ми лі­де­ра­ми — до­свід Мер­кель і Ол­лан­да з одно­го бо­ку, ко­ли ко­жна но­ва зу­стріч ста­ва­ла но­вим роз­ча­ру­ва­н­ням для єв­ро­пей­ських пар­тне­рів, і до­свід Бер­лу­ско­ні й Шре­де­ра з ін­шо­го, ко­ли вна­слі­док ін­тен­сив­но­го спіл­ку­ва­н­ня за­хо­пле­н­ня Пу­ті­ним та йо­го мо­жли­во­стя­ми ли­ше по­си­лю­ва­ло­ся. Ми ж для се­бе ма­є­мо ро­зу­мі­ти, що ко­жна зу­стріч Пу­ті­на і Трам­па — це мо­жли­вість для ро­сій­сько­го пре­зи­ден­та про­ве­сти чер­го­ву дис­кре­ди­та­цій­ну кам­па­нію про­ти Укра­ї­ни. З ча­сів Бу­ха­рест­сько­го са­мі­ту НАТО, ко­ли він у при­су­тно­сті лі­де­рів НАТО по­ясню­вав Бу­шу, що «Укра­ї­на — це на­віть не дер­жа­ва», з’яви­ло­ся ба­га­то но­вих сю­же­тів. Єв­ро­пей­ських лі­де­рів він, по­дей­ку­ють у ди­пло­ма­ти­чних ко­лах, уже не­аби­як вто­мив роз­по­від­я­ми про те, яку рі­зню вла­шту­ють укра­їн­ці, якщо, не дай Бо­же, допу­сти­ти Укра­ї­ну на те­ри­то­рію так зва­них ДНР і ЛНР. Трамп, мо­жли­во, ще тіль­ки має це по­чу­ти в де­та­лях. Крим — ін­ша вра­зли­ва тема для аме­ри­кан­сько­го пре­зи­ден­та. Ще з ча­су пе­ред­ви­бор­ної кам­па­нії у Трам­па сфор­му­ва­ло­ся до­во­лі спе­ци­фі­чне став­ле­н­ня до ане­ксії Кри­му. З одно­го бо­ку, він ро­бив від­вер­ті за­яви про те, що лю­ди в Кри­му на­справ­ді хо­ті­ли бу­ти з Ро­сі­єю, тим са­мим не­пря­мо ви­прав­до­ву­ю­чи ане­ксію. А з ін­шо­го — вже кіль­ка ро­ків по­спіль він не­ща­дно кри­ти­кує пре­зи­ден­та Оба­му за те, що до­зво­лив Пу­ті­ну ане­ксу­ва­ти Крим. На­віть то­рік на зу­стрі­чі з По­ро­шен­ком, за свід­че­н­ням на­ших ди­пло­ма­ти­чних дже­рел, він пря­мо за­пи­тав в укра­їн­сько­го пре­зи­ден­та: «Ви зго­дні з тим, що Оба­ма по­да­ру­вав Крим Пу­ті­ну?» Та­ким чи­ном, якщо від­слід­ку­ва­ти всі за­яви Трам­па на цю те­му — пу­блі­чні й не­пу­блі­чні, — скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що він і на­да­лі біль­ше во­ліє за­су­джу­ва­ти Оба­му, а не Пу­ті­на в то­му, що ста­ло­ся з Кри­мом.

Укра­ї­ні, оче­ви­дно, тре­ба бу­ти го­то­вою до по­стій­них «аме­ри­кан­ських гі­рок» у ді­а­ло­зі з Бі­лим до­мом до кін­ця пре­зи­дент­ства Трам­па, ко­ли по­зи­тив­ні рі­ше­н­ня бу­дуть змі­ню­ва­ти­ся не­га­тив­ни­ми за­ява­ми. Крім то­го, по­стій­но пе­ре­слі­ду­ва­ти­ме від­чу­т­тя на­яв­но­сті у США двох па­ра­лель­них уря­дів із де­що рі­зною ри­то­ри­кою і де­що рі­зним ба­че­н­ням ро­лі та ва­ги Укра­ї­ни. З роз­ря­ду: «Є Трамп, а є Спо­лу­че­ні Шта­ти». Як ді­я­ти в та­ко­му ра­зі?

Пе­ре­д­усім, як по­ка­зує до­свід остан­ньо­го ро­ку, у зв’яз­ку з низь­кою прі­о­ри­те­тні­стю Укра­ї­ни для Трам­па ба­га­то ре­чей мо­жна ро­би­ти або ж за інер­ці­єю, або ж без осо­би­сто­го бла­го­сло­ве­н­ня пре­зи­ден­та. Це сто­су­є­ться як рі­зних про­грам те­хні­чної під­трим­ки Укра­ї­ни, які бу­ли за­пу­ще­ні ще за ми­ну­лих адмі­ні­стра­цій, так і по­лі­ти­ки під­трим­ки тих чи ін­ших ре­форм. Остан­ні мі­ся­ці чі­тко про­де­мон­стру­ва­ли, що на­віть за на­яв­но­сті по­стій­но­го за­лу­че­н­ня Дер­жав­но­го де­пар­та­мен­ту, мо­жна зру­ши­ти де­які ва­жли­ві рі­ше­н­ня у по­ряд­ку ден­но­му укра­їн­ських ре­форм — зокре­ма в кон­текс­ті ан­ти­ко­ру­пції.

На жаль, ма­є­мо ви­зна­ти, що Укра­ї­ні так і не вда­лось істо­тно під­ко­ри­гу­ва­ти свій образ у Ва­шинг­то­ні, ско­ри­став­шись із при­хо­ду но­вої, ча­сом не ду­же обі­зна­ної в укра­їн­ських спра­вах, ко­ман­ди. Як і за по­пе­ре­дніх адмі­ні­стра­цій, до­мі­нує уста­ле­не сприйня­т­тя Укра­ї­ни як гли­бо­ко ко­рум­по­ва­ної кра­ї­ни. Від­так, по­ки Укра­ї­на не по­ка­же і від­по­від­но не про­ко­му­ні­кує ре­зуль­та­ту на рів­ні ті­єї ж та­ки Ру­му­нії, ко­ру­пція мо­же ви­ко­ри­сто­ву­ва­тись як сер­йо­зний при­від по­ста­ви­ти під­трим­ку Укра­ї­ни під пи­та­н­ня на­віть се­ред тих чле­нів адмі­ні­стра­ції, для яких це пи­та­н­ня не є прі­о­ри­те­тним. І вже, мо­жли­во, ви­ко­ри­сто­ву­є­ться пре­зи­ден­том США, якщо від­по­від­а­ють дій­сно­сті за­яви Трам­па на зу­стрі­чі лі­де­рів G7, в яких він на за­хист сво­єї по­зи­ції що­до по­вер­не­н­ня Ро­сії до «сім­ки» роз­по­від­ав за­хі­дним лі­де­рам са­ме про те, що Укра­ї­на — одна з най­ко­рум­по­ва­ні­ших кра­їн сві­ту.

І тут, як ба­чи­мо, та­кти­ка ку­пів­лі під­трим­ки США, на яку, оче­ви­дно, ціл­ком ло­гі­чно ро­би­ла став­ку Укра­ї­на за до­по­мо­гою укла­да­н­ня мас­шта­бних кон­тра­ктів на при­дба­н­ня ву­гі­л­ля з Пен­силь­ва­нії чи на мо­дер­ні­за­цію ру­хо­мо­го скла­ду «Укр­за­лі­зни­ці» з General Electric Transportation, ви­яв­ля­є­ться не­до­ста­тньою (про це я більш де­таль­но пи­шу в що­квар­таль­них огля­дах укра­їн­сько-аме­ри­кан­ських від­но­син Truman Index). Угор­щи­на Ор­ба­на, між ін­шим, та­кож укла­ла май­же на мі­льярд до­ла­рів кон­тракт із General Electric на по­ста­ча­н­ня тур­бін­но­го обла­дна­н­ня для атом­ної стан­ції «Пакш». Ку­пів­ля під­трим­ки США спра­цю­ва­ла пе­ре­ва­жно для зня­т­тя не­га­тив­но­го шлей­фу від пе­ред­ви­бор­ної кам­па­нії, в якій Укра­ї­на не зна­чи­лась се­ред сим­па­ти­ків кам­па­нії Трам­па, і для вста­нов­ле­н­ня пря­мо­го кон­та­кту з ни­ні­шнім пре­зи­ден­том США. Але на се­ре­дню і да­ле­ку пер­спе­кти­ву ли­ше ці­єї та­кти­ки, оче­ви­дно, бу­де не­до­ста­тньо. До ре­чі, ціл­ком імо­вір­но, що, під­пи­сав­ши ли­ше два ви­ще­зга­да­ні кон­тра­кти, Укра­ї­на у своє­рі­дний спо­сіб уже «від­дя­чи­ла» за на­да­ну нам Спо­лу­че­ни­ми Шта­та­ми, при­найм­ні пі­сля ане­ксії Кри­му, до­по­мо­гу: ни­ні США ре­а­лі­зо­ву­ють в Укра­ї­ні програми до­по­мо­ги на за­галь­ну су­му 1,2 мі­льяр­да до­ла­рів, то­ді як один кон­тракт із GE ся­гає су­ми в мі­льярд до­ла­рів.

Що ж до без­по­се­ре­дньо пре­зи­ден­та Трам­па, то не вар­то за­бу­ва­ти, що є й пи­та­н­ня, де йо­го пе­ре­ко­на­н­ня збі­га­ю­ться з ін­те­ре­са­ми Укра­ї­ни. На­при­клад, що­до під­ви­ще­н­ня обо­рон­них ви­да­тків єв­ро­пей­ськи­ми пар­тне­ра­ми НАТО. Більш стій­кі до зов­ні­шніх без­пе­ко­вих за­гроз єв­ро­пей­ські кра­ї­ни — в ін­те­ре­сі Укра­ї­ни. І в цьо­му кон­текс­ті слід за­зна­чи­ти, що, вра­хо­ву­ю­чи одер­жи­мість Трам­па ці­єю іде­єю, Укра­ї­на мо­гла б зна­чно кра­ще ко­му­ні­ку­ва­ти у Ва­шинг­то­ні, бо, на­віть не бу­ду­чи кан­ди­да­том на член­ство в НАТО, во­на вже ви­тра­чає на без­пе­ку і обо­ро­ну 5% ВВП, з яких на обо­ро­ну — по­над два «не­об­хі­дних» у НАТО.

Де­хто ска­же, що є пи­та­н­ня Пів­ні­чно­го по­то­ку-2, в яко­му ми, хоч і з рі­зних при­чин, але­та­кож пе­ре­бу­ва­є­мо на одно­му бо­ці з Трам­пом. Однак де­які аме­ри­кан­ські ін­сай­де­ри на­по­ля­га­ють, що тут Укра­ї­ні вар­то бу­ло б утри­ма­ти­ся від на­дмір­них спо­ді­вань са­ме що­до аме­ри­кан­сько­го пре­зи­ден­та, оскіль­ки до­сте­мен­но не­ві­до­мо, на­скіль­ки Трамп справ­ді ро­зу­міє всі ри­зи­ки цьо­го про­е­кту і до якої мі­ри йо­го по­зи­ція є твер­дою. Чи не ви­яви­ться ра­птом, що, на від­мі­ну від більш по­слі­дов­них у цьо­му пи­тан­ні Дер­жде­пу і Кон­гре­су, він го­то­вий бу­де зда­ти кар­ту Пів­ні­чно­го по­то­ку-2 в тор­гах з єв­ро­пей­ськи­ми пар­тне­ра­ми за пер­шої лі­пшої мо­жли­во­сті?

Ні­хто та­кож не за­ва­жає Укра­ї­ні да­лі гра­ти на одно­му з клю­чо­вих ком­по­нен­тів по­лі­ти­ки Трам­па під умов­ною на­звою «ан­ти-оба­ма». Хто знає, мо­же, й ле­таль­ну обо­рон­ну зброю Трамп по­го­див не в остан­ню чер­гу то­му, що Оба­ма її Укра­ї­ні так і не дав? Хо­ча, мо­жли­во, хтось про­сто вда­ло по­я­снив Трам­пу, що Укра­ї­на зби­ра­є­ться ста­ти по­стій­ним по­ку­пцем ці­єї зброї в США. Чи, мо­жли­во, спра­цю­вав ар­гу­мент: якщо ле­таль­на зброя — це най­більш сим­во­лі­чний жест під­трим­ки Укра­ї­ни, то чо­му б її не на­да­ти, аби «ди­тя» і йо­го тур­бо­тли­ві «ви­хо­ва­те­лі» в США за­спо­ко­ї­лись і не за­ва­жа­ли сер­йо­зним «дя­де­чкам» до­мов­ля­ти­ся про сер­йо­зні ре­чі?

На­ре­шті, Укра­ї­ні до­сі бра­кує зро­зумі­лої для аме­ри­кан­ської ау­ди­то­рії істо­рії про се­бе. По­ва­жні спів­ро­змов­ни­ки в Кон­гре­сі, з яки­ми до­во­ди­ло­ся го­во­ри­ти на цю те­му, вва­жа­ють, що про­бле­ма Укра­ї­ни в то­му, що во­на пра­гне роз­по­ві­сти все й одра­зу — і про ре­во­лю­цію, і про вій­ну, і про ре­фор­ми. Рі­зни­ми го­ло­са­ми, з рі­зною ін­то­на­ці­єю. У Гру­зії, на­при­клад, це рі­зні істо­рії і, ка­жуть, це кра­ще пра­цює на бе­ре­гах По­то­ма­ку. Але тут ви­ни­кає ін­ше пи­та­н­ня: чи мо­жна роз­по­ві­сти пе­ре­кон­ли­ву істо­рію про Укра­ї­ну, якщо роль Укра­ї­ни-жер­тви вже ви­чер­па­на, а ро­лі пе­ре­мож­ця ще не ви­пи­са­но?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.