Си­рій­ські жни­ва Пу­ті­на

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Цен­траль­ною ча­сти­ною са­мі­ту в Гель­сін­кі між пре­зи­ден­том США До­наль­дом Трам­пом і пре­зи­ден­том Ро­сії Вла­ді­мі­ром Пу­ті­ним бу­де май­бу­тнє Си­рії та про­по­зи­ція за­лу­чи­ти Ро­сію як пар­тне­ра для ви­ті­сне­н­ня Іра­ну з цьо­го по­ля бою.

Так за­явив під час уча­сті в про­гра­мі «Облич­чям до на­ції» на те­ле­ка­на­лі CBS News ра­дник з пи­тань на­ціо­наль­ної без­пе­ки по­сол Джон Бол­тон. Він на­го­ло­сив, що зу­стріч 16 ли­пня прой­де тет-а-тет, а це дасть мо­жли­вість де­таль­но обго­во­ри­ти си­ту­а­цію в Си­рії по­ряд із низ­кою ін­ших про­блем.

«Я не ду­маю, що Асад — це стра­те­гі­чне пи­та­н­ня. Я ду­маю, що Іран стра­те­гі­чне пи­та­н­ня», — під­кре­слив Бол­тон. Два араб­ські ди­пло­ма­ти і ви­со­ко­по­став­ле­ний аме­ри­кан­ський чи­нов­ник по­ві­до­ми­ли CBS News, що адмі­ні­стра­ція ви­зна­ла, що Асад у най­ближ­чо­му май­бу­тньо­му за­ли­ши­ться при вла­ді, і ви­рі­ши­ла зо­се­ре­ди­ти­ся на то­му, щоб пе­ре­ко­на­ти Пу­ті­на ро­зі­рва­ти від­но­си­ни з Іра­ном, сво­їм пар­тне­ром на по­лі бою.

Во­дно­час за по­се­ре­дни­цтва Йор­да­нії від­бу­ва­є­ться по­нов­ле­н­ня пе­ре­го­во­рів між Ро­сі­єю і си­рій­ською зброй­ною опо­зи­ці­єю що­до пе­ре­мир’я на пів­дні Си­рії та при­пи­не­н­ня бо­роть­би з уря­до­ви­ми вій­ська­ми. Пе­ре­го­во­ри пе­ре­р­ва­ли­ся пі­сля то­го, як пред­став­ни­ки опо­зи­ції з «Віль­ної си­рій­ської ар­мії» від­хи­ли­ли ви­мо­гу офі­це­рів ро­сій­ської ар­мії зда­ти­ся, вва­жа­ю­чи її обра­зли­вою.

Пе­ре­го­во­ри ускла­дню­ю­ться, оскіль­ки Ро­сія на­по­ля­гає на швид­кій зда­чі, а пов­стан­ці пра­гнуть до­ся­гну­ти зго­ди в то­му, щоб Іран був га­ран­том без­пе­ки 800 ти­сяч мир­них жи­те­лів про­він­ції Де­раа. А тим ча­сом ООН за­яви­ла, що що­най­мен­ше 160 ти­сяч си­рій­ців, які про­жи­ва­ли в цій про­він­ції, вже вте­кли зі сво­їх бу­дин­ків.

Во­єн­на кам­па­нія Ба­ша­ра Аса­да, що роз­по­ча­ла­ся ми­ну­ло­го мі­ся­ця, ви­ті­сни­ла де­ся­тки ти­сяч си­рій­ців до йор­дан­сько­го кор­до­ну і в бік си­рій­ської ча­сти­ни Го­лан­ських ви­сот.

На­ступ ар­мії пре­зи­ден­та Аса­да на пів­ден­но­му за­хо­ді Си­рії, у про­він­ції Де­раа, яка опи­ни­ла­ся під кон­тро­лем опо­зи­цій­них сил іще 2011 ро­ку, озна­чає, що в Крем­лі да­ли зе­ле­не сві­тло на цю опе­ра­цію. Мо­сква пі­шла на но­вий ви­ток еска­ла­ції на­пе­ре­до­дні істо­ри­чної зу­стрі­чі пре­зи­ден­та США Трам­па з пре­зи­ден­том Ро­сії Пу­ті­ним, на якій си­рій­ське пи­та­н­ня бу­де одні­єю з го­лов­них тем обго­во­ре­н­ня.

Си­ли Аса­да на цьо­му на­прям­ку зо­се­ре­дже­ні на взят­ті під свій кон­троль одні­єї з двох, які ще є на сьо­го­дні, пов­стан­ських фор­тець у Си­рії. Дру­га — це Ідліб і при­ле­глі до ньо­го ра­йо­ни на пів­ні­чно­му за­хо­ді кра­ї­ни. У цьо­му кон­текс­ті вар­то при­га­да­ти, що на по­ча­тку 2018 ро­ку вій­ська Аса­да вже за­хо­пи­ли остан­ні ан­кла­ви спро­ти­ву по­бли­зу Да­ма­ска і Хом­са.

Та­кти­ка си­рій­ської ар­мії на пів­ден­но­му фрон­ті оче­ви­дна — ство­ри­ти бу­фер­ні зо­ни між ре­гіо­на­ми. Ро­зді­лив­ши й осла­бив­ши опо­зи­цій­ні си­ли, щоб по­тім їх зни­щи­ти.

Мо­жли­во, що най­го­лов­ні­шою тут є роль Ро­сії. Ці­лі Мо­скви в пів­ден­ній Си­рії да­ле­кі від ба­жа­н­ня до­мов­ля­ти­ся з опо­зи­ці­єю. А при­пи­не­н­ня во­гню в цьо­му ре­гіо­ні, по­го­дже­не Ро­сі­єю, США та Йор­да­ні­єю в ли­пні 2017 ро­ку, бу­ло ви­ко­ри­ста­не тіль­ки для то­го, щоб да­ти мо­жли­вість си­лам Аса­да ді­я­ти на ін­ших на­прям­ках, за­ли­шив­ши пів­день на по­тім.

Та­ким чи­ном, ідею укла­сти но­ву уго­ду з Ро­сі­єю на­ма­га­ю­ться ре­а­лі­зу­ва­ти в той са­мий час, ко­ли Пу­тін по­ру­шив уго­ду 2017 ро­ку про те, щоб зу­пи­ни­ти ата­ки все­ре­ди­ні так зва­ної зо­ни де­е­ска­ла­ції на пів­дні Си­рії.

Ре­зуль­та­том ро­сій­ських на­па­дів на зо­ну, що спо­ча­тку слу­гу­ва­ла як при­ту­лок для бі­жен­ців і пов­стан­ців, яких ра­ні­ше під­три­му­ва­ли США, ста­ло те, що в Йор­да­нії вже про­жи­ває 1,3 міль­йо­на си­рій­ських бі­жен­ців.

Но­ва гра Ро­сії в Си­рії, що є на­слід­ком на­ма­га­н­ня про­де­мон­стру­ва­ти сві­ту — во­на зно­ву ви­йшла на рі­вень, ко­ли без її уча­сті не вда­сться вре­гу­лю­ва­ти жо­ден сер­йо­зний між­на­ро­дний кон­флікт, — ста­ла мо­жли­вою зав­дя­ки то­му, що Кремль зміг ви­яви­ти слаб­кі лан­ки в ла­вах си­рій­ської опо­зи­ції. Її угру­по­ва­н­ня спер­шу по­гру­зли в ха­о­сі й по­га­ній ор­га­ні­за­ції на мі­сцях, а по­тім від­су­тність ко­ор­ди­на­ції і спіль­них узго­дже­них дій ста­ла при­чи­ною то­го, що Мо­скві і Те­ге­ра­ну вда­ло­ся фра­гмен­ту­ва­ти їхні си­ли й ней­тра­лі­зу­ва­ти ко­ли­шні здо­бу­тки.

У ре­зуль­та­ті Ро­сія зна­чно по­си­ли­ла по­лі­ти­чний і роз­ши­ри­ла те­ри­то­рі­аль­ний кон­троль си­рій­сько­го пи­та­н­ня. А най­го­лов­ні­ше, вда­ло­ся вжи­ви­ти у сві­до­мість ча­сти­ни си­рій­ської опо­зи­ції ро­зу­мі­н­ня, що їхня бо­роть­ба мар­на, бо за та­ко­го роз­кла­ду сил во­ни не ма­ють шан­сів на пе­ре­мо­гу.

Крім то­го, на си­рій­сько­му по­лі Кремль успі­шно від­пра­цьо­вує ме­то­ди управ­лі­н­ня кон­флі­кта­ми. Пе­ре­ві­ря­ю­чи ста­рі і за­сто­со­ву­ю­чи но­ві, які біль­ше під­хо­дять для на­сту­пної фа­зи утри­ма­н­ня си­рій­ської тра­ге­дії в пер­ма­нен­тно­му ста­ні.

Си­рій­ські опо­зи­цій­ні лі­де­ри вже по­чи­на­ють від­чу­ва­ти роз­ча­ру­ва­н­ня, якщо уго­да в та­ко­му фор­ма­ті справ­ді бу­де під­пи­са­на. На дум­ку де­ко­го з них, по­ді­бні до­мов­ле­но­сті з Ро­сі­єю — це своє­рі­дний ін­ку­ба­тор для май­бу­тніх джи­ха­дист­ських ру­хів.

Си­ли Аса­да те­пер кон­тро­лю­ють близь­ко по­ло­ви­ни те­ри­то­рії про­він­ції Да­раа. Це зна­чне до­ся­гне­н­ня пі­сля то­го, як аса­дів­ці ста­ном на 19 черв­ня утри­му­ва­ли ли­ше 30 від­со­тків її пло­щі. А пі­сля чер­го­вої спро­би до­ся­гну­ти «при­ми­ре­н­ня» ре­жим Аса­да зайняв і взяв під свій кон­троль іще ві­сім міст. І по­ки три­ва­ють по­стій­ні на­ма­га­н­ня за по­се­ре­дни­цтва ро­сі­ян до­мо­ви­ти­ся про «при­ми­ре­н­ня» між пов­стан­ця­ми і ре­жи­мом, опо­зи­ція втра­чає свої по­зи­ції.

Які висновки мо­жна зро­би­ти з то­го, що від­бу­ва­є­ться, і яке значення ма­ють ці уря­до­ві ата­ки? Стає де­да­лі оче­ви­дні­шим, що до­ля пов­стан­ців у пів­ден­но-за­хі­дній Си­рії — ли­ше пи­та­н­ня ча­су. Ата­ки ре­жи­му, які під­крі­пле­ні по­ві­тря­ни­ми уда­ра­ми ро­сі­ян, фо­ку­су­ю­ться на Да­раа.

І ціл­ком мо­жли­во, що про­він­ція Ку­ней­тра в чер­зі зов­сім по­руч. Про­по­зи­ції, які ви­су­ва­ю­ться, не да­ють опо­зи­ції ве­ли­ко­го ви­бо­ру. Він ва­рі­ю­є­ться в ді­а­па­зо­ні від про­дов­же­н­ня не­рів­них кро­во­про­ли­тних бо­їв — до руй­ну­ва­н­ня їхніх міст або ка­пі­ту­ля­ції.

Але чи вка­зує ймо­вір­на по­раз­ка пов­стан­ців у пів­ден­но-за­хі­дній ча­сти­ні Си­рії на пов­не по­гли­на­н­ня кра­ї­ни вій­ська­ми Аса­да? Не обов’яз­ко­во. Бо цей ре­гіон та­ки від­рі­зня­є­ться від ін­ших си­рій­ських те­ри­то­рій.

Так, область на схо­ді від рі­чки Єв­фрат кон­тро­лю­є­ться курд­ськи­ми си­ла­ми, які ма­ють аме­ри­кан­ську під­трим­ку. Крім то­го, бун­тів­ний ан­клав на пів­ні­чно­му за­хо­ді Си­рії, у про­він­ції Ідліб, пе­ре­бу­ває під егі­дою Ту­реч­чи­ни. То­му по­вер­не­н­ня кон­тро­лю си­ла­ми ре­жи­му в цих обла­стях за­ле­жить у пер­шо­му ви­пад­ку від зго­ди США, а в дру­го­му — від Ту­реч­чи­ни.

У зв’яз­ку із цим очі­ку­ва­н­ня ре­зуль­та­тів від зу­стрі­чі на ви­що­му рів­ні між Трам­пом і Пу­ті­ним, а осо­бли­во до­мов­ле­но­сті що­до Си­рії, ви­да­ю­ться де­що за­ви­ще­ни­ми. Осо­бли­во зва­жа­ю­чи на той факт, що, як вва­жає ізра­їль­ська роз­від­ка, «Хе­збол­ла» й іран­ські та ши­їт­ські бо­йо­ви­ки бе­руть участь у бо­йо­вих ді­ях в Да­раа ра­зом з уря­до­ви­ми си­ла­ми.

То­му за­ли­ша­є­ться від­кри­тим пи­та­н­ня, як Ро­сія змо­же до­мов­ля­ти­ся з аме­ри­кан­ця­ми про те, чо­го ре­а­лі­зу­ва­ти пов­ні­стю бу­де не зда­тна. Адже по­при «за­слу­гу» пе­ре­ва­жно Мо­скви в то­му, що Аса­ду вда­ло­ся впро­довж се­ми ро­ків утри­му­ва­ти свою вла­ду, не мо­жна ски­да­ти з ра­хун­ку й про­ни­кне­н­ня в си­рій­ську дер­жа­ву і су­спіль­ство впли­вів іран­ських спец­служб та їх ті­сне пе­ре­пле­те­н­ня з си­рій­ськи­ми спец­слу­жба­ми. Не ка­жу­чи вже про гео­гра­фі­чне роз­та­шу­ва­н­ня Іра­ну, яке дає йо­му фо­ру пе­ред Ро­сі­єю.

Мо­скві до­ве­де­ться ма­нев­ру­ва­ти між ін­те­ре­са­ми Аме­ри­ки й Іра­ну, на­ма­га­ю­чись ви­бу­до­ву­ва­ти від­но­си­ни та­ким чи­ном, щоб ко­жно­му з них зда­ва­ло­ся, що са­ме з ним у цьо­му ви­пад­ку Ро­сія грає че­сно й від­кри­то.

Як вва­жає Хі­зер Кон­лі, екс­пер­тка з пи­тань Ро­сії з Ва­шинг­тон­сько­го ана­лі­ти­чно­го цен­тру (CSIS), цей са­міт озна­ча­ти­ме «фор­маль­не за­вер­ше­н­ня чо­ти­ри­рі­чної ізо­ля­ції Вла­ді­мі­ра Пу­ті­на пі­сля не­за­кон­ної ане­ксії Ро­сі­єю Кри­му. Ду­же ва­жли­во, щоб пре­зи­дент Трамп не роз­гля­дав цю зу­стріч про­сто як спро­бу «по­спіл­ку­ва­ти­ся», а на­то­мість звер­нув­ся до по­бо­ю­вань США що­до Мо­скви. Чи змо­жуть ре­зуль­та­ти ці­єї та на­сту­пних зу­стрі­чей за­хи­сти­ти ін­те­ре­си на­ціо­наль­ної без­пе­ки США, які ни­ні під за­гро­зою з бо­ку Ро­сії? Чи пре­зи­дент Трамп по­го­ди­ться зі сві­то­гля­дом пре­зи­ден­та Пу­ті­на? Що ме­не най­біль­ше ля­кає, то це те, що я не знаю від­по­віді на ці пи­та­н­ня».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.