Скан­даль­не лі­цен­зу­ва­н­ня,

Або Бо­роть­ба за «те­ле­ві­зор»

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Якось один ду­же ві­до­мий по­лі­тик за­пи­тав у ме­не: «Як мо­жли­ве та­ке зро­ста­н­ня Ра­бі­но­ви­ча і пар­тії «За жи­т­тя»?» До­ве­ло­ся від­по­ві­сти за­пи­та­н­ням на за­пи­та­н­ня: «А чи дав­но ви ди­ви­ли­ся те­ле­ві­зор?» — «Я йо­го вза­га­лі не див­лю­ся», — від­по­вів він.

Роз­мо­ва по­ка­зо­ва са­ме то­му, що по­лі­тик то­чно не був ти­по­вим пред­став­ни­ком еле­кто­ра­ту, тоб­то на­ро­ду, який на­зи­ва­є­ться цим тер­мі­ном у ви­бор­чо­му про­це­сі. А от на­род, тоб­то еле­кто­рат, те­ле­ві­зор ди­ви­ться. Всу­пе­реч по­стій­но­му зро­стан­ню кіль­ко­сті ко­ри­сту­ва­чів Ін­тер­не­ту і со­ці­аль­них ме­реж, чи­сло тих, хто на за­пи­та­н­ня со­ціо­ло­гів «Звід­ки ви до­від­у­є­те­ся го­лов­ні но­ви­ни?» від­по­від­ає: «З те­ле­ві­зо­ра», — пра­кти­чно не­змін­не. І це май­же 80% укра­їн­ців.

Ско­ріш за все, лі­де­ри ду­мок, які ве­дуть не­скін­чен­ні бої у Фейс­бу­ку з усі­ля­ких при­во­дів, вхо­дять до ре­шти 20%. Але результати ви­бо­рів то­чно ви­зна­ча­ють ті 80%, що див­ля­ться те­ле­ві­зор і при­хо­дять на ви­бор­чі діль­ни­ці. І то­му кон­троль над «ящи­ком» є чи не го­лов­ним зав­да­н­ням (на до­да­чу до кон­тро­лю над ви­бор­чи­ми ко­мі­сі­я­ми і ЦВК) тих, хто пре­тен­дує на пе­ре­мо­гу і вла­ду.

Те­ле­ві­зор — річ кри­ти­чно по­трі­бна для пе­ре­мо­ги на ви­бо­рах та існу­ва­н­ня в по­лі­ти­ці. Те­ле­ві­зор по­ро­джує по­лі­ти­ків, те­ле­ві­зор так са­мо їх і вби­ває. Те­ле­ві­зор — це най­силь­ні­ший ін­стру­мент впли­ву на по­лі­ти­чний про­цес і най­пе­ре­кон­ли­ві­ший ар­гу­мент у бо­роть­бі за еко­но­мі­чні пре­фе­рен­ції; спо­сіб збе­ре­же­н­ня бі­зне­су в кра­ї­ні, де ін­ші ін­стру­мен­ти все ще зна­чно слаб­кі­ші.

І са­ме то­му це — кри­ти­чно ва­жли­вий актив для вла­сни­ків. Ко­жен з них жи­ве то­чно не за ра­ху­нок сво­го ме­ді­а­бі­зне­су, ба біль­ше, ко­жен з них ви­тра­чає кіль­ка де­ся­тків міль­йо­нів до­ла­рів на рік на до­та­ції те­ле­ка­на­лам. На­то­мість са­ме те­ле­ві­зор стає їхнім го­лов­ним ар­гу­мен­том для пе­ре­го­во­рів з усі­ма мо­жно­влад­ця­ми. От­же, те­ле­ві­зор — це остан­ній актив, з яким бу­де го­то­вий роз­про­ща­ти­ся бу­дья­кий олі­гарх у цій кра­ї­ні — Ахме­тов, Ко­ло­мой­ський чи на­ба­га­то менш ві­до­мий Ди­мін­ський.

Зре­штою, не за­бу­вай­мо й про чин­но­го пре­зи­ден­та Пе­тра По­ро­шен­ка, який на­вряд чи став би та­ким успі­шним бе­не­фі­ці­а­ром Ре­во­лю­ції 2014-го. І в цьо­му ж не Ро­шен зі­грав го­лов­ну роль, а са­ме «5 ка­нал», що був на той мо­мент «ка­на­лом Ре­во­лю­ції».

Так, те­ле­ві­зор — річ пу­блі­чна, яка пра­цює для мас. Та от усе, що сто­су­є­ться дов­ко­ла­те­ле­ві­зій­ної ку­хні, опо­ви­те та­єм­ни­цею. Це до­во­лі тон­кий за­ку­лі­сний про­цес, у яко­му бе­руть участь оди­ни­ці, то­чні­ше оди­ни­ці, що ма­ють на ра­хун­ках оди­ни­ці з ве­ли­кою кіль­кі­стю ну­лів. Са­ме во­ни ве­дуть «сво­їх кан­ди­да­тів» у пре­зи­ден­ти, са­ме во­ни роз­кла­да­ють яй­ця в рі­зні пар­тій­ні ко­ши­ки. Са­ме во­ни ви­зна­ча­ють обри­си по­лі­ти­чно­го ланд­ша­фту кра­ї­ни.

І при­ро­дно, що всі во­ни бо­рю­ться за своє мі­сце в ін­фор­ма­цій­но­му про­сто­рі, за рей­тин­ги, тоб­то за гля­да­ча, яко­го во­ни май­стер­но пе­ре­тво­рю­ють на ке­ро­ва­ний еле­кто­рат. Іна­кше ка­жу­чи, за мо­жли­вість впли­ва­ти. Бо кон­тро­лю­ва­ти те­ле­ві­зор озна­чає кон­тро­лю­ва­ти по­лі­ти­чний про­цес.

І якщо влада від­чу­тно втра­чає кон­троль над про­це­са­ми в кра­ї­ні, то при­ро­дно, що во­на пе­ред­ба­чає по­вер­ну­ти йо­го са­ме зав­дя­ки кон­тро­лю над те­ле­ві­зо­ром. Тим біль­ше що са­ме влада при­зна­чає го­лов­но­го ре­гу­ля­то­ра ін­фор­ма­цій­ної сфе­ри — На­цра­ду з пи­тань те­ле­ба­че­н­ня і ра­діо­мов­ле­н­ня (чо­ти­ри чле­ни — кво­та пре­зи­ден­та, чо­ти­ри — пар­ла­мен­ту, але з ура­ху­ва­н­ням пре­зи­дент­ської фра­кції він фа­кти­чно має ба­зо­вий вплив на ре­гу­ля­то­ра).

Нав­ко­ло цьо­го скла­дно­го про­це­су ре­гу­лю­ва­н­ня ба­га­то та­єм­них пла­нів і се­кре­тних дзвін­ків із вка­зів­ка­ми. Як зав­жди, осо­бли­во пе­ред ви­бо­ра­ми.

Та ра­птом, зов­сім не­о­чі­ку­ва­но, та­єм­ні зна­н­ня про­со­чи­ли­ся в пу­блі­чний про­стір ра­зом із за­явою пер­шо­го за­сту­пни­ка го­ло­ви На­ціо­наль­ної ра­ди з пи­тань те­ле­ба­че­н­ня і ра­діо­мов­ле­н­ня Оль­ги Ге­ра­сим’юк. Ця за­ява бу­ла зро­зумі­ла, ско­рі­ше, вта­єм­ни­че­ним, але чі­тко вка­зу­ва­ла — бо­роть­ба за кон­троль над те­ле­ві­зо­ром по­ча­ла­ся.

За­ява Ге­ра­сим’юк бу­ла ні­би­то про від­став­ку з по­са­ди за­сту­пни­ка го­ло­ви На­цра­ди, але той, хто ува­жно чи­тає між ряд­ків, ві­дра­зу по­ба­чив у ній зі­зна­н­ня в не­ба­жан­ні бра­ти участь у про­це­сі пе­ре­ді­лу те­ле­ві­зій­но­го рин­ку якраз у пе­ред­день ви­бор­чої кам­па­нії. Ішло­ся про ви­мо­гу про­зо­ро­сті про­це­су продовження ци­фро­вих лі­цен­зій укра­їн­ським те­ле­ка­на­лам. За­раз суть ре­тро­спе­кти­ви. Вла­сне, пер­ший дзві­но­чок про мо­жли­ві змі­ни про­лу­нав іще 19 кві­тня, ко­ли на за­сі­дан­ні Вій­сько­во­го ка­бі­не­ту пре­зи­дент По­ро­шен­ко за­явив, що Укра­ї­на май­же в ав­раль­но­му по­ряд­ку, вже з 1 ли­пня цьо­го ро­ку, має ви­мкну­ти ана­ло­го­ве мов­ле­н­ня і пе­ре­йти на ци­фро­ве. Мов­ляв, зво­лі­ка­ти із цим да­лі не мо­жна. На­справ­ді та­кий по­спіх був аж ні­як не ви­пад­ко­вим по­ри­вом.

Та для по­ча­тку — ма­лень­ка до­від­ка. Фа­кти­чно в кра­ї­ні пра­цю­ють три си­сте­ми пе­ре­да­чі те­ле­ві­зій­но­го си­гна­лу: су­пу­тник; ана­лог (це ста­ра си­сте­ма пе­ре­да­чі ві­део й зву­ку ана­ло­го­вим еле­ктри­чним си­гна­лом) і «ци­фра» — те­хно­ло­гія пе­ре­да­чі за до­по­мо­гою ко­ду­ва­н­ня ві­део­си­гна­лу й зву­ку ци­фро­ви­ми ка­на­ла­ми. «Ци­фра» — су­ча­сна си­сте­ма, яка на­дає на­ба­га­то біль­ше мо­жли­во­стей для до­не­се­н­ня си­гна­лу.

На­чеб­то все пра­виль­но. Тре­ба ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти су­ча­сні­шу си­сте­му — ци­фро­ве те­ле­ба­че­н­ня — і ви­мкну­ти ана­лог. Але в Укра­ї­ні нав­ко­ло цьо­го про­це­су та­ка кіль­кість про­блем, що са­ме час го­во­ри­ти як про пи­та­н­ня на­ціо­наль­ної без­пе­ки, так і про мо­жли­вість пря­мо­го по­лі­ти­чно­го ти­ску на ка­на­ли пі­сля пе­ре­хо­ду на «ци­фру». І ось чо­му.

По-пер­ше, ана­ло­го­ве мов­ле­н­ня ви­мкну­ла Єв­ро­па, але не ви­мкну­ла Ро­сія. По­де­ку­ди ро­сій­ський ана­ло­го­вий си­гнал про­ни­кає так гли­бо­ко все­ре­ди­ну Укра­ї­ни, що ді­стає аж до Дні­пра. Це озна­чає, що лю­ди, які зви­кли ди­ви­ти­ся укра­їн­ські ка­на­ли в ана­ло­гу, пі­сля йо­го ви­мкне­н­ня ди­ви­ти­му­ться ро­сій­ські. І це по всьо­му пе­ри­ме­тру укра­їн­сько-ро­сій­сько­го кор­до­ну. Чим це за­гро­жує під час вій­ни, по­ясню­ва­ти зай­ве.

По-дру­ге, ци­фро­вим те­ле­ба­че­н­ням (на від­мі­ну від ана­ло­го­во­го) ни­ні по­кри­то да­ле­ко не всю те­ри­то­рію кра­ї­ни. Че­рез це, за рі­зни­ми оцін­ка­ми, без те­ле­ба­че­н­ня вза­га­лі мо­жуть за­ли­ши­ти­ся кіль­ка міль­йо­нів укра­їн­ців. Зви­чай­но, це жи­те­лі ма­лень­ких мі­сте­чок і сіл. У кра­ї­ні є кіль­ка бі­лих плям, не по­кри­тих ци­фро­вим мов­ле­н­ням. Що во­ни ро­би­ти­муть, якщо ра­птом їх за­ли­шать без те­ле­ба­че­н­ня вза­га­лі? Обу­ря­ться і… пе­ре­йдуть на су­пу­тник. А су­пу­тник який? Пра­виль­но, ро­сій­ський. Із пов­ним па­ке­том зно­ву ж та­ки ро­сій­ських про­па­ган­дист­ських ка­на­лів.

І, на­ре­шті, по-тре­тє. Єди­ним про­вай­де­ром «ци­фри» в кра­ї­ні є ком­па­нія «Зе­он­буд». Це ду­же ці­ка­ва ком­па­нія — мо­но­по­ліст на рин­ку ци­фро­во­го те­ле­ба­че­н­ня. Тоб­то вся те­ле­си­сте­ма кра­ї­ни пі­сля ви­мкне­н­ня ана­ло­га (який пра­цює на ба­зі держ­кон­цер­ну РРТ) по су­ті опи­ни­ться в за­ру­чни­ках ком­па­нії «Зе­он­буд». По­чи­на­ю­чи від та­ри­фів, які мо­жуть ви­яви­ти­ся та­ки­ми ви­со­ки­ми, що тор­ги за зниж­ки по­чнуть ви­зна­ча­ти ре­да­кцій­ну по­лі­ти­ку те­ле­ка­на­лів, за­кін­чу­ю­чи мо­жли­ві­стю вза­га­лі вирубати «ру­биль­ник» і ви­мкну­ти всіх.

І те­пер най­ці­ка­ві­ше. Стру­кту­ра вла­сно­сті мо­но­поль­ної ком­па­нії «Зе­он­буд» — це та­єм­ни­ця за сі­мо­ма і біль­ше зам­ка­ми.

Ство­ри­ла цьо­го мон­стра ко­ли­шня На­цра­да з пи­тань те­ле­ба­че­н­ня і ра­діо­мов­ле­н­ня на чо­лі з Бо­ри­сом Хо­ло­дом, при­зна­че­ним Ві­кто­ром Яну­ко­ви­чем. То­му оче­ви­дно, що са­ме вті­кач Яну­ко­вич і йо­го най­ближ­че ото­че­н­ня взя­ли участь у «Зе­он­бу­ді». Ін­те­ре­си ком­па­нії в ни­ні­шньо­му пар­ла­мен­ті, не кри­ю­чись, ло­бі­ює на­ро­дний де­пу­тат з Опо­бло­ку Юрій Мо­ро­ко (до­ста­тньо про­ана­лі­зу­ва­ти йо­го по­прав­ки до про­філь­них за­ко­нів), яко­го пов’язу­ють із Рі­на­том Ахме­то­вим. А це свід­чить про те, що Ахме­то­ву «Зе­он­буд» зов­сім не чу­жий. Як яв­но не чу­жий йо­му й те­ле­ка­нал ТРК «Укра­ї­на», який ни­ні се­ред лі­де­рів на те­ле­ві­зій­но­му рин­ку кра­ї­ни. Втім, час­тки в «Зе­он­бу­ді» з са­мо­го по­ча­тку бу­ли не тіль­ки в Ахме­то­ва! Що зі сво­єю час­ткою зро­бив, на­при­клад, Са­ша-сто­ма­то­лог? Збе­ріг?! Про­дав? Ко­му? Агов, СБУ!

Мо­но­по­лія не по­до­ба­є­ться ба­га­тьом. Са­ме то­му ви­мкне­н­ня ана­ло­га від­кла­да­ли ба­га­то ра­зів. До то­го ж уряд, який ухва­лює оста­то­чне рі­ше­н­ня про ви­мкне­н­ня ана­ло­га, мав би по­дба­ти про те, щоб усі по­тен­цій­ні те­ле­гля­да­чі бу­ли за­без­пе­че­ні си­сте­мою при­йо­му ци­фро­во­го си­гна­лу.

За цей час кон­церн РРТ, яко­му пі­сля ви­мкне­н­ня ана­ло­га вза­га­лі не­зро­зумі­ло, як ви­жи­ва­ти, роз­ро­бив те­хно­ло­гію пе­ре­фор­ма­ту­ва­н­ня ана­ло­го­вих пе­ре­да­ва­чів у ци­фро­ві. Це до­зво­ли­ло б ство­ри­ти на йо­го ба­зі дер­жав­ний про­вай­дер ци­фро­во­го мов­ле­н­ня, який міг би стати нор­маль­ною аль­тер­на­ти­вою «Зе­он­бу­ду».

Та, по­дей­ку­ють, що за­мість про­су­ва­н­ня цьо­го про­е­кту, де­які ра­дни­ки пре­зи­ден­та по­ча­ли актив­ні пе­ре­го­во­ри про ку­пів­лю ча­сти­ни акцій са­ме «Зе­он­бу­ду». У зв’яз­ку з украй не­про­зо­рою стру­кту­рою вла­сно­сті про­сте­жи­ти, чи від­бу­ли­ся змі­ни се­ред вла­сни­ків «Зе­он­бу­ду» і чи з’яви­ли­ся там стру­кту­ри, близь­кі до ни­ні­шньої вла­ди, до­во­лі скла­дно. Існу­ють опціо­ни, зре­штою.

Та факт у то­му, що з Бан­ко­вої на­ді­йшов чі­ткий си­гнал «Стоп!» про­е­кту ство­ре­н­ня дер­жав­но­го про­вай­де­ра «ци­фри» на ба­зі РРТ. Хо­ча цей про­ект ко­шту­вав би дер­жа­ві на­ба­га­то де­шев­ше, ніж йо­му об­хо­ди­ться мо­но­по­лія «Зе­он­бу­ду».

Від­по­від­но, від пе­ре­хо­ду на «ци­фру» то­чно ви­грає са­ме Ахме­тов та ін­ші та­єм­ні вла­сни­ки «Зе­он­бу­ду».

Оче­ви­дно, звід­си — рі­шу­чість пре­зи­ден­та По­ро­шен­ка в та­кі сти­слі стро­ки ви­мкну­ти ана­лог і пе­ре­йти на ци­фру. До то­го ж об­ста­ви­ни скла­ли­ся ще й так, що са­ме за­раз у всіх ве­ли­ких те­ле­ка­на­лів за­кін­чу­ю­ться ци­фро­ві лі­цен­зії. І пе­ре­лі­цен­зу­ва­н­ня, тоб­то пра­во те­ле­ка­на­лів мо­ви­ти в «ци­фрі», здій­снює На­цра­да, де, як ми вже за­зна­чи­ли, по­ло­ви­ну чле­нів при­зна­чив пре­зи­дент.

За­ява чле­на На­цра­ди Ге­ра­сим’юк з’яви­ла­ся в той клю­чо­вий мо­мент, ко­ли На­цра­да впри­тул пі­ді­йшла до роз­гля­ду по­ру­шень те­ле­ка­на­ла­ми. Кіль­ка фор­маль­них по­ру­шень і по­пе­ре­джень — і в На­цра­ди з’яв­ля­є­ться за­кон­на мо­жли­вість не по­дов­жу­ва­ти ци­фро­ві лі­цен­зії.

У зо­ні ри­зи­ку опи­ни­ли­ся пе­ред­усім «Ін­тер», СТБ (у них уже бу­ли по­пе­ре­дже­н­ня) і Сту­дія «1+1», до якої бу­ли пре­тен­зії за де­мон­стра­цію ра­дян­сько­го філь­му і на­яв­ність офшор­ної ком­па­нії в стру­кту­рі вла­сно­сті. По­за зо­ною ри­зи­ку — ТРК «Укра­ї­на», Но­вий ка­нал і ICTV, які не ма­ли жодного за­ува­же­н­ня і до то­го ж не ви­рі­зня­ю­ться кри­ти­чні­стю до вла­ди.

Мо­жна ли­ше уяви­ти со­бі, як змі­ни­ться ін­фор­ма­цій­не по­ле кра­ї­ни без «Ін­те­ра» й «Плю­сів» (як би до них хтось не ста­вив­ся) і хто ви­яви­ться бе­не­фі­ці­а­ром цьо­го про­це­су.

То­му роз­гляд пи­та­н­ня пе­ре­лі­цен­зу­ва­н­ня пе­ред­усім як для вла­сни­ків «Ін­те­ра», так і вла­сни­ка «Плю­сів» бу­ло на­дзав­да­н­ням. Адже, як­би лі­цен­зії не про­дов­жи­ли будь-яко­му з ве­ли­ких ка­на­лів, це при­зве­ло б до ве­ли­че­зно­го пе­ре­ді­лу те­ле­рин­ку і чі­тко за­крі­пи­ло б на ньо­му єди­но­го лі­де­ра — ТРК «Укра­ї­на». Хо­ча, мо­жна при­пу­сти­ти, що на­пе­ре­до­дні ви­бор­чої кам­па­нії вла­сни­ків «Ін­те­ра» і «Плю­сів» дре­си­ру­вав не Ахме­тов, а пре­зи­дент. Однак скан­дал, який ви­ник пі­сля за­яви Оль­ги Ге­ра­сим’юк, при­вер­нув увагу до про­це­су як на­ро­дних де­пу­та­тів, так і за­хі­дних по­сольств. Пі­сля обго­во­ре­н­ня ню­ан­сів то­го, що від­бу­ва­є­ться в На­цра­ді, на за­кри­то­му за­сі­дан­ні про­філь­но­го пар­ла­мент­сько­го ко­мі­те­ту про­цес пе­ре­лі­цен­зу­ва­н­ня вда­ло­ся роз­бло­ку­ва­ти.

На­цра­да змо­гла зі­бра­ти­ся на за­сі­да­н­ня, і всі ве­ли­кі те­ле­ка­на­ли отримали но­ві ци­фро­ві лі­цен­зії згі­дно з за­ко­ном. Чле­ни На­цра­ди по­ка­за­ли, що до­бре пам’ята­ють до­лю сво­їх по­пе­ре­дни­ків (до ре­чі, твор­ців мо­но­по­лії «Зе­он­бу­ду» се­ред ін­шо­го), ба­га­то з яких так і не по­вер­ну­ли­ся в країну до­сі.

Та це зов­сім не озна­чає, що всі ін­стру­мен­ти мо­жли­вих тор­гів або ти­ску на «те­ле­ві­зо­ри» пі­сля пе­ре­лі­цен­зу­ва­н­ня ви­чер­па­но. Адже пі­сля ви­мкне­н­ня ана­ло­га в кра­ї­ні з’яв­ля­є­ться ви­ня­тко­вий мо­но­по­ліст на рин­ку ци­фро­вих те­ле­по­слуг — «Зе­он­буд». І са­ме він ви­став­ля­ти­ме та­ри­фи на свої по­слу­ги до­став­ки си­гна­лу те­ле­ка­на­лам. І це ду­же ви­со­кі та­ри­фи — йде­ться про міль­йо­ни.

То­му зов­сім не ви­клю­че­но, що зниж­ки на та­ри­фи ста­нуть сер­йо­зним ар­гу­мен­том у по­лі­ти­чно­му про­це­сі в ін­те­ре­сах тих, хто має сто­су­нок до «Зе­он­бу­ду». Адже по­ки ви­бор­ці отри­му­ють ін­фор­ма­цію з те­ле­ві­зо­ра, бо­роть­ба за вплив на те­ле­ка­на­ли так са­мо три­ва­ти­ме.

Те­ле­ка­на­ли і по­лі­ти­ка за­ли­ша­ю­ться сі­ам­ськи­ми бли­зню­ка­ми. До­сить одно­го при­кла­ду: Укра­ї­на ще ду­же да­ле­ка від нор­маль­но­го ме­ді­а­рин­ку, де ка­на­ли за­ро­бля­ють на ре­кла­мі. Але, на від­мі­ну від Ро­сії, в Укра­ї­ні є те­ле­ві­зій­ний плю­ра­лізм ду­мок, зав­дя­ки на­яв­но­сті мі­ні­мум п’яти по­ту­жних те­ле­ві­зій­них ме­ді­а­груп із рі­зни­ми вла­сни­ка­ми. А от у Ро­сії мо­но­по­лію на те­ле­ві­зор уста­но­ви­ла дер­жа­ва.

І це не оста­н­ня при­чи­на то­го, що в Укра­ї­ні мі­ні­мум п’ять кан­ди­да­тів у пре­зи­ден­ти, що йдуть пра­кти­чно ні­здря в ні­здрю, то­ді як у Ро­сії — один, ви­ро­ще­ний мо­но­поль­ним те­ле­ба­че­н­ням.

У нас же ко­жен те­ле­вла­сник ста­вить на сво­їх. В Укра­ї­ні, на жаль, вже не йде­ться про сво­бо­ду сло­ва на кон­кре­тно­му ка­на­лі. Йде­ться про збе­ре­же­н­ня плю­ра­лі­зму ка­на­лів. За­біг три­ває. Як і бо­роть­ба за те­ле­ві­зор. Бо на сьо­го­дні в на­шій кра­ї­ні влада — все ще те­ле­ві­зор, а не Ін­тер­нет.

Depositphotos

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.