Альянс під два від­со­тки

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Пе­ред від­льо­том до Брюс­се­ля Трамп зно­ву по­вто­рив пре­тен­зії на адре­су со­ю­зни­ків, одно­ча­сно зви­ну­ва­тив­ши їх у тор­гів­лі з Ро­сі­єю.

У Трам­па чи­ма­ло під­став для кри­ти­ки: єв­ро­пей­ці, пе­ре­бу­ва­ю­чи під аме­ри­кан­ською без­пе­ко­вою па­ра­соль­кою, спри­йма­ють під­трим­ку аме­ри­кан­ців як на­ле­жне і уни­ка­ють ве­ли­ких ви­трат у вій­сько­вій сфе­рі. 2017 ро­ку су­мар­ний обо­рон­ний бю­джет 29 дер­жав-чле­нів НАТО до­рів­ню­вав 945,9 млрд дол., при цьо­му 72% ці­єї су­ми ста­но­вив вій­сько­вий бю­джет США — 683,4 млрд. А вне­ски Спо­лу­че­них Шта­тів у за­галь­ний бю­джет альян­су ста­нов­лять близь­ко 22%.

Фор­маль­но всі чле­ни ви­сту­па­ють за збіль­ше­н­ня ви­трат на обо­ро­ну: рі­ше­н­ня про 2% ВВП бу­ло ухва­ле­но ще на Вель­сько­му са­мі­ті 2014 ро­ку. Але в той час ко­ли США ви­ді­ля­ють на вій­сько­ві по­тре­би 3,6% ВВП, ін­ші кра­ї­ни ви­тра­ча­ють на свою без­пе­ку на­ба­га­то мен­ше: тіль­ки ві­сім з 29 кра­їн ви­ко­ну­ють «пра­ви­ло двох від­со­тків». Та­ка си­ту­а­ція ви­ни­кла зокре­ма й то­му, що не всі єв­ро­пей­ські кра­ї­ни вва­жа­ють, що дії Ро­сії не­суть їм без­по­се­ре­дню за­гро­зу.

То­му, хо­ча Бер­лін і збіль­шив у бю­дже­ті ви­тра­ти на обо­рон­ну сфе­ру, кан­цлер Ан­ге­ла Мер­кель не­о­дно­ра­зо­во за­яв­ля­ла, що до 2024 ро­ку Ні­меч­чи­на пла­нує до­сяг­ти план­ки в 1,5% ВВП на обо­ро­ну. Як на­слі­док, Трамп за­явив у Брюс­се­лі, що США на зби­ток со­бі пла­тять за без­пе­ку Ні­меч­чи­ни, а та за­ку­по­вує ро­сій­ський при­ро­дний газ і бу­дує га­зо­про­від «Пів­ні­чний по­тік-2», ста­ю­чи в та­кий спо­сіб за­ру­чни­цею Ро­сії: «Це ду­же по­га­на річ для НАТО, і я не ду­маю, що це вза­га­лі ма­ло ста­ти­ся». Що­прав­да, пі­сля зу­стрі­чі з Мер­кель Трамп змі­нив ри­то­ри­ку, за­явив­ши, що в Шта­тів чу­до­ві від­но­си­ни з Ні­меч­чи­ною.

У Бер­лі­на свої ар­гу­мен­ти. Ні­ме­цькі ди­пло­ма­ти за­зна­ча­ють, що хо­ча ни­ні ФРН ви­тра­чає на обо­ро­ну 1,2% ВВП, во­на ви­ді­ляє зна­чні ко­шти на до­по­мо­гу кра­ї­нам, які роз­ви­ва­ю­ться, що та­кож спри­яє змі­цнен­ню мі­жна­ро­дної без­пе­ки. При цьо­му ні­ме­цька еко­но­мі­ка є най­силь­ні­шою в ЄС, і, від­по­від­но, ко­шти на вій­сько­ві ви­тра­ти, що ви­ді­ля­ю­ться з бю­дже­ту, є до­сить зна­чни­ми.

Во­дно­час екс­пер­ти за­зна­ча­ють, що обо­рон­ний бю­джет у 2% ВВП озна­чав би, що Ні­меч­чи­на ви­тра­ча­ти­ме на вій­сько­ві по­тре­би вдві­чі біль­ше за Фран­цію. Це, у свою чер­гу, на­сто­ро­жує єв­ро­пей­ців, які бо­я­ться, що збіль­ше­н­ня вій­сько­во­го по­тен­ці­а­лу ФРН мо­же при­зве­сти до до­мі­ну­ва­н­ня Бер­лі­на в Єв­ро­пі.

Однак для Трам­па по­ді­бні за­пев­не­н­ня і по­бо­ю­ва­н­ня — не ар­гу­мен­ти: ФРН по­вин­на не­сти свою ча­сти­ну тя­га­ря за­для за­галь­ної без­пе­ки. Іна­кше, як мо­жна ви­сну­ва­ти з ви­то­ків ін­фор­ма­ції, ор­га­ні­зо­ва­них Бі­лим до­мом, аме­ри­кан­ські сол­да­ти за­ли­шать Ні­меч­чи­ну, бо їх утри­ма­н­ня до­ро­го об­хо­ди­ться аме­ри­кан­ським пла­тни­кам по­да­тків. Утім, ма­ло­ймо­вір­но, що Трамп го­то­вий ви­ко­на­ти цю по­гро­зу, оскіль­ки Фе­де­ра­тив­на Ре­спу­блі­ка — клю­чо­вий ву­зол обо­ро­ни Єв­ро­пи.

Як зна­ти, мо­жли­во, Трамп і не був би аж так агре­сив­но на­ла­што­ва­ний до Бер­лі­на, як­би той відмовився від «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2»...

Не див­но, що аме­ри­кан­сько­го пре­зи­ден­та не за­до­воль­ни­ла обі­цян­ка єв­ро­пей­ців не­за­ба­ром під­ви­щи­ти ви­тра­ти на обо­ро­ну і не вла­шту­ва­ло під­твер­дже­н­ня в під­сум­ко­вій де­кла­ра­ції рі­ше­н­ня Вель­сько­го са­мі­ту. Де­марш Трам­па, який при­гро­зив ви­хо­дом Спо­лу­че­них Шта­тів з альян­су, якщо со­ю­зни­ки-«ха­ляв­ни­ки» не по­чнуть не­гай­но ви­ді­ля­ти на обо­ро­ну 2% ВВП, про­де­мон­стру­вав, які ін­стру­мен­ти го­то­вий за­ді­я­ти очіль­ник Бі­ло­го до­му для до­ся­гне­н­ня сво­єї ме­ти.

Однак, хо­ча ма­ло хто ві­рив у те, що йо­го по­гро­зи бу­дуть ви­ко­на­ні, та­кти­ка жорс­тких і ха­о­ти­чних пе­ре­го­во­рів, яку актив­но ви­ко­ри­сто­ву­вав Трамп, ко­ли пра­цю­вав на рин­ку не­ру­хо­мо­сті, спра­цю­ва­ла й у сві­ті ве­ли­кої по­лі­ти­ки. За сло­ва­ми аме­ри­кан­сько­го пре­зи­ден­та, со­ю­зни­ки по­обі­ця­ли під­ви­щи­ти обо­рон­ні ви­тра­ти на 33 млрд дол., «і це мо­жуть бу­ти на­віть 40 млрд». Утім, він так і не уто­чнив, про який пе­рі­од і про які кра­ї­ни йде­ться.

Те­пер Трамп ста­вить ме­ту, щоб со­ю­зни­ки США ви­ді­ля­ли на вій­сько­ві ви­тра­ти 4% ВВП. Однак ці пла­ни озву­чу­ю­ться по­ки що в ку­лу­а­рах.

За ве­ли­ким ра­хун­ком, Трамп за­сто­су­вав до НАТО та­ку са­му та­кти­ку, що й до КНДР, ко­ли жорс­ткі за­яви сти­му­лю­ва­ли пе­ре­го­во­ри, ство­рю­ю­чи пе­ред­умо­ви для ком­про­мі­сів. Пи­та­н­ня про те, чи мо­жна по­во­ди­ти­ся з лі­де­ра­ми кра­їн-чле­нів альян­су так са­мо, як і з ке­рів­ни­цтвом Пів­ні­чної Ко­реї, ма­буть, не сто­я­ло пе­ред ни­ні­шнім очіль­ни­ком Бі­ло­го до­му.

Ко­мен­ту­ю­чи ін­фор­ма­цію про те, що на за­сі­дан­ні Пів­ні­чно­а­тлан­ти­чної ра­ди він при­гро­зив ви­хо­дом США з альян­су, Трамп за­явив, що був ду­же не­ща­сли­вий на по­ча­тку пе­ре­го­во­рів, але за­до­во­ле­ний їхні­ми ре­зуль­та­та­ми. Що ж, він має під­ста­ви, оскіль­ки змі­цнює свої по­зи­ції не тіль­ки в очах вла­сних ви­бор­ців, про­де­мон­стру­вав­ши, що ви­ко­нує пе­ред­ви­бор­ні обі­цян­ки і за­хи­щає ін­те­ре­си аме­ри­кан­сько­го пла­тни­ка по­да­тків.

Не менш ва­жли­во й те, що Брюс­сель­ський са­міт збіль­шує ва­гу Трам­па у Ва­шинг­то­ні. Адже те, що дов­гі ро­ки не вда­ва­ло­ся аме­ри­кан­ським ди­пло­ма­там і вій­сько­вим, вда­ло­ся бі­зне­сме­ну у сфе­рі не­ру­хо­мо­сті. Схі­дний «фронт» альян­су На­ро­щу­ва­н­ня обо­рон­них мо­жли­во­стей альян­су та збіль­ше­н­ня ви­трат на обо­ро­ну без­по­се­ре­дньо пов’язане з по­си­ле­н­ням за­гроз на схі­дно­му флан­зі НАТО. Що ж, ане­ксу­вав­ши Крим і ве­ду­чи во­єн­ні дії в Дон­ба­сі, Ро­сія зро­би­ла все, щоб в альян­су від­кри­ло­ся дру­ге ди­ха­н­ня. Як за­зна­ча­є­ться у під­сум­ко­вій де­кла­ра­ції са­мі­ту, агре­сив­ні дії РФ, у то­му чи­слі по­гро­зи та за­сто­су­ва­н­ня си­ли, «під­ри­ва­ють єв­ро­а­тлан­ти­чну без­пе­ку і мі­жна­ро­дний по­ря­док, за­сно­ва­ний на пра­ви­лах».

Ще до Брюс­сель­сько­го са­мі­ту бу­ло ого­ло­ше­но про іні­ці­а­ти­ву зі ство­ре­н­ня до 2020 ро­ку дру­го­го еше­ло­ну, го­то­во­го впро­довж 30 днів за­мі­ни­ти в зо­ні бо­йо­вих дій си­ли швид­ко­го ре­а­гу­ва­н­ня, якщо во­ни ко­ли-не­буть бу­дуть за­ді­я­ні в бо­йо­вій опе­ра­ції. План ві­до­мий як «чо­ти­ри трид­ця­тки» і пе­ред­ба­чає, що в НАТО ма­ють бу­ти 30 ба­таль­йо­нів, 30 еска­дри­лій ви­ни­щу­ва­чів і 30 ко­ра­блів, які бу­дуть у бо­йо­вій го­тов­но­сті максимум за 30 днів.

Як і очі­ку­ва­ло­ся, ініціатива бу­ла схва­ле­на у Брюс­се­лі. При цьо­му альянс у під­сум­ко­вій де­кла­ра­ції на­ре­шті під­твер­див зо­бов’яза­н­ня про ко­ле­ктив­ну обо­ро­ну, і го­тов­ність до ви­ко­на­н­ня стат­ті 5 до­го­во­ру НАТО в ра­зі на­па­ду на ко­жно­го з йо­го чле­нів за­ли­ша­є­ться го­лов­ним прі­о­ри­те­том ор­га­ні­за­ції. На­га­да­є­мо, що ще рік то­му Трамп усі­ля­ко уни­кав за­пев­нень у від­да­но­сті США п’ятій стат­ті Ва­шинг­тон­сько­го до­го­во­ру.

Та, по­си­лю­ю­чи схі­дний фланг, НАТО та­кож ве­де пе­ре­го­во­ри з РФ. Як за­зна­чив у ко­мен­та­рі DT.UA го­ло­ва пред­став­ни­цтва НАТО в Укра­ї­ні Але­ксан­дер Він­ні­ков, «ми не хо­че­мо ізо­лю­ва­ти Ро­сію. Ми не хо­че­мо но­вої хо­ло­дної вій­ни... Але во­дно­час ми не мо­же­мо ігно­ру­ва­ти Ро­сію, яка по­ру­шує між­на­ро­дні пра­ви­ла». За­га­лом, що­до Мо­скви альянс до­три­му­є­ться фор­му­ли «діа­лог і стри­му­ва­н­ня».

Крім обо­ро­но­зда­тно­сті альян­су та агре­сив­них дій Ро­сії, у Брюс­се­лі обго­во­рю­ва­ли й пи­та­н­ня роз­ши­ре­н­ня. Для Скоп’є, яке кіль­ка ти­жнів то­му до­мо­ви­ло­ся з Афі­на­ми про офі­цій­ну на­зву Ма­ке­до­нії — Ре­спу­блі­ка Пів­ні­чної Ма­ке­до­нії, са­міт став зна­ко­вим: кра­ї­на на­ре­шті отри­ма­ла за­про­ше­н­ня розпочати пе­ре­го­во­ри про при­єд­на­н­ня до альян­су. І не­за­ба­ром ця бал­кан­ська дер­жа­ва ста­не 30-м чле­ном транс­а­тлан­ти­чно­го со­ю­зу.

Є при­від для ра­до­сті й у Тбі­лі­сі: НАТО від­зна­чив про­грес Гру­зії у про­ве­ден­ні ре­форм і під­твер­див, що кра­ї­на «ста­не чле­ном альян­су, з Пла­ном дій що­до член­ства як не­від’єм­ної ча­сти­ни цьо­го про­це­су». При цьо­му Трамп за­явив, що Гру­зія не має шан­сів всту­пи­ти до НАТО за­раз, але є шанс, що це змі­ни­ться зго­дом.

А ось у Ки­є­ві результати са­мі­ту ви­кли­ка­ли не­о­дно­зна­чні по­чу­т­тя.

У під­сум­ко­вій де­кла­ра­ції бу­ло під­твер­дже­но по­лі­ти­ку «від­кри­тих две­рей» і рі­ше­н­ня Бу­ха­рест­сько­го са­мі­ту, ви­слов­ле­но під­трим­ку те­ри­то­рі­аль­ній ці­лі­сно­сті та су­ве­ре­ні­те­ту Укра­ї­ни, а та­кож ви­мо­гу до Ро­сії при­пи­ни­ти під­трим­ку зброй­них фор­му­вань на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях у Дон­ба­сі, ви­ве­сти свої вій­ська з те­ри­то­рії на­шої дер­жа­ви і ви­ко­на­ти Мін­ські до­мов­ле­но­сті. І все ж та­ки, по­при ці ду­же ва­жли­ві за­яви, укра­їн­ську вла­ду, яка го­ту­є­ться до пре­зи­дент­ських ви­бо­рів, брюс­сель­ська зу­стріч у ці­ло­му не за­до­воль­ни­ла.

Так, че­рез по­зи­цію Бу­да­пе­шта, який бло­кує від­но­си­ни на­шої кра­ї­ни з альян­сом че­рез «мов­ну ста­т­тю» за­ко­ну про осві­ту, упер­ше за ба­га­то ро­ків не бу­ло ні за­сі­да­н­ня ко­мі­сії Укра­ї­на—нато на ви­що­му рів­ні, ні спіль­ної за­яви за під­сум­ка­ми КУН. На­то­мість від­бу­ло­ся «уні­каль­не спіль­не за­сі­да­н­ня» Укра­ї­на—гру­зія—нато, а ген­сек альян­су Єнс Стол­тен­берг зро­бив спе­ці­аль­ну за­яву, при­свя­че­ну на­шій кра­ї­ні. При цьо­му бу­ло опри­лю­дне­но спіль­ну за­яву ко­мі­сії Гру­зія—нато на ви­що­му рів­ні.

Зно­ву ж та­ки, по­при ди­пло­ма­ти­чні зу­си­л­ля Ки­є­ва, Брюс­сель по­ки що не пла­нує за­про­шу­ва­ти Укра­ї­ну до уча­сті у Про­гра­мі роз­ши­ре­них мо­жли­во­стей (ПРМ) — пла­тфор­ми, яка орі­єн­то­ва­на на вза­є­мо­су­мі­сність ва­жли­вих пар­тне­рів альян­су.

Як за­зна­чив у сво­є­му ко­мен­та­рі Але­ксан­дер Він­ні­ков, пра­гне­н­ня Ки­є­ва взя­ти участь у Про­гра­мі роз­ши­ре­них мо­жли­во­стей — «до­ро­га, що від­рі­зня­є­ться від шля­ху, який обра­ла Укра­ї­на, орі­єн­ту­ю­чись на ін­те­гра­цію в НАТО. То­му ска­жу, по­вто­рю­ю­чи слі­дом за за­сту­пни­ком ген­се­ка Ро­уз Гет­те­мюл­лер, що ми за­кли­ка­є­мо Укра­ї­ну зо­се­ре­ди­ти­ся на змі­сті, а не на фор­ма­тах». У ре­зуль­та­ті, альянс за­кли­кав Ки­їв про­во­ди­ти ре­фор­ми і ви­ко­ну­ва­ти Ком­пле­ксний па­кет до­по­мо­ги та Рі­чну на­ціо­наль­ну про­гра­му.

Утім, не тіль­ки в НАТО вва­жа­ють, що ПРМ не по­трі­бна Укра­ї­ні. Ана­ло­гі­чної дум­ки до­три­му­є­ться й ба­га­то укра­їн­ських ди­пло­ма­тів і вій­сько­вих, які звер­та­ють увагу на те, що, до­ма­га­ю­чись уча­сті у Про­гра­мі роз­ши­ре­них мо­жли­во­стей, Ки­їв при цьо­му не ви­ко­нує пов­ні­стю Ком­пле­ксно­го па­ке­та до­по­мо­ги. Однак українська влада від по­ча­тку роз­гля­да­ла ПРМ з по­гля­ду імі­дже­во­го ефе­кту: за­про­ше­н­ня до уча­сті у пла­тфор­мі ма­ло стати чер­го­вим «до­ся­гне­н­ням» Ки­є­ва на са­мі­ті НАТО.

Під­со­ло­ди­ла «пі­гул­ку» укра­їн­ській вла­ді 20-хви­лин­на зу­стріч Пе­тра По­ро­шен­ка з До­наль­дом Трам­пом: на від­мі­ну від ба­га­тьох очіль­ни­ків дер­жав, укра­їн­сько­му пре­зи­ден­то­ві все-та­ки по­ща­сти­ло по­спіл­ку­ва­ти­ся з аме­ри­кан­ським ко­ле­гою. За сло­ва­ми По­ро­шен­ка, го­во­ри­ли про май­бу­тню зу­стріч у Гель­сін­кі, «Пів­ні­чний по­тік-2», а та­кож про ре­фор­ми в Укра­ї­ні. Са­ме від про­ве­де­н­ня ре­форм і за­ле­жить май­бу­тнє по­лі­ти­ки єв­ро­а­тлан­ти­чної ін­те­гра­ції.

У за­яві ген­се­ка альян­су, опри­лю­дне­ній пі­сля за­сі­да­н­ня Укра­ї­на—гру­зія—нато, ві­тав­ся зна­чний про­грес у здій­снен­ні ре­форм в Укра­ї­ні, зокре­ма ухва­ле­н­ня за­ко­нів «Про Ви­щий ан­ти­ко­ру­пцій­ний суд» і «Про на­ціо­наль­ну без­пе­ку». Однак цьо­го ви­ко­на­но­го «до­ма­шньо­го зав­да­н­ня» як і ра­ні­ше не­до­ста­тньо. Укра­ї­на — її по­лі­ти­ки і ви­бор­ці — ма­ють іще ба­га­то чо­го зро­би­ти.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.