Са­міт се­кто­раль­ної ін­те­гра­ції

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Укра­ї­на як член ЄС — це і ци­ві­лі­за­цій­ний ви­бір, і мо­дель для роз­ви­тку, і, зре­штою, без­пе­ко­вий ви­мір у ча­си, ко­ли зна­ти, хто твій друг і со­ю­зник, украй ва­жли­во.

Ра­зом із тим пи­та­н­ня член­ства Укра­ї­ни в ЄС, як і в ці­ло­му йо­го роз­ши­ре­н­ня, за­тьма­ре­не по­тре­бою вну­трі­шніх ре­форм у Єв­ро­пей­сько­му Со­ю­зі. Про це го­во­рив пре­зи­дент Фран­ції Ма­крон у кві­тне­во­му ви­сту­пі в Єв­ро­пар­ла­мен­ті. Член­ство на­шої кра­ї­ни в ЄС пов’язане з успі­шні­стю транс­фор­ма­ції са­мої Укра­ї­ни. То­му так ба­га­то ува­ги до успі­ху ре­форм у мо­ві Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу про Укра­ї­ну. Це та­кож і но­вий під­хід до Бал­кан­ських кра­їн. У стра­те­гії роз­ши­ре­н­ня, пред­став­ле­ній у лю­то­му цьо­го ро­ку, на­го­ло­шу­є­ться на то­му, що ре­фор­ми і транс­фор­ма­ції ма­ють бу­ти за­вер­ше­ни­ми і ді­є­ви­ми, перш ніж го­во­ри­ти про фор­маль­ні кро­ки що­до всту­пу до ЄС. І на­ре­шті, член­ство Укра­ї­ни в ЄС за­тьма­ре­не гео­по­лі­ти­кою, яку про­во­дить Ро­сій­ська Фе­де­ра­ція. Сво­го ча­су Уго­да про асо­ці­а­цію, яка на­справ­ді да­ва­ла ли­ше пе­ре­ва­ги для ро­сій­сько­го ка­пі­та­лу, при­су­тньо­го то­ді в Укра­ї­ні, ста­ла при­чи­ною ди­кої, про­ти­прав­ної й агре­сив­ної по­ве­дін­ки РФ. Укра­ї­на не пер­шою опи­ни­ла­ся в ситуації, ко­ли гео­по­лі­ти­ка Мо­скви є пе­ре­по­ною для всту­пу. У та­кій ситуації бу­ла і Ав­стрія, що ни­ні го­ло­вує в ЄС. Су­во­рі га­ран­тії ней­тра­лі­те­ту, на­да­ні в 1955 р. в обмін на за­вер­ше­н­ня оку­па­ції, уне­мо­жли­ви­ли вступ Ав­стрії в ЄС аж до 1995 р., ко­ли Ра­дян­ський Со­юз уже по­чив у бо­зі.

Ці об­ста­ви­ни не озна­ча­ють, що ми ма­є­мо від­мо­ви­ти­ся від пра­гне­н­ня всту­пи­ти до ЄС або обра­жа­ти­ся на те, що ін­шим (на­при­клад, Поль­щі і Угор­щи­ні чи пев­ною мі­рою Бал­ка­нам) по­ща­сти­ло біль­ше. Єди­ний спо­сіб за­ра­ди­ти цьо­му — це крок за кро­ком ста­ва­ти ближ­чи­ми до ЄС і шу­ка­ти істо­ри­чно­го мо­мен­ту, який до­зво­лить за­вер­ши­ти ци­ві­лі­за­цій­ний по­во­рот Укра­ї­ни.

А до то­го ча­су ми ко­жен рік бу­де­мо зі­тха­ти, що в за­яві са­мі­ту не­має за­по­ві­тних і ми­лих укра­їн­сько­му сер­цю слів про те, що Укра­ї­на ста­не чле­ном ЄС. І хоч би хто був пре­зи­ден­том чи прем’єр-міністром Укра­ї­ни, він бу­де за­ру­чни­ком ситуації, ко­ли від­мо­ви­ти­ся від ме­ти всту­пи­ти до ЄС не­мо­жли­во, але та­кож не мо­жна бу­ти пев­ним у мо­жли­во­сті до­ся­гну­ти ці­єї ме­ти.

У цій ситуації є дві та­кти­ки. Пер­ша — не зва­жа­ти на ЄС, ігно­ру­ва­ти ре­фор­ми, по­трі­бні для ін­те­гра­ції з Со­ю­зом, і за­га­лом ле­жа­ти на пе­чі і че­ка­ти на­го­ди. Але Дер­жа­ва Укра­ї­на по­ки що по­во­ди­ться, як укра­їн­ці з го­ро­да­ми, — якщо є мо­жли­вість роз­ора­ти ще шма­ток зем­лі і по­са­ди­ти там по­мі­до­ри, це бу­де зро­бле­но. І так рік за ро­ком і крок за кро­ком не­ве­ли­чкий го­род стає ла­ти­фун­ді­єю.

Із 2014 р. Укра­ї­на від­кри­ла для се­бе тор­гів­лю з ЄС, від­кри­ла кор­до­ни зав­дя­ки без­ві­зу, здій­сни­ла низ­ку ре­форм, впро­ва­див­ши пра­ви­ла Єв­ро­со­ю­зу у на­ціо­наль­не за­ко­но­дав­ство, а го­лов­не, до­мо­гла­ся від ЄС со­лі­дар­но­сті в пи­тан­ні агре­сії з бо­ку Ро­сії.

По­зи­ція ЄС що­до агре­сії РФ про­ти на­шої кра­ї­ни бу­ла одно­зна­чною — те­ри­то­рі­аль­на ці­лі­сність Укра­ї­ни та її су­ве­ре­ні­тет ма­ють по­ва­жа­ти­ся. Але за ці чо­ти­ри ро­ки сут­тє­во змі­ни­ла­ся са­ма мо­ва. І в спіль­ній за­яві цьо­го­рі­чно­го са­мі­ту ця мо­ва ста­ла юри­ди­чно чі­ткою і де­таль­ною. Чо­ти­ри з оди­над­ця­ти пун­ктів спіль­ної за­яви при­свя­че­ні зброй­но­му кон­флі­кту, спри­чи­не­но­му агре­сі­єю РФ.

Осо­бли­ву увагу вар­то звер­ну­ти на чі­ткість фор­му­лю­ва­н­ня про за­су­дже­н­ня «яв­них по­ру­шень су­ве­ре­ні­те­ту та те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті Укра­ї­ни вна­слі­док агре­сії ро­сій­ських зброй­них сил, що три­ває від лю­то­го 2014 ро­ку». Ця фор­му­ла є не ли­ше по­лі­ти­чною, а й пра­во­вою. Во­на одно­зна­чно під­твер­джує, що ЄС і всі йо­го дер­жа­ви-чле­ни одно­зна­чно зго­дні з пра­во­вою оцін­кою дій Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції.

Фор­му­лю­ва­н­ня за­яви охо­плю­ють усі ва­жли­ві пи­та­н­ня, пов’яза­ні з агре­сі­єю РФ. Це і згад­ка не­за­кон­но утри­му­ва­них та ув’язне­них укра­їн­ських гро­ма­дян у Кри­му та Ро­сії, у то­му чи­слі за­зна­че­них у за­яві по­і­мен­но Олега Сенцова, Во­ло­ди­ми­ра Ба­лу­ха, Оле­ксан­дра Коль­чен­ка, Ста­ні­сла­ва Кли­ха, Оле­ксан­дра Шум­ко­ва, Ро­ма­на Су­щен­ка. Зга­да­но про­ти­прав­ну по­бу­до­ву мо­сту че­рез Кер­чен­ську про­то­ку без зго­ди Укра­ї­ни, а та­кож подаль­шу мі­лі­та­ри­за­цію пів­остро­ва та Чор­но­го і Азов­сько­го мо­рів. ЄС і Укра­ї­на на­го­ло­си­ли на від­по­від­аль­но­сті РФ за пов­не ви­ко­на­н­ня Мін­ських угод, за­су­ди­ли продовження ха­о­ти­чних об­стрі­лів жи­тло­вих ра­йо­нів і кри­ти­чно ва­жли­вої ци­віль­ної ін­фра­стру­кту­ри в Дон­ба­сі. ЄС під­твер­див свою по­лі­ти­ку не­ви­зна­н­ня оку­па­ції та по­дов­же­н­ня сан­кцій про­ти РФ — як за оку­па­цію Кри­му, так і за не­ви­ко­на­н­ня Мін­ських угод. Сто­ро­ни та­кож за­кли­ка­ли Ро­сій­ську Фе­де­ра­цію ви­зна­ти свою від­по­від­аль­ність за тра­гі­чне зби­т­тя рей­су МН17.

У цих сло­вах — ви­зна­н­ня то­го, що прав­да пе­ре­ма­гає в ін­фор­ма­цій­ній вій­ні. Не вар­то за­спо­ко­ю­ва­ти­ся, бо оче­ви­дно, що ро­сій­ська про­па­ган­да не має на­мі­ру зни­жу­ва­ти темп, але всі зу­си­л­ля укра­їн­ців — ке­рів­ни­ків дер­жа­ви, по­лі­ти­ків, ди­пло­ма­тів, гро­мад­ських акти­ві­стів і жур­на­лі­стів — не бу­ли мар­ни­ми. Офі­цій­ний на­ра­тив ЄС одно­зна­чний. І до­сить чі­ткий у го­лов­но­му — ви­знан­ні то­го, що дер­жа­ва Ро­сія не­се між­на­ро­дно­пра­во­ву від­по­від­аль­ність за свої не­пра­во­мір­ні дії.

Крім то­го, це свід­че­н­ня змін і в са­мо­му Єв­ро­пей­сько­му Со­ю­зі. Со­юз де­да­лі біль­ше ува­ги при­ді­ляє пи­та­н­ням без­пе­ки та обо­ро­ни. Це пи­та­н­ня — одне з на­рі­жних у дис­ку­сі­ях про ре­фор­му ЄС і про ба­га­то­рі­чний бю­джет. Ще 20 ро­ків то­му зда­ва­ло­ся не­мо­жли­вим, аби те­хно­кра­ти­чний та еко­но­мі­чний ЄС, який пе­ре­ймав­ся пи­та­н­ня­ми кла­си­фі­ка­ції яко­сті по­лу­ни­ці, опі­ку­вав­ся би пи­та­н­ня­ми транс­пор­ту­ва­н­ня тан­ків до­ро­га­ми ЄС. На­скрі­зна у кві­тне­во­му ви­сту­пі Ма­кро­на кон­це­пція «єв­ро­пей­сько­го су­ве­ре­ні­те­ту» рі­же слух істо­ри­кам і те­о­ре­ти­кам єв­ро­пей­ської ін­те­гра­ції, але пов­ні­стю від­по­від­ає ре­а­лі­ям сьо­го­де­н­ня. У цих ре­а­лі­ях Ні­меч­чи­на збіль­шує ви­да­тки на обо­ро­ну. Не­хай це і ро­би­ться під ти­ском США, але при­чи­на цьо­го оче­ви­дна — агре­сія Ро­сії про­ти Укра­ї­ни.

Усві­дом­ле­н­ня ва­жли­во­сті обо­ро­ни і не­об­хі­дність про­ти­сто­я­ти гі­бри­дній агре­сії — ще один спіль­ний ви­клик для дер­жав — чле­нів ЄС і Укра­ї­ни, який ро­бить нас ближ­чи­ми і по­трі­бні­ши­ми одне одно­му.

Більш кла­си­чна для ЄС те­ма — тор­гів­ля — ста­ла оче­ви­дною істо­рі­єю успі­ху для Укра­ї­ни. У 2014 р. за­пра­цю­вав ре­жим віль­ної тор­гів­лі для укра­їн­ської про­ду­кції, що йде на екс­порт до ЄС. У сі­чні 2016-го цей ре­жим став дво­сто­рон­нім і по­чав за­сто­со­ву­ва­ти­ся у тим­ча­со­во­му ва­рі­ан­ті, а з на­бра­н­ням чин­но­сті Уго­дою про асо­ці­а­цію 1 ве­ре­сня 2017 р. оста­то­чно за­крі­пив­ся.

Бу­ло ба­га­то по­бо­ю­вань що­до то­го, чи ско­ри­ста­є­ться укра­їн­ський бі­знес ци­ми мо­жли­во­стя­ми, чи бу­де він кон­ку­рен­то­спро­мо­жним на рин­ках ЄС і чи не про­грає кон­ку­рен­цію ком­па­ні­ям з ЄС на укра­їн­сько­му рин­ку. Істо­рія по­ки ви­гля­дає ди­во­ви­жною. Кіль­кість укра­їн­ських ком­па­ній, які екс­пор­ту­ють про­ду­кцію до ЄС, зро­сла з 10 тис. до май­же 15 тис. Від по­ча­тку ро­ку но­мен­кла­ту­ра екс­пор­ту збіль­ши­ла­ся на 366 під­по­зи­цій, вклю­ча­ю­чи мор­ські су­дна, за­лі­зни­чне обла­дна­н­ня, ав­то­бу­си. Укра­ї­на ста­ла фе­но­ме­ном на рин­ку вер­шко­во­го ма­сла. Від­то­ді, як укра­їн­ські ви­ро­бни­ки отримали пра­во про­да­ва­ти мо­ло­чну про­ду­кцію до ЄС у сі­чні 2016 р., ми істо­тно по­ті­сни­ли Но­ву Зе­лан­дію (сві­то­во­го лі­де­ра з екс­пор­ту вер­шко­во­го ма­сла) на рин­ку ЄС, екс­пор­ту­вав­ши до Єв­ро­со­ю­зу ма­сла зна­чно біль­ше, ніж пе­ред­ба­че­но та­ри­фною кво­тою. Так са­мо зна­чно біль­ше, ніж та­ри­фна кво­та, ми екс­пор­ту­є­мо до ЄС м’яса пти­ці. Екс­порт ку­ря­ти­ни став на­стіль­ки успі­шним, що це ви­кли­ка­ло за­не­по­ко­є­н­ня єв­ро­пей­ських ви­ро­бни­ків, і те­пер ко­мі­тет ЄС, що кон­тро­лює ри­нок м’яса пти­ці, окре­мим пи­та­н­ням ви­вчає ди­на­мі­ку екс­пор­ту ці­єї про­ду­кції. За­га­лом Єв­ро­со­юз є основ­ним тор­го­вель­ним пар­тне­ром Укра­ї­ни з час­ткою 42,9% в екс­пор­ті то­ва­рів. За чо­ти­ри мі­ся­ці цьо­го ро­ку екс­порт то­ва­рів ста­но­вив 6,6 млрд дол. і зріс на 26,6% (на 1,4 млрд).

З цьо­го при­во­ду слід пе­ред­усім пам’ята­ти: це до­ся­гне­н­ня укра­їн­ських бі­зне­сме­нів — ве­ли­ких і ма­лих. І це ви­кли­кає не­ймо­вір­ний ен­ту­зі­азм що­до роз­ви­тку при­ва­тної іні­ці­а­ти­ви в Укра­ї­ні і зро­ста­н­ня на­ціо­наль­но­го ба­гат­ства й до­бро­бу­ту.

Зві­сно, у тор­гів­лі не мо­жна обі­йти­ся без дра­тів­ли­вих пи­тань. Роз­мо­ви про за­бо­ро­ну екс­пор­ту лі­су оче­ви­дно за­йшли в глу­хий кут. Укра­ї­на не ли­ше не ска­су­ва­ла ці­єї за­бо­ро­ни, а нав­па­ки, пар­ла­мент схва­лив за­ко­но­про­ект №5495, яким за­бо­ро­нив ще й екс­порт дров і кри­мі­на­лі­зу­вав кон­тра­бан­ду лі­су. Ці за­хо­ди ціл­ком ло­гі­чні і ра­ціо­наль­ні, адже за­бо­ро­ну екс­пор­ту лі­су ефе­ктив­но об­хо­ди­ли, мар­ку­ю­чи ліс-кру­гляк як дро­ва для ці­лей роз­ми­тне­н­ня. Однак озна­ча­ють во­ни одне: Укра­ї­на і да­лі на­ма­га­ти­ме­ться лі­ку­ва­ти сим­пто­ми (по­пит на укра­їн­ський ліс за кор­до­ном), а не са­му хво­ро­бу — не­про­зоре, м’яко ка­жу­чи, управ­лі­н­ня у сфе­рі лі­со­во­го го­спо­дар­ства. Крім то­го, що це ні­як не до­по­ма­гає по­до­ла­ти ко­ру­пцію і, що го­лов­ні­ше, ви­ру­бу­ва­н­ня лі­сів, так ще і ство­рює про­бле­му у від­но­си­нах з ЄС. Не в остан­ню чер­гу при­чи­ною роз­дра­ту­ва­н­ня Єв­ро­со­ю­зу ста­ла по­ве­дін­ка укра­їн­ських уря­дов­ців, які обі­ця­ли Брюс­се­лю вре­гу­лю­ва­ти про­бле­му, на­то­мість і да­лі за­гра­ють із по­лі­ти­чни­ми си­ла­ми в пар­ла­мен­ті, які ло­бі­ю­ють за­бо­ро­ну екс­пор­ту лі­су. На­ра­зі є всі шан­си, що пи­та­н­ня лі­су ста­не пре­дме­том пер­шо­го пра­во­во­го спо­ру між Укра­ї­ною та ЄС у рам­ках Уго­ди про асо­ці­а­цію. Це мо­жна роз­гля­да­ти як від­по­від­аль­ність на­шої кра­ї­ни за по­ру­ше­н­ня ці­єї уго­ди, якщо це бу­де до­ве­де­но. Але во­дно­час ви­ко­ри­ста­н­ня ме­ха­ні­зму вре­гу­лю­ва­н­ня спо­рів дасть мо­жли­вість зна­йти пра­во­ві шля­хи розв’яза­н­ня ці­єї про­бле­ми, від­ки­нув­ши, на­скіль­ки мо­жли­во, по­лі­ти­ку.

Ін­шим про­блем­ним пи­та­н­ням мо­же стати ри­нок ста­лі. Пі­сля то­го, як США за­пу­сти­ли лан­цю­го­ву ре­а­кцію тор­го­вель­них обме­жень, що ма­ють шанс пе­ре­тво­ри­ти­ся на гло­баль­ну тор­го­вель­ну вій­ну, ЄС роз­по­чав роз­слі­ду­ва­н­ня що­до за­про­ва­дже­н­ня гло­баль­них за­хи­сних за­хо­дів на рин­ку ста­лі. Ло­гі­ка гло­баль­них за­хи­сних за­хо­дів у пра­ві СОТ по­ля­гає в не­дис­кри­мі­на­цій­но­му обме­жен­ні ім­пор­ту з усіх кра­їн, якщо для цьо­го є під­ста­ви. Це озна­ча­ти­ме та­кож і те, що тор­го­вель­на вій­на ЄС зі США ма­ти­ме на­слід­ком обме­же­н­ня на екс­порт ста­лі з Укра­ї­ни до Єв­ро­со­ю­зу. Уряд і ви­ро­бни­ки актив­но пра­цю­ють із ЄС, аби уни­кну­ти при­крої ситуації, але на­ра­зі не­ві­до­мо, як на по­зи­цію Єв­ро­со­ю­зу впли­нуть за­дав­не­ні дра­тів­ли­ві пи­та­н­ня в тор­гів­лі на кшталт за­бо­ро­ни екс­пор­ту лі­су чи під­ви­ще­н­ня екс­порт­но­го ми­та на брухт ме­та­лу. Ціл­ком мо­же бу­ти, що, дав­ши змо­гу кіль­ком ком­па­ні­ям підза­ро­би­ти на ще біль­шо­му ви­крив­лен­ні рин­ку лі­су, зро­би­ли ве­дме­жу по­слу­гу ме­та­лур­гам, які, на­га­даю, є одни­ми з най­біль­ших екс­пор­те­рів кра­ї­ни.

По­ді­бна си­ту­а­ція скла­да­є­ться і в ін­шій істо­рії успі­ху — без­ві­зі. Ска­су­ва­н­ня ві­зо­вих ви­мог для укра­їн­ців ста­ло успі­хом і ста­ти­сти­чно (со­тні ти­сяч укра­їн­ців ско­ри­ста­ли­ся без­ві­зом), і пси­хо­ло­гі­чно (міль­йо­ни лю­дей офор­ми­ли біо­ме­три­чні па­спор­ти, аби про­сто усві­до­ми­ти, що злі­та­ти в ЄС на пи­во, кон­церт чи в те­атр мо­жна хоч зав­тра). Але без­ві­зо­вий ре­жим має бу­ти га­ран­то­ва­ний успі­шні­стю ре­форм, які йо­го умо­жли­ви­ли. Йде­ться на­сам­пе­ред про ан­ти­ко­ру­пцій­ну по­лі­ти­ку. ЄС не міг не на­го­ло­си­ти на то­му, що успі­шність бо­роть­би з ко­ру­пці­єю — на­рі­жний еле­мент збе­ре­же­н­ня без­ві­зу для укра­їн­ців. Це на­га­ду­ва­н­ня не ри­то­ри­чне. Оче­ви­дно, що в нас є ці­ла низ­ка си­ту­а­цій, які став­лять під сум­нів ефе­ктив­ність бо­роть­би з ко­ру­пці­єю.

Так, пев­на не­ви­зна­че­ність з оцін­кою ре­форм, тоб­то ви­зна­н­ня оче­ви­дно­го про­гре­су, з одно­го бо­ку, і на­го­ло­шу­ва­н­ня на про­блем­них пи­та­н­нях у цих ре­фор­мах — з ін­шо­го, є озна­кою ста­ну на­ших від­но­син з ЄС. Успі­шне ство­ре­н­ня ан­ти­ко­ру­пцій­но­го суду, але по­тре­ба вне­сти до­да­тко­ві по­прав­ки. Успі­шна ре­фор­ма рин­ку га­зу, але не­за­вер­ше­ний ан­бан­длінг НАК «На­фто­газ Укра­ї­ни», зво­лі­ка­н­ня зі змен­ше­н­ням спе­ці­аль­них обов’яз­ків на роз­дрі­бно­му рин­ку га­зу при збе­ре­жен­ні ста­тус-кво для обл­га­зів, а та­кож про­бле­ми із за­пу­ском до­бо­во­го ба­лан­су­ва­н­ня рин­ку га­зу.

Ці не­до­роб­ки а´ука­ю­ться нам у роз­мо­вах про пов­ну ін­те­гра­цію Укра­ї­ни в енер­ге­ти­чний ри­нок ЄС, що не­об­хі­дно в кон­текс­ті роз­мов про умо­ви по­ста­ча­н­ня га­зу з РФ пі­сля 2019 р. і за­га­лом ре­а­лі­за­ції го­лов­ної ме­ти Уго­ди про асо­ці­а­цію — еко­но­мі­чної ін­те­гра­ції до вну­трі­шньо­го рин­ку ЄС.

По­ки ж, і це го­лов­ний успіх са­мі­ту, ба­ланс здо­бу­тків у ре­фор­мах — на на­шу ко­ристь. Про­грес у ре­фор­мах дає мо­жли­вість до­во­лі сер­йо­зно го­во­ри­ти про по­ши­ре­н­ня на Укра­ї­ну ре­жи­му вну­трі­шньо­го рин­ку ЄС у прі­о­ри­те­тних се­кто­рах.

На­га­даю, що то­рік пре­зи­дент Укра­ї­ни ого­ло­сив про но­ві прі­о­ри­те­ти ін­те­гра­ції до ЄС — при­єд­на­н­ня Укра­ї­ни до ми­тно­го, ци­фро­во­го, енер­ге­ти­чно­го со­ю­зу та шен­ген­сько­го про­сто­ру. Ця кон­це­пція бу­ла гар­ною з то­чки зо­ру ви­яв­ле­н­ня ам­бі­цій, але в чо­мусь не ду­же ре­аль­ною (як у ви­пад­ку з Шен­ге­ном) або не ду­же до­ре­чною (як у ви­пад­ку з ми­тним со­ю­зом). І го­лов­не, де­кла­ру­ва­н­ня ці­єї ме­ти за­пу­сти­ло ва­жли­ву дис­ку­сію про те, що ж да­лі. Що хо­ва­є­ться за ман­трою «ви­ко­на­н­ня Уго­ди про асо­ці­а­цію»? Чи не втра­ти­ла, бу­ва, Уго­да про асо­ці­а­цію акту­аль­ність і чи не ви­чер­па­ла сво­го по­тен­ці­а­лу?

На ща­стя, від­по­відь і Укра­ї­ни, і ЄС бу­ла ра­ціо­наль­ною. Впро­довж ро­ку укра­їн­ський уряд транс­фор­му­вав ідеї со­ю­зів у рин­ко­ву ін­те­гра­цію з ЄС за фор­му­лою вза­єм­них прав і обов’яз­ків на осно­ві Уго­ди про асо­ці­а­цію.

Мо­ва йде про вза­єм­не ви­зна­н­ня ста­ту­су ав­то­ри­зо­ва­них еко­но­мі­чних опе­ра­то­рів і при­єд­на­н­ня Укра­ї­ни до си­сте­ми NTCS у ми­тних спра­вах. Та­кий ми­тний без­віз, що роз­чи­нить ми­тний кор­дон з ЄС, усу­ва­ю­чи при цьо­му кон­тра­бан­ду. Йде­ться про роз­роб­ку де­таль­но­го пла­ну дій ви­ко­на­н­ня тре­тьо­го роз­ді­лу Уго­ди про асо­ці­а­цію що­до юсти­ції, сво­бо­ди та без­пе­ки. Це дасть мо­жли­вість оці­ню­ва­ти про­грес ре­форм у та­ких ва­жли­вих сфе­рах, як су­до­чин­ство, пра­во­охо­рон­ні ор­га­ни, ан­ти­ко­ру­пція, за­хист прав лю­ди­ни то­що. Ін­те­гра­ції до рин­ку ци­фро­вих по­слуг має слу­гу­ва­ти пов­не ви­ко­ри­ста­н­ня мо­жли­во­стей до­да­тку 17 до Уго­ди про асо­ці­а­цію, який пе­ред­ба­чає на­да­н­ня Укра­ї­ні пов­но­цін­но­го ре­жи­му вну­трі­шньо­го рин­ку. Та­кож на­да­н­ня та­ко­го ре­жи­му на енер­ге­ти­чно­му рин­ку до­зво­лить де-юре за­вер­ши­ти пе­ре­хід Укра­ї­ни на єв­ро­пей­ські пра­ви­ла і за­крі­пи­ти но­ві умо­ви ро­бо­ти на рин­ках га­зу й еле­ктро­енер­гії.

Фа­кти­чно це озна­чає за­сто­су­ва­н­ня нор­везь­кої мо­де­лі у від­но­си­нах на час, по­ки член­ство в ЄС є ма­ло­д­ося­жним.

Єв­ро­пей­ський Со­юз ду­же обе­ре­жно ста­ви­ться до та­ких про­е­ктів, бо усві­дом­лює всю скла­дність і сер­йо­зність на­да­н­ня Укра­ї­ні та­ких са­мих прав (і обов’яз­ків) в окре­мих се­кто­рах. То­му нам ва­жли­во бу­ло до­ся­гну­ти політичної до­мов­ле­но­сті на най­ви­що­му рів­ні. Та­ка роз­мо­ва від­бу­лась, і оби­дві сто­ро­ни то­чно усві­дом­лю­ють, чо­го ви­ма­гає Укра­ї­на, і що вар­то сер­йо­зно по­ста­ви­ти­ся до цих ви­мог. Цей са­міт до­вів, що Уго­да про асо­ці­а­цію — це і сьо­го­дні сер­йо­зно й акту­аль­но.

Ще один ви­клик — чи вда­сться ре­а­лі­зу­ва­ти ці по­лі­ти­чні до­мов­ле­но­сті на Ра­ді асо­ці­а­ції в гру­дні ни­ні­шньо­го ро­ку. Але те, що по­лі­ти­чний ман­дат на ре­а­лі­за­цію та­ких ам­бі­тних про­е­ктів на­да­но, є ве­ли­ким до­ся­гне­н­ням у між­на­ро­дній по­лі­ти­ці.

Як під­су­мок: тве­ре­зий і ро­бо­чий са­міт, на­пов­не­ний змі­стов­ни­ми пи­та­н­ня­ми, — це озна­ка до­ро­сло­го і по­ва­жно­го став­ле­н­ня пар­тне­рів одне до одно­го. А то­му єв­ро­ін­те­гра­ція — це сер­йо­зно.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.