Єв­ро­пей­ська пра­кти­ка ре­гу­лю­ва­н­ня зе­мель­них від­но­син: за­гро­зи та ви­кли­ки

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Оле­на БОРОДІНА, Ві­ктор ЯРОВИЙ (ДУ «Ін­сти­тут еко­но­мі­ки та про­гно­зу­ва­н­ня НАН Укра­ї­ни»)

Спіль­на аграр­на по­лі­ти­ка (САП) та єв­ро­пей­ські під­хо­ди до ре­гу­лю­ва­н­ня зе­мель­них від­но­син ча­сто за ме­жа­ми спіль­но­ти вва­жа­ю­ться взір­це­ви­ми що­до ефе­ктив­ної ре­а­лі­за­ції та за­хи­сту як за­галь­но­єв­ро­пей­ських прі­о­ри­те­тів, так і на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів окре­мих кра­їн — чле­нів ЄС.

Але пра­кти­ка остан­ніх ро­ків свід­чить, що єв­ро­пей­ські ме­ха­ні­зми та ін­стру­мен­ти ви­яви­ли­ся не ду­же ефе­ктив­ни­ми у за­без­пе­чен­ні де­кла­ро­ва­них ці­лей аграр­но­го та сіль­сько­го роз­ви­тку. У цьо­му кон­текс­ті для Укра­ї­ни, яка про­дов­жує зе­мель­ні ре­фор­ми та ім­пле­мен­тує по­ло­же­н­ня Уго­ди про асо­ці­а­цію з ЄС у ча­сти­ні ста­ло­го роз­ви­тку, ко­ри­сни­ми та акту­аль­ни­ми є усві­дом­ле­н­ня су­ча­сних єв­ро­пей­ських тен­ден­цій в аграр­но­му зем­ле­ко­ри­сту­ван­ні та зе­мель­ній по­лі­ти­ці, пов’яза­них із кон­цен­тра­ці­єю та за­хо­пле­н­ням угідь, а та­кож оцін­ка ре­ко­мен­да­цій рі­зно­го ро­ду «ра­дни­ків» у кон­текс­ті мо­жли­вих ри­зи­ків і за­гроз land grabbing у ві­тчи­зня­них умо­вах. Адже ком­па­нії з дер­жав ЄС є ін­ве­сто­ра­ми і на укра­їн­сько­му зе­мель­но­му рин­ку — на них при­па­дає 21 уго­да із зе­мель­ни­ми ді­лян­ка­ми за­галь­ною пло­щею по­над 1,8 млн га (із 35 за­ре­є­стро­ва­них в Укра­ї­ні до 2017 р., ін­фор­ма­ція про які є в ба­зі да­них Land Matrix).

Про­тя­гом остан­ньо­го де­ся­ти­лі­т­тя кон­цен­тра­ція аграр­но­го зем­ле­ко­ри­сту­ва­н­ня та пов’яза­не з нею за­хо­пле­н­ня сіль­го­спу­гідь оста­то­чно на­бу­ли гло­баль­но­го ха­ра­кте­ру. Кон­цен­тра­ція ча­сто зу­мов­лю­є­ться та су­про­во­джу­є­ться про­це­са­ми, для по­зна­че­н­ня яких в ан­гло­мов­ній лі­те­ра­ту­рі ви­ко­ри­сто­ву­є­ться тер­мін land grabbing. Цей тер­мін у зна­чен­ні «за­хо­пле­н­ня зе­мель» по­ча­ли вжи­ва­ти для ха­ра­кте­ри­сти­ки їхньо­го но­ві­тньо­го пе­ре­роз­по­ді­лу у кра­ї­нах тре­тьо­го сві­ту та кра­ї­нах, що роз­ви­ва­ю­ться, де ча­сто мас­шта­би яви­ща бу­ли зна­чни­ми вна­слі­док фор­со­ва­ної дії зов­ні­шніх до сіль­сько­го го­спо­дар­ства чин­ни­ків і ка­пі­та­лів. Ха­ра­ктер їхньо­го впли­ву міг бу­ти про­ти­прав­ним, а ін­тен­сив­на зе­мель­на кон­цен­тра­ція при­зво­ди­ла до не­га­тив­них со­ці­аль­но-еко­но­мі­чних на­слід­ків. Про­тя­гом остан­ньо­го де­ся­ти­річ­чя тер­мін land grabbing де­да­лі актив­ні­ше ви­ко­ри­сто­ву­є­ться і для по­зна­че­н­ня про­це­сів, які по­си­ле­но роз­ви­ва­ю­ться в ЄС. За оцін­ка­ми екс­пер­тів, тен­ден­ції рин­ко­во­го обі­гу сіль­го­спу­гідь і змі­ни в аграр­но­му зем­ле­ко­ри­сту­ван­ні кра­їн ЄС ма­ють ба­га­то ознак land grabbing у зна­чен­ні «за­хо­пле­н­ня»: та­ку ж ан­ти­со­ці­аль­ну при­ро­ду та хи­жа­цький ха­ра­ктер, як і в менш роз­ви­не­них кра­ї­нах; пе­ре­шко­джа­н­ня ре­а­лі­за­ції зав­дань зба­лан­со­ва­но­го ста­ло­го аграр­но­го і сіль­сько­го роз­ви­тку та ін­ші.

Три­ва­лий час дер­жа­ви ЄС не бу­ли об’єктом ана­лі­зу при до­слі­джен­ні гло­баль­них про­це­сів land grabbing. Але в остан­ні ро­ки за за­пи­том від­по­від­них єв­ро­пей­ських стру­ктур до­слі­джу­ва­ли­ся рі­зні аспе­кти за­хо­пле­н­ня зем­лі, на­при­клад вплив цих про­це­сів на до­три­ма­н­ня прав лю­ди­ни (на за­мов­ле­н­ня під­ко­мі­те­ту Єв­ро­пар­ла­мен­ту з прав лю­ди­ни). Зна­чну роль у при­вер­нен­ні ува­ги до про­бле­ми кон­цен­тра­ції та за­хо­пле­н­ня зе­мель у кра­ї­нах — чле­нах ЄС і де­яких ін­ших ві­ді­гра­ли не­уря­до­ві гро­мад­ські ор­га­ні­за­ції, ру­хи та про­е­кти. Так, під егі­дою та за уча­сті на­ціо­наль­них чле­нів ме­ре­жі Friends of the Earth Europe бу­ло до­слі­дже­но роль і вплив єв­ро­пей­ських фі­нан­со­вих ін­сти­ту­цій на про­це­си за­хо­пле­н­ня зе­мель, а та­кож на­дмір­но­го спо­жи­ва­н­ня ре­сур­сів єв­ро­пей­ськи­ми еко­но­мі­ка­ми на зро­ста­н­ня по­пи­ту на зем­лю та її за­хо­пле­н­ня за ме­жа­ми ЄС. За іні­ці­а­ти­вою European Coordination Via Campesina та Hands off the Land network ко­ор­ди­ну­ва­ли­ся до­слі­дже­н­ня у цій сфе­рі на рів­ні окре­мих єв­ро­пей­ських кра­їн і ре­гіо­нів. Крім між­на­ро­дних чи за­галь­но­єв­ро­пей­ських, до­слі­дже­н­ня, про­сві­тни­цьку ро­бо­ту, мо­ні­то­ринг за­хо­пле­н­ня зем­лі здій­сню­ють на­ціо­наль­ні ор­га­ні­за­ції гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, на­при­клад, асо­ці­а­ція ма­лих фер­ме­рів Eco Ruralis, що діє в Ру­му­нії, де рі­вень кон­цен­тра­ції та за­хо­пле­н­ня угідь є одним із най­ви­щих у ЄС.

У сі­чні 2015 р. на існу­ван­ні ці­єї про­бле­ми в чер­го­вий раз на­го­ло­сив до­рад­чий ор­ган ЄС — Єв­ро­пей­ський со­ці­аль­но-еко­но­мі­чний ко­мі­тет (ЄСЕК). То­го ж ро­ку, як ре­зуль­тат іні­ці­а­ти­ви 76 ор­га­ні­за­цій гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, до Єв­ро­пар­ла­мен­ту бу­ло по­да­но пе­ти­цію що­до не­об­хі­дно­сті збе­ре­же­н­ня та управ­лі­н­ня сіль­го­сп­зем­ля­ми як су­спіль­ним на­дба­н­ням. На ко­мі­тет­ських слу­ха­н­нях із цьо­го при­во­ду у 2016 р. обго­во­рю­ва­ли­ся не­об­хі­дність мо­ні­то­рин­гу та глиб­шо­го ви­вче­н­ня остан­ніх змін у аграр­но­му зем­ле­ко­ри­сту­ван­ні ЄС, ви­кли­ки для САП, пов’яза­ні за­ко­но­дав­чі іні­ці­а­ти­ви.

Ви­снов­ки до­слі­дже­н­ня що­до по­ши­ре­н­ня за­хо­пле­н­ня сіль­го­сп­зе­мель у ЄС, здій­сне­но­го у 2015 р. за іні­ці­а­ти­вою ко­мі­те­ту із сіль­сько­го го­спо­дар­ства та сіль­сько­го роз­ви­тку Єв­ро­пар­ла­мен­ту, під­твер­ди­ли, що та­кі про­це­си від­бу­ва­ю­ться, зу­мов­лю­ю­чи ряд істо­тних су­спіль­них за­гроз і по­тре­бу­ю­чи не­від­кла­дно­го ре­а­гу­ва­н­ня. У кві­тні 2017-го Єв­ро­пар­ла­мент схва­лив Звіт про кон­цен­тра­цію сіль­го­сп­зе­мель у ЄС, де акцен­то­ва­но на не­об­хі­дно­сті за­без­пе­чи­ти більш спра­ве­дли­вий до­ступ до них для фер­ме­рів.

За ма­те­рі­а­ла­ми ЄСЕК, 1% агро­під­при­ємств у ЄС кон­тро­лює 20%, а вже 3% під­при­ємств — по­ло­ви­ну всіх угідь. На­то­мість на ре­шту 80% го­спо­дарств при­па­да­ють ли­ше 14,5%. В ін­шо­му до­слі­джен­ні, опри­лю­дне­но­му Ко­мі­те­том Єв­ро­пар­ла­мен­ту з пи­тань сіль­сько­го го­спо­дар­ства та сіль­сько­го роз­ви­тку, ствер­джу­є­ться, що не­рів­ність роз­по­ді­лу сіль­го­спу­гідь у ЄС (ко­е­фі­ці­єнт Джи­ні — 0,82) є по­рів­нян­ною з та­ки­ми дер­жа­ва­ми, як Бра­зи­лія, Ко­лум­бія та Фі­ліп­пі­ни.

Про­це­си за­хо­пле­н­ня угідь у ЄС від­бу­ва­ю­ться не­рів­но­мір­но — біль­шість ви­пад­ків спо­сте­рі­га­є­ться у дер­жа­вах, що при­єд­на­ли­ся під час остан­ніх хвиль роз­ши­ре­н­ня спіль­но­ти. Не­про­зо­рість укла­да­н­ня ве­ли­ких зе­мель­них угод свід­чить про вплив «по­за­еко­но­мі­чних» сил. У ба­га­тьох ви­пад­ках пе­ре­хід кон­тро­лю над сіль­го­сп­зем­ля­ми до зов­ні­шніх ін­ве­сто­рів, кор­по­ра­цій, фі­нан­со­вих уста­нов ста­ти­сти­чно не облі­ко­ву­є­ться, оскіль­ки де-юре во­ни пе­ре­бу­ва­ють у во­ло­дін­ні та ко­ри­сту­ван­ні мі­сце­вих фер­ме­рів. За да­ни­ми ЄСЕК, у Ру­му­нії 20–30% угідь кон­тро­лю­ю­ться ін­ве­сто­ра­ми з ЄС і ще до 10% — ін­ве­сто­ра­ми з ін­ших тре­тіх кра­їн; в Угор­щи­ні близь­ко 1 млн га сіль­го­спу­гідь ста­ли пре­дме­том ті­ньо­вих угод пе­ре­ва­жно за уча­сті ка­пі­та­лу з кра­їн ЄС; у Поль­щі (хо­ча до трав­ня 2016 р. і ді­я­ли жорс­ткі за­ко­но­дав­чі обме­же­н­ня на на­бу­т­тя іно­зем­ця­ми зе­мель сіль­госп­при­зна­че­н­ня) — близь­ко 200 тис. га угідь пе­ре­йшли під кон­троль іно­зем­них ін­ве­сто­рів, пе­ре­ва­жно з кра­їн ЄС (за по­се­ре­дни­цтва осіб із поль­ським гро­ма­дян­ством, які за до­ру­че­н­ням зов­ні­шніх ін­ве­сто­рів укла­да­ли уго­ди на зе­мель­но­му рин­ку ку­пів­лі-про­да­жу або орен­ди).

Одним із дже­рел да­них про ве­ли­ко­мас­шта­бні ін­ве­сти­ції для на­бу­т­тя кон­тро­лю над сіль­го­спу­гі­д­дя­ми є ба­за да­них Land Matrix, ство­ре­на за іні­ці­а­ти­ви Між­на­ро­дної зе­мель­ної ко­а­лі­ції (International land coalition). Ста­ном на жов­тень 2017 р. ця ба­за мі­сти­ла да­ні про мас­шта­бні зе­мель­ні уго­ди на те­ри­то­рії ЄС за­галь­ною пло­щею по­над 700 тис. га. Усі за­ре­є­стро­ва­ні ви­пад­ки — на те­ри­то­рії кра­їн, що при­єд­на­ли­ся під час остан­ніх хвиль роз­ши­ре­н­ня, — Ру­му­нії, Бол­га­рії, Ли­тви; про­те ана­ло­гі­чні про­це­си від­бу­ва­ю­ться та­кож і в ін­ших єв­ро­пей­ських дер­жа­вах.

Офі­цій­на ста­ти­сти­ка що­до іно­зем­ної вла­сно­сті на сіль­го­спу­гі­д­дя в Ру­му­нії від­су­тня, а в не­о­фі­цій­них дже­ре­лах на­во­дя­ться рі­зні оцін­ки їх площ, що кон­тро­лю­ю­ться іно­зем­ни­ми ін­ве­сто­ра­ми. На­при­клад, за да­ни­ми єв­ро­пей­ської ме­ре­жі гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій Access to land, мо­же йти­ся про 1–4 млн га сіль­го­спу­гідь.

У Бол­га­рії офі­цій­на ін­фор­ма­ція про пло­щі зе­мель у вла­сно­сті іно­зем­ців та­кож не­до­сту­пна. Про­те на рів­ні Ко­мі­те­ту Єв­ро­пар­ла­мен­ту з пи­тань сіль­сько­го го­спо­дар­ства і сіль­сько­го роз­ви­тку ствер­джу­ва­ло­ся, що вже у пер­ші ро­ки пі­сля при­єд­на­н­ня Бол­га­рії до ЄС низ­ка по­се­ре­дни­ків (фі­нан­со­вих груп та ін­ве­сти­цій­них фон­дів) кон­тро­лю­ва­ли у цій кра­ї­ні де­ся­тки ти­сяч ге­кта­рів сіль­го­спу­гідь ко­жен. Ек­спан­сії іно­зем­них ін­ве­сто­рів зем­лі в Бол­га­рії про­дов­жу­ва­ли за­зна­ва­ти і в на­сту­пні ро­ки.

В Угор­щи­ні офі­цій­ні да­ні свід­чать про не­зна­чні мас­шта­би пе­ре­хо­ду кон­тро­лю над зем­ля­ми до іно­зем­ців. Але во­ни не вра­хо­ву­ють пло­щі зе­мель, при­дба­них іно­зем­ця­ми шля­хом укла­да­н­ня так зва­них ки­шень­ко­вих кон­тра­ктів, ме­тою яких є об­хід юри­ди­чних обме­жень для іно­зем­ців на здій­сне­н­ня зе­мель­них транс­а­кцій. Че­рез та­кі уго­ди юри­ди­чні та фі­зи­чні осо­би з Ав­стрії, Ні­меч­чи­ни, Ні­дер­лан­дів, Да­нії та Ве­ли­кої Бри­та­нії ще до 2008 р. на­бу­ли у вла­сність в Угор­щи­ні близь­ко 400 тис. га, а 2013-го пло­ща кон­тро­льо­ва­них іно­зем­ця­ми угідь до­ся­гла 1 млн га.

За офі­цій­ни­ми да­ни­ми, у Поль­щі ста­ном на кі­нець 2015-го у вла­сно­сті іно­зем­ців пе­ре­бу­ва­ло тро­хи біль­ше 50 тис. га. Про­тя­гом 2010–2014 рр. ком­пе­тен­тні дер­жор­га­ни ви­да­ва­ли іно­зем­цям до­зво­ли на при­дба­н­ня при­бли­зно 500–800 га сіль­сько­го­спо­дар­ських угідь що­ро­ку. Про­те вва­жа­є­ться, що ре­аль­ні їх об­ся­ги бу­ли зна­чно біль­ши­ми. На­віть під час дії пря­мих обме­жень у пе­ре­хі­дний пе­рі­од пі­сля при­єд­на­н­ня до ЄС під кон­троль іно­зем­ців пе­ре­йшло близь­ко 200 тис. га сіль­го­спу­гідь тіль­ки в ме­жах За­хі­дно­го По­мор’я. Це від­бу­ва­ло­ся шля­хом за­лу­че­н­ня фі­ктив­них по­ку­пців, фер­ме­рів із поль­ським гро­ма­дян­ством, які від­по­від­а­ли фор­маль­ним ви­мо­гам для при­дба­н­ня зе­мель у вла­сність. Пі­сля ку­пів­лі та­кі по­се­ре­дни­ки пе­ре­да­ва­ли угі­д­дя під кон­троль іно­зем­ців че­рез уго­ди орен­ди.

На­віть за умов зна­чних обме­жень про­це­си пе­ре­хо­ду під кон­троль іно­зем­ців де­ся­тків ти­сяч ге­кта­рів у пер­ші ж ро­ки пі­сля при­єд­на­н­ня до ЄС ма­ли мі­сце і в Че­хії, Сло­вач­чи­ні, Ли­тві, Ла­твії.

Суб’єкта­ми за­хо­пле­н­ня сіль­го­спу­гідь у ЄС є іно­зем­ні та на­ціо­наль­ні стру­кту­ри, дер­жав­ні й не­дер­жав­ні ін­сти­ту­ції, фі­зи­чні та юри­ди­чні осо­би. Від­по­від­но, рі­зни­ми є їхні мо­ти­ви і за­пла­но­ва­ні на­пря­ми май­бу­тньо­го ви­ко­ри­ста­н­ня угідь: агро­бі­знес, енер­ге­ти­ка, ви­до­бу­ток ко­ри­сних ко­па­лин, ту­ризм, спе­ку­ля­тив­ні ін­ве­сти­ції в не­ру­хо­мість.

Оскіль­ки сіль­го­спу­гі­д­дя пе­ре­тво­ри­ли­ся на ко­мер­цій­ний актив, з’яви­лись і но­ві, не­тра­ди­цій­ні для сіль­сько­го го­спо­дар­ства ка­те­го­рії ін­ве­сто­рів — трей­де­ри, ін­ве­сти­цій­ні, пен­сій­ні та стра­хо­ві фон­ди, при­ва­тні акціо­нер­ні то­ва­ри­ства, бан­ків­ські гру­пи. Во­ни ін­ве­сту­ють в аграр­ний се­ктор для ди­вер­си­фі­ка­ції ри­зи­ків, вкла­да­ю­чи ко­шти в рі­зних кра­ї­нах че­рез свої до­чір­ні стру­кту­ри та ком­па­нії. Ме­ха­нізм на­бу­т­тя кон­тро­лю над сіль­го­спу­гі­д­дя­ми роз­ро­бля­є­ться під кон­кре­тне за­ко­но­дав­ство та чин­ні обме­же­н­ня і, як пра­ви­ло, пе­ред­ба­чає при­дба­н­ня зе­мель ре­зи­ден­та­ми із подаль­шим їх зда­ва­н­ням в орен­ду за­ру­бі­жним ком­па­ні­ям. Актив­но пра­цю­ють на рин­ках кра­їн ЄС (Бол­га­рії, Ру­му­нії, Угор­щи­ни) і по­се­ре­дни­ки з отри­ма­н­ня офі­цій­них до­зво­лів або ре­а­лі­за­ції не­фор­маль­них ме­ха­ні­змів на­бу­т­тя кон­тро­лю над сіль­сько­го­спо­дар­ськи­ми угі­д­дя­ми. По­се­ре­дни­ки ча­сто не ма­ють ре­аль­них дов­го­стро­ко­вих пла­нів го­спо­да­рю­ва­н­ня на ку­по­ва­них зем­лях і, не­рід­ко ігно­ру­ю­чи ін­те­ре­си мі­сце­вих гро­мад, пе­ре­да­ють отри­ма­ні пра­ва на с/г зем­лі за­ру­бі­жним пар­тне­рам.

Си­сте­ма дер­жав­но­го ре­гу­лю­ва­н­ня у зга­да­них кра­ї­нах ви­яви­ла­ся не­ефе­ктив­ною у ре­а­гу­ван­ні на но­ві ви­кли­ки. Тра­ди­цій­ні ін­стру­мен­ти ре­гу­лю­ва­н­ня рин­ко­во­го ру­ху зем­лі у ба­га­тьох ви­пад­ках ви­яви­ли­ся не­спро­мо­жни­ми га­ран­ту­ва­ти за­де­кла­ро­ва­ну в ЄС прі­о­ри­те­тність су­спіль­них ін­те­ре­сів і рів­них мо­жли­во­стей. Су­ча­сна си­сте­ма зе­мель­них від­но­син за­охо­чує за­хо­пле­н­ня сіль­го­спу­гідь у най­більш мар­гі­на­лі­зо­ва­них сіль­ських ре­гіо­нах Єв­ро­пи.

Тен­ден­ції по­си­ле­н­ня кон­цен­тра­ції аграр­но­го зем­ле­ко­ри­сту­ва­н­ня за­гро­жу­ють за­са­дам єв­ро­пей­сько­го аграр­но­го устрою, єв­ро­пей­ським мо­де­лям сі­мей­но­го го­спо­да­рю­ва­н­ня, за­лу­чен­ню мо­ло­ді до фер­мер­ства, що на­ра­зі є пре­дме­том зна­чно­го за­не­по­ко­є­н­ня гро­мад­сько­сті та по­лі­ти­ків. Для за­по­бі­га­н­ня цим про­це­сам про­по­ну­ю­ться кар­ди­наль­ні за­хо­ди, перш за все по­лі­ти­чно­го ха­ра­кте­ру. Це озна­чає від­мо­ву від су­то те­хні­чно­го та рин­ко­во­го під­хо­дів, які спри­чи­ни­ли зна­чні пе­ре­ко­си на рин­ку зем­лі (ви­со­кий сту­пінь кон­цен­тра­ції сіль­го­спу­гідь, де­гра­да­ція те­ри­то­рій, за­не­пад аграр­но­го ви­ро­бни­цтва та зни­кне­н­ня дрі­бних го­спо­дарств, акти­ві­за­ція про­це­сів за­хо­пле­н­ня зе­мель то­що), що пе­ре­шко­джа­ють ефе­ктив­но­му фун­кціо­ну­ван­ню рин­ко­вих ме­ха­ні­змів і за­без­пе­чен­ню на­ле­жно­го рів­ня жи­т­тя се­лян. За­зна­че­ні тен­ден­ції є пе­ре­ду­мо­вою для змі­ни прин­ци­пів управ­лі­н­ня че­рез роз­роб­ку від­по­від­но­го пра­во­во­го ін­стру­мен­та­рію. Та­ким ін­стру­мен­та­рі­єм мо­жуть слу­гу­ва­ти Ре­ко­мен­да­ції ЄС що­до ре­гу­лю­ва­н­ня зе­мель­них від­но­син і низ­ка ди­ре­ктив на їх ви­ко­на­н­ня, які охо­плю­ють чо­ти­ри основ­ні на­пря­ми (вну­трі­шній ри­нок, сіль­ське го­спо­дар­ство, охо­ро­на нав­ко­ли­шньо­го се­ре­до­ви­ща та те­ри­то­рі­аль­на єд­ність) і ство­рю­ють під´рун­тя для за­без­пе­че­н­ня ком­пле­ксно­го, ці­лі­сно­го роз­ви­тку те­ри­то­рій на осно­ві ре­а­лі­за­ції пра­ва лю­ди­ни на зем­лю. На дум­ку єв­ро­пей­ських екс­пер­тів, це до­по­мо­же роз­ро­би­ти про­гре­сив­ну стра­те­гію управ­лі­н­ня зе­мель­ни­ми ре­сур­са­ми та на­да­ти кра­ї­нам — чле­нам Єв­ро­со­ю­зу до­ста­тньо про­сто­ру для здій­сне­н­ня ке­рів­них фун­кцій.

У ви­снов­ку що­до за­хо­пле­н­ня зе­мель ЄСЕК (2015) за­зна­ча­є­ться, що зем­ля — це не­ор­ди­нар­ний то­вар, який не під­ля­гає до­да­тко­во­му ви­ро­бни­цтву. З огля­ду на фі­зи­чну обме­же­ність про­по­зи­ції зем­лі на рин­ку не­об­хі­дно за­без­пе­чи­ти по­си­ле­не ре­гу­лю­ва­н­ня про­це­ду­ри вста­нов­ле­н­ня прав вла­сно­сті на зем­лю та про­це­су зем­ле­ко­ри­сту­ва­н­ня. У зв’яз­ку з цим Єв­ро­пей­сько­му пар­ла­мен­ту та Єв­ро­пей­ській Ра­ді слід обго­во­ри­ти пи­та­н­ня до­ціль­но­сті га­ран­ту­ва­н­ня віль­но­го ру­ху ка­пі­та­лу у зв’яз­ку з акти­ві­за­ці­єю про­це­сів від­чу­же­н­ня та при­дба­н­ня сіль­го­спу­гідь і го­спо­дарств як ре­зи­ден­та­ми кра­їн Єв­ро­со­ю­зу, так і пред­став­ни­ка­ми тре­тіх кра­їн. Обго­во­рю­є­ться мо­жли­вість до­зво­ли­ти кра­ї­нам — чле­нам ЄС здій­сню­ва­ти ре­гу­лю­ва­н­ня ін­ве­сти­цій­ної ді­яль­но­сті що­до сіль­го­спу­гідь. Гро­мад­ськість за­кли­кає Єв­ро­пей­ський суд до ви­яв­ле­н­ня гну­чко­сті у ви­зна­чен­ні на­ціо­наль­них за­хо­дів, які мо­жуть бу­ти впро­ва­дже­ні з ме­тою обме­жи­ти віль­ний рух ка­пі­та­лу згі­дно з об´рун­то­ва­ни­ми по­лі­ти­чни­ми прі­о­ри­те­та­ми. Ре­гу­лю­ва­н­ня рин­ку зем­лі, який ´рун­ту­є­ться ли­ше на чо­ти­рьох сво­бо­дах (віль­не пе­ре­мі­ще­н­ня то­ва­рів, осіб, по­слуг і ка­пі­та­лу), не­до­ста­тньо для по­до­ла­н­ня ри­зи­ку дис­кри­мі­на­ції та мар­гі­на­лі­за­ції, пов’яза­них із спе­ци­фі­кою до­сту­пу до сіль­сько­го­спо­дар­ських угідь, кон­тро­лем над ни­ми та їх ви­ко­ри­ста­н­ням.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.