Свя­тій­ший три­ку­тник Хто з па­трі­ар­хів ви­грає Укра­їн­ську пра­во­слав­ну цер­кву?

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Пи­та­н­ня на­да­н­ня укра­їн­ській пра­во­слав­ній цер­кві То­мо­су про ав­то­ке­фа­лію на­бли­жа­є­ться до про­мі­жно­го фі­ні­шу.

1—3 ве­ре­сня від­бу­де­ться Ар­хі­єрей­ський со­бор цер­кви Кон­стан­ти­но­по­ля, до по­ряд­ку ден­но­го яко­го вне­се­но пи­та­н­ня, «ко­трі вхо­дять до ком­пе­тен­ції Цер­кви-ма­те­рі». Про те, що укра­їн­ське пи­та­н­ня, мо­жли­во, роз­гля­да­ти­ме­ться на цьо­му Со­бо­рі, го­во­ри­ли гре­цькі ар­хі­є­реї. На­ре­шті, сам факт, що 31 сер­пня па­трі­арх Мо­сков­ський Ки­ри­ло пла­нує від­ві­да­ти Все­лен­сько­го па­трі­ар­ха Вар­фо­ло­мія в йо­го ре­зи­ден­ції на Фа­на­рі, свід­чить про ба­га­то що.

Во­ни не зу­стрі­ча­ли­ся від­то­ді, як па­трі­арх Ки­ри­ло обма­нив па­трі­ар­ха Вар­фо­ло­мія, не при­їхав­ши на Крит на Все­пра­во­слав­ний со­бор. Ма­ло то­го, що сам не при­був, — він ще й від­мо­вив від уча­сті в со­бо­рі Ан­ти­о­хій­сько­го па­трі­ар­ха, бол­гар та гру­зи­нів. Це був удар у спи­ну, — пі­сля всіх до­мов­ле­но­стей та зо­бов’язань, ком­про­мі­сів і по­сту­пок па­трі­арх Мо­сков­ський зро­бив усе, від ньо­го за­ле­жне, щоб зі­рва­ти за­хід, який був для па­трі­ар­ха Вар­фо­ло­мія «спра­вою всьо­го жи­т­тя». Від­то­ді — пі­сля остан­ньої пе­ре­д­со­бор­ної зу­стрі­чі в Шам­бе­зі 2016-го — во­ни біль­ше не ба­чи­ли­ся. На пів­до­ро­зі від Ри­ма до Ри­ма

Однак ду­ма­ти один про одно­го во­ни, зві­сно, не пе­ре­ста­ва­ли. При­найм­ні це мо­жна ска­за­ти про Все­лен­сько­го па­трі­ар­ха, що до­бре знав, як і чим мо­жна від­пла­ти­ти за­кля­то­му бра­ту по слу­жін­ні за ві­ро­лом­ство. Одні­єю з прин­ци­по­вих до­мов­ле­но­стей у Шам­бе­зі, яку па­трі­арх Мо­сков­ський бу­кваль­но ви­рвав у Все­лен­сько­го, ста­ла від­мо­ва по­ру­шу­ва­ти «укра­їн­ське пи­та­н­ня». Ще одним «без­ком­про­мі­сним» пун­ктом ви­яви­ло­ся на­да­н­ня ав­то­ке­фа­лії як ви­клю­чної пре­ро­га­ти­ви Все­лен­сько­го па­трі­ар­ха.

Тро­хи по­спі­шний і, мо­жли­во, на­дмі­ру при­стра­сний ви­ступ пре­зи­ден­та По­ро­шен­ка у кві­тні ц.р. про «здій­сне­н­ня мрій» укра­їн­сько­го на­ро­ду про «свою» цер­кву озна­ме­ну­вав чер­го­вий етап бо­роть­би між Мо­сквою та Кон­стан­ти­но­по­лем. Етап, на яко­му Все­лен­ський па­трі­арх, оче­ви­дно, має на­мір узя­ти ре­ванш.

Для ре­а­лі­за­ції за­ду­му «роз­ді­ле­н­ня РПЦ» мо­мент най­більш під­хо­дя­щий. В Укра­ї­ні йде вій­на з Ро­сі­єю, — цьо­го не ви­зна­ють офі­цій­но, але та­кий за­галь­ний глас. На­ціо­наль­ні по­чу­т­тя як ні­ко­ли за­го­стре­ні, й на­віть ті, хто до­сі був ціл­ком бай­ду­жий до цер­ков­них пи­тань, при­єд­ну­ють свої го­ло­си до ви­мог очи­сти­ти кра­ї­ну від «мо­сков­ських по­пів» і обла­шту­ва­ти в кра­ї­ні «свою», «на­ціо­наль­ну» цер­кву. На­ре­шті, не за го­ра­ми пре­зи­дент­ські ви­бо­ри, і пре­зи­дент, який на­ці­лив­ся на дру­гий тер­мін, по­ви­нен по­ка­за­ти сво­їм ви­бор­цям ре­зуль­та­тив­ну гру й від­чу­тну пе­ре­мо­гу над Мо­сквою. Пазл скла­да­є­ться — є спо­ді­ва­н­ня на­ро­дних мас, по­лі­ти­чна во­ля вла­ди, а та­кож су­то цер­ков­на не­об­хі­дність, об­умов­ле­на від­па­ді­н­ням від цер­кви до­сить ве­ли­кої кіль­ко­сті пра­во­слав­них. Не ка­жу­чи вже про те, що на тлі сан­кцій ви­рі­шу­ва­ти про­бле­му тра­ди­цій­ним для РПЦ шля­хом — з до­по­мо­гою ха­ба­рів — ста­ло тро­хи важ­че. Со­бо­лі по­ли­сі­ли.

Одне сло­во, як ка­зав сум­нів­ний «кла­сик»: учо­ра бу­ло ра­но, зав­тра бу­де пі­зно. То­мос по­трі­бно да­ва­ти пря­мо за­раз.

У Мо­скві, оче­ви­дно, теж це ро­зу­мі­ють. То­му па­трі­арх — в остан­ній мо­мент — усе-та­ки їде на Фа­нар. До­мов­ля­ти­ся. При­найм­ні про від­тер­мі­ну­ва­н­ня.

Що во­но йо­му дасть? Адже вре­шті-решт це ні­чо­го не змі­нить, — ви­зна­ва­ли ін­ші цер­кви, і нас ви­зна­ють.

Вре­шті-решт — так. Але «ко­ли?» для на­шо­го бур­хли­во­го жи­т­тя пи­та­н­ня зов­сім не ба­наль­не. І від­тер­мі­ну­ва­н­ня То­мо­су для нас, на жаль, не та­ке без­не­вин­не, як мо­же зда­ти­ся. Хто отри­має То­мос? Від­тер­мі­ну­ва­н­ня ав­то­ке­фа­лії мо­же ви­яви­ти­ся про­бле­мою не тіль­ки для пре­зи­ден­та По­ро­шен­ка, який втра­тить на­го­ду під­не­сти ви­бор­цям сві­жень­ку «пе­ре­мо­гу» пе­ред са­ми­ми ви­бо­ра­ми і вза­га­лі ста­не об’єктом до­бре зре­жи­со­ва­них на­смі­шок на цю те­му. Гру­па Кон­гре­су США з пи­тань сво­бо­ди пре­си за­кли­ка­ли те­ро­ри­стів у Дон­ба­сі звіль­ни­ти укра­їн­сько­го жур­на­лі­ста Ста­ні­сла­ва Асє­є­ва, який ого­ло­сив го­ло­ду­ва­н­ня.

За­я­ву опри­лю­дни­ли спів­го­ло­ви гру­пи, чле­ни Па­ла­ти пред­став­ни­ків Адам Шифф і Стів Ча­бот. Про це по­ві­дом­ляє Ра­діо Сво­бо­да.

Кон­гре­сме­ни «гли­бо­ко стур­бо­ва­ні» тим, що те­ро­ри­сти «ДНР» про­дов­жу­ють утри­му­ва­ти жур­на­лі­ста Ста­ні­сла­ва Асє­є­ва з черв­ня 2017 ро­ку.

«Асє­єв пи­сав для кіль­кох укра­їн­ських ЗМІ та для мі­сце­во­го бю­ро Ра­діо Сво­бо­да (Ра­діо Віль­на Єв­ро­па) і був одним із кіль­кох не­за­ле­жних жур­на­лі­стів, які за­ли­ша­ли­ся в під­кон­троль­но­му се­па­ра­ти­стам ре­гіо­ні, щоб на­да­ва­ти об’єктив­ну ін­фор­ма­цію», — йде­ться в за­яві кон­гре­сме­нів.

Та­кож во­ни під­кре­сли­ли, що Асє­єв на по­ча­тку ли­пня ого­ло­сив го­ло­ду­ва­н­ня, то­му «йо­го си­ту­а­ція стає жа­хли­вою».

У про­це­сі пе­ре­го­во­рів про обмін утри­му­ва­ни­ми осо­ба­ми на­пе­ре­до­дні Но­во­го ро­ку бо­йо­ви­ки від­мо­ви­ли­ся обмі­ню­ва­ти Асє­є­ва.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.