Свя­тій­ший три­ку­тник

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Хоч би яким мі­цним зда­ва­ло­ся ни­ні­шнє ста­но­ви­ще УПЦ КП, яка на­би­рає ва­ги в су­спіль­стві, обро­стає со­ю­зни­ка­ми, як з-по­між «цер­ков­них», так і з-по­між «не­цер­ков­них» (у то­му чи­слі по­лі­ти­ків), збіль­шу­є­ться кіль­кі­сно, — че­ка­ти во­на і мо­же, і не мо­же одно­ча­сно. Мо­жуть че­ка­ти її вір­ні, які зро­би­ли свій ви­бір на ко­ристь укра­їн­ської (або, швид­ше, не­мо­сков­ської) цер­кви, збе­рі­га­ю­чи свої пе­ре­ко­на­н­ня все­ре­ди­ні сво­їх гро­мад, — че­ка­ти і, зре­штою, до­че­ка­ти­ся. Але цер­ков­но-адмі­ні­стра­тив­на стру­кту­ра зов­сім не схиль­на до від­стро­чок.

Для іє­рар­хії УПЦ КП це ду­же сер­йо­зне пи­та­н­ня. Від­по­відь на яке у них, зві­сно, є, — але да­ва­ти її тре­ба швид­ко. Про­сто то­му, що па­трі­арх Фі­ла­рет із ко­жним ро­ком де­да­лі біль­ше не­ві­чний, а без ньо­го зни­жу­ю­ться шан­си УПЦ КП ста­ти ті­єю са­мою цер­квою, яка отри­має То­мос і з ним — ка­но­ні­чне ви­зна­н­ня. Ті­єю цер­квою, яка «ля­же в осно­ву» єди­ної по­мі­сної цер­кви, от­же збе­ре­же всі свої стру­кту­ри і здо­бу­де мо­жли­вість роз­ши­рю­ва­ти­ся за ра­ху­нок тих, хто по­ба­жає при­єд­на­ти­ся до на­ціо­наль­но­го цер­ков­но­го про­е­кту.

УПЦ КП мо­же ви­яви­ти­ся го­лов­ним бе­не­фі­ці­а­ром То­мо­су, але тіль­ки в то­му ра­зі, якщо па­трі­арх Фі­ла­рет на мо­мент отри­ма­н­ня То­мо­су все ще її очо­лю­ва­ти­ме. Ко­му ж і да­ва­ти, як не йо­му? Адже він «був пер­шим» (хто те­пер зга­дає, що пер­шою бу­ла УАПЦ, — де во­на?) — отож це акт істо­ри­чної спра­ве­дли­во­сті. І до­свід у ньо­го, і ха­ри­зма, і ав­то­ри­тет. І най­го­лов­ні­ше — рів­них не­має. У цьо­му по­ча­сти й про­бле­ма, оскіль­ки за­мі­ни­ти йо­го в УПЦ КП ні­ким.

То­му якщо не па­трі­арх Фі­ла­рет — то хто? Ось це справ­ді три­во­жне пи­та­н­ня для цер­ков­но-адмі­ні­стра­тив­ної стру­кту­ри УПЦ КП. Не тіль­ки в УПЦ КП, а й в ін­ших пра­во­слав­них цер­квах Укра­ї­ни не­має по­ста­ті ка­лі­бру па­трі­ар­ха Фі­ла­ре­та. Але якщо ви­лу­чи­ти йо­го з рів­ня­н­ня, шан­сів у ко­гось із УПЦ КП очо­ли­ти но­во­ство­ре­ну по­мі­сну цер­кву і ста­ти га­ран­том збе­ре­же­н­ня її цер­ков­но-адмі­ні­стра­тив­ної стру­кту­ри зов­сім ма­ло. У та­ко­му ра­зі УПЦ КП опи­ни­ться при­бли­зно в рів­но­му ста­но­ви­щі з усі­ма ін­ши­ми по­тен­цій­ни­ми уча­сни­ка­ми про­е­кту. У цьо­му не­має про­гра­шу — ні для неї, ні для ре­шти, але не­має й чі­ткої, не­озбро­є­ним оком ви­дної пе­ре­мо­ги, яка б да­ва­ла від­чу­тний при­ріст сим­во­лі­чно­го (і не тіль­ки сим­во­лі­чно­го) ка­пі­та­лу.

І то­му ко­ман­да па­трі­ар­ха, як мо­же, фор­сує си­ту­а­цію з То­мо­сом, мо­бі­лі­зу­ю­чи всіх сво­їх при­бі­чни­ків і со­ю­зни­ків у рі­зних со­ці­аль­них гру­пах, та що­си­ли пі­ді­грі­ває ін­те­рес пу­блі­ки. То­мос по­трі­бен пря­мо за­раз. І ні в ко­го не по­вин­но ви­ни­кну­ти ані най­мен­шо­го сум­ні­ву в то­му, в чиї ру­ки він має бу­ти ви­да­ний.

Як це бу­де, вже роз­пи­са­но, як по но­тах. Си­накс на Фа­на­рі роз­гля­дає апе­ля­цію па­трі­ар­ха Фі­ла­ре­та з при­во­ду не­за­кон­ної ана­фе­ми і ска­со­вує її. Со­бор Кон­стан­ти­но­поль­ської Цер­кви-ма­те­рі при­ймає рі­ше­н­ня про да­ру­ва­н­ня То­мо­су укра­їн­ській цер­кві, — гра­мо­ту, як ствер­джу­ють, уже на­пи­са­но. Пі­сля цьо­го в Укра­ї­ні про­во­ди­ться об’єд­нав­чий со­бор, на яко­му оби­ра­ють па­трі­ар­ха — Фі­ла­ре­та, са­мо со­бою, бо ко­го ж іще? І цей па­трі­арх при­ймає з рук пред­став­ни­ків Цер­кви-ма­те­рі То­мос про ав­то­ке­фа­лію.

У то­му, що при та­ко­му сце­на­рії пред­сто­я­те­лем ста­не са­ме па­трі­арх Фі­ла­рет, сум­ні­вів не­має. На­при­клад, то­му, що біль­шість де­ле­га­тів бу­дуть са­ме від ці­єї цер­кви. А крім то­го — да­руй­те, що по­вто­рю­ю­ся, — а хто ж іще?

Мо­жли­вий на­справ­ді й ін­ший сце­на­рій, який роз­пи­су­ють у ме­діа зна­чно рід­ше та ску­пі­ше,— сце­на­рій, що, во­че­видь, біль­ше вла­што­ву­вав би Фа­нар. Кон­стан­ти­но­поль­ська цер­ква мо­же за­про­по­ну­ва­ти «по­сту­по­вий» ва­рі­ант. За яким, на об’єд­нав­чо­му со­бо­рі па­трі­ар­ха не оби­ра­ти­муть. При­зна­чать, на­при­клад, мі­сце­блю­сти­те­ля або «в.о.» на час об’єд­на­н­ня і ста­нов­ле­н­ня укра­їн­ської по­мі­сної цер­кви. Ко­ли ж при­стра­сті вщу­хнуть і з’яви­ться мо­жли­вість про­ве­сти по­мі­сний со­бор без над­то га­ря­чих го­лів та скан­да­лів, бу­де обра­но па­трі­ар­ха. Що ж до То­мо­су, то він мо­же бу­ти да­ро­ва­ний як на об’єд­нав­чо­му со­бо­рі, так і пі­сля ви­бо­рів па­трі­ар­ха.

Дру­гий — обе­ре­жний — ва­рі­ант мо­же зда­ти­ся кра­щим Фа­на­ру, але, швид­ше, за все, ви­кли­че за­пе­ре­че­н­ня в УПЦ КП. Яка втра­тить не тіль­ки час (а з ним, не ви­клю­че­но, і го­лов­ний свій ко­зир в осо­бі па­трі­ар­ха Фі­ла­ре­та), а й кон­троль над про­це­сом об’єд­на­н­ня та ста­нов­ле­н­ня но­вої цер­ков­ної стру­кту­ри. Не тіль­ки УПЦ КП та її пред­сто­я­те­ля — ба­га­тьох в Укра­ї­ні не вла­што­ву­ва­ти­ме та­кий сце­на­рій. Та й не тіль­ки в Укра­ї­ні. Втім, у Мо­скві та­кий сце­на­рій на­пев­но теж вва­жа­ти­муть да­ле­ко не най­кра­щим. «Пи­та­н­ня, які ста­нов­лять вза­єм­ний ін­те­рес» Якщо па­трі­арх Ки­ри­ло ве­зе на Фа­нар про­по­зи­ції, пов’яза­ні з від­тер­мі­ну­ва­н­ням прийня­т­тя То­мо­су, йо­го там мо­жуть зро­зу­мі­ти. Хоч би як ми тут го­ро­ї­жи­ли­ся, що па­трі­ар­ху Ки­ри­лу ні­чим на­ти­сну­ти й ні­чим на­ля­ка­ти па­трі­ар­ха Вар­фо­ло­мія, він усе ще мо­же зна­йти де­що, «що ста­но­вить вза­єм­ний ін­те­рес». Якщо па­трі­арх Ки­ри­ло від­мо­ви­ться від мо­ви уль­ти­ма­ту­мів, прийня­тої в крем­лів­сько­му істе­блі­шмен­ті, і від ма­не­ри «на­їжджа­ти з мі­сця», вла­сти­вої са­мо­му па­трі­ар­ху, — в ньо­го є шанс до­мо­ви­ти­ся. Йо­го про­бле­мою мо­же ви­яви­ти­ся хі­ба те, що він сам со­бі не го­спо­дар і мо­ву, ма­не­ри та умо­ви ви­би­рає не він, — він їх тіль­ки озву­чує.

Втім, на мі­сці крем­лів­сько­го ке­рів­ни­цтва я б за­раз да­ла па­трі­ар­хо­ві Ки­ри­лу пев­ну сво­бо­ду. Бо си­ту­а­ція стрім­ко пу­ска­є­ться бе­ре­га. Це сто­су­є­ться не тіль­ки Укра­ї­ни. А й від­лу­че­н­ня пред­став­ни­ків РПЦ від Афо­на. Гре­ція не обме­жи­ла­ся ви­сил­кою ди­пло­ма­тів, які під­ку­по­ву­ва­ли чи­нов­ни­ків та афон­ських стар­ців. Те­пер гре­цькі кон­суль­ства в Ро­сії ма­со­во від­мов­ля­ють у ві­зах пред­став­ни­кам РПЦ — осо­бли­во тим, які пла­ну­ють від­ві­да­ти Афон. До­хо­дить до кур­йо­зів — ма­ту­шці та ді­тям ві­зу да­ють, а ба­тю­шці — від­мов­ля­ють.

РПЦ ні­ко­ли осо­бли­во не при­хо­ву­ва­ла, що мо­же з до­по­мо­гою Крем­ля та йо­го зв’яз­ків із пре­зи­ден­том Ту­реч­чи­ни Ер­до­га­ном ство­рю­ва­ти про­бле­ми для Все­лен­сько­го па­трі­ар­ха. Що ж, у па­трі­ар­ха Вар­фо­ло­мія з’яви­ла­ся мо­жли­вість від­пла­ти­ти ті­єю са­мою мо­не­тою у Гре­ції. Ви­рі­ше­н­ня ма­ке­дон­сько­го пи­та­н­ня, в яко­му ви­яви­ла­ся кров­но за­ці­кав­ле­ною Гре­ція (а та­кож Ва­шинг­тон і Брюс­сель), має від­чу­тний цер­ков­ний аспект, який пов­ні­стю за­ле­жить са­ме від Кон­стан­ти­но­поль­ської цер­кви. То чо­му б гре­цькій вла­ді не бу­ти люб’язною до па­трі­ар­ха?

Те, що цер­ков­на Мо­сква актив­но й ін­ко­ли з чи­ма­лим ефе­ктом ви­ко­ри­сто­вує Афон, під­по­ряд­ко­ва­ний Все­лен­сько­му па­трі­ар­ху, про­ти ньо­го — се­крет по­лі­ши­не­ля. Те, що Афон — не­фор­маль­ний центр прийня­т­тя рі­шень для ро­сій­ських (і час­тко­во укра­їн­ських) по­лі­ти­чних та фі­нан­со­вих еліт, — ще один се­крет по­лі­ши­не­ля. Ви­яви­ти­ся від­лу­че­ни­ми від цьо­го «свя­то­го мі­сця» — сер­йо­зна втра­та не тіль­ки для па­трі­ар­ха РПЦ, а й для йо­го крем­лів­сько­го ото­че­н­ня.

То­му ціл­ком мо­жли­во, що па­трі­арх під час ві­зи­ту на Фа­нар змо­же ко­ри­сту­ва­ти­ся від­но­сною сво­бо­дою ма­нев­ру і про­я­ви­ти свої та­лан­ти пов­ною мі­рою. Згі­дно зі ску­пим по­ві­дом­ле­н­ням ВЗЦЗ МП, він пла­нує обго­во­ри­ти із Все­лен­ським па­трі­ар­хом «пи­та­н­ня, які ста­нов­лять вза­єм­ний ін­те­рес». Укра­ї­на — пер­ша у спи­ску «вза­єм­них ін­те­ре­сів», але, ймо­вір­но, на­ми спи­сок не ви­чер­пу­є­ться. І це три­во­жить, бо будь-який па­трі­ар­ший «кон­сен­сус» мо­же ви­яви­ти­ся за наш ра­ху­нок.

Що са­ме мо­же за­про­по­ну­ва­ти па­трі­арх Мо­сков­ський Все­лен­сько­му па­трі­ар­ху? Крім ще одні­єї чер­ги стра­ши­лок про «ві­чний-роз­кол­гір­ший-по­пе­ре­дньо­го» або «кро­во­про­ли­т­тя», яке обов’яз­ко­во ста­не­ться в Укра­ї­ні пі­сля на­да­н­ня То­мо­су. Для то­го, щоб по­вто­ри­ти всі ці ну­дні спе­ку­ля­ції, не­має сми­слу га­ня­ти па­трі­ар­ший чар­тер у Стам­бул і на­зад.

На­при­клад, він міг би за­про­по­ну­ва­ти па­трі­ар­ху Вар­фо­ло­мію по­вер­ну­ти­ся до Все­пра­во­слав­но­го со­бо­ру — про­ве­сти дру­гу се­сію, на яку вже з’яв­ля­ться всі та при­ймуть щось та­ке, про що ра­ні­ше і мрі­я­ти не мо­гли. Або щось ще більш екс­тра­ва­ган­тне. На­да­ти ав­то­ке­фа­лію Укра­їн­ській пра­во­слав­ній цер­кві, на­при­клад. Да­ти укра­їн­цям То­мос, якщо во­ни так уже хо­чуть, — та й по всьо­му. Але не той То­мос і не так да­ти, як пла­ну­ва­ли на Фа­на­рі і в Ки­є­ві, а з актив­ною уча­стю Мо­сков­ської па­трі­ар­хії та її укра­їн­ської «до­чки» — УПЦ МП. Якщо чо­гось не вда­є­ться уни­кну­ти — тре­ба очо­ли­ти.

Між ін­шим, із цим сце­на­рі­єм мо­же по­го­ди­ти­ся на­віть па­трі­арх Фі­ла­рет — за умо­ви вла­сно­го па­трі­ар­ше­ства, пев­на річ. Йо­му, за ве­ли­ким ра­хун­ком, одна­ко­во, звід­ки, з яких рук він отри­має ка­но­ні­чний ста­тус і ав­то­ке­фа­лію. Мо­сква то Мо­сква — за умо­ви, що цей То­мос бу­де ви­зна­ний усі­ма ін­ши­ми по­мі­сни­ми цер­ква­ми. Це ста­ло зро­зумі­ло з йо­го не­спо­ді­ва­ної мо­сков­ської еска­па­ди, здій­сне­ної на­при­кін­ці ми­ну­ло­го ро­ку, ко­ли па­трі­арх по­слав при­мир­ли­вий лист Ар­хі­єрей­сько­му со­бо­ру РПЦ. А з не­спо­ді­ва­ної при­хиль­но­сті ро­сій­ських ар­хі­є­ре­їв — до «роз­коль­ни­ка» й «ана­фе­ми»! — ста­ло зро­зумі­ло, що й там у кри­ти­чній си­ту­а­ції мо­жуть ви­яви­ти­ся го­то­ви­ми до екс­тра­ва­ган­тних рі­шень.

Про те, на­скіль­ки ви­гі­дно бу­ло б Мо­скві да­ти ав­то­ке­фа­лію укра­їн­ській цер­кві, на­пи­са­но більш ніж до­ста­тньо. Але та­кож бу­ло аб­со­лю­тно ясно, що без ко­ло­саль­но­го сту­са­на на це ні­хто не на­ва­жи­ться, — над­то вже ба­га­то РПЦ при цьо­му втра­чає — як сим­во­лі­чно­го, так і ціл­ком ре­аль­но­го. А мо­же, сту­сан на­зрів?

Якщо па­трі­ар­хи до­мов­ля­ться, про­блем із То­мо­сом не ви­ни­кне. Ви­ни­кнуть про­бле­ми ін­шо­го ха­ра­кте­ру. Якщо Мо­скві вда­сться пе­ре­хо­пи­ти ав­то­ке­фаль­ну іні­ці­а­ти­ву у Фа­на­ра, во­на змо­же «очо­ли­ти» й уни­кну­ти ви­па­ді­н­ня укра­їн­ської пра­во­слав­ної цер­кви зі сво­єї ор­бі­ти впли­ву. Укра­їн­ська ав­то­ке­фаль­на цер­ква опи­ни­ться се­ред ін­ших са­те­лі­тів Мо­спа­трі­ар­хії, по­ряд із Бол­гар­ською, Серб­ською та Гру­зин­ською цер­ква­ми.

Однак «ав­то­ке­фаль­ний до­го­вір» ма­ло­ймо­вір­ний. Це бу­ло б за­над­то смі­ли­вою грою для па­трі­ар­ха Ки­ри­ла в йо­го ни­ні­шньо­му ста­но­ви­щі. Бо втра­та в та­ко­му ра­зі оче­ви­дна, а пе­ре­ва­ги — гі­по­те­ти­чні й від­не­се­ні в май­бу­тнє. На та­ку гру міг би по­го­ди­ти­ся па­трі­арх Ки­ри­ло зраз­ка 2010 ро­ку. Але те­пер він над­то вбу­до­ва­ний в аб­со­лю­тно пло­ский крем­лів­ський істе­блі­шмент. То­му мо­жна май­же на­пев­но го­во­ри­ти, що він бу­де що­си­ли і за будь-яку ці­ну від­тя­гу­ва­ти мо­мент на­да­н­ня То­мо­су. Мо­жли­во, він про­сто ві­рить, що Все­лен­ський па­трі­арх не має сер­йо­зних на­мі­рів сто­сов­но То­мо­су для Укра­ї­ни, що він бле­фує, на­би­ває со­бі ці­ну, — і їде до ньо­го тор­гу­ва­ти­ся про ту ча­сти­ну, яку го­то­вий опла­ти­ти. На­скіль­ки він обма­ну­тий — сво­їм ото­че­н­ням чи сво­ї­ми ба­жа­н­ня­ми, — ми ді­зна­є­мо­ся зов­сім ско­ро.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.