Ці­ни, ін­де­кси й ін­де­кса­ція: блу­ка­н­ня мі­ae по­лі­ти­чних со­сен

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Ан­дрій РЕВЕНКО, до­ктор еко­но­мі­чних на­ук

Чу­тли­вість про­бле­ма­ти­ки, пов’яза­ної з під­ра­хун­ка­ми ін­фля­ції й на­сту­пною ін­де­кса­ці­єю на їх осно­ві до­хо­дів гро­ма­дян, за всіх ча­сів ро­би­ла ро­бо­ту ор­га­нів держ­ста­ти­сти­ки своє­рі­дним за­ру­чни­ком по­лі­ти­чно­го впли­ву.

З ура­ху­ва­н­ням оче­ви­дних ні­се­ні­тниць, що ли­ша­ю­ться в цій сфе­рі, роз­гляд яких ми по­ча­ли у стат­ті «Ін­фля­ція в Укра­ї­ні та її но­ві роз­ра­хун­ки» (DT.UA № 24–25 від 23 черв­ня ц.р.), си­ту­а­ція до­ко­рін­но не змі­ни­ла­ся й до­сі. Істо­рія пи­та­н­ня Один із най­пер­ших со­ці­аль­но-еко­но­мі­чних за­ко­нів Укра­ї­ни — за­кон про ін­де­кса­цію зраз­ка1991 р. — ухва­ли­ла ще Вер­хов­на Ра­да УРСР. Ним, у зв’яз­ку з по­ча­тком то­ді га­ло­пу­ю­чо­го зро­ста­н­ня цін, пе­ред­ба­ча­ла­ся ін­де­кса­ція зар­плат, пен­сій, сти­пен­дій при пе­ре­ви­щен­ні спо­жив­чою ін­фля­ці­єю рів­ня в 1% (але з до­сить ва­жли­вим до­пов­не­н­ням — за на­яв­но­сті фі­нан­со­вих, тоб­то бю­дже­тних ко­штів).

На пра­кти­ці при то­ді­шніх стриб­ках цін цей за­кон не міг ді­я­ти й уже в гру­дні 1992го був ска­со­ва­ний де­кре­том Ка­бмі­ну (що мав то­ді си­лу за­ко­ну). ВВП з 1990-го по 1999 р. ско­ро­тив­ся у два з по­ло­ви­ною ра­зи. А от ін­фля­ція зро­ста­ла про­сто не­ймо­вір­ни­ми тем­па­ми. За­раз уже підза­бу­ло­ся, що 1993-го во­на ста­но­ви­ла за рік 10256% (до гру­дня по­пе­ре­дньо­го ро­ку)! Це озна­ча­ло збіль­ше­н­ня цін у 28,1 ра­зу в се­ре­дньо­му за день та в 1,17 ра­зу за го­ди­ну! Тоб­то із вста­нов­ле­ним зга­да­ним за­ко­ном по­ро­гом у 1% ін­де­кса­цію тре­ба бу­ло б про­во­ди­ти що­го­ди­ни, на­віть уно­чі!

До сло­ва, і при під­ви­ще­но­му у 2015-му до 3% по­ро­зі цьо­го ро­ку ін­де­кса­цію по­трі­бно бу­ло б здій­сни­ти у кві­тні, то­му що вже в бе­ре­зні ІСЦ зріс до гру­дня ми­ну­ло­го ро­ку на 3,5%, а то­рік при зро­стан­ні ІСЦ за рік на 13,7% — аж чо­ти­ри ра­зи! Але по­ки що її ли­ше обі­ця­ють по­ча­ти здій­сню­ва­ти з на­сту­пно­го ро­ку.

Уже в 1991 р. ро­зумі­ли не­об­хі­дність уча­сті гро­мад­сько­сті в мо­ні­то­рин­гу за змі­ною цін і та­ри­фів. Це бу­ло від­обра­же­но у ст. 11 за­ко­ну: «Пред­став­ни­ки про­фе­сій­них спі­лок та їх об’єд­нань, жі­но­чих, мо­ло­ді­жних, ве­те­ран­ських гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій і гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій спо­жи­ва­чів бе­руть участь у спо­сте­ре­же­н­нях за змі­ною цін і та­ри­фів на то­ва­ри й по­слу­ги, які ре­а­лі­зу­ю­ться на­се­лен­ню». Ви­зна­че­н­ня по­ряд­ку їх уча­сті в цій же стат­ті по­кла­да­ло­ся на Ка­бмін.

Ці по­ло­же­н­ня від са­мо­го по­ча­тку бу­ло пра­кти­чно не­мо­жли­во ре­а­лі­зу­ва­ти на­віть у ці­ло­му для Укра­ї­ни, не ка­жу­чи вже про ре­гіо­ни, адже зга­да­ні ор­га­ні­за­ції, що за­ли­ши­ли­ся ще з ра­дян­ських ча­сів, віджи­ва­ли свій вік, а на ста­нов­ле­н­ня но­вих тре­ба бу­ло чи­ма­ло ча­су. Не над­то зро­зумі­ло, що ма­ло­ся на ува­зі під «спо­сте­ре­же­н­ням за змі­ною цін і та­ри­фів». А та­кож те, що слід бу­ло ро­би­ти, як­би пред­став­ни­ки ви­сло­ви­ли не­зго­ду з ре­є­стро­ва­ни­ми змі­на­ми хо­ча б не за­га­лом по Укра­ї­ні, а в 2–3 ре­гіо­нах?

Не­об­хі­дність яки­хось форм гро­мад­сько­го кон­тро­лю у спо­сте­ре­же­н­нях за ди­на­мі­кою цін і та­ри­фів ціл­ком оче­ви­дна. Ни­ні на­віть за­кон про на­ціо­наль­ну обо­ро­ну, як і ба­га­то ін­ших (про ан­ти­ко­ру­пцій­ну ді­яль­ність, су­до­ву си­сте­му та ін.), пе­ред­ба­чає участь гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій у кон­троль­них фун­кці­ях. І про­філь­но­му ко­мі­те­ту із со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки слід бу­ло б під­го­ту­ва­ти не­об­хі­дні змі­ни до ни­ні­шньої ре­да­кції за­ко­ну про ін­де­кса­цію. А що сто­су­є­ться ст. 12, то важ­ку­ва­то усві­до­ми­ти фун­кцію «гро­мад­ських екс­пер­тних рад з пи­тань ін­де­кса­ції» (як­би на­віть їх бу­ло ство­ре­но) та її від­мін­ність від «уча­сті гро­мад­сько­сті» у по­пе­ре­дній ст. 11 за­ко­ну.

Оче­ви­дно, ряд ста­ти­сти­чних аспе­ктів та­ко­го ва­жли­во­го со­ці­аль­но-еко­но­мі­чно­го пи­та­н­ня, як ін­де­кса­ція гро­шо­вих до­хо­дів на­се­ле­н­ня, бу­ло б до­ціль­но роз­гля­да­ти на На­ціо­наль­ній ра­ді зі ста­ти­сти­ки, яку пе­ред­ба­ча­є­ться ство­ри­ти в но­вій ре­да­кції за­ко­ну про дер­жав­ну ста­ти­сти­ку. А в ній слід бу­ло б орі­єн­ту­ва­ти­ся на екс­пер­тів Мі­ні­стер­ства еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку й тор­гів­лі, На­ціо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни, на­у­ко­вих уста­нов.

І, зви­чай­но, актив­ну роль у цьо­му ма­ють ві­ді­гра­ва­ти проф­спіл­ки, які са­мо­усу­ну­ли­ся від уча­сті в та­кій ро­бо­те, хо­ча це одна з основ­них фун­кцій їхньої ді­яль­но­сті.

Якось ком­пен­су­ва­ти на­яв­ний ва­ку­ум мо­жна бу­ло б зав­дя­ки уча­сті во­лон­те­рів і гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій (за на­ле­жної ува­ги до пи­та­н­ня їхньої ком­пе­тен­ції). Не­об­хі­дно по­сту­по­во (зви­чай­но, одра­зу не ви­йде) фор­му­ва­ти у на­ших гро­ма­дян до­ві­ру до ін­де­ксів спо­жив­чих цін — їх від­по­від­но­сті ре­аль­ній ди­на­мі­ці цін. І в цьо­му кров­но має бу­ти за­ці­кав­ле­ний на­сам­пе­ред Держ­стат.

На сьо­го­дні існує тіль­ки ро­бо­ча гру­па, ство­ре­на в лю­то­му 2006 р. на­ка­зом то­ді­шньо­го Держ­ком­ста­ту, яка зби­ра­є­ться раз на п’ять ро­ків (!), щоб обго­во­ри­ти про­по­но­ва­ні змі­ни в про­ду­кто­во­му на­бо­рі. Остан­ній раз во­на зби­ра­ла­ся на пів­го­ди­ни на­ве­сні 2016-го. А про­по­зи­ції що­до змін про­ду­кто­во­го на­бо­ру бу­ло по­да­но ли­ше за кіль­ка днів до її за­сі­да­н­ня. Хо­ча, тре­ба до­да­ти, ба­га­то з них бу­ли ціл­ком об´рун­то­ва­ні. І на ці на­ра­ди, як пра­ви­ло, де­ле­гу­ю­ться не най­більш ква­лі­фі­ко­ва­ні фа­хів­ці.

А в ст. 12 по­ча­тко­во­го ва­рі­ан­та цьо­го за­ко­ну мі­сти­ло­ся по­ло­же­н­ня, що при Ка­бмі­ні й у ре­гіо­нах мо­aeуть ство­рю­ва­ти­ся (а от­же, мо­жуть і не ство­рю­ва­ти­ся, що для чи­нов­ни­ків бу­ло б ба­жа­но) «гро­мад­ські екс­пер­тні ра­ди з пи­тань ін­де­кса­ції». Пі­зні­ше, у но­вій ре­да­кції ст. 12 цьо­го за­ко­ну, прийня­тій ВРУ 2003-го, по­ло­же­н­ня про мо­жли­вість ство­ре­н­ня та­ких рад і вза­га­лі бу­ло ви­клю­че­не.

І в ни­ні­шній ре­да­кції ст. 12 пе­ред­ба­ча­є­ться ство­ре­н­ня та­ких гро­мад­ських екс­пер­тних рад зі ста­ту­сом до­рад­чих ор­га­нів. У них має бу­ти одна­ко­ва кіль­кість пред­став­ни­ків ви­ко­нав­чої вла­ди й ор­га­ні­за­цій, ви­зна­че­них у ст. 11. Во­ни по­вин­ні що­мі­ся­ця роз­гля­да­ти да­ні ста­тор­га­нів про змі­ну цін і та­ри­фів на то­ва­ри й по­слу­ги, а та­кож змі­ну рів­нів за­ро­бі­тної пла­ти в га­лу­зях еко­но­мі­ки (у текс­ті цьо­го за­ко­ну за­ли­шив­ся ви­слів ра­дян­ських ча­сів — у га­лу­зях на­ро­дно­го го­спо­дар­ства).

Оскіль­ки в но­вій ре­да­кції цьо­го за­ко­ну ст. 11 за­ли­ши­ла­ся без змін, то й по­ло­же­н­ня ст. 12 про «гро­мад­ські екс­пер­тні ра­ди» на­вряд чи мо­жна пра­кти­чно ре­а­лі­зу­ва­ти.

Ін­де­кса­ція аж ні­як не пе­ред­ба­чає пов­но­го, а ли­ше час­тко­ве від­нов­ле­н­ня втрат від ін­фля­ції. Во­на пе­ре­ва­жно тор­кне­ться пен­сіо­не­рів і сту­ден­тів, які одер­жу­ють сти­пен­дії. Пен­сіо­не­рам — у роз­мі­рах не менш як 20%. І вла­да, ко­ли ін­де­кса­ція за­сто­со­ву­ва­ла­ся (до 2015 р.), обме­жу­ва­ла­ся цим мі­ні­маль­ним ком­пен­са­цій­ним роз­мі­ром. При та­кій ін­де­кса­ції ре­аль­ний роз­мір пен­сій не­пра­цю­ю­чих пен­сіо­не­рів ско­ро­чу­ва­ти­ме­ться. Та й не слід очі­ку­ва­ти, що во­на обов’яз­ко­во про­во­ди­ти­ме­ться з по­ча­тку ро­ку.

Ни­ні ін­фля­ція ви­ко­ри­сто­ву­є­ться для ви­зна­че­н­ня ди­на­мі­ки ре­аль­ної зар­пла­ти пра­цю­ю­чих, не­у­хиль­ним зро­ста­н­ням якої в остан­ні кіль­ка ро­ків по­лі­ти­ки й чи­нов­ни­ки мо­жуть ті­ши­ти­ся. Но­вин­ка: се­ре­дні ці­ни по 53 то­ва­рах З по­ча­тку ни­ні­шньо­го ро­ку Держ­стат при­пи­нив роз­ра­хун­ки й пу­блі­ка­цію да­них по Укра­ї­ні та ре­гіо­нах про ці­ни на 23 со­ці­аль­но зна­чу­щі про­ду­кти. А са­ме: на 21 про­дукт хар­чу­ва­н­ня, а та­кож бен­зин А-95 і ди­зель­не па­ли­во (18,5% гро­шо­вих спо­жив­чих ви­трат на­се­ле­н­ня), які до цьо­го вже про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків при­во­ди­ли­ся три­чі на мі­сяць із де­ся­ти­ден­ним ін­тер­ва­лом. Це бу­ло зу­мов­ле­но ні­би­то тим, що з се­ре­ди­ни 2017 р. бу­ло ска­со­ва­но ра­ні­ше існу­ю­чі 20-від­со­тко­ві обме­же­н­ня на ве­ли­чи­ну тор­го­вих на­дба­вок на ці про­ду­кти.

За­мість них по­ча­ли пу­блі­ку­ва­ти 12–13 чи­сла ко­жно­го мі­ся­ця ін­фор­ма­цію під за­го­лов­ком «Се­ре­дні спо­жив­чі ці­ни (та­ри­фи)». У ній на­во­дя­ться да­ні вже не що­до 23, а що­до 53 про­ду­ктів (37,1% ви­трат) по Укра­ї­ні й ре­гіо­нах. А не­що­дав­но ці да­ні з’яви­ли­ся на сай­ті Держ­ста­ту і за всі мі­ся­ці ми­ну­ло­го ро­ку. Це, зви­чай­но, від­чу­тний крок упе­ред. Але да­них про ці­ни все ж та­ки, як і ра­ні­ше, ду­же ма­ло. З 1995-го про­тя­гом кіль­кох ро­ків у ви­да­н­нях «Се­ре­дні ці­ни й та­ри­фи на спо­жив­чі то­ва­ри і пла­тні по­слу­ги та їх ін­де­кси» (ви­хо­ди­ли дві­чі на рік) пу­блі­ку­ва­ли­ся да­ні про ці­ни на 50 про­до­воль­чих, 74 не­про­до­воль­чі то­ва­ри та 19 ви­дів пла­тних по­слуг (за 143 по­зи­ці­я­ми!). Вра­хо­ву­ю­чи ва­жли­вість ін­фор­ма­ції про ці­ни, в ли­сто­па­ді 2001 р. то­ді­шній пре­зи­дент Укра­ї­ни Л. Ку­чма ви­дав спе­ці­аль­не роз­по­ря­дже­н­ня «Про вдо­ско­на­ле­н­ня спо­сте­ре­же­н­ня за ці­на­ми та та­ри­фа­ми». Під­кре­сли­мо, що за ці­на­ми й та­ри­фа­ми, а не ін­де­кса­ми цін. Але на­віть це пре­зи­дент­ське втру­ча­н­ня ма­ло чим до­по­мо­гло. У 2006–2007 рр. жо­дних да­них про ці­ни вза­га­лі не пу­блі­ку­ва­ли.

В остан­ніх ста­тщо­рі­чни­ках «Ін­де­кси спо­жив­чих цін», вклю­ча­ю­чи й не­дав­но опу­блі­ко­ва­ний з ін­фор­ма­ці­єю за 2017-й, да­ні на­во­дя­ться всьо­го лиш що­до 22 про­ду­ктів хар­чу­ва­н­ня (у 6,5 ра­зу мен­ше!).

Що­до та­ри­фів, осо­бли­во жи­тло­во-ко­му­наль­них, не пу­блі­ку­ю­ться ні­які да­ні, ли­ше в дуж­ках зга­ду­є­ться про їх існу­ва­н­ня. Мо­жна до­да­ти, що В.грой­сман, ко­мен­ту­ю­чи на за­сі­дан­ні Ка­бмі­ну ска­су­ва­н­ня з 1 ли­пня ми­ну­ло­го ро­ку кон­тро­лю над ці­на­ми на со­ці­аль­но зна­чу­щі про­ду­кти, ска­зав, що те­пер тре­ба зо­се­ре­ди­ти ува­гу на кон­тро­лі над жи­тло­во-ко­му­наль­ни­ми та­ри­фа­ми й ці­на­ми на ме­ди­ка­мен­ти. Це пе­ред­ба­чає на­ве­де­н­ня да­них що­до них. А ця ін­фор­ма­ція (а не тіль­ки ін­де­кси) ва­жли­ва для гро­мад­сько­сті й без по­ба­жань прем’єра.

До пе­ре­лі­ку 53 про­ду­ктів, що­до яких ста­ли на­во­ди­ти­ся се­ре­дні ці­ни за мі­сяць, до­да­ли ще де­сять хар­чо­вих про­ду­ктів, зокре­ма, ба­то­ни, ман­ку, ку­ря­че фі­ле, мо­ро­же­ну ри­бу і яблу­ка. Пов­ні­стю пред­став­ле­ні всі чо­ти­ри по­зи­ції з тю­тю­но­вих ви­ро­бів, які чи­мось осо­бли­во спо­до­ба­ли­ся. Ду­же до­бре, що до цьо­го пе­ре­лі­ку по­тра­пи­ли й шість по­зи­цій з ме­ди­ка­мен­тів та ще на­во­дя­ться ці­ни орен­ди одно­кім­на­тних квар­тир. Хо­ча прин­ци­пи та­ко­го вклю­че­н­ня й кіль­кість до­да­тко­вих по­зи­цій за­ли­ша­ю­ться не­зро­зумі­ли­ми. З 12 основ­них кла­си­фі­ка­цій­них груп спо­жив­чих ви­трат не­має жо­дної по­зи­ції з п’яти груп. Тож мо­жли­во­сті роз­ши­ре­н­ня цьо­го пе­ре­лі­ку ще да­ле­ко не ви­чер­па­но.

Так, ви­хо­дить, що нам не слід зна­ти, на­при­клад, ці­ни на по­мі­до­ри й огір­ки на­віть у лі­тні мі­ся­ці, се­ре­дньо­рі­чні ви­тра­ти на які біль­ші, ніж на ци­бу­лю, мор­кву й бу­ряк, да­ні про ці­ни на які пу­блі­ку­ю­ться.

Оче­ви­дно, що за­пи­ти ко­ри­сту­ва­чів за ці­но­вою ін­фор­ма­ці­єю шир­ші. Як най­актив­ні­шо­го ко­ри­сту­ва­ча мо­жна на­зва­ти, на­при­клад, Укра­їн­ську асо­ці­а­цію по­ста­чаль­ни­ків тор­го­вель­них ме­реж. У по­лі її ін­те­ре­сів про­ду­кти хар­чу­ва­н­ня, ал­ко­голь­ні й без­ал­ко­голь­ні на­пої, ко­сме­ти­ка, по­бу­то­ва хі­мія, то­ва­ри «усе для до­му». На них при­па­дає близь­ко 145 з 328 по­зи­цій спо­жив­чо­го на­бо­ру. І Асо­ці­а­ції, без­сум­нів­но, бу­ла б ду­же ко­ри­сна більш ши­ро­ка й роз­гор­ну­та ін­фор­ма­ція про ці­ни та ін­ди­ві­ду­аль­ні ін­де­кси по Укра­ї­ні й ре­гіо­нах. Але ма­ти ін­фор­ма­цію мо­жна ли­ше з 34 по­зи­цій.

А агент­ства не­ру­хо­мо­сті, на­при­клад, ці­ка­ви­ли б ці­ни на орен­ду не ли­ше одно-, але й дво­кім­на­тних квар­тир (як, зви­чай­но, і гро­ма­дян). Не ка­жу­чи вже про від­су­тність да­них про вар­тість квар­тир на пер­вин­но­му й вто­рин­но­му рин­ках по Укра­ї­ні та ре­гіо­нах, які від­діл, що за­йма­є­ться бу­дів­ни­цтвом, транс­пор­том і жи­тлом, де­пар­та­мен­ту ста­ти­сти­ки цін уза­га­лі не вва­жає за не­об­хі­дне пу­блі­ку­ва­ти й від­мов­ля­є­ться на­да­ва­ти за за­пи­та­ми (!). Во­дно­час на­га­да­є­мо, що ці да­ні зби­ра­ю­ться й роз­ро­бля­ю­ться на ко­шти пла­тни­ків по­да­тків. А від­скі­пу­є­ться що­до них квар­таль­ною пу­блі­ка­ці­єю не са­мих цін, а ли­ше без­ли­ких вір­ту­аль­них ін­де­ксів, та й то тіль­ки в ці­ло­му по Укра­ї­ні, не на­во­дя­чи їх по ре­гіо­нах і «ма­ю­чи на ува­зі» по­ло­же­н­ня за­ко­нів Укра­ї­ни «Про ін­фор­ма­цію» і «Про до­ступ до пу­блі­чної ін­фор­ма­ції». Не хо­ті­ло­ся б, але ми­мо­во­лі до­во­ди­ться звер­та­ти­ся до За­ко­ну «Про за­по­бі­га­н­ня ко­ру­пції»), у яко­му держ­слу­жбов­цям (ст. 3.1.в) за­бо­ро­ня­є­ться «від­мов­ля­ти фі­зи­чним або юри­ди­чним осо­бам в ін­фор­ма­ції, на­да­н­ня якої цим фі­зи­чним або юри­ди­чним осо­бам пе­ред­ба­че­не за­ко­ном» (ст. 60.1.1). Ре­гіо­наль­ні від­мін­но­сті в ці­нах Ці­ка­во озна­йо­ми­ти­ся з ре­гіо­наль­ни­ми від­мін­но­стя­ми за ці­на­ми та їх від­хи­ле­н­ня­ми від се­ре­дніх по Укра­ї­ні. Оче­ви­дно, що зов­сім одна­ко­ви­ми в усіх ре­гіо­нах ці­ни бу­ти не мо­жуть. І що­до та­ких про­ду­ктів, як три з чо­ти­рьох ви­дів хлі­ба, кру­пи, бо­ро­шно, ма­ка­ро­ни, м’ясні ви­ро­би, ри­ба, мо­ло­ко, сир, сме­та­на, вер­шко­ве ма­сло й ро­слин­на олія, ці­но­ві від­мін­но­сті по ре­гіо­нах у 3–5% бу­ли б ціл­ком прийня­тни­ми. Але що­до трьох із цих хар­чо­вих про­ду­ктів ре­є­стру­ю­ться зна­чні та скла­дні для ро­зу­мі­н­ня від­мін­но­сті.

На­сам­пе­ред це сто­су­є­ться цін на са­ло, про що DT.UA уже пи­са­ло. При се­ре­дній ці­ні по Укра­ї­ні в черв­ні цьо­го ро­ку 67,96 грн/кг у Ки­є­ві во­но ко­шту­ва­ло 102,91, Ки­їв­ській обла­сті — 80,76, а от у Тер­но­піль­ській — 46,77, Во­лин­ській — 44,12 грн/кг.

Спан­те­ли­чу­ють роз­цін­ки на цу­кор-пі­сок. При се­ре­дній по Укра­ї­ні ці­ні 14,67 грн/ кг у Ки­є­ві — 17,11, Ки­їв­ській обла­сті — 17,86, За­кар­пат­ській — на­віть 17,63, а от у Ми­ко­ла­їв­ській — 13,01, Хар­ків­ській — 12,86 грн/кг. Та­кий роз­кид цін, швид­ше за все, на­вряд чи ре­аль­ний і за­ви­щує се­ре­дньо­укра­їн­ський по­ка­зник. У Ки­є­ві в біль­шо­сті тор­го­вель­них ме­реж цу­кор про­да­є­ться на ва­гу по 12–13 грн/кг. Зви­чай­но, у де­яких ма­га­зи­нах на ві­три­нах він ко­штує в упа­ков­ці по 18–20 грн, а в одній із тор­го­вель­них ме­реж про­по­ну­ють 800-гра­мо­ву упа­ков­ку на­віть за 23 грн, тоб­то по 29 грн/кг! Але по­ку­пці бі­ля та­ких цін­ни­ків не юрм­ля­ться, во­лі­ю­чи ку­пу­ва­ти на ва­гу. До то­го ж в одній із най­біль­ших тор­го­вель­них ме­реж, у якій цу­кор на ва­гу не про­да­є­ться, йо­го упа­ков­ка ко­штує 13,80 грн/кг.

Слід звер­ну­ти ува­гу на не­по­мір­но ви­со­кі ці­ни на хліб пше­ни­чний з бо­ро­шна ви­що­го ´атун­ку в Ки­є­ві — 32,07 грн/кг. Це в 1,65 ра­зу біль­ше, ніж у се­ре­дньо­му по Укра­ї­ні (19,37 грн/кг). Май­же в усіх обла­стях Укра­ї­ни йо­го ці­на в ме­жах 17–18 грн/ кг і ли­ше в Ки­їв­ській обла­сті ви­хо­дить за ці ме­жі (23,69 грн/кг). І сут­тє­во де­шев­ше в Хар­ків­ській обла­сті — 12,63 грн/кг. У роз­гля­ну­то­му пе­ре­лі­ку цін на 53 про­ду­кти на­во­дя­ться ці­ни й на пше­ни­чний хліб з бо­ро­шна пер­шо­го ´атун­ку (який ра­ні­ше вва­жав­ся одним із 23 «со­ці­аль­них» про­ду­ктів хар­чу­ва­н­ня). У всіх ре­гіо­нах Укра­ї­ни, окрім Ки­є­ва й Ки­їв­ської обла­сті, у се­ре­дньо­му пше­ни­чний хліб з бо­ро­шна ви­що­го ´атун­ку ко­штує ли­ше в 1,26 ра­зу до­рож­че, ніж з бо­ро­шна пер­шо­го ´атун­ку, а в Ки­є­ві — в 1,65 ра­зу біль­ше.

Однак що­до ря­ду то­ва­рів і по­слуг ці­ни між ре­гіо­на­ми зна­чно рі­зня­ться. Во­ни сут­тє­во ви­щі в ре­гіо­нах із ви­щи­ми до­хо­да­ми на­се­ле­н­ня (на­сам­пе­ред у Ки­є­ві та ре­гіо­нах з ве­ли­ки­ми мі­ста­ми). Це та­кі чо­ти­ри ви­ди по­слуг: пла­та за про­їзд мі­ським транс­пор­том, сто­ма­то­ло­гі­чні по­слу­ги, стра­хов­ка ав­то­мо­бі­лів і осо­бли­во пла­та за орен­ду одно­кім­на­тних квар­тир.

Сто­ма­то­ло­гі­чні по­слу­ги (лі­ку­ва­н­ня одно­ка­наль­но­го зу­ба — плом­бу­ва­н­ня фо­то­по­лі­мер­ни­ми ма­те­рі­а­ла­ми без ви­да­ле­н­ня нер­ва та без ане­сте­зії) у се­ре­дньо­му по Укра­ї­ні ко­шту­ють 395 грн, у Ки­є­ві — 501, в Оде­ській обла­сті ще ви­ще — 508, а най­ниж­че (удві­чі мен­ше) у Aeи­то­мир­ській — 245, До­не­цькій — 293 та Іва­но-фран­ків­ській — 286 грн.

Про­їзд у мі­сько­му транс­пор­ті (окрім мар­шру­ток) у се­ре­дньо­му по Укра­ї­ні — 3,50 грн, у Ки­є­ві 4,37 (а з 14 ли­пня ра­зо­вий кви­ток уже 8 грн), Львів­ській обла­сті — на­віть 5,0, а в Хер­сон­ській — 2,50, Во­лин­ській — 2,30, Чер­ка­ській — 2,0 грн.

Ав­то­стра­ху­ва­н­ня се­ре­днє по Укра­ї­ні — 884 грн, у Ки­є­ві — 1520, Хар­ків­ській обла­сті — 1212, Оде­ській — 1152, а в Лу­ган­ській — 626 і За­кар­пат­ській — 601 грн.

Орен­да одно­кім­на­тної квар­ти­ри (з ме­бля­ми, для по­стій­но­го про­жи­ва­н­ня, без опла­ти жи­тло­во-ко­му­наль­них по­слуг) се­ре­дня по Укра­ї­ні — 3116 грн. У Ки­є­ві — 5648 грн, Оде­ській обла­сті (пра­кти­чно Оде­са) — 5226, Львів­ській (пра­кти­чно обл­центр) — 4378 грн. А в Сум­ській — 1996 грн, Іва­но-фран­ків­ській — 1861. І ще ниж­че в Лу­ган­ській — 1685 грн на мі­сяць.

Але пу­блі­ко­ва­ні се­ре­дні ці­ни ви­зна­ча­ю­ться за ці­на­ми про­по­зи­ції й по­рів­ню­ю­ться з ана­ло­гі­чни­ми ці­на­ми за по­пе­ре­дній мі­сяць (і за ни­ми ж ви­зна­ча­ю­ться ін­ди­ві­ду­аль­ні ін­де­кси). То­ді як на­се­ле­н­ня, зві­сно, на­ма­га­є­ться при­дба­ти про­ду­кти якнай­де­шев­ше, і се­ре­дні ці­ни по­ку­пок мо­жуть бу­ти сут­тє­во ниж­чи­ми. Ці­ни, за яки­ми ку­пу­ю­ться про­ду­кти, фі­ксу­ю­ться у квар­таль­них об­сте­же­н­нях до­ма­шніх го­спо­дарств. Від­мін­но­сті між ці­на­ми про­по­зи­ції й по­ку­пок не­ми­ну­чі, але слід пра­гну­ти, щоб во­ни бу­ли не за­над­то істо­тни­ми. Це пе­ред­ба­чає ана­ліз ста­ти­сти­ка­ми за ці­на­ми в ре­гіо­нах ін­фор­ма­ції про ці­ни по­ку­пок.

Ще одна ва­жли­ва об­ста­ви­на по­ля­гає в то­му, що се­ре­дні ці­ни, які вра­хо­ву­ю­ться для роз­ра­хун­ків ІСЦ, з біль­шо­сті про­ду­ктів фі­ксу­ю­ться з яко­гось одно­го ві­ді­бра­но­го ви­ду. То­ді як їх мо­же бу­ти де­ся­тки (на чай, ка­ву, цу­кер­ки), а то й со­тні — у гі­пер­мар­ке­тах і ве­ли­ких про­ду­кто­вих ме­ре­жах (на­при­клад, що­до вин та ін­ших ал­ко­голь­них на­по­їв).

***

3 сер­пня ц.р. но­ве ке­рів­ни­цтво Держ­ста­ту про­ве­ло кру­глий стіл, при­свя­че­ний обго­во­рен­ню шо­стої за лі­ком П’яти­рі­чної про­гра­ми роз­ви­тку дер­жав­ної ста­ти­сти­ки Укра­ї­ни на 2018–2022 рр. До­ку­мент ще тре­ба бу­де за­твер­ди­ти роз­по­ря­дже­н­ням Ка­бмі­ну. Ра­ні­ше та­кі обго­во­ре­н­ня ні­ко­ли не про­во­ди­ли­ся. У но­вій про­гра­мі за­кла­де­но кон­кре­тні за­хо­ди з під­ви­ще­н­ня до­ві­ри до ста­ти­сти­ки, все­бі­чно­го вра­ху­ва­н­ня по­треб ко­ри­сту­ва­чів ста­ти­сти­чної ін­фор­ма­ції, ство­ре­н­ня но­во­го пор­та­лу за­мість ни­ні­шньо­го за­ста­рі­ло­го веб-сай­ту. Хо­ті­ло­ся б спо­ді­ва­ти­ся, що ці но­ва­ції бу­де ре­а­лі­зо­ва­но.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.