Агро­ру­ди роз­ві­да­но й під­го­тов­ле­но до екс­плу­а­та­ції

Dzerkalo Tizhnya - - ТИ­ТУЛЬ­НЫЙ ЛИСТ -

Зни­же­н­ня спо­жи­ва­н­ня про­ду­ктів в укра­їн­ських сім’ях до­бре де­мон­струє та­бли­ця. Що ж до ви­трат на­се­ле­н­ня, то в остан­ні ро­ки на­віть у ЗМІ бу­ло озву­че­но «но­ви­ну», яка для ба­га­тьох на­ших спів­ві­тчи­зни­ків (та й іно­зем­ців теж) ви­яви­ла­ся ціл­ком не­спо­ді­ва­ною: ці­ни на ба­га­то хар­чо­вих про­ду­ктів ві­тчи­зня­но­го ви­ро­бни­цтва ви­щі за за­ру­бі­жні (Мо­же: ви­щі, ніж на ім­порт­ні? Чи ма­є­ться на ува­зі, що ці­ни на ба­га­то хар­чо­вих про­ду­ктів у нас ви­щі, ніж за кор­до­ном?)...

Усе це від­бу­ва­ло­ся ду­же по­сту­по­во, по­над чверть сто­лі­т­тя, то­му ви­бу­ху обу­ре­н­ня в су­спіль­стві не спри­чи­ни­ло. На­чеб­то ві­ді­грав свою роль «син­дром зви­ка­н­ня». Але чи так це на­справ­ді? Як ві­до­мо, істо­рія не­пе­ре­дба­чу­ва­на. У на­шій кра­ї­ні є кіль­ка чин­ни­ків со­ці­аль­ної на­пру­же­но­сті (одно­го з яких ми тор­кну­ли­ся). У вза­є­мо­дії во­ни мо­жуть ство­ри­ти ку­му­ля­тив­ний ефект, при­звів­ши до со­ці­аль­но­го ви­бу­ху. Про­ра­ху­ва­ти йо­го ймо­вір­ність важ­ко, і до на­шо­го зав­да­н­ня це вза­га­лі не вхо­дить, а от зни­зи­ти ви­бу­хо­не­без­пе­чність чин­ни­ка від­ста­ва­н­ня на­шо­го АПК мо­жли­во. Ми ба­чи­мо шля­хи ви­рі­ше­н­ня цьо­го зав­да­н­ня, це й ста­но­вить пре­дмет да­ної пу­блі­ка­ції. Си­стем­на ви­сна­же­ність ´рун­тів Нор­маль­не фун­кціо­ну­ва­н­ня АПК ба­зу­є­ться на пев­них ви­зна­чаль­них ре­сур­сних чин­ни­ках: ма­те­рі­аль­но-те­хні­чне і те­хно­ло­гі­чне за­без­пе­че­н­ня, енер­ге­ти­чні й тру­до­ві ре­сур­си, ро­дю­чість ´рун­тів. Остан­ній чин­ник і є ба­зо­вим для са­мо­го існу­ва­н­ня АПК. Ро­дю­чість — це по­тен­ці­ал про­ду­ктив­но­сті ро­слин­ни­цтва як ви­зна­чаль­ної га­лу­зі всі­єї сіль­сько­го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті.

Ви­хо­дя­чи з цьо­го, клю­чо­вою умо­вою нор­маль­но­го фун­кціо­ну­ва­н­ня АПК є стан ´рун­тів. Який же він на сьо­го­дні?

На те­ри­то­рії Укра­ї­ни кон­ста­ту­є­ться майaeе по­всю­дне ви­сна­aeе­н­ня ´рун­тів, пов’яза­не зі зни­aeе­н­ням за­сто­су­ва­н­ня до­брив і ме­лі­о­ран­тів.

Зу­пи­ни­мо­ся на ме­ха­ні­змі удо­брю­ва­н­ня ´рун­тів. У фор­му­ван­ні ро­слин­ни­цької про­ду­кції (вро­жаю) про­від­ну роль ві­ді­грає тріо до­брив: азот+фо­сфор+ка­лій. Це тріо пе­ре­бу­ває в по­стій­но­му ру­сі. Пев­на ча­сти­на цих еле­мен­тів ви­да­ля­є­ться з ма­сою вро­жаю, а та­кож че­рез ви­ми­ва­н­ня в під­сте­лю­валь­ні го­ри­зон­ти за ра­ху­нок еро­зії та ви­ду­ва­н­ня дрі­бних ча­сти­нок то­що. Під­три­ма­ти ба­ланс по­жив­них ре­чо­вин мо­жна тіль­ки по­вер­не­н­ням втра­че­ної ча­сти­ни, тоб­то вне­се­н­ням до­брив, на­сам­пе­ред мі­не­раль­них (пев­на кіль­кість азо­ту вно­си­ться у ви­гля­ді про­ми­сло­вих спо­лук, гною, ком­по­сту то­що). Не­ви­ко­на­н­ня ці­єї умо­ви при­зво­дить до ви­сна­же­н­ня ´рун­тів, що мо­же за­гро­жу­ва­ти не­зво­ро­тни­ми на­слід­ка­ми.

На­ве­де­мо кон­кре­тні да­ні. Для за­без­пе­че­н­ня за­до­віль­но­го ви­ро­бни­цтва ро­слин­ни­цької про­ду­кції рі­чна по­тре­ба Укра­ї­ни в до­бри­вах ста­но­вить близь­ко 8 млн т ді­ю­чої ре­чо­ви­ни, зокре­ма: азо­тних до­брив — 2,9 млн т, фо­сфор­них — 2,8 млн т, ка­лій­них — 2,3 млн тонн.

А скіль­ки ба­зо­вих до­брив вно­си­ться? При­го­туй­те­ся до ра­зю­чих цифр. За пе­рі­од 1996– 2003 рр. вне­се­н­ня фо­сфор­них до­брив ста­но­ви­ло 3–5 кг Р2О5 (випр. в рос.) на ге­ктар (а до 1990-х рр. — близь­ко 30 кг). Зни­же­н­ня в 5–10 ра­зів! При­бли­зно та­кі ж ци­фри ха­ра­кте­ри­зу­ють і ви­ко­ри­ста­н­ня ка­лій­них до­брив. Мо­жна, що­прав­да, за­ува­жи­ти, що в остан­ні ро­ки з’яви­ла­ся низ­ка агро­про­ми­сло­вих го­спо­дарств (ве­ли­ких), у яких по­ка­зни­ки мі­не­раль­ної під­го­дів­лі зе­мель на­бли­жа­ю­ться до нор­ма­тив­них, але ці окре­мі ви­пад­ки не ви­зна­ча­ють се­ре­дньо­ста­ти­сти­чних по­ка­зни­ків. Так, з ка­лій­них до­брив за остан­ні ро­ки вно­си­ться в се­ре­дньо­му 7,5 кг окси­ду ка­лію. Ці­ка­во про­сте­жи­ти, як ці ци­фри ко­ре­лю­ю­ться з по­ка­зни­ка­ми вро­жай­но­сті зер­но­вих куль­тур. До 1990-х се­ре­дня вро­жай­ність ста­но­ви­ла близь­ко 50 млн т на рік. По­тім від­був­ся різ­кий спад, май­же вдві­чі (25–40 млн т). Пі­сля 2010 р. по­ча­ло­ся по­сту­по­ве під­ви­ще­н­ня вро­жай­но­сті — у се­ре­дньо­му близь­ко 60 млн т, із ре­кор­дни­ми пі­ка­ми до 65 млн т (2016 р.). Однак до рів­ня вро­жай­но­сті пе­ре­до­вих кра­їн це все-та­ки не до­тя­гує.

Спро­бу­є­мо ро­зі­бра­ти­ся в при­чи­нах ці­єї кар­ти­ни. Ми вста­но­ви­ли ді­а­гноз: си­стем­на ви­сна­же­ність ´рун­тів. З якої при­чи­ни? Не вно­ся­ться до­ста­тні об­ся­ги мі­не­раль­них до­брив. Хто ви­нен? Від­по­відь на по­верх­ні: «го­спо­дар» зем­лі — АПК. Але стань­мо на мі­сце цьо­го «го­спо­да­ря»: АПК — це сіль­ський тру­дів­ник. Він, роз­ва­жли­вий за сво­єю при­ро­дою, обов’яз­ко­во по­ра­хує ці­ни: на по­сів­ний ма­те­рі­ал, на те­хні­чний обро­бі­ток зем­лі й по­сі­вів, зби­ра­н­ня вро­жаю і, на­ре­шті, до­бри­ва, що по­до­рож­ча­ли. Щоб за­до­воль­ни­ти ба­ланс «ви­тра­ти — при­бу­ток», тре­ба на чо­мусь за­оща­ди­ти. Як ви ду­ма­є­те, на чо­му? З усіх ло­гі­чних мір­ку­вань — са­ме на до­бри­вах. Ім­порт­ні до­бри­ва А чо­му до­бри­ва по­до­рож­ча­ли? Та то­му, що во­ни (крім азо­тних) ста­ли ім­порт­ни­ми. За­раз роз­по­ві­мо, як це від­бу­ва­ло­ся.

Як ві­до­мо, біль­ша ча­сти­на до­брив ви­ро­бля­є­ться на про­ми­сло­вих під­при­єм­ствах із за­сто­су­ва­н­ням від­по­від­них те­хно­ло­гій.

До 1990-х фун­кціо­ну­ва­ла до­сить хо­ро­ша про­ми­сло­ва ба­за для ви­ро­бни­цтва фо­сфа­тних і ка­лій­них до­брив, яка біль­ше чи мен­ше за­до­воль­ня­ла по­тре­би Укра­ї­ни й ін­ших ре­спу­блік СРСР. Ці два на­пря­ми ви­ро­бни­цтва до­брив ма­ли дві сут­тє­ві ва­ди «за­стій­но­го» ха­ра­кте­ру: від­су­тність пер­спе­кти­ви те­хно­ло­гі­чно­го про­гре­су й від­кла­да­н­ня ви­рі­ше­н­ня еко­ло­гі­чних про­блем ви­ро­бни­цтва (во­ни ж пі­зні­ше й ста­ли при­чи­ною еко­но­мі­чної кри­зи та лі­кві­да­ції основ­них ви­ро­бництв). Ро­з­гля­не­мо істо­рію та ме­ха­ні­зми цих явищ.

У пер­ші ро­ки по­то­чно­го сто­лі­т­тя фо­сфор­ні до­бри­ва ви­ро­бля­ли на ше­сти укра­їн­ських за­во­дах на осно­ві ім­порт­ної си­ро­ви­ни з Ро­сії, Ал­жи­ру й Ту­ні­су. Але на­віть то­ді що­рі­чні ви­тра­ти на ім­порт апа­ти­то­вої си­ро­ви­ни ста­но­ви­ли 200–250 млн дол. США. Ни­ні ви­ро­бни­цтво фо­сфа­тних до­брив опи­ни­ло­ся в кри­ти­чно­му ста­ні. При­чи­ни: істо­тне по­до­рож­ча­н­ня афри­кан­ської си­ро­ви­ни, не­ви­зна­че­ність (м’яко ка­жу­чи) з по­став­кою апа­ти­тів з Ро­сії — у зв’яз­ку з ви­сна­же­н­ням ро­до­вищ Коль­сько­го пів­остро­ва, а та­кож по­лі­ти­чно-мар­ке­тин­го­ви­ми ко­лі­зі­я­ми. У ре­зуль­та­ті на сьо­го­дні в нас ве­ли­кі про­ми­сло­ві ви­ро­бни­цтва не пра­цю­ють.

Ви­ро­бни­цтво ка­лій­них до­брив в Укра­ї­ні має дра­ма­ти­чну істо­рію. До 1990-х рр. на ба­зі ве­ли­че­зних ро­до­вищ ка­лій­них со­лей При­кар­па­т­тя пра­цю­ва­ли два ком­бі­на­ти — Сте­бни­цький і Ка­лу­ський (Львів­ська й Іва­но­фран­ків­ська обла­сті). Во­ни спе­ці­а­лі­зу­ва­ли­ся на ви­пу­ску ка­лій­них і ка­лій­но-ма­гні­є­вих до­брив. На Ка­лу­сько­му ком­бі­на­ті бу­ло та­кож ви­ро­бни­цтво ма­гнію й ін­ших ви­дів про­ду­кції. Зав­дя­ки со­ю­зно­му ко­о­пе­ру­ван­ню ця про­ду­кція за­без­пе­чу­ва­ла по­тре­би агро­про­ми­сло­вих ком­пле­ксів як Укра­ї­ни, так і ін­ших со­ю­зних ре­спу­блік. Три­вав роз­ви­ток си­ро­вин­ної ба­зи, одні­єю з ці­лей яко­го бу­ло за­без­пе­чи­ти пер­спе­ктив­ний тре­тій ка­лій­ний ком­бі­нат. Не­га­тив­ним аспе­ктом ді­яль­но­сті ви­ро­бництв ста­ло від­кла­да­н­ня ви­рі­ше­н­ня на­гро­ма­джу­ва­них еко­ло­гі­чних про­блем.

Із по­ча­тку 1990-х по­слі­дов­но ско­ро­чу­ва­ли­ся об­ся­ги ви­ро­бни­цтва, і в пер­ші ро­ки ХХІ ст. во­но за­без­пе­чу­ва­ло ли­ше близь­ко 20% мі­ні­маль­ної по­тре­би Укра­ї­ни в ка­лій­них до­бри­вах. Сте­бни­цьке дер­жав­не гір­ни­чо­хі­мі­чне під­при­єм­ство «По­лі­мі­не­рал» ви­ро­бля­ло тіль­ки низь­ко­сортне до­бри­во — при­ро­дний (си­ро­мо­ло­тий) ка­ї­ніт, що мі­стить 9% К2О. Під­при­єм­ство ВАТ «Орі­а­на» в Ка­лу­ші ви­пу­ска­ло ка­лі­ма­гне­зію (30% К2О), суль­фат ка­лію (48–50% К2О), а та­кож хлор­ма­гні­є­вий роз­чин для отри­ма­н­ня ме­та­ле­во­го ма­гнію. 2000 ро­ку по­рів­ня­но з 1989-м об­сяг ви­ро­бни­цтва змен­шив­ся в 10 ра­зів.

Ни­ні ви­ро­бни­ча ді­яль­ність обох ка­лій­них під­при­ємств пов­ні­стю при­пи­ни­ла­ся. Те­пер ка­лій­ні до­бри­ва ім­пор­ту­ю­ться з Бі­ло­ру­сі.

Із ви­ро­бни­цтвом азо­тних до­брив ста­но­ви­ще мо­жна вва­жа­ти май­же бла­го­по­лу­чним. Діє низ­ка під­при­ємств цьо­го на­пря­му, які більш-менш за­без­пе­чу­ють по­тре­би АПК. Прав­да, ди­на­мі­ка цін не до­дає опти­мі­зму, але да­лі ми ро­з­гля­не­мо де­які ва­рі­ан­ти по­лі­пше­н­ня. До цьо­го слід до­да­ти ще один зна­ко­вий факт: не­дав­но Мі­на­гро­пром за­явив, що за­пи­ти спо­жи­ва­чів на 2018 р. за­до­во­ле­но пов­ні­стю (у де­яких до­ку­мен­тах фі­гу­рує на­віть ци­фра 111%). Ми вва­жа­є­мо, що ця за­ява, з фор­маль­но­го по­гля­ду, мо­же бу­ти пра­виль­ною, однак во­на не від­обра­жає ре­аль­но­го ста­ну ре­чей. За на­яв­ни­ми да­ни­ми, на цей рік агра­рії за­мо­ви­ли фо­сфор­них до­брив усьо­го 164,3 тис. т, ка­лій­них — 131 тис. тонн. Це не по­рів­ня­ти з на­ве­де­ни­ми ви­ще да­ни­ми рі­чної по­тре­би — 2,3 і 2,8 млн т. Від ко­мен­та­рів по­ки що утри­ма­є­мо­ся.

От­же, зі ста­ну рин­ку основ­них ви­дів до­брив, що за­без­пе­чу­ють ро­дю­чість зе­мель, до­хо­ди­мо чі­тко­го ви­снов­ку: на та­кій ба­зі мі­не­раль­них до­брив АПК Укра­ї­ни нор­маль­но пра­цю­ва­ти не мо­aeе. Він мо­aeе тіль­ки ви­aeи­ва­ти, по­сту­по­во де­гра­ду­ю­чи з не­пе­ре­дба­чу­ва­ни­ми на­слід­ка­ми. Ві­днов­ле­н­ня ро­дю­чо­сті на ві­тчи­зня­ній си­ро­вин­ній ба­зі Стра­те­гі­чні при­чи­ни кри­зи ви­ро­бни­цтва й ви­ко­ри­ста­н­ня мі­не­раль­них до­брив в Укра­ї­ні та­кі: по­ру­ше­н­ня між­ре­спу­блі­кан­ських і між­ві­дом­чих зв’яз­ків та ко­о­пе­ра­цій СРСР; пе­ре­хід до рин­ко­вої еко­но­мі­ки, яка спри­чи­ни­ла змі­ну стру­кту­ри ви­ро­бництв і мар­ке­тин­го­вих умов. Че­рез це ви­ни­кає низ­ка на­слід­ків си­стем­но­го ха­ра­кте­ру: не­від­по­від­ність те­хно­ло­гій ви­ро­бни­цтва (з від­по­від­ни­ми на­слід­ка­ми для яко­сті та со­бі­вар­то­сті про­ду­кції); не­розв’яза­ні про­бле­ми ін­ве­сту­ва­н­ня ве­ли­ких під­при­ємств, а та­кож низь­ка ку­пі­вель­на спро­мо­жність се­ре­дніх і дрі­бних ви­ро­бни­ків сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції. До цьо­го слід до­да­ти чин­ник не­до­ста­тньої по­ін­фор­мо­ва­но­сті ви­ро­бни­ків про по­тен­ці­ал пер­спе­ктив­них і не­тра­ди­цій­них ви­дів до­брив, ме­лі­о­ран­тів, мі­кро­до­брив.

Ви­ни­ка­ють за­пи­та­н­ня: чи в змо­зі на­ша кра­ї­на на осно­ві про­по­но­ва­но­го на­у­ко­во­го об´рун­ту­ва­н­ня по­до­ла­ти за­зна­че­ні не­га­тив­ні при­чи­ни й на­слід­ки, які для цьо­го є пе­ред­умо­ви і які стра­те­гі­чні на­прям­ки ви­рі­ше­н­ня про­бле­ми ство­ре­н­ня ві­тчи­зня­ної га­лу­зі ви­ро­бни­цтва мі­не­раль­них до­брив, зда­тної за­без­пе­чи­ти нор­маль­не фун­кціо­ну­ва­н­ня на­ціо­наль­но­го АПК?

Ці­льо­ві на­у­ко­ві до­слі­дже­н­ня в цьо­му на­пря­мі про­во­ди­ли­ся в на­шій Ака­де­мії на­ук про­тя­гом ба­га­тьох де­ся­ти­літь, ще з 60-х рр. ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя.

2004 ро­ку Ін­сти­тут гео­ло­гі­чних на­ук НАН Укра­ї­ни спіль­но з Дер­жав­ною гео­ло­гі­чною слу­жбою Укра­ї­ни про­вів між­ві­дом­чу на­у­ко­во-те­хні­чну кон­фе­рен­цію «Агро­но­мі­чні ру­ди Укра­ї­ни» (спів­го­ло­ви Д.гур­ський, проф. Д.хру­щов), яка ма­ла по­слу­жи­ти сти­му­лом для ство­ре­н­ня га­лу­зі ви­ро­бни­цтва мі­не­раль­них до­брив в Укра­ї­ні. У кон­фе­рен­ції бра­ли участь пред­став­ни­ки про­філь­них мі­ні­стерств — Мін­пром­по­лі­ти­ки, Мі­на­гро­по­лі­ти­ки, Мі­не­ко­ре­сур­сів та ін. Однак ре­а­лі­зу­ва­ти рі­ше­н­ня кон­фе­рен­ції не вда­ло­ся че­рез по­лі­ти­чні по­дії 2004 р. і від­по­від­ну пе­ре­бу­до­ву уря­до­вих ор­га­нів. На­сту­пна спро­ба бу­ла 2014 ро­ку. Зокре­ма, бу­ло про­ве­де­но кіль­ка ро­бо­чих на­рад з Ака­де­мі­єю аграр­них на­ук, Мін­пром­по­лі­ти­ки, Дер­жав­ною гео­ло­гі­чною слу­жбою та ін­ши­ми при­че­тни­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми. Під­го­тов­ле­но стру­кту­ру про­гра­ми для по­да­н­ня уря­до­вим ор­га­нам. І зно­ву — ре­во­лю­ція 2014 р., змі­на уря­ду, змі­на по­лі­ти­чних та еко­но­мі­чних прі­о­ри­те­тів.

Ни­ні ми ро­би­мо тре­тю спро­бу. Якщо во­на не увін­ча­є­ться успі­хом, то на­да­лі від­но­ви­ти ро­дю­чість мо­же бу­ти про­бле­ма­ти­чно че­рез де­гра­да­цію ´рун­тів.

От­же, від­по­від­а­є­мо на за­пи­та­н­ня «Що ро­би­ти?».

Ви­кла­да­є­мо стра­те­гію розв’яза­н­ня про­бле­ми: за­без­пе­че­н­ня АПК пов­ним ком­пле­ксом мі­не­раль­них до­брив та ін­ших за­со­бів під­ви­ще­н­ня ро­дю­чо­сті зе­мель шля­хом ві­днов­ле­н­ня, ста­нов­ле­н­ня і роз­ви­тку на­ціо­наль­ної га­лу­зі ви­ро­бни­цтва на осно­ві ві­тчи­зня­ної си­ро­ви­ни з ме­тою ство­ри­ти ви­зна­чаль­ні умо­ви для під­ви­ще­н­ня ефе­ктив­но­сті ро­слин­ни­цтва й пов’яза­них із цим га­лу­зей сіль­сько­го го­спо­дар­ства (пе­ред­усім тва­рин­ни­цтва) з очі­ку­ва­ним ре­зуль­та­том до­ве­де­н­ня ре­зуль­та­тив­но­сті АПК до рів­ня пе­ре­до­вих кра­їн, з пер­спе­кти­вою по­збу­ти­ся ім­порт­ної за­ле­aeно­сті та ре­а­лі­зу­ва­ти екс­порт­ний по­тен­ці­ал за окре­ми­ми ви­да­ми до­брив.

Зві­сно, зав­да­н­ня це ам­бі­цій­не. По­ста­ра­є­мо­ся від­по­ві­сти­ти на за­пи­та­н­ня, чи ре­а­лі­сти­чне во­но.

Ниж­че йти­ме­ться про ре­зуль­та­ти су­ча­сної іте­ра­ції ці­льо­вих на­у­ко­вих до­слі­джень у га­лу­зі агро­руд, що їх про­во­див наш на­у­ко­во-те­хні­чний ко­ле­ктив (НТК).

По­чне­мо з за­галь­но­го ви­снов­ку: так, зав­да­н­ня ре­а­лі­сти­чне, але при до­три­ман­ні низ­ки умов дер­жав­ної під­трим­ки (по­ясни­мо да­лі).

Які основ­ні пе­ред­умо­ви для до­ся­гне­н­ня на­мі­че­них ці­лей?

На­яв­ність ве­ли­че­зних площ ´рун­тів, при­да­тних для зем­ле­роб­ства, зокре­ма зна­ме­ни­тих укра­їн­ських чор­но­зе­мів.

Збе­ре­же­ні ін­фра­стру­кту­ри ви­ро­бництв ба­зо­вих мі­не­раль­них до­брив.

На­яв­ність си­ро­вин­ної ба­зи для ви­ро­бни­цтва май­же всіх ви­дів до­брив.

Ін­те­ле­кту­аль­ний, на­у­ко­вий, те­хно­ло­гі­чний і ро­бі­тни­чий по­тен­ці­ал кра­ї­ни.

Про­ко­мен­ту­є­мо ду­же ко­ро­тко ці пун­кти.

1. Як ві­до­мо зі ста­ти­сти­чних зве­день (з ви­сту­пу мі­ні­стра еко­ло­гії та ре­сур­сів О.се­ме­ра­ка 7 трав­ня 2018 р.), за­галь­на пло­ща ор­них зе­мель у нас ста­но­вить 32,5 млн га, з них від 15,2 до 17,4 млн га при­па­дає на чор­но­зе­ми. Це ду­же ба­га­то. (З при­во­ду чор­но­зе­мів є осо­бли­ве за­ува­же­н­ня: оцін­ка, що фі­гу­ру­ва­ла ра­ні­ше — від 15 до 25% сві­то­вих площ, — є по­лі­ти­зо­ва­ною. Су­ча­сна об’єктив­на оцін­ка ста­но­вить 7–8%.) Рі­зно­ма­ні­т­тя ти­пів ´рун­тів пе­ред­ба­чає за­сто­су­ва­н­ня ду­же рі­зних ра­ціо­наль­них ком­пле­ксів до­брив.

2. Є збе­ре­же­ні ті­єю чи ін­шою мі­рою ін­фра­стру­кту­ри ви­ро­бни­цтва двох ве­ли­ких ка­лій­них ком­бі­на­тів — Ка­лу­сько­го й Сте­бни­цько­го — у ви­гля­ді ви­ро­бни­чих бу­ді­вель, за­ли­шків те­хно­ло­гі­чних лі­ній, а та­кож від­чу­же­них те­ри­то­рій. Це ж сто­су­є­ться й не­ді­ю­чих фо­сфа­тних ви­ро­бництв.

3. Ви­зна­чаль­на пе­ред­умо­ва — си­ро­вин­на ба­за. Ми роз­гля­да­є­мо та­кі фун­кціо­наль­ні гру­пи мі­не­раль­них до­брив і спосо­бів збе­ре­же­н­ня ро­дю­чо­сті ´рун­тів:

— ба­зо­ві агро­ру­ди: апа­ти­ти, фо­сфо­ри­ти, ка­лій­ні со­лі;

— до­пов­няль­ні не­тра­ди­цій­ні й те­хно­ло­гі­чні ви­ди агро­но­мі­чної мі­не­раль­ної си­ро­ви­ни: фо­сфо­рит-крей­до­ві утво­ре­н­ня, гли­ни бен­то­ні­то­ві, са­по­ні­то­ві, гла­у­ко­ні­ти, вер­ми­ку­літ, пер­літ, сір­ка;

— при­ро­дні ор­га­ні­чні до­бри­ва: торф, са­про­пель;

— ме­лі­о­ран­ти: ва­пня­ки, крей­да, мер­гель, до­ло­мі­ти, гіпс, ан­гі­дри­ти;

— мі­не­раль­ні мі­кро­до­бри­ва: бор, мідь, мар­га­нець, мо­лі­бден, це­рій, рід­кі­сні зем­лі то­що.

Те­хно­ген­ні дже­ре­ла мі­не­раль­них до­брив — шла­ми ме­та­лур­гій­них за­во­дів, пил це­мен­тних ви­ро­бництв то­що.

За основ­ни­ми ти­па­ми ´рун­тів роз­ра­хо­ву­ю­ться рі­зно­ма­ні­тні ком­пле­кси до­брив — це зав­да­н­ня агро­те­хні­ків (пре­ро­га­ти­ва ААН і Мін­пром­по­лі­ти­ки). На під­ста­ві за­галь­них зве­день отри­ма­них да­них роз­ра­хо­ву­є­ться по­тре­ба в окре­мих ви­дах до­брив, і, на­ре­шті, ви­хо­дя­чи з роз­ра­хун­ків по­тре­би мо­жна зро­би­ти оцін­ку си­ро­вин­ної ба­зи за окре­ми­ми ви­да­ми до­брив. Ми по­ки що ма­є­мо ли­ше орі­єн­тов­ні ви­хі­дні да­ні. На їх під­ста­ві ми до­зво­ля­є­мо со­бі зро­би­ти по­пе­ре­дній (але до­сить упев­не­ний) ви­сно­вок: майaeе з усіх ви­дів до­брив Укра­ї­на має вла­сну си­ро­вин­ну ба­зу. Цей ви­сно­вок най­го­лов­ні­ший для стра­те­гі­чних рі­шень, що ви­зна­ча­ють пе­ред­ба­чу­ва­ний успіх на­шо­го АПК. Те­пер об´рун­ту­є­мо йо­го фа­кта­ми.

По­чне­мо з ба­зо­вих до­брив — фо­сфа­тних і ка­лій­них.

Си­ро­вин­ну ба­зу фо­сфа­тних до­брив, яка мо­же бу­ти аль­тер­на­тив­ною ім­порт­ній си­ро­ви­ні, пред­став­ле­но дво­ма ге­не­ти­чни­ми ти­па­ми ро­до­вищ: апа­ти­то­вим і фо­сфо­ри­то­вим. До пер­шо­го ти­пу на­ле­жать Но­во­пол­тав­ське, Стре­ми­го­род­ське, Фе­до­рів­ське, Тор­чин­ське та ін­ші ро­до­ви­ща. Три пер­ші роз­ві­да­но й під­го­тов­ле­но до екс­плу­а­та­ції, їхні за­па­си за про­ми­сло­ви­ми ка­те­го­рі­я­ми ста­нов­лять 84,2 млн т окси­ду фо­сфо­ру.

Дру­гий тип вклю­чає низ­ку ро­до­вищ пів­ні­чно-за­хі­дної ча­сти­ни Укра­ї­ни, се­ре­дньо­го При­дні­стров’я, При­чор­но­мор’я й Дні­пров­сько-до­не­цько­го ре­гіо­ну. Вив­че­но з під­ра­хун­ком за­па­сів три ро­до­ви­ща. Як мі­сце­ві фо­сфор­ні до­бри­ва мо­жуть роз­ро­бля­ти­ся не­ве­ли­кі за за­па­са­ми ро­до­ви­ща тор­фо­ви­ві­а­ні­ту на По­ліс­сі.

Си­ро­вин­на ба­за ка­лій­них до­брив ха­ра­кте­ри­зу­є­ться па­ра­до­ксаль­ною си­ту­а­ці­єю: з одно­го бо­ку, на­яв­ні­стю ве­ли­ких за­па­сів ка­лій­но-ма­гні­є­вих со­лей уні­каль­но­го суль­фа­тно­го скла­ду (при­да­тних для ви­ро­бни­цтва без­хлор­них до­брив), а з дру­го­го — пов­ною від­су­тні­стю бу­дья­ких спроб ви­ко­ри­ста­ти цю си­ро­вин­ну ба­зу. З по­гля­ду ло­гі­ки рин­ко­вих від­но­син, ця си­ту­а­ція на­чеб­то не­по­яснен­на, однак у ни­ні­шніх ре­а­лі­ях во­на мо­же бу­ти пов’яза­на з дво­ма мо­мен­та­ми: по­лі­ти­чною не­ста­біль­ні­стю (вій­на в Дон­ба­сі, рей­дер­ські пре­це­ден­ти), а та­кож ко­ру­пцій­но-мар­ке­тин­го­ви­ми ін­те­ре­са­ми ве­ли­ких грав­ців між­на­ро­дно­го рин­ку до­брив.

Да­лі ми на­ван­та­жи­мо чи­та­ча де­яки­ми ду­же за­галь­ни­ми ци­фра­ми, які ха­ра­кте­ри­зу­ють ба­гат­ство на­ших надр (у на­ших на­у­ко­вих пра­цях, книж­ках на­ве­де­но де­таль­ні чи­сло­ві ха­ра­кте­ри­сти­ки й роз­ра­хун­ки).

Ба­лан­со­ві за­па­си ка­лій­них со­лей Укра­ї­ни ста­нов­лять 2349989 тис. тонн. Це ду­же ве­ли­кі за­па­си, і ра­ні­ше вва­жа­ло­ся, що їх має ви­ста­чи­ти на сто­лі­т­тя ро­бо­ти під­при­ємств. Ни­ні ці ци­фри по­да­ють як за­ста­рі­лі, але в ко­жно­му ра­зі (на­віть у ра­зі їх пе­ре­гля­ду й ско­ро­че­н­ня) мо­жна роз­ра­хо­ву­ва­ти на ба­га­то де­ся­ти­літь ді­яль­но­сті під­при­ємств ка­лій­ної га­лу­зі. На єв­ра­зій­сько­му кон­ти­нен­ті та­ких ро­до­вищ, що ви­рі­зня­ю­ться без­хлор­ним (суль­фа­тним) скла­дом, пра­кти­чно не за­ли­ши­ло­ся.

Крім ро­до­вищ Пе­ред­кар­па­т­тя, про які йде­ться, в ін­ших ре­гіо­нах Укра­ї­ни та­кож є по­кла­ди ка­лій­них і ма­гні­є­вих со­лей, які по­тре­бу­ють до­да­тко­вої роз­від­ки, що на­ра­зі не акту­аль­но.

Гру­па до­пов­няль­них і не­тра­ди­цій­них ви­дів агро­но­мі­чної си­ро­ви­ни охо­плює мі­не­ра­ли й по­ро­ди з ви­со­кою сорб­цій­ною зда­тні­стю: це­о­лі­то­ві ту­фи, це­о­лі­тв­мі­сні (рос.: це­о­ли­тсо­дер­жа­щие) кре­ме­ни­сті по­ро­ди, пер­літ, бен­то­ні­ти, са­по­ні­ти, па­ли­гор­скіт, вер­ми­ку­літ, алу­ні­ти ді­ють як ме­лі­о­ран­ти, сти­му­ля­то­ри ро­сту і вро­жай­но­сті про­від­них куль­тур, як до­бри­ва.

Біль­шість з них мо­жна ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти для кор­мо­вих до­ба­вок ху­до­бі, а та­кож при гі­дро­пон­ній те­хно­ло­гії в ро­слин­ни­цтві.

На те­ри­то­рії Укра­ї­ни є си­ро­вин­на ба­за за­зна­че­них ви­дів агро­си­ро­ви­ни, во­на пред­став­ле­на як дрі­бни­ми ро­до­ви­ща­ми, які мо­жуть ма­ти мі­сце­ве зна­че­н­ня, так і се­ре­дні­ми й ве­ли­ки­ми ро­до­ви­ща­ми, які мо­жна ви­ко­ри­ста­ти для цен­тра­лі­зо­ва­но­го ви­ро­бни­цтва.

В Укра­ї­ні є ро­до­ви­ща са­мо­ро­дної сір­ки, во­ни та­кож зо­се­ре­дже­ні в При­кар­пат­ті. Сір­ка ви­ко­ри­сто­ву­є­ться для ви­ро­бни­цтва до­брив, а та­кож як са­мо­стій­не до­бри­во. Уро­жай кар­то­плі при вне­сен­ні сір­ки збіль­шу­є­ться на 14%. За­па­си сір­ки за про­ми­сло­ви­ми ка­те­го­рі­я­ми ста­нов­лять близь­ко 252 млн тонн.

Осо­бли­вий ін­те­рес ста­нов­лять торф і са­про­пель як аль­тер­на­ти­ва ор­га­ні­чним до­бри­вам: во­ни мо­жуть за­мі­ня­ти на­віть гній. За­па­си тор­фу до­сить ве­ли­кі — 373387 тис. т (770 ро­до­вищ), са­про­пе­лю — 76130 тис. т (234 ро­до­ви­ща).

При­ро­дні ме­лі­о­ран­ти по­трі­бні для ва­пну­ва­н­ня ки­слих ´рун­тів (у пів­ні­чних і за­хі­дних обла­стях) і гі­псу­ва­н­ня со­лон­цю­ва­тих ´рун­тів. Ро­до­ви­ща ва­пня­ків, крей­ди, мер­ге­лів, до­ло­мі­тів по­ши­ре­ні в ба­га­тьох ре­гіо­нах Укра­ї­ни. До­ста­тні за­па­си гі­псів є в Дон­ба­сі, При­дні­стров’ї й ін­ших ре­гіо­нах. Осво­є­н­ня ро­до­вищ ме­лі­о­ран­тів ста­но­вить ли­ше ор­га­ні­за­цій­но-фі­нан­со­ву й те­хні­чну про­бле­ми.

При­ро­дні мі­кро­до­бри­ва — бор, мідь, мар­га­нець, мо­лі­бден, це­рій, рід­кі­сні зем­лі то­що — істо­тно впли­ва­ють на під­ви­ще­н­ня ефе­ктив­но­сті ро­слин­ни­цтва. При­мі­ром, за­сто­су­ва­н­ня це­рію й лан­та­ну за­без­пе­чує 10–20% при­ро­сту вро­жаю. На те­ри­то­рії Укра­ї­ни є ве­ли­кі ро­до­ви­ща мар­ган­цю, є пер­спе­кти­ви ство­ри­ти си­ро­вин­ну ба­зу рід­кі­сно­зе­мель­них до­брив.

По су­ті, цей се­ктор при­ро­дних ре­сур­сів надр — теж на­ціо­наль­не ба­гат­ство. Як роз­по­ря­ди­ти­ся цим ба­гат­ством у сві­тлі на­ших зав­дань?

Спіл­ку­ю­чись із фа­хів­ця­ми й екс­пер­та­ми всіх рів­нів і на­пря­мів (мі­ні­стерств, на­у­ко­вих ор­га­ні­за­цій, спо­жи­ва­чів), ми сти­кну­ли­ся з дво­ма про­ти­ле­жни­ми по­гля­да­ми: ви­ко­на­н­ня окре­мих «про­рив­них» про­е­ктів і си­стем­ний роз­ви­ток пла­но­вих дій у рам­ках єди­ної на­ціо­наль­ної про­гра­ми.

На на­шу дум­ку, ця про­бле­ма на­ле­жить до жит­тє­вих ін­те­ре­сів кра­ї­ни, збі­га­є­ться з прі­о­ри­те­та­ми ста­ло­го роз­ви­тку і то­му за­слу­го­вує на ранг на­ціо­наль­ної про­гра­ми. Ми, зви­чай­но, від­да­є­мо да­ни­ну іні­ці­а­тив­но­сті при­ва­тно­го під­при­єм­ни­цтва, але остан­нє за­зви­чай діє у сво­їх вузь­ких ін­те­ре­сах, без си­стем­но­го ув’язу­ва­н­ня. Мас­шта­би й на­ціо­наль­на зна­чу­щість про­бле­ми по­тре­бу­ють стра­те­гі­чної ор­га­ні­за­ції й по­стій­но­го дер­жав­но­го кон­тро­лю на всіх ета­пах ре­а­лі­за­ції. Ін­ве­сти­цій­ні про­е­кти, зви­чай­но, слід за­кла­сти в та­ку про­гра­му, але во­ни ді­я­ти­муть у рам­ках за­галь­ної стра­те­гії.

У цьо­му зв’яз­ку слід на­га­да­ти, що на­віть у ба­га­тьох роз­ви­не­них кра­ї­нах агро­про­ми­сло­ва ді­яль­ність є до­та­цій­ною. І одне з не­лег­ких зав­дань — пе­ре­ко­на­ти на­ші дер­жав­ні стру­кту­ри в до­ко­не­чній по­тре­бі на­да­ти пев­ну фі­нан­со­ву під­трим­ку, при­найм­ні на по­ча­тко­вих ета­пах роз­ви­тку про­грам­них дій.

Наш НТК уже роз­ро­бив стру­кту­ру на­ціо­наль­ної про­гра­ми «Агро­но­мі­чні ру­ди Укра­ї­ни», яка вклю­чає ви­зна­че­н­ня стра­те­гії основ­них на­пря­мів, пе­ред­умов (на­у­ко­во-ме­то­до­ло­гі­чних, за­ко­но­дав­чих, ор­га­ні­за­цій­них, фі­нан­со­во-еко­но­мі­чних, си­ро­вин­них і ма­те­рі­аль­но-те­хні­чних, те­хно­ло­гі­чних і со­ці­аль­них) і за­хо­дів що­до ві­днов­ле­н­ня й роз­ви­тку га­лу­зей ви­ро­бни­цтва мі­не­раль­них до­брив (зокре­ма ін­ве­сти­цій­них про­е­ктів). Орі­єн­тов­ний строк ре­а­лі­за­ції про­гра­ми — до 15 ро­ків.

Осо­бли­во слід від­зна­чи­ти ін­но­ва­цій­ний вне­сок ві­тчи­зня­ної на­у­ки у сфе­ру по­став­ле­них зав­дань роз­ви­тку АПК. На тлі на­пра­цю­вань Ака­де­мії аграр­них на­ук у ца­ри­ні агро­те­хні­ки, ві­до­мих за пу­блі­ка­ці­я­ми і па­тен­та­ми, ін­сти­ту­ти Від­ді­ле­н­ня на­ук про Зем­лю пред­став­ля­ють два пер­спе­ктив­ні на­пря­ми. Для осво­є­н­ня си­ро­вин­ної ба­зи агро­руд при­зна­че­но ін­но­ва­цій­ний ме­то­до­ло­гі­чний ком­плекс «Про­гно­зно­па­лео­ре­кон­стру­ктив­не ре­тро­спе­ктив­но-ста­ти­чне мо­де­лю­ва­н­ня гео­ло­гі­чних об’єктів» — роз­роб­ка, до­ве­де­на до фун­кціо­наль­но­го рів­ня те­хно­ло­гії ін­фор­ма­цій­но­го за­без­пе­че­н­ня всіх ета­пів осво­є­н­ня ро­до­вищ (від про­гно­зу­ва­н­ня, по­шу­ків і роз­від­ки до екс­плу­а­та­ції та еко­ло­гі­чно прийня­тно­го за­кри­т­тя).

Для за­без­пе­че­н­ня пер­спе­ктив роз­ви­тку пре­ци­зій­но­го зем­ле­роб­ства (яке вже діє в роз­ви­не­них кра­ї­нах) го­ту­є­ться спе­ці­а­лі­зо­ва­на си­сте­ма мо­ні­то­рин­гу й оцін­ки ста­ну по­сів­них площ на осно­ві ди­стан­цій­но­го зон­ду­ва­н­ня зем­лі, що вклю­чає, зокре­ма, но­ві­тні те­хно­ло­гії оцін­ки ри­зи­ку (роз­роб­ки на­у­ко­во­го цен­тру ае­ро­ко­смі­чних до­слі­джень Зем­лі НАН Укра­ї­ни). Під­ви­ще­н­ня ро­дю­чо­сті зе­мель У сві­тлі остан­ніх рі­шень уря­до­вих стру­ктур Укра­ї­на по­зи­ці­ю­є­ться як про­ми­сло­во-аграр­на кра­ї­на. У стра­те­гі­чних пла­нах Мі­на­гро­по­лі­ти­ки за­яв­ле­но на­мір до­ве­сти вро­жай­ність зер­но­вих куль­тур до 80 млн т на рік. Це ду­же ам­бі­цій­на за­ява, оскіль­ки та­кі рів­ні ви­ро­бни­цтва зер­но­вих ха­ра­ктер­ні для роз­ви­не­них кра­їн, що ма­ють ком­пле­кси но­ві­тніх агро­те­хні­чних си­стем. Во­на має за­без­пе­чу­ва­ти­ся низ­кою від­по­від­них пе­ред­умов, які ми роз­гля­да­ли ви­ще. При­чо­му клю­чо­вим чин­ни­ком має бу­ти за­без­пе­че­н­ня ро­дю­чо­сті по­сів­них площ, що є пре­дме­том на­шої пу­блі­ка­ції. Але як зби­ра­є­ться ви­рі­шу­ва­ти це зав­да­н­ня Мі­на­гро­по­лі­ти­ки — не­ясно.

Про­те на­ша пу­блі­ка­ція за­яв­ляє про те­о­ре­ти­чну мо­жли­вість від­но­ви­ти й під­ви­щи­ти ро­дю­чість зе­мель у мас­шта­бі ді­яль­но­сті всьо­го на­ціо­наль­но­го АПК шля­хом за­без­пе­че­н­ня пов­ним ком­пле­ксом мі­не­раль­них до­брив. Як за­зна­ча­ло­ся в текс­ті пу­блі­ка­ції, ви­рі­ши­ти цю про­бле­му мо­жна ре­а­лі­зу­вав­ши від­по­від­ну на­ціо­наль­ну про­гра­му «Агро­но­мі­чні ру­ди Укра­ї­ни». Прав­да, Ака­де­мія аграр­них на­ук у цьо­му зв’яз­ку на пе­рі­од до 2020 р. за­яв­ляє по­тре­бу у фо­сфа­тних до­бри­вах усьо­го 564,5 тис. т/рік, ка­лій­них — 464,71 тис. т/рік, а NPK (тоб­то азо­тних, ка­лій­них і фо­сфа­тних) — 2539,41 тис. тонн.

Яких же ре­зуль­та­тів ми очі­ку­є­мо від ви­ко­на­н­ня та­кої про­гра­ми?

Під­ви­ще­н­ня ро­дю­чо­сті зе­мель спря­мо­ва­не пе­ред­усім на під­ви­ще­н­ня про­ду­ктив­но­сті ро­слин­ни­цтва, тоб­то зер­но­вих куль­тур, ово­чів, фру­ктів. Са­мо по со­бі це вже не­по­га­но, а якщо вра­ху­ва­ти, що ми все-та­ки ма­є­мо у сво­є­му роз­по­ря­джен­ні пло­щі спо­кон­ві­чно ро­дю­чих ´рун­тів, зокре­ма ле­ген­дар­них укра­їн­ських чор­но­зе­мів, то змо­же­мо за­пов­ни­ти не тіль­ки наш ри­нок, а й рин­ки Єв­ро­пи та ін­ших кон­ти­нен­тів не ті­єю не­сма­чною «пар­ни­ків­щи­ною», яку ми ни­ні ку­пу­є­мо в на­шій кра­ї­ні, а ви­со­ко­які­сною сма­чною про­ду­кці­єю ово­чів­ни­цтва й фру­кто­во­го го­спо­дар­ства за до­сту­пни­ми ці­на­ми, які не­ми­ну­че проб’ють кон­ку­рен­тні бар’єри ба­га­тьох сві­то­вих рин­ків.

Та це ще не все. Роз­ви­ток зер­но­во­го го­спо­дар­ства бу­де осно­вою і для кру­тої змі­ни ефе­ктив­но­сті тва­рин­ни­цтва, пта­хів­ни­цтва. Усе це за­галь­мує без­пе­рерв­не зро­ста­н­ня цін, яке гні­тить наш на­род як ма­те­рі­аль­но, так і мо­раль­но. Змі­ни­ться стру­кту­ра хар­чу­ва­н­ня, збіль­ши­ться час­тка м’ясних про­ду­ктів, ово­чів і фру­ктів, а це — здо­ров’я на­ції, дов­го­лі­т­тя. І, на­ре­шті, та­кий успіх по­трі­бен Укра­ї­ні для са­мо­ствер­дже­н­ня, для під­ня­т­тя між­на­ро­дно­го пре­сти­жу.

Однак, по­при оче­ви­дність очі­ку­ва­них ре­зуль­та­тів і на­яв­ність го­лов­них пе­ред­умов для здій­сне­н­ня про­гра­ми, нам до­сі не вда­ло­ся її про­су­ну­ти. Як вка­зу­ва­ло­ся, при­чи­ною цьо­го бу­ли по­лі­ти­чні ко­лі­зії. За­ли­ша­є­ться тіль­ки спо­ді­ва­ти­ся (Ви­пра­ви­ти в рос.), що за­раз ми пе­ре­бу­ва­є­мо в по­лі­ти­чно «між­льо­до­ви­ко­во­му» пе­рі­о­ді, яким слід ско­ри­ста­ти­ся для під­трим­ки на­шо­го АПК. Дми­тро Хру­щов, Оле­на Ре­ме­зо­ва

Ка­лій­ний за­вод в Ка­лу­ші

Дом­бров­ський кар’єр в Ка­лу­ші

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.