Що пі­сля «Бра­ми»?

Топ-12 най­бли­aeчих укра­їн­ських кі­но­прем’єр

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Ка­те­ри­на КОНСТАНТИНОВА, Дми­тро ЛЕВИЦЬКИЙ

У Держ­кі­но Укра­ї­ни пред­ста­ви­ли гра­фік ви­хо­ду на ве­ли­кі екра­ни но­вих ві­тчи­зня­них стрі­чок. Про­ка­тний пік — осінь—зи­ма-2018. Які з цих кар­тин зна­йдуть свою ці­льо­ву ау­ди­то­рію, і який гля­дач має зна­йти ці са­мі філь­ми?

Не­дав­ній все­укра­їн­ський про­кат но­вої стрі­чки Во­ло­ди­ми­ра Ти­хо­го «Бра­ма» (з Ір­мою Ві­тов­ською та Ві­та­лі­ною Бі­блів у го­лов­них ро­лях) спро­во­ку­вав справ­жню бу­рю в со­ці­аль­них ме­ре­жах: одні філь­мом за­хо­плю­ю­ться, ін­ші йо­го до­сить жорс­тко кри­ти­ку­ють. І за всім цим гля­да­цьким ен­ту­зі­а­змом — чин­ник не­бай­ду­жо­сті до укра­їн­ської кі­но­про­ду­кції.

На­пев­но і «Бра­ма», та й ін­ші ві­тчи­зня­ні кар­ти­ни, про які йти­ме­ться ниж­че, по­ки що не мо­жуть зма­га­ти­ся за ка­со­ви­ми збо­ра­ми з аме­ри­кан­ським або єв­ро­пей­ським кі­но, осо­бли­во жан­ро­вим, — до цьо­го ще ду­же да­ле­ко. Однак ін­те­рес ні­би є, а не­вдов­зі, мо­жли­во, на­ші кі­не­ма­то­гра­фі­сти на­віть оку­плять ви­тра­ти на ви­ро­бни­цтво без­по­се­ре­дньо у про­ка­ті. Ре­жи­сер: Ма­ксим Ксьон­да 30 сер­пня

12-рі­чний Ва­дик «по­дру­жив­ся» з транс­фор­ма­тор­ною буд­кою. І ця буд­ка не­спо­ді­ва­но де­мон­струє озна­ки жи­т­тя. Але тут стає ві­до­мо, що на Зем­лю на­су­ва­є­ться ли­хо, — в на­се­ле­них пун­ктах мо­же зни­кну­ти еле­ктро­енер­гія. То­му ря­ту­ва­ти люд­ство від ка­та­стро­фи й до­во­ди­ться транс­фор­ма­тор­ній буд­ці, але че­рез по­се­ре­дни­ків — за­ча­ро­ва­но­го во­ро­на та смар­тфон. Фільм ці­ка­вий тим, що зви­чні для нас ре­чі, на­при­клад транс­фор­ма­тор або сміт­тє­во­зи, мо­жна роз­гля­да­ти під ін­шим ку­том зо­ру.

Цей фільм, бе­зу­мов­но, роз­ра­хо­ва­ний на сі­мей­ну ау­ди­то­рію, на лю­би­те­лів сю­же­тів «із ви­ви­хом» (са­ма транс­фор­ма­тор­на буд­ка чо­го вар­та!). Зре­штою, якщо фен­те­зі ав­то­рам уда­сться ре­а­лі­зу­ва­ти на ве­ли­ко­му екра­ні яскра­во та пе­ре­кон­ли­во, то й ве­ли­ка ау­ди­то­рія під­тя­гне­ться. Ре­жи­сер: Олесь Ян­чук 6 ве­ре­сня

Сю­жет охо­плює пе­рі­од жи­т­тя Си­мо­на Пе­тлю­ри (го­лов­но­го ота­ма­на військ Укра­їн­ської На­ро­дної Ре­спу­блі­ки і лі­де­ра Ди­ре­кто­рії УНР) під час йо­го емі­гра­ції в Па­ри­жі — до фа­таль­но­го дня, ко­ли він був уби­тий Са­му­ї­лом Шварц­бар­дом. Фільм роз­по­від­ає не тіль­ки про план зни­ще­н­ня Пе­тлю­ри, а й про остан­ні дні йо­го жи­т­тя. Ці­ка­вий сам дра­ма­тур­гі­чний при­йом — пи­са­н­ня Пе­тлю­рою що­ден­ни­ка... Та­ким чи­ном, сю­жет кар­ти­ни пе­ре­но­сить гля­да­чів із Па­ри­жа в Укра­ї­ну, до по­дій та ді­йо­вих осіб то­го ко­ро­тко­го пе­рі­о­ду УНР, ко­ли Укра­ї­на здо­бу­ла, але не змо­гла втри­ма­ти не­за­ле­жність.

Для лю­би­те­лів ба­йо­пі­ків, істо­ри­чних драм. Для по­ці­но­ву­ва­чів ва­жли­вих тем, в осно­ві яких — ма­ло­ві­до­мі сто­рін­ки укра­їн­ської істо­рії. Ре­жи­сер Олесь Ян­чук у цьо­му пла­ні по­слі­дов­ний, ко­жен йо­го но­вий фільм — це і на­ша істо­рія, і не­пе­ре­сі­чні осо­би­сто­сті. Він по­си­лає донь­ку Ка­тю до Фран­ції на на­вча­н­ня. Че­рез мі­сяць во­на по­ві­дом­ляє, що ви­хо­дить за­між за фран­цузь­ко­го лі­ка­ря-кар­діо­хі­рур­га Фран­суа. Га­сло ро­ди­ни: «Се­ре­дю­ки — єв­ро­пей­ська сім’я!» чув у ра­йо­ні ко­жен. А ви­яви­ло­ся, що май­бу­тній єв­ро­пей­ський зять — афро­фран­цуз. І су­во­рий та­то ви­рі­шив, що ве­сі­л­лю не бу­ва­ти.

Уже трей­лер філь­му спро­во­ку­вав хей­те­рів на злі на­пад­ки на кар­ти­ну, якої ще ні­хто як слід не ба­чив, але ось уже ла­ють: мов­ляв, зно­ву по­пса та див­ні ра­со­ві про­бле­ми в епо­ху то­таль­ної то­ле­ран­тно­сті. Про­те «Ска­же­не ве­сі­л­ля» пре­тен­дує на ста­тус на­ро­дно­го по­пкор­но­во­го кі­но, а пер­со­ни Вин­ни­ка й Мо­на­ті­ка га­ран­ту­ють про­е­кто­ві зов­сім не по­ро­жні за­ли. Не ви­клю­че­но, що «Ве­сі­л­ля» ще по­зма­га­є­ться цьо­го ро­ку з DZIDZIO і Зе­лен­ським за ша­ле­ні ка­со­ві збо­ри. Ре­жи­сер: За­за Бу­а­дзе 11 жов­тня

Укра­їн­ський вій­сько­вий де­те­ктив­ний три­лер. Во­се­ни 2014 р. на Схо­ді Укра­ї­ни, у зо­ні АТО, гру­па роз­ві­дни­ків на чо­лі з Ан­то­ном Са­єн­ком (Бан­де­рас) шу­кає ро­сій­сько­го під­рив­ни­ка, ві­до­мо­го як Хо­док. Про­фе­сій­ний вій­сько­вий, при­ро­дно, про­сто так пі­йма­ти­ся не да­є­ться, але роз­від­да­ні при­во­дять Бан­де­ра­са в рі­дне се­ло. Однак одно­сель­ці вва­жа­ють Ан­то­на зра­дни­ком.

Ша­ну­валь­ни­кам вій­сько­во-па­трі­о­ти­чно­го кі­но. Сьо­го­дні но­вий час, но­ва істо­рія. І якщо ра­ні­ше хло­пча­ки ди­ви­ли­ся й ко­пі­ю­ва­ли ге­ро­їв та­ких ра­дян­ських кар­тин, як «У зо­ні осо­бли­вої ува­ги» або «Хід у від­по­відь», то при успі­шно­му збі­гу твор­чих об­ста­вин «Бан­де­ра­са» теж мо­гли б но­си­ти на ру­ках ни­ні­шні під­лі­тки, — а це най­більш вдя­чні гля­да­чі жан­ру. Ну й ба­тькам не вар­то ухи­ля­ти­ся від та­ких про­е­ктів. Ре­жи­сер: Сер­гій Ло­зни­ця 18 жов­тня

Вій­сько­ву тра­гі­ко­ме­дію про жи­т­тя са­мо­про­го­ло­ше­них «До­не­цької та Лу­ган­ської ре­спу­блік» по­ка­за­ли на Канн­сько­му між­на­ро­дно­му кі­но­фе­сти­ва­лі. Цей фільм — лан­цю­жок із 13 епі­зо­дів, що, пе­ре­ті­ка­ю­чи один в один, від­тво­рю­ють в ігро­во­му кі­но ре­аль­ні істо­рії, які від­бу­ли­ся на Схо­ді Укра­ї­ни. За осно­ву сце­на­рію Ло­зни­ця взяв до­ку­мен­таль­ні ма­те­рі­а­ли з лю­би­тель­ських ро­ли­ків на Youtube, зня­ті на те­ри­то­рії так зва­ної Но­во­ро­сії. Стру­кту­ра стрі­чки на­га­дує на­бір вза­є­мо­по­єд­на­них ске­тчів. У філь­мі зня­ли­ся ві­до­мі ки­їв­ські акто­ри те­а­тру і кі­но, зокре­ма Та­ма­ра Яцен­ко, Оле­ся Жу­ра­ков­ська, Лю­дми­ла Смо­ро­ді­на.

«Дон­бас» — для ша­ну­валь­ни­ків твор­чо­сті Сер­гія Ло­зни­ці, який одно­го ра­зу зняв «Ща­стя моє», і те­пер ба­га­то хто ду­має-га­дає: чи ві­зьме план­ку ви­щу? Про­кат «Дон­ба­су» по­ка­же. Ре­жи­сер: Ми­хай­ло Хо­ма 25 жов­тня

При­ро­дно, го­лов­ний ге­рой — DZIDZIO. Як і ра­ні­ше, в ду­ші він ве­ли­кий ар­тист і на­їв­на ди­ти­на. В но­во­му сю­же­ті — ма­лень­кий се­крет, який пе­ре­ро­стає у ве­ли­ку про­бле­му: ні ма­ма, ні то­ва­риш не мо­жуть до­по­мог­ти ге­рою. Бо це «де­лі­ка­тна спра­ва», і він має сам упер­ше на­ва­жи­ти­ся на щось ва­жли­ве й від­по­від­аль­не...

Якщо на­віть у на­зві за­зна­че­но «пер­ший раз» — не слід пле­ка­ти ілю­зій. Кі­но­фран­ши­за на те­му DZIDZIO (зра­зу пі­сля «Кон­тра­ба­су») бу­де тіль­ки роз­ро­ста­ти­ся, і за пер­шим пі­де три­ста пер­ший раз, якщо ка­со­ві збо­ри зно­ву зди­ву­ють. У ці­льо­вій ау­ди­то­рії кар­ти­ни мо­жна не сум­ні­ва­ти­ся, — во­на всім зро­зумі­ла й ціл­ком пе­ред­ба­чу­ва­на.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.