Про­гра­на бо­роть­ба,

Або Ко­ли Трамп ра­птом від­мо­вив­ся…

Dzerkalo Tizhnya - - ВЛАДА - Сер­гій КОРСУНСЬКИЙ

Ми­ну­ло­го ти­жня ста­ла­ся по­дія, що ви­кли­ка­ла в Укра­ї­ні вкрай не­га­тив­ний ре­зо­нанс.

Пі­сля зу­стрі­чі в Бі­ло­му до­мі з пре­зи­ден­том Поль­щі Ан­дже­єм Ду­дою До­нальд Трамп за­явив, що США не роз­гля­да­ють за­про­ва­дже­н­ня сан­кцій про­ти ком­па­ній, які бе­руть участь у бу­дів­ни­цтві га­зо­про­во­ду «Пів­ні­чний по­тік-2». За кіль­ка днів до цьо­го, у сво­є­му ви­сту­пі на одній з па­не­лей кон­фе­рен­ції YES, го­ло­ва «На­фто­га­зу» Ан­дрій Ко­бо­лєв за­явив, що би­тву про­ти «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2» про­гра­но. «Я зав­жди по­смі­ха­ю­ся, ко­ли на­ма­га­ю­ться озву­чи­ти ар­гу­мент, що ми бу­де­мо кон­ку­ру­ва­ти та­ри­фа­ми і рі­зни­ми умо­ва­ми з «Пів­ні­чним по­то­ком-2» і що це не про­гра­на бо­роть­ба. Її вже про­гра­но», — ска­зав він, якщо ві­ри­ти ци­та­ті з по­ві­дом­лень ЗМІ. Та­ким чи­ном, для го­лов­но­го фа­хів­ця га­лу­зі за­ява Трам­па на­вряд чи ста­ла сюр­при­зом, як і для ба­га­тьох екс­пер­тів, ко­трі не з чу­ток зна­ють, як са­ме ве­ла­ся ця бо­роть­ба.

Оче­ви­дний факт, що Ро­сію з Ні­меч­чи­ною не мо­жна пе­ре­мог­ти роз­че­пі­ре­ни­ми паль­ця­ми і що удар зав­жди ефе­ктив­ні­ший, ко­ли во­ни сти­сну­ті в ку­лак, ігно­ру­ва­ли і на Бан­ко­вій і на Гру­шев­сько­го. По­при чи­слен­ні за­кли­ки на всіх мо­жли­вих рів­нях об’єд­на­ти всі на­яв­ні ін­стру­мен­ти впли­ву на при­хиль­ни­ків і уча­сни­ків про­е­кту — по­лі­ти­чних, пар­ла­мент­ських, уря­до­вих, екс­пер­тних, цьо­го так і не зро­би­ли. Ро­зрі­зне­ні зу­си­л­ля на рі­зних ета­пах ма­ли ре­зуль­та­том про­мі­жні успі­хи, як, на­при­клад, обі­цян­ки Мер­кель збе­рег­ти укра­їн­ський тран­зит чи під­го­тов­ка рі­ше­н­ня ЄС про по­ши­ре­н­ня на офшор­ні тру­бо­про­во­ди Тре­тьо­го енер­го­па­ке­та (не­гай­но пу­ще­но­го під укіс ні­ме­цьки­ми юри­ста­ми), однак си­стем­ної ро­бо­ти так і не вда­ло­ся ор­га­ні­зу­ва­ти. На фі­наль­но­му ета­пі бо­роть­би про­ти «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2» під час чи­слен­них обго­во­рень, кру­глих сто­лів і кон­фе­рен­цій, на яких укра­їн­ська сто­ро­на в біль­шо­сті ви­пад­ків умов­ля­ла са­ма се­бе, а та­кож пред­став­ни­ків низ­ки іно­зем­них по­сольств, ста­ло ясно, що но­вих ар­гу­мен­тів уже не­має, а ста­рі не пра­цю­ють. У ку­лу­а­рах де­да­лі ча­сті­ше мо­жна по­чу­ти, що одно­го ра­зу при­йде по­ря­ту­нок і по­чне ді­я­ти грі­зна зброя під на­звою «аме­ри­кан­ські сан­кції», які має за­про­ва­ди­ти До­нальд Трамп, і пе­ре­мо­га бу­де за на­ми. І пре­зи­дент США справ­ді на­віть ка­зав про це, і не­о­дно­ра­зо­во, осо­бли­во пе­ре­бу­ва­ю­чи влі­тку в Єв­ро­пі. Ро­сія на­віть усти­гла зви­ну­ва­ти­ти США в за­сто­су­ван­ні не­ко­ре­ктних за­со­бів для про­су­ва­н­ня аме­ри­кан­сько­го скра­пле­но­го га­зу на єв­ро­пей­ський ри­нок (і Поль­ща справ­ді під­пи­са­ла з аме­ри­кан­ськи­ми по­ста­чаль­ни­ка­ми кон­тракт), а Ні­меч­чи­на про­сто від­ма­хну­ла­ся, за­явив­ши, що про­ект бу­де ре­а­лі­зо­ва­но, по­при по­зи­цію Ва­шинг­то­на.

Зві­сно, се­ред ві­тчи­зня­них екс­пер­тів не бра­ку­ва­ло і тих, хто з са­мо­го по­ча­тку при­пу­скав, що ймо­вір­ність за­про­ва­дже­н­ня та­ких сан­кцій ду­же ма­ла. По-пер­ше, са­ма на­зва тру­бо­про­во­ду «Пів­ні­чний по­тік-2» з’яви­ла­ся в сан­кцій­но­му за­ко­но­дав­стві США зав­дя­ки актив­но­му ло­бі­ю­ван­ню та по­зи­ції Кон­гре­су, але аж ні­як не адмі­ні­стра­ції, якій і на­ле­жить пре­ро­га­ти­ва їх пра­кти­чно­го вті­ле­н­ня. Річ у то­му, що ви­ко­на­вча вла­да мо­же за­про­ва­джу­ва­ти та­кі сан­кції, але зов­сім не зо­бов’яза­на це ро­би­ти.

По-дру­ге, вра­хо­ву­ю­чи по­стій­ні за­яви Трам­па про на­мі­ри на­ла­го­ди­ти від­но­си­ни з Ро­сі­єю, за­про­ва­дже­н­ня сан­кцій у зв’яз­ку з про­е­ктом, який ні­як пря­мо не сто­су­є­ться США, бу­ло б див­ним. Факт йо­го ре­а­лі­за­ції Трамп ви­ко­ри­став для то­го, щоб при­со­ро­ми­ти єв­ро­пей­ців (і пе­ред­усім нім­ців) спів­ро­бі­тни­цтвом із Ро­сі­єю, від якої США і НАТО зби­ра­ю­ться цих са­мих єв­ро­пей­ців за­хи­ща­ти. На­віть якщо в адмі­ні­стра­ції Трам­па є ен­ту­зі­а­сти різ­ко­го збіль­ше­н­ня екс­пор­ту аме­ри­кан­сько­го LNG в Єв­ро­пу, це по­ки що тіль­ки пер­спе­кти­ва, а не ре­аль­ність.

По-тре­тє, за­про­ва­дже­н­ня та­ких сан­кцій ре­аль­но за­го­стри­ло б і без то­го вкрай на­пру­же­ні від­но­си­ни з Ні­меч­чи­ною. А Трам­пу край­но­щі у від­но­си­нах не вла­сти­ві. Йо­го та­кти­ка — чу­тли­ві, але не смер­тель­ні уда­ри, що ви­во­дять су­про­тив­ни­ка зі ста­ну ба­лан­су, але не обов’яз­ко­во зби­ва­ють з ніг. «Пів­ні­чний по­тік-2» — за­над­то сер­йо­зний куш для Ні­меч­чи­ни, щоб йо­го бло­ку­ва­н­ня ми­ну­ло без­бо­лі­сно для най­біль­шої еко­но­мі­ки ЄС.

На­ре­шті ціл­ком імо­вір­но, що у Ва­шинг­то­ні ви­ко­на­ли до­ма­шню ро­бо­ту і з’ясу­ва­ли, що сан­кції про­ти уча­сни­ків про­е­кту та йо­го бло­ку­ва­н­ня мо­жуть спри­чи­ни­ти по­лі­ти­чну кри­зу і в без то­го не­про­стій ко­а­лі­ції на чо­лі з Ан­ге­лою Мер­кель, і це на тлі не­дав­ніх по­ві­дом­лень ЗМІ про зро­ста­н­ня по­пу­ляр­но­сті «Аль­тер­на­ти­ви для Ні­меч­чи­ни». У ра­зі до­стро­ко­вих ви­бо­рів не факт, що в Ні­меч­чи­ні не при­йдуть до вла­ди про­ро­сій­ські си­ли, і то­ді вже то­чно шко­ди транс­а­тлан­ти­чній єд­но­сті бу­де зав­да­но не­по­прав­ної.

Хо­че­ться ві­ри­ти, що в ко­ман­ді Трам­па й у Дер­жав­но­му де­пар­та­мен­ті до­ста­тньо фа­хів­ців, які сим­па­ти­зу­ють Укра­ї­ні і ро­зу­мі­ють усю згу­бність «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2» для на­шої кра­ї­ни і для єд­но­сті Єв­ро­пи. Однак в умо­вах від­су­тно­сті си­стем­ної і по­слі­дов­ної ро­бо­ти з укра­їн­ської сто­ро­ни (за на­яв­но­сті си­стем­ної і по­слі­дов­ної ро­бо­ти з ро­сій­ської) на­віть во­ни не змо­гли пе­ре­ко­на­ти Трам­па, що ін­те­ре­си Укра­ї­ни ва­жли­ві­ші за ін­те­ре­си ве­ли­ко­го бі­зне­су Ні­меч­чи­ни.

У цьо­му кон­текс­ті ви­да­є­ться ва­жли­вим, що роз­мо­ви про ство­ре­н­ня кон­сор­ці­у­му з управ­лі­н­ня ГТС за уча­сті іно­зем­них пар­тне­рів (зокре­ма з-по­між най­біль­ших ком­па­ній США) ве­ду­ться вже мі­ні­мум 15 ро­ків і без пра­кти­чних ре­зуль­та­тів — не­за­ле­жно від то­го, хто в нас очо­лю­вав Мі­н­енер­го і «На­фто­газ». На тлі гу­чних пе­ре­мог над «Газ­про­мом» у Сток­голь­мі та ви­пла­ти ба­га­то­міль­йон­них пре­мій усім уча­сни­кам про­це­су за­ли­ши­ли­ся ні­би в ті­ні не­вда­лі пе­ре­го­во­ри про пе­ре­не­се­н­ня то­чок при­йо­му ро­сій­сько­го га­зу з на­шо­го за­хі­дно­го на наш схі­дний кор­дон і, від­по­від­но, під­пи­са­н­ня тран­зи­тних до­го­во­рів з ком­па­ні­я­ми ЄС. «Пів­ні­чний по­тік-2» за­тьма­рив пов­ний про­вал на «ту­ре­цько­му фрон­ті», який «Газ­пром» про­рвав ві­дра­зу дво­ма ни­тка­ми «Ту­ре­цько­го по­то­ку», що озна­чає не тіль­ки втра­ту тран­зи­ту в 32 млрд ку­бо­ме­трів, а й мо­жли­ве бло­ку­ва­н­ня Пів­ден­но­го транс­порт­но­го ко­ри­до­ра ро­сій­ським га­зом, який на ціл­ком за­кон­них під­ста­вах мо­же роз­ба­ви­ти азер­бай­джан­ський газ на шля­ху до ЄС.

На дум­ку іно­зем­них екс­пер­тів з-по­між тих, хто сим­па­ти­зує на­шій кра­ї­ні, си­ту­а­цію з «Пів­ні­чним по­то­ком-2» ціл­ком мо­жна роз­гля­да­ти в кон­текс­ті кон­ку­ру­ю­чої ло­гі­ки двох шкіл бі­зне­су. Одна — за­хі­дна — ´рун­ту­є­ться на то­му, що пе­ре­ва­га при ухва­лен­ні рі­шень на­да­є­ться більш ста­біль­но­му й стій­ко­му пар­тне­ро­ві, по­рів­ня­но з тим, хто під­да­є­ться впли­ву не­пе­ре­дба­чу­ва­них зов­ні­шніх і вну­трі­шніх чин­ни­ків. То­му, ко­ли в Укра­ї­ні го­во­рять про втра­ту 3 млрд дол. від тран­зи­ту га­зу, тре­ба ува­жно ви­вчи­ти, хто ці три мі­льяр­ди те­пер отри­має. Дру­га — схі­дна — ви­хо­дить з то­го, що вар­тість на­шої ГТС без тран­зи­тних кон­тра­ктів на­бли­жа­є­ться до ну­ля, і у зв’яз­ку із цим ціл­ком мо­жли­вий за­пуск про­це­су її при­ва­ти­за­ції. В умо­вах го­строї не­ста­чі ре­сур­сів, пе­ред­ви­бор­ної бо­роть­би і но­во­го пе­ре­ді­лу вла­ди, що очі­ку­є­ться в най­ближ­чі два ро­ки, це ціл­ком ре­аль­ний сце­на­рій.

Во­дно­час є й ін­ші дум­ки. Зокре­ма, що за­я­ву До­наль­да Трам­па зов­сім не слід роз­гля­да­ти як оста­то­чну, оскіль­ки він ча­сто не­пе­ре­дба­чу­ва­ний і при­ймає рі­ше­н­ня ім­пуль­сив­но. У Ва­шинг­то­ні вва­жа­ють ціл­ком імо­вір­ним, що на ли­сто­па­до­вих ви­бо­рах до Кон­гре­су при­найм­ні Па­ла­та пред­став­ни­ків пе­ре­йде під кон­троль де­мо­кра­тів, і це пов­ні­стю мо­же змі­ни­ти кон­текст вза­є­мо­дії Кон­гре­су і Бі­ло­го до­му. По­га­но тіль­ки, що в се­ре­до­ви­щі де­мо­кра­тів є й та­кі, хто вва­жає, що Укра­ї­ні бу­дів­ни­цтво «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2» пі­де на ко­ристь, бо на­ре­шті й у цьо­му аспе­кті спів­ро­бі­тни­цтво з Ро­сі­єю при­пи­ни­ться. По­ві­дом­ле­н­ня про те, що в Кон­гре­сі США го­ту­ють кіль­ка но­вих за­ко­но­про­е­ктів, які зна­чно по­си­лю­ють тиск на ви­ко­нав­чу вла­ду в кон­текс­ті за­про­ва­дже­н­ня сан­кцій у зв’яз­ку з «Пів­ні­чним по­то­ком-2», слаб­ка роз­ра­да. Ду­же ма­ло­ймо­вір­но, що їх мо­жуть ухва­ли­ти до ли­сто­па­до­вих ви­бо­рів, а пі­сля них усе тре­ба бу­де по­чи­на­ти спо­ча­тку. Во­дно­час від­су­тність ро­сій­сько­го га­зу має під­штов­хну­ти Укра­ї­ну до актив­ної ре­а­лі­за­ції аль­тер­на­тив­них рі­шень — як мі­ні­мум до ор­га­ні­за­ції екс­пор­ту га­зу з Ру­му­нії та бу­дів­ни­цтва ін­тер­ко­не­кто­ра з Поль­щею. Не ви­клю­че­но та­кож, що за­ява Трам­па має спо­ну­ка­ти уряд і «На­фто­газ» на­ре­шті роз­по­ча­ти не­гай­не фор­му­ва­н­ня кон­сор­ці­у­му з управ­лі­н­ня ГТС за уча­сті іно­зем­них пар­тне­рів. Оче­ви­дно, адмі­ні­стра­ція США ви­чер­па­ла ін­ші ме­то­ди сти­му­лю­ва­ти єди­но пра­виль­не рі­ше­н­ня, яке слід бу­ло ухва­ли­ти дав­ним-дав­но.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.