Гір­ка пі­гул­ка ре­форм

Ма­крон втра­чає рей­тинг

Dzerkalo Tizhnya - - ВЛАДА - На­дія КОВАЛЬ,

Цьо­го ро­ку la rentree, тоб­то по­ча­ток но­во­го на­вчаль­но­го і по­лі­ти­чно­го ро­ку, стар­ту­вав у Фран­ції до­во­лі ба­дьо­ро: бу­кваль­но про­тя­гом ти­жня бу­ло анон­со­ва­но дві ве­ли­кі ре­фор­ми.

13 ве­ре­сня пре­зи­дент Ма­крон пред­ста­вив свій план бо­роть­би з бі­дні­стю, по­кли­ка­ний змі­ни­ти ме­ха­ні­зми до­по­мо­ги най­бі­дні­шим вер­ствам на­се­ле­н­ня і по­до­ла­ти «су­спіль­ний де­тер­мі­нізм» — брак мо­жли­во­стей для бі­дно­ти по­лі­пши­ти вла­сне ста­но­ви­ще. Ця ам­бі­цій­на про­гра­ма вар­ті­стю у ві­сім мі­льяр­дів єв­ро, крім за­галь­но­го кур­су на спро­ще­н­ня си­сте­ми со­ці­аль­но­го за­хи­сту та по­лег­ше­н­ня до­сту­пу до со­ці­аль­них по­слуг, кон­цен­тру­ва­ти­ме­ться на до­по­мо­зі сім’ям з ма­ли­ми ді­тьми, спри­ян­ні в по­шу­ку ро­бо­ти без­ро­бі­тним, які вже три­ва­лий час не мо­жуть пра­це­вла­шту­ва­ти­ся, та га­ран­ту­ван­ні осві­ти для всіх ді­тей ві­ком до 18 ро­ків.

А вже 18 ве­ре­сня бу­ло пре­зен­то­ва­но ре­фор­му си­сте­ми охо­ро­ни здо­ров’я, на­ці­ле­ну «на п’ят­де­сят ро­ків упе­ред», бо, по­при за­га­лом ду­же ви­со­ку якість на­да­н­ня ме­ди­чних по­слуг, Фран­ція має сер­йо­зні про­бле­ми з їх до­сту­пні­стю та адмі­ні­стру­ва­н­ням. Зокре­ма, ду­же бра­кує лі­ка­рів, осо­бли­во в сіль­ських мі­сце­во­стях та про­він­ції, при­чо­му в цей са­мий час що­рі­чна кіль­кість ви­пу­скни­ків ме­ди­чних ви­шів адмі­ні­стра­тив­но обме­же­на верх­ньою план­кою. Ре­фор­ма зні­має цю план­ку: до­зво­ляє лі­ка­рям найня­ти со­бі на до­по­мо­гу до 4000 аси­стен­тів, які роз­ван­та­жать лі­ка­ря від най­про­сті­ших ча­со­єм­них про­це­дур, і спри­я­ти­ме роз­ши­рен­ню ме­ре­жі сі­мей­них лі­ка­рів по всій те­ри­то­рії Фран­ції.

Со­ці­аль­на спря­мо­ва­ність пер­ших анон­со­ва­них за­хо­дів но­во­го се­зо­ну не ви­пад­ко­ва: по­при успі­шне впро­ва­дже­н­ня ре­форм пер­шо­го ро­ку пре­зи­дент­ства Ма­кро­на, во­ни за­ли­ши­ли не­ба­жа­не вра­же­н­ня, що він пі­клу­є­ться тіль­ки про за­мо­жних. На­га­даю, що з лі­та 2017 ро­ку вда­ло­ся про­ве­сти час­тко­ву лі­бе­ра­лі­за­цію рин­ку пра­ці, зни­зи­ти опо­да­тку­ва­н­ня для бі­зне­су та ін­ве­сти­цій, здій­сни­ти ре­фор­му осві­ти і пе­ре­тво­ри­ти дер­жав­ну за­лі­зни­цю на акціо­нер­не то­ва­ри­ство з по­сту­по­вим по­збав­ле­н­ням її пра­ців­ни­ків ба­га­тьох со­ці­аль­них при­ві­ле­їв. Ці зна­ко­ві ре­фор­ми вда­ло­ся про­ти­сну­ти по­при дві хви­лі про­те­стів во­се­ни й на­ве­сні і здо­бу­ти бли­ску­чу пе­ре­мо­гу над проф­спіл­ка­ми, які ще не­дав­но ви­да­ва­ли­ся ледь не все­силь­ни­ми. На про­ти­ва­гу сум­но­му до­сві­ду ре­фор­ма­тор­ських на­ма­гань де­яких по­пе­ре­дніх пре­зи­ден­тів, це від­бу­ло­ся від­но­сно без­бо­лі­сно.

Є дум­ка — її ано­нім­но під­три­му­ють окре­мі чле­ни уря­ду, — яка по­яснює успіх цьо­го ра­ун­ду ре­форм і від­но­сну мля­вість про­те­стів, не під­три­ма­них біль­ші­стю гро­ма­дян, не ли­ше ро­зум­ним ма­нев­ру­ва­н­ням пре­зи­ден­та між рі­зни­ми проф­спіл­ка­ми, що зруй­ну­ва­ло їхню єд­ність, а й тим, що по­при не­вдо­во­ле­н­ня кон­кре­тни­ми змі­на­ми біль­шість фран­цу­зів все ж усві­дом­лює їх не­від­во­ро­тність, а от­же не ба­чить сен­су актив­но про­ти­сто­я­ти цим ді­ям. Втім, від­су­тність актив­но­го про­ти­сто­я­н­ня аж ні­як не ви­клю­чає ти­хо­го роз­дра­ту­ва­н­ня окре­ми­ми за­хо­да­ми, а від­так по­сту­по­вим зни­же­н­ням під­трим­ки.

Ба біль­ше, по­тре­ба про­ков­тну­ти гір­ку пі­гул­ку не­при­єм­них змін спри­яє зро­стан­ню за­ви­ще­них спо­ді­вань що­до не­ми­ну­чо­го по­лі­пше­н­ня най­ближ­чим ча­сом. Однак без­ро­бі­т­тя у Фран­ції до­сі ко­ли­ва­є­ться нав­ко­ло по­ка­зни­ка 9%, а про­гно­зи що­до скром­но­го еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня, яке 2017 ро­ку до­ся­гло по­над 2%, на кі­нець 2018-го по­гір­ши­ли­ся до 1,6—1,8%. І хо­ча екс­пер­ти за­сте­рі­га­ють, що до то­го, як ста­нуть оче­ви­дни­ми хо­ча б по­пе­ре­дні ре­зуль­та­ти ре­фор­му­ва­н­ня, тре­ба за­че­ка­ти при­найм­ні ще рік-два, гро­ма­дя­ни по­чи­на­ють сум­ні­ва­ти­ся в ефе­ктив­но­сті й до­ціль­но­сті впро­ва­джу­ва­них за­хо­дів уже сьо­го­дні, не ба­жа­ю­чи по­тер­пі­ти бо­дай до дру­гої по­ло­ви­ни пре­зи­дент­ської ка­ден­ції, як на те роз­ра­хо­ву­ва­ла ма­кро­нів­ська стра­те­гія.

Однак про­бле­ма за­ви­ще­них очі­ку­вань спі­тка­ла не тіль­ки пе­ре­сі­чних гро­ма­дян, а й чле­нів уря­ду. На­при­кін­ці сер­пня пі­шли у від­став­ку двоє по­пу­ляр­них уря­дов­ців — мі­ністр еко­ло­гії Ні­ко­ля Ульо і мі­ні­стер­ка спор­ту Ло­ра Флес­сель. Оста­н­ня уни­кла від­кри­то­го скан­да­лу, по­слав­шись на су­то осо­би­сті при­чи­ни сво­го рі­ше­н­ня. Однак Ульо, у ми­ну­ло­му по­пу­ляр­ний акти­віст і те­ле­ве­ду­чий, який пра­гнув ра­ди­каль­них ре­фор­міст­ських за­хо­дів у за­хи­сті дов­кі­л­ля, у пря­мо­му ра­діо­е­фі­рі по­слав­ся на від­су­тність ам­бі­цій уря­ду в цьо­му пи­тан­ні та все­силь­ність про­ми­сло­вих ло­бі, во­ро­жих до еко­ло­гі­чних змін. Цей де­марш по­ста­вив під сум­нів щи­рість еко­ло­гі­чної та ре­фор­міст­ської про­гра­ми са­мо­го пре­зи­ден­та Ма­кро­на й мо­раль­ність на­ці­ле­ної на спри­я­н­ня бі­зне­су по­лі­ти­ки, че­рез яку до ньо­го при­кле­їв­ся яр­лик «пре­зи­дент ба­га­ті­їв». Ма­крон швид­ко ви­рі­шив ка­дро­ві пи­та­н­ня, при­зна­чив­ши на ви­віль­не­ні по­са­ди ще одно­го по­пу­ляр­но­го со­ю­зни­ка і зна­ме­ни­ту екс-спортс­мен­ку. Однак бу­кваль­но на днях мі­ністр вну­трі­шніх справ Же­рар Кол­ломб за­явив, що не пла­нує за­ли­ша­ти­ся на сво­їй по­са­ді до кін­ця пре­зи­дент­сько­го стро­ку, а ба­ло­ту­ва­ти­ме­ться 2020 ро­ку на по­са­ду ме­ра Ліо­на. Це да­ло під­ста­ви злим язи­кам опо­зи­ції по­рів­ню­ва­ти уряд з «Ти­та­ні­ком», з яко­го по­чи­на­ють ева­ку­йо­ву­ва­ти­ся най­більш ме­ткі па­са­жи­ри.

Від­так по­при успіх пер­шо­го ре­фор­ма­тор­сько­го ци­клу пре­зи­дент втра­тив чи­ма­ло кро­ві, си­річ еле­кто­раль­ної під­трим­ки. Кра­пля за кра­плею, від­со­ток за від­со­тком, про­тя­гом ми­ну­ло­го ро­ку ен­ту­зі­азм фран­цузь­ко­го на­ро­ду по­сту­по­во спа­дав: у ре­зуль­та­ті рей­тин­ги під­трим­ки Ма­кро­на зни­зи­ли­ся від ре­кор­дних май­же 60% одра­зу пі­сля обра­н­ня в трав­ні 2017 ро­ку до ледь-ледь по­над 30% на стар­ті но­во­го по­лі­ти­чно­го се­зо­ну.

Втім, най­біль­ша «кро­во­те­ча», яка ко­шту­ва­ла Ма­кро­но­ві май­же 10% су­ку­пно­го рей­тин­гу, спри­чи­не­на зов­сім не йо­го ре­фор­міст­ською про­гра­мою. По­чи­на­ю­чи з се­ре­ди­ни ли­пня Фран­цію ли­хо­ма­нить так зва­на спра­ва Бе­нал­ла — ко­ли­шньо­го го­лов­но­го охо­рон­ця Ма­кро­на, який ко­ри­сту­вав­ся осо­би­стою до­ві­рою пре­зи­ден­та і по­сі­дав до­во­лі ви­со­ке мі­сце в не­фор­маль­ній іє­рар­хії Єли­сей­сько­го па­ла­цу. 18 ли­пня га­зе­та Le Monde на одно­му з ві­део трав­не­вих су­ти­чок про­те­сту­валь­ни­ків з по­лі­ці­єю роз­гле­ді­ла під шо­ло­мом «по­лі­ці­ян­та», який бру­таль­но по­во­див­ся з про­те­сту­валь­ни­ка­ми, вла­сне Але­ксан­дра Бе­нал­ла. Він був там ін­ко­гні­то і не мав на те жо­дних за­кон­них пов­но­ва­жень. Пі­сля то­го як ви­яви­ло­ся, що і по­са­дов­ці Єли­сей­сько­го па­ла­цу і сам пре­зи­дент ді­зна­ли­ся про та­ке са­мо­управ­ство бу­кваль­но за кіль­ка днів, йо­му при­зна­чи­ли ду­же умов­не по­ка­ра­н­ня у ви­гля­ді дво­ти­жне­во­го від­сто­ро­не­н­ня від ви­ко­на­н­ня обов’яз­ків, пі­сля чо­го пов­ні­стю по­но­ви­ли на по­са­ді. Однак пі­сля ме­дій­но­го роз­го­ло­су зчи­ни­ла­ся бу­ча, яка при­зве­ла до двох го­ло­су­вань за не­до­ві­ру уря­ду і до кіль­кох пар­ла­мент­ських та ін­ших роз­слі­ду­вань. Пре­зи­ден­то­ві Ма­кро­ну пе­ре­па­ло і за не над­то швид­ку ре­а­кцію, і за на­ма­га­н­ня за­хи­сти­ти ко­ли­шньо­го під­ле­гло­го й при­мен­ши­ти мас­штаб кри­зи, і на­віть че­рез пі­до­зру в то­му, що він має ав­то­ном­них пре­зи­дент­ських «си­ло­ви­ків». По­при всі на­ма­га­н­ня, спо­ді­ва­н­ня опо­зи­ції на своє­рі­дний Во­тер­гейт ви­яви­ли­ся мар­ни­ми, про­те за­галь­на не­до­ві­ра й роз­ча­ру­ва­н­ня у фран­цузь­ких по­лі­ти­чних ко­лах та­ки зро­сли. На до­да­чу скан­дал з Бе­нал­ла за­ва­див за­пу­сти­ти за­пла­но­ва­ну на лі­то кон­сти­ту­цій­ну ре­фор­му, що пе­ред­ба­чає ско­ро­че­н­ня кіль­ко­сті де­пу­та­тів і при­швид­ше­н­ня за­ко­но­твор­чо­го про­це­су.

А тим ча­сом роз­слі­ду­ва­н­ня спра­ви Бе­нал­ла пе­ре­йшло в ру­тин­не ру­сло, зни­же­н­ня рей­тин­гу пе­ре­тво­ри­ло­ся з шо­ку на факт, ви­віль­не­ні мі­ні­стер­ські по­са­ди зайня­ли ін­ші вір­ні й по­пу­ляр­ні со­ю­зни­ки, пре­зи­дент від­по­чив на Фран­цузь­кій Рив’єрі — і ре­фор­міст­ський по­ря­док роз­гор­нув­ся з но­вою си­лою. Окрім двох зга­да­них со­ці­аль­них ре­форм, уряд усе ж та­ки зва­жив­ся на рі­ше­н­ня, згі­дно з яким з но­во­го ро­ку по­да­ток на до­хід від­ра­хо­ву­ва­ти­ме ро­бо­то­да­вець, що істо­тно спро­стить адмі­ні­стру­ва­н­ня і впо­ряд­кує бю­дже­тні над­хо­дже­н­ня. Це зви­чна для біль­шо­сті кра­їн схе­ма, однак у Фран­ції лю­ди до­сі спла­чу­ють цей по­да­ток са­мо­стій­но, пос­тфа­ктум і за більш ви­га­дли­вим ал­го­ри­тмом.

10 ве­ре­сня Ма­кро­ну бу­ло пре­зен­то­ва­но до­по­відь Ха­кі­ма Ель Ка­руі про стан і мо­жли­во­сті ре­фор­му­ва­н­ня ісла­му у Фран­ції, щоб той узго­джу­вав­ся з ре­спу­блі­кан­ськи­ми прин­ци­па­ми. Ре­фор­ма, яку впро­ва­джу­ва­ти­ме уряд з ура­ху­ва­н­ням ре­зуль­та­тів до­по­віді, має на ме­ті по­до­ла­ти фор­му­ва­н­ня від­окрем­ле­них му­суль­ман­ських спіль­нот, спри­я­ти їх ін­те­гра­ції в шир­ше фран­цузь­ке су­спіль­ство, а та­кож за­ва­ди­ти по­ши­рен­ню екс­тре­мі­зму, осо­бли­во спон­со­ро­ва­но­го зов­ні­шні­ми грав­ця­ми. Що ці­ка­во, фі­нан­су­ва­н­ня та­кої ре­фор­ми про­по­ну­є­ться про­ве­сти за ра­ху­нок збіль­ше­н­ня опо­да­тку­ва­н­ня ха­ляль­них про­ду­ктів.

Окрім очі­ку­ва­но­го по­вер­не­н­ня в по­ря­док ден­ний кон­сти­ту­цій­ної ре­фор­ми, не­ми­ну­че на­бли­жа­є­ться куль­мі­на­цій­на па­ра ре­форм. Пер­шою з них має ста­ти ре­фор­ма скла­дної, за­плу­та­ної, ба­га­то­рів­не­вої си­сте­ми пен­сій­но­го за­без­пе­че­н­ня, пе­ре­тво­ре­н­ня 42 існу­ю­чих схем на­ра­ху­ва­н­ня пен­сій на одну, а мо­жли­во й ско­ро­че­н­ня де­яких пен­сій або ко­ре­кція пен­сій­но­го ві­ку. Ну а за нею не­дов­го че­ка­ти й ре­фор­ми «сер­ця» фран­цузь­кої дер­жа­ви — дер­жав­ної слу­жби в цен­трі і в ре­гіо­нах, що не­ми­ну­че пов’яза­на з ма­со­ви­ми ско­ро­че­н­ня­ми пра­ців­ни­ків, пе­ре­гля­дом си­сте­ми опла­ти пра­ці та со­ці­аль­них при­ві­ле­їв. Оби­два пи­та­н­ня у Фран­ції є ду­же со­ці­аль­но і на­віть куль­тур­но чу­тли­ви­ми, адже роз­ши­ре­на си­сте­ма дер­жав­ної слу­жби, зар­пла­ти в якій з’їда­ють до 13% усьо­го бю­дже­ту, а пра­ців­ни­ки ма­ють пра­кти­чно за­лі­зо­бе­тон­но за­хи­ще­не мі­сце пра­ці, — це у пев­но­му сен­сі на­рі­жний ка­мінь і зна­ко­вий куль­тур­ний фе­но­мен су­ча­сної фран­цузь­кої дер­жа­ви, під­ва­жу­ва­н­ня яко­го ста­не над­зви­чай­но скла­дним ви­кли­ком. У цьо­му кон­текс­ті, во­че­видь, вар­то очі­ку­ва­ти тре­тьої і на­віть че­твер­тої хви­лі про­те­стів. За­ли­ша­є­ться пи­та­н­ня, на­скіль­ки ви­ста­чить осла­бле­но­му пре­зи­ден­то­ві ре­сур­су, щоб до­ве­сти за­ду­ма­не до кін­ця, і на­скіль­ки мо­ти­во­ва­ни­ми чи не­мо­ти­во­ва­ни­ми за­ли­ша­ться гро­ма­дя­ни, адже ці ре­фор­ми за­че­плять пра­кти­чно­го ко­жно­го.

Ре­фор­му­ва­н­ня в ма­кро­нів­сько­му ро­зу­мін­ні ду­же ті­сно пов’яза­не з над­зви­чай­но ва­жли­вим для ньо­го зов­ні­шньо­по­лі­ти­чним по­ряд­ком ден­ним. Він по­стій­но на­го­ло­шує, що мас­шта­бні ре­фор­ми зро­блять Фран­цію силь­ною, а від­так до­зво­лять їй по­сі­сти гі­дне мі­сце і в Єв­ро­пей­сько­му Со­ю­зі і в сві­то­вій по­лі­ти­ці. Зов­ні­шньо­по­лі­ти­чна la rentree роз­по­ча­ла­ся з тра­ди­цій­ної на­ра­ди по­слів 27 сер­пня. У вже так са­мо тра­ди­цій­но дов­гій, де­таль­ній і під­не­се­но-па­фо­сній про­мо­ві Ма­крон го­во­рив про по­тре­бу оно­ви­ти і пе­ре­гля­ну­ти стра­те­гі­чні прі­о­ри­те­ти фран­цузь­кої зов­ні­шньої по­лі­ти­ки, на­ді­ля­ю­чи її одні­єю з клю­чо­вих ро­лей у спра­ві вста­нов­ле­н­ня но­во­го ре­гіо­наль­но­го і сві­то­во­го по­ряд­ку.

Для Ма­кро­на основ­на про­бле­ма по­ля­гає в по­двій­ній кри­зі ба­га­то­сто­рон­но­сті та Єв­ро­пи. І крім зви­чно­го за­кли­ку ре­фор­му­ва­ти ЄС він по­чав та­кож актив­ні­ше об­сто­ю­ва­ти пе­ре­гляд єв­ро­пей­ської ар­хі­те­кту­ри без­пе­ки та обо­ро­ни. У цьо­му кон­текс­ті Ма­крон на­по­ля­гає на по­нов­лен­ні діа­ло­гу що­до «кі­бер­без­пе­ки, хі­мі­чної зброї, кон­вен­цій­но­го озбро­є­н­ня, те­ри­то­рі­аль­них кон­флі­ктів, без­пе­ки в ко­смо­сі та за­хи­сту по­ляр­них те­ри­то­рій», зокре­ма з Ро­сі­єю, однак ви­став­ляє для неї прин­ци­по­ву умо­ву «істо­тно­го про­гре­су у вре­гу­лю­ван­ні укра­їн­ської кри­зи», а та­кож по­ва­ги до пов­но­ва­жень ОБСЄ, зокре­ма що­до ді­яль­но­сті спо­сте­рі­га­чів у Дон­ба­сі. Кон­це­пту­аль­но Ма­крон по­вер­та­є­ться до ідеї ство­ре­н­ня ін­клю­зив­ної си­сте­ми єв­ро­пей­ської без­пе­ки із за­лу­че­н­ням Ро­сії і Ту­реч­чи­ни (адже Єв­ро­па є біль­шою, ніж ЄС), однак він різ­ко не­га­тив­но на­ла­што­ва­ний про­ти будь-яко­го май­бу­тньо­го роз­ши­ре­н­ня ЄС до то­го, як бу­дуть здій­сне­ні клю­чо­ві ре­фор­ми Со­ю­зу, а мо­жли­во на­віть і пе­ре­гля­ну­ті до­го­во­ри. На­то­мість, зно­ву і зно­ву по­вер­та­ю­чись до кла­си­чної фран­цузь­кої ідеї Єв­ро­пи ба­га­тьох швид­ко­стей, Ма­крон вва­жає Ра­ду Єв­ро­пи ба­зи­сом май­бу­тньої роз­ши­ре­ної Єв­ро­пи. Ба­че­н­ня ро­лі кра­їн Схі­дно­го пар­тнер­ства в та­кій Єв­ро­пі він не пред­ста­вив, а Укра­ї­на бу­ла зга­да­на ми­мо­хідь у кон­текс­ті то­го, що «ми слід­ку­є­мо за си­ту­а­ці­єю в ці­лій низ­ці кра­їн та ре­гіо­нів, від Ве­не­су­е­ли до Бір­ми і від Укра­ї­ни до Де­мо­кра­ти­чної Ре­спу­блі­ки Кон­го», однак фран­цузь­кій ди­пло­ма­тії вар­то бу­ти іні­ці­а­тив­ні­шою і про­по­ну­ва­ти біль­ше рі­шень на між­на­ро­дній аре­ні.

Від­по­від­аль­ність за кри­зу ба­га­то­сто­рон­ньо­го сві­то­во­го по­ряд­ку Ма­крон ціл­ком і пов­ні­стю по­кла­дає на су­ча­сну аме­ри­кан­ську по­лі­ти­ку і на­сто­ро­же­но ста­ви­ться до ки­тай­ської вер­сії ба­га­то­по­ляр­но­сті, яку вва­жає на­дмі­ру ге­ге­мо­ніст­ською. Обі­цяє, що Фран­ція актив­но бо­ро­ти­ме­ться за від­нов­ле­н­ня ба­га­то­сто­рон­но­сті і зре­штою ро­бить хід у на­прям­ку до пе­ре­укла­де­н­ня сві­то­во­го по­ряд­ку. І щоб за­хо­пи­ти іні­ці­а­ти­ву в цьо­му про­це­сі, Ма­крон за­про­сив на пер­ший Па­ризь­кий фо­рум ми­ру (11-13 ли­сто­па­да), при­уро­че­ний до сто­лі­тньо­го юві­лею Дня пе­ре­мир’я 11 ли­сто­па­да 1918 р., близь­ко ста го­лів дер­жав і уря­дів, по­ряд з пред­став­ни­ка­ми між­на­ро­дних ор­га­ні­за­цій та гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства. Са­ме у цьо­му ко­лі має роз­по­ча­ти­ся пре­дме­тна роз­мо­ва про най­біль­ші ви­кли­ки су­ча­сно­сті та но­вий сві­то­вий по­ря­док. Зві­сно, дер­жа­ва яка пре­тен­дує на мі­сце у ви­зна­чен­ні май­бу­тньо­го по­ряд­ку, по­вин­на про­во­ди­ти і зов­ні­шню по­лі­ти­ку сві­то­во­го мас­шта­бу, тож Ма­крон зма­льо­вує де­таль­ні кар­ти­ни ба­га­то­рів­не­вої спів­пра­ці з Афри­кою, Близь­ким Схо­дом, но­ві ідеї що­до пар­тнер­ства з Ін­ді­єю та Япо­ні­єю, ін­ши­ми кра­ї­на­ми, на­по­ля­гає на сво­є­му лі­дер­стві у спра­ві розв’яза­н­ня еко­ло­гі­чних про­блем су­ча­сно­сті, зно­ву і зно­ву на­го­ло­шує на не­об­хі­дно­сті ма­кси­маль­но по­ши­рю­ва­ти фран­цузь­ку мо­ву і куль­ту­ру.

Однак по­при ви­став­ля­н­ня со­бі ма­кси­ма­ліст­ських зав­дань на між­на­ро­дній аре­ні, клю­чо­ве зав­да­н­ня ми­ну­ло­го ро­ку в ре­гіо­ні, а са­ме за­пуск ре­фор­му­ва­н­ня ЄС за­ра­ди вті­ле­н­ня ідеї «силь­на Фран­ція у силь­ній Єв­ро­пі», по­ки що має до­во­лі обме­же­ні ре­зуль­та­ти, за ви­ня­тком хі­ба що но­вих іні­ці­а­тив у без­пе­ко­вій та обо­рон­ній по­лі­ти­ці. Ма­крон, який не­втом­но по­до­ро­жу­вав єв­ро­пей­ськи­ми сто­ли­ця­ми з про­мо­ці­єю вла­сних ідей, пре­зен­тує опти­мі­сти­чний по­гляд на вла­сні до­ся­гне­н­ня, якот що­до під­пи­са­ної в черв­ні з кан­цлер­кою Мер­кель Ме­зе­берзь­кої де­кла­ра­ції що­до спіль­них єв­ро­пей­ських іні­ці­а­тив, зокре­ма й у най­більш спір­ній для двох кра­їн ре­фор­мі зо­ни єв­ро. Однак це до­во­лі скром­ні до­ся­гне­н­ня по­рів­ня­но з за­яв­ле­ни­ми пла­на­ми: ве­ли­кі ре­фор­ми на­ра­зі не від­бу­ли­ся, і їхня ймо­вір­ність по­сту­по­во змен­шу­є­ться з на­бли­же­н­ням ви­бо­рів до Єв­ро­пей­сько­го пар­ла­мен­ту. Фран­цузь­кий пре­зи­дент до­сі не ви­зна­чив­ся, в яко­му бло­ці бра­ти­ме в них участь йо­го по­лі­ти­чна си­ла «Впе­ред, ре­спу­блі­ко», і що­до цьо­го тре­ба бу­де ви­зна­чи­ти­ся вже не­за­ба­ром. А тим ча­сом йо­му і уря­ду до­ве­де­ться зно­ву по­вер­ну­ти­ся до вну­трі­шньо­по­лі­ти­чно­го по­ряд­ку ден­но­го і роз­гля­ну­ти бю­джет на 2019 рік, щоб ви­рі­ши­ти го­ло­во­лом­ку, як, за­пу­стив­ши кіль­ка ам­бі­цій­них со­ці­аль­них про­грам, утри­ма­ти на ба­лан­сі свої фі­нан­си в рам­ках ви­зна­че­них ЄС обме­жень де­фі­ци­ту бю­дже­ту та дер­жав­но­го бор­гу.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.