Сто днів Саль­ві­ні

Чи змо­же Іта­лія змі­ни­ти облич­чя Єв­ро­пи

Dzerkalo Tizhnya - - ВЛАДА - Ка­те­ри­на ЗАРЕМБО

На­пев­но, крім Іта­лії, ні­де біль­ше в Єв­ро­пі не­має чле­на уря­ду, який був би ві­до­мий на між­на­ро­дній по­лі­ти­чній аре­ні біль­ше, ніж пре­зи­дент чи прем’єр­мі­ністр.

Хоч яку по­са­ду обі­ймав Ма­тео Саль­ві­ні фор­маль­но, в Іта­лії він по­во­ди­ться що­най­мен­ше як мі­ністр за­кор­дон­них справ, фі­нан­сів, енер­ге­ти­ки та со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки одно­ча­сно — на до­да­чу до сво­го но­мі­наль­но­го порт­фе­ля ві­це-прем’єра і мі­ні­стра вну­трі­шніх справ, що до­зво­ляє йо­му зав­зя­то бо­ро­ти­ся з «ко­рі­н­ням усіх про­блем» Іта­лії (у чо­му, су­дя­чи з за­яв мі­ні­стра, з ним мо­же зма­га­ти­ся хі­ба що Єв­ро­пей­ський Со­юз) — при­пли­вом не­ле­галь­них мі­гран­тів.

За три мі­ся­ці уря­ду­ва­н­ня Саль­ві­ні не­о­дно­ра­зо­во епа­ту­вав як сво­їх спів­гро­ма­дян, так і між­на­ро­дну спіль­но­ту — аж до про­блем із за­ко­ном. Так, на­при­клад, си­ци­лій­ська про­ку­ра­ту­ра роз­по­ча­ла роз­слі­ду­ва­н­ня про­ти ві­це­прем’єра за зло­вжи­ва­н­ня ним вла­дою та не­за­кон­не утри­ма­н­ня лю­дей пі­сля то­го, як Саль­ві­ні ти­ждень не до­зво­ляв не­ле­галь­ним мі­гран­там — уря­то­ва­ним у мо­рі па­са­жи­рам ря­ту­валь­но­го су­дна — ви­йти на бе­рег. Ін­ший су­до­вий скан­дал сто­су­вав­ся ви­мо­ги до «Лі­ги» по­вер­ну­ти до дер­жав­но­го бю­дже­ту 49 міль­йо­нів єв­ро, які пар­тія отри­ма­ла й ви­ко­ри­ста­ла не за при­зна­че­н­ням у 2008–2010 ро­ках. Про­ку­ра­ту­ра Ге­нуї зо­бов’яза­ла «Лі­гу» ви­пла­чу­ва­ти в дер­жав­ний бю­джет 600 ти­сяч єв­ро що­рі­чно до пов­но­го від­шко­ду­ва­н­ня.

Утім, зда­є­ться, що ці по­дії не тіль­ки не шко­дять, а на­віть пра­цю­ють на ко­ристь рей­тин­гу по­лі­ти­ка. За сто днів ро­бо­ти уря­ду рей­тинг пар­тії Саль­ві­ні «Лі­га» три­ма­є­ться на рів­ні 30%. Це май­же вдві­чі біль­ше тих 17%, які «Лі­га» здо­бу­ла на бе­ре­зне­вих пар­ла­мент­ських ви­бо­рах. Са­ме Саль­ві­ні, а не прем’єр-мі­ністр Джу­зеп­пе Кон­те, дав трид­ця­ти­хви­лин­не ін­терв’ю те­ле­ка­на­лу «Ка­на­ле 5» (ча­сти­ні ві­до­мо­го хол­дин­гу «Ме­ді­а­сет», за­снов­ни­ком і час­тко­вим вла­сни­ком яко­го за­ли­ша­є­ться Сіль­віо Бер­лу­ско­ні) з на­го­ди ста днів «уря­ду змін», під час яко­го сту­дія апло­ду­ва­ла йо­му сто­я­чи. У йо­го Фейс­бук-сто­рін­ки три міль­йо­ни під­пи­сни­ків.

Саль­ві­ні по­зи­ці­ює «жов­то-зе­ле­ний» уряд як та­кий, що ви­ко­нує свої обі­цян­ки. «Від справ до дій: спо­ча­тку Іспа­нія, а те­пер Гре­ція обі­гна­ла Іта­лію за кіль­кі­стю ви­са­док на бе­рег», — де­кла­рує по­лі­ти­чний по­стер Саль­ві­ні, під­кре­слю­ю­чи успіх ві­це­прем’єра у бо­роть­бі з не­ле­галь­ни­ми мі­гран­та­ми та їх пе­ре­роз­по­ді­лом усе­ре­ди­ні кра­їн ЄС.

Що­до мі­гран­тів Саль­ві­ні по­ща­сти­ло: за пер­ші ві­сім мі­ся­ців 2018 ро­ку до Іта­лії при­бу­ло всьо­го 20 ти­сяч не­ле­галь­них мі­гран­тів, що на 80% мен­ше, ніж за ана­ло­гі­чний пе­рі­од ми­ну­ло­го ро­ку, а від за­галь­ної кіль­ко­сті мі­гран­тів, які при­бу­ли до Іта­лії за чо­ти­ри ро­ки, ста­но­вить близь­ко 3%. Саль­ві­ні за­ли­ши­ло­ся тіль­ки ві­ді­гра­ти пе­ре­кон­ли­ве шоу ря­тів­ни­ка Іта­лії. З ін­ши­ми пун­кта­ми про­гра­ми «уря­ду змін», зокре­ма со­ці­аль­ною по­лі­ти­кою та ска­су­ва­н­ням сан­кцій про­ти Ро­сії — пун­ктом, який упер­ше за істо­рію цих сан­кцій став ча­сти­ною уря­до­вої про­гра­ми кра­ї­ни-чле­на ЄС, — усе мо­же бу­ти не так про­сто.

Ро­сія і сан­кції: по­двій­ний трек

Так, ко­ли Саль­ві­ні в ли­пні 2018 ро­ку за­явив, що сан­кції не по­трі­бні, ане­ксія Кри­му бу­ла «за­кон­ною», а ре­во­лю­ція в Укра­ї­ні не­справ­жньою», із за­пе­ре­че­н­ням йо­го слів ви­сту­пив мі­ністр за­кор­дон­них справ Іта­лії Ен­цо Мо­а­ве­ро Мі­ла­не­зі, а прем’єр-мі­ністр Джу­зеп­пе Кон­те на прес-кон­фе­рен­цї з пре­зи­ден­том США До­наль­дом Трам­пом ска­зав, що зня­т­тя сан­кцій з Ро­сії бу­ло б «не­ми­сли­мим». Справ­ді, усу­пе­реч ко­а­лі­цій­ній уго­ді Іта­лія та­кож під­три­ма­ла про­дов­же­н­ня сан­кцій про­ти Ро­сії на за­сі­дан­ні Єв­ро­пей­ської ра­ди в черв­ні 2018 ро­ку, а ре­чни­ця ро­сій­сько­го МЗС Ма­рія За­ха­ро­ва на­віть до­рі­кну­ла Іта­лії, що в пи­тан­ні ска­су­ва­н­ня сан­кцій не­має про­гре­су.

На­га­да­є­мо: «Лі­га» і пар­тія «Єди­на Ро­сія» ма­ють не­за­пе­ре­чні зв’яз­ки. Ро­сія по­ча­ла пра­цю­ва­ти над вста­нов­ле­н­ням зв’яз­ків із но­ви­ми пар­ті­я­ми «Лі­га Пів­но­чі» і «Ру­хом 5 зі­рок», ко­ли оби­дві бу­ли від­но­сно мар­гі­наль­ни­ми. Збли­же­н­ня з обо­ма роз­по­ча­ло­ся 2013 ро­ку і бу­ло осо­бли­во успі­шним з «Лі­гою»: пред­став­ни­ки ці­єї пар­тії, з-по­між ін­шо­го, від­ві­ду­ва­ли Крим, а 2017-го «Лі­га пів­но­чі» під­пи­са­ла до­го­вір про спів­пра­цю з «Єди­ною Ро­сі­єю».

До­да­тко­во на зв’яз­ки з Ро­сі­єю вка­зує Куль­тур­на асо­ці­а­ція «Лом­бар­дія — Ро­сія», за­сно­ва­на 2014 ро­ку пред­став­ни­ка­ми «Лі­ги Пів­но­чі» спіль­но з ро­сі­я­на­ми. Ме­тою ор­га­ні­за­ції є бо­роть­ба з «ін­фор­ма­цій­ни­ми упе­ре­дже­н­ня­ми про­ти Ро­сії» у спів­пра­ці з та­ки­ми «пе­ре­ві­ре­ни­ми та на­дій­ни­ми» дже­ре­ла­ми ін­фор­ма­ції як Sputnik News, а клю­чо­ві по­са­ди в ній обі­йма­ють та­кі осо­би як Кла­у­діо д’амі­ко, який був спо­сте­рі­га­чем під час «ре­фе­рен­ду­му» в Кри­му, і Алє­ксєй Ко­мов, друг ро­сій­сько­го олі­гар­ха Кон­стан­ті­на Ма­ло­фє­є­ва. У сер­пні «Лом­бар­дія — Ро­сія» зно­ву опи­ни­ла­ся на шпаль­тах га­зет — про­ку­ра­ту­ра Ге­нуї по­ру­ши­ла спра­ву про­ти де­ся­ти осіб, яких зви­ну­ва­чує у вер­бу­ван­ні іта­лій­ських гро­ма­дян для уча­сті у во­єн­них ді­ях у Дон­ба­сі. За ре­зуль­та­та­ми жур­на­ліст­сько­го роз­слі­ду­ва­н­ня Buzzfeed News, з обви­ну­ва­че­ни­ми був пов’яза­ний го­ло­ва асо­ці­а­ції «Лом­бар­дія — Ро­сія» Джан­лу­ка Са­во­і­ні, близь­кий ра­дник Саль­ві­ні. Окрім то­го, аме­ри­кан­ський сайт Fivethirthyeight, спи­ра­ю­чись на роз­слі­ду­ва­н­ня спец­про­ку­ро­ра США Ро­бер­та Мюл­ле­ра, опу­блі­ку­вав да­ні про те, що Мо­сква ви­ко­ри­сто­ву­ва­ла Twitter для про­па­ган­ди на ко­ристь «Ру­ху 5 зі­рок» і «Лі­ги». Сам Саль­ві­ні не при­хо­вує сво­го за­хо­пле­н­ня Вла­ді­мі­ром Пу­ті­ним, хо­ча й за­пе­ре­чує близь­кі кон­та­кти з ним.

За спо­сте­ре­же­н­ня­ми де­яких іта­лій­ських огля­да­чів, Іта­лія на­ра­зі ви­рі­ши­ла про­дов­жу­ва­ти що­до Ро­сії кла­си­чний іта­лій­ський під­хід «доп­піо бі­на­ріо», тоб­то по­двій­но­го тре­ку, що йо­го сво­го ча­су за­сто­со­ву­ва­ли і Де­мо­кра­ти­чна пар­тія і уряд Бер­лу­ско­ні, про­по­ну­ю­чи, з одно­го бо­ку кон­та­кти і діа­лог, а з дру­го­го — збе­рі­га­ю­чи твер­ду по­зи­цію і єв­ро­пей­ську єд­ність. Про­сті­ше ка­жу­чи, «го­во­ри одне, а ро­би ін­ше». При­найм­ні до гру­дня, ко­ли сан­кції зно­ву пе­ре­гля­да­ти­муть. По­ки що, по­дей­ку­ють, Іта­лія за­про­по­ну­ва­ла ви­не­сти пи­та­н­ня роз­ши­ре­н­ня спів­пра­ці з Ро­сі­єю на за­сі­да­н­ня Єв­ро­пей­ської ра­ди в жов­тні. Утім, іде­ться, ско­ріш за все, не про зня­т­тя сан­кцій, а про по­сту­пки на кшталт ві­зо­вої лі­бе­ра­лі­за­ції. Зре­штою, Іта­лія, най­імо­вір­ні­ше, по­жер­твує пи­та­н­ням сан­кцій, якщо на ко­ну сто­я­ти­муть пи­та­н­ня мі­гра­ції, ро­бо­ти єв­ро­зо­ни та бю­джет ЄС.

Слід та­кож за­зна­чи­ти, що в сто днів ро­бо­ти уря­ду Саль­ві­ні й ін­ші уря­дов­ці май­же не зга­ду­ва­ли Ро­сію і пи­та­н­ня сан­кцій у пу­блі­чних ви­сту­пах. До ре­чі, з ди­скур­су уря­ду «жов­то-зе­ле­них», на від­мі­ну від їхніх по­пе­ре­дни­ків — Де­мо­кра­ти­чної пар­тії, — та­кож зник «Пів­ні­чний по­тік-2», який, без­пе­ре­чно, шко­дить ін­те­ре­сам Іта­лії з по­гля­ду як еко­но­мі­ки, так і енер­ге­ти­чної без­пе­ки. Іта­лій­ські екс­пер­ти при­пу­ска­ють, що та­ке іта­лій­ське «мов­ча­н­ня» мо­же бу­ти ви­кли­ка­не са­ме пар­тнер­ством з Ро­сі­єю — хо­ча, за ло­гі­кою со­ці­аль­но орі­єн­то­ва­ної ко­а­лі­цій­ної уго­ди та іта­лій­сько­ні­ме­цько­го про­ти­сто­я­н­ня, іта­лій­ські уря­дов­ці ма­ли би за ко­жної на­го­ди го­во­ри­ти про те, яким шкі­дли­вим бу­де «Пів­ні­чний по­тік-2» для іта­лій­ської еко­но­мі­ки. На­то­мість Саль­ві­ні пра­цює над про­е­ктом Тран­са­дрі­а­ти­чно­го га­зо­про­во­ду, який міг би час­тко­во ди­вер­си­фі­ку­ва­ти по­ста­ча­н­ня га­зу до Іта­лії з Азер­бай­джа­ну че­рез Гре­цію та Ал­ба­нію.

Бо­роть­ба двох Єв­роп

Мо­жна при­пу­сти­ти, що на по­лі­ти­ку Іта­лії що­до сан­кцій впли­ває й ін­ший пар­тнер Іта­лії — США. До­нальд Трамп та­кож є для Ма­тео Саль­ві­ні об’єктом за­хо­пле­н­ня. Він зу­стрі­чав­ся з ним іще в ро­лі кан­ди­да­та у пре­зи­ден­ти. Ко­ли­шній ра­дник Трам­па Стів Бен­нон осо­би­сто при­їздив до Ри­ма у дні фор­му­ва­н­ня ко­а­лі­ції і на­да­вав Саль­ві­ні під­трим­ку й по­ра­ди що­до то­го, з ким фор­му­ва­ти уряд. А пер­шим по­слом, яко­го від­ві­дав Саль­ві­ні пі­сля ви­бо­рів, був по­сол Спо­лу­че­них Шта­тів.

Ни­ні ці­лі Саль­ві­ні і Бен­но­на зно­ву збі­га­ю­ться: пі­сля то­го як Саль­ві­ні за­во­ю­вав Іта­лію, він пра­гне за­во­ю­ва­ти Єв­ро­пу. У ве­ре­сні Саль­ві­ні при­єд­нав­ся до іні­ці­а­ти­ви Бен­но­на «Рух», який має на ме­ті об’єд­на­ти єв­ро­ске­пти­чні та по­пу­ліст­ські по­лі­ти­чні си­ли на­пе­ре­до­дні ви­бо­рів до Єв­ро­пей­сько­го пар­ла­мен­ту і до­по­ма­га­ти їм під час про­ве­де­н­ня кам­па­ній.

Та­кий крок ціл­ком узго­джу­є­ться із за­яв­ле­ни­ми ам­бі­ці­я­ми Саль­ві­ні сфор­му­ва­ти блок «су­ве­ре­ні­стів» для уча­сті у ви­бо­рах до ЄП — ни­ні він ве­де пе­ре­го­во­ри з кон­се­рва­тив­ни­ми, уль­тра­пра­ви­ми та по­пу­лі­сти­чни­ми си­ла­ми Фран­ції, Ні­меч­чи­ни, Поль­щі, Ру­му­нії, Бол­га­рії, Ні­дер­лан­дів, Бель­гії та Ав­стрії за­для про­ти­сто­я­н­ня «ду­о­по­лії хри­сти­ян­ських де­мо­кра­тів і со­ці­а­лі­стів» — тоб­то, за ни­ні­шніх умов, фран­ко-ні­ме­цькій осі.

Ціл­ком у ду­сі епо­хи пос­тправ­ди Саль­ві­ні по­зи­ці­ює се­бе як за­хи­сник єв­ро­пей­ських цін­но­стей — «від юдо­хри­сти­ян­сько­го ко­рі­н­ня до пра­ва на ро­бо­ту, пра­ва на без­пе­ку, пра­ва на жи­т­тя». Ідея ви­хо­ду з єв­ро­зо­ни, яку він про­по­ну­вав під час пе­ред­ви­бор­ної кам­па­нії, транс­фор­му­ва­ла­ся у ви­щу ме­ту — змі­ни­ти ЄС зсе­ре­ди­ни, став­ши ча­сти­ною йо­го ін­сти­ту­тів. Він на­віть роз­гля­дає для се­бе по­са­ду го­ло­ви Єв­ро­пей­ської ко­мі­сії. Що­прав­да, шан­си та­ко­го сце­на­рію на сьо­го­дні не­ви­со­кі. Утім, Саль­ві­ні вміє че­ка­ти: за п’ять ро­ків він про­йшов шлях від пар­тії, яка ма­ла за­галь­но­на­ціо­наль­ну під­трим­ку в ме­жах по­хиб­ки, до го­лов­ної по­лі­ти­чної си­ли кра­ї­ни.

По­ка­зо­во, що, по­при одер­жи­мість мі­грант­ською те­мою, со­лі­дар­ність у прийнят­ті мі­гран­тів (яку ви­яв­ля­ють, при­мі­ром, Пор­ту­га­лія, Іспа­нія, Маль­та, Фран­ція, Ір­лан­дія та ін.) не є для Саль­ві­ні під­ста­вою для пар­тнер­ства та спів­пра­ці. Він шу­кає пе­ред­усім іде­о­ло­гі­чних со­ю­зни­ків. Так, го­лов­ним пар­тне­ром Саль­ві­ні в ЄС є угор­ський прем’єр Ві­ктор Ор­бан, який усу­пе­реч рі­шен­ню Єв­ро­пей­ської ко­мі­сії не прийняв в Угор­щи­ну жо­дно­го мі­гран­та. Що не за­ва­жає Саль­ві­ні й Ор­ба­ну об­си­па­ти одне одно­го ком­плі­мен­та­ми і за­свід­чу­ва­ти вза­єм­ну адо­ра­цію: при­мі­ром, Ор­бан вва­жає іта­лій­сько­го ві­це-прем’єра «ге­ро­єм».

До цьо­го ду­е­ту мав при­єд­на­ти­ся і фе­де­раль­ний кан­цлер Ав­стрії Се­ба­стьян Курц, однак си­ту­а­ція нав­ко­ло за­про­ва­дже­н­ня сан­кцій про­ти Угор­щи­ни з бо­ку Єв­ро­пей­сько­го пар­ла­мен­ту роз­ко­ло­ла пар­тне­рів. Курц за­явив, що де­пу­та­ти йо­го Ав­стрій­ської на­ро­дної пар­тії го­ло­су­ва­ти­муть за старт сан­кцій­ної про­це­ду­ри. «Угор­ське пи­та­н­ня» спри­чи­ни­ло роз­кол на­віть усе­ре­ди­ні іта­лій­ської ко­а­лі­ції: «Рух 5 зі­рок» ого­ло­сив, що та­кож го­ло­су­ва­ти­ме «за».

Зір­ки не в тій лі­зі

За­га­лом, по­при за­пев­не­н­ня Саль­ві­ні й Лу­ї­джі Ді Ма­йо, лі­де­ра «Ру­ху 5 зі­рок» і ві­це-прем’єра/мі­ні­стра пра­ці та еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку, що в них чу­до­ві сто­сун­ки, вже за­раз ви­дно, що «Ру­ху 5 зі­рок» ті­сно в ко­а­лі­ції. Над­то ба­га­то роз­бі­жно­стей уже на­ко­пи­чи­ло­ся між пар­тне­ра­ми — від ре­фор­ми Єв­ро­со­ю­зу («5 зі­рок» по­зи­ці­ю­ють се­бе як ан­ти­си­стем­ну пар­тію, яка у прин­ци­пі ви­сту­пає про­ти існу­ю­чих ін­сти­ту­тів) до енер­ге­ти­чної та со­ці­аль­но-еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки. «5 зі­рок» та­кож не під­три­му­ють ідеї Тран­са­дрі­а­ти­чно­го га­зо­про­во­ду, звер­та­ю­чи ува­гу на те, що йо­го бу­дів­ни­цтво мо­же зав­да­ти шко­ди дов­кі­л­лю та куль­тур­ній спад­щи­ні пів­дня Іта­лії.

Зре­штою, най­біль­шим ка­ме­нем спо­ти­ка­н­ня між ко­а­лі­цій­ни­ми пар­тне­ра­ми є пи­та­н­ня роз­по­ді­лу дер­жав­но­го бю­дже­ту на ви­ко­на­н­ня сво­їх обі­ця­нок, ви­кла­де­них у ко­а­лі­цій­ній уго­ді. Оби­дві пар­тії тя­гнуть ков­дру на се­бе: у той час як Ді Ма­йо на­по­ля­гає на за­про­ва­джен­ні до­по­мо­ги на ви­па­док без­ро­бі­т­тя та низь­ко­го до­хо­ду для до­ся­гне­н­ня мі­ні­маль­но­го до­хо­ду в 780 єв­ро, Саль­ві­ні хо­че за­про­ва­ди­ти «фі­скаль­ний мир» — звіль­не­н­ня бор­жни­ків від спла­ти по­да­тків об­ся­гом аж до 1 міль­йо­на єв­ро. Саль­ві­ні не при­хо­вує: на ви­бо­рах до Єв­ро­пей­сько­го пар­ла­мен­ту «Лі­га» і «5 зі­рок» є кон­ку­рен­та­ми, то­му йо­му не ви­гі­дне зро­ста­н­ня під­трим­ки пар­тне­рів по ко­а­лі­ції. Пла­нам обох про­ти­сто­їть мі­ністр еко­но­мі­ки Джо­ван­ні Тріа.

Утім, на­вряд чи ко­а­лі­ція роз­па­де­ться, при­найм­ні в ося­жно­му май­бу­тньо­му: у ра­зі пе­ре­ви­бо­рів «5 зі­рок» ри­зи­ку­ють про­гра­ти «Лі­зі», а то­му три­ма­ю­ться за по­зи­ції та ре­зуль­тат, що їх здо­бу­ли в ре­зуль­та­ті бе­ре­зне­вих пар­ла­мент­ських ви­бо­рів. Сто­сов­но «Лі­ги» і Саль­ві­ні є під­ста­ви вва­жа­ти, що за ті­єї під­трим­ки, яку пар­тія має ни­ні, у неї є всі шан­си про­три­ма­ти­ся при вла­ді як мі­ні­мум ле­гі­тим­ні п’ять ро­ків ка­ден­ції (а як DT.UA пи­са­ло ра­ні­ше, Саль­ві­ні має пла­ни за­ли­ша­ти­ся бі­ля по­лі­ти­чно­го кер­ма Іта­лії ці­лих трид­цять).

Так чи іна­кше, в Укра­ї­ні ва­жли­во ро­зу­мі­ти: Саль­ві­ні, як влу­чно на­звав йо­го жур­нал Times, — облич­чя но­вої Єв­ро­пи. А от­же, зокре­ма, й від Укра­ї­ни за­ле­жить, яки­ми бу­дуть її ду­ша і май­бу­тнє.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.