Пе­ре­за­ван­та­же­н­ня по-ко­рей­ськи

Dzerkalo Tizhnya - - ВЛАДА - Оле­ксій КОВАЛЬ

Лі­де­ри двох Ко­рей — Кім Чен Ин і Мун Чже Ін — про­ве­ли са­міт у Пхе­нья­ні, сто­ли­ці Ко­рей­ської На­ро­дно-де­мо­кра­ти­чної Ре­спу­блі­ки (КНДР).

Пре­зи­дент Пів­ден­ної Ко­реї востан­нє від­ві­ду­вав сто­ли­цю КНДР 11 ро­ків то­му. Цьо­го ра­зу три дні, з 18 до 20 ве­ре­сня, пів­ні­чно­ко­рей­ський лі­дер ро­бив усе мо­жли­ве для то­го, щоб йо­го кра­ї­на, яка по­тер­пає від сан­кцій, на на­ле­жно­му рів­ні прийня­ла ви­со­ко­го го­стя з пів­дня. Істо­ри­чний са­міт про­хо­див в об­ста­нов­ці по­ка­зної при­ві­тно­сті та, на­віть мо­жна ска­за­ти, не­ви­му­ше­но­сті, яка ча­сом за­гро­жу­ва­ла ви­йти за рам­ки про­то­ко­лу. Чо­го вар­ті, на­при­клад, пал­кі обійми двох лі­де­рів в ае­ро­пор­ту, спіл­ку­ва­н­ня пре­зи­ден­тів та їхніх дру­жин про­сто на очах те­ле­ка­мер на до­віль­ні те­ми, до­сить сим­во­лі­чне «схо­дже­н­ня» лі­де­рів на го­ру Пе­кту­сан — свя­щен­ну для ко­рей­ців, а та­кож не­зви­чай­ні да­рун­ки — дві тон­ни до­ро­го­цін­них гри­бів, під­не­се­них Кі­мом го­стю.

Лі­дер Пів­ні­чної Ко­реї, ко­трий ще рік то­му ля­кав світ ядер­ною збро­єю та ба­лі­сти­чни­ми ра­ке­та­ми, сьо­го­дні по­зи­ці­ює се­бе як по­лі­тик, від яко­го за­ле­жить розв’яза­н­ня ба­га­тьох про­блем у ре­гіо­ні. Те­пер він ді­став за­про­ше­н­ня від­ві­да­ти сто­ли­цю Пів­ден­ної Ко­реї Се­ул з ві­зи­том у від­по­відь. Три­ває під­го­тов­ка до дру­гої зу­стрі­чі Кім Чен Ина з пре­зи­ден­том США До­наль­дом Трам­пом на аме­ри­кан­ській зем­лі, що мо­же ста­ти по­во­ро­тним мо­мен­том у розв’язан­ні ко­рей­ської ядер­ної про­бле­ми та від­кри­ти Пхе­нья­ну пер­спе­кти­ву по­збу­ти­ся між­на­ро­дних сан­кцій.

Ми всі сьо­го­дні є свід­ка­ми справ­ді епо­халь­них по­дій на Ко­рей­сько­му пів­остро­ві. Але во­ни да­ють ма­ло на­дій на те, що про­цес уста­нов­ле­н­ня ми­ру на Ко­рей­сько­му пів­остро­ві та ядер­не роз­збро­є­н­ня КНДР бу­дуть лег­ки­ми й швид­ки­ми.

Істо­ри­чні са­мі­ти пів­ні­чно­ко­рей­сько­го лі­де­ра з До­наль­дом Трам­пом і Мун Чже Іном вже впи­са­ли ім’я Кім Чен Ина в ан­на­ли сві­то­вої ди­пло­ма­тії. Він про­дов­жує з за­кри­тої ко­му­ні­сти­чної дер­жа­ви, по­бу­до­ва­ної йо­го ді­дом і ба­тьком за ста­лін­ським ле­ка­лом, «лі­пи­ти» образ кра­ї­ни, яка пра­гне ви­йти з між­на­ро­дної ізо­ля­ції, на­ла­го­джує від­но­си­ни з су­сі­да­ми й на­віть ко­ли­шні­ми во­ро­га­ми, за­яв­ляє про де­ну­кле­а­ри­за­цію й вза­га­лі на­ма­га­є­ться змі­ни­ти­ся. Під­сум­ки ці­єї транс­фор­ма­ції мо­жуть бу­ти гран­діо­зни­ми. Якщо за­зир­ну­ти в май­бу­тнє (хо­че­ться ві­ри­ти, сві­тле), не бу­де пе­ре­біль­ше­н­ням ска­за­ти, що зни­кне­н­ня Де­мі­лі­та­ри­зо­ва­ної зо­ни на 38-й па­ра­ле­лі, возз’єд­на­н­ня ко­рей­ської на­ції мо­же бу­ти по­ді­бне до руй­ну­ва­н­ня Бер­лін­сько­го му­ру. У XXI ст. ця по­дія мо­же під­штов­хну­ти роз­ряд­ку в азій­сько­му ре­гіо­ні й у сві­ті та на­віть да­ти старт про­це­су фор­му­ва­н­ня но­во­го гло­баль­но­го по­ряд­ку, де не­має кра­їн-«ізго­їв» і кра­їн, які ви­зна­ють прийня­тним ли­ше «ну­льо­вий ва­рі­ант» на свою ко­ристь.

Однак у ре­аль­но­му сьо­го­ден­ні, у фор­ма­тах (на дво­сто­рон­ньо­му або рі­зно­сто­рон­ньо­му рів­нях), у яких сьо­го­дні обго­во­рю­є­ться ком­плекс ко­рей­ських про­блем, жо­дний не є са­мо­до­ста­тнім, тоб­то та­ким, який би до­зво­лив розв’яза­ти всі про­бле­ми в ком­пле­ксі. Ко­жна із за­лу­че­них у пе­ре­го­во­ри з КНДР кра­їн має вла­сні ін­те­ре­си, і всі во­ни ча­сом сла­бо узго­джу­ю­ться в кін­це­вих ці­лях (див. Гра в ´о на Ко­рей­сько­му пів­остро­ві. — DT.UA, №26, 7—13 ли­пня).

Утім, між­ко­рей­ський діа­лог мо­жна вва­жа­ти над­зви­чай­но ва­жли­вим фор­ма­том. Са­ме в йо­го рам­ках мо­жуть бу­ти на­пра­цьо­ва­ні рі­ше­н­ня, які Пхе­ньян і Се­ул мо­гли б про­по­ну­ва­ти для спіль­ної пра­кти­чної ре­а­лі­за­ції сво­їм го­лов­ним мі­жна­ро­дним пар­тне­рам — у цьо­му ра­зі, від­по­від­но, Ки­таю та США. Не ви­клю­ча­ють на­віть, що в цьо­му між­ко­рей­сько­му фор­ма­ті діа­ло­гу бу­де до­ся­гну­то та­кої єд­но­сті, що Кім і Мун зго­дом мо­жуть ви­сту­пи­ти із спіль­ни­ми по­зи­ці­я­ми та сі­сти за стіл пе­ре­го­во­рів із Трам­пом.

Про­те са­міт у Пхе­нья­ні 18—20 ве­ре­сня за­свід­чив, що ко­рей­ські лі­де­ри по­ки що ли­ше обе­ре­жно на­ма­га­ю­ться на­ма­ца­ти ва­рі­ан­ти розв’яза­н­ня про­блем, хо­ча при цьо­му вже де­мон­стру­ють осо­би­сті сто­сун­ки вза­єм­ної при­я­зні та до­ві­ри.

Так, під­пи­са­на 19 ве­ре­сня де­кла­ра­ція за під­сум­ка­ми зу­стрі­чі мі­стить подаль­ші за­хо­ди що­до зни­же­н­ня во­єн­ної на­пру­ги в «де­мі­лі­та­ри­зо­ва­ній зо­ні» уздовж 38-ї па­ра­ле­лі. При цьо­му сто­ро­ни зо­бов’яза­ли­ся утри­му­ва­ти­ся від будь-яких актів вза­єм­ної агре­сії на зем­лі, у не­бі та на мо­рі. Від 10 до 40 км бу­де роз­ши­ре­но зо­ну вздовж лі­нії роз­ме­жу­ва­н­ня, де сто­ро­ни не про­во­ди­ти­муть ма­нев­рів і на­віть роз­ві­ду­валь­них по­льо­тів лі­та­ків. Пла­ну­є­ться ство­ри­ти спіль­ну вій­сько­ву ко­мі­сію з на­гля­ду за ви­ко­на­н­ням цьо­го рі­ше­н­ня та опе­ра­тив­но­го зв’яз­ку між ар­мі­я­ми двох кра­їн. За­ува­жи­мо, що сьо­го­дні діє вста­нов­ле­на ООН 9-кі­ло­ме­тро­ва зо­на, за­бо­ро­не­на для по­льо­тів, і но­ві до­мов­ле­но­сті тре­ба бу­де узго­джу­ва­ти з ко­ман­ду­ва­н­ням сил ООН і ар­мії США у Пів­ден­ній Ко­реї.

Оби­два лі­де­ри під­твер­ди­ли свою рі­шу­чість пе­ре­тво­ри­ти Ко­рей­ський пів­острів на без’ядер­ну зо­ну, Кім Чен Ин за­де­кла­ру­вав на­мір де­мон­ту­ва­ти по­лі­гон для ви­про­бу­ва­н­ня ра­кет і ви­сло­вив го­тов­ність лі­кві­ду­ва­ти під мі­жна­ро­дним кон­тро­лем до­слі­дний ядер­ний центр у Йон­бе­ні, якщо зі сво­го бо­ку пев­ні кро­ки зро­блять США.

Та­кож є до­мов­ле­но­сті з від­нов­ле­н­ня транс­порт­но­го спо­лу­че­н­ня та еко­но­мі­чно­го спів­ро­бі­тни­цтва у при­кор­дон­ній зо­ні, що­прав­да, остан­нє за­ле­жить ціл­ком від зня­т­тя між­на­ро­дних еко­но­мі­чних сан­кцій про­ти Пхе­нья­на. Лі­де­ри ви­рі­ши­ли від­но­ви­ти по­стій­ні зу­стрі­чі ро­ди­чів із сі­мей, роз­ді­ле­них ще в ро­ки Ко­рей­ської вій­ни, а до Олім­пій­ських ігор 2020 р. у То­кіо під­го­ту­ва­ти єди­ну ко­ман­ду атле­тів. У 2032-му Пхе­ньян і Се­ул хо­чуть про­ве­сти Олім­пі­а­ду спіль­но.

Спо­сте­рі­га­чі з рі­зних кра­їн ві­дра­зу ж за­яви­ли, що в де­кла­ра­ції ма­ло но­вих по­ло­жень, і, го­лов­не, во­на зов­сім не від­по­від­ає ба­жа­н­ням США про­ве­сти пов­ну та без­умов­ну де­ну­кле­а­ри­за­цію КНДР до 2021 р., як цьо­го ви­ма­гав аме­ри­кан­ський пре­зи­дент. Але очі­ку­ва­ти від пів­ден­но­ко­рей­сько­го лі­де­ра яки­хось біль­ших до­ся­гнень у ядер­но­му роз­збро­єн­ні КНДР, ніж мі­стя­ться в до­мов­ле­но­стях Кі­ма— Трам­па від 12 черв­ня ц.р., бу­ло б на­їв­ним.

Ра­дник пре­зи­ден­та Пів­ден­ної Ко­реї з пи­тань об’єд­на­н­ня, між­на­ро­дних справ і на­ціо­наль­ної без­пе­ки Мун Чун Ін на­віть скли­кав спе­ці­аль­ний бри­фінг у Се­у­лі ми­ну­лої се­ре­ди, аби пе­ре­ко­на­ти жур­на­лі­стів, що те­мі ядер­но­го роз­збро­є­н­ня КНДР на са­мі­ті в Пхе­нья­ні лі­де­ра­ми бу­ло при­ді­ле­но до­ста­тньо ча­су в хо­ді пе­ре­го­во­рів за за­чи­не­ни­ми две­ри­ма, і про­грес є. За сло­ва­ми са­мо­го пре­зи­ден­та Му­на, Кім по­стій­но ка­зав йо­му про «свої зо­бов’яза­н­ня з ядер­но­го роз­збро­є­н­ня».

Очі­ку­є­ться, що держ­се­кре­тар США Майк Пом­пео від­ві­дає Пхе­ньян ще раз для під­го­тов­ки зу­стрі­чі пів­ні­чно­ко­рей­сько­го лі­де­ра з аме­ри­кан­ським пре­зи­ден­том у США «най­ближ­чим ча­сом». Сам Трамп уже го­ту­є­ться до но­во­го са­мі­ту з Кі­мом і на­віть на­пи­сав у сво­є­му Twitter: «Спа­си­бі, ке­рів­ни­ку Кі­ме. Ми оби­два до­ве­де­мо, що всі по­ми­ля­ю­ться», на­тя­ка­ю­чи ске­пти­кам на те, що обра­ний ним курс пра­виль­ний і при­ве­де до уго­ди.

До­нальд Трамп, якщо су­ди­ти за йо­го Twitter, та­кож за­ли­шив­ся вдо­во­ле­ним успі­ха­ми Му­на, при­ві­тав­ши під­пи­са­ну в Пхе­нья­ні де­кла­ра­цію сло­ва­ми «ве­ли­че­зний про­грес».

Однак ба­га­то аме­ри­кан­ських спо­сте­рі­га­чів стур­бо­ва­ні тим, що в Пхе­ньян­ській де­кла­ра­ції мі­стя­ться на­ба­га­то м’якші зо­бов’яза­н­ня, ніж у спіль­ній за­яві за під­сум­ка­ми Ше­сти­сто­рон­ніх пе­ре­го­во­рів із ядер­но­го роз­збро­є­н­ня КНДР від ве­ре­сня 2005 р. 13 ро­ків то­му КНДР бра­ла на се­бе зо­бов’яза­н­ня ста­ти без’ядер­ною дер­жа­вою та по­вер­ну­ти­ся під мо­ні­то­ринг ін­спе­кто­рів Між­на­ро­дно­го агент­ства з атом­ної енер­гії (МАГАТЕ).

По­над те, у Пхе­ньян­ській де­кла­ра­ції від 19 ве­ре­сня фа­кти­чно йде­ться про те, що роз­збро­є­н­ня КНДР бу­де зу­мов­ле­не від­по­від­ни­ми кро­ка­ми США, — це, оче­ви­дно, не­при­єм­ний «сюр­приз» для Ва­шинг­то­на та До­наль­да Трам­па.

Усі звер­ну­ли ува­гу на про­мо­ву Мун Чже Іна на ста­діо­ні в Пхе­нья­ні в се­ре­ду, де йо­го ра­зом з Кім Чен Ином зу­стрі­ли 150 тис. пів­ні­чно­ко­рей­ців — уча­сни­ків дій­ства за на­звою «Ве­ли­ка кра­ї­на». «Ми ра­зом від­кри­ва­є­мо но­ву еру. Пе­ред усім 80-міль­йон­ним ко­рей­ським на­ро­дом і пе­ред усім ми­ром ми за­яв­ля­є­мо, що не бу­де війн на Ко­рей­сько­му пів­остро­ві. Ми під­твер­джу­є­мо прин­цип, що з опо­рою на вла­сні си­ли наш на­род мо­же ви­зна­ча­ти свою вла­сну до­лю», — ка­зав Мун. Він та­кож під­кре­слив, що ко­рей­ці жи­ли ра­зом 5 ти­сяч ро­ків, і тіль­ки 70 ро­ків на­род роз­ко­ло­тий. «Сьо­го­дні ми зро­би­ли ве­ли­кий крок до ми­ру». «Моя по­зи­ція що­до До­го­во­ру про мир та­ка са­ма, як у ке­рів­ни­ка Кі­ма», — під­кре­слив Мун.

Ці сло­ва в аме­ри­кан­ській пре­сі та екс­пер­тно­му се­ре­до­ви­щі ви­тлу­ма­чи­ли так, що пре­зи­дент Пів­ден­ної Ко­реї під­три­мав ідею лі­де­ра Пів­ні­чної Ко­реї в то­му, що, перш ніж КНДР роз­по­чне ядер­не роз­збро­є­н­ня, США ма­ють під­пи­са­ти з Пхе­нья­ном мир­ний до­го­вір, яким бу­де фор­маль­но за­кін­че­но Ко­рей­ську вій­ну 1950—1953 рр., що за­вер­ши­ла­ся ли­ше Уго­дою про пе­ре­мир’я.

Усі ці пи­та­н­ня, ма­буть, обго­во­рю­ва­ти­му­ться вже на­сту­пно­го ти­жня в США, де від­кри­ла­ся Ге­не­раль­на Асам­блея ООН. Тут за­пла­но­ва­но зу­стріч До­наль­да Трам­па та Мун Чже Іна. При­чо­му, за­ува­жи­мо, зу­стріч із пре­зи­ден­том Пів­ден­ної Ко­реї в аме­ри­кан­сько­го пре­зи­ден­та сто­їть за гра­фі­ком «у прі­о­ри­те­ті». Та­кож ві­до­мо, що го­ло­ва Пів­ден­ної Ко­реї Мун ве­зе з Пхе­нья­на осо­би­сте по­сла­н­ня Кім Чен Ина для До­наль­да Трам­па.

На за­вер­ше­н­ня хо­ті­ло­ся б звер­ну­ти ува­гу на не­що­дав­ні по­дії, які, на пер­ший по­гляд, не ма­ли сто­сун­ку до між­ко­рей­сько­го са­мі­ту, але мо­гли на ньо­го впли­ну­ти. З 11 по 13 ве­ре­сня ц.р. у Вла­ди­во­сто­ці про­хо­див Схі­дний еко­но­мі­чний фо­рум. Пре­зи­дент Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції Пу­тін ду­же хо­тів, щоб під да­хом цьо­го фо­ру­му він зу­стрів­ся з лі­де­ра­ми КНДР, Пів­ден­ної Ко­реї, а та­кож Ки­таю і Япо­нії, ство­рив­ши но­вий фор­мат діа­ло­гу, але без США. Однак за мі­сяць до фо­ру­му спо­ча­тку лі­дер Пів­ні­чної Ко­реї, а по­тім і Пів­ден­ної від­мо­ви­ли­ся від уча­сті в са­мі­ті у Вла­ди­во­сто­ці. При­чо­му де­ле­га­цію КНДР бу­ло пред­став­ле­но ли­ше мі­ні­стром зов­ні­шньо­еко­но­мі­чних справ КНДР Кім Йон Чже.

Офі­цій­но з Пхе­нья­на по­ві­до­ми­ли при­чи­ну, — «ке­рів­ник Кім осо­би­сто ду­же цьо­го хо­тів», але у зв’яз­ку з під­го­тов­кою між­ко­рей­сько­го са­мі­ту не зміг ви­ру­ши­ти у Вла­ди­во­сток. Кремль був роз­ча­ро­ва­ний, а сві­то­ві ЗМІ на­пи­са­ли, що Пу­тін втра­чає вплив на сво­го дав­ньо­го со­ю­зни­ка. Во­дно­час Кім Чен Ин 9 ве­ре­сня за­явив, що пра­гне під­три­му­ва­ти актив­ні кон­та­кти з ки­тай­ським лі­де­ром Сі Цзі­ньпі­ном (уже від­бу­ло­ся три їхні зу­стрі­чі). Під­трим­ка Пе­кі­на мо­же да­ти мо­ло­до­му пів­ні­чно­ко­рей­сько­му лі­де­ру до­да­тко­ву впев­не­ність у пе­ре­го­во­рах з аме­ри­кан­ським пре­зи­ден­том.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.