Ко­опе­ра­тив­ний ва­ку­ум

У кра­ї­ні з роз­ви­не­ним сіль­ським го­спо­дар­ством пра­цю­ють усьо­го близь­ко 600 сіль­сько­го­спо­дар­ських об­слу­го­ву­ю­чих ко­опе­ра­ти­вів

Dzerkalo Tizhnya - - ГРОШІ - Єлі­анд ГОЦУЄНКО і На­дія ГОЦУЄНКО

Зу­си­л­ля з роз­ви­тку ко­опе­ра­тив­но­го ру­ху як і про­ти­дія цьо­му про­це­су, що на­би­рає си­ли, про­ни­зує весь пе­ре­біг зе­мель­ної ре­фор­ми.

А на­пе­ре­до­дні очі­ку­ва­но­го за­пу­ску гло­баль­но­го зе­мель­но­го рин­ку про­ти­бор­ство стає ще го­стрі­шим.

Ін­стру­мент для ба­лан­су

Зе­мель­на ре­фор­ма, ко­ли по­над сім міль­йо­нів се­лян отри­ма­ли зе­мель­ні та май­но­ві паї, ство­ри­ла си­ту­а­цію, за якої ко­о­пе­ру­ва­н­ня ста­ло не тіль­ки мо­жли­вим, а й украй по­трі­бним. Але до ре­фор­ма­тор­сько­го кер­ма се­лян, осо­бли­во тих, які на­ці­ли­ли­ся на ви­ве­де­н­ня сво­їх па­їв з за­галь­них ма­си­вів і подаль­ше впро­ва­дже­н­ня ко­опе­ра­тив­них за­сад, так і не допу­сти­ли. Ли­це­мір­ні за­кли­ки ре­фор­ма­то­рів не допу­сти­ти дро­бле­н­ня кол­го­спно-ра­дго­спних по­лів на дрі­бні ді­лян­ки при­зве­ли до за­си­л­ля по­твор­но зро­слих ла­ти­фун­дій. Кон­ку­ру­ва­ти з ни­ми дрі­бні­шим стру­кту­рам не­по­силь­но. Пе­ред сіль­госп­під­при­єм­ства­ми на­ви­сла за­гро­за якщо не по­гли­на­н­ня, то пов­ної за­ле­жно­сті від агро­хол­дин­гів. І якщо цьо­му на­ти­ску пред­став­ни­ки ма­ло­го й се­ре­дньо­го агро­бі­зне­су не про­ти­став­лять ко­о­пе­ра­цію як ін­стру­мент еко­но­мі­чно­го ба­лан­су, то агро­кор­по­ра­ції, не­по­мір­но роз­ро­ста­ю­чись, і да­лі ве­сти­муть свою гру, роз­ши­рю­ю­чи зе­мель­ні бан­ки, по­си­лю­ю­чи еко­но­мі­чний тиск, що ча­сом пе­ре­хо­дить у пря­мий ре­кет.

Не­бла­го­по­лу­чний стан ко­о­пе­ра­ції у ві­тчи­зня­но­му агро­про­мі ціл­ком зро­зумі­лий. Роз­ви­ва­ти ці стру­кту­ри в Укра­ї­ні по­ча­ли з ве­ли­ким за­пі­зне­н­ням, ли­ше че­рез на­галь­ну по­тре­бу, ко­ли ін­шо­го ви­хо­ду про­сто не за­ли­ша­ло­ся. Та й то, в основ­но­му, ли­ше в мо­ло­чній га­лу­зі. За це взя­ли­ся пе­ре­ва­жно іно­зем­ні мо­ло­чні ком­па­нії. Оскіль­ки не­вдов­зі пі­сля вне­се­них ни­ми ін­ве­сти­цій у пе­ре­роб­ку ве­ли­кі й се­ре­дні тва­рин­ни­цькі ком­пле­кси і фер­ми пе­ре­ста­ли за­до­воль­ня­ти по­тре­би пе­ре­ро­бни­ків у си­ро­му мо­ло­ці. І во­ни ма­ли вжи­ва­ти за­хо­дів, щоб під­ви­щи­ти якість пе­ре­ро­блю­ва­ної си­ро­ви­ни, де­да­лі біль­ша ча­сти­на якої над­хо­ди­ла з се­лян­ських го­спо­дарств. А це без ство­ре­н­ня СОКІВ, які мо­дер­ні­зу­ють ви­ро­бни­цтва, бу­ло не­мо­жли­во.

Де­я­кі іно­зем­ні мо­ло­чні ком­па­нії, що пра­цю­ють в Укра­ї­ні, ще в 2000-ні ро­ки, не до­че­кав­шись від­по­від­них си­стем­них кро­ків від вла­ди, по­ча­ли са­мо­туж­ки ство­рю­ва­ти в зо­нах за­го­тів­лі си­ро­го мо­ло­ка СОКИ. Для цьо­го ви­ді­ля­ли­ся спе­ці­аль­ні бю­дже­ти, що пе­ред­ба­ча­ють ко­шти для на­да­н­ня се­ля­нам до­ї­ль­них апа­ра­тів і хо­ло­диль­них уста­но­вок. Зго­дом ді­йшло на­віть до ство­ре­н­ня на­вчаль­ної ко­опе­ра­тив­ної фер­ми. Цей до­свід ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли ще кіль­ка іно­зем­них і ві­тчи­зня­них ком­па­ній. У ре­зуль­та­ті в ста­гну­ю­чо­му тва­рин­ни­цтві Укра­ї­ни з’яви­ли­ся окре­мі осе­ред­ки від­но­сно­го бла­го­по­луч­чя.

По­я­ва осе­ред­ків та­ко­го роз­ви­тку бу­ла ду­же до­ре­чною. Оскіль­ки під час єв­ро­ін­те­гра­ції тре­ба бу­ло біль­ше ува­ги при­ді­ля­ти без­пе­ці хар­чо­вих про­ду­ктів, пе­ред­усім тва­рин­но­го по­хо­дже­н­ня. Про­бле­ма по­ля­гає в то­му, що ле­во­ва час­тка (близь­ко 70%) ві­тчи­зня­но­го си­ро­го мо­ло­ка ви­ро­бля­є­ться в се­лян­ських го­спо­дар­ствах, не осна­ще­них ані хо­ло­диль­ни­ми уста­нов­ка­ми, ані до­ї­ль­ни­ми апа­ра­та­ми, то­му мо­ло­ко ква­лі­фі­ку­є­ться 2-м сор­том і не від­по­від­ає стан­дар­там ЄС. Дію ухва­ле­но­го ВР ев­ро­ін­те­гра­цій­но­го за­ко­ну про за­бо­ро­ну за­го­ті­вель дру­го­сортно­го мо­ло­ка на пе­ре­роб­ку у зв’яз­ку з не­го­тов­ні­стю за­го­ті­вель­ної ба­зи до­ве­ло­ся вко­тре від­кла­сти. Цьо­го ра­зу до 2020 ро­ку. Кон­че по­трі­бні за­хо­ди весь час від­кла­да­ють в основ­но­му че­рез зво­лі­ка­н­ня зі ство­ре­н­ням мо­ло­чних СОКІВ, за до­по­мо­гою яких мо­жна бу­ло б під­ви­щи­ти якість си­ро­ви­ни для пе­ре­роб­ки. Тим біль­ше що до­свід ство­ре­н­ня та­ких СОКІВ уже є, і шля­хи їх ство­ре­н­ня ві­до­мі.

У ко­опе­ра­тив­ній на­вчаль­ній фер­мі се­ла Оле­ксан­дрів­ка Дні­про­пе­тров­ської обла­сті, яка ви­ро­бляє пер­шо­сортне мо­ло­ко май­же де­ся­ток ро­ків по­спіль, за від­по­від­ної ор­га­ні­за­ції мо­жна бу­ло б на­вчи­ти не одну ти­ся­чу ко­опе­ра­то­рів з усі­єї кра­ї­ни. Але ре­зуль­та­ти ці­єї на­вчаль­ної ба­зи, як і ін­ших ко­опе­ра­тив­них стру­ктур, ви­яви­ли­ся ло­каль­ни­ми й обме­же­ни­ми. Го­спо­дар­ства Оле­ксан­дрів­ки, де ни­ні діє по­над со­тня сі­мей­них ферм із на­вче­ним пер­со­на­лом (у ко­жній — по три–сім ко­рів) і ві­сім мі­ні­ферм із по­го­лів’ям по 16–20 ко­рів, справ­ді пе­ре­бу­ду­ва­ли­ся. До­хо­ди се­лян істо­тно зро­сли зав­дя­ки ре­а­лі­за­ції пер­шо­сортної про­ду­кції. Щось по­ді­бне від­бу­ло­ся й у су­сі­дньо­му По­кров­сько­му ра­йо­ні, де та­кож по­жва­вив­ся ко­опе­ра­тив­ний рух. Але осо­бли­вих змін за ме­жа­ми цих стру­ктур не ста­ло­ся ні в обла­сті, ні в кра­ї­ні за­га­лом. Окре­мі осе­ред­ки ко­о­пе­ра­ції ли­ше під­твер­джу­ють, що ви­рі­ши­ти про­бле­му з без­пе­кою хар­чо­вих про­ду­ктів у дрі­бних го­спо­дар­ствах мо­жли­во, і на­ко­пи­че­ний у кра­ї­ні до­свід міг ста­ти для цьо­го не­аби­якою під­мо­гою. Але не став.

До­ста­тньо ска­за­ти, що за два де­ся­ти­лі­т­тя у ве­ли­че­зній кра­ї­ні з роз­ви­не­ним сіль­ським го­спо­дар­ством усьо­го бу­ло ство­ре­но 1098 СОКІВ. Ба біль­ше, ре­аль­но ді­ють з них, за остан­ні­ми да­ни­ми, ли­ше близь­ко 600, з більш ніж скром­ним по­го­лів’ям ху­до­би, що ста­но­вить усьо­го 1% від на­яв­них.

Ко­опе­ра­тив­ний ва­ку­ум за­ли­шає для агро­хол­дин­гів ве­ли­кий про­стір для ма­нев­ру. Се­ре­дні й дрі­бні під­при­єм­ства, що за­ли­ши­ли­ся на­о­дин­ці зі сво­ї­ми про­бле­ма­ми, зму­ше­ні по­пов­ню­ва­ти зе­мель­ні бан­ки і до­хо­ди агро­хол­дин­гів. Оскіль­ки в умо­вах, що скла­ли­ся, не мо­жуть ре­аль­но кон­ку­ру­ва­ти з ве­ли­ким ка­пі­та­лом. Да­є­ться взна­ки слаб­кий роз­ви­ток ко­о­пе­ра­ції — на­дій­но­го ін­стру­мен­ту успі­шної кон­ку­рен­ції дрі­бних сіль­госп­стру­ктур із ве­ли­ки­ми. І ба­га­то успі­шних у роз­ви­тку агро­про­му кра­їн актив­но нею ко­ри­сту­ю­ться. У кра­ї­нах ЄС агра­рії, об’єд­на­ні в ко­опе­ра­ти­ви, в се­ре­дньо­му за­без­пе­чу­ють ви­ро­бни­цтво близь­ко 60% мо­ло­ка і по­над 40% пло­до­о­во­че­вої про­ду­кції. А в Ав­стрії, Да­нії, Ні­дер­лан­дах від­да­ча ко­о­пе­ру­ва­н­ня сіль­госп­під­при­ємств іще ви­ща — до­ся­гає у ви­ро­бни­цтві й збу­ті тва­рин­ни­цької про­ду­кції 80–90%. Се­ред най­ефе­ктив­ні­ших екс­пор­те­рів зер­на Ка­на­ди і США — ко­опе­ра­тив­ні стру­кту­ри, що об’єд­ну­ють фер­ме­рів.

Об’єд­на­н­ня СОКІВ

По­ка­зо­во, що в низ­ці ре­гіо­нів уже про­гля­да­є­ться про­цес ство­ре­н­ня ко­опе­ра­тив­них об’єд­нань, які вза­є­мо­ді­ють між со­бою, втя­гу­ю­чи у свою ор­бі­ту сіль­госп­під­при­єм­ства рі­зно­го мас­шта­бу. У Львів­ській обла­сті роз­гор­тає свою ді­яль­ність ко­опе­ра­тив­не об’єд­на­н­ня «Рів­но­прав­ність». Дов­ко­ла ньо­го згур­ту­ва­ло­ся вже кіль­ка со­тень сіль­госп­під­при­ємств і фірм, які зби­ра­ю­ться роз­ши­рю­ва­ти ви­ро­бни­цтво й на­ла­го­джу­ва­ти спіль­ний збут і пе­ре­роб­ку про­ду­кції. По­ка­зо­во, що до об’єд­на­н­ня, по­ряд з аграр­ни­ми стру­кту­ра­ми, уві­йшли пред­став­ни­ки слу­жби, які за­йма­ю­ться кон­суль­та­цій­но-роз’ясню­валь­ною ді­яль­ні­стю, фі­нан­со­ві стру­кту­ри, які на­да­ють кре­ди­ти на­дій­ним ви­ро­бни­кам. Фер­ме­ру М.ма­ци­ка­ни­чу з Сам­бір­сько­го ра­йо­ну ко­опе­ра­то­ри до­по­мо­гли за­ку­пи­ти ко­рів і роз­ши­ри­ти мі­ні-фер­му до 21 го­ло­ви. Ді­я­ли спіль­но. Кон­суль­тан­ти про­ана­лі­зу­ва­ли го­спо­дар­ську ді­яль­ність фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства, пер­спе­кти­ви йо­го роз­ви­тку, ви­зна­чи­ли най­більш прийня­тну фор­му кре­ди­ту й тер­мі­ни йо­го по­га­ше­н­ня. Ви­да­ний кре­дит під за­ста­ву 25 тонн мо­ло­ка, яке ма­ють на­до­ї­ти й зда­ти про­тя­гом ро­ку, ви­явив­ся ви­гі­дним як кре­ди­то­ру, так і по­зи­чаль­ни­ку.

Ро­бля­ться пер­ші кро­ки і в об’єд­нан­ні сил агра­рі­їв на основ­но­му на­прям­ку — ви­ро­бни­цтві й збу­ті зер­но­вих і олій­них куль­тур. У цій сфе­рі про­бле­ма ко­о­пе­ру­ва­н­ня під­при­ємств се­ре­дньо­го і ма­ло­го бі­зне­су сто­їть осо­бли­во го­стро. Адже го­спо­дар­ські стру­кту­ри, які обро­бля­ють від кіль­кох ти­сяч до со­тні та мен­ше ге­кта­рів зем­лі, не мо­жуть ефе­ктив­но кон­ку­ру­ва­ти з агро­хол­дин­га­ми, які ма­ють зе­мель­ні бан­ки по кіль­ка со­тень ти­сяч ге­кта­рів.

По­трі­бні бу­ли ро­ки, щоб Все­укра­їн­ській аграр­ній ра­ді (ВАР) вда­ло­ся по­за­то­рік ство­ри­ти, а то­рік за­пу­сти­ти пер­ший ві­тчи­зня­ний та­кий ко­опе­ра­тив. До «ПУ­СКУ» спо­ча­тку всту­пив 61 уча­сник з-по­між сіль­госп­під­при­ємств се­ре­дньої ру­ки. За рік їхня кіль­кість зро­сла до 69. Во­ни пред­став­ля­ють 12 обла­стей. Зе­мель­ний банк ко­опе­ра­ти­ву ста­но­вить по­над 200 тис. га сіль­го­сп­зе­мель, тоб­то мас­шта­ба­ми об’єд­на­н­ня май­же зрів­ня­ло­ся з се­ре­дні­ми агро­хол­дин­га­ми. Уже в пер­ший рік че­рез ко­опе­ра­тив «ПУСК» ре­а­лі­зо­ва­но по­над 90 тис. т зер­на й олій­них куль­тур. «ПУ­СКУ» за ко­ро­ткий час вда­ло­ся на­ла­го­ди­ти зв’яз­ки з фі­нан­со­ви­ми стру­кту­ра­ми, зокре­ма з між­на­ро­дни­ми, а пі­сля ви­рі­ше­н­ня про­блем кре­ди­ту­ва­н­ня взя­ти­ся за про­е­кту­ва­н­ням еле­ва­то­рів і пе­ре­ро­бних під­при­ємств.

У США, Ка­на­ді й ЄС в аграр­ній ко­о­пе­ра­ції рі­зної спря­мо­ва­но­сті бе­руть участь від 50 до 95% ді­ю­чих ком­па­ній, фірм і фер­мер­ських го­спо­дарств. В Укра­ї­ні час­тка тих, хто ко­ри­сту­є­ться по­слу­га­ми ко­опе­ра­тив­них стру­ктур, по­ки що ста­но­вить усьо­го 1,5–2%. Го­ло­ва Асо­ці­а­ції сви­на­рів кра­ї­ни Ар­тур Ло­за звер­тає ува­гу на те, що в ба­га­тьох за­хі­дних кра­ї­нах дер­жа­ва всі­ля­ко спри­яє се­ля­нам в об’єд­нан­ні зу­силь і ре­сур­сів на осо­бли­во скла­дних на­прям­ках ді­яль­но­сті. У нас же, на­рі­кає він, по­ве­ло­ся так, що чи­нов­ни­ки, на­га­ду­ю­чи сіль­го­спви­ро­бни­кам про за­кон про без­пе­ку хар­чо­вих про­ду­ктів, за­мість до­по­ма­га­ти у ство­рен­ні по­трі­бної ін­фра­стру­кту­ри та ор­га­ні­за­цій­них форм її ви­ко­ри­ста­н­ня за­ля­ку­ють скла­дно­ща­ми ви­ко­на­н­ня ви­мог. Ви­ни­кає за­пи­та­н­ня, чи не для то­го це ро­би­ться, щоб во­ни зов­сім від­мо­ви­ли­ся від та­ко­го бі­зне­су. Але про­бле­ма в то­му, що хоч як би вла­да до­ту­ва­ла бу­дів­ни­цтво та мо­дер­ні­за­цію тва­рин­ни­цьких ком­пле­ксів, за­мі­ни­ти ви­ро­бле­ну про­ду­кцію в дрі­бних го­спо­дар­ствах не ви­хо­дить. Па­ді­н­ня по­го­лів’я ху­до­би не при­пи­ня­є­ться вже який рік. Ди­ре­ктор Асо­ці­а­ції по­ста­чаль­ни­ків тор­го­вель­них ме­реж Оле­ксій До­ро­шен­ко вва­жає, що при змен­шен­ні ко­мер­цій­ної актив­но­сті дрі­бних сіль­госп­під­при­ємств і го­спо­дарств на­се­ле­н­ня дер­жа­ві до­ве­де­ться біль­ше ім­пор­ту­ва­ти про­ду­ктів тва­рин­ни­цтва: яло­ви­чи­ни — з Ар­ген­ти­ни, сви­ни­ни — з Поль­щі.

Вер­шки і ко­рін­ці

Ви­ді­ле­н­ня до­та­цій агра­рі­ям з держ­бю­дже­ту — дав­ня по­стій­на пра­кти­ка, яка хоч і да­ле­ко не всіх сіль­го­спви­ро­бни­ків ула­што­вує, май­же не змі­ню­є­ться. Що ви­кли­кає по­стій­ні скан­да­ли, пов’яза­ні з тим, що дрі­бні й се­ре­дні агра­рії за­ли­ша­ю­ться май­же без кон­че по­трі­бної їм до­по­мо­ги, а агро­хол­дин­ги, які ціл­ком мо­гли б обі­йти­ся без неї, отри­му­ють по ма­кси­му­му. І хо­ча в дер­жав­но­му бю­дже­ті фі­нан­су­ва­н­ня про­гра­ми до­по­мо­ги агра­рі­ям на 2018 рік за­про­ва­дже­но низ­ку но­ва­цій, зокре­ма про під­трим­ку сіль­гос­пко­опе­ра­ти­вів, крен у бік агро­хол­дин­гів так са­мо від­чу­тний. На­га­да­є­мо, що всьо­го ни­ні­шньо­го ро­ку ви­ді­ле­но ко­штів на під­трим­ку агра­рі­їв 6,3 млрд гри­вень. Але пи­та­н­ня в то­му, як во­ни роз­по­ді­ля­ю­ться.

Фер­ме­рам і сіль­ським го­спо­да­рям не по ки­ше­ні зво­ди­ти тва­рин­ни­цькі ком­пле­кси, за бу­дів­ни­цтво яких дер­жа­ва ком­пен­сує чи­ма­лі су­ми, отри­му­ва­ні ве­ли­ки­ми агро­ком­па­ні­я­ми. Пе­ре­ва­жна біль­шість агра­рі­їв та­кож не мо­же ско­ри­ста­ти­ся вне­се­ним до про­гра­ми зни­же­н­ням від­со­тків за кре­ди­ти, бо бан­ки до­сить су­во­рі й ви­мо­гли­ві до на­да­н­ня по­зик «ма­ло­зе­мель­ним», на їхній по­гляд, сіль­го­спви­ро­бни­кам, а фер­ме­рам, у яких зе­мель­ний банк ста­но­вить мен­ше ніж пів­ти­ся­чі ге­кта­рів, зов­сім від­мов­ля­ють у кре­ди­тах.

Пер­ший за­сту­пник мі­ні­стра агро­по­лі­ти­ки М.мар­ти­нюк на пре­скон­фе­рен­ці­ях і в ЗМІ не втом­лю­є­ться ствер­джу­ва­ти, що здій­сне­но ма­ло не пе­ре­во­рот у ви­ді­лен­ні до­та­цій на ко­ристь роз­ви­тку фер­мер­ства та сіль­ської ко­о­пе­ра­ції. На­справ­ді си­ту­а­ція ма­ло змі­ни­ла­ся. На роз­ви­ток сіль­ської ко­о­пе­ра­ції з фер­мер­сько­го мі­льяр­да ви­ді­ля­ють убо­гі 150 млн грн із ці­льо­вим при­зна­че­н­ням — «по­га­ше­н­ня 70% ви­трат на при­дба­н­ня обла­дна­н­ня без ура­ху­ва­н­ня ПДВ». На­віть якщо за­снов­ни­ки но­вих ко­опе­ра­ти­вів ві­зьмуть біль­шу ча­сти­ну ви­трат на се­бе або за­лу­чать до­но­рів, ви­ді­ле­них до­та­цій ви­ста­чить на до­по­мо­гу всьо­го кіль­ком со­тням мо­ло­чних ко­опе­ра­ти­вів.

До то­го ж до про­гра­ми роз­ви­тку ко­о­пе­ра­ції, як і в по­ле ува­ги уря­до­вих чи­нов­ни­ків, на сьо­го­дні по­тра­пи­ли тіль­ки мо­ло­чні ко­опе­ра­ти­ви. То­ді як си­ту­а­ція з не менш ва­жли­ви­ми під­га­лу­зя­ми — ви­ро­бни­цтвом і за­го­тів­лею яло­ви­чи­ни й сви­ни­ни в дрі­бних го­спо­дар­ствах — ще три­во­жні­ша й дра­ма­ти­чні­ша. Для ство­ре­н­ня ко­опе­ра­тив­них це­хів для за­бою тва­рин, роз­би­ра­н­ня туш, під­го­тов­ки м’ясних на­бо­рів для ре­а­лі­за­ції по су­ті ні­чо­го не зро­бле­но. Хо­ча єв­ро­ін­ве­сти­цій­ний за­кон про без­пе­ку хар­чо­вих про­ду­ктів сто­су­є­ться ви­ро­бни­цтва й за­го­ті­вель не тіль­ки мо­ло­ка, а й м’яса.

У цій сфе­рі все за­ли­ша­є­ться в ко­ли­шньо­му ви­гля­ді. Агро­хол­дин­ги, які за­йма­ю­ться м’ясним тва­рин­ни­цтвом, ма­ють вла­сні за­бій­но-роз­би­раль­ні це­хи або ви­ко­ри­сто­ву­ють їх за до­го­во­ра­ми. Що сто­су­є­ться фер­ме­рів і вла­сни­ків се­лян­ських го­спо­дарств, то, не ма­ю­чи від­по­від­ної ба­зи і ко­штів для її ство­ре­н­ня, во­ни зму­ше­ні за­би­ва­ти тва­рин і роз­би­ра­ти їх у вла­сних ма­ло при­сто­со­ва­них для цьо­го дво­рах.

Ство­ре­н­ням ін­фра­стру­кту­ри, пов’яза­ної з ре­а­лі­за­ці­єю та пе­ре­роб­кою м’ясної про­ду­кції, ма­ли б зайня­ти­ся ко­опе­ра­тив­ні стру­кту­ри, бо якщо від­да­ти цю ді­лян­ку ді­яль­но­сті бі­зне­су, від­сто­ро­ни­ти сви­на­рів і ско­та­рів від пе­ре­роб­ки й одер­жа­н­ня кін­це­во­го про­ду­кту, то мо­жна зов­сім від­на­ди­ти ба­га­тьох сіль­ських го­спо­да­рів від зви­чних за­нять сви­нар­ством і ско­тар­ством, отри­мав­ши на ви­хо­ді за­мість від­го­ді­вель­них мі­ні-ферм по­ро­жні хлі­ви.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.