Ек­зи­стен­цій­не про­ти­сто­я­н­ня

США і КНР по­ча­ли тор­го­вель­ну вій­ну

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Ві­ктор КОНСТАНТИНОВ

Тор­го­вель­на вій­на між США і КНР все-та­ки ви­бу­хну­ла.

Хо­ча під­ви­щу­ва­ти та­ри­фні став­ки в обох кра­ї­нах по­ча­ли ще з по­ча­тку ро­ку, пер­шою ба­та­лі­єю ці­єї вій­ни слід ува­жа­ти по­яву но­вих мит, які адмі­ні­стра­ція До­наль­да Трам­па вве­ла про­ти Ки­таю з 24 ве­ре­сня. Рі­ше­н­ня США тор­кне­ться ім­пор­ту ки­тай­ських то­ва­рів на су­му при­бли­зно 200 млрд дол. Трамп та­кож при­гро­зив, що дзер­каль­ні кро­ки з бо­ку КНР при­зве­дуть до но­во­го під­ви­ще­н­ня та­ри­фів, — то­ді під удар по­тра­пить ки­тай­ський ім­порт ще на чверть триль­йо­на до­ла­рів. Але від­по­від­ні за­хо­ди Пе­кі­на не за­ба­ри­ли­ся: ки­тай­ська сто­ро­на по­обі­ця­ла вве­сти та­ри­фи, які тор­кну­ться аме­ри­кан­сько­го ім­пор­ту в об­ся­зі 60 млрд дол., і за­яви­ла, що дасть аде­ква­тну від­по­відь на будь-які но­ві кро­ки США. На тлі та­ко­го мас­шта­бно­го про­ти­сто­я­н­ня обмін уда­ра­ми в пер­шій по­ло­ви­ні ро­ку (то­ді ко­жна з кра­їн під­ня­ла ми­та на по­став­ки то­ва­рів в об­ся­зі близь­ко 50 млрд дол.) ви­да­є­ться не більш ніж як при­кор­дон­ний ін­ци­дент.

Та ве­ре­сне­ві по­дії зна­ме­ну­ють по­ча­ток вій­ни не тіль­ки че­рез без­пре­це­ден­тний мас­штаб про­те­кціо­ніст­ських за­хо­дів. Ще не­без­пе­чні­ше те, що сто­ро­ни не­по­сту­пли­ві, не го­то­ві до пе­ре­го­во­рів і ро­блять усе, щоб еска­ла­ція про­ти­сто­я­н­ня ста­ла без­по­во­ро­тною.

Спо­ді­ва­н­ня, що су­пе­ре­чку бу­де вре­гу­льо­ва­но, збе­рі­га­ла­ся до остан­ньо­го ча­су — ще в се­ре­ди­ні сер­пня аме­ри­кан­ські й ки­тай­ські пред­став­ни­ки ви­слов­лю­ва­ли на­дію, що до ли­сто­па­да основ­ні роз­бі­жно­сті вда­сться вре­гу­лю­ва­ти. Над­то вже за­ле­жні одна від одної еко­но­мі­ки США й КНР: об­сяг тор­гів­лі то­ва­ра­ми ста­но­вить по­над 630 млрд дол., для Ки­таю ри­нок США є най­ва­жли­ві­шим (по­ряд з ЄС), а аме­ри­кан­ський екс­порт до Ки­таю і спіль­ні ін­ве­сти­ції за­без­пе­чу­ва­ли по­над 2,5 млн ро­бо­чих місць у США. До то­го ж, ко­ли в обмін на де­я­кі тор­го­вель­ні по­сту­пки Ва­шинг­тон пом’якшив ви­мо­ги до Ка­на­ди, Ав­стра­лії та ЄС, уго­да з Пе­кі­ном ви­да­ва­лась оче­ви­дним на­сту­пним кро­ком.

Однак фун­да­мен­таль­на від­мін­ність чи­слен­них тор­го­вель­них кон­флі­ктів, розв’яза­них США в остан­ні два ро­ки, від про­ти­сто­я­н­ня з Ки­та­єм по­ля­гає у став­лен­ні аме­ри­кан­ської елі­ти до КНР. Ли­ше на пер­ший по­гляд за ви­зна­че­н­ням кур­су сто­сов­но Пе­кі­на сто­їть бо­роть­ба ін­те­ре­сів рі­зних груп аме­ри­кан­сько­го бі­зне­су: тих, для ко­го Ки­тай є кон­ку­рен­том, і тих, хто за­ро­бляє зав­дя­ки ін­ве­сти­ці­ям у КНР або ви­хо­ду на ки­тай­ський ри­нок. На­справ­ді роз­бі­жно­сті між дво­ма та­бо­ра­ми не та­кі зна­чні, їх — і біль­шість аме­ри­кан­ських по­лі­ти­ків — по­єд­ну­ють гли­бо­кі по­бо­ю­ва­н­ня сто­сов­но Ки­таю і ба­жа­н­ня обме­жи­ти про­ни­кне­н­ня остан­ньо­го в аме­ри­кан­ську еко­но­мі­ку. Ки­тай­ським ін­ве­сти­ці­ям у США не­за­ти­шно, їх об­сяг па­дає два остан­ніх ро­ки, і зро­ста­н­ня усі­ля­ко стри­мує аме­ри­кан­ська сто­ро­на за до­по­мо­гою адмі­ні­стра­тив­них за­хо­дів (одне з го­лов­них обви­ну­ва­чень з бо­ку Ки­таю що­до США — у спе­ку­ля­тив­но­му ви­ко­ри­стан­ні ін­те­ре­сів на­ціо­наль­ної без­пе­ки для дис­кри­мі­на­ції ки­тай­сько­го ка­пі­та­лу).

Зі­ткне­н­ня двох дер­жав не ви­пад­ко­ве — все йшло до ньо­го дав­но, пи­та­н­ня бу­ло ли­ше в то­му, ко­ли во­но по­чне­ться. Адже вже те­пер Пе­кін для Ва­шинг­то­на — го­лов­ний еко­но­мі­чний кон­ку­рент. А пла­ни ки­тай­сько­го ке­рів­ни­цтва, яке бу­дує гло­баль­ну су­пер­дер­жа­ву, ки­да­ють ви­клик США в по­лі­ти­чній, вій­сько­вій і на­віть куль­тур­ній сфе­рі. Бо­роть­ба за до­мі­ну­ва­н­ня у сві­ті між дво­ма кра­ї­на­ми обі­цяє бу­ти більш мас­шта­бною й ба­га­то­гран­ною, ніж сво­го ча­су бу­ло про­ти­сто­я­н­ня США й СРСР. Зро­зумі­ло, стри­ма­ти Ки­тай — зав­да­н­ня вже не еко­но­мі­чно­го по­ряд­ку. Це зав­да­н­ня для США ек­зи­стен­цій­не.

Мо­жли­во, сам Трамп ба­чить у сво­їй ата­ці на Ки­тай ли­ше еко­но­мі­чну скла­до­ву. Аме­ри­кан­ський пре­зи­дент, зда­є­ться, ві­рить, що тор­го­вель­на вій­на до­по­мо­же ви­ко­на­ти йо­го пе­ред­ви­бор­ні обі­цян­ки: зни­зи­ти тор­го­вель­ний де­фі­цит (він у тор­гів­лі з КНР ста­но­вить по­над 350 млрд дол.), стри­ма­ти зро­ста­н­ня дер­жбор­гу й збіль­ши­ти кіль­кість ро­бо­чих місць у США. Але основ­на ма­са аме­ри­кан­ських по­лі­ти­ків не на­ма­га­ю­ться за­по­біг­ти ан­ти­ки­тай­ським ді­ям Трам­па то­му, що вва­жа­ють но­вий «хре­сто­вий по­хід» ціл­ком своє­ча­сним.

Ко­ли адмі­ні­стра­ція Трам­па вжи­ває за­хо­дів, спря­мо­ва­них про­ти Ка­на­ди або ЄС, це ви­кли­кає по­ляр­ні оцін­ки в аме­ри­кан­сько­му по­лі­ти­чно­му кла­сі і, як на­слі­док, чи­ма­лий тиск на пре­зи­ден­та та йо­го ото­че­н­ня, зму­шу­ю­чи їх іти на по­сту­пки. У ви­пад­ку з Ки­та­єм по­лі­ти­чний клас єди­ний у сво­їй дум­ці: слід да­ти бій най­не­без­пе­чні­шо­му кон­ку­рен­то­ві вже те­пер, ко­ли в США ще є по­мі­тна пе­ре­ва­га за біль­ші­стю па­ра­ме­трів. Роз­бі­жно­сті в по­гля­дах сто­су­ю­ться ли­ше ме­то­дів, які вар­то ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти, і умов, на яких має ка­пі­ту­лю­ва­ти Ки­тай. Тож, якщо «ястру­би» з Ра­ди на­ціо­наль­ної без­пе­ки ви­ма­га­ють би­ти­ся до ма­кси­маль­них по­сту­пок з бо­ку Ки­таю (від зня­т­тя всіх бар’єрів для аме­ри­кан­ських ін­ве­сти­цій до са­мо­об­ме­же­н­ня ки­тай­сько­го екс­пор­ту в США), то «го­лу­би» у мі­ні­стер­стві тор­гів­лі го­то­ві вдо­воль­ни­ти­ся ли­ше по­си­ле­н­ням за­хи­сту ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті, від­мо­вою від кон­тро­лю кур­су юа­ня для змі­цне­н­ня кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті ки­тай­ських екс­пор­те­рів і низ­кою дру­го­ря­дних по­сту­пок.

Очі­ку­ва­но, що тор­го­вель­на вій­на пе­ре­ро­стає в пов­но­мас­шта­бне про­ти­сто­я­н­ня США й КНР. Аме­ри­кан­ська адмі­ні­стра­ція го­тує па­кет за­хо­дів про­ти Пе­кі­на як ка­ру за «втру­ча­н­ня у вну­трі­шні спра­ви США»: кра­діж­ку ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті, кі­бе­ра­та­ки про­ти аме­ри­кан­ських дер­жав­них ін­сти­ту­тів і ін­фра­стру­кту­ри, втру­ча­н­ня у ви­бо­ри. Ймо­вір­но, най­ближ­чим ча­сом Ки­тай офі­цій­но по­ся­де мі­сце по­руч із Ро­сі­єю як го­лов­ний су­про­тив­ник США, що ве­де «во­ро­жі дії про­ти аме­ри­кан­сько­го дер­жав­но­го і при­ва­тно­го се­кто­ра». Трамп з три­бу­ни Ге­не­раль­ної Асам­блеї ООН уко­тре обви­ну­ва­тив Ки­тай у не­сум­лін­ній кон­ку­рен­ції та «екс­плу­а­та­ції США», крім то­го, він ви­сло­вив упев­не­ність, що Пе­кін втру­ча­є­ться в пе­ред­ви­бор­ну кам­па­нію, яка ни­ні про­хо­дить (у ли­сто­па­ді від­бу­ду­ться ви­бо­ри до Кон­гре­су).

20 ве­ре­сня США вве­ли сан­кції про­ти Де­пар­та­мен­ту під­го­тов­ки військ і по­ста­ча­н­ня Цен­траль­ної Вій­сько­вої ра­ди КНР за за­ку­пів­лі озбро­єнь у Ро­сії. США істо­тно акти­ві­зу­ва­ли кри­ти­ку ки­тай­ської вла­ди за по­ру­ше­н­ня прав лю­ди­ни: та­ки­ми мас­шта­бни­ми аме­ри­кан­ські де­мар­ші не бу­ли, ма­буть, ро­ків із де­сять, якщо не біль­ше. Кри­ти­ка ки­тай­ської по­лі­ти­ки в Сіньц­зя­ні й Ти­бе­ті, обви­ну­ва­че­н­ня в ре­гу­лю­ван­ні Ін­тер­не­ту й дер­жа­во­тво­рен­ні в остан­ній рік чу­ти на всіх рів­нях аме­ри­кан­ської дер­жав­ної си­сте­ми.

На­ре­шті, дня­ми Дер­жде­пар­та­мент США схва­лив по­став­ку Тай­ва­ню вій­сько­вої те­хні­ки й обла­дна­н­ня на су­му 330 млн дол. Аме­ри­кан­ська під­трим­ка Тай­ва­ню, який КНР ува­жає сво­єю про­він­ці­єю, — дав­ня бо­лю­ча то­чка ки­тай­сько­а­ме­ри­кан­ських від­но­син. Час для уго­ди аме­ри­кан­ці ви­бра­ли вкрай не­вда­лий, якщо во­ни роз­ра­хо­ву­ва­ли на діа­лог із Пе­кі­ном. І, нав­па­ки, вкрай до­ре­чний, якщо ме­тою бу­ло роз­кру­ти­ти про­ти­сто­я­н­ня ще силь­ні­ше.

Свою ле­пту в еска­ла­цію кон­флі­кту вніс і Пе­кін. Пі­сля аме­ри­кан­сько­го ого­ло­ше­н­ня про вве­де­н­ня но­во­го па­ке­та мит ки­тай­ська сто­ро­на пе­ре­р­ва­ла пе­ре­го­во­ри ро­бо­чих груп з тор­го­вель­них пи­тань і ска­су­ва­ла за­пла­но­ва­ний ві­зит ві­це-прем’єра Дер­жра­ди КНР Лю Хе у Ва­шинг­тон (він пла­ну­вав обго­во­рю­ва­ти шля­хи ви­хо­ду з кри­зи).

Ки­тай зро­бив за­над­то ве­ли­ку став­ку на гло­баль­не лі­дер­ство. Тут і со­тні мі­льяр­дів на мас­шта­бні про­е­кти пе­ре­тво­рень як усе­ре­ди­ні кра­ї­ни (в транс­пор­ті, енер­ге­ти­ці, на­ре­шті, у те­хно­ло­гі­чних пе­ре­тво­ре­н­нях за про­гра­мою «Зро­бле­не в Ки­таї-2025», на яку пе­ред­ба­че­но ви­ді­ли­ти близь­ко 50 млрд дол.), так і за її ме­жа­ми (у рам­ках про­е­кту «Один по­яс, один шлях», де са­мі ли­ше дер­жав­ні ін­ве­сти­ції оці­ню­ю­ться в 70—80 млрд дол.). Тут і по­лі­ти­чний ка­пі­тал ни­ні­шньо­го ке­рів­ни­цтва — пі­сля кон­со­лі­да­ції вла­ди на то­рі­шньо­му з’їзді КПК Сі Цзі­ньпін фа­кти­чно одно­осо­бо­во від­по­від­ає за успі­хи й про­ва­ли дер­жав­ної по­лі­ти­ки. І то­му від­сту­пи­ти Пе­кін не мо­же, про ка­пі­ту­ля­цію — у будь-яко­му ви­гля­ді — не йде­ться.

Під­твер­джує це те, на­скіль­ки ре­тель­но Ки­тай опі­ку­є­ться по­лі­ти­чним за­без­пе­че­н­ням тор­го­вель­ної вій­ни. Сві­жа до­по­відь про «не­сум­лін­ну тор­го­вель­ну по­лі­ти­ку США» (обви­ну­ва­че­н­ня в якій, до сло­ва, ба­га­то в чо­му дзер­каль­ні ви­су­ну­тим аме­ри­кан­ською сто­ро­ною) по­кли­ка­на під­твер­ди­ти мо­раль­ну пра­во­ту Пе­кі­на в кон­флі­кті. Чи­слен­ні пе­ре­го­во­ри з пар­тне­ра­ми по всьо­му сві­ту по­кли­ка­ні за­ру­чи­ти­ся бо­дай їхнім ней­тра­лі­те­том у про­ти­сто­ян­ні зі США. А анон­со­ва­ні кро­ки що­до подаль­шої лі­бе­ра­лі­за­ції еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки (Ки­тай ро­бить свій вну­трі­шній ри­нок більш від­кри­тим, на­віть у та­ких тра­ди­цій­но чу­тли­вих сфе­рах, як стра­хо­вий бі­знес) ма­ють швид­ко за­без­пе­чи­ти аль­тер­на­тив­ні аме­ри­кан­ським дже­ре­ла ім­пор­ту то­ва­рів і по­слуг. На­ре­шті, з 1 ли­сто­па­да Ки­тай зни­жує та­ри­фи на ши­ро­кий спектр не­а­ме­ри­кан­ських то­ва­рів — для то­го, щоб по­сла­би­ти не­га­тив­ні на­слід­ки вій­ни для ки­тай­ських спо­жи­ва­чів. Це під­твер­джує, що в Пе­кі­ні не очі­ку­ють швид­ко­го за­вер­ше­н­ня про­ти­сто­я­н­ня з США. Якщо Пе­кін і справ­ді, як про­дов­жує го­во­ри­ти, не хо­че тор­го­вель­ної вій­ни, він одна­ко­во до неї по­си­ле­но го­ту­є­ться й на­ма­га­є­ться ма­кси­маль­но по­си­ли­ти свої по­зи­ції.

Фо­кус змін сві­то­вої си­сте­ми де­да­лі біль­ше змі­щу­є­ться в бік про­ти­сто­я­н­ня США й КНР. Най­ближ­чим ча­сом від­но­си­ни цих двох дер­жав по­чнуть ви­зна­ча­ти ба­га­то про­це­сів на гло­баль­ній аре­ні. І якщо ре­зуль­тат аме­ри­кан­сько-ки­тай­сько­го про­ти­сто­я­н­ня ста­не ві­до­мим не ско­ро, йо­го на­слід­ки — при­чо­му не тіль­ки для уча­сни­ків, а й для всьо­го сві­ту — ста­нуть по­мі­тни­ми вже най­ближ­чим ча­сом.

Са­ма тор­го­вель­на вій­на за­гро­жує впо­віль­не­н­ням еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня і по­гір­ше­н­ням кон’юн­кту­ри на між­на­ро­дних рин­ках. Екс­пер­ти очі­ку­ють, що один ли­ше ве­ре­сне­вий па­кет та­ри­фів з’їсть пів­то­ра-два від­со­тки еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня в Ки­таї, і по­над пів­від­со­тка — у США. Але ж йде­ться про дві най­біль­ші еко­но­мі­ки сві­ту — от­же, не­ми­ну­ча ко­ре­кція еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня в гло­баль­но­му мас­шта­бі. За цим іде па­ді­н­ня об­ся­гів сві­то­вої тор­гів­лі, ско­ро­че­н­ня екс­пор­ту для ба­га­тьох кра­їн і па­ді­н­ня еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня, осо­бли­во для еко­но­мік, що не ма­ють до­ста­тньо­го за­па­су мі­цно­сті — та­ких як укра­їн­ська.

На роз­до­ріж­жі опи­ни­ться вся си­сте­ма ін­сти­ту­тів між­на­ро­дної тор­гів­лі, на­сам­пе­ред СОТ. США й ра­ні­ше не ви­ко­ну­ва­ли рі­ше­н­ня ці­єї ор­га­ні­за­ції, а Трамп не раз за­яв­ляв, що США не ма­ють до­три­му­ва­ти­ся її норм і рі­шень. Ки­тай, нав­па­ки, по­ки що скру­пу­льо­зно ви­ко­нує всі рі­ше­н­ня СОТ. Але в умо­вах про­ти­сто­я­н­ня двох кра­їн мо­жли­вий сце­на­рій, за яко­го ігно­ру­ва­н­ня по­зи­ції СОТ (осо­бли­во що­до дво­сто­рон­ніх спо­рів) обо­ма сто­ро­на­ми на­бу­де си­сте­ма­ти­чно­го ха­ра­кте­ру — при­чи­ною цьо­го бу­дуть і по­лі­ти­чний по­ря­док ден­ний кон­флі­кту, і те, що при ма­со­во­му під­ви­щен­ні мит мо­жли­во­сті для ім­пле­мен­та­ції рі­шень ор­га­ні­за­ції ста­нуть обме­же­ни­ми. Про по­тре­бу ре­фор­му­ва­ти СОТ і так дав­но го­во­рять. Чи змо­же ор­га­ні­за­ція збе­рег­ти вплив, якщо її ігно­ру­ва­ти­муть два най­біль­ших уча­сни­ки, — ве­ли­ке пи­та­н­ня.

Під уда­ром опи­ня­ться й ба­га­то­сто­рон­ні уго­ди про віль­ну тор­гів­лю. Якщо про­ти­сто­я­н­ня США й КНР за­тя­гне­ться, та­кі об’єд­на­н­ня в ба­га­тьох ча­сти­нах сві­ту бу­дуть по­лі­ти­зу­ва­ти­ся — адже оби­дві кра­ї­ни по­ста­ра­ю­ться за­лу­чи­ти на свій бік якнай­біль­ше со­ю­зни­ків. Осо­бли­во скла­дною ста­не си­ту­а­ція в АТР, де вплив США й КНР осо­бли­во ве­ли­кий. У скла­дно­му ста­но­ви­щі опи­ни­ться і ЄС. По­ки що Єв­ро­со­юз на­ма­га­є­ться за­ли­ша­ти­ся ней­траль­ним, але це вже по­тре­бує пев­них жертв. Ска­жі­мо, у єв­ро­пей­ців до Ки­таю в тор­го­вель­ній сфе­рі є низ­ка пре­тен­зій, які, за ве­ли­ким ра­хун­ком, збі­га­ю­ться з аме­ри­кан­ськи­ми, — при­мі­ром, що­до охо­ро­ни ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті й до­сту­пу на ки­тай­ський фі­нан­со­вий ри­нок. Але ЄС зму­ше­ний утри­му­ва­ти­ся від актив­но­го їх обго­во­ре­н­ня на тлі про­ти­сто­я­н­ня США й КНР, щоб в очах Пе­кі­на не ма­ти ви­гля­ду со­ю­зни­ка аме­ри­кан­ців і не за­шко­ди­ти тор­гів­лі з Пі­дне­бе­сною.

Не менш ва­жли­ви­ми обі­ця­ють ста­ти зру­ше­н­ня в між­на­ро­дній по­лі­ти­ці. Найі­сто­тні­ши­ми ці змі­ни обі­ця­ють бу­ти в Схі­дній і Пів­ден­но­схі­дній Азії. Тут США й КНР уже кіль­ка де­ся­ти­літь — го­лов­ні грав­ці, цен­три си­ли, то­чки гра­ві­та­ції. Остан­ні два де­ся­ти­лі­т­тя біль­шість кра­їн ре­гіо­ну ско­ри­ста­ли­ся з кон­ку­рен­ції Ва­шинг­то­на й Пе­кі­на, на­ма­га­ю­чись отри­му­ва­ти пре­фе­рен­ції від обох. Але в умо­вах кон­фрон­та­ції оби­дві дер­жа­ви мо­жуть за­жа­да­ти від пар­тне­рів ви­зна­чи­ти­ся, на чи­є­му во­ни бу­дуть бо­ці. А це пря­мий шлях до втра­ти са­мо­стій­но­сті в зов­ні­шній по­лі­ти­ці, до без­умов­ної за­ле­жно­сті від єди­но­го «ве­ли­ко­го бра­та». У та­кій си­ту­а­ції зно­ву ста­не на ча­сі пе­ре­ві­ре­на по­лі­ти­ка не­при­єд­на­н­ня. Однак ни­ні го­лов­ною між­на­ро­дною про­бле­мою в ре­гіо­ні є де­фі­цит без­пе­ки, і впо­ра­ти­ся з ці­єю про­бле­мою без США й КНР ін­ші кра­ї­ни не змо­жуть. По­зна­ча­ться й брак до­ста­тніх ре­сур­сів, і су­пе­ре­чки між ни­ми, і ду­же рі­зний по­ря­док ден­ний по­лі­ти­ки без­пе­ки.

Про­ти­сто­я­н­ня США й КНР спри­я­ти­ме зро­стан­ню ро­лі си­ли в між­на­ро­дній по­лі­ти­ці в гло­баль­но­му мас­шта­бі. Ми зви­кли пов’язу­ва­ти цю за­гро­зу з ді­я­ми Ро­сії й ро­сій­сько-укра­їн­ським про­ти­сто­я­н­ням. Але на­ші про­бле­ми в гло­баль­но­му мас­шта­бі за­ли­ша­ю­ться до­сить дрі­бни­ми й ви­рі­шаль­но­го впли­ву на між­на­ро­дну си­сте­му во­ни не справ­ля­ють. Адже в про­ти­сто­ян­ні США й Ро­сії за­сто­су­ва­н­ня си­ли в будь-якій фор­мі має обме­же­ний ха­ра­ктер. Ін­ша річ — си­стем­ний кон­флікт двох най­біль­ших грав­ців, у яко­му став­кою бу­де сві­то­ве лі­дер­ство. Тут обме­же­н­ня на за­сто­су­ва­н­ня си­ли по су­ті ли­ше одне — пов­но­мас­шта­бна вій­на між дво­ма кра­ї­на­ми. Оче­ви­дно, що нор­ми й ін­сти­ту­ти від­хо­ди­ти­муть на дру­гий план — і не тіль­ки в кон­флі­кті Ва­шинг­то­на й Пе­кі­на, але й по­всю­дно. Для змі­цне­н­ня вла­сних по­зи­цій у про­ти­сто­ян­ні оби­дві сто­ро­ни бу­дуть го­то­ві до сер­йо­зних по­сту­пок — пе­ред­усім, що­до до­три­ма­н­ня норм і вір­но­сті прин­ци­пам.

А от­же, США і Ки­тай обі­ця­ють нам не­за­бу­тнє ви­до­ви­ще, яке ні­ко­го не за­ли­шить бай­ду­жим. І ні­ко­му не до­зво­лить за­ли­ши­ти­ся осто­ронь.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.