Мі­ae Ро­сі­єю та Ізра­ї­лем про­ле­ті­ла «чор­на ли­ска»

Dzerkalo Tizhnya - - ВЛАДА - Ми­ко­ла ЗАМІКУЛА

Во­єн­на опе­ра­ція в Си­рії, по­при не­о­дно­ра­зо­ві за­яви Крем­ля про її пе­ре­мо­жне за­вер­ше­н­ня, і да­лі за­би­рає жи­т­тя гро­ма­дян Ро­сії.

17 ве­ре­сня 2018 ро­ку ро­сій­ський кон­тин­гент за­знав но­вих втрат. У си­рій­сько­му по­ві­тря­но­му про­сто­рі був зби­тий лі­так ра­діо­еле­ктрон­ної роз­від­ки та бо­роть­би Іл-20 (за кла­си­фі­ка­ці­єю НАТО — «Ли­ска»). Уна­слі­док ін­ци­ден­ту за­ги­ну­ли 15 вій­сько­во­слу­жбов­ців, які пе­ре­бу­ва­ли на йо­го бор­ту. Об­ста­ви­ни ка­та­стро­фи ста­ли при­во­дом для за­го­стре­н­ня ізра­їль­сько­ро­сій­ських від­но­син, що в пер­спе­кти­ві мо­же ма­ти да­ле­к­ося­жні на­слід­ки не ли­ше для си­ту­а­ції в Си­рії, а й в усьо­му ре­гіо­наль­но­му про­сто­рі.

Де­таль­ний ана­ліз рі­зних дже­рел ін­фор­ма­ції дає змо­гу ре­кон­стру­ю­ва­ти по­дії в си­рій­сько­му не­бі та­ким чи­ном. Ро­сій­ський лі­так ви­ко­ну­вав по­літ над Се­ред­зем­ним мо­рем бі­ля узбе­реж­жя про­він­ції Ла­та­кія. Са­ме в той час лі­та­ки Ф-16 ізра­їль­ської авіа­ції за­вда­ли уда­ру по іран­ських вій­сько­вих об’єктах у цьо­му ре­гіо­ні — зви­чай­на пра­кти­ка остан­ніх мі­ся­ців. Су­дя­чи з усьо­го, ізра­їль­тя­нам вда­ло­ся не­по­мі­че­ни­ми пі­ді­йти до ці­лі з бо­ку мо­ря і від­бом­би­ти­ся по ній. Си­рій­ські си­ли про­ти­по­ві­тря­ної обо­ро­ни від­ре­а­гу­ва­ли на ата­ку із за­пі­зне­н­ням. Во­ни від­кри­ли ха­о­ти­чний во­гонь, жер­твою яко­го й став ро­сій­ський лі­так. По­при всі по­пе­ре­дні за­яви ро­сій­сько­го ке­рів­ни­цтва про ство­ре­н­ня єди­ної ро­сій­сько-си­рій­ської си­сте­ми ППО, яка сто­їть на сто­ро­жі не­ба Си­рії, від­су­тність на­ле­жної ко­ор­ди­на­ції між со­ю­зни­ка­ми та не­на­ле­жний рі­вень під­го­тов­ки при­зве­ли до бо­лю­чих втрат.

Ін­ци­дент у во­єн­но­му аспе­кті є при­кла­дом по­ши­ре­но­го яви­ща «дру­жньо­го во­гню». Він іще раз під­твер­див уже дав­но ві­до­мий факт — в умо­вах ба­га­то­рі­чної гро­ма­дян­ської вій­ни про­фе­сіо­на­лізм си­рій­ських вій­сько­вих є ду­же низь­ким. А ще свід­чить про про­бле­ми в ко­му­ні­ка­ції між си­рій­ця­ми та їхні­ми ро­сій­ськи­ми со­ю­зни­ка­ми. За­га­лом, втра­та Іл-20 мо­гла б ми­ну­ти­ся без зна­чних по­лі­ти­чних на­слід­ків — у ра­зі спо­кій­но­го став­ле­н­ня й ви­зна­н­ня вла­сних по­ми­лок з бо­ку уча­сни­ків ін­ци­ден­ту.

На­то­мість Мо­сква ві­дра­зу про­де­мон­стру­ва­ла не­аде­ква­тну ре­а­кцію на зни­ще­н­ня лі­та­ка. При­чи­на кри­є­ться у від­мо­ві ви­зна­ти про­ра­хун­ки, які на пра­кти­ці спро­сто­ву­ють бра­вур­ні ре­ля­ції вій­сько­во­го ке­рів­ни­цтва. Так, іще рік то­му во­но за­яв­ля­ло, що спіль­на си­рій­сько-ро­сій­ська си­сте­ма ППО фа­кти­чно за­кри­ває по­ві­тря Си­рії для не­сан­кціо­но­ва­них по­льо­тів. Утім, гу­чні за­яви не за­ва­жа­ли ізра­їль­тя­нам і да­лі зни­щу­ва­ти іран­ську вій­сько­ву ін­фра­стру­кту­ру, а си­рій­ські про­ти­по­ві­тря­ні ком­пле­кси ви­яви­ли­ся більш не­без­пе­чни­ми для дру­жніх лі­та­ків, ніж для во­ро­жих. У рам­ках про­па­ган­дист­ської кам­па­нії, спря­мо­ва­ної на фор­му­ва­н­ня в ро­сій­сько­му су­спіль­стві по­зи­тив­но­го став­ле­н­ня до опе­ра­ції на Близь­ко­му Схо­ді, актив­но кон­стру­ю­вав­ся при­ва­бли­вий образ си­рій­ських зброй­них сил — про­фе­сій­но­го і на­дій­но­го пар­тне­ра РФ у не­спо­кій­но­му ре­гіо­ні. Однак ін­ци­дент з Іл20 на­о­чно про­де­мон­стру­вав рі­вень «про­фе­сіо­на­лі­зму» си­рій­ських вій­сько­вих.

Не ба­жа­ю­чи кон­ста­ту­ва­ти про­ви­ну в ка­та­стро­фі со­ю­зни­ків і вла­сні про­ра­хун­ки, ро­сій­ська вла­да тра­ди­цій­но вда­ла­ся до кон­спі­ро­ло­гії. Спо­ча­тку в ЗМІ з’яви­ла­ся вер­сія про фран­цузь­кий слід в ін­ци­ден­ті. По­бли­зу си­рій­сько­го узбе­реж­жя то­ді якраз пе­ре­бу­вав фре­гат ВМФ Фран­ції «Овернь», який на­чеб­то здій­сню­вав ра­ке­тні стріль­би са­ме в той час, ко­ли ізра­їль­тя­ни за­вда­ли уда­ру, а ро­сі­я­ни втра­ти­ли лі­так. Але на офі­цій­но­му рів­ні зна­йшли ін­шо­го вин­но­го. Ним ви­явив­ся Тель-авів. Мо­сква зви­ну­ва­ти­ла ізра­їль­тян у то­му, що во­ни за­пі­зно по­пе­ре­ди­ли ро­сій­ську сто­ро­ну про свої опе­ра­ції в ра­йо­ні узбе­реж­жя Ла­та­кії, а по­тім під час ата­ки при­кри­ли­ся ро­сій­ським лі­та­ком від си­рій­ських зе­ні­тних ра­кет. Пре­зи­дент РФ В.пу­тін у роз­мо­ві з прем’єр-мі­ні­стром Ізра­ї­лю Б.не­та­нья­гу на­звав ці по­дії тра­гі­чною ви­пад­ко­ві­стю, яка, втім, ста­ла­ся че­рез не­ви­ко­на­н­ня Тель-аві­вом узго­дже­них про­то­ко­лів без­пе­ки. Однак ро­сій­ське мі­ні­стер­ство обо­ро­ни пря­мо зви­ну­ва­ти­ло Ізра­їль у во­ро­жих ді­ях та про­во­ка­ції. Ця сум­нів­на з вій­сько­во-те­хні­чно­го по­гля­ду вер­сія бу­ла роз­ра­хо­ва­на на вну­трі­шньо­го спо­жи­ва­ча. Її актив­но по­ши­рю­ва­ли ЗМІ, спри­чи­ня­ю­чи ан­ти­і­зра­їль­ську істе­рію в ро­сій­сько­му су­спіль­стві.

Від­по­відь ізра­їль­тян на зви­ну­ва­че­н­ня бу­ла стри­ма­ною. У Тель-аві­ві від­ки­ну­ли ро­сій­ські ін­си­ну­а­ції. І на­га­да­ли, що ві­дра­зу пі­сля ін­ци­ден­ту за­про­по­ну­ва­ли свою до­по­мо­гу в ря­ту­валь­ній опе­ра­ції, спря­мо­ва­ній на по­шук екі­па­жу втра­че­но­го Іл-20. Про­ви­ну за йо­го зни­ще­н­ня ізра­їль­тя­ни по­кла­да­ють тіль­ки на си­рій­ців. Во­ни за­яви­ли, що за на­яв­ни­ми да­ни­ми мо­жуть де­таль­но ре­кон­стру­ю­ва­ти пе­ре­біг по­дій у ра­йо­ні ка­та­стро­фи. Ця ін­фор­ма­ція бу­ла за­про­по­но­ва­на Ро­сії. Мо­скву від­ві­да­ла по­ту­жна де­ле­га­ція ізра­їль­ських вій­сько­вих, очо­лю­ва­на ко­ман­ду­ва­чем ВПС Ізра­ї­лю А.нор­кі­ним. Во­на ви­кла­ла ізра­їль­ське ба­че­н­ня си­ту­а­ції ро­сій­сько­му ко­ман­ду­ван­ню.

Втім, озву­че­ні ар­гу­мен­ти не зу­пи­ни­ли ро­сій­ське вій­сько­ве ві­дом­ство. Вже пі­сля від’їзду де­ле­га­ції Нор­кі­на її фа­кти­чно зви­ну­ва­ти­ли в бре­хні. Мі­ністр обо­ро­ни РФ С.шой­гу за­явив, що від­пла­тою за ізра­їль­ську «зра­ду» бу­де рі­ше­н­ня пе­ре­да­ти си­лам ре­жи­му Б.аса­да про­ти­по­ві­тря­ні ком­пле­кси С-300. Це кон­тракт, ре­а­лі­за­ція яко­го ра­ні­ше бло­ку­ва­лась ізра­їль­сько-ро­сій­ськи­ми ди­пло­ма­ти­чни­ми ком­про­мі­са­ми. Ці ком­пле­кси ма­ють по­си­ли­ти си­сте­му про­ти­по­ві­тря­ної обо­ро­ни Си­рії. При цьо­му на­го­ло­шу­ва­ло­ся, що при ком­пле­ксах пра­цю­ва­ти­муть ро­сій­ські ін­стру­кто­ри і ра­дни­ки.

Остан­ні за­яви Ро­сії ви­кли­ка­ли не­га­тив­ну ре­а­кцію з бо­ку за­хі­дних дер­жав, які ви­ко­ну­ють вла­сні зав­да­н­ня в Си­рії в рам­ках опе­ра­ції ан­ти­те­ро­ри­сти­чної ко­а­лі­ції. Спо­лу­че­ні Шта­ти Аме­ри­ки — го­лов­ний со­ю­зник Ізра­ї­лю — за­су­ди­ли та­кі дії. Ра­дник пре­зи­ден­та США з пи­тань на­ціо­наль­ної без­пе­ки Дж.бол­тон за­явив, що ро­сій­ські пла­ни при­зве­дуть до істо­тної еска­ла­ції кон­флі­кту, і ви­сло­вив спо­ді­ва­н­ня, що Мо­сква все ж та­ки пе­ре­гля­не свою по­зи­цію. Са­му ка­та­стро­фу Іл-20 аме­ри­кан­ці на­зва­ли тра­гі­чним ін­ци­ден­том, який, за сло­ва­ми дер­жав­но­го се­кре­та­ря М.пом­пео, де­мон­струє не­об­хі­дність де­е­ска­ла­ції та по­шу­ку по­лі­ти­чно­го рі­ше­н­ня си­рій­сько­го пи­та­н­ня.

Ізра­їль та­кож був зму­ше­ний іще раз ви­сту­пи­ти зі спро­сту­ва­н­ня­ми ро­сій­ських зви­ну­ва­чень. Тель-авів під­кре­слив, що в ра­зі про­дов­же­н­ня ро­сій­ських про­во­ка­цій він за­ли­шає за со­бою пра­во опри­лю­дни­ти вла­сну ін­фор­ма­цію що­до по­дій 17 ве­ре­сня. Ізра­їль­тя­ни на­тя­ка­ють, що во­на ви­ста­вить у не­ви­гі­дно­му сві­тлі ро­сій­ське вій­сько­ве ко­ман­ду­ва­н­ня в ре­гіо­ні, про­де­мон­стру­вав­ши йо­го не­про­фе­сіо­на­лізм і про­ра­хун­ки при пла­ну­ван­ні опе­ра­цій та за­без­пе­чен­ні вза­є­мо­дії з си­рій­ськи­ми пар­тне­ра­ми.

Су­то у вій­сько­во­му аспе­кті ре­а­лі­за­ція по­ста­вок ком­пле­ксів С-300 си­рій­цям не при­зве­де до ра­ди­каль­ної змі­ни ба­лан­су сил у зо­ні кон­флі­кту. Ці уста­нов­ки, по­при не­о­дно­ра­зо­ву мо­дер­ні­за­цію, до­сить ста­рі. Ізра­їль сво­го ча­су мав мо­жли­вість озна­йо­ми­ти­ся з їх кон­стру­кці­єю. Від­так С-300 на озбро­єн­ні Си­рії не є для ньо­го ціл­ко­ви­тою не­спо­ді­ван­кою — ізра­їль­ські вій­сько­ві ствер­джу­ють, що ма­ють те­о­ре­ти­чні роз­роб­ки та те­хні­чні за­со­би, зда­тні по­до­ла­ти й цю но­ву си­рій­ську обо­ро­ну.

У по­лі­ти­чно­му аспе­кті кри­ти­ка з бо­ку Мо­скви під­ри­ває той ба­ланс, який сфор­му­вав­ся впро­довж остан­ніх ро­ків в ізра­їль­сько-ро­сій­ських від­но­си­нах. По­при від­кри­ту під­трим­ку з бо­ку РФ ан­ти­і­зра­їль­ських сил, на­сам­пе­ред Іра­ну та йо­го про­ксі, во­ни ма­ли всі озна­ки кри­хко­го пар­тнер­ства. Па­ра­до­ксаль­но, але ін­те­ре­си двох дер­жав не ма­ли ра­ди­каль­них про­ти­річ, а від­но­си­ни не на­бу­ли ха­ра­кте­ру пря­мої кон­фрон­та­ції. Ро­сія озбро­ює во­ро­гів Ізра­ї­лю — але во­на не за­ці­кав­ле­на в їхній оста­то­чній пе­ре­мо­зі. Мо­скву ці­ка­вить без­пе­рерв­ний кон­флікт на Близь­ко­му Схо­ді. Са­ме він від­кри­ває но­ві мо­жли­во­сті, ство­рює для неї ва­же­лі впли­ву на іслам­ський світ. На­то­мість Ізра­їль за­ці­кав­ле­ний у ви­ко­ри­стан­ні ди­пло­ма­ти­чних за­со­бів для зни­же­н­ня рів­ня під­трим­ки сво­їх во­ро­гів Ро­сі­єю, бо об’єктив­но су­то вій­сько­ви­ми за­со­ба­ми пе­ре­кри­ти по­став­ки ро­сій­сько­го озбро­є­н­ня Іра­ну та йо­го со­ю­зни­кам не­мо­жли­во. Та­кож Мо­сква стає по­се­ре­дни­ком при ре­а­лі­за­ції ди­пло­ма­ти­чних зв’яз­ків з Те­ге­ра­ном. От­же, Ізра­їль, не від­мов­ля­ю­чись від ви­ко­на­н­ня сво­єї стра­те­гі­чної ме­ти — пі­ді­рва­ти іран­ський вій­сько­вий по­тен­ці­ал по­бли­зу вла­сних кор­до­нів, — з пев­ною по­ва­гою ста­вив­ся й до ро­сій­ських ін­те­ре­сів у Си­рії. Свід­че­н­ням цьо­го і є узго­дже­на пра­кти­ка по­ві­дом­ля­ти ро­сій­ське ко­ман­ду­ва­н­ня про уда­ри ізра­їль­ської авіа­ції з ме­тою уни­кне­н­ня жертв се­ред ро­сій­ських гро­ма­дян. Та в жо­дно­му ра­зі не йде­ться про до­ві­ру і дру­жбу між дво­ма дер­жа­ва­ми — єди­но про на­ма­га­н­ня уря­ду Б.не­та­нья­гу ви­ко­ри­ста­ти всі до­сту­пні за­со­би за­для за­хи­сту на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів і не ство­рю­ва­ти со­бі но­вих во­ро­гів там, де це мо­жли­во.

Але остан­ні дії з бо­ку ро­сі­ян по­ро­джу­ють за­ко­но­мір­не за­пи­та­н­ня — чи ма­ють та­кі від­но­си­ни Тель-аві­ва і Мо­скви пер­спе­кти­ви в май­бу­тньо­му? Во­до­ді­лом тут якраз і стає пи­та­н­ня по­ста­ча­н­ня ком­пле­ксів С-300 Си­рії та ви­зна­че­н­ня їхньо­го ста­ту­су. Якщо во­ни справ­ді ста­но­ви­ти­муть за­гро­зу для ізра­їль­ських опе­ра­цій у ре­гіо­ні, за­ко­но­мір­ною ре­а­кці­єю ста­не їх зни­ще­н­ня. Це одно­зна­чно під­твер­див мі­ністр обо­ро­ни Ізра­ї­лю А.лі­бер­ман. Мо­жли­ві жер­тви се­ред ро­сі­ян у та­ко­му ви­пад­ку вже на­вряд чи зу­пи­нять Ізра­їль — він має пев­ний до­свід та­ких дій у Вій­ні на Ви­сна­же­н­ня 1967—1970 ро­ків, ко­ли пря­ме ра­дян­ське втру­ча­н­ня в ізра­їль­сько-єги­пет­ський кон­флікт за­кін­чи­ло­ся бо­лю­чи­ми втра­та­ми для СРСР і згор­та­н­ням опе­ра­цій. Від­так від ро­сій­ської по­зи­ції, а кон­кре­тно від то­го, на­скіль­ки во­йов­ни­ча ан­ти­і­зра­їль­ська ри­то­ри­ка за­ли­ши­ться стра­вою су­то для вну­трі­шньо­го спо­жи­ва­н­ня, а на­скіль­ки справ­ді на­бу­де пра­кти­чної ре­а­лі­за­ції, ни­ні за­ле­жить, як са­ме роз­ви­ва­ти­му­ться по­дії.

В Укра­ї­ні за­го­стре­н­ня ізра­їль­сько-ро­сій­ських від­но­син не ли­ше ті­шить на­ціо­наль­ну сві­до­мість, бо ускла­днює між­на­ро­дну си­ту­а­цію для Крем­ля. Во­но від­кри­ває й пев­ні мо­жли­во­сті. Ра­ні­ше Ро­сія ви­су­ва­ла ви­мо­гу згор­ну­ти укра­їн­сько-ізра­їль­ське вій­сько­ве пар­тнер­ство як пла­ту за від­мо­ву по­ста­ча­ти ре­жи­му Б.аса­да ком­пле­кси С-300. Якщо ж їх усе-та­ки бу­де пе­ре­да­но Си­рії, це зні­ме з Те­льа­ві­ва будь-які обме­же­н­ня що­до про­да­жу озбро­є­н­ня Укра­ї­ні. Зви­чай­но, сьо­го­дні по­тре­ба в ньо­му не на­стіль­ки на­галь­на, як 2014 ро­ку, про­те будь-які но­ві пер­спе­кти­ви в цьо­му на­прям­ку пі­дуть на ко­ристь обо­ро­но­зда­тно­сті на­шої дер­жа­ви.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.