Де­рaeав­но-при­ва­тне пар­тнер­ство: час вчи­ти­ся на по­мил­ках

Dzerkalo Tizhnya - - ГРОШІ - Окса­на ЗАТВОРНИЦЬКА,

стар­ший еко­но­міст Цен­тру еко­но­мі­чної стра­те­гії

На­при­кін­ці лі­та в Іта­лії став­ся один із най­більш вра­жа­ю­чих ін­фра­стру­ктур­них ко­ла­псів цьо­го ро­ку: дво­хсо­тме­тро­ва се­кція мо­ста Мо­ран­ді в Іта­лії обва­ли­ла­ся.

Ця тра­ге­дія, що за­бра­ла жи­т­тя 43 осіб, про­де­мон­стру­ва­ла, на­скіль­ки сер­йо­зни­ми мо­жуть бу­ти на­слід­ки і для ко­ри­сту­ва­чів ав­то­стра­ди, і для опе­ра­то­ра пла­тної до­ро­ги — Autostrade per l’italia. На усу­не­н­ня ава­рії опе­ра­тор та уряд ви­ді­ли­ли від­по­від­но 500 млн і 5 млн єв­ро, акції опе­ра­то­ра зне­ці­ни­ли­ся на 25% від рин­ко­вої вар­то­сті. За­раз три­ває роз­слі­ду­ва­н­ня при­чин ава­рії, яке мо­же спри­чи­ни­ти більш істо­тні на­слід­ки для опе­ра­то­ра, вклю­ча­ю­чи штраф до 150 млн єв­ро, ану­лю­ва­н­ня лі­цен­зії, роз­рив кон­це­сій­но­го кон­тра­кту, по­ка­ра­н­ня йо­го по­са­до­вих осіб. Одним із на­слід­ків цих по­дій та­кож мо­же ста­ти на­ціо­на­лі­за­ція май­же 3000 км ав­то­мо­біль­них до­ріг, які на сьо­го­дні пе­ре­бу­ва­ють в утри­ман­ні Autostrade per l’italia. Це один із яскра­вих при­кла­дів то­го, чо­му пи­та­н­ням дер­жав­но-при­ва­тно­го пар­тнер­ства вар­то при­ді­ля­ти біль­ше ува­ги, ніж зда­є­ться біль­шо­сті укра­їн­ців.

Спро­бу­є­мо по­мір­ку­ва­ти про те, яких ре­зуль­та­тів до­ся­гла Укра­ї­на, чо­го їй очі­ку­ва­ти най­ближ­чим ча­сом та як убез­пе­чи­ти­ся від по­ді­бно­го до­сві­ду в кон­текс­ті мо­жли­во­го прийня­т­тя за­ко­но­про­е­кту №8125 «Про кон­це­сії», що ни­ні пе­ре­бу­ває на дру­го­му чи­тан­ні в пар­ла­мен­ті.

Чим при­ва­бли­ві кон­тра­кти дер­жав­но-при­ва­тно­го пар­тнер­ства та чим рі­зня­ться від кон­це­сій?

За сво­їм ви­зна­че­н­ням дер­жав­но-при­ва­тне пар­тнер­ство (ДПП) ха­ра­кте­ри­зує фор­ми спів­пра­ці дер­жа­ви або му­ні­ци­па­лі­те­ту (дер­жав­но­го пар­тне­ра) та при­ва­тної ком­па­нії (при­ва­тно­го пар­тне­ра) із ство­ре­н­ня, ре­кон­стру­кції, екс­плу­а­та­ції об’єкта дер­жав­ної/му­ні­ци­паль­ної вла­сно­сті. За фор­ма­ми ДПП роз­рі­зня­ють кон­це­сію, управ­лі­н­ня май­ном і спіль­ну ді­яль­ність; до­зво­ля­є­ться змі­шу­ва­ти фор­ми до­го­во­рів, на­при­клад, управ­лі­н­ня май­ном і спіль­ної ді­яль­но­сті. Про­це­ду­ри за­ку­пів­лі (ква­лі­фі­ка­ція та кон­кур­сний від­бір) від­бу­ва­ю­ться за умо­ва­ми за­ку­пі­вель за дер­жав­ні ко­шти.

Кон­це­сія як один із під­ви­дів форм дер­жав­но-при­ва­тно­го пар­тнер­ства має низ­ку від­мін­но­стей від ін­ших форм ДПП. По-пер­ше, ство­ре­но окре­му про­це­ду­ру за­ку­пів­лі (а са­ме — кон­це­сій­ний кон­курс). По-дру­ге, ви­зна­че­но істо­тні умо­ви кон­це­сій­них до­го­во­рів. По-тре­тє, пе­ред­ба­че­но ви­ко­ри­ста­н­ня кон­це­сій­но­го об’єкта на пла­тній осно­ві.

Які ми ба­чи­мо ре­зуль­та­ти за май­же 19 ро­ків ро­бо­ти ме­ха­ні­змів ДПП в Укра­ї­ні?

З 1999 ро­ку і до­те­пер ми ма­є­мо 192 іні­ці­йо­ва­ні про­е­кти дер­жав­но-при­ва­тно­го пар­тнер­ства. Це пер­ше вра­жа­ю­че до­ся­гне­н­ня, яке ста­вить Укра­ї­ну ві­дра­зу на кіль­ка ща­блів ви­ще за се­ре­дньо­ста­ти­сти­чну кра­ї­ну із 70 про­е­кта­ми ДПП у се­ре­дньо­му.

При цьо­му 182 із 192 дер­жав­но-при­ва­тних пар­тнерств (або 95%) іні­ці­йо­ва­но у фор­мі кон­це­сій. Оскіль­ки та­ка фор­ма кон­тра­кту пе­ред­ба­чає вне­се­н­ня на ко­ристь дер­жа­ви пла­ти за екс­клю­зив­не пра­во ко­ри­сту­ва­н­ня об’єктом, це озна­чає, що біль­шість про­е­ктів пла­ну­ва­лось оку­пи­ти за ра­ху­нок зби­ра­н­ня пла­ти з ко­ри­сту­ва­чів.

Ли­ше 66 із 192 про­е­ктів (або не більш як 34%) бу­ли успі­шни­ми. Це озна­чає, що по­над дві тре­ти­ни про­е­ктів спі­тка­ла нев­да­ча че­рез ви­со­кі зби­тки та ро­зір­ва­н­ня кон­тра­ктів. І це справ­ді за­ба­га­то, бо, вра­хо­ву­ю­чи не­істо­тну ва­рі­а­цію між рі­зни­ми гру­па­ми кра­їн за рів­нем до­хо­дів, від­со­ток нев­дач для кра­їн із низь­ким рів­нем до­хо­дів не пе­ре­ви­щу­вав 7%, то­ді як для кра­їн із ви­со­ким рів­нем до­хо­дів був ниж­чим за 4%.

Чо­го це нас вчить?

Один із най­ва­жли­ві­ших уро­ків сто­су­є­ться роз­роб­ки та ана­лі­зу про­е­ктів ДПП. Аби прийня­ти рі­ше­н­ня про по­бу­до­ву пар­тнер­ства між дер­жав­ним і при­ва­тним пар­тне­ра­ми, вар­то пе­ре­свід­чи­тись у йо­го еко­но­мі­чній до­ціль­но­сті. Пра­кти­ка свід­чить: ли­ше 10–15% іні­ці­йо­ва­них про­е­ктів до­ціль­но впро­ва­джу­ва­ти са­ме на за­са­дах дер­жав­но-при­ва­тно­го пар­тнер­ства. При­чи­ною цьо­го є мо­жли­вість опти­мі­за­ції роз­по­ді­лу ри­зи­ків між дер­жав­ним і при­ва­тним пар­тне­ра­ми, яка ро­бить та­ке пар­тнер­ство ви­гі­дним по­рів­ня­но з тим, яким чи­ном ці по­слу­ги за­раз на­да­ю­ться дер­жав­ни­ми та му­ні­ци­паль­ни­ми під­при­єм­ства­ми. От­же, від­со­ток нев­дач ДПП в Укра­ї­ні ве­ли­кою мі­рою спри­чи­не­ний за­галь­ним ре­гу­ля­тор­но-пра­во­вим се­ре­до­ви­щем, в яко­му при­ва­тно­му пар­тне­ру бра­кує пе­ре­ваг пе­ред пар­тне­ром дер­жав­ним.

Не скрізь по­трі­бна са­ме кон­це­сія, бо не всю­ди основ­на про­бле­ма по­ля­гає у від­су­тно­сті ін­ве­сти­цій. Так, для во­до­по­ста­ча­н­ня та во­до­від­ве­де­н­ня більш по­ши­ре­ні са­ме кон­тра­кти управ­лі­н­ня/орен­ди (до 70% про­е­ктів). В Укра­ї­ні, нав­па­ки, май­же всі кон­тра­кти є кон­це­сій­ни­ми. От­же, тя­гар ін­ве­сти­цій пе­ре­кла­да­є­ться з мі­сце­во­го бю­дже­ту ви­клю­чно на ко­ри­сту­ва­чів.

За­зви­чай має на­сто­ро­жу­ва­ти кіль­кість про­по­зи­цій, іні­ці­йо­ва­них су­то бі­зне­сом, оскіль­ки кон­ку­рен­тна пе­ре­ва­га при­ва­тно­го опе­ра­то­ра по­ля­гає в йо­го до­сві­ді апро­ба­ції/за­сто­су­ва­н­ня ін­но­ва­цій­них те­хні­чних рі­шень, на­яв­но­сті за­ре­є­стро­ва­них па­тен­тів. Від цьо­го ви­гра­ють та­кі те­хно­ло­гі­чно-ін­тен­сив­ні га­лу­зі, як ін­фор­ма­цій­ні те­хно­ло­гії та ко­му­ні­ка­ції. Про­те для транс­пор­ту, енер­ге­ти­ки, во­до­по­ста­ча­н­ня те­хно­ло­гі­чні пе­ре­ва­ги бі­зне­су від­хо­дять на дру­гий план і біль­шо­го зна­че­н­ня на­бу­ва­ють на­ви­чки управ­лі­н­ня ком­па­ні­я­ми. Зокре­ма, від­со­ток успі­ху про­е­ктів ДПП є ви­щім для про­е­ктів, іні­ці­йо­ва­них дер­жав­ним пар­тне­ром, по­рів­ня­но з іні­ці­йо­ва­ни­ми при­ва­тним: 98% про­ти 76% для кра­їн з низь­кім рів­нем до­хо­дів і 99% про­ти 90% для кра­їн з ви­со­ким рів­нем до­хо­дів.

По­трі­бні які­сні кон­кур­си із за­лу­че­н­ням до­свід­че­них опе­ра­то­рів. В Укра­ї­ні, на­то­мість, жо­ден кон­курс на­ра­зі не за­лу­чив ві­до­мих кор­по­ра­тив­них брен­дів.

Які пер­спе­кти­ви?

За умов вер­хо­вен­ства пра­ва (rule of law) та ефе­ктив­но­го дер­жав­но­го управ­лі­н­ня (good governance) про­тя­гом що­най­мен­ше п’яти на­сту­пних ро­ків Укра­ї­на змо­же:

— отри­ма­ти до­да­тко­ві до­хо­ди до дер­жав­но­го та мі­сце­вих бю­дже­тів в об­ся­зі 4,8 млрд дол. США за ра­ху­нок кон­це­сій­них пла­те­жів;

— на­да­ти зби­тко­вим під­при­єм­ствам мо­жли­вість зге­не­ру­ва­ти при­бу­тки на су­му до 1,7 млрд дол., ча­сти­на яких на­ді­йде до бю­дже­ту у ви­гля­ді пря­мих і не­пря­мих по­да­тків.

Укра­ї­ні бра­кує про­е­ктів ДПП у сфе­рах ав­то­мо­біль­них до­ріг, енер­ге­ти­ки, ви­до­бу­тку. Мор­ські пор­ти го­то­ві пе­ре­йти з кон­тра­ктів орен­ди на кон­це­сій­ні уго­ди. Про­те за ре­а­лі­за­цію та­ких мо­жли­во­стей до­ве­де­ться кон­ку­ру­ва­ти як на сві­то­вих, так і на єв­ро­пей­ських рин­ках. То­рік дві тре­ти­ни про­е­ктів ДПП, що до­ся­гли ета­пу фі­нан­со­во­го за­кри­т­тя (а це не менш як 70 кон­тра­ктів на рік), при­па­ли на Бра­зи­лію, Ки­тай та Ін­дію. В Єв­ро­пі ана­ло­гі­чно­го по­ка­зни­ка до­ся­гну­то за ра­ху­нок кон­тра­ктів, укла­де­них у Ту­реч­чи­ні, Фран­ції, Іта­лії та Ве­ли­кій Бри­та­нії (ра­зом 28 кон­тра­ктів на рік). Укра­ї­на мо­же скла­сти гі­дну кон­ку­рен­цію за умов які­сно­го від­бо­ру про­е­ктів, на­да­н­ня га­ран­тій при­ва­тним ін­ве­сто­рам, мо­жли­во­сті спів­фі­нан­су­ва­н­ня з бо­ку МФО, від­по­від­но­сті за­сто­су­ва­н­ня кон­тра­ктів ДПП між­на­ро­дній пра­кти­ці. Са­ме то­му про­ект за­ко­ну №8125 «Про кон­це­сії», що пе­ре­бу­ває за­раз у пар­ла­мен­ті, кон­цен­тру­є­ться са­ме на пи­та­н­нях від­бо­ру рен­та­бель­них про­е­ктів, ста­ло­сті нор­ма­тив­но-за­ко­но­дав­чо­го се­ре­до­ви­ща, ви­бо­ру кра­ї­ни юрис­ди­кції, за­лу­че­н­ня ра­дни­ків для стру­кту­ри­за­ції кон­тра­ктів.

Ра­зом із цим існує кіль­ка по­ши­ре­них мі­фів про кон­це­сії:

— змі­на вла­сни­ка об’єкта кон­це­сії. На­справ­ді об’єкт кон­це­сії за­ли­ша­ти­ме­ться у вла­сно­сті дер­жа­ви (мі­сце­вих ор­га­нів вла­ди), а при­ва­тний пар­тнер ли­ше отри­му­ва­ти­ме екс­клю­зив­не пра­во ко­ри­сту­ва­ти­ся ним в обмін на зо­бов’яза­н­ня що­до йо­го ство­ре­н­ня, ре­кон­стру­кції або ре­а­бі­лі­та­ції, екс­плу­а­та­ції. От­же, зав­дя­ки кон­це­сії дер­жа­ва/мі­сце­ві ор­га­ни вла­ди мо­жуть по­кра­щи­ти (або на­віть ство­ри­ти) об’єкт вла­сно­сті, зав­дя­ки чо­му зро­сте вар­тість акти­вів дер­жав­ної/ко­му­наль­ної вла­сно­сті;

— кон­це­сій­ні про­е­кти бу­дуть ви­клю­чно зби­тко­ви­ми. Важ­ко уяви­ти при­ва­тно­го опе­ра­то­ра, який бу­де го­то­вий увійти на ри­нок са­ме шля­хом отри­ма­н­ня зби­тків, адже та­кі кон­тра­кти три­ва­ють у се­ре­дньо­му 20+ ро­ків. Окрім то­го, за­ко­но­про­е­ктом №8125 пе­ред­ба­че­ний ме­ха­нізм за­мі­ни кон­це­сіо­не­ра за іні­ці­а­ти­вою кон­це­сі­є­дав­ця або кре­ди­то­ра, що на­да­ва­ти­ме до­да­тко­вий ін­стру­мент про­ти­дії зби­тко­вим опе­ра­то­рам;

— фор­му­ва­н­ня зе­мель­них ді­ля­нок на­вряд чи обов’яз­ко­во ди­кту­ва­ти­ме не­об­хі­дність екс­про­прі­а­ції зем­лі, адже це істо­тно під­ви­щить вар­тість кон­це­сій­но­го про­е­кту. Нав­па­ки, не­об­хі­дність мі­ні­мі­за­ції ка­пі­таль­них ви­трат спо­ну­ка­ти­ме до роз­мі­ще­н­ня об’єктів пе­ре­ва­жно в ме­жах існу­ю­чо­го зем­ле­ві­две­де­н­ня. Ва­рі­ан­ти ви­ко­на­н­ня про­е­кту ма­ють роз­гля­да­ти­ся ще на пе­ре­дін­ве­сти­цій­но­му ета­пі та ви­клю­ча­ти ви­со­ко­вар­ті­сні аль­тер­на­ти­ви. Адже ін­фра­стру­кту­ра пе­ред­усім має за­ли­ша­ти­ся до­сту­пною для пе­ре­ва­жної біль­шо­сті ко­ри­сту­ва­чів, оскіль­ки за ін­ших умов зни­жу­ва­ти­ме­ться ймо­вір­ність її оку­пно­сті;

— до­го­во­ри кон­це­сії ні­чим істо­тно не від­рі­зня­ю­ться від ін­ших до­го­во­рів ДПП. До­не­дав­на це справ­ді бу­ло так. Але з 2015 ро­ку і до­те­пер бу­ло прийня­то низ­ку за­ко­но­дав­чих іні­ці­а­тив, яки­ми за­про­ва­дже­ні прин­ци­по­ві роз­ме­жу­ва­н­ня між кон­це­сі­єю та ін­ши­ми фор­ма­ми ДПП;

— до­го­во­ри кон­це­сії пе­ред­ба­ча­ють на­да­н­ня дер­жав­ної під­трим­ки, що яв­ляє со­бою ко­ру­пцій­ний ри­зик. Кон­це­сій­не за­ко­но­дав­ство пе­ред­ба­чає по­ді­бні до до­го­во­рів ДПП ме­ха­ні­зми дер­жав­ної під­трим­ки: му­ні­ци­паль­ні та дер­жав­ні га­ран­тії, мо­жли­вість фі­нан­су­ва­н­ня з дер­жав­но­го/мі­сце­вих бю­дже­тів. Та­кі ме­ха­ні­зми в основ­но­му по­кли­ка­ні зни­зи­ти вар­тість за­по­зи­чень, що має по­зна­чи­ти­ся на зде­шев­лен­ні про­е­ктів та їхній до­сту­пно­сті для кін­це­вих спо­жи­ва­чів. Га­ран­тія по­пи­ту та роз­мір пла­ти за го­тов­ність об’єкта до­по­ма­га­ють пе­ре­роз­по­ді­ли­ти ри­зи­ки між при­ва­тним і дер­жав­ним пар­тне­ра­ми, оскіль­ки ри­зик по­пи­ту та­кож час­тко­во за­ле­жа­ти­ме від дер­жав­но­го опе­ра­то­ра, який, зокре­ма, ви­зна­чає ці­но­ву/та­ри­фну по­лі­ти­ку;

— до­го­во­ри кон­це­сії мі­стять по­ло­же­н­ня про про­ве­де­н­ня пря­мих пе­ре­го­во­рів з по­то­чни­ми орен­да­ря­ми дер­жав­но­го/му­ні­ци­паль­но­го май­на, що яв­ляє со­бою ко­ру­пцій­ний ри­зик. Дій­сно, та­ка нор­ма пе­ред­ба­че­на за­ко­но­про­е­ктом №8125, про­те во­на має на ме­ті сти­му­лю­ва­ти ді­ю­чих орен­да­рів дер­жав­но­го/му­ні­ци­паль­но­го май­на пе­ре­хо­ди­ти на більш ви­гі­дні для дер­жа­ви ін­стру­мен­ти кон­це­сії. Адже у ра­зі орен­ди, тер­мін якої по­де­ку­ди ся­гає 49 ро­ків, вне­сок при­ва­тно­го пар­тне­ра обме­жу­є­ться вне­се­н­ням орен­дної пла­ти та не пе­ред­ба­чає жо­дних ін­ве­сти­цій­них зо­бов’язань і кон­це­сій­них пла­те­жів. У ви­пад­ку, якщо при­ва­тний пар­тнер не ба­жає пе­ре­хо­ди­ти з орен­ди на кон­це­сію, він має мо­жли­вість про­дов­жу­ва­ти ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти об’єкт на пра­ві орен­ди;

— нор­ми існу­ю­чих за­ко­нів у сфе­рі кон­це­сії та ДПП не да­ють впев­не­но­сті ін­ве­сто­рам що­до без­пе­ки їхніх три­ва­лих ін­ве­сти­цій. У ме­жах кон­тра­ктів ДПП ін­ве­сти­ції з бо­ку при­ва­тно­го пар­тне­ра пе­ред­ба­ча­ю­ться для про­е­ктів як спіль­ної ді­яль­но­сті, так і кон­це­сії. Оскіль­ки та­кі ін­ве­сти­ції не­об­хі­дно оку­пи­ти за ра­ху­нок над­хо­джень при­ва­тно­го опе­ра­то­ра, се­ре­дня три­ва­лість кон­тра­ктів ДПП має ста­но­ви­ти що­най­мен­ше де­сять ро­ків. Аби за­ці­ка­ви­ти при­ва­тних ін­ве­сто­рів вкла­да­ти ко­шти на та­кий три­ва­лий тер­мін, при­ва­тно­му пар­тне­ру га­ран­ту­є­ться не­змін­ність за­ко­но­дав­ства про­тя­гом тер­мі­ну дії кон­тра­кту, на­да­н­ня дер­жав­них/му­ні­ци­паль­них га­ран­тій. Та­кож за­ко­но­про­ект №8125 за­про­ва­джує ме­ха­нізм га­ран­тії по­пи­ту для кон­це­сій на ав­то­мо­біль­ні до­ро­ги, що до­по­мо­же за­ці­ка­ви­ти при­ва­тно­го пар­тне­ра ін­ве­сту­ва­ти в Укра­ї­ну;

— не­про­зо­рі умо­ви пе­ре­да­чі в орен­ду май­на кон­це­сіо­не­ра. Кон­це­сіо­не­ром мо­же ви­сту­па­ти кон­сор­ці­ум, що скла­да­є­ться з кіль­кох ком­па­ній, вклю­ча­ю­чи фі­нан­со­ву ор­га­ні­за­цію, опе­ра­то­ра об’єкта та ін­ших уча­сни­ків. Оскіль­ки кон­це­сій­на уго­да мо­же по­ши­рю­ва­ти­ся як на об’єкти ін­фра­стру­кту­ри, так і на об’єкти су­пу­тньо­го сер­ві­су, мо­же ви­ни­кну­ти по­тре­ба в за­лу­чен­ні орен­да­рів на об’єкти су­пу­тньо­го сер­ві­су;

— не­до­ста­тній ме­ха­нізм обме­же­н­ня фі­скаль­них ри­зи­ків. За­ко­но­про­е­ктом №8125 пе­ред­ба­че­но обме­же­н­ня уча­сті дер­жа­ви у роз­мі­рі пла­ти за го­тов­ність (до­сту­пність) об’єкта кон­це­сії в ме­жах 49% га­ран­то­ва­но­го кон­це­сіо­не­ру по­пи­ту.

Ра­зом із цим за­ко­но­про­ект №8125 та­кож має кіль­ка не­до­лі­ків. По-пер­ше, пе­ред­ба­ча­є­ться за­сто­су­ва­н­ня пря­мих пе­ре­го­во­рів з мір­ку­вань на­ціо­наль­ної обо­ро­ни та без­пе­ки, а та­кож у ра­зі не­об­хі­дно­сті ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти пев­ну те­хно­ло­гію, ав­тор­ські пра­ва. На на­шу дум­ку, та­ке по­ло­же­н­ня по­тре­бує кра­що­го об´рун­ту­ва­н­ня, адже за від­су­тно­сті чі­тких кри­те­рі­їв до­ціль­ним мо­же ви­да­ти­ся май­же будь-який про­ект. По-дру­ге, в Укра­ї­ні за­ли­ша­є­ться мо­жли­вим ви­зна­ти та­ким, що від­був­ся, кон­це­сій­ний кон­курс з одним уча­сни­ком. Пі­сля прийня­т­тя Ди­ре­кти­ви ЄС 2014/23 про кон­це­сії в кра­ї­нах Єв­ро­со­ю­зу жо­ден кон­це­сій­ний кон­курс з одним уча­сни­ком не від­був­ся. Укра­ї­ні вар­то взя­ти це до ува­ги та від­мо­ви­ти­ся від про­ве­де­н­ня не­про­зо­рих кон­це­сій­них кон­кур­сів.

Сьо­го­дні пе­ред Укра­ї­ною сто­їть низ­ка стра­те­гі­чних пи­тань що­до дер­жав­ної вла­сно­сті — по­трі­бно ви­зна­чи­ти роль дер­жа­ви та ці­лі, за­ра­ди яких во­на має пра­гну­ти збе­рег­ти об’єкти у сво­їй вла­сно­сті. У кон­текс­ті роз­по­ча­тої при­ва­ти­за­ції та впро­ва­дже­н­ня прин­ци­пів кор­по­ра­тив­но­го управ­лі­н­ня на дер­жав­них і ко­му­наль­них під­при­єм­ствах по­ста­ва­ти­ме за­пи­та­н­ня: яким чи­ном дер­жав­но-при­ва­тне пар­тнер­ство спри­я­ти­ме під­ви­щен­ню вар­то­сті дер­жав­них/му­ні­ци­паль­них акти­вів? То­му ва­жли­во ви­зна­чи­ти­ся із за­галь­ним ба­че­н­ням, яке ста­не осно­вою по­лі­ти­ки дер­жав­ної вла­сно­сті. Во­на, у свою чер­гу, і слу­гу­ва­ти­ме до­ро­го­вка­зом для ро­бо­ти держ­під­при­ємств і про­е­ктів дер­жав­но-при­ва­тно­го пар­тнер­ства. Пер­шою ла­стів­кою став про­ект Стра­те­гії роз­ви­тку мор­ських пор­тів Укра­ї­ни на пе­рі­од до 2038 ро­ку. Ва­жли­во та­кож сфор­му­ва­ти ба­че­н­ня в ін­ших се­кто­рах ін­фра­стру­кту­ри.

***

Пла­ну­ю­чи про­ект дер­жав­но-при­ва­тно­го пар­тнер­ства, вар­то пам’ята­ти про при­чи­ни та ці­лі за­лу­че­н­ня при­ва­тно­го опе­ра­то­ра. Во­ни мо­жуть рі­зни­ти­ся за­ле­жно від по­треб роз­ви­тку окре­мо­го се­кто­ра. На­при­клад, ча­сто для ро­бо­ти в низь­ко­рен­та­бель­ній га­лу­зі не по­трі­бні при­ва­тні ін­ве­сти­ції, а бу­де до­ста­тньо або взя­ти кре­дит під му­ні­ци­паль­ні га­ран­тії, та/або укла­сти кон­тракт управ­лі­н­ня. Ви­со­ко­рен­та­бель­ні про­е­кти у змо­зі швид­ко оку­пи­ти вкла­де­ні ін­ве­сти­ції за ра­ху­нок ко­ри­сту­ва­чів. Про­те для по­шу­ку та­ких «на­ціо­наль­них чем­піо­нів» по­трі­бні три основ­ні умо­ви: об­сяг рин­ку, до­сто­вір­на оцін­ка по­пи­ту та до­свід опе­ра­то­ра у сфе­рі те­хно­ло­гі­чних/екс­плу­а­та­цій­них рі­шень.

У ми­ну­ло­му Укра­ї­на, на жаль, уже ма­ла не­га­тив­ний до­свід впро­ва­дже­н­ня про­е­ктів дер­жав­но-при­ва­тно­го пар­тнер­ства. Ми пам’ята­є­мо про на­ші по­мил­ки і го­то­ві на них вчи­ти­ся. Аби ста­ти успі­шним грав­цем на цьо­му рин­ку, час ро­би­ти пра­виль­ні ре­чі пра­виль­но.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.