Мов­ча­ти не мо­aeна

Dzerkalo Tizhnya - - ГРОШІ - Ві­та­лій СКЛЯРОВ, мі­ністр енер­ге­ти­ки Укра­ї­ни (1982—1993); Ві­лен СЕМЕНЮК, мі­ністр енер­ге­ти­ки Укра­ї­ни (1993—1995); Оле­ксій ШЕБЕРСТОВ, мі­ністр енер­ге­ти­ки Укра­ї­ни (1995—1996, 1997—1999); Оле­ксандр СВЕТЕЛІК, пре­зи­дент «CIGRE Укра­ї­на», за­слу­же­ний енер­ге­тик Украї

Еле­ктри­ка на­стіль­ки гли­бо­ко та ор­га­ні­чно про­ни­кла в усі сфе­ри люд­сько­го бу­т­тя, що не­мо­жли­во уяви­ти без неї су­ча­сну ци­ві­лі­за­цію.

Ця об­ста­ви­на, у свою чер­гу, по­ро­ди­ла в су­спіль­стві ілю­зію про обов’яз­ко­ву на­яв­ність еле­ктри­ки, по­над те, ба­га­то хто щи­ро вва­жає, що во­на «бе­ре­ться з дро­тів», на­віть не за­ми­слю­ю­чись, як во­на ту­ди по­тра­пляє. Ні­би обов’яз­ко­ва да­ність. На­справ­ді еле­ктро­енер­ге­ти­чне ви­ро­бни­цтво по­тре­бує ду­же ви­со­ко­ква­лі­фі­ко­ва­но­го, від­по­від­аль­но­го, на­у­ко­міс­тко­го за­без­пе­че­н­ня та від­по­від­но­го ка­дро­во­го по­тен­ці­а­лу.

Сво­го ча­су бу­ло сфор­му­льо­ва­но основ­ний прин­цип ви­пе­ре­джаль­но­го роз­ви­тку енер­ге­ти­ки, і йо­го су­во­ро до­три­му­ва­ли­ся ба­га­то ро­ків. І ця об­ста­ви­на ви­зна­чи­ла чі­тке на­у­ко­ве за­без­пе­че­н­ня га­лу­зі, пра­виль­не гли­бо­ко на­у­ко­во опра­цьо­ва­не ви­рі­ше­н­ня ба­га­тьох фун­да­мен­таль­них пи­тань, їхню гра­мо­тну ре­а­лі­за­цію, пло­ди яких ми по­жи­на­є­мо й до­ни­ні. Еле­ктри­ка по­ки що є скрізь і май­же зав­жди, по­при чи­ма­ло тру­дно­щів і не­до­ро­бок.

Во­дно­час че­рез низ­ку не­га­тив­них об­ста­вин не­об­хі­дно звер­ну­ти ува­гу на над­зви­чай­но три­во­жні тен­ден­ції та про­сто по­мил­ки, які ство­рю­ють пря­му за­гро­зу на­ціо­наль­ній без­пе­ці й енер­ге­ти­чній не­за­ле­жно­сті дер­жа­ви.

За остан­ні 27 ро­ків не по­бу­до­ва­но жо­дної еле­ктро­стан­ція, більш то­го, ні­хто й не зби­ра­є­ться їх бу­ду­ва­ти. Ті мі­зер­ні вве­де­н­ня по­ту­жно­стей, які бу­ло ре­лі­зо­ва­но, здій­сню­ва­ли­ся на вже осво­є­них май­дан­чи­ках із 80— 90% го­тов­но­сті.

Вар­то на­га­да­ти, що в Укра­ї­ні одно­ча­сно зво­ди­ло­ся сім (!) атом­них еле­ктро­стан­цій, і ду­же шко­да, що з рі­зних, ча­сто на­ду­ма­них при­чин так і не бу­ло вве­де­но в екс­плу­а­та­цію бло­ки на Крим­ській (85—90% го­тов­но­сті) і Оде­ській АЕС (з мен­шим сту­пе­нем го­тов­но­сті), так са­мо, як і тре­тій блок Ки­їв­ської ТЕЦ6. Зго­дом їх бу­ло роз­уком­пле­кто­ва­но, якщо вжи­ти по­лі­тко­ре­ктний тер­мін. Най­швид­ше, ін­шої та­кої кра­ї­ни у сві­ті не­має!

Час, не­об­хі­дний для пу­ску стан­ції з ну­ля, ко­лись об­чи­слю­вав­ся, як пра­ви­ло, де­ся­тьма ро­ка­ми. Про фі­нан­су­ва­н­ня, від­ве­де­н­ня зем­лі, до­слі­дни­цькі, прое­кт­ні, бу­ді­вель­ні ро­бо­ти, мон­таж, на­ла­го­дже­н­ня, ор­га­ні­за­цію ка­дро­во­го за­без­пе­че­н­ня екс­плу­а­та­ції, ре­мон­ти та ін­ше кра­ще про­мов­ча­ти.

Усе ви­кла­де­не — не­за­пе­ре­чний факт. Зно­ше­н­ня основ­но­го обла­дна­н­ня і фі­зи­чне, і мо­раль­не в еле­ктро­енер­ге­ти­ці ста­но­вить від 85 до 95%. Ма­ю­ться на ува­зі й енер­го­бло­ки, і транс­фор­ма­то­ри, і ЛЕП, і ко­му­та­цій­не та до­по­мі­жне обла­дна­н­ня. При­чи­на — пра­кти­чно жо­дної мас­шта­бної й та­кої не­об­хі­дної мо­дер­ні­за­ції та ре­но­ва­ції, якщо не ра­ху­ва­ти кіль­ка бло­ків на ТЕС і гі­дро­енер­ге­ти­ку, не ве­ло­ся.

Якщо взя­ти за осно­ву об­сяг осво­є­но­го фі­нан­су­ва­н­ня еле­ктро­енер­ге­ти­ки в 1991 ро­ці за всі­ма ви­да­ми ді­яль­но­сті та ка­пі­таль­не бу­дів­ни­цтво, і ка­пі­таль­ні, се­ре­дні, по­то­чні ре­мон­ти обла­дна­н­ня, на­у­ко­во-до­слі­дні ро­бо­ти, опла­ту пра­ці пра­ців­ни­ків то­що, і по­го­ди­ти­ся, що всі ви­тра­ти бу­ли ви­прав­да­ні (а що це так і є, під­твер­джу­є­ться ро­бо­тою всіх еле­ктро­стан­цій і ме­реж), і по­ра­ху­ва­ти, що не­об­хі­дно бу­ло про­дов­жу­ва­ти як мі­ні­мум у та­ко­му са­мо­му об­ся­зі фі­нан­су­ва­н­ня до ни­ні­шньо­го ча­су, по­рів­няв­ши цю су­му з ви­ді­ле­ною (без ура­ху­ва­н­ня від­ко­тів) за цей са­мий тер­мін за су­ча­сни­ми нор­ма­ми та мо­жли­во­стям, то ви­яви­ться, що еле­ктро­енер­ге­ти­ку не­до­фі­нан­со­ва­но при­найм­ні на 85—90 млрд дол. з ура­ху­ва­н­ням кур­со­вої рі­зни­ці. Цих мі­льяр­дів ні ви­ді­ли­ти, ні осво­ї­ти вже не­мо­жли­во!

Рі­вень екс­плу­а­та­ції за ці ж ро­ки ка­та­стро­фі­чно зни­зив­ся. І за основ­ни­ми ін­те­граль­ни­ми по­ка­зни­ка­ми, які ви­зна­ча­ють ефе­ктив­ність ро­бо­ти га­лу­зі, та­ки­ми, як пи­то­мі ви­тра­ти па­ли­ва на кі­ло­ват-го­ди­ну, втра­ти в еле­ктри­чних ме­ре­жах, шта­тний ко­е­фі­ці­єнт, па­ра­метр по­то­ку від­мов та ін., ми від­ко­ти­ли­ся до 1950—1955 ро­ків. Це без­пе­ре­чні «до­ся­гне­н­ня» при­ва­ти­за­ції та рин­ко­вих від­но­син.

Уже більш як де­сять ро­ків на рі­зних рів­нях від­по­від­аль­но­сті про­во­дя­ться пе­ре­го­во­ри про па­ра­лель­ну ро­бо­ту з енер­го­си­сте­ма­ми За­хо­ду. Зда­є­ться, під­пи­са­но всі не­об­хі­дні па­пе­ри, про­то­ко­ли, але, до­бре уяв­ля­ю­чи об­сяг май­бу­тніх ро­біт та їхню при­бли­зну вар­тість, яка, за на­шим до­сві­дом, бу­де в ра­зи ви­ща за за­де­кла­ро­ва­ну, на­зва­ти на­віть при­бли­зно да­ту син­хро­ні­за­ції

Depositphotos на­шої енер­го­си­сте­ми з енер­го­си­сте­мою За­хо­ду не­мо­жли­во. Швид­ше за все, це займе не одну п’яти­рі­чку, а цьо­го ча­су ми не ма­є­мо.

Крім то­го, син­хрон­на ро­бо­та із За­хо­дом са­ма по со­бі при­зве­де до втра­ти енер­ге­ти­чно­го су­ве­ре­ні­те­ту кра­ї­ни, то­му що управ­ля­ти та ди­кту­ва­ти всі те­хні­чні й фі­нан­со­ві умо­ви бу­де той, у ко­го біль­ше по­ту­жно­сті та вла­ди. Це нам до­бре ві­до­мо за ко­ли­шні­ми енер­ге­ти­чни­ми від­но­си­на­ми з Ро­сі­єю. Але за­пе­ре­чу­ва­ти ко­ристь від син­хрон­ної ро­бо­ти теж не мо­жна — при опти­маль­них роз­мі­рах енер­го­си­стем і вза­є­мо­ви­гі­дних умо­вах.

Усві­до­мив­ши все ви­кла­де­не та ви­знав­ши, що ста­т­тя пи­ше­ться не для за­ля­ку­ва­н­ня будь­ко­го або пі­а­ру, на­віть не енер­ге­ти­ки, а ра­фі­но­ва­ні гу­ма­ні­та­рії ма­ють по­го­ди­ти­ся, що си­ту­а­ція ду­же не­без­пе­чна. І за­мов­чу­ва­ти та спо­ді­ва­ти­ся, що все ви­рі­ши­ться са­мо со­бою, є не­при­пу­сти­мим і чре­ва­тим ба­га­тьма не­га­тив­ни­ми на­слід­ка­ми.

Ціл­ком оче­ви­дно, що жо­дних сер­йо­зних уве­день в екс­плу­а­та­цію ге­не­ру­ю­чих по­ту­жно­стей у най­ближ­чі 10—12 ро­ків не вар­то очі­ку­ва­ти. А не­тра­ди­цій­ні дже­ре­ла енер­гії — це по­ки що ек­зо­ти­ка, і їхня екс­плу­а­та­ція з ро­ка­ми бу­де де­да­лі біль­ше утру­дню­ва­ти­ся че­рез ціл­ко­ви­ту не­пе­ре­дба­чу­ва­ність по­ве­дін­ки і ві­тру, і Сон­ця.

Атом­ні стан­ції — вза­га­лі річ у со­бі, і там стіль­ки за­пи­тань і що­до по­дов­же­н­ня тер­мі­ну слу­жби ме­та­лу, і що­до по­став­ле­но­го та від­пра­цьо­ва­но­го па­ли­ва, і що­до те­пло­во­го ККД, і що­до ре­гу­лю­ва­н­ня ча­сто­ти та по­ту­жно­сті, і що­до на­дій­но­сті основ­но­го та до­по­мі­жно­го обла­дна­н­ня, що від них мо­жна очі­ку­ва­ти най­не­при­єм­ні­ших по­дій будь-яко­го мо­мен­ту. Крім то­го, не­мо­жли­во уяви­ти, щоб атом­ни­ки мо­гли пі­ти да­ле­ко впе­ред від за­галь­но­го рів­ня й осві­ти, і ре­мон­тів, і екс­плу­а­та­ції. Най­швид­ше, їм це тіль­ки зда­є­ться, оскіль­ки не­мо­жли­во по­бу­ду­ва­ти не­мо­жли­ве в одній окре­мо взя­тій га­лу­зі.

Та­ким чи­ном, ді­ю­че обла­дна­н­ня при­ре­че­не пра­цю­ва­ти на зно­ше­н­ня за всіх де­да­лі гір­ших умов че­рез не­до­ста­тнє фі­нан­су­ва­н­ня, вар­вар­ську екс­плу­а­та­цію та зро­ста­н­ня пе­ре­ван­та­же­н­ня. Крім то­го, над ТЕС по­стій­но ви­сить да­мо­клів меч «бру­дної кі­ло­ват-го­ди­ни», ко­ли Укра­ї­на взя­ла на се­бе сві­до­мо не­здій­снен­ні зо­бов’яза­н­ня по шкі­дли­вих ви­ки­дах в атмо­сфе­ру від ТЕС із до­ве­де­н­ням їх до єв­ро­пей­ських стан­дар­тів.

Див­на істо­рія, оскіль­ки всі ТЕС опи­ни­ли­ся під за­гро­зою пов­ної зу­пин­ки у ра­зі не­ви­ко­на­н­ня ви­мог. Слаб­ким ви­прав­да­н­ням мо­же слу­гу­ва­ти те, що це бу­ли бла­гі на­мі­ри, але ку­ди во­ни ве­дуть, усім до­бре ві­до­мо.

Тож ство­рю­ю­ться всі пе­ред­умо­ви для пер­ма­нен­тної енер­ге­ти­чної кри­зи, яка про­яв­ля­ти­ме­ться в по­стій­но­му де­фі­ци­ті еле­ктри­чної енер­гії із си­сте­ма­ти­чни­ми по­га­ше­н­ня­ми ве­ли­ких ре­гіо­нів і ка­ска­дни­ми ава­рі­я­ми, яких, на на­ше ща­стя, в Укра­ї­ні ні­ко­ли не до­пу­ска­ли. (До­ре­чно на­го­ло­си­ти, що на За­хо­ді бле­ка­у­ти від­бу­ва­ю­ться си­сте­ма­ти­чно, але це зов­сім окре­ма, хо­ча й ду­же ці­ка­ва роз­мо­ва на те­му, хто в ко­го має вчи­ти­ся, то­му що ко­жна та­ка ава­рія зав­дає кра­ї­ні ба­га­то­мі­льяр­дних зби­тків.)

І що най­не­при­єм­ні­ше, ком­пен­су­ва­ти на­ро­ста­ю­чий де­фі­цит енер­гії не ви­да­є­ться мо­жли­вим че­рез від­су­тність дже­рел енер­гії, то­му що ми не всти­гне­мо син­хро­ні­зу­ва­ти­ся із За­хо­дом. А ці­ну ім­порт­ної енер­гії й при­пу­сти­ти важ­ко, у нас пе­ред очи­ма кра­сно­мов­ний при­клад з ім­пор­том га­зу.

Ство­рю­є­ться вра­же­н­ня, що ми в без­ви­хі­дній си­ту­а­ції, і то­чку не­по­вер­не­н­ня прой­де­но. Але, на наш по­гляд, існує ли­ше один те­хні­чний спо­сіб уни­кну­ти або зна­чно згла­ди­ти си­ту­а­цію. Це при­ско­ре­не пе­ре­ве­де­н­ня ЛЕП 750 кв на Aeе­шув та Аль­бер­тір­шу на по­стій­ний струм. У та­кий спо­сіб мо­жна за­без­пе­чи­ти спіль­ну, але не син­хрон­ну ро­бо­ту із За­хо­дом з ви­ко­ри­ста­н­ням усіх пе­ре­ваг, які дає по­стій­ний струм, по­чи­на­ю­чи зі зна­чно­го зни­же­н­ня втрат в еле­ктри­чних ме­ре­жах і за­кін­чу­ю­чи без­умов­ним під­ви­ще­н­ням на­дій­но­сті між­си­стем­них зв’яз­ків че­рез ба­га­то­ра­зо­ве ви­ко­на­н­ня кри­те­рію N-1 з огля­ду на мо­жли­вість ви­ко­ри­ста­н­ня трьох фаз змін­но­го стру­му для двох по­стій­но­го стру­му плюс ще ава­рій­ні мо­жли­во­сті.

Тре­ба за­ува­жи­ти, що цей ме­тод зов­сім не но­вий і ши­ро­ко ви­ко­ри­сто­ву­є­ться са­ме з ме­тою се­кціо­ну­ва­н­ня по­ту­жних си­стем, то­му що всі ава­рій­ні про­це­си не пе­ре­хо­дять зі змін­но­го стру­му на по­стій­ний. Ан­глія в та­кий спо­сіб пра­цює з ма­те­ри­ко­вою Єв­ро­пою, про­клав­ши ка­бе­лі по­стій­но­го стру­му (ПС) у ту­не­лі під Ла­ман­шем. Фін­лян­дія з Ро­сі­єю — че­рез встав­ки ПС на Ла­ві­зі, Ки­тай пла­нує теж се­кціо­ну­ва­ти свої си­сте­ми че­рез встав­ки ПС і на­ла­го­ди­ти ро­бо­ту з Ро­сі­єю, му­дра Мол­до­ва та­кож прин­ци­по­во ви­рі­ши­ла пи­та­н­ня вста­вок ПС із Єв­ро­пою. У нас теж бу­ла лі­нія по­стій­но­го стру­му Вол­го­град — під­стан­ція Ми­хай­лів­ська на 800 кв, але до­ля її, най­швид­ше, сум­на.

Тре­ба без будь-яко­го пе­ре­біль­ше­н­ня за­яви­ти, що еле­ктро­енер­ге­ти­ка Укра­ї­ни за ба­га­тьма по­ка­зни­ка­ми бу­ла най­кра­щою у сві­ті. Так, ми осво­ї­ли ро­бо­ту бло­ків 800 МВТ на над­кри­ти­чних па­ра­ме­трах, а біль­ше ні в ко­го їх не­має. При­ро­дно, ми по­сту­па­ли­ся в комп’юте­ри­за­ції, але це дрі­бни­ці по­рів­ня­но з над­кри­ти­чни­ми па­ра­ме­тра­ми.

І ще ма­лень­кий штри­шок — до 2005 ро­ку пла­ну­ва­ло­ся до­ве­сти ви­ро­бле­н­ня еле­ктро­енер­гії в Укра­ї­ні до 600—650 млрд квт­год. Да­лі ми не пла­ну­ва­ли, але лег­ко уяви­ти мо­жли­ві об­ся­ги.

До ре­чі, про та­ри­фи. У се­лі бра­ли по 2 коп. із пер­спе­кти­вою зни­зи­ти до одні­єї, а в мі­сті — до 2 коп. за 1 квт-год.

Пе­ре­ве­де­н­ня лі­ній на по­стій­ний струм мо­жна здій­сни­ти за 3—3,5 ро­ку, і ко­шту­ва­ти­ме це 300—350 млн дол., що при­найм­ні де­шев­ше ро­біт із син­хро­ні­за­ції енер­го­си­стем із За­хо­дом.

Ця схе­ма в Укра­ї­ні мо­же іні­ці­ю­ва­ти­ся та су­про­во­джу­ва­ти­ся, за­без­пе­чу­ва­ти­ся ін­фор­ма­цій­но та на­у­ко­во че­рез НАН Укра­ї­ни, те­хні­чне за­без­пе­че­н­ня CIGRE, — Укра­ї­на є уча­сни­ком сві­то­вої Ра­ди ме­реж на­дви­со­кої на­пру­ги, до якої вхо­дять 108 кра­їн. Во­ни вже про­ве­ли пев­ні кон­суль­та­ції з ви­рі­ше­н­ня фі­нан­со­вих і те­хні­чних пи­тань із ко­ле­га­ми та зна­йшли пов­ну під­трим­ку. У прин­ци­пі по­трі­бна ли­ше рі­шу­ча під­трим­ка вла­дних стру­ктур із від­по­від­ни­ми га­ран­ті­я­ми. Ціл­ком ре­аль­но пе­ре­жи­ти май­бу­тні най­важ­чі п’ять ро­ків, але по­трі­бно ма­ти му­жність ди­ви­ти­ся прав­ді в очі, по­ві­ри­ти та всі­ля­ко під­три­ма­ти фа­хів­ців.

При­ро­дно, не слід вва­жа­ти, що ми про­ти па­ра­лель­ної ро­бо­ти з За­хо­дом. Хо­ча ця ідея нам і не по­до­ба­є­ться, ми ро­зу­мі­є­мо від­чу­т­тя лю­дей, які пра­цю­ють над ці­єю ду­же скла­дною про­бле­мою. По­стій­ний струм мо­жна роз­гля­да­ти як не­ми­ну­че до­пов­не­н­ня до спіль­них зу­силь прой­ти кри­ти­чні по­дії, а во­ни є тіль­ки фун­кці­єю ча­су.

Крім то­го, ми всі­ма си­ла­ми ра­ту­є­мо за обов’яз­ко­вий пе­ре­хід на шо­стий те­хно­ло­гі­чний уклад із все­о­хо­плю­ю­чим ви­ко­ри­ста­н­ням но­ві­тніх Nbicте­хно­ло­гій рів­ня на­но, ін­фор­ма­ти­ки, кон­вер­ген­ції, ко­гні­тив­них і си­нер­ге­ти­чних, 3D прин­те­рів, кван­то­вих комп’юте­рів, шту­чно­го ін­те­ле­кту, ро­бо­тів, ци­фро­вих та ін­ших до­ся­гнень. По­над те, ми пе­ре­ко­на­ні, що на цій ба­зі бу­де сфор­мо­ва­но прин­ци­по­во но­ву еко­но­мі­чну па­ра­ди­гму Укра­ї­ни, і енер­ге­ти­ка по­ся­де в ній своє гі­дне мі­сце. Але про це на­сту­пно­го ра­зу.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.