Бі­зне­су при­го­ту­ва­ти­ся до гір­шо­го

За­ра­ди де­ті­ні­за­ції рин­ку пра­ці уряд по­гро­жує уві­мкну­ти ре­пре­сив­ну ма­ши­ну на пов­ну по­ту­жність

Dzerkalo Tizhnya - - ГРОШІ - Во­ло­ди­мир ДУБРОВСЬКИЙ, Depositphotos

стар­ший еко­но­міст CASE Укра­ї­на

5 ве­ре­сня Ка­бмін на сво­є­му за­сі­дан­ні ухва­лив роз­по­ря­дже­н­ня №649-р «Про за­хо­ди, спря­мо­ва­ні на де­ті­ні­за­цію від­но­син у сфе­рі зайня­то­сті на­се­ле­н­ня».

До­ку­мент пе­ред­ба­чає про­ве­де­н­ня Дер­жін­спе­кці­єю з пи­тань пра­ці, ДФС, ПФУ, На­цпо­лі­ці­єю та ін­ши­ми цен­траль­ни­ми ор­га­на­ми ви­ко­нав­чої вла­ди, а та­кож ор­га­на­ми мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня спіль­них ком­пле­ксних за­хо­дів, спря­мо­ва­них на «де­ті­ні­за­цію рин­ку пра­ці та вдо­ско­на­ле­н­ня кон­тро­лю за оформ­ле­н­ням тру­до­вих від­но­син із на­йма­ни­ми пра­ців­ни­ка­ми». Тоб­то бі­знес (осо­бли­во ма­лий і се­ре­дній) має при­го­ту­ва­ти­ся до гір­шо­го, то­чні­ше, ще гір­шо­го; та й для еко­но­мі­ки в ці­ло­му та­ка но­ви­на ні­чо­го до­бро­го не обі­цяє. На­ві­що ж уря­ду зна­до­би­ло­ся за­ті­ва­ти ре­пре­сії, та ще й у пе­ре­дви­бор­ний пе­рі­од?

На­справ­ді це про­сто від­кла­де­на роз­пла­та за спро­би уря­ду за­про­ва­джу­ва­ти і під­три­му­ва­ти со­ці­а­лі­сти­чні нор­ми в бі­дній і ко­рум­по­ва­ній кра­ї­ні. До­зво­лю со­бі не­ве­ли­кий лі­ри­чний від­ступ про істо­рію пи­та­н­ня. Два ро­ки то­му, ко­ли наш то­ді ще «сві­жий» прем’єр ра­птом ого­ло­сив про по­дво­є­н­ня мі­ні­маль­ної зар­пла­ти, я в ін­терв’ю ви­дан­ню «Збруч» про­ко­мен­ту­вав це так: «[як] під­твер­джу­ють ем­пі­ри­чні до­слі­дже­н­ня, під­ви­ще­н­ня мі­ні­маль­ної зар­пла­ти не змен­шує, а збіль­шує бі­дність. І в цьо­му ча­сти­ні на­ших лю­дей до­ве­де­ться, на жаль, пе­ре­ко­на­ти­ся — осо­бли­во тим, хто пра­цює у ма­ло­му бі­зне­сі в де­пре­сив­них ре´іо­нах… [За­зви­чай] у нас по­ді­бні ре­чі зде­біль­шо­го не пра­цю­ва­ли, бо за­мість звіль­ня­ти пра­ців­ни­ка йо­го про­сто пе­ре­во­ди­ли «в тінь». [Але] за­раз уряд мо­же ви­яви­ти дур­ну за­по­па­дли­вість і по­ча­ти ма­со­во пе­ре­ві­ря­ти ма­лий бі­знес, аби бу­дьщо по­пе­ре­ди­ти цю ре­а­кцію під­при­єм­ців і зі­бра­ти-та­ки жа­да­ний ЄСВ [єди­ний со­ці­аль­ний вне­сок]. Ото­ді вже бу­де дій­сно не­пе­ре­лив­ки».

У ре­зуль­та­ті один з іні­ці­а­то­рів ці­єї «ре­фор­ми» звер­нув­ся до ме­не осо­би­сто, щи­ро обу­ре­ний та­ким при­пу­ще­н­ням. Ви­со­ко­по­став­ле­ний чи­нов­ник за­пев­няв, що ні­яких ре­пре­сій не бу­де, осо­би­сто він ка­те­го­ри­чно про­ти, і, вза­га­лі, як це мо­жна бу­ло по­ду­ма­ти та­ке... Однак со­ці­а­лі­зму без ре­пре­сій не бу­ває: як і будь-який про­ти­при­ро­дний по­ря­док ре­чей, він з не­об­хі­дні­стю ви­ма­гає на­силь­ства. То­му ціл­ком за­ко­но­мір­но, що спо­ча­тку уряд за­про­по­ну­вав і про­вів че­рез пар­ла­мент дра­ко­нів­ські штра­фи для ро­бо­то­дав­ців, по­тім пе­ре­йняв­ся (ре)ор­га­ні­за­ці­єю від­по­від­ної слу­жби пе­ре­ві­рок і ось те­пер по­гро­жує вві­мкну­ти цю ре­пре­сив­ну ма­ши­ну на пов­ну по­ту­жність.

На жаль, у цій ча­сти­ні про­гноз збу­ва­є­ться в йо­го най­гір­шо­му ви­гля­ді — утім, ні­чо­го див­но­го: за­ко­ни су­спіль­но­го роз­ви­тку ма­ють чи­ма­лу про­ві­сни­цьку си­лу...

На ща­стя, су­то еко­но­мі­чні на­слід­ки ско­ро­че­н­ня зайня­то­сті (рі­вень без­ро­бі­т­тя за ме­то­ди­кою МОП зріс із 9,5% 2015-го до 9,9% 2017-го, і це на тлі зро­ста­н­ня еко­но­мі­ки!) ви­яви­ли­ся не­зна­чни­ми, оскіль­ки по­пу­ліст­сько-фі­скаль­ний крок уря­ду збіг­ся за ча­сом із по­ча­тком еко­но­мі­чно­го від­нов­ле­н­ня і, най­ва­жли­ві­ше, — від­кри­т­тям поль­сько­го рин­ку пра­ці для укра­їн­ців. То­му справ­ді без­ро­бі­тних на­вряд чи по­біль­ша­ло, і, по­над те, з’явив­ся де­фі­цит ро­бо­чої си­ли, який зму­сив різ­ко роз­ду­ва­ти зар­пла­ти — і ре­аль­ні і офі­цій­ні. Остан­ньо­му спри­я­ло зни­же­н­ня ЄСВ до 22%, що на­бра­ло си­ли з 2016 ро­ку, — у ре­зуль­та­ті ле­галь­ні зар­пла­ти, а з ни­ми й над­хо­дже­н­ня від ЄСВ і ПДФО 2016-го зро­сли на 24% (в аб­со­лю­тних ве­ли­чи­нах), а 2017-го ще на 37% — ра­зом май­же на 70% за два ро­ки!

На­ди­хнув­шись цим успі­хом, со­ці­аль­ни­ки за­кла­ли в бю­джет-2018 зро­ста­н­ня над­хо­джень від ЄСВ ще на 35%, то­ді як більш ре­а­лі­сти­чний у сво­їх про­гно­зах Мін­фін зу­пи­нив­ся на ци­фрі 27% — про­те тіль­ки для ПДФО: над про­гно­за­ми вла­сних над­хо­джень «не­за­ле­жно­го» Пен­сій­но­го фон­ду він, на жаль, не вла­дний. На жаль, бо фа­кти­чно рай­ду­жні спо­ді­ва­н­ня со­ці­аль­ни­ків не ви­пра­вда­ли­ся: з одно­го бо­ку, зни­же­н­ня за­галь­но­го по­да­тко­во­го ти­ску на фонд зар­пла­ти бу­ло не на­стіль­ки ра­ди­каль­ним, на­скіль­ки це не­об­хі­дно, щоб ма­со­во ви­ве­сти зар­пла­ти з ті­ні; з дру­го­го, — про­ду­ктив­ність не зро­ста­ла та­ки­ми тем­па­ми, як зар­пла­ти, то­му, як і слід бу­ло очі­ку­ва­ти, ма­лий і се­ре­дній бі­знес упер­ся в сте­лю сво­їх мо­жли­во­стей, ча­сто за­ли­ша­ю­чись без при­бу­тку за­ра­ди то­го, щоб утри­ма­ти ка­дри.

А що бу­ває, ко­ли за­пла­ну­ва­ли отри­ма­ти ба­га­то і під­вер­ста­ли під це ви­пла­ти, а отри­ма­ли в ре­зуль­та­ті мен­ше? Пра­виль­но, де­фі­цит. Той са­мий, який так тур­бує МВФ: адже бю­джет у ці­ло­му ви­ко­ну­є­ться, як за­пла­но­ва­но, а ось «ді­ра» у ПФ ви­яви­ла­ся біль­шою, ніж ду­ма­ли. І за­кри­ва­ти її до­во­ди­ться, зви­чай­но ж, держ­бю­дже­ту. Оскіль­ки цих до­да­тко­вих ви­трат ні­хто не пла­ну­вав, во­ни ри­зи­ку­ють збіль­ши­ти де­фі­цит те­пер уже держ­бю­дже­ту, — а це основ­ний по­ка­зник не тіль­ки для МВФ: він має тур­бу­ва­ти будь-яко­го гро­ма­дя­ни­на, бо від ньо­го по­бі­чно, але силь­но за­ле­жить курс грив­ні. При­ро­дно, си­ту­а­ція скла­ла­ся скан­даль­на, і вин­ні ма­ли б від­по­ві­сти. Але їм не хо­че­ться, то­му від­по­від­дю й ста­ла (то­чні­ше, мо­же ста­ти) кам­па­нія з за­ля­ку­ва­н­ня ро­бо­то­дав­ців і ре­пре­сій про­ти них.

До чо­го во­на мо­же при­зве­сти? На­справ­ді ін­спе­кто­рів не так уже й ба­га­то, а ком­пен­су­є­ться це жа­хли­вою ве­ли­чи­ною штра­фів, тоб­то став­ка ро­би­ться на за­ля­ку­ва­н­ня. Мен­шим злом бу­де, якщо за­ду­ма­не не спра­цює, — ну, на­при­клад, ви­хо­дя­чи з ми­ну­ло­го до­сві­ду по­ді­бних кам­па­ній, у ре­аль­но­сті всі не­при­єм­но­сті для ро­бо­то­дав­ця бу­дуть (у пе­ре­ва­жній біль­шо­сті ви­пад­ків) зво­ди­ти­ся до по­мір­но­го ха­ба­ра. Гір­ше бу­де, якщо по­гро­зу спри­ймуть усер­йоз, і ма­лий бі­знес по­чне ще ін­тен­сив­ні­ше за­кри­ва­ти під­при­єм­ства, ви­їжджа­ю­чи в ту ж та­ки Поль­щу або пе­ре­хо­дя­чи в пов­ну тінь. При цьо­му си­ту­а­ція з під­при­єм­ни­цтвом в Укра­ї­ні й без то­го на­бли­жа­є­ться до ка­та­стро­фі­чної: згі­дно із що­рі­чним опи­ту­ва­н­ням ком­па­нії Amway, свою спра­ву хо­че від­кри­ти тіль­ки 21% на­ших спів­ві­тчи­зни­ків — це на 12% мен­ше, ніж то­рік. Для по­рів­ня­н­ня: у ЄС цей по­ка­зник удві­чі ви­щий, се­ре­днє се­ред опи­та­них кра­їн цьо­го ро­ку — 49%, а цьо­го­рі­чний пе­ре­мо­жець В’єтнам по­ка­зав уче­тве­ро біль­ший ре­зуль­тат — 84%. Що біль­ше уряд ти­сну­ти­ме на під­при­єм­ців, щоб во­ни «ді­ли­ли­ся з на­йма­ни­ми пра­ців­ни­ка­ми та бю­дже­том», то мен­ше бу­де тих, хто мо­же і хо­че це ро­би­ти. Мо­жна зму­си­ти пла­ти­ти по­да­ток, але не мо­жна зму­си­ти ство­ри­ти ро­бо­че мі­сце і тим па­че фір­му...

Крім не­о­фі­цій­но­го на­йму і зар­плат «у кон­вер­тах» уряд зби­ра­є­ться ро­зі­бра­ти­ся й з ти­ми, хто ви­пла­чує ви­на­го­ро­ду за ро­бо­ту у ви­гля­ді під­при­єм­ни­цько­го до­хо­ду ФОП 3-ї гру­пи. Сло­вом, но­ва хви­ля ре­пре­сій очі­кує Іт-ком­па­нії та ін­ші фір­ми, які ви­ко­ри­сто­ву­ють ви­со­ко­ква­лі­фі­ко­ва­ну пра­цю фа­хів­ців або ін­ди­ві­ду­аль­них під­ря­дни­ків. Чи по­трі­бно на­га­ду­ва­ти, до чо­го при­зве­ла по­пе­ре­дня се­рія по­ді­бних «на­їздів»? По­га­но, якщо кра­ї­на втра­чає ка­дри ква­лі­фі­ко­ва­них ро­бі­тни­ків, але це пів­бі­ди, оскіль­ки у ХХІ сто­літ­ті про­ми­сло­вість — це все-та­ки вчо­ра­шній день. А от ін­те­ле­кту­аль­ні по­слу­ги й ін­но­ва­ції — ни­ні­шній і зав­тра­шній. Якщо ми втра­ти­мо ці ка­дри (а во­ни, на від­мі­ну від рі­зно­ро­бів, їдуть за­зви­чай на­зов­сім, на­віть за­раз, за на­яв­но­сті мо­жли­во­сті спла­чу­ва­ти єди­ний по­да­ток у 5%), то на­ві­ки за­ли­ши­мо­ся кра­ї­ною «тре­тьо­го сві­ту».

Утім, ар­гу­мент уря­ду про­стий і, на пер­ший по­гляд, зву­чить спра­ве­дли­во: «То на­йміть сво­їх пра­ців­ни­ків на пов­ну став­ку, пла­тіть за них усі по­да­тки — і не бій­те­ся штра­фів і пе­ре­ві­рок! Є ж ком­па­нії, які так ро­блять! Зре­штою, по­да­тки на зар­пла­ту в Укра­ї­ні не біль­ші, ніж у ЄС. Та й уза­га­лі, ЄСВ — це ж не по­да­ток, а до­по­мо­га ва­шим же ба­тькам-пен­сіо­не­рам і тур­бо­та про ва­шу май­бу­тню пен­сію!»

Справ­ді, ні­хто, крім окре­мих се­ктан­тів, не за­пе­ре­чує сум­ної не­об­хі­дно­сті пла­ти­ти по­да­тки. Однак у ре­аль­но­му кон­текс­ті опи­су­ва­ної про­бле­ми та­кий за­клик уря­ду спри­йма­є­ться швид­ше як де­ма­го­гія.

По-пер­ше, на­справ­ді ЄСВ ма­ло хто всер­йоз роз­гля­дає як пен­сій­ний вне­сок (іна­кше сто­я­ла б чер­га з охо­чих йо­го пла­ти­ти), він де-фа­кто дав­но пе­ре­тво­рив­ся на по­да­ток на пра­цю. Та­кий по­да­ток не має ні най­мен­шо­го еко­но­мі­чно­го об´рун­ту­ва­н­ня й оці­не­ний Ор­га­ні­за­ці­єю еко­но­мі­чно­го спів­ро­бі­тни­цтва і роз­ви­тку (ОЕСР) як один з най­шкі­дли­ві­ших для еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня. Крім то­го, як ми ба­чи­мо, він ма­со­во про­во­кує ухи­ле­н­ня та ко­ру­пцію, то­му не має пра­ва на існу­ва­н­ня. Зба­лан­су­ва­ти ПФ шту­чно, мо­жли­во, й мо­жна (зав­жди є мо­жли­вість під­ня­ти пен­сій­ний вік, став­ку по­да­тку то­що), та тіль­ки чим кра­ще ця си­сте­ма зба­лан­со­ва­на, тим менш ви­гі­дно в ній бра­ти участь тим біль­ше бу­де охо­чих ухи­ли­ти­ся на­віть з ура­ху­ва­н­ням ри­зи­ку. Це — шлях у глу­хий кут.

По-дру­ге, кра­ї­ни ЄС — це не ре­фе­рен­тна гру­па для Укра­ї­ни, нас про­сто не­мо­жли­во по­рів­ню­ва­ти ні за рів­нем до­бро­бу­ту, ні за які­стю дер­жав­но­го управ­лі­н­ня. У най­кра­що­му ра­зі — з Бол­га­рі­єю, але там ці по­да­тки мен­ші. Якщо ж бра­ти по­рів­нян­ні за до­хо­да­ми та ін­сти­ту­та­ми кра­ї­ни, то ви­яви­ться, що в Укра­ї­ні на­ван­та­же­н­ня на фонд опла­ти пра­ці екс­тре­маль­но ви­со­ке, як і від­чу­ва­ють це ро­бо­то­дав­ці й пра­ців­ни­ки (до­кла­дні­ше про це та ба­га­то ін­шо­го — у до­слі­джен­ні ІСЕТ «По­рів­няль­ний ана­ліз опо­да­тку­ва­н­ня фон­дів за­ро­бі­тної пла­ти та ви­да­тків бю­дже­ту в окре­мих кра­ї­нах СНД, ЄС, Азії, Ла­тин­ської Аме­ри­ки»). А якщо за­кон не спри­йма­є­ться як спра­ве­дли­вий, то він зав­жди ма­со­во по­ру­шу­є­ться.

По-тре­тє, для то­го щоб за­пла­ти­ти хо­ча б стіль­ки ж, але «по­бі­ло­му», ро­бо­то­да­вець сьо­го­дні по­ви­нен ви­тра­ти­ти на 41% біль­ше. З огля­ду на те, що для пра­ців­ни­ка має зна­че­н­ня тіль­ки «чи­ста» зар­пла­та (са­ме її він по­рів­нює з «чи­стою» у Поль­щі та ін­ших кра­ї­нах), ви­мо­га ви­яв­ля­є­ться для ба­га­тьох під­при­єм­ців МСБ не­ви­ко­ну­ва­ною, осо­бли­во з ура­ху­ва­н­ням зро­ста­н­ня зар­плат, що вже від­бу­ло­ся. Тоб­то во­ни про­сто не ма­ють еко­но­мі­чної мо­жли­во­сті ви­ко­на­ти ці ви­мо­ги і за­кри­ють свої фір­ми, звіль­нив­ши пра­ців­ни­ків.

На­ре­шті, якщо ра­ні­ше пра­ців­ни­ки ці­ну­ва­ли «бі­лі» зар­пла­ти — це до­зво­ля­ло бра­ти кре­ди­ти, їзди­ти за кор­дон і т.д., то ни­ні та­кий мо­тив за­ли­шив­ся хі­ба що в се­ре­дньо­го кла­су, і то не ду­же: кре­ди­ти над­зви­чай­но до­ро­гі, за кор­дон — без­віз... За­те для ма­ло­опла­чу­ва­них «бі­ла» зар­пла­та мо­же озна­ча­ти по­збав­ле­н­ня пра­ва на жи­тло­ву суб­си­дію. То­му з’яви­ла­ся про­бле­ма вже в тих ро­бо­то­дав­ців, які са­мі хо­чуть пла­ти­ти «по-бі­ло­му». А з ура­ху­ва­н­ням то­го, що ри­нок пра­ці — це ни­ні ча­сто ри­нок про­дав­ця (у ба­га­тьох ви­пад­ках пра­ців­ни­ки ди­кту­ють умо­ви), під­при­єм­ці по­тра­пи­ли в па­то­ву си­ту­а­цію.

Крім по­да­тко­во­го аспе­кту, не за­бу­вай­мо, що шта­тно­го пра­ців­ни­ка в нас як і ра­ні­ше за­хи­щає со­ці­а­лі­сти­чний до остан­ньої ко­ми КЗПП: йо­го не­мо­жли­во звіль­ни­ти, на­віть якщо він зов­сім не справ­ля­є­ться з ро­бо­тою, і вза­га­лі ро­бо­то­да­вець зо­бов’яза­ний все, а пра­ців­ник — ні­чо­го. То­му офі­цій­но тру­до­вих від­но­син до­бро­со­ві­сні ро­бо­то­дав­ці уни­ка­ють як тіль­ки мо­жуть. На­ма­га­ю­чись за­хи­сти­ти пра­ців­ни­ка, со­ці­а­лі­сти на­справ­ді за­ли­ши­ли йо­го вза­га­лі без бу­дья­ких прав, на­віть, на­при­клад, при не­ща­сних ви­пад­ках на ви­ро­бни­цтві. Ну й, від­по­від­но, у бю­джет і со­цфон­ди від та­ко­го пра­ців­ни­ка теж ні­чо­го не над­хо­дить.

Са­ме із цих при­чин не­ле­галь­на та «сі­ра» зайня­тість у нас на­бу­ли та­ких мас­шта­бів. Утім, ні­чо­го див­но­го: якщо ди­ви­ти­ся, зно­ву ж та­ки, на ре­фе­рен­тну гру­пу кра­їн із по­ді­бним на­шо­му ВВП на ду­шу на­се­ле­н­ня, то там уза­га­лі, як пра­ви­ло, основ­на ча­сти­на пра­ців­ни­ків зайня­та пов­ні­стю не­о­фі­цій­но. Тіль­ки там у вла­ди за­зви­чай ви­ста­чає ро­зу­му (і до­сві­ду) не на­ма­га­ти­ся бо­ро­ти­ся з ма­со­ви­ми по­ру­ше­н­ня­ми ре­пре­сі­я­ми: це, як пра­ви­ло, по­га­но за­кін­чу­ва­ло­ся. Укра­ї­на теж ма­ла б по­вчи­ти­ся то­го, як ство­рю­ва­ти ме­ха­ні­зми ком­про­мі­сної де­ті­ні­за­ції. Утім, один при­клад — і ду­же успі­шний — є в на­шо­му вла­сно­му до­сві­ді: це спро­ще­на си­сте­ма опо­да­тку­ва­н­ня для ма­ло­го бі­зне­су. Її до­свід під­твер­джує ві­до­му істи­ну: для то­го щоб бо­ро­ти­ся з ма­со­ви­ми по­ру­ше­н­ня­ми в ко­ру­пцій­но­му су­спіль­стві, ка­раль­ні та ре­пре­сив­ні за­хо­ди без­глу­зді й шкі­дли­ві, пра­цю­ють тіль­ки за­го­ро­джу­валь­ні за­хо­ди на кшталт «бе­тон­но­го бло­ку по­пе­рек до­ро­ги». Якщо ж у від­по­від­ній сфе­рі ні­чо­го по­ді­бно­го за­сто­су­ва­ти не мо­жна, то по­трі­бно, з одно­го бо­ку, зни­жу­ва­ти сти­му­ли до по­ру­шень (у на­шо­му ви­пад­ку — ви­граш від «ті­ні­за­ції»), з дру­го­го — якщо мо­жли­во, ство­рю­ва­ти ме­ха­ні­зми по­зи­тив­но­го сти­му­лю­ва­н­ня. І тіль­ки то­ді, ко­ли по­ру­ше­н­ня ста­нуть ви­ня­тком з пра­ви­ла, мо­жна, за не­об­хі­дно­сті, за­сто­со­ву­ва­ти ре­пре­сії.

У цьо­му ра­зі по­трі­бно на­сам­пе­ред ма­кси­маль­но зни­зи­ти на­ван­та­же­н­ня на за­ро­бі­тну пла­ту. Але на цю про­по­зи­цію за­зви­чай ма­є­мо сте­ре­о­ти­пну від­по­відь: «А як же пла­ти­ти пен­сії?» На­справ­ді пен­сіо­не­рам одна­ко­во, за ра­ху­нок чо­го во­ни отри­му­ють свої гро­ші. При­чо­му на сьо­го­дні ¾ з них жи­вуть на мі­ні­маль­ній пен­сії, оскіль­ки на­ра­хо­ва­на — ще мен­ша. На­ві­що ж то­ді впер­то прив’язу­ва­ти пен­сій­ні ви­пла­ти до одно­го з най­шкі­дли­ві­ших по­да­тків, який до то­го ж не­мо­жли­во зі­бра­ти в до­ста­тній кіль­ко­сті без ма­со­вих ре­пре­сій? Чи не кра­ще ви­зна­ти той при­ро­дний факт, що со­лі­дар­на пен­сій­на си­сте­ма вже дав­но мер­тва, по­хо­ва­ти її з ми­ром і про­дов­жу­ва­ти пла­ти­ти вже на­ра­хо­ва­ні пен­сії за ра­ху­нок менш шкі­дли­вих для еко­но­мі­ки дже­рел?

Тим па­че що в Укра­ї­ні (на від­мі­ну від пра­кти­чно всіх ре­фе­рен­тних для неї кра­їн) бю­джет та обов’яз­ко­ві від­ра­ху­ва­н­ня в «со­ці­аль­ні фон­ди» ста­нов­лять 44,5% від ВВП (біль­ше, ніж у Ні­меч­чи­ні!). І щоб зро­ста­ти не на 3% на рік на пі­ку між­на­ро­дної кон’юн­кту­ри, а швид­ше, цей роз­мір по­трі­бно ско­ро­ти­ти хо­ча б до 35—37%, а ЄСВ при­но­сить, у ці­ло­му, якраз близь­ко 5—6% від ВВП. Та­ким чи­ном мо­жна вби­ти двох зай­ців одра­зу, зму­сив­ши дер­жа­ву стри­ма­ти свої апе­ти­ти (в основ­но­му за ра­ху­нок не­ефе­ктив­них ви­трат) і звіль­ни­ти пра­ців­ни­ків і ро­бо­то­дав­ців від ду­же шкі­дли­во­го по­да­тку. При­чо­му, як уста­но­ви­ли до­слі­дни­ки МВФ (до­кла­дні­ше див. про­ци­то­ва­не ви­ще до­слі­дже­н­ня ІСЕТ), ско­ро­че­н­ня са­ме по­да­тку на пра­цю дає 0,15% зро­ста­н­ня ВВП на ко­жний від­со­тко­вий пункт став­ки, то­ді як у ці­ло­му ско­ро­че­н­ня по­да­тко­во­го ти­ску — 0,1%. Сло­вом, якщо ска­су­ва­ти ЄСВ як опи­са­но ви­ще, еко­но­мі­ка змо­гла б зро­ста­ти при­бли­зно вдві­чі біль­ши­ми тем­па­ми, ніж за­раз! Тіль­ки, зви­чай­но, при цьо­му й га­ран­ту­ва­ти дер­жа­ва на­да­лі вже бу­де тіль­ки про­жи­тко­вий мі­ні­мум — як у Гру­зії, на­при­клад. Утім, фа­кти­чно, на­га­даю, і за­раз це так для пе­ре­ва­жної біль­шо­сті пен­сіо­не­рів.

Та ПДФО у 18% для ба­га­тьох, швид­ше за все, ви­да­сться за­ве­ли­ким, щоб йо­го спла­чу­ва­ти з лег­ким сер­цем. Гли­бо­ко в тра­ди­ці­ях ле­жить «де­ся­ти­на» — 10%, і та­кий по­да­ток справ­ді до­бре се­бе за­ре­ко­мен­ду­вав, на­при­клад, у більш-менш схо­жій на нас Бол­га­рії. Як­би вда­ло­ся зни­зи­ти тиск на фонд опла­ти пра­ці до та­ко­го рів­ня, про­бле­ма «ті­ньо­вих» зар­плат від­па­ла б пра­кти­чно пов­ні­стю. І та­ка мо­жли­вість теж є: Укра­ї­на має ве­ли­кі ре­зер­ви в ча­сти­ні опо­да­тку­ва­н­ня зем­лі й бу­ді­вель, яке ни­ні дає мен­ше ніж 1% ВВП, а мо­же, — до 3—4%. Ни­ні­шній по­да­ток пра­цює ду­же по­га­но, до то­го ж він іще й мі­стить не­об´рун­то­ва­ні при­ві­леї, які ча­сто роз­дає мі­сце­ва вла­да про­сто на свій роз­суд. Є про­по­зи­ції мо­дер­ні­зу­ва­ти цей по­да­ток для то­го, щоб йо­го зро­би­ти про­зо­рим і бро­не­бій­но за­хи­ще­ним від ко­ру­пції, а при спла­ті за­ра­хо­ву­ва­ти йо­го в спла­че­ний ПДФО.

На­ре­шті, але не в остан­ню чер­гу, КЗПП і мі­ні­маль­ну зар­пла­ту якщо й за­ли­ша­ти, то тіль­ки як ан­ти­мо­но­поль­ний за­хід, для «мі­сто­утво­рю­валь­них» під­при­ємств, які справ­ді ма­ють мо­жли­вість, злов­жи­ва­ю­чи сво­їм мо­но­поль­ним ста­но­ви­щем і низь­кою мо­біль­ні­стю ро­бо­чої си­ли, екс­плу­а­ту­ва­ти пра­ців­ни­ків. В ін­ших ви­пад­ках за­хи­ща­ти пра­ців­ни­ка від то­го, хто ство­рив йо­му умо­ви для за­ро­бі­тку, не­має сен­су, а в ба­га­тьох ви­пад­ках і кон­тр­про­ду­ктив­но. Най­кра­щий за­хист для ньо­го — це кон­ку­рен­ція ро­бо­то­дав­ців. Але ре­пре­сі­я­ми про­ти них ці­єї кон­ку­рен­ції не ство­риш, її мо­жна тіль­ки вби­ти. По­ба­жа­є­мо ж уря­ду про­ва­лу в цій не­бла­го­ро­дній і нев­дя­чній спра­ві.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.