На пі­кнік з на­у­кою

Dzerkalo Tizhnya - - ЛЮДИНА - Окса­на ОНИЩЕНКО

Остан­ній те­плий день пе­ред осін­ні­ми хо­ло­да­ми й за­тя­жни­ми до­ща­ми про­йшов у Ки­є­ві ду­же те­пло.

І річ тут не в атмо­сфер­них фрон­тах, а в осо­бли­вій атмо­сфе­рі, яка па­ну­ва­ла у цен­трі мі­ста, у пар­ку ім. Та­ра­са Шев­чен­ка, — там про­хо­ди­ли на­у­ко­ві пі­кні­ки.

Та­ка тра­ди­ція з’яви­ла­ся в Укра­ї­ні п’ять ро­ків то­му і під­три­му­є­ться не ли­ше у Ки­є­ві. Ідея на­у­ко­вих пі­кні­ків на­ро­ди­ла­ся у Поль­щі. Вже по­над двад­цять ро­ків там­те­шні по­пу­ля­ри­за­то­ри на­у­ки зби­ра­ю­ться на пі­кні­ки на ве­ли­че­зно­му Вар­шав­сько­му ста­діо­ні. Зго­дом тра­ди­ція бу­ла під­хо­пле­на ще кіль­ко­ма кра­ї­на­ми. До Укра­ї­ни її при­ве­зли на­ші сту­ден­ти, які на­вча­ли­ся в Поль­щі. За п’ять ро­ків гео­гра­фія на­у­ко­вих пі­кні­ків в Укра­ї­ні істо­тно роз­ши­ри­ла­ся — те­пер во­ни від­бу­ва­ю­ться у де­ся­тках міст. «Яко­їсь офі­цій­ної ме­ре­жі на­у­ко­вих пі­кні­ків не­має, — роз­по­від­ає Ана­ста­сія Ше­ле­ви­цька, одна з ко­ор­ди­на­то­рів за­хо­ду. — Ко­ор­ди­на­ція від­бу­ва­є­ться че­рез со­ці­аль­ні ме­ре­жі. Уча­сни­ків пі­кні­ків і во­лон­те­рів ми та­кож шу­ка­ли че­рез Фейс­бук. Мо­жна бу­ло да­ти за­клик че­рез управ­лі­н­ня осві­ти чи куль­ту­ри, але ми не хо­че­мо, щоб на на­у­ко­ві пі­кні­ки зга­ня­ли на­ка­зом зго­ри, на­то­мість шу­ка­є­мо не­фор­маль­них кон­та­ктів. Ду­же під­три­ма­ла пі­кні­ки на­у­ко­ва спіль­но­та».

Уча­сни­ки на­у­ко­вих пі­кні­ків ду­же рі­зні — від по­ва­жних від­ді­лів ака­де­мій на­ук та ка­федр іме­ни­тих уні­вер­си­те­тів і до ама­тор­ських гур­тків, де са­мо­туж­ки зби­ра­ють мо­де­лі ма­шин чи ра­ке­ти. Ко­ор­ди­на­то­ри ки­їв­ських пі­кні­ків — лі­кар Ана­ста­сія Ше­ле­ви­цька і го­ло­ва На­у­ко­во­го то­ва­ри­ства сту­ден­тів, аспі­ран­тів, до­кто­ран­тів та мо­ло­дих уче­них НАУ Ксе­нія Се­ме­но­ва.

У пі­кні­ках взя­ли участь пів­со­тні во­лон­те­рів (пе­ре­ва­жно сту­ден­ти сто­ли­чних ви­шів). Во­ни за­про­шу­ва­ли лю­дей на ву­ли­цях до­лу­чи­ти­ся до пі­кні­ків, до­по­ма­га­ли уча­сни­кам про­во­ди­ти май­стер-кла­си та до­слі­ди, а від­ві­ду­ва­чам — не за­гу­би­ти­ся у всій цій кра­сі.

А по­ди­ви­ти­ся бу­ло на що. Май­дан у пар­ку, де про­хо­див пі­кнік, на­га­ду­вав му­ра­шник. На ньо­му ря­сні­ли на­ме­ти, при­кра­ше­ні та­бли­ця­ми, пла­ка­та­ми, кол­бо­чка­ми і тру­бо­чка­ми. Одно­ча­сно пра­цю­ва­ло кіль­ка сцен, на яких про­во­ди­ли­ся ле­кто­рії з най­рі­зно­ма­ні­тні­ших пи­тань — від ма­те­ма­ти­чних мі­фів і до пра­виль­но­го хар­чу­ва­н­ня та се­ксо­ло­гії. Нав­ко­ло сцен мо­жна бу­ло си­ді­ти, ле­жа­ти, хо­ди­ти, дис­ку­ту­ва­ти — сло­вом, усі по­чу­ва­ли­ся ду­же не­ви­му­ше­но і роз­ку­то. Це не на­га­ду­ва­ло со­лі­дні на­у­ко­ві кон­фе­рен­ції, швид­ше — жва­ву роз­мо­ву не­бай­ду­жих.

І, зві­сно, не обі­йшло­ся без на­у­ко­вих до­слі­дів з усі­ма на­ле­жни­ми атри­бу­та­ми: тру­бо­чки з ко­льо­ро­вим ди­мом, кол­бо­чки з яскра­вою рі­ди­ною. На «фо­ку­сни­ків» си­па­ли­ся з усіх бо­ків ти­ся­чі за­пи­тань «чо­му?» Ба біль­ше, що екс­пе­ри­мен­ти про­во­ди­ли­ся не ли­ше з хі­мі­чни­ми ре­чо­ви­на­ми, а й зі зви­чай­ним ке­тчу­пом, апель­си­ном, під­фар­бо­ва­ною во­дою.

Се­ред тих, хто де­мон­стру­вав до­слі­ди, бу­ли не ли­ше на­у­ков­ці і сту­ден­ти, а й шко­ля­рі. На­при­клад, стар­шо­кла­сни­ки з Ва­силь­ко­ва. Всі во­ни — уча­сни­ки Ма­лої ака­де­мії на­ук, за­хо­плю­ю­ться фі­зи­кою. «Фі­зи­ка ме­ні ду­же по­до­ба­є­ться, бо це екс­пе­ри­мен­таль­на на­у­ка, — роз­по­від­ає оди­над­ця­ти­кла­сник Ми­хай­ло. — У шко­лі на уро­ках ми про­во­ди­мо до­слі­ди, у нас є обла­дна­н­ня. Я зби­ра­ю­ся ста­ти вчи­те­лем фі­зи­ки. Чо­му? То­му що ме­ні по­до­ба­є­ться пра­цю­ва­ти з ді­тьми, це — по­пер­ше. А по-дру­ге, це сі­мей­на тра­ди­ція. В ме­не ба­бу­ся вчи­тель фі­зи­ки і ма­те­ма­ти­ки, ма­ма — вчи­тель фі­зи­ки і я бу­ду вчи­те­лем».

У на­ме­ті на­у­ко­во-при­ро­дни­чо­го му­зею НАНУ мо­жна бу­ло по­три­ма­ти у ру­ках кіс­тку стра­у­са і по­ба­чи­ти справ­жні кіг­ті ор­ла. Сту­ден­ти і ви­кла­да­чі НУБІП по­ка­зу­ва­ли ді­тво­рі ко­ро­лів­сько­го пі­то­на і за­про­шу­ва­ли по­ди­ви­ти­ся у справ­жній мі­кро­скоп. Чо­го-чо­го, а мі­кро­ско­пів на пі­кні­ку бу­ло до­ста. У них мо­жна бу­ло роз­гля­да­ти все: від кра­пли­ни кро­ві й до клі­щів­во­шей-бліх.

У яко­мусь із на­ме­тів охо­чим де­мон­стру­ва­ли шу­мо­мі­ри. «От би ме­ні та­кий у шко­лу! Він би там по­ка­зав!», — за­хо­пле­но кру­тив у ру­ках не­зви­чай­ний при­лад пер­шо­кла­сник. А за­га­лом, яких тіль­ки при­ла­дів не бу­ло на пі­кні­ку! Ро­бо­то­те­хні­ка, ра­ке­ти, 3Д—прин­тер, мо­де­лі ма­шин, ра­ке­ти, скла­де­ні вла­сно­руч — це да­ле­ко не пов­ний пе­ре­лік чу­дес, до яких мо­жна бу­ло до­тор­кну­ти­ся і роз­ди­ви­ти­ся.

Хо­ча у Ки­є­ві ме­ди­чні пі­кні­ки про­во­дя­ться окре­мо, ме­ди­ци­на теж бу­ла ши­ро­ко пред­став­ле­на. Бі­ля на­ме­тів ка­фе­дри за­галь­ної хі­рур­гії НМУ ім. Бо­го­моль­ця мо­жна бу­ло по­тре­ну­ва­ти­ся на­кла­да­ти хі­рур­гі­чні шви (тре­ну­ва­ли­ся на апель­си­нах, по­ро­ло­но­вих мо­чал­ках та му­ля­жах). І на­віть спро­бу­ва­ти зро­би­ти ла­па­ро­ско­пі­чну опе­ра­цію на спе­ці­аль­но­му тре­на­же­рі. Все, що від­бу­ва­ло­ся під час «опе­ра­ції» у «ті­лі» (зви­чай­ній ко­роб­ці, мо­жна бу­ло по­ба­чи­ти на екра­ні смар­тфо­на, який імі­ту­вав екран в опе­ра­цій­ній.

Сту­ден­ти з гур­тка се­ксо­ло­гії роз­по­від­а­ли про шко­ду абор­тів, про те, як від­бу­ва­є­ться за­плі­дне­н­ня і на­ві­що по­трі­бні пре­зе­рва­ти­ви. «Ду­же кру­то, що ви про це роз­по­від­а­є­те, ка­жу вам як ме­дик», — по­дя­ку­вав один з від­ві­ду­ва­чів. Усі охо­чі мо­гли взя­ти участь в опи­ту­ван­ні про фор­му­ва­н­ня се­ксу­аль­но­сті — одна із уча­сниць гур­тка пи­ше на­у­ко­ву ро­бо­ту з ці­єї те­ми.

У пі­кні­ку та­кож взя­ли участь на­вчаль­ні цен­три, що про­во­дять тре­нін­ги з на­да­н­ня пер­шої ме­ди­чної до­по­мо­ги. Ра­зом з во­лон­те­ра­ми від­ві­ду­ва­чі вчи­ли­ся на­кла­да­ти на му­ля­жі джгу­ти, бин­ту­ва­ти і на­віть ро­би­ти не­пря­мий ма­саж сер­ця. Як роз­по­ві­ли во­лон­те­ри, іде­аль­ним ри­тмом для ма­са­жу є ритм пі­сні «Stayin’alive» гру­пи Bee Gees.

Ми­ко­ла, ін­стру­ктор ГО «За­хист па­трі­о­тів», при­йшов на на­у­ко­ві пі­кні­ки ра­зом із си­ном. «Тут ми про­во­ди­мо май­стер­клас, — роз­по­вів він. — По­я­сню­є­мо, як на­да­ти пер­шу до­по­мо­гу, що мо­жна зро­би­ти до при­їзду фа­хів­ців. А за­га­лом про­во­ди­мо кур­си для ме­ди­чно­го пер­со­на­лу і для лю­дей без ме­ди­чної осві­ти: ба­зо­ва під­трим­ка жи­т­тя, вій­сько­ві, лі­кар­ські кур­си, курс для по­лі­цей­ських і по­же­жни­ків. Про­во­ди­мо кур­си й для вчи­те­лів — на­сам­пе­ред учи­те­лів фіз­куль­ту­ри, пра­ці, вій­сько­вої під­го­тов­ки».

Ду­же по­пу­ляр­ним був на­мет Ін­сти­ту­ту спе­ці­аль­ної пе­да­го­гі­ки НАПНУ. Тут мо­жна бу­ло по­тре­ну­ва­ти­ся чи­та­ти і пи­са­ти шри­фтом Брай­ля. Або, зав’язав­ши очі пов’яз­кою, спро­бу­ва­ти здо­га­да­ти­ся, що на­ма­льо­ва­но на кар­тин­ках, на­дру­ко­ва­них цим шри­фтом. І не про­сто здо­га­да­ти­ся, а на­ма­лю­ва­ти свої, ско­ри­став­шись спе­ці­аль­ним гри­фе­лем.

Ну що ж, ни­ні­шні пі­кні­ки про­йшли на ура. На тлі всіх про­блем ві­тчи­зня­ної на­у­ки це острі­вець по­зи­ти­ву і те­пла. На пі­кні­ку про «дра­ко­нів» не зга­ду­ва­ли — ні про фі­нан­су­ва­н­ня, ні про пла­гі­ат, ні про від­тік міз­ків за кор­дон. За­те отри­му­ва­ли мо­ре по­зи­ти­ву від спіл­ку­ва­н­ня з ен­ту­зі­а­ста­ми.

До ре­чі, про фі­нан­су­ва­н­ня. Ці на­у­ко­ві пі­кні­ки фі­нан­су­ва­ли­ся з гро­мад­сько­го бю­дже­ту. Про­ект «Рік на­у­ки Ки­є­ва» ви­грав грант на 400 тис. грн. З них бу­ли про­фі­нан­со­ва­ні ме­ди­чні і на­у­ко­ві пі­кні­ки та дні на­у­ки. Цьо­го ро­ку ор­га­ні­за­то­ри ки­їв­ських пі­кні­ків зно­ву взя­ли участь у кон­кур­сі, щоб отри­ма­ти фі­нан­су­ва­н­ня на на­сту­пний рік. Офі­цій­ні ре­зуль­та­ти но­во­го кон­кур­су ще не ві­до­мі, але за рей­тин­га­ми є всі під­ста­ви ствер­джу­ва­ти, що про­ект «Рік на­у­ки» зно­ву ста­не пе­ре­мож­цем і отри­має грант. Ки­я­ни під­три­ма­ли на­у­ко­ві пі­кні­ки.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.