На­ціо­наль­не вси­нов­ле­н­ня. На за­двір­ках по­лі­ти­ки

Dzerkalo Tizhnya - - ЛЮДИНА - Ал­ла КОТЛЯР

30 ве­ре­сня Укра­ї­на вже в де­ся­тий раз від­зна­чає День уси­нов­ле­н­ня.

2009 рік, ко­ли цей день свя­тку­ва­ли впер­ше, став ре­кор­дним для на­ціо­наль­но­го вси­нов­ле­н­ня, — бу­ло впро­ва­дже­но держ­під­трим­ку вси­нов­ле­них ді­тей, і сім’ю зна­йшла 2381 ди­ти­на. Ме­тою свя­та бу­ло ви­яви­ти со­ці­аль­не схва­ле­н­ня і по­ва­гу на на­ціо­наль­но­му рів­ні всім, хто при­че­тний до вси­нов­ле­н­ня та за­хи­сту прав ди­ти­ни.

То­ді ре­фор­му­ва­ли си­сте­му опі­ки і пі­клу­ва­н­ня, ін­тер­на­ти. По­пу­ля­ри­за­ція на­ціо­наль­но­го вси­нов­ле­н­ня й роз­ви­ток сі­мей­них форм ви­хо­ва­н­ня, та­ких як при­йом­на сім’я та ДБСТ, роз­гля­да­ли як ва­жли­ву аль­тер­на­ти­ву вла­шту­ван­ню ді­тей, по­збав­ле­них ба­тьків­ської опі­ки, в ін­тер­на­тну си­сте­му. Про­во­ди­ла­ся ши­ро­ка ін­фор­ма­цій­на кам­па­нія на ра­діо та те­ле­ба­чен­ні. Ве­ли­кі мі­ста ма­йо­рі­ли бі­гбор­да­ми та бу­ли об­кле­є­ні ре­кла­мою: «Лі­лія Под­ко­па­є­ва: «Я вси­но­ви­ла ди­ти­ну», «Спа­си­бі ко­жній укра­їн­ській сім’ї, яка вси­но­ви­ла ди­ти­ну. В.а.ющен­ко», «Ві­зьми ди­ти­ни в ро­ди­ну», «Уси­но­ви ди­ти­ну, вря­туй її від си­ріт­ської до­лі»...

В остан­ні кіль­ка ро­ків про День уси­нов­ле­н­ня на дер­жав­но­му рів­ні зга­ду­ють не над­то. Як і ра­ні­ше, бу­ду­чи днем ра­до­сті для ти­сяч дів­ча­ток і хло­пчи­ків, які зна­йшли ща­стя в лю­бля­чих сім’ях, це свя­то те­пер — ли­ше «між­со­бой­чик» для уси­но­ви­те­лів, при­йом­них ба­тьків, ви­хо­ва­те­лів ДБСТ та екс­пер­тів, які до­по­ма­га­ють їм.

«Що­рі­чно близь­ко 10 ти­сяч ді­тей в Укра­ї­ні за­ли­ша­ю­ться без ба­тьків­ської опі­ки, — ствер­джує мі­ністр со­цпо­лі­ти­ки Ан­дрій Ре­ва. — Та­ка си­ту­а­ція ви­кли­ка­на, зокре­ма, без­від­по­від­аль­ним став­ле­н­ням ба­тьків до ви­ко­на­н­ня сво­їх обов’яз­ків, ужи­ва­н­ням ба­тька­ми ал­ко­го­лю, нар­ко­ти­ків, жор­сто­ким по­во­дже­н­ням з ді­тьми та ін­ши­ми сі­мей­ни­ми не­га­ра­зда­ми. Ця ка­те­го­рія на­се­ле­н­ня по­тре­бує ква­лі­фі­ко­ва­ної со­ці­аль­ної під­трим­ки в гро­ма­ді, осо­бли­во для за­по­бі­га­н­ня ви­хо­ван­ню ді­тей по­за­сі­мей­ним ото­че­н­ням».

Однак з ква­лі­фі­ко­ва­ною со­ці­аль­ною під­трим­кою в гро­ма­ді — скла­дно­щі. По­при ре­фор­му де­ін­сти­ту­а­лі­за­ції, що про­во­ди­ться вже тре­тій рік, у рам­ках якої по­стій­но йде­ться про шко­ду ін­тер­на­тів, які­сні со­ці­аль­ні по­слу­ги не ство­рю­ю­ться. За­те по­стій­но про­по­ну­ю­ться не­ло­гі­чні змі­ни в по­ря­док уси­нов­ле­н­ня ді­тей і вла­шту­ва­н­ня їх у сі­мей­ні фор­ми ви­хо­ва­н­ня.

Ін­фор­ма­цій­ні кам­па­нії, які роз­по­від­а­ли б про цін­но­сті ро­ди­ни, ва­жли­вість вси­нов­ле­н­ня, прі­о­ри­тет сі­мей­но­го устрою та про са­му ре­фор­му де­ін­сти­ту­а­лі­за­ції, не про­во­дя­ться. Від­по­від­но до ре­зуль­та­тів опи­ту­ва­н­ня, про­ве­де­но­го GFK у кві­тні цьо­го ро­ку, 72% ре­спон­ден­тів упер­ше чу­ють про те, що в Укра­ї­ні роз­по­ча­ла­ся ре­фор­ма ін­тер­на­тних уста­нов. 38% з ро­зу­мі­н­ням став­ля­ться до то­го, що ба­тьки від­да­ють сво­їх ді­тей в ін­тер­нат, — мо­жуть бу­ти скла­дні жит­тє­ві об­ста­ви­ни; 13% та­ке рі­ше­н­ня під­три­му­ють, — якщо ба­тьки ба­чать свою не­спро­мо­жність; і ли­ше 34% ка­те­го­ри­чно йо­го за­су­джу­ють, вва­жа­ю­чи, що ди­ти­на має бу­ти в сім’ї.

На­слід­ком ха­о­су в те­мі стає те, що кіль­кість уси­нов­лень, ула­шту­ва­н­ня ді­тей, по­збав­ле­них ба­тьків­ської опі­ки, у при­йом­ні сім’ї, ДБСТ і під опі­ку, в остан­ні ро­ки по­стій­но змен­шу­є­ться.

На­ве­сні цьо­го ро­ку DT.UA за до­по­мо­гою екс­пер­тів спро­бу­ва­ло ви­чле­ну­ва­ти най­більш бо­лю­чі про­бле­ми в на­ціо­наль­но­му вси­нов­лен­ні («Уси­нов­ле­н­ня: пе­ред­ви­бор­ні ігри з прі­о­ри­те­та­ми», DT.UA, 30 бе­ре­зня 2018 ро­ку):

1. 90% з більш ніж 100 тис. ді­тей, які пе­ре­бу­ва­ють в ін­тер­на­тних уста­но­вах, не ма­ють ста­ту­су по­збав­ле­них ба­тьків­ської опі­ки, що до­зво­ляє їх уси­но­ви­ти. Спра­ви про по­збав­ле­н­ня ба­тьків­ських прав су­да­ми роз­гля­да­ю­ться за за­ли­шко­вим прин­ци­пом; слу­жби у спра­вах ді­тей не зав­жди сум­лін­но став­ля­ться до сво­їх обов’яз­ків.

2. Не­до­ско­на­лість баз ді­тей, які під­ля­га­ють уси­нов­лен­ню.

3. Не­про­ду­ма­ність змін, прийня­тих у по­ста­но­вах Ка­бмі­ну про при­йом­ні сім’ї та ДБСТ у жов­тні 2016 р., при­зво­дить до скан­да­лів між кан­ди­да­та­ми в уси­но­ви­те­лі та при­йом­ни­ми ро­ди­на­ми/дбст, а та­кож до пси­хо­ло­гі­чних травм у ді­тей.

4. Ін­тер­на­ти не за­ці­кав­ле­ні від­да­ва­ти ді­тей, оскіль­ки бо­я­ться втра­ти­ти фі­нан­су­ва­н­ня.

5. Від­су­тня про­гра­ма з під­го­тов­ки кан­ди­да­тів в уси­но­ви­те­лі. Їхні очі­ку­ва­н­ня сер­йо­зно роз­хо­дя­ться з тим, яку ди­ти­ну во­ни мо­жуть уси­но­ви­ти на­справ­ді. Те­ма зни­кла з ін­фор­ма­цій­но­го по­ля, нав­ко­ло неї зно­ву по­чи­на­ю­ться до­ми­сли про скла­дно­сті про­це­су, яких не уни­кну­ти без ха­ба­рів. Ча­сто це пов’яза­но з го­тов­ні­стю са­мих уси­но­ви­те­лів пла­ти­ти за до­по­мо­гу в про­це­сі вси­нов­ле­н­ня.

6. Па­тро­нат і на­став­ни­цтво на пра­кти­ці ви­яви­ли­ся не­ре­зуль­та­тив­ни­ми фор­ма­ми, однак в ін­фор­ма­цій­но­му по­лі во­ни за­тьма­ри­ли вси­нов­ле­н­ня, вла­шту­ва­н­ня ді­тей у при­йом­ні ро­ди­ни, ДБСТ і під опі­ку.

За ми­ну­лі пів­ро­ку жо­дних кро­ків для розв’яза­н­ня цих про­блем роз­по­ча­то так і не бу­ло. 18 ве­ре­сня Ко­мі­тет ВР з пи­тань со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки, зайня­то­сті та пен­сій­но­го за­без­пе­че­н­ня вніс у ВР по­да­н­ня про роз­гляд про­е­ктів по­ста­нов №6345 (за­ре­є­стро­ва­ний у кві­тні ми­ну­ло­го ро­ку де­пу­та­том Ю.пав­лен­ком) і №8451 (за­ре­є­стро­ва­ний у черв­ні цьо­го ро­ку гру­пою де­пу­та­тів) про ви­зна­н­ня не­за­до­віль­ною ро­бо­ту Мін­со­цпо­лі­ти­ки та про від­став­ку Ан­дрія Ре­ви з по­са­ди мі­ні­стра.

«За остан­ні три ро­ки кіль­кість при­йом­них сі­мей змен­ши­ла­ся більш ніж на 300 (на по­ча­ток 2015 ро­ку — 4123 ро­ди­ни, на по­ча­ток 2018-го — 3677 (мі­нус 12%), — пи­ше в по­ясню­валь­ній за­пи­сці до за­ко­но­про­е­кту Юрій Павленко. — Зро­ста­н­ня на 101 сім’ю ДБСТ про­бле­ми не ви­рі­шує.

Ви­бу­ва­н­ня з ПС, ДБСТ май­же зрів­ня­ло­ся з ула­шту­ва­н­ням ді­тей (за три ро­ки ви­бу­ло 3933 ди­ти­ни, ула­што­ва­но — 4590 ді­тей). За 2017 рік ула­што­ва­но 1652 ди­ти­ни, а ви­бу­ло 1436 ді­тей, з них по­над 500 — ра­ні­ше до­ся­гне­н­ня 18 ро­ків.

Вна­слі­док чи­слен­них по­ми­лок у ро­бо­ті мі­ні­стер­ства збіль­шу­є­ться кіль­кість ді­тей, які ги­нуть че­рез не­до­гляд ба­тьків. Мін­со­цпо­лі­ти­ки по­ві­до­ми­ло про 42 ви­пад­ки смер­ті ді­тей за остан­ні пів­то­ра ро­ку. Дві тре­ти­ни цих ді­тей за­ги­ну­ли вна­слі­док су­ї­ци­дів, убивств, не­ща­сних ви­пад­ків. Це без­пре­це­ден­тна ста­ти­сти­ка. Але від­по­від­ної ре­а­кції з бо­ку мі­ні­стер­ства не­має.

Бе­з­гра­мо­тна ді­яль­ність мі­ні­стер­ства при­зве­ла до то­го, що з май­же 700 ОТГ фун­кції з пи­тань ді­тей від РДА пе­ре­бра­ли на се­бе тіль­ки 50 ОТГ. По­над 1 млн ді­тей, які про­жи­ва­ють на те­ри­то­рії ОТГ, не ма­ють аде­ква­тних ор­га­нів для за­хи­сту сво­їх прав».

«У ме­не є мо­жли­вість по­рів­ню­ва­ти ди­на­мі­ку за 10 ро­ків, — ка­же на­ціо­наль­ний про­грам­ний ди­ре­ктор «SOS Ди­тя­чі се­ла — Укра­ї­на», го­ло­ва прав­лі­н­ня «Укра­їн­ської ме­ре­жі за пра­ва ди­ти­ни» Дар’я Ка­сья­но­ва.— І за від­чу­т­тя­ми, і за по­ка­зни­ка­ми про­це­си на­ціо­наль­но­го вси­нов­ле­н­ня та вла­шту­ва­н­ня ді­тей у при­йом­ні сім’ї та ДБСТ ускла­дни­ли­ся та при­зу­пи­ни­ли­ся. Тут — клу­бок вза­є­мо­за­ле­жних про­блем: ди­ти­на опи­ня­є­ться в уста­но­ві че­рез те, що її ви­лу­ча­ють із сім’ї, яка не справ­ля­є­ться зі сво­ї­ми обов’яз­ка­ми. Її до­ля роз­гля­да­є­ться в су­ді дов­го та скла­дно, і в ре­зуль­та­ті, якщо ро­ди­на не бу­ла під со­ці­аль­ним су­про­во­дом, ди­ти­ну їй по­вер­та­ють. У цей мо­мент за­зви­чай си­ту­а­ція по­гір­шу­є­ться.

Цен­три со­ці­аль­но-пси­хо­ло­гі­чної ре­а­бі­лі­та­ції (ЦСПР) не справ­ля­ю­ться. Во­ни не мо­жуть охо­пи­ти всі сім’ї, які опи­ня­ю­ться в кри­зо­вих об­ста­ви­нах. Ча­сто це — вже на­віть не скла­дні жит­тє­ві об­ста­ви­ни, а гли­бо­ка кри­за. І че­рез пев­ний час ди­ти­на зно­ву опи­ня­є­ться в уста­но­ві.

Є кіль­ка та­ких си­ту­а­цій, над яки­ми я пра­цю­ва­ла про­тя­гом цьо­го ро­ку. На­при­клад, у ЦСПР по­тра­пи­ла ди­ти­на чо­ти­рьох ро­ків. Май­же рік її ма­ма, отри­му­ю­чи по­віс­тку, не з’яв­ля­ла­ся на су­до­ві за­сі­да­н­ня, але при цьо­му її не по­збав­ля­ли ба­тьків­ських прав. Че­рез дев’ять мі­ся­ців пе­ре­бу­ва­н­ня в ЦСПР уже по­трі­бно бу­ло при­йма­ти якесь рі­ше­н­ня, а в ди­ти­ни все ще не бу­ло ста­ту­су. Хо­ча ді­ти та­ко­го ві­ку, здо­ро­ві, без бра­тів і се­стер ду­же за­тре­бу­ва­ні уси­но­ви­те­ля­ми.

І тіль­ки че­рез рік су­д­дя, по­ба­чив­ши, що сьо­го­дні день на­ро­дже­н­ня ди­ти­ни, згля­нув­ся: ма­му по­зба­ви­ли ба­тьків­ських прав, ди­ти­на ді­ста­ла ста­тус, і че­рез не­вдов­зі її вси­но­ви­ли.

Та, зно­ву ж, цьо­го ро­ку всту­пи­ли в си­лу змі­ни. Ра­ні­ше рі­ше­н­ня су­ду про вси­нов­ле­н­ня на­би­ра­ло чин­но­сті че­рез де­сять днів, те­пер для цьо­го по­трі­бен ці­лий мі­сяць. Це при­зве­ло та­кож до збіль­ше­н­ня ви­трат для уси­но­ви­те­лів. То­му що, на­при­клад, ки­я­ни ча­сто вси­нов­ля­ють ді­тей у До­не­цькій і Лу­ган­ській обла­стях, а львів’яни — у Дні­про­пе­тров­ській.

Ві­до­ма істо­рія вси­нов­ле­н­ня з при­йом­ної сім’ї Сло­бо­дян у Фа­сто­ві. Пи­та­н­ня до­те­пер не ви­рі­ше­не. Три­ва­ють су­до­ві роз­гля­ди. При цьо­му ке­ру­ю­ться ін­те­ре­са­ми не ди­ти­ни, а кон­кре­тних ві­домств. І це стра­шно.

Уста­но­ви, як і ра­ні­ше, бо­лі­сно роз­ста­ю­ться з ді­тьми. Ни­ні ще й то­му, що на вла­шту­ва­н­ня ді­тей в ін­тер­на­тні уста­но­ви без ста­ту­су вве­де­но обме­же­н­ня. Те­пер ді­ти зі ста­ту­сом, що на­зи­ва­є­ться, на ва­гу зо­ло­та».

Не­що­дав­но в се­лі Це­бри­ко­ве Ве­ли­ко­ми­хай­лів­сько­го ра­йо­ну Оде­ської обла­сті — цен­трі но­во­ство­ре­ної ОТГ — став­ся обур­ли­вий ви­па­док. Се­ме­ро ді­тей не по­пов­ни­ли ря­ди ін­тер­на­ту та по­вер­ну­ли­ся до­до­му тіль­ки зав­дя­ки актив­ній гро­мад­сько­сті, опе­ра­тив­ним ді­ям по­лі­ції та слу­жби у спра­вах ді­тей рай­держ­адмі­ні­стра­ції. Це­бри­ків­ська сіль­ра­да в та­кий спо­сіб ви­рі­ши­ла «по­пра­цю­ва­ти» з ба­га­то­ді­тни­ми ма­ло­за­без­пе­че­ни­ми сім’ями сво­єї гро­ма­ди. Під за­гро­зою по­збав­ле­н­ня ба­тьків­ських прав лю­дей зму­си­ли на­пи­са­ти за­яви про по­мі­ще­н­ня їхніх ді­тей в ін­тер­на­ти. Про­сто до шко­ли по ді­тей при­їха­ли спів­ро­бі­тни­ки ін­тер­на­ту су­сі­дньо­го ра­йо­ну і «без су­ду й слід­ства» за­бра­ли в но­ве жи­т­тя з «чу­до­ви­ми умо­ва­ми». При цьо­му дві з трьох сі­мей, у яких за­бра­ли ді­тей, не злов­жи­ва­ють ал­ко­го­лем та у змо­зі пі­клу­ва­ти­ся про сво­їх ді­тей, хо­ча й за­зна­ють ма­те­рі­аль­них тру­дно­щів.

«На­справ­ді це ду­же по­ши­ре­на пра­кти­ка, — ко­мен­тує Дар’я Ка­сья­но­ва. — Шко­ли-ін­тер­на­ти, які зви­кли пра­цю­ва­ти з ді­тьми з ма­ло­за­без­пе­че­них сі­мей, то­чно в та­кий са­мий спо­сіб вер­бу­ють со­бі ді­тей. Сьо­го­дні на рів­ні гро­мад або ра­йон­них цен­трів уже ро­зу­мі­ють, що це не­за­кон­но, оскіль­ки вве­де­но обме­же­н­ня. Але спів­ро­бі­тни­ки ін­тер­на­тів у ці змі­ни за­ко­но­дав­ства ча­сто не за­гли­блю­ю­ться. У них є чі­тке зав­да­н­ня, є свій кон­тин­гент, во­ни хо­дять по ро­ди­нах і на­віть ота­ким вар­вар­ським спосо­бом, на ву­ли­ці, ви­лов­лю­ють ді­тей, аби по­пов­ни­ти си­сте­му. Хо­ті­ло­ся б, щоб ре­а­кція дер­жа­ви, зокре­ма в осо­бі служб у спра­вах ді­тей, Мін­со­цпо­лі­ти­ки бу­ла більш кон­кре­тною. По та­ких ви­пад­ках по­трі­бно да­ва­ти огля­ди, ана­ліз, а в іде­а­лі — ще й ал­го­ритм. Має бу­ти якась зро­зумі­ла ко­му­ні­ка­ція. Ба­тькам, що не є асо­ці­аль­ни­ми, які опи­ни­ли­ся в си­ту­а­ції бі­дно­сті, але ма­ють ре­сурс для від­нов­ле­н­ня та ви­хо­ва­н­ня ді­тей, по­трі­бно по­ясню­ва­ти, — якщо во­ни не по­ру­шу­ють пра­ва ди­ти­ни, пі­клу­ю­ться про неї, то ні­хто не має пра­ва ви­лу­ча­ти її з сім’ї та­ким на­ха­бним спосо­бом.

Я щой­но по­вер­ну­ла­ся з Лу­ган­ської обла­сті та ба­чу, що кан­ди­да­тів у при­йом­ні ба­тьки, ба­тьки-ви­хо­ва­те­лі та у па­тро­на­тні сім’ї зна­йти ду­же скла­дно. А якщо го­во­ри­ти про ви­мо­ги до яко­сті та­ких форм вла­шту­ва­н­ня, до ба­тьків, про не­об­хі­дний со­ці­аль­ний і пси­хо­ло­гі­чний су­про­від їх, то це скла­дні­ше втри­чі. За ба­га­то ро­ків лю­ди вже до­бре усві­дом­лю­ють усі скла­дно­щі, з яки­ми їм до­ве­де­ться зі­штов­хну­ти­ся. І на­віть обі­ця­ні су­бвен­ції на бу­дів­ни­цтво бу­дин­ків для ДБСТ сьо­го­дні не є ті­єю мо­ти­ва­ці­єю, якою во­ни бу­ли ще ро­ків де­сять то­му. Лю­ди ро­зу­мі­ють, що, крім бу­дин­ку, по­трі­бна ін­фра­стру­кту­ра, до­ступ до со­ці­аль­них по­слуг, в іде­а­лі — які­сних і рі­зно­ма­ні­тних спе­ктрів.

Крім то­го, отри­мав­ши гар­ний бу­ди­нок, по­трі­бно бу­де ду­ма­ти про те, як спла­чу­ва­ти ко­му­наль­ні по­слу­ги. У Фейс­бу­ку гру­па при­йом­них ба­тьків за­пи­тує, ку­ди звер­ну­ти­ся, аби змен­ши­ти ра­хун­ки за ко­му­наль­ні по­слу­ги, оскіль­ки че­рез те, що бу­ди­нок ве­ли­кий, суб­си­дію їм не на­ра­хо­ву­ють.

Ду­же не ви­ста­чає які­сно­го до­бо­ру та під­го­тов­ки кан­ди­да­тів в уси­но­ви­те­лі. Це ди­ти­ні ма­ють під­би­ра­ти ба­тьків, а не нав­па­ки. І по­тім має бу­ти які­сний су­про­від. Якщо збіль­шу­ва­ти кіль­кість на­ціо­наль­них уси­нов­лень без цьо­го, ми втра­ча­ти­ме­мо якість. З екра­нів те­ле­ві­зо­рів ми ба­чи­мо та чи­та­є­мо в со­цме­ре­жах про не­га­тив­ні ре­зо­нан­сні ви­пад­ки. Один та­кий ви­па­док мо­же вби­ти істо­рії де­ся­ти успі­шних ро­дин. При цьо­му зно­ву-та­ки не ана­лі­зу­є­ться, не роз­би­ра­є­ться, чо­му так ста­ло­ся, — як від­би­ра­ла­ся сім’я, хто її су­про­во­джу­вав, які ді­ти ту­ди бу­ли вла­што­ва­ні, на­скіль­ки кон­кре­тна ро­ди­на мо­гла впо­ра­ти­ся з ви­хо­ва­н­ням та­ких ді­тей.

І ще. Осо­би­сто ме­ні, як гро­ма­дян­ці ці­єї кра­ї­ни, як ма­те­рі, не ви­ста­чає ін­фор­ма­цій­них кам­па­ній, які роз­по­від­а­ли б про цін­но­сті сім’ї, ва­жли­вість уси­нов­ле­н­ня, про прі­о­ри­тет сі­мей­но­го вла­шту­ва­н­ня. В ін­фор­ма­цій­не по­ле по­тра­пля­ють тіль­ки якісь не­га­тив­ні ви­пад­ки. Хо­ча є в нас до­свід і ду­же успі­шних уси­нов­лень, вла­шту­ва­н­ня в при­йом­ні сім’ї та ДБСТ, ко­ли ді­ти ви­ро­ста­ють са­мо­до­ста­тні­ми, са­мо­стій­ни­ми, со­ці­а­лі­зо­ва­ни­ми лю­дьми. Хо­ро­ших, до­брих, справ­жніх істо­рій не ви­ста­чає».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.