ДБР: по­вчаль­на істо­рія укра­їн­сько­го Рок­кі

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Оле­ксандр ЛЄМЄНОВ,

Чер­го­вий ви­ток по­дій, що сто­су­ю­ться за­пу­ску Дер­жав­но­го бю­ро роз­слі­ду­вань, по­сту­по­во до­ся­гає най­кру­ті­шо­го пі­ке.

Річ у то­му, що згі­дно з обі­цян­ка­ми ди­ре­кто­ра ДБР Ро­ма­на Тру­би ор­ган мав за­пу­сти­ти­ся ще на по­ча­тку ве­ре­сня. На­ра­зі ми­на­є­мо еква­тор жов­тня, і Бю­ро не те що не за­пу­ще­но — аб­со­лю­тна біль­шість по­сад за­ли­ша­є­ться ва­кан­тною, хо­ча слід­чих цен­траль­но­го апа­ра­ту від­по­від­на ко­мі­сія обра­ла ще на по­ча­тку сер­пня.

Зві­сно, клю­чо­ві екс­пер­ти та ряд не­за­ан­га­жо­ва­них на­ро­дних де­пу­та­тів ма­ло ві­ри­ли в ре­аль­ність ве­ре­сне­во­го за­пу­ску. З огля­ду на вста­нов­ле­ні про­це­ду­ри обра­н­ня слід­чих і держ­слу­жбов­ців для цен­траль­но­го апа­ра­ту й те­ри­то­рі­аль­них управ­лінь ло­гі­чно бу­ло б спо­ді­ва­ти­ся на за­пуск не ра­ні­ше жов­тня–ли­сто­па­да. Але це за умо­ви ма­кси­маль­но­го спри­я­н­ня Ге­не­раль­ної про­ку­ра­ту­ри (отри­ма­н­ня від неї до­сту­пу до Єди­но­го ре­є­стру до­су­до­вих роз­слі­ду­вань та про­це­су­аль­но­го ке­рів­ни­цтва), Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів (на­да­н­ня офі­сно­го при­мі­ще­н­ня для цен­траль­но­го апа­ра­ту), про­філь­но­го ко­мі­те­ту Вер­хов­ної Ра­ди з пра­во­охо­рон­ної ді­яль­но­сті (по­го­дже­н­ня змін до чин­но­го За­ко­ну «Про ДБР»), а та­кож так зва­ної зов­ні­шньої ко­мі­сії (обра­н­ня ре­ле­ван­тних кан­ди­да­тів на ке­рів­ні по­са­ди се­ре­дньої лан­ки).

Жо­ден з від­по­від­них на­прям­ків ке­рів­ни­цтвом ДБР пов­но­цін­но не опра­цьо­ва­ний. Ба біль­ше, що­до де­яких суб’єктів уже спа­ла­хнув не один скан­дал. Ні змін до про­філь­но­го за­ко­ну, ні ко­ор­ди­на­ції зу­силь із «зов­ні­шньою» ко­мі­сі­єю най­ближ­чим ча­сом не пе­ред­ба­ча­є­ться. Ро­ман Тру­ба, пе­ре­бу­ва­ю­чи в бо­ксер­сько­му за­па­лі, уві­йшов у клінч з обо­ма суб’єкта­ми, і са­ме цей про­цес ви­сна­жує йо­го най­біль­ше. На­га­даю не­по­ру­шну істи­ну «ку­ла­чних по­єдин­ків»: клін­чу­ва­ти мо­жна з су­пер­ни­ком до або пі­сля ата­ки, і зне­си­лю­ва­ти опо­нен­та по­ви­нен ти, а не він те­бе. Осо­бли­во без­глу­здо це ро­би­ти, ко­ли су­пер­ник важ­чий (фі­зи­чно силь­ні­ший) за те­бе. Але на­ра­зі ски­да­є­ться на те, що Ро­ман Тру­ба, по­чув­ши під­ба­дьор­ли­ві сло­ва в сво­є­му ку­тку рин­га від тре­не­ра і ка­тме­на (фа­хі­вець, який швид­ко за­го­ює роз­сі­че­н­ня між ра­ун­да­ми), по­ліз у «руб­ку» з бій­ця­ми, які змі­ню­ю­ться ко­жно­го ра­ун­ду.

Але так мо­жна до­тя­гну­ти до еква­то­ра по­єдин­ку, а до чем­піон­ських ра­ун­дів — на­вряд чи.

У да­но­му ра­зі це на­га­дує фільм «Рок­кі». Зві­сно, те, що від­бу­ва­є­ться, має ду­же умов­ний сто­су­нок до ре­аль­но­го бо­ксу. Про­те по­ка­зо­во те, як Сіль­вестр Стал­ло­не ки­да­є­ться в бій, обмі­ню­ю­чись уда­ра­ми з су­пер­ни­ком. Си­ту­а­ція з ДБР ана­ло­гі­чна: не при­зна­чи­ли кіль­кох «мо­їх» кан­ди­да­тів се­ред 27 осіб — я «за­вер­ну» всіх одра­зу; не хо­че­те ухва­лю­ва­ти змі­ни до За­ко­ну «Про ДБР» — я роз­по­вім про не­гі­дни­ків у Стра­збур­зі; за­сту­пни­ки не під­три­му­ють одно­осо­бо­во­го ухва­ле­н­ня рі­шень — ма­кси­маль­но їх обме­жу­ва­ти­му по всіх фрон­тах; ра­дник (мо­ва про Ру­сла­на Бі­рю­ко­ва) не ви­ко­нав «по­став­ле­них зав­дань» по про­ве­ден­ню «по­трі­бних лю­дей» у рам­ках ро­бо­ти одні­єї з ко­мі­сій — зму­шу йо­го на­пи­са­ти за­яву про звіль­не­н­ня.

А тим ча­сом по­сту­по­во ви­сту­пає кров з роз­сі­чень на облич­чі, що їх за­знає бо­єць під час по­єдин­ку. Вже до­сить ´рун­тов­но по­ясне­но сум­нів­ність у яко­сті лю­стра­цій­ної пе­ре­вір­ки Ро­ма­на Тру­би. На­віть якщо є юри­ди­чні ла­зів­ки допу­сти­ти та­ку лю­ди­ну до дер­жав­ної слу­жби, то згі­дно із ду­хом і бу­квою За­ко­ну ди­ре­ктор ДБР то­чно мав би не­гай­но звіль­ни­ти по­са­ду. На­ве­де­мо ли­ше кіль­ка ва­жли­вих фа­ктів.

По-пер­ше. Ро­ман Тру­ба в день ре­є­стра­ції про­ва­дже­н­ня, а са­ме 26 ли­сто­па­да 2013 ро­ку, про­це­су­аль­ним рі­ше­н­ням зро­бив се­бе стар­шим гру­пи із роз­слі­ду­ва­н­ня бло­ку­ва­н­ня транс­порт­них ко­му­ні­ка­цій (ав­то­мо­біль­ної до­ро­ги між­на­ро­дно­го зна­че­н­ня Ки­їв—Чоп) не­по­да­лік се­ла Га­ма­лі­їв­ка Пу­сто­ми­тів­сько­го ра­йо­ну Львів­ської обла­сті. За­ува­жу, це не бу­ло рі­ше­н­ня ви­що­го про­ку­ро­ра. Тру­ба са­мо­стій­но ви­рі­шив ви­слу­жи­ти­ся пе­ред на­чаль­ством (ча­си Яну­ко­ви­ча) і пе­ре­слі­ду­ва­ти акти­ві­стів Єв­ро­май­да­ну.

По-дру­ге. Ро­ман Тру­ба чі­тко роз­дав про­це­су­аль­ні вка­зів­ки в по­ряд­ку ре­а­лі­за­ції ча­сти­ни 2 пун­кту 4 стат­ті 36 Кри­мі­наль­но­го про­це­су­аль­но­го ко­де­ксу у ви­ще­зга­да­но­му про­ва­джен­ні. Ні­би­то з ме­тою «все­бі­чно­го, пов­но­го та об’єктив­но­го до­су­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня» та при­тя­гне­н­ня вин­них осіб до кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті він до­ру­чає: скла­сти план опе­ра­тив­но-роз­шу­ко­вих та слід­чих за­хо­дів для роз­кри­т­тя зло­чи­ну; до­лу­чи­ти до ма­те­рі­а­лів кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня фо­то­та­бли­цю до про­то­ко­лу огля­ду мі­сця по­дії від 26 ли­сто­па­да 2013 ро­ку; СКР — пе­ре­ві­ри­ти осіб, які ра­ні­ше при­тя­га­ли­ся до від­по­від­аль­но­сті (в то­му чи­слі за ана­ло­гі­чні зло­чи­ни), ве­дуть ан­ти­гро­мад­ський спо­сіб жи­т­тя, злов­жи­ва­ють ал­ко­голь­ни­ми на­по­я­ми та нар­ко­ти­чни­ми за­со­ба­ми і про­жи­ва­ють у ра­йо­ні вчи­не­н­ня зло­чи­ну; до­пи­та­ти як свід­ків осіб, які про­жи­ва­ють/пра­цю­ють у без­по­се­ре­дній близь­ко­сті до мі­сця вчи­не­н­ня зло­чи­ну з ме­тою вста­нов­ле­н­ня свід­ків та оче­вид­ців да­ної по­дії; до­лу­чи­ти до ма­те­рі­а­лів кри­мі­наль­ної спра­ви від­по­віді на до­ру­че­н­ня; до­пи­та­ти з при­во­ду вка­за­но­го зло­чи­ну пра­ців­ни­ків та во­ді­їв ТОВ «Успіх БМ» (пе­ре­ві­зник); ви­тре­бу­ва­ти спи­ски осіб, які бу­ли па­са­жи­ра­ми ав­то­бу­са, а та­кож до­пи­та­ти остан­ніх що­до вка­за­них фа­ктів; у пов­но­му об­ся­зі ви­ко­на­ти за­хо­ди, пе­ред­ба­че­ні пла­ном спіль­них слід­чо-опе­ра­тив­них за­хо­дів у спра­ві. І що вка­зує на не­аби­яке зав­зя­т­тя Ро­ма­на Тру­би як про­ку­ро­ра Пу­сто­ми­тів­сько­го ра­йо­ну, то це уто­чне­н­ня, що «да­ні вка­зів­ки не є ви­чер­пни­ми». Ін­ши­ми сло­ва­ми, Ро­ман Ми­хай­ло­вич за будь-яку ці­ну на­ма­гав­ся ви­слу­жи­тись і при­тя­гну­ти до кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті осо­бу, роль якої не те що сум­нів­на — во­на вза­га­лі не бра­ла уча­сті у так зва­но­му бло­ку­ван­ні.

По-тре­тє. На мі­сці так зва­но­го вчи­не­н­ня зло­чи­ну (бло­ку­ва­н­ня) ні­ко­го не бу­ло за­три­ма­но. Ба біль­ше, з по­ста­но­ви про­ку­ро­ра про за­кри­т­тя кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня стає зро­зумі­ло, що отри­ма­ні до­ка­зи в хо­ді роз­слі­ду­ва­н­ня до­во­дять ли­ше факт при­су­тно­сті Ан­дрія Шев­ці­ва на мі­сці по­дії та йо­го актив­ні пе­ре­го­во­ри з пред­став­ни­ка­ми ор­га­нів пра­во­по­ряд­ку. Тож яким чи­ном зга­да­ний акти­віст, а ни­ні де­пу­тат Львів­ської мі­ської ра­ди при­че­тний до фа­кту бло­ку­ва­н­ня?

І на­сам­кі­нець. Усі про­це­су­аль­ні до­ку­мен­ти лег­ко по­го­джу­ва­ли­ся то­ді­шнім про­ку­ро­ром Пу­сто­ми­тів­сько­го ра­йо­ну Ро­ма­ном Тру­бою, зокре­ма й по­ві­дом­ле­н­ня про пі­до­зру у вчи­нен­ні зло­чи­ну, аб­сур­дність на­яв­но­сті якої про­сто вра­жає. Адже Шев­ців з’яв­ля­є­ться не від­ра­зу як фі­гу­рант, а ли­ше зго­дом, пі­сля до­пи­ту «аб­со­лю­тно не­за­ан­га­жо­ва­них свід­ків» — за­сту­пни­ка на­чаль­ни­ка ГУ МВС Укра­ї­ни у Львів­ській обла­сті С.ма­ру­ня­ка, на­чаль­ни­ка Львів­сько­го МУ ГУ МВС Укра­ї­ни у Львів­ській обла­сті С.зю­ба­нен­ка і ке­рів­ни­ка те­ри­то­рі­аль­но­го під­роз­ді­лу МВС Укра­ї­ни О.ру­дя­ка. Са­ме їхні по­ка­за­н­ня ста­ли осно­вою для по­ві­дом­ле­н­ня про пі­до­зру Ан­дрі­є­ві Шев­ці­ву.

На­ве­де­ні фа­кти аж со­ча­ться з роз­сі­чень укра­їн­сько­го Рок­кі, але ка­тмен (но­вий го­ло­ва па­тро­на­тної слу­жби Оле­ксандр Вдо­ві­чен­ко) не мо­же ні­як зу­пи­ни­ти «юри­ди­чну кро­во­те­чу». Ба біль­ше, тре­нер (ге­не­раль­ний про­ку­рор Юрій Лу­цен­ко) і до­сі не з’яв­ля­є­ться в ку­тку під сві­тлом со­фі­тів, да­ю­чи на­ста­но­ви і за­пев­ня­ю­чи, що «все бу­де до­бре», з-під рин­гу. Та й сам укра­їн­ський Рок­кі за­мість зо­се­ре­ди­ти­ся на дво­бої, між ра­ун­да­ми по­стій­но роз­по­від­ає про фан­та­сти­чні пла­ни спів­ро­бі­тни­цтва з ві­до­ми­ми про­мо­у­те­ра­ми (ди­ре­кто­ром НАБУ Ар­те­мом Си­тни­ком), які ма­ють до­бру ре­пу­та­цію, до­свід і вплив.

Про­те не ли­ше «лю­стра­цій­на спра­ва» мо­же ста­ти для Ро­ма­на Тру­би фа­таль­ною. Є й дру­гий чин­ник, зда­тний зі­гра­ти про­ти чин­но­го ди­ре­кто­ра ДБР. Це су­до­вий по­зов на­ро­дно­го де­пу­та­та Юрія Ма­ке­до­на, який та­кож пре­тен­ду­вав на ке­рів­ні по­са­ди в Бю­ро. На­сту­пне су­до­ве за­сі­да­н­ня має від­бу­ти­ся вже 22 жов­тня. Ко­ро­тко пе­ре­по­вім суть, щоб ста­ло зро­зумі­ло, що пе­ре­бу­ва­н­ня Ро­ма­на Тру­би на по­са­ді — це до­сить хи­тка юри­ди­чна кон­стру­кція.

Клю­чо­вим ар­гу­мен­том по­зо­ву нар­де­па Ма­ке­до­на став той факт, що Ро­ман Тру­ба на мо­мент по­да­чі до­ку­мен­тів та кін­це­во­го за­твер­дже­н­ня спи­ску про­то­ко­лом №8 від 15 черв­ня 2016 ро­ку не пре­тен­ду­вав на по­са­ду, на якій він ни­ні пе­ре­бу­ває. Кон­кур­сна ко­мі­сія спо­ча­тку за­твер­ди­ла обра­ла йо­го кан­ди­да­том на по­са­ду за­сту­пни­ка Бю­ро. Це ж рі­ше­н­ня фа­кти­чно ду­блю­є­ться про­то­ко­лом №30 від 05 гру­дня 2016 ро­ку. Як за­зна­чає Ма­ке­дон, жо­дних ін­ших рі­шень зов­ні­шньої ко­мі­сії на сай­ті Ка­бмі­ну не­має. Крім то­го, в Ін­тер­нет-ме­ре­жі мо­жна зна­йти ві­део­за­пис по­втор­ної спів­бе­сі­ди на по­са­ди ке­рів­ни­ків ДБР, де ко­мі­сія роз­гля­дає за­яву Ро­ма­на Тру­би про до­пуск до кон­кур­су на по­са­ди ди­ре­кто­ра і пер­шо­го за­сту­пни­ка ди­ре­кто­ра ДБР, але одно­стай­но від­мов­ляє йо­му в за­до­во­лен­ні цьо­го про­ха­н­ня. Під­ста­вою від­мо­ви вка­за­но те, що за­яву бу­ло по­да­но з по­ру­ше­н­ням уста­нов­ле­них ко­мі­сі­єю стро­ків.

Про­те вже пі­сля по­втор­ної спів­бе­сі­ди кан­ди­да­тів на ке­рів­ні по­са­ди 14 ли­сто­па­да 2017 ро­ку Ро­ма­на Тру­бу, як і ін­ших 19 кан­ди­да­тів, бу­ло допу­ще­но до кан­ди­ду­ва­н­ня на по­са­ду очіль­ни­ка ДБР. При цьо­му він пер­со­наль­но, на­скіль­ки ві­до­мо, по­втор­ної за­яви про до­пуск не пи­сав. Це яв­не по­ру­ше­н­ня по­ряд­ку про­ве­де­н­ня кон­кур­су.

Як на­слі­док — Юрій Ма­ке­дон про­сить суд ви­зна­ти дії зов­ні­шньої ко­мі­сії що­до до­пу­ску Ро­ма­на Тру­би до уча­сті в кон­кур­сі на по­са­ду ди­ре­кто­ра ДБР про­ти­прав­ни­ми і ви­зна­ти рі­ше­н­ня ці­єї ж ко­мі­сії сто­сов­но пе­ре­мож­ця кон­кур­су на по­са­ду очіль­ни­ка Бю­ро в ча­сти­ні вне­се­н­ня до спи­ску Ро­ма­на Тру­би про­ти­прав­ним і ска­су­ва­ти йо­го. Ін­ши­ми сло­ва­ми, за умо­ви за­до­во­ле­н­ня по­зо­ву на­віть в одній з ча­стин, Тру­бу мо­жуть від­сто­ро­ни­ти від ви­ко­на­н­ня йо­го пов­но­ва­жень на ціл­ком ло­гі­чних під­ста­вах.

За­мість чем­піон­ських ра­ун­дів

З огля­ду на на­слід­ки чер­го­во­го від­чай­ду­шно­го обмі­ну уда­ра­ми, стає оче­ви­дним — Ро­ма­ну Тру­бі тре­ба змі­ню­ва­ти та­кти­ку або ска­за­ти ре­фе­рі: «No Mas» (най­ві­до­мі­ша іспан­ська фра­за, що озна­чає «до­сить»). У ли­сто­па­ді 1980 ро­ку май­бу­тні ле­ген­ди бо­ксу — аме­ри­ка­нець Шу­гар Рей Ле­о­нард і па­на­мець Ро­бер­то Дю­ран — про­во­ди­ли бій-ре­ванш. У во­сьмо­му ра­ун­ді один з най­ві­до­мі­ших «си­нів Па­на­ми» про­сто від­вер­нув­ся від су­пер­ни­ка і ска­зав своє «no mas». Від­то­ді по­ве­ло­ся, що до­стро­ко­ва зу­пин­ка по­єдин­ку на про­ха­н­ня одно­го з бо­ксе­рів су­про­во­джу­є­ться са­ме ци­ми сло­ва­ми.

Тіль­ки на від­мі­ну від бо­ксу ба­та­лії пра­во­охо­рон­ців за кон­троль над но­вим ор­га­ном пра­во­по­ряд­ку не за­кін­ча­ться ви­зна­н­ням ди­ре­кто­ра і йо­го за­сту­пни­ків «ле­ген­да­ми у роз­слі­ду­ва­н­нях ре­зо­нан­сних зло­чи­нів», адже ор­га­ну пра­во­по­ряд­ку до­сі не за­пу­ще­но. Ця істо­рія ста­не га­не­бним свід­че­н­ням то­го, як по­лі­ти­ки впли­ва­ли на ке­рів­ни­цтво ДБР за­для сво­їх вузь­ких кор­по­ра­тив­них ці­лей і як де­хто, вва­жа­ю­чи се­бе без­за­пе­ре­чним чем­піо­ном, був чер­го­вим «ан­дер­до­гом» (від англ. underdog — спортс­мен, який ні­чо­го не до­сяг).

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.