Без­цін­ний па­пір

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Юлія САМАЄВА

Дер­жав­ний При­ват­банк пла­нує про­да­ва­ти дер­жав­ні облі­га­ції вну­трі­шньої по­зи­ки (ОВДП) при­ва­тним осо­бам че­рез мо­біль­ний до­да­ток.

Банк уже ве­де пе­ре­го­во­ри з Мін­фі­ном, НБУ та На­цком­фін­по­слуг про вне­се­н­ня змін до низ­ки нор­ма­тив­них до­ку­мен­тів, аби ма­кси­маль­но спро­сти­ти про­даж дер­жо­блі­га­цій фі­зи­чним осо­бам. На­при­клад, он­лайн-про­да­жі дер­жо­блі­га­цій у При­ват­бан­ку че­рез мо­біль­ний до­да­ток ма­ють за­пу­сти­ти до кін­ця цьо­го ро­ку. За чу­тка­ми в бан­ків­сько­му се­ре­до­ви­щі, про про­даж облі­га­цій «фі­зи­кам» за­ми­слю­є­ться не ли­ше «При­ват», а й ін­ші бан­ки Укра­ї­ни. З одно­го бо­ку, та­кі трен­ди — не­за­пе­ре­чний плюс, адже на рин­ку тор­гів­лі облі­га­ці­я­ми зро­сте кон­ку­рен­ція, а Мін­фін збіль­шить мо­жли­во­сті для за­лу­че­н­ня ко­штів для фі­нан­су­ва­н­ня бю­дже­тно­го де­фі­ци­ту й по­то­чних по­треб кра­ї­ни. З ін­шо­го — при під­ви­ще­ній до­хі­дно­сті облі­га­цій і по­мір­них став­ках за де­по­зи­та­ми бан­ки са­мі під­штов­ху­ють сво­їх клі­єн­тів вкла­да­ти ко­шти са­ме в цін­ні па­пе­ри дер­жа­ви, і ця пра­кти­ка мо­же ста­ти справ­жнім ви­кли­ком як для бан­ків­сько­го се­кто­ра, так і для укра­їн­ської еко­но­мі­ки.

Облі­га­ції справ­ді ду­же схо­жі на де­по­зи­ти з фі­ксо­ва­ни­ми від­со­тка­ми по вкла­ду, до то­го ж во­ни на 100% га­ран­то­ва­ні дер­жа­вою та у цей мо­мент більш ви­гі­дні. На­при­клад, якщо при до­хо­ді від де­по­зи­ту тре­ба спла­ти­ти по­да­ток на до­хо­ди фі­зи­чних осіб і вій­сько­вий збір (у су­мі — 19,5%), то при до­хо­ді від ОВДП — тіль­ки 1,5% вій­сько­во­го збо­ру. Та й став­ки за ОВДП від­чу­тно ви­щі від ста­вок за де­по­зи­та­ми. Ни­ні се­ре­дньо­зва­же­на до­хі­дність за ОВДП у грив­ні ста­но­вить 16,9%, у до­ла­рі — 5,4, а се­ре­дньо­зва­же­на до­хі­дність де­по­зи­тів у грив­ні — по­ряд­ку 13,7, а у ва­лю­ті — вза­га­лі в ра­йо­ні 3%. А го­лов­ний плюс — облі­га­ції мо­жна про­да­ти будь-яко­го мо­мен­ту, а от де­по­зи­тний до­го­вір ро­зі­рва­ти без втрат ра­ні­ше стро­ку не ви­йде.

Не див­но, що по­пит фі­зо­сіб на облі­га­ції по­чав зро­ста­ти стрім­ко, уже то­рік вкла­де­н­ня «фі­зи­ків» в ОВДП збіль­ши­ли­ся в ра­зи — зі 100 млн грн до 1,4 млрд, а за дев’ять мі­ся­ців цьо­го ро­ку — до 4,6 млрд грн (див. рис. 1 на 6-й стор.). Не від­ста­ють і не­ре­зи­ден­ти, 2017-го у них на ру­ках бу­ло ОВДП на 5,2 млрд грн, а ни­ні­шньо­го — уже на 7,2 млрд. Ні, зви­чай­но, якщо по­рів­ню­ва­ти ці ци­фри з об­ся­га­ми ОВДП у бан­ків або НБУ, во­ни зда­ю­ться не­зна­чни­ми, але ди­на­мі­ка одно­зна­чно по­зи­тив­на.

І якщо не­ре­зи­ден­тів перш за все ці­кав­лять облі­га­ції, но­мі­но­ва­ні в грив­ні, які да­ють їм змо­гу за­ро­би­ти ще біль­ше, ску­по­ву­ю­чи па­пе­ри в пе­рі­од пі­сля де­валь­ва­ції та про­да­ю­чи, ко­ли грив­ня змі­цню­є­ться, то для укра­їн­ців одно­зна­чно пе­ре­ва­жа­ють ва­лю­тні ОВДП (див. табл. на 6-й стор.).

На сьо­го­дні про­це­ду­ра при­дба­н­ня дер­жо­блі­га­цій до­сить скла­дна для не­пі­дго­тов­ле­но­го по­ку­пця. На пер­вин­но­му рин­ку па­пе­ри мо­жна ку­пи­ти в пер­вин­них ди­ле­рів, яки­ми є 12 бан­ків. По су­ті, бан­ки для вас ку­пу­ють ці па­пе­ри в Мін­фі­ну, за­ро­бля­ю­чи не­ве­ли­кий від­со­ток на ко­мі­сії пер­вин­но­го ди­ле­ра, від­крит­ті спе­ці­аль­но­го ра­хун­ку, ко­мі­сії за пе­ре­ра­ху­ва­н­ня ко­штів та ін­шо­му.

Су­ми за­ле­жа­ти­муть від об­ся­гу по­ку­пки, і бан­кам та­ке спів­ро­бі­тни­цтво ра­ні­ше бу­ло ці­ка­ве ли­ше при про­да­жу ве­ли­ких об­ся­гів, то­му й пра­цю­ють во­ни пе­ре­ва­жно з ве­ли­ки­ми по­ку­пця­ми, го­то­ви­ми вкла­сти в ОВДП від міль­йо­на гри­вень. На вто­рин­но­му рин­ку облі­га­ції мо­жна ку­пи­ти або на бір­жі, або в трей­де­рів. Де­хто го­то­вий про­да­ва­ти облі­га­ції фі­зи­чним осо­бам бу­кваль­но по­шту­чно. Утім, пла­ту за свої по­слу­ги во­ни, як і бан­ки, все одно ві­зьмуть. Але на вто­рин­но­му рин­ку ку­пів­ля облі­га­цій при­ва­бли­ва тим, що при­дба­ти їх мо­жна з дис­кон­том, тоб­то ниж­че за вар­тість но­мі­на­лу.

Спро­ще­н­ня про­це­дур одно­зна­чно під­ви­щить по­пит на облі­га­ції з бо­ку фі­зо­сіб, їхня за­ці­кав­ле­ність під­твер­джу­є­ться ни­ні­шньою ди­на­мі­кою по­пи­ту на дер­жо­блі­га­ції. Але про­даж ОВДП — це тро­хи ін­ший вид бі­зне­су, ска­жі­мо так, не зов­сім бан­ків­ський. Зви­чай­но, на по­се­ре­дни­цтві мо­жна не­по­га­но за­ро­би­ти, при­чо­му за­ро­бі­ток цей не за­ле­жить від то­го, чи за­ро­бить на уго­ді сам клі­єнт, але актив­на ро­бо­та з про­да­жу ОВДП і за­лу­че­н­ня в цей се­ктор фі­зо­сіб, з одно­го бо­ку, га­ран­то­ва­но зни­жу­ва­ти­ме кіль­кість охо­чих по­кла­сти ко­шти на бан­ків­ські де­по­зи­ти, а з ін­шо­го — оста­то­чно зу­пи­нить бан­ків­ське кре­ди­ту­ва­н­ня, да­ю­чи бан­кам мо­жли­вість за­ро­бля­ти на про­да­жу ОВДП, а не на кре­ди­тних від­со­тках.

При­плив де­по­зи­тів у бан­ків­ський се­ктор ста­біль­ний, час­тка ко­штів на­се­ле­н­ня та бі­зне­су в зо­бов’яза­н­нях бан­ків уже пе­ре­ви­щує 80%, по­ло­ви­на з яких — гро­ші до­мо­го­спо­дарств. Але ра­ді­ти ні­хто не по­спі­шає. Пра­кти­чно всі де­по­зи­ти юро­сіб — це ко­шти «до за­пи­та­н­ня» або уль­тра­ко­ро­ткі де­по­зи­ти. Фі­з­осо­би бан­кам теж не над­то до­ві­ря­ють, і в них най­по­пу­ляр­ні­ши­ми є де­по­зи­ти на строк до трьох мі­ся­ців. Та­ка си­ту­а­ція са­ма по со­бі ство­рює ри­зи­ки лі­кві­дно­сті в си­сте­мі, ро­бля­чи її менш стій­кою до стре­сів. Те­о­ре­ти­чно бан­ки мо­гли б за­лу­ча­ти ко­шти клі­єн­тів на три­ва­лі­ші стро­ки, про­по­ну­ю­чи ви­гі­дні став­ки за дов­го­стро­ко­ви­ми де­по­зи­та­ми, та й НБУ вже без ма­ло­го рік ука­зує бан­кам на не­об­хі­дність вжи­ти яки­хось за­хо­дів що­до збіль­ше­н­ня стро­ків за­лу­че­н­ня ко­штів на­се­ле­н­ня. Але бан­ки на­вряд чи за­ці­кав­ле­ні.

По-пер­ше, про­по­зи­ція ви­гі­дно­го від­со­тка за три­ва­лим де­по­зи­том — це пря­ма втра­та при­бу­тку для бан­ку, то­му на да­ний мо­мент, якщо клі­єнт ви­рі­шить по­кла­сти грив­ні на де­по­зит не на три мі­ся­ці, а на рік, став­ка за вкла­дом у се­ре­дньо­му бу­де ви­щою ли­ше на 1,2%. Про ва­лю­тні де­по­зи­ти на­віть не зга­ду­ва­ти­ме­мо, став­ки за ни­ми стій­ко три­ма­ю­ться істо­ри­чних мі­ні­му­мів, да­ю­чи всім і ко­жно­му зро­зу­мі­ти, що ва­лю­та укра­їн­ським бан­кам не по­трі­бна. За да­ни­ми ре­гу­ля­то­ра, за рік об­ся­ги ко­штів в іно­зем­ній ва­лю­ті, за­лу­че­них бан­ка­ми на вну­трі­шньо­му рин­ку, зро­сли ли­ше на 1,5%, і це з ура­ху­ва­н­ням ко­штів бю­дже­ту та не­бан­ків­ських фі­нан­со­вих уста­нов.

По-дру­ге, про­по­ну­ва­ти ви­гі­дні­ші де­по­зи­тні про­ду­кти на­се­лен­ню та бі­зне­су при фа­кти­чно зу­пи­не­но­му кре­ди­ту­ван­ні — це теж ри­зик, ма­буть, на­віть біль­ший, ніж за­гро­за лі­кві­дно­сті че­рез ско­ро­че­н­ня стро­ків де­по­зи­тних вкла­дів. Але при ни­ні­шній дис­кон­тній став­ці НБУ на­ро­щу­ва­ти кре­ди­тні порт­фе­лі скла­дно, тим па­че, що ви­мо­ги до по­зи­чаль­ни­ків-юро­сіб істо­тно під­си­ли­ли­ся че­рез про­бле­му не об­слу­го­ву­ва­них кре­ди­тів, на­ко­пи­че­них бан­ка­ми у по­пе­ре­дні ро­ки. Бан­ки мо­гли б актив­ні­ше роз­ви­ва­ти спо­жив­че кре­ди­ту­ва­н­ня, що має по­тен­ці­ал, та й тут усе не так про­сто.

Справ­ді, якщо по­рів­ня­ти укра­їн­ський бан­ків­ський се­ктор із поль­ським, схо­жим за об­ся­га­ми, то ви­яви­ться, що в Поль­щі кре­ди­ти, ви­да­ні фі­з­осо­бам, ста­нов­лять 59% за­галь­но­го кре­ди­тно­го порт­фе­ля бан­ків, а в Укра­ї­ні — тіль­ки 17% (див. рис. 2). Ні­би­то є ку­ди зро­ста­ти, але укра­їн­ські бан­ки, ро­ка­ми орі­єн­то­ва­ні на ро­бо­ту ви­клю­чно з ком­па­ні­я­ми, най­ча­сті­ше пов’яза­ни­ми з вла­сни­ка­ми цих са­мих бан­ків, не ма­ють не­об­хі­дно­го до­сві­ду ро­бо­ти з фі­зи­чни­ми осо­ба­ми.

За да­ни­ми до­слі­дже­н­ня USAID, ви­ко­на­но­го в рам­ках про­гра­ми «Транс­фор­ма­ція фі­нан­со­во­го се­кто­ра», 73% усі­єї ре­клам­ної про­ду­кції бан­ків, що сто­су­є­ться спо­жив­чо­го кре­ди­ту­ва­н­ня, не мі­стить уза­га­лі жо­дної фі­нан­со­вої ін­фор­ма­ції. Клі­єн­там най­ча­сті­ше не по­ві­дом­ля­ють кін­це­вої вар­то­сті кре­ди­ту з ура­ху­ва­н­ням усіх доплат і на­дба­вок. У по­оди­но­ких ви­пад­ках до­зво­ля­ють за­бра­ти з со­бою до­до­му та ви­вчи­ти про­е­кти кре­ди­тних до­го­во­рів, а в са­мі до­го­во­ри не­рід­ко впи­су­ють пун­кти, які до­зво­ля­ють бан­ку в одно­сто­рон­ньо­му по­ряд­ку змі­ню­ва­ти умо­ви кре­ди­тних угод. Ре­зуль­тат та­кої ро­бо­ти із за­лу­че­н­ня клі­єн­тів одно­зна­чний: за да­ни­ми цьо­го са­мо­го до­слі­дже­н­ня, по­над 70% опи­та­них клі­єн­тів вва­жа­ють, що кре­дит у бан­ку або не мо­жна бра­ти вза­га­лі, або ли­ше в край­ніх ви­пад­ках.

Оче­ви­дно, що за­ці­кав­ле­ність бан­ків у під­ви­щен­ні до­ві­ри клі­єн­тів до си­сте­ми мі­ні­маль­на ба­га­то в чо­му зав­дя­ки то­му, що фі­н­уста­но­ви ма­ють ін­ші, менш ри­зи­ко­ві та за­мо­ро­чли­ві дже­ре­ла при­бу­тку, на­при­клад де­по­зи­тні сер­ти­фі­ка­ти НБУ або ті са­мі ОВДП. Це істо­тно зни­жує бу­дья­кі ри­зи­ки для бан­ків­сько­го се­кто­ра, але чи ко­ри­сно для еко­но­мі­ки?

По су­ті, бан­ки про­по­ну­ють фі­з­осо­бам за ра­ху­нок вла­сних ко­штів фі­нан­су­ва­ти бю­дже­тний де­фі­цит кра­ї­ни. Роз­ви­ток цьо­го на­пря­му спів­ро­бі­тни­цтва — не­за­пе­ре­чний плюс як для Мін­фі­ну, що дає змо­гу істо­тно роз­ши­ри­ти дже­ре­ла за­по­зи­чень, так і для фі­зо­сіб, бо про­по­нує їм біль­шу по­рів­ня­но з де­по­зи­та­ми до­хі­дність при мі­ні­маль­них ри­зи­ках. Не за­бу­ва­ти­ме­мо про те, що ку­пів­ля облі­га­цій ви­гі­дна і тим, хто хо­тів би ле­га­лі­зу­ва­ти свої ті­ньо­ві до­хо­ди. Так, по­пе­ре­дній сплеск ін­те­ре­су фі­зи­чних осіб до дер­жав­них цін­них па­пе­рів спо­сте­рі­гав­ся у ча­си Ар­бу­зо­ва—ко­ло­бо­ва. Зві­сно, від­то­ді пра­ви­ла фі­нан­со­во­го мо­ні­то­рин­гу сут­тє­во по­си­ли­ли­ся, і при ку­пів­лі ОВДП на ве­ли­кі су­ми банк обов’яз­ко­во пе­ре­ві­рить дже­ре­ла по­хо­дже­н­ня ко­штів, але да­ле­ко не в усіх ви­пад­ках і то­чно не че­рез мо­біль­ний до­да­ток.

Бан­ки в цьо­му ра­зі ви­сту­па­ють по­се­ре­дни­ка­ми в цих уго­дах. На пер­ший по­гляд, це їхня тра­ди­цій­на роль. Але якщо ми го­во­ри­мо про по­се­ре­дни­цтво, яке по­ля­гає в то­му, що банк, аку­му­лю­ю­чи віль­ні гро­ші на де­по­зи­тах, по­вер­тає їх в еко­но­мі­ку у ви­гля­ді кре­ди­тів, ко­ристь бан­ку для еко­но­мі­ки кра­ї­ни оче­ви­дна. Але якщо банк аку­му­лює віль­ні ко­шти, пе­ре­да­ю­чи їх Мін­фі­ну для фі­нан­су­ва­н­ня де­фі­ци­ту держ­бю­дже­ту, то по­трі­бно пам’ята­ти, що еко­но­мі­ка ці гро­ші втра­чає.

Ко­шти, які мо­гли б сти­му­лю­ва­ти спо­жив­чий по­пит і роз­ви­ток бі­зне­сів, ви­тра­ча­ю­ться на ла­та­н­ня дір, які ви­ни­кли че­рез нев­мі­н­ня уря­ду пла­ну­ва­ти ви­да­тки, ви­хо­дя­чи з ре­аль­них до­хо­дів. Бан­ки при цьо­му не стра­жда­ють, для них це без­ри­зи­ко­ва ді­яль­ність, але їхня роль в еко­но­мі­ці ні­ве­лю­є­ться, во­ни ста­ють річ­чю в со­бі. Не най­кра­щий тренд, на який мо­гла б не звер­та­ти ува­ги роз­ви­не­на кра­ї­на, але не Укра­ї­на, для якої при­ско­ре­н­ня тем­пів еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня, не­мо­жли­ве без до­да­тко­вих гро­шо­вих над­хо­джень в еко­но­мі­ку, — це пи­та­н­ня ви­жи­ва­н­ня в бу­кваль­но­му сен­сі сло­ва.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.