Ака­де­мік Ва­силь Че­хун: «Лі­ку­ва­н­ня он­ко­хво­рих має бу­ти пер­со­ні­фі­ко­ва­ним»

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Лі­дія СУРЖИК

Но­бе­лів­ську пре­мію 2018 ро­ку з фі­зіо­ло­гії і ме­ди­ци­ни при­су­дже­но за від­кри­т­тя в сфе­рі бо­роть­би з ра­ком, а са­ме за роз­гад­ку мо­ле­ку­ляр­но­го ме­ха­ні­зму бло­ку­ва­н­ня ра­ко­ви­ми клі­ти­на­ми си­сте­ми імун­но­го за­хи­сту ор­га­ні­зму. Ла­у­ре­а­та­ми ці­єї най­пре­сти­жні­шої пре­мії ста­ли Джеймс Ел­лі­сон з Уні­вер­си­те­ту Те­ха­су (США) і Та­су­ку Хон­дзьо з Уні­вер­си­те­ту Кі­о­то (Япо­нія).

З від­кри­т­тя, яке «кар­ди­наль­но змі­ни­ло по­гляд на лі­ку­ва­н­ня ра­ку», да­ло стрім­кий по­ступ су­ча­сній он­ко­те­ра­пії, ми роз­по­ча­ли роз­мо­ву з ди­ре­кто­ром Ін­сти­ту­ту екс­пе­ри­мен­таль­ної па­то­ло­гії, он­ко­ло­гії і ра­діо­ло­гії ім. Р.ка­ве­цько­го НАН Укра­ї­ни ака­де­мі­ком НАНУ Ва­си­лем Че­ху­ном. — Ва­си­лю Фе­до­ро­ви­чу, від­кри­т­тя, удо­сто­є­не Но­бе­лів­ської пре­мії, зро­бле­но два де­ся­ти­лі­т­тя то­му, і ось те­пер про ньо­го го­во­рять як про ре­во­лю­цій­не. У чо­му йо­го суть та пра­кти­чне зна­че­н­ня? — Но­бе­лів­ську пре­мію при­су­джу­ють за­зви­чай за від­кри­т­тя, які зро­би­ли зна­чний вне­сок у розв’яза­н­ня яко­їсь при­кла­дної про­бле­ми. У 1990-х ро­ках аме­ри­ка­нець Джеймс Елі­сон від­крив Т-клі­тин­ний бі­лок CTLA4, а япо­нець Та­су­ку Хон­дзьо — бі­лок PD-1, ви­ра­же­ний на по­верх­ні Т-клі­тин. Ці біл­ки галь­му­ють актив­ність Т-клі­тин, що зни­щу­ють чу­жо­рі­дні ті­ла.

В ор­га­ні­змі є ком­плекс актив­них про­це­сів, який за­хи­щає від зло­які­сних но­во­утво­рень, — си­сте­ма про­ти­пу­хлин­ної ре­актив­но­сті ор­га­ні­зму. Це на­сам­пе­ред імун­на си­сте­ма і ве­ли­че­зна кіль­кість ін­ших фа­кто­рів. Ко­ли ви­ни­кає транс­фор­мо­ва­на клі­ти­на, імун­ні клі­ти­ни її ви­яв­ля­ють і зни­щу­ють з до­по­мо­гою сво­їх спе­ци­фі­чних ре­це­пто­рів. Якщо ви­ник кон­гло­ме­рат пу­хлин­них клі­тин, які роз­пі­зна­ла імун­на си­сте­ма, то іму­но­ком­пе­тен­тні клі­ти­ни на­ма­га­ю­ться йо­го зни­щи­ти. Але в си­лу дис­ба­лан­су в ор­га­ні­змі, ко­ли мі­кро­о­то­че­н­ня спри­яє роз­ви­тку пу­хлин­но­го во­гни­ща, ра­ко­ві клі­ти­ни ви­ро­бля­ють до­да­тко­ві біл­ки, що вза­є­мо­ді­ють з ре­це­пто­ра­ми на по­верх­ні Т-лім­фо­ци­тів, за ра­ху­нок чо­го во­ни роз­пі­зна­ва­ли пу­хлин­ні клі­ти­ни і зни­щу­ва­ли їх. Тоб­то пу­хлин­ні клі­ти­ни про­ду­ку­ють бі­лок, так зва­ний лі­ганд, і фа­кти­чно ней­тра­лі­зу­ють Т-лім­фо­ци­ти.

Ве­ли­ка ша­на і по­дя­ка ав­то­рам від­кри­т­тя за те, що во­ни справ­ді ви­яви­ли й роз­кри­ли ме­ха­нізм дії цих біл­ків на ре­це­пто­ри Т-клі­тин. Але я не пе­ре­ко­на­ний, що все обме­жу­є­ться ли­ше ци­ми біл­ка­ми. То­му, ду­маю, бу­де ще не одне від­кри­т­тя, до­ки ми при­йде­мо до пов­но­го ро­зу­мі­н­ня ме­ха­ні­змів, які да­ють змо­гу пу­хлин­ній клі­ти­ні ви­сли­зну­ти з-під імун­но­го кон­тро­лю.

Фун­да­мен­таль­не від­кри­т­тя цьо­го­рі­чних но­бе­лян­тів ста­ло по­штов­хом до роз­роб­ки прин­ци­по­во но­вих он­ко­пре­па­ра­тів — на осно­ві мо­но­кло­наль­них ан­ти­тіл, які бло­ку­ють від­по­від­ні біл­ки і да­ють мо­жли­вість акти­ву­ва­ти іму­но­ком­пе­тен­тну си­сте­му.

Пер­шо­го зна­чно­го успі­ху бу­ло до­ся­гну­то в 2011 ро­ці, ко­ли Управ­лі­н­ня кон­тро­лю яко­сті хар­чо­вих про­ду­ктів і лі­кар­ських за­со­бів США (FDA) схва­ли­ло пер­ше мо­но­кло­наль­не ан­ти­ті­ло — ін­гі­бі­тор ре­це­пто­ра CTLA4. В на­сту­пні ро­ки на фар­ма­цев­ти­чно­му рин­ку з’яви­ла­ся низ­ка пре­па­ра­тів на осно­ві мо­но­кло­наль­них ан­ти­тіл, що бло­ку­ють са­ме ці біл­ки.

— Та­кі пре­па­ра­ти за­сто­со­ву­ю­ться в клі­ні­чній пра­кти­ці і до­ве­ли свою ефе­ктив­ність?

— Зви­чай­но, від­кри­т­тя біл­ків CTLA4 та PD-1 — це не­за­пе­ре­чний про­рив у мо­ле­ку­ляр­ній он­ко­і­му­но­ло­гії, зав­дя­ки яко­му по­лі­пшу­є­ться ро­зу­мі­н­ня вза­є­мо­дії пу­хлин­них клі­тин з клі­ти­на­ми імун­ної си­сте­ми (лім­фо­ци­та­ми) і від­кри­ва­ю­ться но­ві пер­спе­кти­ви при ви­бо­рі мі­ше­ней для при­ціль­ної те­ра­пії ра­ку. Від­кри­т­тя фа­кти­чно від­кри­ло шлях до роз­роб­ки, до­слі­джень і по­шу­ку опти­маль­них ва­рі­ан­тів ви­рі­ше­н­ня про­блем он­ко­ло­гії в цьо­му на­пря­мі. Якщо ра­ні­ше вва­жа­ло­ся, що пу­хли­ну мо­жна зни­щи­ти за­сто­со­ву­ю­чи так зва­ний зо­ло­тий стан­дарт (хі­рур­гія, хі­міо- і про­ме­не­ва те­ра­пія), то сьо­го­дні ве­де­ться актив­ний по­шук ось та­ких спе­ци­фі­чних тар­ге­тних шля­хів, які ма­ють чі­тко ви­ра­же­ні мі­ше­ні (target) і які б справ­ді галь­му­ва­ли роз­ви­ток пу­хлин­но­го про­це­су. І на пев­них ета­пах йо­го справ­ді мо­жна стри­му­ва­ти не за ра­ху­нок то­кси­чно­го ефе­кту від ци­то­ста­ти­ка на весь ор­га­нізм, а без­по­се­ре­дньо в пу­хлин­но­му во­гни­щі.

Цей ме­тод за­сто­со­ву­є­ться в клі­ні­чній пра­кти­ці ще по­рів­ня­но не­ве­ли­кий пе­рі­од, але вже є по­зи­тив­ні ре­зуль­та­ти. Во­дно­час є ба­га­то фа­ктів, які свід­чать про те, що це не па­на­цея. Річ у то­му, що не всі но­во­утво­ре­н­ня чу­тли­ві до та­ко­го ви­ду лі­ку­ва­н­ня, оскіль­ки є так зва­ні ви­со­коі низь­ко­і­му­но­ген­ні пу­хли­ни. До то­го ж актив­не й на­дмір­не за­сто­су­ва­н­ня цих пре­па­ра­тів мо­же при­зво­ди­ти до ау­то­і­мун­них про­це­сів в ор­га­ні­змі хво­ро­го. То­му то­кси­чні ефе­кти цих пре­па­ра­тів є лі­мі­ту­ю­чим фа­кто­ром для їх ши­ро­ко­го за­сто­су­ва­н­ня.

— Сво­го ча­су бу­ли ко­ло­саль­ні на­дії на те, що ось від­кри­є­мо клю­чо­вий ген , який від­по­від­ає за роз­ви­ток зло­які­сно­го про­це­су, і рак бу­де пе­ре­мо­же­ний. — Зга­дай­мо: Но­бе­лів­ську пре­мію 1966 ро­ку при­су­ди­ли за від­кри­т­тя он­ко­ген­них ві­ру­сів Френ­сі­су Ра­у­су. У 1975-му її ла­у­ре­а­та­ми ста­ли троє аме­ри­кан­ців за від­кри­т­тя, що сто­су­ю­ться вза­є­мо­дії між он­ко­ген­ни­ми ві­ру­са­ми і ге­не­ти­чним ма­те­рі­а­лом клі­ти­ни. Вва­жа­ло­ся, що все — зна­йде­но етіо­ло­гі­чний фа­ктор роз­ви­тку зло­які­сно­го про­це­су і про­бле­му ра­ку бу­де ви­рі­ше­но. Ве­ли­кі спо­ді­ва­н­ня пов’язу­ва­ли­ся з від­кри­т­тям те­ло­мер і те­ло­ме­ра­зи в 2009 ро­ці. У 2011-му Ральф Стейн­ман (до ре­чі, уро­дже­нець Хмель­ни­цької обла­сті) отри­мав Но­бе­лів­ську пре­мію за від­кри­т­тя ден­дри­тних клі­тин та їхньої ро­лі в спе­ци­фі­чній імун­ній від­по­віді. А та­ка клі­ти­на — це над­зви­чай­но ва­жли­вий ме­ха­нізм і фа­ктор у ре­а­лі­за­ції фун­кції іму­но­ком­пе­тен­тної си­сте­ми. Во­на як при­кор­дон­ник сто­їть на ме­жі зов­ні­шньо­го і вну­трі­шньо­го сві­тів. Ма­кси­маль­на кіль­кість та­ких клі­тин зо­се­ре­дже­на в під­шкір­ній тка­ни­ні.

І я мо­жу на­зва­ти ще низ­ку чу­до­вих від­крит­тів, але все це — про­мін­чи­ки у все­сві­ті си­гналь­них ка­ска­дів, чи, то­чні­ше, про­це­сів, які від­бу­ва­ю­ться в клі­ти­ні. Бі­о­ло­гі­чна си­сте­ма — це сво­го ро­ду мі­кров­се­світ. Вва­жа­є­ться, що актив­ни­ми є по­над 30—40 ти­сяч ге­нів, і з них — при­бли­зно 2,5—3,5 ти­ся­чі пу­хли­но-асо­ці­йо­ва­ні ге­ни, тоб­то та­кі, що за­ді­я­ні в роз­ви­тку пу­хлин­но­го про­це­су. Це ко­ло­саль­на ар­мія чин­ни­ків, які мо­жуть спри­чи­ни­ти за­пуск пу­хлин­но­го про­це­су. Ко­жен з пу­хлин­но-асо­ці­йо­ва­них ге­нів від­по­від­ає за екс­пре­сію пев­но­го про­ду­кту. Важ­ко на­віть уяви­ти, скіль­ки мо­же бу­ти ком­бі­на­цій і ва­рі­ан­тів утво­ре­н­ня си­гналь­них си­стем, по­ру­ше­н­ня яких мо­же при­зве­сти до зло­які­сно­го про­це­су.

Остан­нім ча­сом вче­ні й лі­ка­рі при­йшли до ро­зу­мі­н­ня то­го, що ка­ва­ле­рій­ським на­ско­ком не­мо­жли­во пе­ре­мог­ти цю хво­ро­бу. Ли­ше ко­пі­тки­ми зу­си­л­ля­ми, крок за кро­ком мо­же­мо то­ру­ва­ти цей скла­дний і зви­ви­стий шлях. І на­у­ко­ві від­кри­т­тя, зокре­ма цьо­го­рі­чна Но­бе­лів­ська пре­мія, да­ють змо­гу скон­цен­тру­ва­ти ува­гу на про­бле­мі, про­ве­сти пев­ну ін­вен­та­ри­за­цію, си­сте­ма­ти­зу­ва­ти те, що ма­є­мо на да­но­му ета­пі, і, від­штов­ху­ю­чись від цьо­го, ру­ха­ти­ся да­лі.

Сьо­го­дні є всі під­ста­ви ствер­джу­ва­ти, що те­ра­пія он­ко­ло­гі­чних хво­рих пе­ре­жи­ває дру­ге від­ро­дже­н­ня. Прі­о­ри­те­том но­вої стра­те­гії в лі­ку­ван­ні хво­рих з он­ко­па­то­ло­гі­єю ста­нуть до­ся­гне­н­ня су­ча­сних біо- та на­но­те­хно­ло­гій. Це і біо­мо­ле­ку­ляр­ні мар­ке­ри ран­ньої ді­а­гно­сти­ки, і ви­со­ко­спе­ци­фі­чні ци­то­ста­ти­ки та ве­ктор­ні си­сте­ми їх транс­пор­ту­ва­н­ня, і про­ти­пу­хлин­ні ва­кци­ни й су­ча­сні пре­па­ра­ти, які без­по­се­ре­дньо впли­ва­ють на ра­ко­ві клі­ти­ни, зни­щу­ю­чи їх, при цьо­му не за­шко­джу­ю­чи ор­га­ні­зму в ці­ло­му.

При­ро­дою так пе­ред­ба­че­но, що не­о­дмін­но ви­ни­ка­ють му­та­ції в клі­ти­нах ор­га­ні­зму. Ка­жуть, що як­би жи­т­тя три­ва­ло в се­ре­дньо­му не 70— 80 ро­ків, а біль­ше, то ко­жна лю­ди­на зре­штою по­мер­ла б від ра­ку. Але, як жар­ту­ють ме­ди­ки, не ко­жен до­жи­ває до сво­го ра­ку. То­му ба­га­то до­слі­дни­ків пра­цю­ють ни­ні не так на те, щоб все по­кла­сти на вів­тар пе­ре­мо­ги над ра­ком, як на те, щоб по­дов­жи­ти три­ва­лість і якість жи­т­тя он­ко­хво­рих. Фа­кти­чно — щоб хро­ні­зу­ва­ти пе­ре­біг зло­які­сно­го про­це­су, адже чи не ко­жна лю­ди­на має якусь хро­ні­чну не­ду­гу.

— Іму­но­те­ра­пію у сві­ті вва­жа­ють одним з най­про­гре­сив­ні­ших ме­то­дів лі­ку­ва­н­ня ра­ку. Ін­сти­тут іме­ні Ка­ве­цько­го та­кож ве­де по­шу­ки в цьо­му на­пря­мі?

— Крім тра­ди­цій­них на­пря­мів до­слі­джень, ми зо­се­ре­ди­ли зу­си­л­ля на про­бле­мі вза­є­мо­від­но­син пу­хли­ни та ор­га­ні­зму. Ор­га­ні­зму по­трі­бно до­по­мог­ти зни­щи­ти пу­хлин­ну клі­ти­ну. Імун­на си­сте­ма — це еле­мент бо­роть­би ор­га­ні­зму про­ти пу­хли­ни. Фа­кти­чно іму­но­те­ра­пія (як ча­сти­на біо­те­ра­пії) у нас іще да­ле­ка від ба­жа­ної. Ми ве­де­мо по­шу­ки за­со­бів, які б до­по­мо­гли ор­га­ні­зму са­мо­му бо­ро­ти­ся з хво­ро­бою, або якщо вже вда­ва­ти­ся до за­со­бів жорс­ткої те­ра­пії, то щоб во­ни бу­ли ма­кси­маль­но ви­бір­ко­вої дії, щоб ді­я­ли тіль­ки на во­гни­ще пу­хли­ни, а не на весь ор­га­нізм. Агре­сив­ні за­со­би не­га­тив­но впли­ва­ють на три­ва­лість жи­т­тя он­ко­хво­рих. Во­ни мо­жуть про­дов­жи­ти йо­го ли­ше на пер­ших ета­пах.

Пре­па­ра­ти, які ми роз­ро­бля­ли і які спря­мо­ва­ні на під­ви­ще­н­ня імун­ної актив­но­сті (ін­тер­лей­кі­ни, ін­тер­фе­ро­ни, бла­сте­ни, іму­но­мо­ду­ля­то­ри і т. д.), — з ни­ми теж тре­ба бу­ти ду­же обе­ре­жни­ми. Річ у то­му, що бу­дья­кий іму­но­сти­му­ля­тор мо­же сти­му­лю­ва­ти все, в то­му чи­слі й ріст пу­хли­ни. То­му під­хід при ви­бо­рі те­ра­пії має бу­ти су­то ін­ди­ві­ду­аль­ним.

— Одну з роз­ро­бок ін­сти­ту­ту два ро­ки то­му бу­ло від­зна­че­но Дер­жав­ною пре­мі­єю. Ця роз­роб­ка зна­йшла пра­кти­чне за­сто­су­ва­н­ня?

— Це про­ти­пу­хлин­на ау­то­ва­кци­на — іму­но­біо­ло­гі­чний за­сіб пер­со­ні­фі­ко­ва­но­го лі­ку­ва­н­ня он­ко­ло­гі­чних хво­рих, що за­сто­со­ву­є­ться для про­фі­ла­кти­ки ре­ци­ди­ву та ме­та­ста­зів. Цей ори­гі­наль­ний пре­па­рат ви­го­тов­ля­є­ться з пу­хлин­ної тка­ни­ни хво­ро­го і пі­сля спе­ці­аль­ної оброб­ки біо­ло­гі­чно­го ма­те­рі­а­лу вво­ди­ться під­шкір­но або вну­трі­шньо­шкір­но. Ефект ва­кци­ни до­ся­га­є­ться за ра­ху­нок по­до­ла­н­ня то­ле­ран­тно­сті імун­ної си­сте­ми до вла­сних пу­хлин­них ан­ти­ге­нів.

Як Мой­сей 40 ро­ків во­див на­род по пу­сте­лі, так і ми вже по­над чо­ти­ри де­ся­ти­лі­т­тя то­ру­є­мо шлях у цьо­му на­пря­мі до­слі­джень. Аж по­ки на­ре­шті зна­йшли той опти­маль­ний ді­а­па­зон пу­хлин­но-асо­ці­йо­ва­них ан­ти­ге­нів, що да­ють най­кра­щий ре­зуль­тат.

Бі­о­пре­па­рат про­йшов пов­ний цикл до­клі­ні­чних та три фа­зи клі­ні­чних до­слі­джень. Отри­ма­но сер­ти­фі­кат на йо­го дер­жав­ну ре­є­стра­цію. Ро­зро­бле­но і за­твер­дже­но ме­то­ди­чні ре­ко­мен­да­ції що­до за­сто­су­ва­н­ня про­ти­пу­хлин­ної ау­то­ва­кци­ни в ком­пле­ксно­му лі­ку­ван­ні он­ко­хво­рих.

За да­ни­ми Кан­цер-ре­є­стру оці­не­но по­ка­зни­ки ви­жи­ва­но­сті па­ці­єн­тів із вклю­че­н­ням пре­па­ра­ту в ком­пле­ксне лі­ку­ва­н­ня. З’ясу­ва­ло­ся, що во­ни зна­чно ви­щі по­рів­ня­но з від­по­від­ни­ми по­ка­зни­ка­ми хво­рих, яких лі­ку­ва­ли за стан­дар­тни­ми про­то­ко­ла­ми. Так, на­при­клад, 10-рі­чний по­ка­зник ви­жи­ва­но­сті при ра­ку шлун­ка ста­но­вив 33,3%, при ко­ло­ре­кталь­но­му ра­ку — 55,3, при ра­ку мо­ло­чної за­ло­зи — 51,2%.

На мій по­гляд, опти­маль­на ком­бі­на­ція — тар­ге­тні пре­па­ра­ти і про­ти­пу­хлин­на ау­то­ва­кци­на. І бу­ло б най­ро­зум­ні­ше за­про­по­ну­ва­ти наш іму­но­біо­ло­гі­чний пре­па­рат для лі­ку­ва­н­ня он­ко­хво­рих.

— Що цьо­му за­ва­дить?

— Aeорс­ткі ви­мо­ги що­до стан­дар­тів те­ра­пії. Я вва­жаю, що, за ве­ли­ким ра­хун­ком, стан­дар­ти на сьо­го­дні є ве­ли­ким галь­мом в ефе­ктив­но­му лі­ку­ван­ні кон­кре­тно­го хво­ро­го. То­му що пре­ци­зій­на ме­ди­ци­на, або пер­со­ні­фі­ко­ва­на, є в сві­ті осно­вою основ су­ча­сної те­ра­пії. У США в цьо­му на­пря­мі ру­ха­ю­ться актив­но, а в нас по­ки за­пря­га­ти­муть, то ми­не ще ро­ків «над­цять». Але ми сто­я­ли, сто­ї­мо і бу­де­мо сто­я­ти на то­му, що в осно­ві лі­ку­ва­н­ня он­ко­хво­рих має бу­ти ін­ди­ві­ду­а­лі­за­ція. Я і мої ко­ле­ги не­о­дно­ра­зо­во звер­та­ли­ся в рі­зні дер­жав­ні ін­стан­ції з про­по­зи­ці­я­ми що­до до­ціль­но­сті за­сто­су­ва­н­ня іму­но­біо­ло­гі­чно­го пре­па­ра­ту, роз­ро­бле­но­го в на­шо­му ін­сти­ту­ті, в ком­пле­ксно­му лі­ку­ван­ні он­ко­ло­гі­чних хво­рих.

То­рік На­ціо­наль­на ака­де­мія на­ук звер­ну­ла­ся з ли­стом до прем’єр­мі­ні­стра В.грой­сма­на з про­ха­н­ням про­ве­сти на­ра­ду із за­лу­че­н­ням про­філь­них фа­хів­ців Ка­бмі­ну, МОЗ НАН і НАМН Укра­ї­ни що­до мо­жли­во­сті ви­ко­ри­ста­н­ня ін­ди­ві­ду­аль­но­го іму­но­біо­ло­гі­чно­го пре­па­ра­ту в лі­ку­ван­ні он­ко­хво­рих.

Прем’єр дав роз­по­ря­дже­н­ня в.о.мі­ні­стра охо­ро­ни здо­ров’я У.су­прун про­ве­сти та­ку на­ра­ду на ба­зі на­шо­го ін­сти­ту­ту і за її під­сум­ка­ми по­да­ти Ка­бмі­ну про­по­зи­ції що­до вре­гу­лю­ва­н­ня про­блем­них пи­тань.

— І який ре­зуль­тат?

— Все так і за­ли­ши­ло­ся на па­пе­рі. На жаль, не­має за­ці­кав­ле­но­сті у впро­ва­джен­ні ві­тчи­зня­них роз­ро­бок. — На­у­ков­ці ка­жуть, що в ака­де­мі­чні ін­сти­ту­ти за­ча­сти­ли за­ці­кав­ле­ні чу­жо­зем­ні де­ле­га­ції…

— Так. Остан­нім ча­сом ін­сти­тут від­ві­да­ло ба­га­то де­ле­га­цій ме­ди­чних екс­пер­тів рі­зних кра­їн сві­ту для озна­йом­ле­н­ня з на­ши­ми ін­но­ва­цій­ни­ми роз­роб­ка­ми. Ще ра­ні­ше нам про­по­ну­ва­ли про­да­ти одну з них, зокре­ма те­хно­ло­гію біо­те­ра­пії ра­ку, з умо­вою від­мо­ви­ти­ся від ав­тор­ських прав.

Якщо ми хо­че­мо роз­ви­ва­ти­ся як єв­ро­пей­ська кра­ї­на з пе­ре­до­ви­ми те­хно­ло­гі­я­ми, то по­вин­ні не ли­ше пе­ре­йма­ти чу­же, а й роз­ви­ва­ти своє, про­гре­сив­не. Адже ма­є­мо і ори­гі­наль­ні роз­роб­ки, і сві­тлі го­ло­ви. Вва­жаю, тре­ба шу­ка­ти шля­хи й ме­ха­ні­зми впро­ва­дже­н­ня ві­тчи­зня­них роз­ро­бок.

— Сво­го ча­су наш ти­жне­вик пи­сав про екс­пе­ри­мен­таль­ні до­слі­дже­н­ня у сфе­рі про­ти­дії ра­ку ме­то­дом апо­пто­зу пу­хлин­них клі­тин. Чи ве­ду­ться в Ін­сти­ту­ті іме­ні Ка­ве­цько­го ро­бо­ти в цьо­му на­пря­мі?

— Ві­до­мо, що та­кі ре­чо­ви­ни як ле­кти­ни (ро­слин­но­го, тва­рин­но­го, ба­кте­рі­аль­но­го по­хо­дже­н­ня) мо­жуть про­яв­ля­ти про­ти­пу­хлин­ну дію, яка ре­а­лі­зу­є­ться че­рез рі­зні ме­ха­ні­зми: апо­птоз, ау­то­фа­гію, ін­гі­бу­ва­н­ня (галь­му­ва­н­ня) про­лі­фе­ра­цію (роз­мно­же­н­ня) пу­хлин­них клі­тин то­що. У си­сте­мі іn vivo ле­кти­ни зда­тні галь­му­ва­ти ріст мо­дель­них пу­хлин. Є да­ні що­до клі­ні­чної ефе­ктив­но­сті до­да­тко­во­го за­сто­су­ва­н­ня ле­кти­ну оме­ли при лі­ку­ван­ні па­ці­єн­тів зі зло­які­сни­ми но­во­утво­ре­н­ня­ми мо­ло­чної за­ло­зи, ті­ла ма­тки, ле­ге­ні, шлун­ка, під­шлун­ко­вої за­ло­зи. Ра­зом із тим ві­до­мо, що біль­шість ле­кти­нів, зокре­ма й оме­ли, до­сить то­кси­чні ре­чо­ви­ни і про­яв­ля­ють свою ефе­ктив­ність за ви­со­ких (то­кси­чних) кон­цен­тра­цій. Са­ме це й обме­жує ши­ро­ке за­сто­су­ва­н­ня ле­кти­нів у клі­ні­чній он­ко­ло­гі­чній пра­кти­ці. У на­шо­му ін­сти­ту­ті ве­ду­ться до­слі­дже­н­ня про­ти­пу­хлин­ної дії ле­кти­ну B.subtilis 7724. Пе­ре­ва­га цьо­го ле­кти­ну по­ля­гає в то­му, що йо­го ефе­ктив­ні до­зи не то­кси­чні.

— На біо­ме­ди­чні до­слі­дже­н­ня по­трі­бні чи­ма­лі ко­шти. Чи дає мо­жли­вість екс­пе­ри­мен­таль­на ба­за ін­сти­ту­ту про­во­ди­ти до­слі­дже­н­ня на су­ча­сно­му рів­ні?

— На­у­ко­вий про­дукт — це су­ку­пність ба­га­тьох скла­до­вих. Ми не зви­кли на­рі­ка­ти. Ма­є­мо бю­дже­тне фі­нан­су­ва­н­ня, гран­ти на до­слі­дже­н­ня — мі­жна­ро­дні й ві­тчи­зня­ні. Ака­де­мія на­ук ви­ді­ляє ко­шти на мо­дер­ні­за­цію ла­бо­ра­то­рій, онов­ле­н­ня обла­дна­н­ня. Ча­сти­ну до­слі­джень на­ші на­у­ков­ці про­во­дять та отри­му­ють ре­зуль­та­ти за кор­до­ном. Во­ни пра­цю­ють у най­кра­щих єв­ро­пей­ських ла­бо­ра­то­рі­ях, у на­у­ко­вих цен­трах США, Ка­на­ди. У нас до­сить роз­га­лу­же­на ме­ре­жа між­на­ро­дних кон­та­ктів, яка до­по­ма­гає нам ве­сти на­у­ко­ві по­шу­ки. Го­лов­не — зна­ти, чо­го хо­чеш до­сяг­ти. Зви­чай­но, над ко­жним на­пря­мом до­слі­джень нам до­во­ди­ться ду­ма­ти біль­ше, ніж тим, хто має ве­ли­кі ко­шти. Це до­зво­ляє нам опти­мі­зу­ва­ти ви­ко­ри­ста­н­ня ре­сур­сів. І я вва­жаю, що це нор­маль­но.

— Ви го­во­ри­те про пер­со­ні­фі­ко­ва­ну те­ра­пію при он­ко­за­хво­рю­ва­н­нях. Але ж не се­крет, що ни­ні он­ко­хво­рих лі­ку­ють пра­кти­чно вслі­пу, що зав­дає їм ще біль­ших стра­ж­дань.

— Про пер­со­на­лі­зо­ва­ну ме­ди­ци­ну ми не тіль­ки го­во­ри­мо, а й пра­цю­є­мо в цьо­му на­пря­мі. І вже за­про­по­ну­ва­ли пра­кти­чній ме­ди­ци­ні де­які ін­но­ва­цій­ні роз­роб­ки, які, до ре­чі, вже впро­ва­джу­ю­ться в ме­ди­чну пра­кти­ку. Си­сте­ма Он­ко Drug Test до­зво­ляє ви­зна­ча­ти ін­ди­ві­ду­аль­ну чу­тли­вість до про­ти­пу­хлин­них пре­па­ра­тів, здій­сню­ва­ти під­бір най­ефе­ктив­ні­ших лі­ків для кон­кре­тно­го па­ці­єн­та. Для цьо­го про­во­ди­ться ком­плекс до­слі­джень, зокре­ма ви­зна­че­н­ня цир­ку­лю­ю­чих мі­крорнк (но­ві­тній тренд біо­мар­ке­рів ра­ку; від­кри­т­тя їхньої ро­лі в ре­гу­ля­ції ро­бо­ти ге­нів удо­сто­є­не Но­бе­лів­ської пре­мії за 2013 рік). І за ци­ми мі­крорнк, взя­ти­ми з біо­ма­те­рі­а­лу кон­кре­тно­го па­ці­єн­та, ви­зна­ча­є­мо йо­го чу­тли­вість до то­го чи ін­шо­го пре­па­ра­ту. А від цьо­го за­ле­жить ре­зуль­тат он­ко­те­ра­пії. Крім то­го, це до­зво­ляє лі­ка­рю мо­ні­то­ри­ти про­цес лі­ку­ва­н­ня.

Ін­ша на­ша роз­роб­ка — Он­ко Check-up — при­зна­че­на для су­ча­сної ді­а­гно­сти­ки та скри­нін­гу он­ко­ло­гі­чних за­хво­рю­вань. Си­сте­ма дає змо­гу на до­клі­ні­чно­му ета­пі ви­яв­ля­ти он­ко­па­то­ло­гію і та­ким чи­ном за­по­бі­га­ти роз­ви­тко­ві про­це­су, по­ки він іще не за­йшов над­то да­ле­ко. До ре­чі, на За­хо­ді по­ді­бні ді­а­гно­сти­чні ме­то­ди ду­же до­ро­го­вар­ті­сні, то­ді як у нас ці­на ціл­ком до­сту­пна.

На­сам­кі­нець ко­ро­тка істо­рія. Не­що­дав­но до нас звер­ну­ла­ся одна ду­же по­ва­жна пер­со­на, яку про­о­пе­ру­ва­ли за кор­до­ном. На­ші фа­хів­ці про­ве­ли об­сте­же­н­ня. Па­ці­єнт по­про­сив зго­ди від­пра­ви­ти ре­зуль­та­ти за кор­дон. Че­рез якийсь час він за­те­ле­фо­ну­вав і ска­зав, що в США і Швей­ца­рії схва­ли­ли ре­зуль­та­ти мо­ні­то­рин­гу. І, що осо­бли­во ці­ка­во, пер­ше за­пи­та­н­ня там­те­шніх фа­хів­ців бу­ло: «А що, в Укра­ї­ні та­ке ро­блять?»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.