Ко­му і чим за­ва­aeає від­по­від­аль­ність за не­за­кон­не зба­га­че­н­ня

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Ан­тон МАРЧУК, Ми­ко­ла ХАВРОНЮК,

Про ко­ру­пцій­ну про­бле­му в Укра­ї­ні го­во­рять усі: Пре­зи­дент у сво­їх що­рі­чних по­сла­н­нях; де­пу­та­ти чи не на ко­жно­му те­ле­е­фі­рі; ін­ве­сто­ри та гро­мад­ськість у рі­зних опи­ту­ва­н­нях на­зи­ва­ють ко­ру­пцію одні­єю з двох най­біль­ших про­блем дер­жа­ви. Без­пе­ре­чно, про­бле­ма та­ко­го мас­шта­бу по­тре­бує ре­а­гу­ва­н­ня.

За­ко­но­дав­ство на­пря­му за­бо­ро­няє по­са­дов­цям ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти своє слу­жбо­ве ста­но­ви­ще за­для отри­ма­н­ня не­пра­во­мір­ної ви­го­ди. Про­те за­без­пе­чи­ти до­три­ма­н­ня ці­єї ви­мо­ги не­про­сто. Ва­жли­ви­ми еле­мен­та­ми ме­ха­ні­зму кон­тро­лю є здій­сне­н­ня еле­ктрон­но­го де­кла­ру­ва­н­ня, кон­троль за вча­сним і прав­ди­вим де­кла­ру­ва­н­ням по­са­дов­ців, кри­мі­наль­на від­по­від­аль­ність за не­прав­ди­ве де­кла­ру­ва­н­ня і не­за­кон­не зба­га­че­н­ня.

Кри­мі­наль­на від­по­від­аль­ність за не­за­кон­не зба­га­че­н­ня впер­ше бу­ла пе­ред­ба­че­на Кри­мі­наль­ним ко­де­ксом у 2011 ро­ці. У лю­то­му 2015 р. до ці­єї стат­ті вне­сли змі­ни, аби на­бли­зи­ти її до між­на­ро­дних стан­дар­тів (за­га­лом змі­ни до ці­єї стат­ті за остан­ніх 7 ро­ків вно­си­ли­ся 5 ра­зів). Від­то­ді не­за­кон­ним зба­га­че­н­ням вва­жа­є­ться на­бу­т­тя осо­бою, упов­но­ва­же­ною на ви­ко­на­н­ня фун­кцій дер­жа­ви або мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, у вла­сність акти­вів у зна­чно­му роз­мі­рі, за­кон­ність під­став на­бу­т­тя яких не під­твер­дже­но до­ка­за­ми, а так са­мо пе­ре­да­ча нею та­ких акти­вів будь-якій ін­шій осо­бі. На між­на­ро­дно­му рів­ні ідея кри­мі­на­лі­за­ції не­за­кон­но­го зба­га­че­н­ня від­обра­же­на у Кон­вен­ції ООН про­ти ко­ру­пції, але укра­їн­ську ре­да­кцію ці­єї стат­ті зро­би­ли де­що від­мін­ною від кон­вен­цій­ної — у та­кий спо­сіб вда­лось уни­кну­ти по­ру­ше­н­ня пре­зум­пції не­ви­ну­ва­то­сті осо­би та збе­рег­ти по­кла­де­н­ня тя­га­ря до­ве­де­н­ня на сто­ро­ну обви­ну­ва­че­н­ня.

Від­кри­т­тю кри­мі­наль­них про­ва­джень що­до мо­жли­во­го не­за­кон­но­го зба­га­че­н­ня дав за­пуск еле­ктрон­но­го де­кла­ру­ва­н­ня й опри­лю­дне­н­ня пер­ших де­кла­ра­цій про акти­ви та до­хо­ди по­са­дов­ців за но­вою фор­мою. Сьо­го­дні ли­ше у про­ва­джен­ні НАБУ і САП пе­ре­бу­ває по­над 40 справ що­до не­за­кон­но­го зба­га­че­н­ня по­са­дов­ців рі­зно­го рів­ня, з яких 8 — що­до на­ро­дних де­пу­та­тів Укра­ї­ни.

На жаль, по­гля­ди як на ді­є­вість, так і на кон­сти­ту­цій­ність ці­єї стат­ті КК рі­зня­ться. Кри­ти­ки но­вої ре­да­кції стат­ті про не­за­кон­не зба­га­че­н­ня по­вто­рю­ють, як ман­тру, те­зу про її не­від­по­від­ність по­ло­же­н­ням Кон­сти­ту­ції. Ця не­від­по­від­ність, на їхню дум­ку, зво­ди­ться до:

— ні­би­то по­ру­ше­н­ня ці­єю стат­тею пре­зум­пції не­ви­ну­ва­то­сті осо­би;

— ні­би­то мо­жли­во­сті при­тя­гну­ти осо­бу до юри­ди­чної від­по­від­аль­но­сті одно­го ви­ду дві­чі за одне й те са­ме ді­я­н­ня;

— ні­би­то вста­нов­ле­н­ня обов’яз­ку до­во­ди­ти свою не­ви­ну­ва­тість у вчи­нен­ні цьо­го зло­чи­ну.

Але при­хиль­ни­ки цих ар­гу­мен­тів при­пу­ска­ю­ться по­мил­ки: роз­слі­ду­ва­н­ня усіх без ви­ня­тку кри­мі­наль­них про­ва­джень здій­сню­є­ться від­по­від­но до по­ло­жень Кри­мі­наль­но­го про­це­су­аль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни.

Чи ви­зна­чає КПК якийсь осо­бли­вий по­ря­док до­су­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня або су­до­во­го роз­гля­ду про­ва­джень про не­за­кон­не зба­га­че­н­ня? Від­по­відь одно­зна­чна й оче­ви­дна — ні! У КПК від­су­тнє будь-яке по­ло­же­н­ня, згі­дно з яким за­галь­на за­са­да кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня мо­же не по­ши­рю­ва­ти­ся на про­ва­дже­н­ня за стат­тею 368-2 КК Укра­ї­ни. От­же, слід­чі і про­ку­ро­ри по­вин­ні до­три­му­ва­ти­ся прин­ци­пів за­кон­но­сті, пре­зум­пції не­ви­ну­ва­то­сті, за­без­пе­че­н­ня до­ве­де­но­сті ви­ни, за­бо­ро­ни дві­чі при­тя­гу­ва­ти до кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті за одне й те са­ме пра­во­по­ру­ше­н­ня, зма­галь­но­сті сто­рін, сво­бо­ди в по­дан­ні сто­ро­на­ми сво­їх до­ка­зів су­ду та у до­ве­ден­ні пе­ред су­дом їх пе­ре­кон­ли­во­сті.

Чи має до­во­ди­ти свою не­ви­ну­ва­тість пі­до­зрю­ва­ний або обви­ну­ва­че­ний у не­за­кон­но­му зба­га­чен­ні? Ні. Осо­ба не зо­бов’яза­на цьо­го ро­би­ти: по­ло­же­н­ня Кон­сти­ту­ції і КПК да­ють їй мо­жли­вість збе­рі­га­ти мов­ча­н­ня, і зав­да­н­ня обви­ну­ва­че­н­ня — спро­сту­ва­ти на­яв­ність за­кон­них дже­рел на­бу­т­тя акти­ву. Вер­хов­ний Суд в одній зі сво­їх по­ста­нов ви­зна­чив, що «обви­ну­ва­че­н­ня має до­ве­сти… що існує єди­на вер­сія, якою ро­зум­на і без­сто­ро­н­ня лю­ди­на мо­же по­ясни­ти фа­кти, вста­нов­ле­ні в су­ді, а са­ме — ви­ну­ва­тість осо­би у вчи­нен­ні кри­мі­наль­но­го пра­во­по­ру­ше­н­ня, що­до яко­го їй пред’яв­ле­но обви­ну­ва­че­н­ня». Усі сум­ні­ви що­до до­ве­де­но­сті ви­ни ма­ють тлу­ма­чи­тись на ко­ристь обви­ну­ва­че­ної осо­би.

Не вар­то за­бу­ва­ти й про те, що не­за­кон­ним зба­га­че­н­ням вва­жа­є­ться не­об´рун­то­ва­не на­бу­т­тя до­сить не­де­ше­вих, за укра­їн­ськи­ми мір­ка­ми, акти­вів — за­раз во­ни ма­ють вар­ту­ва­ти близь­ко 920 500 грн. До то­го ж, по­са­дов­ці, що­до яких ве­де­ться роз­слі­ду­ва­н­ня не­за­кон­но­го зба­га­че­н­ня, не обме­же­ні у по­дан­ні до­ка­зів на своє ви­прав­да­н­ня. Во­че­видь, сам вла­сник май­на кра­ще за будь-ко­го ін­шо­го во­ло­діє ін­фор­ма­ці­єю, звід­ки в ньо­го той або ін­ший актив та яким чи­ном, за які ко­шти він був на­бу­тий.

Пра­кти­ка ін­ших дер­жав свід­чить, що ста­т­тю про не­за­кон­не зба­га­че­н­ня ви­зна­ють та­кою, що від­по­від­ає Кон­сти­ту­ції. На­при­клад, у Ли­тві ми­ну­ло­го ро­ку Кон­сти­ту­цій­ний суд ви­знав та­кою, що від­по­від­ає Кон­сти­ту­ції ці­єї дер­жа­ви, ста­т­тю 189-1 КК Ли­тов­ської Ре­спу­блі­ки.

По­при всі ці ар­гу­мен­ти, на­яв­ність кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті за не­за­кон­не зба­га­че­н­ня, во­че­видь, не дає спо­кою укра­їн­ським де­пу­та­там. Ува­га до ці­єї стат­ті на­дмір­на.

Спо­ча­тку 59 де­пу­та­тів звер­ну­ли­ся до Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду Укра­ї­ни з ви­мо­гою ви­зна­ти не­кон­сти­ту­цій­ним по­ло­же­н­ня КК що­до кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті за не­за­кон­не зба­га­че­н­ня. Зго­дом де­пу­та­ти ви­рі­ши­ли ско­ри­гу­ва­ти цю ста­т­тю Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу. Ще у сі­чні цьо­го ро­ку чо­ти­ри де­пу­та­ти хо­ті­ли зве­сти на­ні­вець цю ста­т­тю, змі­нив­ши дис­по­зи­цію на «Не­за­кон­не на­бу­т­тя акти­вів... у зна­чно­му роз­мі­рі». Тіль­ки ре­а­кція гро­мад­сько­сті та ЗМІ то­ді по­с­при­я­ли від­кли­кан­ню за­ко­но­про­е­кту. Влі­тку в пар­ла­мен­ті з’явив­ся чер­го­вий за­ко­но­про­ект, спря­мо­ва­ний на по­сла­бле­н­ня ці­єї стат­ті. На пе­ре­ко­на­н­ня іні­ці­а­то­ра, роз­по­ча­ти кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня за не­за­кон­не зба­га­че­н­ня пра­во­охо­рон­ці по­вин­ні ли­ше на під­ста­ві ви­снов­ку НАЗК, яким бу­де вста­нов­ле­на на­яв­ність ознак не­за­кон­но­го зба­га­че­н­ня у де­кла­ра­ції кон­кре­тно­го по­са­дов­ця. Не­зро­зумі­ло, чим зло­чин не­за­кон­но­го зба­га­че­н­ня на­стіль­ки від­рі­зня­є­ться від со­тень ін­ших зло­чи­нів, що ли­ше йо­го роз­слі­ду­ва­н­ня має по­чи­на­ти­ся не з за­яви будь-якої осо­би, а са­ме з ви­снов­ку НАЗК.

Не вра­хо­ва­но, що НАЗК не має до­ста­тніх мо­жли­во­стей для ви­яв­ле­н­ня ознак цьо­го зло­чи­ну, адже ча­сто їх мо­жна вста­но­ви­ти ли­ше із за­сто­су­ва­н­ням слід­чих дій під час роз­слі­ду­ва­н­ня і не­мо­жли­во — ли­ше на під­ста­ві ана­лі­зу де­кла­ра­ції. Та­кож не вра­хо­ва­но, що НАЗК не спро­мо­жне про­ду­ку­ва­ти не­об­хі­дну кіль­кість ви­снов­ків (за на­ши­ми під­ра­хун­ка­ми, йде­ться про 500 ви­снов­ків що­го­ди­ни — фан­та­сти­чна швид­кість, не­д­ося­жна для ін­сти­ту­ції, яка за пів­то­ра ро­ку за­вер­ши­ла ли­ше 331 пов­ну пе­ре­вір­ку де­кла­ра­цій).

Чи не клю­чо­вим ар­гу­мен­том іні­ці­а­то­ра та­ких змін до КК є від­су­тність обви­ну­валь­них ви­ро­ків за онов­ле­ною ре­да­кці­єю ці­єї стат­ті. Втім, по­ясни­ти їх мо­жна ін­ши­ми чин­ни­ка­ми, го­лов­ний з яких — три­ва­лість су­до­во­го роз­гля­ду про­ва­джень за ці­єю стат­тею, що вже пе­ре­да­ні до су­ду. На­при­клад, не­за­ба­ром бу­де два ро­ки, як три­ває су­до­вий роз­гляд спра­ви що­до не­за­кон­но­го зба­га­че­н­ня екс-про­ку­ро­ра сил АТО Ко­стян­ти­на Ку­ли­ка. Галь­му­ють про­цес від­су­тність сфор­мо­ва­ної су­до­вої пра­кти­ки що­до цьо­го зло­чи­ну, не­до­ро­зро­бле­ні ді­є­ві ме­то­ди­ки до­су­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня, а та­кож, зві­сно, ре­зо­нан­сність і за­по­лі­ти­зо­ва­ність справ про ці зло­чи­ни,

Втім, скла­дно очі­ку­ва­ти на фор­му­ва­н­ня єди­ної су­до­вої пра­кти­ки і ефе­ктив­ної ме­то­ди­ки роз­слі­ду­вань, ко­ли по­стій­но змі­ню­є­ться ре­да­кція стат­ті. Скла­дно очі­ку­ва­ти опе­ра­тив­но­сті від суд­дів, ко­ли своє сло­во ще не ска­зав Кон­сти­ту­цій­ний Суд. Во­че­видь, слід­чі, про­ку­ро­ри і суд­ді до­сить обе­ре­жно під­хо­дять до роз­слі­ду­ва­н­ня і роз­гля­ду від­по­від­них про­ва­джень.

Ві­до­мий іта­лій­ський про­ку­рор Джо­ван­ні Кес­слер під час одні­єї з дис­ку­сій слу­шно за­ува­жив, що в умо­вах «ен­де­мі­чної» ко­ру­пції (а си­ту­а­цію в Укра­ї­ні слід вва­жа­ти та­кою) по­трі­бні всі мо­жли­ві за­кон­ні ін­стру­мен­ти, які до­по­мо­жуть за­без­пе­чи­ти кра­щий рі­вень кон­тро­лю ко­ру­пції. Див­но бу­де ні­ве­лю­ва­ти ін­сти­тут від­по­від­аль­но­сті за не­за­кон­не зба­га­че­н­ня в умо­вах, ко­ли гро­ма­дя­ни вва­жа­ють про­бле­му ко­ру­пції одні­єю з двох най­більш акту­аль­них для Укра­ї­ни.

Усі кра­пки над «і» у дис­ку­сі­ях що­до від­по­від­но­сті Кон­сти­ту­ції стат­ті про не­за­кон­не зба­га­че­н­ня ма­ють по­ста­ви­ти суд­ді КСУ. Схо­же, роз­гляд від­по­від­но­го кон­сти­ту­цій­но­го по­да­н­ня є близь­ким до за­вер­ше­н­ня. Вва­жа­ю­чи чин­ну ре­да­кцію ст. 368-2 КК від­по­від­ною по­ло­же­н­ням Основ­но­го За­ко­ну, ми спо­ді­ва­є­мо­ся, що дов­го­о­чі­ку­ва­не рі­ше­н­ня ор­га­ну по­кла­де край ба­га­то­рі­чній су­пе­ре­чці й спри­я­ти­ме оздо­ров­лен­ню дер­жав­но­го управ­лі­н­ня.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.